#сиву

[queertigo]

𝓸𝓸𝔀𝓲𝓢

𝓼𝓲𝔀𝓸𝓸

siwoo of bxb has my heart <3

pls go listen to them

> B X B spotify <

[sogigglejellie]

ну що, поговоримо про травми, пов'язані з днем народженням?)

колись, у сиву давнину (так, трохи драматизую), це було моє найулюбленіше свято у році. адже можна було прикинутися, що тебе хоча б день люблять просто за твоє існування.

не за кількість гарних оцінок у школі, яка все одно ніколи не була достатньою, не за те, що ти щось зробила з хатніх справ, не за спортивні досягнення, а просто тому, що ти є.

��юди, яких люблять просто за існування, як вам живеться у чужій мрії?

я настільки насправді жахнута головою, що навіть не маю впевненості, що колись зможу з цим ужитися. зможу послабити реакції чи навчуся справлятися зі своїми травмами.

[kalceferia]

Сьогодні мені 23 і я знайшла ще одну сиву волосинку

[chernigovorg]

На Чернігівщині можна зустріти тварин, які жили під час Льодовикового періоду (Фото)

На Чернігівщині можна зустріти тварин, які жили під час Льодовикового періоду (Фото)

Із прадавніх часів флора т�� фауна суттєво змінилися. Одні види тварин еволюціонували, а інші зникли. Між тим, на Чернігівщині є куточок, де хочуть відновити тваринний і рослинний світ, як у сиву давнину. Йдеться про парк природи «Беремицьке». Адже сюди упродовж певного часу завозять тварин, які колись населяли цю територію. Тут вони живуть, як у дикій природі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успішний столичний…

[nbukids]

Ловець снів. Dream catcher. З-D ручка. Maker Spaсe

Коли йдеться про індіанців, на думку спадає їхня повага та любов до природи, віра в потойбічні сили, тотемних тварин, плетіння оберегів, амулетів. Ловець снів — атрибут, який уже давно вийшов за межі індіанської культури та став популярним ледь не в усьому світі. За легендою, у сиву давнину Мати-Павучиха була захисницею всіх людей. Вона навчила жінок плести магічні атрибути, які б захищали сплячих людей, утримуючи у павутині їхні страшні сни. Ловців снів сплітали з гілочок верби та ниток, прикрашали пір’ям та вішали над ліжком. До речі, саме з індіанських легенд пішло повір’я, що хатніх павуків не можна ображати.

Після карантину ви також зможете створити свого ловця снів, а поки що триває набір у нашу студію на майстер-клас для дітей 8–13 років. Для участі заповніть, будь ласка, Google-форму

#makerspaсe #3Dручка #нбудлядітей #woafuturekyiv

[viktorst]

Для багатьох, як у сиву давнину, єдиним прихистком став Михайлівський монастир (Київський Патріархат), який у лиху годину відкрив свої двері тієї страшної ночі для багатьох переслідуваних. Внаслідок злочинних дій «Беркуту» тоді постраждали щонайменше 79 осіб. Пам’ятаймо!!!

.

https://ukrmir.info/czogo-dnya-berkutivczi-pochali-biti-protestuyuchih-nad-chim-uporoto-smiyalis-kvartalski-pokidki/

[chenewsnet]

12:46 19 листопада. Церква вшановує святителя Павла, патріарха Константинопольського Церква цього дня вшановує святителя Павла, патріарха Константинопольського, сповідника. Колись у сиву давнину, ще до доби глобального потепління, саме з Павлом пов’язували льодостав – замерзання річок і озер.

