#події

[ridne-info]

Культурні та музичні події Запоріжжя на ці вихідні

Запоріжжя готується зустріти хвилю захоплення серед мистецьких, кіно та розважальних подій на цьому тижні! Завтра, 28 липня, о 19:00 годині у ресторані LiHoy буде проведений довгоочікуваний концерт KISHE, який обіцяє стати справжнім музичним видовищем для гостей закладу. Також, цього тижня кіноманів чекає низка захоплюючих емоцій! Від 27 липня до 2 серпня на великих екранах міста будуть представлені кілька нових фільмів з захоплюючими сюжетами та динамічними виставами: - "Маєток з привидами" - захоплююча містична пригода. - "Павутиння" - неординарна драма. - "Гра з дияволом" - захоплюючий трилер. Також, вже у прокаті можна побачити такі захоплюючі стрічки, як "Місія неможлива: Розплата. Частина 1", "Барбі", "Оппенгеймер", "Пташиний ульот 2" та "Стихії". Культурне життя Запоріжжя оживає і в театральному плані. В Запорізькому Театрі ляльок відбудуться захоплюючі лялькові вистави для дітей та їх батьків: - "Кошеня за іменем ГАВ" - казкові пригоди кошеняти Гава, що принесуть радість та усмішки малечі. Дата: 29 липня 2023, початок о 11:00. - "Гензель і Грітель" - неперевершена лялькова вистава, що занурить глядачів у чарівний казковий світ. Дата: 30 липня 2023, початок о 11:00. Важливо врахувати, що пільгові квитки для дітей до 3-х років не передбачені. А любителі музики можуть насолодитися "COSMO SHOW" в Запорізькій обласній філармонії. Цей захоплюючий музичний вечір обіцяє стати незабутнім досвідом для всієї родини. Дата: 30 липня 2023, початок о 12:00. Вартість квитків: 250 – 450 гривень. Дітям до 3-х років у супроводі дорослих вхід безкоштовний. Не пропустіть чудову можливість насолодитися культурою та музикою разом з вашою родиною в чарівних місцях Запоріжжя! ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ♦ Відкрийте нову гастрономічну симфонію смаків ♦ Туалетний папір: загрози для здоров‘я та альтернативи гігієни ♦ Шлях до щасливого дитинства ♦ Туреччина будує стелс-корвети для ВМС України (ФОТО) • Ми у Twitter, Facebook та Telegram. Приєднуйся до наших спільнот!  Read the full article

[ua2daynews]

Незаконні активи на 100 мільярдів гривень: олігарху Фуксу оголосили підозру

Його підозрюють в ухиленні від сплати податків через «масштабні фінансові махінації» зі стратегічними підприємствами України. Працівники СБУ викрили на масштабних фінансових махінаціях зі стратегічними підприємствами та ухиленні від сплати податків олігарха Павла Фуксу. За даними слідства, з 2018 року той незаконно заволодів активами українських компаній на понад 100 мільярдів гривень. Холдинг…

[leonid2013]

⚡️Генерал КРИВОНОС: Не пизд*ть! Фронт майже ПОСИПАВСЯ! Сирський ПІШОВ в ...

[derww]

okay, okay. Inspired by cit's suggestion, @nivalulu and I drafted out a mini-reflection about zam for the sake of demonstration. translation later. maybe. :sob:

поки щось відбувається в межах світу або пов'язане з вами, ц�� все ще частина історії незалежно від ваших уподобань, незалежно від бажання чи небажання включити цю частинку, цей фрагмент в історію, і зам розуміє це якнайкраще

це відношення глибше за просте бажання дати цікавий контент другу, це повне прийняття всього світу і кожної події як частини історії, незалежно від того, чи буде це кимось почуто.

навіть якщо глядачі ніколи не побачать якусь подію, поки це існувало в світі, це не могло не вплинути на розвиток історії та персонажів. бо вони прожили цей досвід, досвід має вплив значно більший, ніж наміри та задуми.

це частина того, щоб бути персонажем історії, а не просто відігравати роль.

