#рівність

[maarchantal]

Я на вихідних: радію що на євробаченні виграла небінарна людина

Мої колеги в понеділок: ржуть з них, ображають, кажуть що треба вибити з них усю небінарність

[0le9-mind]

[3d-video-by-angels-eyes-ixyt]

Капіталізм та комунізм з малюнками за 6 хв.  Ден з американською політкоректністю "не помітив", що рівність, яку дає комунізм - це рівність у бідності для більшості. Авжеж, ті, хто забезпечує цю рівність і є її справжніми бенефіціарами, бо можуть собі дозволити "трошки більше її" ;-), незважаючи на гальмуваня рівностю стимулів до розвитку та самого розвитку

[ilonablahblahblah]

у когось дома рівність

у когось дома патріархат

у когось дома матріархат

а в мене дома КОТОАРХАТ....і це ще та тиранія

[alwayshungryofelia]

Дуже важко щось доводити про рівність прав людей різної орієнтації, коли ти одружена з чоловіком

Кожен раз коли я кажу, що я не відношу себе до гетеро, мені тикають у носа моїм шлюбом і це дещо пригнічує, тому що для інших людей я та сама, яка «награлася і прибігла ��о члена»

Фу мєрзость

[thesolyanka]

Капіталізм та Лівацтво

"Кронос заздрив могутності свого батька, Урана, правителя всесвіту. Уран накликав на себе ворожнечу матері Кроноса, Геї , коли сховав гігантських молодших дітей Геї, сторуких гекатонхейрів та однооких циклопів, у Тартарі , щоб вони не побачили світла. Гея створила великий кам'яний серп і переконала Кроноса каструвати батька." - "Теогонії" Гесіода.

Дуже прикметно, що ліваки всю дорогу борють капіталізм, якому вони ж і мають завдячувати за своє існування. При тому, що більшість ліваків, скоріш за все, не знають що таке той капіталізм.

В епоху феодального суспільного ладу, серед підлеглих феодалів, напевно, були купа людей, які вважали поточний лад несправедливим. Адже статус "феодала" було майже неможливо отримати не народившись "фе��далом", а він був напряму пов'язаний з ресурсами, які дають можливості, що покращують якість життя. Коли ліваки починають, а точніше продовжують, розповідати про те, що "капіталізм то зло, так не має бути, є інший шлях і т.д.", то вони (не)свідомо брешуть. В совдепівській історії перехід від "царату" до "республіки" відбувається в один конкретний визначений день, а вчорашні кріпосні моментально (ментально) стають вільними громадянами тоді, коли "люди зверху" підписують якійсь папірець. Найпримітивніший курс історії для більш менш дорослих людей, коли йде розгляд еволюції суспільно-економічного ладу, завжди має хоча б одну дві тези, які свідчать про те, що перехід від феодалізму до капіталізму це сукупність великої кількості подій, процесів та еволюційних змін, розтягнутих не на одне сторіччя. Безумовно, що в процесі багаторічного процесу зміни суспільно-економічного ладу, "підлеглі феодала" еволюційним шляхом отримали унікальну можливість самореалізації без прив'язки до свого фамільного статусу. Саме поступове розірвання залежності обсягів та доступності ресурсів від статусів обумовили появу лівацтва.

Очевидно, що поступове розірвання залежності якості ресурсів від статусів порушили тогочасний суспільний лад, надавши колишнім "підлеглим" феодала доступ до ресурсів без необхідності мати особливий статус від народження. Десь тут і з'являється та сама омріяна "рівність", про котру вже не перше століття скиглять ліваки. Ось тільки ця рівність обумовлює те, про що ми всі продовжуємо сперечатись й до сих пір: "на старті" всі повинні мати рівні можливості, а далі вже все вирішують особисті якості окремо взятої людини. Звичайно, що це "на старті" не з'являється само собою, а в деяких суспільствах досі немає натяку на це умовне "на старті". Хоча навіть без цього "на старті", колишні піддані феодала мають різні людські якості - фізичні, розумові, моральні й так далі. В процесі трансформації суспільного ладу, від феодалізму до капіталізму, абсолютно природним шляхом формуються ці, кого лівацтво ненавидить ще більше за самих феодалів - середній клас, чи як його таврували за совдепії, буржуї. Бо лівацтво, і всі його прояви, це органічна відповідь найслабших, найгірших й най нерозвиненіших колишніх підданих феодала, які не змогли стати буржуа, бо не вистачило ані фізичних сил, ані мізків.