[pokrovworld-blog]

Український Новий рік

Священний календар українців підводить нас до святкування Нового року. Плин сакрального часу часто різниться з плином астрономічного, а тим паче буденого (мирського). Немовби символом цього явища виступає святкування новоліття за «старим» стилем або ж в просторіччі «Старого» нового року. Цей чудовий звичай побутує не тільки серед українців та народів, що дотримуються в духовній сфері юліанського календаря - білорусів, сербів, чорногорців, македонців, арабів Єрусалиму, але й серед німців Швейцарії (Alter Silvester), шотландців (Oidhche Challainn) та кельтів острова Мен. Українські традиції пов’язані з відзначенням цього свята наповнені чудесним плетивом звичаїв та обрядів, що сягають до нас з глибини тисячоліть. Слід передовсім зауважити, що в ці дні відповідно 13 і 14 січня випадають також свята св.Меланії, в народі Маланки, та одного з отців Церкви - св. Василія Великого. Маланкою називають також і костюмовані гуляння ввечері 13 січня чи так зване водіння кози. До нині цей звичай барвисто відзначається в Карпатах та на Буковині. Цей передноворічний вечір прийнято називати Щедрим або ж Щедрою кутею. З цим же словом пов’язані і чудові пісні – щедрівки, що виконуються дітьми та молоддю, переважно дівчатами, від хати до хати в обмін на пригощання. Цікаво, що в щедрівках збереглись спомини про надзвичайно архаїчні часи, коли новий рік відзначався не серед зими, а в час весняного рівнодення, тобто на початку 20-х чисел березня. Саме в цей час починають повертатись з Вирію птахи, що і відобразилось наприклад в чи не найвідомішій щедрівці про ластівочку. Крім пташиної символіки в щедрівках трапляються солярні та лунарні знаки, що відповідають чоловічому та жіночому архетипу, результатом поєднання яких є продовження роду, яке символізують дітки-зірочки. А от вже ранок 14 січня традиційно належить хлопцям, адже саме їм і нікому більше належить право засівати. Цей звичай також сходить в сиву давнину перших хліборобських цивілізацій на наших землях. Сам процес сіяння є, очевидно, алегорією основної чоловічої фізіологічної функції в природі - започаткування нового життя як свого роду, так і засіювання нової ниви. Дякувати Богові, євроінтеграція ще не настала в Україні цілковито і веселі ватаги щедрувальниць та засівальників можна побачити в наших містах і селах. Вірність прадавнім звичаям, усвідомлення з дитинства дівчатками та хлопцями своїх властивих кожним окремо ролей у суспільстві, дух громади, усвідомлення себе ланкою народу – ось в чому суть всіх наших звичаїв; не є винятком і наше українське святкування нового року. Щедрівки і засівання майже ціковито забуті в Західній Європі, а тому ніяк не проявляються в медіа - чи інтернет простор��. Саме тому великим обов’язком кожного свідомого українця є збереження цих звичаїв. Найпростішою формою чого є навчання своїх дітей щедрівкам і засівальним пісням та відрядження їх по сусідах та родичах. Новорічні святкування в Традиції сприймались як оновлення світу. Містерія світил, рослинності та навіть еротичної функції творить нове, чи то пак відновлює за Божим задумом, первісне, молоде життя. Для наших предків це було не просте відзначення дня в календарі, а живе перебування в священному просторі і часі. Тим спасемось і ми! З НОВИМ РОКОМ ВАС, ЛЮБІ ЧИТАЧІ! Зентропа Read the full article

[srnsc-blog]

28.2.

Черговий (не менш неймовірний) місяць 2/12 приніс мені надзвичайно багато емоцій. Прекрасні листи, надзвичайно затишні люди, трошки нервова сесія і ще одні зачинені спогади (сподіваюсь то назавжди). Найголовніше, що потрібно пам'ятати - ніколи не припиняй дякувати за своє щастя. Ніколи не сумнівайся в тому, що ти цього заслуговуєш. Кожна дрібочка щастя - твоя винагорода. За сльози, за зірвані нерви, за сто сімдесят п'яту сиву волосину на голові… Не важливо. Це подяка тобі, за пережитий біль. І потрібно бути вдячною. Щиро радіти кожному, в твоєму житті. Бо без цих людей ти б ніколи не була щасливою, саме зараз.

