#тінь

[artdriy-blog]

[omint]

[julian-jacoss]

Nina *to Jesper and Wylan *: what were you doing so loudly in Jesper's room last night? Wy * embarrassed*: we… Jes: CLEANED UP THE ROOM! Wy: * nods in agreement* Nina: why was Wylan moaning? Jes: HE HITS THE LITTLE FINGER ON THE NIGHT TABLE! WHAT YOU THOUGHT, NOTHING HAPPENED.

Nina: yes I thought you were cleaning the room..) Wy: Saints, Nina, please!.. Jes: pf, yesterday you asked me "please". Nina: What?! Jess: What?

[savethegrishaverse]

Caw! Caw! We have some important news to share with you dear Crows!

Our petition has been translated into 5 new languages!

With special thanks to the people working at change.org, these petitions have been linked on the website. This means that a signature on any of the translations count towards the total of the English mother-petition!

What can you do to help? Share the translations online! These translations are meant to reach people outside of the English speaking world, so it is especially important that you promote and share in your own native language!

Currently, translations are available in Spanish, Portuguese, French, German and Ukrainian.

Keep in mind that if you have already signed the English petition, you do not need to sign any of the translations because your signature has already been included towards the total.

Spanish:

French:

German:

Portuguese:

Ukrainian:

[pannamara]

In the frozen halls of the castle, every shadow whispers a tale of a broken heart💔. Excited to share my new overlay illustration for @stephanie_garber «Once Upon a Broken Heart»🍎.

Art for @banshee_.shop ✨

У заморожених залах замку кожна тінь шепоче про розбите серце💔. Радію, що можу поділитися новою ілюстрацією-оверлеєм для книги @stephanie_garber «Одного разу розбите серце»🍎.

Малюнок для @banshee_.shop

[meowluox]

неважливо наскільки важким та енергозатратним був день для мене завжди буде терапією зайняти кухню на декілька годин зробити собі чай і танцювати під рандомні пісні з тт зі шматочком вишневого пирога в руці.

завжди було цікаво як все це виглядає для сусідів з дому навпроти бо я вмикаю тільки настільну лампу тому вона створює тінь мого силуету на шторах.🧍🏻‍♂️

[defiance-of-endless]

Написала цю пісню для всіх, хто мені дорогий і лишається тут, чекаючи на моє повернення. (Так @the-great-anteater , до тебе також)

(Мій ну дуууууже старий скетч хоббітської хати для привернення уваги)

Транспортна Колискова

Тече пітьма по вікнах ззовні

Пливуть міста, поля й кордони...

Колись зустрінемось ми знову

А поки слухай колискову...

Колеса торохтять, мигтять вогні

Всі хто можуть прошу вибачте мені...

Любові моєй на всіх подвоїть

Кожна секунда чужини...

Мені так шкода - для вас свобода,

Для мене гнів.

Страх і горе, все через море,

Через паркани й ніч,

Закину тугу

За лісосмугу й сніг...

Буває боляче нестерпно.

Коли болить - дивлюся в небо,

Ми ділим зорі і повітря,

Ваш подих там де й я - повірте...

Недостатньо часу й подарунків для вас всіх...

Тому я плачу, і чекаю на таксі.

Серце моє на шмаття кроїть

Кожен метр в далечінь...

Силюсь промовить, якщо дозволять

Світло й тінь...

Біль і сльози через морози,

Сонце й грім -

Переживаю й сама не знаю де мій дім.

Жеруть мене сором й провина

Як в очі вам глядіть повинна -

Не хочу покидать вас знову,

Тож пам'ятайте колискову...

Я всього лише ваш спогад, думка, сон...

І галас потяга співає в унісон...

Будь моя воля - лишилась вдома,

За вас загинула б радо.

Та прошу дуже, всі хто тут тужить -

Почуйте гул метро,

З трамвайним соло нехай мій голос

Тече до ваших снів.

Там вас побачу, прошу пробачте

Якщо ви зможете

Мені.

[stasi-writes]

Я віддала б тобі всі небесні зірки,

Та, на жаль, жодна з них не належить мені,

Та усе, чим змогли обмінятися ми

Було дурістю й розчаруванням.

Я би вбрала тебе в найбіліші зірки,

Та вони всі змарніли б ураз на тобі,

Ти затьмариш й зганьбиш найсвятіші думки,

Й кожне чисте, прекра��не бажання.

Я би зникла в потоці нікчемних пліток,

Що, мов тінь, супроводять твій будь-який крок,

Стала б часткою низки терпких помилок,

До яких і ведуть сподівання.

Ти забрала собі чималенький шматок

Від моїх щирих дій і натхненних думок.

Всі омани злетіли, мов зграйка пташок,

І відкрили нам сутність «кохання».

stasi_writes .𖥔 ݁ ˖

[yournextexmistake]

ходімо танцювати під місячним світлом

давай розіб'ємо темряву ночі

тінь блукає лісом

привиди шепочуть з кутків

дозволь тварині під твоєю шкірою зламати кістки,

випусти те, що приховано, у твоїй грудній клітці,

покажи зуби та кігті.

[fanartka]

[deep-ai]

Шепіт забутого замку

У місті, де віки струмували немов ріки часу, стояв замок, забутий світом.

Його стіни були покриті мохом, а двері скрипіли, немов стогони минулого. Кожна цеглина шепотіла історії про вічну тугу та забуті мрії.