Але річ у тім, що саме капіталістичний лад, дає їм змогу утворитись через самоосягнення, і врешті самоствердитись. Замість того, щоб через створення зайняти місце серед представників середнього класу, а то й вищого класу, ліваки шукають "легкі способи" досягнення кращій якості свого життя - як відняти те, що є у середнього (і не тільки) класу, які більш успішні й вдалі за слабкого й злобного колишнього підданого феодала.

Ліваки постійно придумують нові ізми, аби максимально підірвати фундаментальні основи поточного порядку денного: підривати родини, суспільства, створювати конфлікти в будь-якій спільноті, користуючись принципом "розділяй та володарюй". Ліваки створюють нові деструктивні концепції, та карбують їх в памфлетах до палких промов про "справедливість", яка насправді є просто ненаситною жагою слабкої людини до володіння якомога більшим обсягом благ.

Соціалізм залазив людям в кишені, а сучасні веселкові борцуни - людям під нижню білизну. Супутні блми їм та радфеми є не просто дзеркальним уособленням расизму та шовінізму. Глобалізм - перефарбований червоний інтернаціоналізм. Печерні рускій мір - колишнє панславянство, а рускоє православіє - перефарбований лєнінізм. І обидва вони теж лівацька маніпуляція.

Під маскою мультикультуралізму та різноманіття є лише кілька "правильних культур та традицій", домінування яких надасть більше ресурсів обмеженому колу плутократів. Під маскою "давайте допоможемо" - повномасштабна війна та геноцид, а під маскою "допоможіть нам" - повзуча окупація та знову геноцид.

Зверніть увагу на того, кого більше за всіх лівак звинувачує в "несправедливості", і ви легко зрозумієте, хто є Кронос, а хто - Уран. Прикметно те, що врешті Кронос повторив долю Урана.

[panivatra]

Сіріус любив незвичні речі, а ще дужче — макіяж. Годинами згорблено стоячи над туалетним столиком, він вчився фарбуватися. Власне обличчя своєю блідістю нагадувало йому полотно, на якому вже розквітали фіолетові тіні. Впевними рухами він розтушовав їх, недивлячись, як ті по-тихеньку сипляться на щоки. Сіріус намагається не посміхатися, що йому аж починає зводити щелепу. Помада темнила вуста, фарбуючи в бордовий колір. Нерівний контур губ додавав певної хаотичності. Любуючись собою, він відходив далі від дзеркала, яке стояло на туалетному столику, й кінчиками пальців ледь торкався лиця.

Портрети в його кімнаті тихо перешіптувались, а хто й геть відкрито глузував, тикаючи пальцем. Сіріус сидів, наче не чуючи їх, жамкав своє волосся і прикидався моделлю з чарописів. Спина, вкрита синцями, вже не так боліла, коли він намагався прогинатися в попереку.

Зі скрипом двері в кімнату відчинилися. Повітря стало важчим, а кольори — тьм'янішими, нагадуючи, що маєток Блеків нікуди не зник.

— Ти хоча б стукав, Реджі.

— Немає часу. Матір кличе. — переставши боротись з дверима, Реґулус перевів погляд на Сіріуса й зблід: — О Господи..

— Подобається? Хоч і тобі таке забабахаю, м?

Реґулус стояв очманілий.

—...Ні, дякую. Я скажу матері, що ти спустишся через декілька хвилин. І за ці декілька хвилин, прошу тебе, змий, не ганьбися. Якщо тобі голова ще потрібна.