Я щиро вдячна і щиро захоплена всіма, хто змінює моє життя на краще.

1/6 року завершилася перемогою радості.

Попереду найцікавіше?

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%82%d0%be%d1%82%d0%b5%d0%bc%d0%bd%d0%b5-%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%82%d0%b2%d0%be-%d0%b9%d0%b4%d0%b5-%d0%b4%d0%be-%d0%b2%d0%b0%d1%81/

Тотемне видавництво йде до вас

Хотіла сказати, як нечасто я тут вдаюся до реклами – але краще до суті. “Тотемне видавництво” – це дівчата, які не побоялись взяти і зробити. Історія, з якою вони зараз ідуть до нас – замахується на сиву давнину, про дівчат, сильна і має шанси стати улюбленою. Тому запрошую вас до них і викладаю уривок з твору Інни Ковалишени “Дгарма”, першого їхнього видання.

….Пізно увечері вони поверталися з гавані, якщо не друзями, то добрими приятелями. Ліайна, на відміну від тих рідкісних купців, що зазирали в Аванті, не чванилася і не лаяла “країну жебраків”. Вона тільки кивнула, почувши сумні слова про те, що Аванті — найбідніша з країн, з усіх заснованих араями, і замислено протягнула:

— Гадаю, це можна виправити. Але потрібен час і багато зусиль.

Вона розповіла про батьківщину Деяни, острів, де кожна третя жінка вміє заклинати вітри. Про рідне королівство, про таємничий Місячний народ, на землях якого бувала, про те, що сама в дитинстві була дрібною злодюжкою, аж поки одного разу їй не посміхнулася богиня Долі.

— Це моя друга подорож, але перша — в таку далечінь. Всі називали її не інакше як безумством, але я вірила, що богиня Долі допоможе мені. І не помилилася, як бачиш. Якщо я без пригод повернуся додому, то отримаю шалений прибуток. Відколи загинула Мелукка, прянощі, що їх раніше возили звідси велонські купці, стали надзвичайно дорогими. А ще ваші тканини. Вони прекрасні і не поступаються красою та міцністю шовку з Великої Західної імперії.

— В імперії вміють ткати вісім різновидів шовку, — відказав Аджит, — Але наші ткалі теж майстерні.

— Дуже майстерні, — підтвердила Пташка. — Я куплю тут різних тканин, і, може, наступного разу доведеться присилати в Аванті чотири кораблі: два для прянощів і два для тканин.

Її жарт несподівано обнадіяв Аджита. Вона збирається повертатися. Збирається торгувати з їхньою країною. Можливо, вони зуміють таки вибратися з бідності, хоч і далеко навіть столиці Аванті до слави та багатства мертвих міст Мелукки. Хоча й багатшим королівствам араїв далеко. Але можливо, з Аванті ще хтось захоче торгувати і торгівля оживить королівство. Можливо, це майбутнє прожене тінь минулого, що нависала над Аванті та над усіма королівствами араїв…

[palankaonline]

Гост Недеље: Драган Радовиц економиста Гост Недеље: Драган Радовић економиста; стручњак за сиву економију, разговор се у другом делу емисије водио о конкретним питањима макроекономије у Србији, анализи буџета, проневера у во��ењу економије, у конкретним гранама и областима. Пропусти у концепту макроекономском. , via Милан «Паланка на вези» Милошевић - Google+ Posts

[janedebua-blog]

ASSASSIN'S CREED ORIGINS | СТРИМ (КОШМАР) | ВОЗВРАЩЕНИЕ В СИВУ | #1

[ghostreconwildlandsblog]

Огляд відеогри Tom Clancy's Ghost Recon: Wildlands - pingvin.pro (cатира) (прес-реліз) (Блог)