я думаю, таке ставлення може бути пов'язано з тим, що з початку четвертого сезону він грав на сервері, ставлячи себе на місце свого персонажа, постійно запитуючи себе, що б він сам зробив в такій ситуації та при таких обставинах. будь-яка гра тут це частково імпровізація, але і до неї можна ставитися і підходити по-різному.

через таке відношення до кожної секунди на сервері його присутність відчувається майже фізичною.

[gwenllianwales]

Грушка розбрату

Надихнувшись "Кайдашевою сім'єю", "Енеїдою" та мітом "Яблуко розбрату", я вирішила написати цей невеличкий віршований фанфік. У ньому Кайдашиха, Мотря та Мелашка діють як богині в знаменитому міті (хто яка, краще вирішуйте самі). Тільки замість яблука... Груша!

Одного разу в Семигорах, А, може, зовсім і не там, З'явився парубок моторний, Прийшов і стука по шибках.

А стукав саме Кайдашиці, Її ж родині грушку ніс Тут вийшло аж три молодиці: Почухав носа наш Паріс.

«Це подарунок найгарнішій, — Сказав він й грушу простягнув, — Хто з вас така — хай він виріша!» І тицьнув пальцем десь у віз.

У возі, прямо на соломі, Лежав старий Кайдаш. І глянувши на гостя в домі, Швиденько впав і гайнув враз.

Схопила грушу Кайдашиха, Притисла її до грудей: «Мені принесли цеє диво!»

Сказала Мотря: «Тихо-тихо Покличу зараз я людей Та не віддам отій паршивій Грушечку мою». Ой, лихо, лихо! Вчепилась Мотря у свекруху, А та у неї теж як кліщ, Пішла двором злая розруха, Розбиті глечики й піч.

Стояла, думала й Мелашка: «Чому ж то та груша й не мені? Я он яка красуня, й кашка У мене кращая в селі. До Києва візьму ту грушу, У церкві її висвячу. Зроблю я це, тому що мушу, Тому що хочу грушу цю».

Поки дві куряву здійняли, Підняли дриґом все село, Мелашка швидко грушку взяла, Й сховала, ніби не було.

Прийшли обидві: Мотря, Уже без зібраной коси В її очах — чорна безодня, Під оком — синіє слід руки.

Та й Кайдашиха, та що стара, теж Гарнішою зовсім не стала: Без ока бідна, то, авжеж, Чудово Мотря постаралась.

Сказала Мотря як уміла: «Де той проклятий молодик, Спитаю хто тут з нас красива Тягнути буду за язик!» Та озирнувшись, зрозуміла: Той парубок давно вже зник. Та й груші тут ніде нема.

«Де наша груша? — запитала, Схопившись за серце стара. — Невже її ти затоптала?! Ну стережись, свиня мала!»

Кричить Мелашка: «Що ви, мамо, Як ви таке могли подумать? Забрав ту грушку отой самий, Що смів її нам всунуть!»

«Ой, брешеш, брешеш, ти, скотино, — Вже Мотря вереск здійняла, — Не прикидайся тут дитиной, Собі ти грушу забрала!»

Тепер сварились вони разом, Як три богині в міті тім. Отут хитнула Мелашка тазом: І груша покотилась в тин.

Прийшли додому Кайдашенки, Ті два брати: Лаврін й Карпо. Не зрозуміли чому ненька Так сильно лупить невісток.

Вони, звичайно, їй теж жару Дають такого, що чорти Втекли всі з хати до корчмаря, Разом з Омельком всі пішли.

Швиденько описавши дійство, Про грушу й про хлопця, що Прийшов й скоїв тут злодійство: Найкрасивішой не знайшов.

Сказав Лаврін тоді до брата: «Карпе, дієм, прямо тут. Якщо продовжиться, то хата, Згорить й усі отут помруть».

Подумав трохи старший Карпо, Помацав вуса він свої. Сказав: «Тоді нам варто, Цю грушу посадить в землі».