Ледь не знісши стіну, він вилетів з кімнати.

— Кому-кому, а тобі й голови не треба! За неї тобі старі будуть!

Сіріус ліг на спину й глибоко дихав доки голова не почне паморочитись, щоб заспокоїтись. І все було б чудово, якби картина не репетувала:

— Як зневажливо! Як не культурно!

За це в неї моментально полетіла подушка, яка збила її зі стіни. І в Сіріуса нарешті з'явилась ідея.

***

Від колишньої Сіріусової сміливості залишилася ледь тліюча іскра. Холодний піт стікав рікою по спині. Він йшов у короткій спідниці, знаючи чим ця витівка йому вил'ється — крики-верески та нові синці. Життя вчить, але граблі все-таки ��ідніші.

Здавалося, що коридор то розтягувався, то звужувався. Ядуче біле світло тяглося довгою смугою від щілини дверей в кінці коридору. За столом сиділи матір з батьком, а біля них ельф тупцював з місця на місце.

— Крічере, вимітайся з цієї кімнати! Твоя робота тут закінчена.

— Так, господине. — і ельф зник, залишивши тільки звук лускання в повітрі.

— І довго ти будеш шпиняяяти цього ельфа? Не легше,наприклад, відрубати йому вже голову? Ммм? — матір з докором глянула на батька. — Так про що ти хотіла поговорити?

— Сіріус.

— Ця мала гидота знову щось накоїла?

— Сподіваюсь, що ні. Я мала на увазі інше. Сіріусу вже давно 14 років і він ще ні з ким не заручений. А його вибрики й ця маґлофілія тільки відлякує кандидаток! На нього геть нічого не діє!

Подивившись у вікно й видихнувши, Оріон сказав:

—Можливо, нам варто було б знайти ту, яка розділяла б його ідеї?

— Про що ти таке кажеш!

— Не кричи. Дослухаай. Ти ж знаєш, що серед чистокровних, не тільки він марить ідеями про рівність з цими мАҐлАмИ. Дівчат спокусити перейти на нашу сторону буде легше. Не ображайся, але вони все таки дурніші. Головне проконтролювати, щоб справа з дитиною дійшла до кінця. Візьмеш цей тягар на себе, любааа?

— Авжеж. Тільки ще раз ти назвеш мене "люба" так і прокинешся з ножем в горлянці.

Оріон глузливо посміхнувся і ��ийшов з кімнати.

— Господи, коли ж це все закінчиться?! —зі столу полетіла ваза.— Сіріусе, заходь! Я знаю, що ти там!

Тяжкі під'юбники зашурхотіли віддаляючись. Хоч Сіріус і не бачив, але знав, що мати за старою звичкою підійшла до вікна.

— Так, мамо..

— Ти ж все чув про одруження?

— Авжеж, мамо..

— Я так і знала, що це так просто не вийде.. Але це не означає, що ти звільняєшся від сватання! Я поговорю з твоїм батьком і, можливо, виборю для тебе право зустрітися з Пандорою Розьє. Далебі, вона дівчина мила, хоч і своєрідна. То що скажеш, сину?

І тут вона повернулася до Сіруса обличчям. Її очі, повні втоми, ледь усміхалися йому, допоки вона не зрозуміла... Липке, нудотне відчуття стало поперек Сіріусового горла. Стало сіро, млосно й душно. Вальбурґа випадково перекинула стілець, відходячи назад.

— БОДАЙ ТОБІ ПУСТО БУЛО! ОСЬ ЦЕ ТАК ТИ МАТЕРІ ВІДДЯЧУЄШ?! О СИЛИ НЕБЕСНІ!

— Мамо, я можу все вам пояснити.

— ЗАКРИЙ СВОГО РОТА!

— Мамо, прошу послухайте!