Огляд відеогри Tom Clancy's Ghost Recon: Wildlands pingvin.pro (cатира) (прес-реліз) (Блог) Tom Clancy's Ghost Recon Wildlands — це осучаснена ітерація серії тактичних стрілянок, яка бере свій початок ще у сиву давнину — аж у 2001 році. Свого часу перша Ghost Recon стала еталонною грою у своєму жанрі і разом з такими забавками, ... and more »

from tom-clancy's-ghost-recon-wildlands - Google News http://ift.tt/2gIuXr9 via IFTTT

[yakymenko]

СПАСКУДИЛАСЯ ХАТА... Вже вкотре снідаю-обідаю-вечеряю у Києві в "Пузатій хаті", коли на цілий день прибуваю до Столиці. Спаскудилася Хата! Мало того, що оздоблення нових "Пузатих хат" вже не зроблено на український народний лад, як було з першими Хатами (вже нема, як то було, тиночків-рушничків-і-глечиків), так вже й музику зробили в Хатах іноземну, як за "мелодійністю", так і за словами! Приїжджає якийсь англієць чи американець (з повною повагою до них, їй-богу!) і чує у кав'ярні, ніби ж українській, всі свої пісні-мелодії, що давно минули модою у них. І відчуває іноземець свою зверхність над цими папуасами, що крутять сиву музику - ну, як би ми крутили досі пісеньку "Вєсьолиє рєб'ята" з однойменної совкової комедії кінця 1930-х років!.. Єдине, що лишилося у Хаті, то це народна кухня - борщики, пампушечки, узвари. І то, здається, тільки до перейменування Хати в Паб! А ви, вкраїнці, чухаєте свої лоби: "І чого тих москалів все тягне в Україну?". Та того і тягне, що "клятим москалям" ці малороси - ніби для англійців папуаси Гавайських островів!! На світлині: Усередині "Пузатої хати", м. Київ, вул. Георгія Кирпи, поблизу Південного залізничного вокзалу. Знімкував і чаював із тістечком 19 жовтня 2017 року Андрій Якименко. 19 жовтня 2017 року

[avvin]

Свіча, і її горіння, це той перший вогонь, що людина добула собі в сиву давнину, тепер він несе в собі сакральну силу, здатність очищення всього навколо.

[dante-sinner-blog]

Мавпа Дарвіна

Якоїсь ночі, Чарлзу Роберту Дарвіну приснився дивний сон. Ніби він прогулюється сосновим лісом під руку з великою мавпою і веде з нею бесіду. З тією самою, яку він так ревно досліджував і про яку так багато написав. І що не менш дивно, звали ту мавпу - Дарвін… 

Велася їхня розмова про щось ґрунтовне. Власне, розмовою її не назвеш, адже, на обдумані та логічні репліки науковця, мавпа Дарвін відповідав короткими та вульгарними пердінням-плямканням, що долинали із масних вуст абізяна. Та, не дивлячись на абсурдність та незрозумілість для сторонньго слухача, мавпячі фідбе��и отримували розуміння і сприймалися дослідником не менш глибоко та уважно, ніж його власні роздуми.

Їхній шлях проходив вузькою, але комфортною для двох дорослих приматів стежкою соснини, яка була притрушена м'якими голками хвої та подекуди досить агресивними шишками. Сонце пекло безсоромно, рятувало лише те, що це був сон.

Коли полеміка між абізяною та старим науковцем почала досягати свого апогею, “розмову” перервала присутність на шляху незнайомця, який собою загородив пановам дорогу. Широкі плечі, рівна постава та несподівана рішучість, відображалися в контрастному силуеті, що проявився в сліпучих променях пообіднього сонця. На стежці, нахабно розставивши ноги, стояла людина. Людина розумна. Більше того, на шляху стояв не хто інший, як ще один Чарлз Дарвін… Але, явно не той самий. 