Підтримав брата й молодший: «Ви тільки собі уявіть: Це скільки зекономим грошей, Якщо ця груша виростить!»

«Я хочу грушу цю негайно!» — Кричала Мотря знов і знов. «Велику дулю, на, звичайно! Вона моя, моя! Агов!» — Волала то вже Кайдашиха, Вертілась, била невісток. Поїхала давно вже стріха, Забився пес десь у куток.

***

Тим часом поряд, у селі, Підступна баба запитала Свого онука про сумні Й смішні події, що назвала: Грушкой розбрату у сім'ї.

«Усе чудово, як по маслу. Вони за грушу готові вбить. Жалію тільки... От нещасні, Вони ж бо можуть це зробить».

«Кого жалієш, ти, онуче? Мене потрібно тут жаліть! Бо на весілля, оте суче, Мене забули запросить!»

***

Здавалось б, що даремно Параска смутку навела. Брати ж встояли на своєму: Та грушка виросла, і яка!

Аж поки не вродила груша, Тоді все знову почалось. Колись тут хтось когось задушить: Через грушу... А може, через інше щось.

Читати можна також на АО3 та ФУМ

[lisa-is-chilling]

я живу в гуртожитку сімейного типу, у лютому буде рік як.

в цілому нормально, особливо ціна за оренду. на хмельницькому ринку нерухомости всі показилися і хочуть мінімум 8к за адекватну однокімнатну квартиру (до війни вона коштувала би вдвічі дешевше, тому я так злюсь).

але є щось, чого я не розумію:

перше: як можна в таких умовах заводити дітей? у них немає ні нормальних умов, ні особистого простору (хіба що ви викупили ще сусідню кімнату та пробили стіни, тут питань немає).

друге: як в таких умовах можна жити з батьками коли тобі за двадцять? є мінімум двійко молодих людей приблизно мого віку, які живуть з батьками, і як людина, яка з'їбала з двокімнатної квартири та погодилась на життя в гуртожитку, аби тільки сама, для мене це щось нереальне.

я не засуджую, насправді. обставини бувають різні, не у всіх життя складається однаково, але через таке порівняння я побачила, наскільки в мене все добре - у мене є можливість жити самій, працювати достатньо, аби оплачувати оренду та комунальні, у мене є батьки, які допомагають мішком картоплі чи декількома тисячами зверху, і при тому всьому ще й час від часу відвідую інші міста, події, проходжу курси та маю якесь дозвілля (кіно, гобі, балет).

але як би там не було, мій сусід через стіну доволі милий, і єдина причина, чому я до нього не підкатую - він живе з мамою. це можна вважати за ред флег, чи ред флег тут тільки я?

[poisonousmelissa]

Портрет Доріана Ґрея, нам задали прочитати його ще в 10 класі, але дібралась я до нього тільки зараз. Минуло вже десь 6.5-7 років? Напевно іноді краще не рахувати скільки часу пройшло з тої чи іншої події.

У мене ось таке видання. Схопила його в рості коли останній раз там була, бо походу це вже традиція повертатися з цього магазину з книгою.

Книга мені прям дуже сподобалась. В середині правда був момент де забагато розмірковувань, але це не було якось надто нудто, бо в мене в голові вже почалась вимальовуватися картинка як Доріан сидить в кімнаті, в розкішному кріслі з книгою.

А ще оцей опис на початку книги про відчуття Доріана які в нього викликав Генрі, було настільки гейськими, що я тепер розумію чого їх всі шиперять.

Зараховую цю книгу до списку книг, які я точно буду перечитувати інколи.

[hinge]

A growing resource addressing LGBTQIA+ daters' most pressing questions.

[okkkkk-w]

вас хвилює факт неминучої загибелі нашої планети від сонця через мільйони років (якщо земляни доживуть до тих днів, звичайно ж)? особисто мені егоїстично байдуже на це, тому що я ніяк не повпливаю на ці події та тим паче не відчую навіть їх наближення. можливо я одна так вважаю і інші переймаються цим фактом, або ж більшість має думку, схожу з моєю. цікаво д��знатися.