Вона аж тряслась од люті, вцепилася в Сіріусовий рукав, потягнула його до ванної і мовила:

— Я НЕ ДОЗВОЛЮ, ЩОБ МІЙ СИН ВИГЛЯДАВ НАЧЕ ЯКАСЬ ОСТАННЯ ХВОЙДА!!

— А ЯКЩО Я САМ ХОЧУ ВИРІШУВАТИ ЯК МЕНІ ВИГЛЯДАТИ!!!

Вальбурґа спантеличено замовчала.

— Що ти сказав?..

— Я-я сказав, що сам буду вирішувати який мені мати вигля-

На щоці Сіріуса розплився червоний слід. Різко зашуміла вода і двері ванної кімнати відчинились.

А Сіріус стояв зігнувшись. Його щока палала, а на очах почали збиратися сльози.

— Як ти посмів.. Я тебе навчу як ти маєш виглядати!..— Вальбурґа вхватила його за коси й занурила його голову у воду: — Я ТЕБЕ НАВЧУ!

Бульбашки ринули до верху, оточуючи голову Сіріуса. Його ноги зісковзували з кахлів, а руки намагалися знайти материну руку. У носі починало пекти.

"Ще трохи і.."— подумав Сіріус. І тут він знову почав дихати. Точніше задихатися. Кашель його був такий, наче Сіріус намагався виплюнути легені, а не воду. Крап. Червона пляма пливла собі по воді. А за нею ще одна і ще, і ще, і ще.. Тонкою цівкою по вустах Сіріуса.

— Сподіваюсь, ти засвоїв цей урок. Синку, це я роблю не для себе. Повір, так тобі буде ліпше. Ще потім подякуєш мен-

Вальбурґа замовкла, в її очах відбився жах. Звісно, всі казали, що Сіріус викапаний на свою матір, і вона це знала. Але все одно ця схожість лякала. З Реґулусом було легше у вихованні, вона не бачила особливого у поведінці. А Сіріус був її дзеркалом. І зараз він, повернувшись, дивився Вальбурзі в самі зіниці. Люто й зі страхом. Колись вона такими ж очима дивилася на батька, який без її відома віддав за Оріона.

Вальбурґа сіла навколішки коло сина й гірко заплакала, притуливши його до себе. Вона не хотіла йому такої долі. Вона сама колись хотіла відмовитися від своєї крові. Колись...

[svyatosogodni]

Міжнародний день чоловіків ⠀ Сьогодні святкуємо Міжнародний день чоловіків! 🕴 ʼ ⠀ Це чудовий привід подякувати нашим татусям, братам, друзям та колегам за їхню підтримку, силу і трохи чудове почуття гумору. Це день про здоров’я, рівність і ту саму справжню дружбу, яка завжди поруч. Хочете дізнатися більше про те, як і де його святкують? Тисни на лінк і вперед за подробицями https://sogodnisvyato.com.ua/mizhnarodnyy-cholovichyy-den/

[maarchantal]

Я дуже рада що моя мати дивиться нетфлікс. Бо вона часто стикається із лгбт персонажами, і завдяки цьому вона менш негативно до них ставиться. Плюс ми маємо розмови про рівність та дискримінацію різних груп населення. Ми навіть зійшлись на тому, що біблію писали люди (вона фанатична християнка) і тому там багато змін. І можливо я в майбутньому розкажу їй про свою орієнтацію.

Але мої знайомі ведуть себе як виблядки, при тому що вони знаходяться в приблизно тому ж інфопросторі. Вони ненавидять усе "гейське", до якого відносять довге волосся в хлопців і кульчики. От сука цікаво, козаків вони теж ненавидять?

[ryaska]

Петро Ряска - Польщі. Людям Діяння, поезія, офсетний друк, виноградна горілка, читання поезії, групове читання поезії. Участь в діянні - в груповому читання поезії взяли: Петро Ряска, Януш Балдига, Kuba Falk. В рамах "Interakcije", XХIII Міжнародного фестивалю мистецтва, м.Пйотркув Трибунальський, Польща. Куратори Януш Балдига, Мирослава Ганушкина. 13 вересня, 2023р.