Одного дощового вечора, коли вітер рвав останні листки з в'янучих дерев, в замку з'явилася дівчина.

Вона була як тінь, легка і невловима. Її очі були глибокі, як безодня, а волосся линуло немов чорний шовк. Вона прийшла шукати відповіді на питання, що мучили її родину століттями.

Замок, відчувши чужинку, забурчав, немов живий. Холодні коридори здавалися безкінечними, а кожен крок дівчини викликав тягуче відлуння, що губилося в темряві.

Вона бродила залами, де старовинні портрети с��остерігали за нею, а духи минулого шепотіли серед старих речей.

У центральній залі, де розташувався трон з каменю, вона знайшла книгу. Це була книга моторошної історій, що тримали в собі таємницю її роду.

Відкривши її, дівчина почала читати темні спогади, які мали звільнити її сім'ю від прокляття минулих віків.

Але з кож��им словом замок оживав. Стіни зойкнули, а духи минулих панів замку почали вириватися зі стін. Вони були маревні та гнівні, їхні очі світилися, немов вогонь.

Дівчина, тримаючи книгу, відчувала, як темні сили рвуться на волю.

Вона прочитала останнє слово, і все навколо стихло. Замок випустив з себе глибокий зітхання, немов звільнений від болю.

Духи зникли, залишивши після себе лише відлуння. Дівчина, з книгою в руках, вийшла з замку.

За її спиною ворота з гучним грюкотом зачинилися. Замок знову став забутим, але тепер він був вільний.

І так само, як він, вільною стала й дівчина, розгадавши таємницю своєї родини.

(c) DeParadox, 2023

[nzarlissa]

Зродились ми великої години,

з пожеж війни і з полум’я вогнів –

плекав нас біль по втраті України,

кормив нас гніт і гнів на ворогів.

І ось ідемо в бою життєвому,

тверді, міцні, незламні мов граніт –

бо плач не дав свободи ще нікому,

а хто борець – той здобуває світ.

Не хочемо ні слави ні заплати –

заплатою нам розкіш боротьби:

солодше нам у бою умирати

як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди –

не сміє брат на брата йти у бій.

Під синьо-жовтим прапором свободи

з’єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду для усіх єдину

наш гордий клич народові несе:

“Батьківщині будь вірний до загину –

нам Україна вище понад все!”

Веде нас в бій борців упавших слава –

для нас закон найвищий та наказ:

Соборна Українськая Держава –

вільна, міцна, від Сяну по Кавказ.

[unhonestlymirror]

Тіки шо побачила дизайнерку, що зробила колаут за крадіжку її ідей. Продивилася її профіль. Гьорл, в тебе ж жодної нормальної фотки собсна одягу нема: все танцівниці якісь. Світлини, звісно, красиві, але ось через ці незрозумілі пози й світло-тінь - ані пошив, ані дизайн нормально не видно... я не здивована, що існують більш популярні крадії з більшою кількістю клієнтів, які тупо передрали ідею, але сфоткали так, шо все одразу видно. Сама, як кажуть, винуватая.

[deadbattsblog]

сонний параліч, смерть моя, безодня

скажи мені, що сталося тоді, скажи

що сталося, що не відрізняється день від дня

всіх демонів, що всередині сидять, накажи

тіні по кутках, що весь час зі мною

проведіть за руку, там де сам боюсь я йти

скільки всього варто вислухати, скільки болю

а що скажеш, що скажеш маленька тінь, ти?

синці по всьому тілу, як зірки після дороги

дороги що привела сюди.. куди?

а що сталося на місці червоних розводів підлоги?

знаєте, в задзеркаллі всі дороги ведуть внікуди.

розводи на підлозі, криваві, заріють, ось.

треба прибрати, це певно самогубство.

напевно однієї з мрій. або здох ще хтось

а мерзенний, блядський вбивця – людство

дивись, бо завтра здохнеш ти.

[isiida-glory-to-ukraine-smoliy]

Пісня "Козаки" групи "Тінь Сонця"

У виконанні капели бандуристів Івано-Франківського фахового музичного коледжу імені Д.Січинського

[mauricio-i-cant-move-move-it]

Студент, який пройшов магістратуру, після чого продовжив підготовку в аспірантурі.

Проходить практику в лабораторії, яка працює над вивченням та аналізом різних форм життя, планує там залишитися працівником.

Жаліє, що обрав таку спеціальність. (Бідолаха…)

Хоч і навчився контролювати силу свого «смертельного дотику», все одно носить рукавички.

Мав крила, але через нещасний випадок втратив їх.

Йому не подобається його призначення бути женцем, тому ігнорує поклики загиблих душ і не проводить їх у світ мертвих.

Чує та бачить душі загиблих. Часто бачить, як саме вони загинули.

Розвинута магія, проте надає перевагу холодній зброї.

Глибокий, спокійний голос.

Мовчазний, похмура тінь.

Йому потрібні теплі обійми та плед.

Дуже любить і цінує свою сім’ю.

*дарк академія вайб

*Версія Лотоса (Фелл!Ґот)

*Як і Кассандра, знаходиться у всесвіті Фелл версій

Gottey belongs to me. Goth belongs to Nekophy. Reaper Sans belongs to Renrink. Geno Sans belongs to LoverofPiggies (CrayonQueen).