[not4yourmind]

Дуже цікаво все змінилось.

Я завтра йду до психіатра. А на новий рік до мене на три дні приїздить дівчина, яка, як мені здається, відчуває до мене симпатію. Та й навіть сам факт 6 годин в автобусі лише в один бік. Ну це вже свідчить про щось, напевно.

Але таке. Постараюсь їй зробити гарні вихідні, бо вона гарна людина. Та й все.

Ще відкрив для себе асмр подкасти. Дивно, що з моєю гіперфіксацією на голосах я не слухав цього раніше. Це звичайно дуже дивне явище, але воно дійсно чимось розслабляє і заспокоює. Хоч і ефект доволі короткостроковий.

Не знаю, як взагалі проходять ті консультації з психіатром. Особливо, коли маєш певний скептицизм до цього ще на початку. Навіть не знаю, що я маю йому сказати. «Ну мені грусно більшість часу». Смішно. Але зрештою, якісь більш статичні та визначені проблеми є: порушення сну, знижений спротив емоційному тиску. Та й напевно навряд всі люди час від часу хочуть розбити собі голову об кутик столу. Загалом. Побачимо.

По сну ситуація краще не стала. Є лише дві крайнощі: спати по 15-19 годин в день, або спати по 2-3 години в день. Адекватного варіанту немає. Засинаю не раніше 6 ранку і сплю не міцно. А якщо вдається «вирубитись» в якийсь момент, то це може бути на дуже багато часу. Втрачається навіть певна орієнтація в просторі.

Та й загалом ця апатія… Я ж напевно мав би радіти, що до мене в гості їдуть. Відчувати там позитив та натхнення. А якось. Ну є відчуття відповідальності за ці події. Але немає такого якогось задоволення первинного. Хоча мало б бути. Мало б бути.

Працювати або бути продуктивним вдається лише під енергетиком або дуже міцною кавою. Випиваєш, чекаєш 15-20 хвилин і маєш -+ 3 години мотивації працювати, прибрати, наготувати їжі. Зрідка буває «природний» наплив енергії. Пів дня, коли прямо все за секунду набирає сенсу. Стає настільки легко та просто, що навіть важко описати. Але після них переважно апатія напливає з підвищеним тиском. Тому стараюсь завершувати всі важливі справи на фоні цього емоційного піднесення. Якось так все драматично звучить. Як я маю завтра розповідати свої «праблєми» лікарці, щоб це не звучало як підлітковий максималізм. Бо навіть для мене це так звучить.

Ой… будь-як буде.

[meowluox]

...і всі без виключення проблеми перетікали в це.

нарешті дійшли лапки перечитати останній запис у нотатнику і мені є що сказати.

все почалося з дуже важкого але важливого рішення стосовно мого майбутнього і я з самого початку знала що вся сім'я буде намагатися мені завадити і відговорити. тому перед тим як вскриватися (айм соррі фор май метафору) я пішла в саморефлексію щоб відкопати що саме в мені взагалі провоку�� подібні події та підштовхує рідних мене контролювати все життя.

бо навіть якщо вони просто ось такі я чомусь продовжувала весь цей час дозволяти їм так із собою вчиняти. виходити з позиції жертви це необхідний і важливий крок.

копала і докопала. багато всього всплило багато наших схожостей знайшла які �� собі подавила і відмовилась приймати бо ці риси було в моїх рідних.

а потім якось... випадково докопала до свого призначення яке було і в принципі залишається двосічним мечем. я можу захищати і допомагати а можу калічити і шкодити. все залежить від застосування і в тому числі я можу завдавати шкоди собі. знову ж як я застосую.

і так забавно розуміти що взагалі-то сімейне прокляття весь цей час було даром і призначенням наймолодшої з сім'ї.

у мене також на жаль є жахлива і дуже в'їдлива звичка лізти в чуже життя і хоч і м'яко але вперто розповідати як на мою думку людині правильніше і краще вчинити. я не агресую і не тисну аж настільки сильно як мої родичі та все ж я слідую цьому патерну разом із ними.