У діянні “Польщі, людям”, 2023 року для фестивалю перформансу “Інтеракція” в Пйотркув Трибунальському було створено вірш присвячений людям Польщі в знак подяки за їх підтримку народу України під час російсько-української війни (після 2022 року) та поезія заповіт людям усього світу. Це є короткий вірш в котрий було вкладена вся історія Польщі її боротьба за культурну спадщину, її особисту конституцію та право. Зокрема в поезії трансформовані факти з історичної “Грюнвальдської битви” 1410 року.

Поезія (Петро Ряска)

білого печатка п'ясть онука помор'я - гречна дипломатія бік о бік чотири кілометри квадратні три години союз смутного часу

боротьба за культурну спадщину особиста конституція

рівність не означає тотожність, або однаковість конфлікт права невід'ємні права ціна приданого терпимо право слабшого запобігання страждання людей позба��ити прийдешнє покоління війни

Кредит світлин: 1 - Kuba Falk; 2 - Віталій Шупляк

(pol)

Petro Ryaska - Dla Polski. Dla ludzi Performance, poezja, druk offsetowy, palynka winogronowa, czytanie poezji, grupowe czytanie poezji. Wzięli udział w akcji - w grupowym czytaniu poezji: Petro Ryaska, Janusz Bałdyga, Kuba Falk. W ramach „Interakcije”, XXXIII Międzynarodowego Festiwalu Sztuki, Piotrków Trybunalski, Polska. Kuratorzy: Janusz Bałdyga, Miroslava Hanushkyna. 13 września 2023.

W ramach akcji „Dla Polski. Dla ludzi”, 2023, dla Festiwalu Performansu Interakcje w Piotrkowie Trybunalskim, powstał wiersz dedykowany narodowi polskiemu jako wyraz wdzięczności za wsparcie narodu ukraińskiego podczas wojny rosyjsko-ukraińskiej (po 2022 roku) oraz wiersz testament dla ludzi na całym świecie. Jest to krótki wiersz, który zawiera całą historię Polski, jej walkę o dziedzictwo kulturowe, osobistą konstytucję i prawo. W szczególności poemat przekształca fakty z historycznej bitwy pod Grunwaldem w 1410 roku.

Poezja (Petro Ryaska)

białego pieczątka pięść wnuczka pomorza – dyplomacja uczciwa bok w bok cztery kilometry kwadratowe trzy godziny związek smutnego czasu

walka o dziedzictwo kulturowe konstytucja osobista

równość nie oznacza tożsamość ani identyczność konflikt prawa niezbywalne prawa cena posagu znośny prawo słabych zapobieganie ludzkiemu cierpieniu ocal przyszłe pokolenia od wojny

Credyt zdjęcia: 1 - Kuba Falk; 2 - Vitalij Szupliak

(eng)

Petro Ryaska - To Poland. To the people A performance, poetry, offset printing, grape palynka, poetry readings, group poetry readings. The following took part in the performance - in a group poetry reading: Petro Ryaska, Janusz Baldyga, Kuba Falk. Within the framework of “Interakcije”, XXXIII International Art Festival, Piotrków Trybunalski, Poland. Curated by Janusz Baldyga, Miroslava Hanushkyna. September 13, 2023.

In the performance “To Poland, to the people”, 2023, for the Interaction Performance Festival in Piotrków Trybunalski, a poem dedicated to the people of Poland was created as a sign of gratitude for their support of the people of Ukraine during the russian-Ukrainian war (after 2022) and a poem of testament to people around the world. It is a short poem that contains the entire history of Poland, its struggle for cultural heritage, its personal constitution and law. In particular, the poem transforms facts from the historical Battle of Grunwald in 1410.