Вирізняло його від “першого” Дарвіна, себто не мавпи, а людини, незвичний одяг і стильок. Супутник абізяни мав вигляд старого ексгібіціоніста, був загорнутий в аскетичне чорне пальто старого покрою, а на голові мав з широкими кресами такий само чорний капелюх, без якого годі було уявити старого-доброго Дарвіна. Науковець мав занедбану сиву бороду, яка лячно і сторчма росла із потилиці. Сутулення, як прискорбна супутниця похилих літ, горбила поставу біолога.

“Новий” же Дарвін, який став перепоною на шляху, виглядав як сателіт буржуазної субкультури. Стрункий, нахабний, був одягнений в мутно-жовтий комбінезон із парусини, трохи потертий, але добротний, по центру якого можна було розгледіти напис CAT. Борода була з сивиною. Та, на відміну від старого біолога, мала вид охайної форми - лопатою, акуратно підстрижена та доглянута, що підкреслювало його ледь стриману сексуальність зрілого чоловіка. На голові героя, як зірка Прометея, рясніла лисина. В руках ламберсексуал Дарвін тримав брудний розвідний ключ.

- Якого хуя?! - спитав науковець Дарвін. 

- Не кваптеся з висновками, пане професоре - відповів молодий Дарвін, - це лише сон.

- Який я тобі, блять, професор, га?! Я знаю і ��ез тебе, що це сон, шмаркачу. Питання в тому, чому нашу прогулянку та чудову розмову з абізяною перериває якесь опудало?.. Ти хто такий?! - обурився науковець, а мавпа тим часом зайняла бойову стійку.

- Мене, як і вас, і навіть як цю абізяну, звуть Дарвін. Чальз Дарвін. Дуже приємно! - представився молодик.

- Це я вже зрозумів, що ти - це я, а я - це ти. Питання в тому, що… якого папуаса ти виглядаєш як піонер заводського цеху, га? Я тебе, як себе, добре пам'ятаю в молодих літах. Тобто, тобі, мабуть років сорок, не більше, вірно?

- Саме так. - озвався Дарвін і широко всміхнувся, похвалившись здоров'ям власних зубів.

- От власне… якого хера ти не носиш костюм трійку дорогу і лаковані туфлі-оксфорд в моєму, себто в нашому то віці?! Натомість вдягнений як рятувальних матросів і дельфінів… виглядаєш як робітник порту Гавр! Французька хвойда.

- Чарлзе, давайте засвоїмося і почнемо все спочатку, - глипнув той на агресивну мавпу. - Як вам відомо, ми зараз снимося нашому спільному Дарвіну, себто нам… Емм… Себто, справжньому Дарвіну. Ви, - як відображення його майбутнього “я”, трохи хуйове…. але з абізяною і природою ви таки порозумілися. Що ж до мене, то я відображення його “як могло б бути інакше”… його альтер его!

- Тобто, “інакше”?! - не витримав біолог. - У мене хоч не такі гарні зуби, як у твого альтерхуєго, і радикуліт, і посцяти я теж не можу нормально: вичавлюю кожну краплину жовту, як золоту… Але, людина я поважна і визнана! І абізяна ця, - кива на гамадрила, - живий доказ мого успіху! Ця мавпа - ти і я, а ми з тобою - це ця мавпа брудна! - розлютився поважний.

На цих слова мавпа Дарвін обурюється і хвацько починає дертися на сосну, супроводжуючи свій шлях на гору сопінням і ґвалтом ображеної дитини.

- Вибач Чарлзе, любчику, “брудна” - то було вже зайве. Емоційне… Вибач! - почервонів науковець і висякався в рукав.

- Це все правда, друже, це все факт. - погодився Чарлз у комбінезоні, - Та я, зараз тут не для того, щоб піддавати сумніву все ваше плідне життя і волохаті досягнення. 

- А власне для чого ви тут, мій юний друже?! - примружився біолог. 

