srnsc-blog

[srnsc-blog]

1.9.

Дні прекрасні саме через прекрасних людей. Цей тиждень був чудовим. Цей день був чудовим.

[srnsc-blog]

31.8.

8/12 Підводити підсумки літа наче сумно, та водночас весело. Всі три місяці я провела в оточені дорогих людей і роботи. Зрозуміла, що закохуюсь у неймовірні очі. У прекрасний голос. У тих, хто ніколи не стане моєю реальністю. Це літо стало вагомим у ��лані виходу з зони мого комфорту. Я стільки /як виявилося/ можу зробити, коли від мене очікують важливих рішень. Все почалося з 6 червня. Все тільки почалося... А скільки я всього отримала.. Безліч нових знайомств, безліч ідей.. Літо було прекрасним. Дякую

[srnsc-blog]

Здається все вже було давно сказано, усі виправдання були застосовані в лад і давно забуті/ще б так щиросердно, ще б наднаївно зізнатись у всьому тобі і знову тебе відчути/. Здається ти посміхався і так зачаровано /хоча і з тривогою/ зазирав у мої очі, ти випромінював світло, тепло, затишок, мрії із присмаком /у цьому житті не_існуючої/ божевільної ночі.

[srnsc-blog]

Нове життя потрібно починати з понеділка?

Рік. Мій наступний рік. Чергові дні, які мені можливодано прожити. Межа, яка розпочинає новий відлік. Я прожила /не виключено, що вже третину свого відведеного/ життя і не впевнена, що змогла би лишити по собі щось достойне пам'яті. Це мільйони крапель виплаканих сліз, сотні збитих ран, тисячі синців і мільярди болючих спогадів. Це відсутність абсолютного щастя, безтурботності, коханої людини, надочевидного затишку і спокою. Безліч людей з'являлося і зникало. З кожним сходом і заходом сонця зникали і з'являлися нові проблеми. Зі мною були книги. Зі мною були всі сузір'я, всі зірки. Всі. Нині я на дивному бездоріжжі – куди б я не йшла, здається я роблю помилку, звертаю не туди, живу не своїм життям. Драматизую. Знаходжу причини для цього. Іноді життя підкидає мені приємні і несподівані знайомства – так я знайшла поруч прекрасних друзів, так я знайшла не менш прекрасних незнайомців, які своєю присутністю редагували моє існування. Знайшла своє захоплення, можливо декілька. Досі не відшукала себе. Знайшла ідеальний тембр голосу, який абсолютно ідеальний / він не мій/. Знайшла ідеальні очі, які заворожують /і він теж не мій/. Знайшла людину, яка настільки стишує мене, що я відчуваю себе в безпеці /і він все одно не мій/. Знайшла і втратила. Втратила. Втратила. Втрачаю я набагато більше. Щедро, щиро. Відпускаю з болем /з боєм/, знову знаходжу /або ж ні/ і продовжую втрачати. Сумно, так? Чомусь нічого хорошого на думку не спадає. Все моє хороше можна описати лиш декількома словами – близькі люди. Ті, хто допоміг справитись з надболючим. Завжди зрозуміють. Завжди підтримають. Змусять посміхатися. Повірять в мене тоді, коли не вірю я. Нове життя потрібно починати з понеділка? Стартую в цю ж хвилину. Тільки можна поменше розчарувань?

[srnsc-blog]

моя пам'ять грає зі мною в страшні ігри, будує три версії одного і того ж життя, проходить усі рівні забутих хащів, виживає всупереч тому, що я вже давно не я, сміється /здавлено і так зловтішно/, показує картини усіх неіснуючих нас – ось ти смієшся з мене і йдеш поруч, наступної миті я тебе ще не знайшла. ти наче прихована загроза, інкубаційний період моєї пораненої душі, спливаєш спогадами, занотовуєш себе спокоєм, сміхом /який по собі, в той самий день залишив/. ти мій маяк, що ��казує правильну стежку в оманливих лабіринтах і диких провулках усіх безлюдних і безіменних островів. ти лишень посміхнувся і поглядом незалежним, мене так миттєво безглуздо надболяче тихо вбив.

[srnsc-blog]

у світлі останніх подій, в обрамленні з диких марев, в бетонах проблем та ідей, у карнавальному танці відсутніх побачень, де кожний ваш погляд стає на вагу найдорожчих металів, де ваше життя варте більше ніж сотні /й мільйони/ моїх жахливих провалів, де посмішка ваша закарбувалася у моїх думках. повільно. упевнено. ви віщуєте свою гибель, а з нею і мій невідворотній крах.

[srnsc-blog]

3.8.

Коли я схвильована, в мене жахливо трясуться руки. Сьогодні я була близька до паніки. Довелося їхати по справам, з абсолютно незнайомою мені людиною. Спочатку нависала жахлива і дуже гнітюча тиша. Приємно, що незважаючи на певні мовні бар'єри, ми все ж розговорилися. Дивно, що я дізналася про себе трошки нового. Ніколи б не подумала, що я й справді така, якою раніше не була.

[srnsc-blog]

ти міг би стати спасінням, ти міг би стати надією, вчорашнім спогадом серця/що вкрав/, водночас і мрією, ти міг би бути Всесвітом, а міг бути й сузір'ями – детальні схеми галактики приховані за повір'ями, легенди приховують твоє ім'я, ти наче зітканий із мережив моїх судин. тебе обіцяли мені зірки. шість. два. вісім. чотири. один.

[srnsc-blog]

23.7.