Poetry (Petro Ryaska)

Bialy’s postal mark fist (it can be also post stamp) granddaughter of Pomerania – fair diplomacy side by side four square kilometers three hours relationship of sorrowful times

fight for cultural heritage a personal constitution

equality does not mean identity and sameness conflict of law inalienable laws prize of the dowry bearable law of the weak prevention of human suffering save future generations from war

Photo credit: 1 - Kuba Falk; 2 - Vitalij Szupliak

[crbfranko]

Виставка-роздум «Демократичні цінності – верховенство права, рівність і свобода» 12.09.23 ім. С. Айні

[fraxinus21]

Подивилася фільм " Стажер" і все нормально, якби головна героїня не пробачила чоловіка зрадника. Ну камон, 21 сторіччя, вона успішна бізнес-леді, має гроші, дитину, будинок. На що їй зрадник? Чесно, то у мене підгорає від цього патріархального суспільства, при чому деякі чоловіки тупо виїжджають на фемінізмі, звалюючи на жінку все. Сенс у рівності, а не просто у виході на роботу, участь в політиці, бізнесі і плюс до цього всього інші обов'язки. Права жінок все ще обмежують, бо їм так хочеться. Ти маєш те, маєш се, і ще заробляй наполовину менше ніж він, щоб влада була у його руках, а якщо заробляєш більше, то він бідолаха не дотягує і все жепа, кох��нка (приклад з фільму) . Що не можна поговорити, розділити обов'язки, змінити роботу? Яка на фіг конкуренція у відносинах??? Шкода, що це ситуація не тільки з фільму... Є деякі поціновувачі патріархального суспільства, які люблять контролювати все, має бути,як він сказав, іншої правди не має. Серіо? Фемінізм за рівність прав жінок та чоловіків. Це не утиски прав, а їх розширення.

[3d-video-by-angels-eyes-ixyt]

Бідність, рівність та свобода: пояснення Мілтона Фрідмана Тридцять років колишні комуністи, комсомольські діячи та стукачі обіцяють довірливим українцям соціальну державу, тобто "поділити по-чесному" те, що зроблено усіма :). Зрозуміло, що ділитимуть - вони, і всі багато разів бачили, як: запевняючи, що за відсутності "безкоштовних" медицини, освіти та державних пенсій ми пропадем (бо безпорадні та безтолкові, на відміну від них:)). 

[maarchelll]

Єдине, що могло їх врятувати - це одкровення.

...і стає зовсім неважливо, як багато грошей або влади було в тебе за життя, коли тобі подає руку Харон, перед яким, з народження і до смерті, панує рівність , щоб ти міг ступити в човен і не впасти в ріку страждань...

Але перш ніж перевезти тебе на інший берег, він дасть шанс сказати ті слова, які ти не встиг сказати за життя...

Практично завжди це благання про когось з вибачення за щось або крикри про те, як багато не встиглося за життя,

Хоча буває й так, що навіть після смерті людина не може сказати, що відчуває і думає насправді...або не може почути те, чого потребувала за життя.

І

Вона побачила його на тому боці і не змогла стримати сліз,

щосили побігла , лиш би встигнути сказати...

Вони стояли за кілька метрів одне від одного, але ніхто не наважився підняти погляд.

Підібравши залишки сміливості,

жінка зробила глибокий вдих

і вимовила останні слова:

"- Ти міг пояснити мені, чому тобі так боляче , міг кричати про свою душу і рани на ній, але ти вибрав інший шлях: мовчати і руйнувати себе у мене ��а очах!"

Він думав, що розбите не може розбитися ще раз, але його серце вважало інакше...

Він першим підняв погляд,

посміхнувся,

але такою посмішкою, від якої на душі ставало гірко, і на видиху вимовив :

" - Я кричав до хрипоти, до болю в горлі , але ти однаково не хотіла чути і про мою рану, яку я так невміло зашив для тебе, і про біль від швів."

Він обійняв її, взявши німу обіцянку, що вона буде щасливою у наступному житті.

ІІ

- Невідома історія -

Він відчував занадто багато, і це згубило його.