- А для того, щоб повідомити вам, що існує й інший можливий шлях! - ��игукнув красень Чарлз. 

Скориставшись мирною паузою, мавпа Дарвін спустився з сосни і почав мостити свою сраку в купу хвої, час від часу пустотливо і з реготом викидаючи з під себе грубі шишки. 

 - Чому власне ми з вами не тупі імбецили, і говоримо мовою солов'їною, замість того, щоб запиздячити мовчки в один одного цими шишками? - продовжив файний Дарвін. - Чому ми, обидва - Чалза Дарвіна, у різному прикиді і з різною кількістю зубів у роті? А головне, як так, що ми перетворилися в Людину розумну, і взагалі звідки ми тут з вами взялися, і власне навіщо?!

- Блять … - відреагував старий.

- Майте терпіння… - хтиво зауважив молодий Дарвін. - Вислухаєте мене до кінця, шановний?

- У мене то вистачить терпіння, це ж сон, і людина я вже похилого віку. Особливо нікуди не поспішаю. А от той, кому це сниться, вже засовався в ліжку і повернувся на інший бік на словах “інший можливий шлях”. Я відчуваю. покваптеся і добирайте слова, - позіхнув Чарлз Дарвін-старший.

Мавпа Дарвін трохи заспокоївшись, примостився під стовбуром великої сосни у купі хвої, безсоромно перднув, після чого запросив науковця присісти йому на коліна. Але той відмовився, винувато посміхнувшись, - залишився стояти.

- Власне, почну з того, чому я в такому прикиді. Це я про одяг. - продовжив “юнак” Дарвін". - Якщо ви пригадаєте пане Дарвіне другий курс коледжу, і руду Крістіну, то також зможете пригадати, що ви полюбляли з нею робити в дальньому кутку під третім стелажем у місцевій бібліотеці. Так от я зараз кажу про долю, а не про ваші вподобання і дивацтва юності.

В цей момент мавпа Дарвін вишкірив зуби, а науковець так г��лосно чхнув, що зверху полетіли хвойні голки і присипали мавпу. Стало трохи душно.

- Доля, - річ бува примхлива, - продовжив Дарвін-йонг. - Коли ви ще студіювали в Единбурзі, зовсім поруч, лише через Ірландське море, сидів такий собі доктор Пітер Квін в Обсерваторії, недалеко від Дубліна. І не просто сидів, а так часто дивився на небо, що бувало забував пообідати. А дивився він переважно не просто на небо, а конкретно на Марс, як вам відомо, планету недалеку.

Одного липневого вечора, коли доктор Квін дивився як ніколи пильно на червоний кругляш, у нього трапився припадок і він втратив свідомість. Його лікар попереджав, що їсти треба і бажано регулярно. А час був тоді вже пізній. Але, зараз не про це. Саме цей припадок змінив мою, тобто вашу, короче, нашу з вами долю. А разом з нами, долю всього Людства! Бо під час сну, який побачив Пітер Квін, йому відкрилася істина про походження людей! І, як ви вже здогадуєтеся, істина ця й близько не синхронізується з роботами всього вашого плідного життя. Але, більше того, він пізнав те, про що ми всі, в тому числі і ця абізяна, ламаємо голову з початку віків…

- А саме?.. - нетерпляче спитав науковець і спітнів. 

- А саме… ЯКОГО ХУЯ МИ ВСІ ТУТ РОБИМО?!  - боляче загорлав Дарвін.

Спалах. І в цю мить, Чалз Роберт Дарвін, який неспокійно дивився цей блуд, різко прокинувся, перекотився на край ліжка, і почав хворобливо відкашлюватись у підлогу. У спітнілій, затиснутій в кулак руці, Чарлз виявив 10-ти фунтову банкноту із зображення Мавпи Дарвіна на фронті.

- Якого хуя?.. - вилаявся науковець і схопився за серце.

Завіса.