Дивно відчувати, що всього один чи два дні змінюють відношення до людини. Наразі мені бракує його. От не вистачає. Надто не вистачає, ніби знала все життя. Раніше такої залежності не було. Просто чужа людина лишалася чужою, ледь знайомою. Тут все не так. Не хімія, ні. Я в неї перестала вірити. Вона помиляється і виявляється міражем. Просто спорідненність. Бажання взнати все спільне і схоже. Довіряти і не боятися бути зрадженою. Мовчати і відчувати невимушеність моменту. Може це і є та сама тиша? Та і взагалі – рідко стрічалася така залежність, коли вабить у людині все. А особливо те, що з висоти мого росту він привабливий, неймовірно. Зовсім не такий, яким здається іншим. Що посмішка завжди чутна у його розмовах. Що є спільні думки. Цікаві розмови. Секрети. Сни. О, він сниться щоночі і я проживаю ще одне життя з прекрасними нічними прогулянками і розмовами /яких не існує// І як завжди – йому подобається інша. А я просто друг.

[srnsc-blog]

21.7.

Рік тому мені (жартома, звісно) зробили пропозицію, від якої я на повному серйозі відмовилася. Якби ж це було тут і зараз – я би погодилася на подібну авантюру. Я би погодилася на уікенд в Мексиці (агов, мене хтось чує?). Справа в тому, що мої люди мене змінюють. Я змінююсь.

Сьогодні прекрасний день. Просто чудовий. І байдуже, шо я находила 13км лише в університетських корпусах, байдуже, що ледь не втратила свідомість від спеки, що невдало вийшла на фотокартках.

Все це дрібниці.

Бо прекрасність цього дня виявилася у трьох чудових спогадах: •послухала живий виступ POTF, бо дорога мені людина не забула моє прохання •зробила один усвідомлений крок до дорослого життя •помітила красу східних чоловіків у вишуканих класичних сорочках

Дрібниці.

Та то гріє душ��.

[srnsc-blog]

я пишу, а рядки вперто залишаються пустими, у конвертах без марок занотовані всі мої сни — ти відчуєш на смак мигдалеві нічні примари, а я спробую якимось чином лишитись живою /хоча б до весни/. без ілюзій та багрянцю нових світанків, без спонтанних ідей і невдало прийнятих рішень — так, наче щоразу потрібно творити востаннє, так наче наше життя буде сильнішим, без права на помилки і без каяття через дрібниці, без усвідомлення темряви /можливо на противагу світу/ у мереж(ев)і /зі смарагду/, під нескінченними зливами спекотного літа, так наче кожне із наших сердець доб'ється єдиного біту.

[srnsc-blog]

вічність тому ми були щасливими і, що важливо - щирими, сонце промінням долинало в нашу безодню, повну думок, тріпотіло серцевим м'язом, вирувало морськими хвилями /правдиво-спокійними/, розбивалося вщент об залізний бетон безкінечних проблем і теплий пісок. вирувало життя навколо, зігріваючи нас плеядами ще не названих, не відкритих сузірь, заспокоювало мовчанням, огортало в тенета пам'яті, зберігало від злих очей та думок. від нав'язливих чи усвідомлених помилок і мертвої, крижаної тиші не вдалося сховатися вчасно – наша гра швидко закінчилася, наша зірка згасла, передразнюючи ідеальний орнамент прекрасних сузірь. наша вічність невпинна. ти тільки в це вірь.

[srnsc-blog]

30.6

6/12 Перша половина року ��фіційно завершена. Найліпше, що могло статись - сталося. Я познайомилася з 25 новими людьми. Частину з них щиро можу назвати своїми найліпшими друзями. Щирість, затишок - основні критерії. Вони освітлюють моє життя. Рік минає. Спогади лишаються. Вдячність теж. Так, є свої нюанси, ніхто не ідеальний на усі 100%. Та якщо очікування справджуються, то стає надзвичайно легко. Особливо, коли знаходиш рідні душі поміж ними.

[srnsc-blog]

26.6

із рандомних слів створено інше життя, в якому немає нічого прекраснішого за тишу, бо тиша гучніша за всі імена, бо тиша виразніша і надійніша. з глибин підсвідомості бачимо спогадів слід, бракує лиш трішки впевненості та віри - за посмішкою приховані слова не знайдеш, як би не було ніяково. і розсипом сяйва виблискує новий день і дзвінко лунатиме серце, зриваючись різко вниз. колись ми поставимо час на вічний ріплей і буде тиша /без жодних матриць та схем/, а з нею і мій срібний лис...

[srnsc-blog]

22.6.

Тиждень проходить надзвичайно захоплююче. Емоції прекрасні, нові знайомства теж. Я просто не уявляю, що було б, якби цих людей не було поруч. Якби в мене лишилось минуле життя. Це нереально просто. Я би стільки всього втратила... То важко усвідомити. Я наївно вважаю, що все саме собою має бути добре. То не так, але так хочеться, щоб дійсно все налагоджувалося. Це стосується виключно особистого. Бо я втомилася відчувати себе зайвою.

[srnsc-blog]

18.6.

Вже немає звички щодня підсумовувати події. Іноді враження, що з життя забрали щось надто важливе. Щось особливе і потрібне. Я знову не знаю як мені бути. Хоча всі мої проблеми лиш у голові.

[srnsc-blog]

9.6.

Прекрасно знаходити в місті нові і неймовірні місця. Особливо коли поруч найкращі і найрідніші. Навіть коли вже зовсім не відчуваєш ніг...