Він думав, що не вміє говорити про свої почуття і проблеми, але насправді його просто не слухали.

"Що з тобою сьогодні? " - питання, сповнене незацікавленості, яке він міг почути лише раз на місяць, бо вона говорила, що в нього не може бути проблем...і він мовчки вірив.

А на зап'ястях почали з'являтися рани

і з кожним днем їх ставало дедалі більше, а мовчання - глибшим.

Він думав, що вдало ховає рубці, і вона точно не зверне на них уваги, але вона й не хотіла звертати.

Одного разу він це зрозумів і більше не зміг мовчати.

Тієї миті, він набрався сміливості прокричати про липкий страх, який вночі набуває форм химерних потвор,

про заплутані, хибні шляхи, що переплелися у його житті.

Кричав, що кожен день як пекло, а кожен подих відчувається останнім.

Його не вчили говорити про біль, але він говорив, як умів.

Дозволив собі плакати і просити допомоги, хоча все життя його переконували , що він має рятувати себе самостійно.

Відкривши серце і дозволивши увійти в нього, він очікував отримати підтримку, але в підсумку впав на землю з ножем у грудях...

// його тіло знайшли того ж вечора.. Зап'ястя рук були в смертельних візерунках, а на обличчі відображався біль самої свідомості.

Хлопчина помер так і не дізнавшись, що таке підтримка і справжнє кохання, але обов'язково знайде це в іншому житті...//

ІІІ

Вона думала, що всі почуття світу наринули лише на неї одну, але насправді, зовсім, не вміла відчувати.

Думала, що їй нема чого втрачати, що в цьому житті ніщо не важливіше за власні проблеми та клопоти.

Її не вчили кохати , її вчили бути коханою.

Її вчили, що самопожертва - безглуздість і насамперед завжди потрібно думати про себе.

Вона намагалася не запитувати в нього, як він сьогодні.

Адже знала, що відповідь не змінилася з минулого разу.

Поява перших ран, переконала її у його відразливій слабкості, і потребі стати сильнішим.

Побачивши його сльози і благання про допомогу, жінка підняла кинджал над серцем, яке він відкрив їй, і вимовила, що він "не дитина, і повинен вирішувати свої вигадані проблеми самостійно! Настав час подорослішати..." і в той момент лезо повністю увійшов у серце хлопця.

Через декілька годин їй повідомили останню, пов'язану з ним, новину.

До кінця вона її не дослухати, адже...

вона нарешті відчула..

Відчула весь спектр болю, провини і засмучення від втрати всього, що було в її житті.

Адже тільки зараз вона зрозуміла, що він і був її биттям серця, сенсом життя, останнім проминем осіннього сонця, яке більше не зійде і навіки настане холодна зима...

За бурею емоцій почався шторм із думок, які так і повторювали, що це вона його вбила...

Вона вбивала його щодня своєю грубістю, своїм холодом, у відповідь на теплі почуття любові .

Як вона могла не звертати уваги на його проблеми?

Бо він закрився від неї і не дав можливості допомогти?

Ці думки не дали дожити їй до ранку.

// людину, яка так сильно дорожила собою, вбила ненависть до себе ж //

Ранкове сонце, знайшло жінку у кімнаті, серед щасливих фотографій і кількох пам'ятних речей.

ІV

Харон уже чекав.

Уявіть двох людей.

Один не вміє говорити про свої страждання словами, а інша знецінює будь-які спроби таких розмов.

Уявіть, скільки йому потрібно внутрішньої сили і сміливості, щоб нарешті розповісти.

І здогадайтеся, що вона йому відповість.

Наслідок такої ситуації завжди жахливий.

Але якщо Харон, перед шляхом у вічність, дасть змогу сказати останні речення.

Ці слова будуть останніми , аж до наступного життя.

Чи зможе людина підібрати правильні ? Чи не використає можливість даремно?

[vovan-i-bogdan]

Не стесняйтесь своих чувств и желаний. Другой жизни для них больше не будет!