я нічим не відрізнялась від моїх кривдників.

і тоді я задумалась а чи потрібно мені цю мою рису прибирати взагалі? я роблю добру справу об'єктивно просто особливо раніше я часто лізла допомагати людям які не просили ні порад ні допомоги. і якщо і прибирати то... це.

а потім логічна думка піти в допомагаючу професію щоб реалізовувати себе та свої таланти і дати людям можливість попросити в мене допомоги вже не звучить такою дитяче-наївною. бо все життя я більше прагнула до таких професій чисто щоб не повірите "врятувати світ і людей і зробити життя всіх кращим!!". так мило і наївно а ще дуже маніпулятивно та егоцентрично. як же мені не вистачало любові в дитинстві що я хотіла продати світу себе на будь-яких умовах лише б тільки вже він гарантовано давав мені любов і тепло.

жодних гарантій обіцяти ніхто не буде.

і я вважаю це і є свобода.

типу все просто ніхто нікому нічого не винен кожен робить те що вміє і кожен заслуговує відповідного енергообміну на цьому все.

[kekineko]

я не знаю що буду без нього робити, я вимовила ці слова вголос

але якщо я скажу причину, то більшість напевно подумають що це дивно. хоч і байдуже але.. класно було б якби хтось зрозумів

у мого улюбленого веброману, який я читала два роки, залишилося всього лише 500 сторінок

я почала його, коли ще жила в гуртожитку. як зараз пам'ятаю, було дуже холодно через постійні відключення світла, без грошей і без друзів поруч

я почала читати бо мені не було чого робити, і це стало моїм ескапізмом. взагалі я ще з дитинства тікала з реальності, у книжки абощо

це доходило до такого ступеню що я хуй на справжнє життя клала інколи, і мені було максимально байдуже на інших, що я їла скільки спала - я жила історією, в важкі моменти поруч зі мною стояли персонажі і коли не знала як вчинити уявляла їх на моєму місці

і тут уявіть - історія про персонажа який був таким самим як і я

мене ніхто і ніколи ще так не розумів. я жила ним і говорила тільки про нього і події що відбувалися з ним. гіперфіксація то зникала, то з'являлася, але я завжди знала що ця історія зі мною поруч.

а тепер її не буде. я прям відчуваю як від мене відривають якусь частину душі, і мені дуже страшно. бо я забула як це йти далі без чогось що мотивує існувати

[hinge]

Not-So FAQ for LGBTQIA+ daters

A growing resource addressing LGBTQIA+ daters' most pressing questions

Hear more about #HingeNFAQ from Roxane and Debbie at https://hinge.nfaq.co

[ua2daynews]

У колишнього народного депутата вилучили колекцію старожитностей

Ймовірно вони були протиправно вилучені з Музейного фонду України та об’єктів археологічної спадщини. За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора в межах розслідування кримінального провадження за фактами здійснення групою осіб господарської діяльності з незаконними органами влади на тимчасово окупованій території, про��ели обшуки у членів цієї групи, у тому числі народного…

[istoma-v-doma]

Ескапізм

Ескапізм — це різновид психологічного захисту, коли людина тікає від реальності у вигадані світи. Бажання втекти може виникати після робочого дня, наприклад, почитати книжку чи переглянути фільм, щоб на деякий час зануритися в інший світ. Це здоровий ескапізм. 

Ескапізм може бути реакцією на постійний стрес чи жахливі події. Тоді втеча в інший світ замінює реальний. Інколи людина перестає їх відрізняти або перебуває у вигаданому настільки довго, що руйнуються сфери її життя. Потреба тікати зазвичай виникає в дитинстві, а пізніше повторюється, щоб не вирішувати конфліктну ситуацію. 

[maarchelll]

Місто спіймало дівчину,

тримало у своїх сталевих ,пропахнутих димом та смоком обіймах.

Вона намагається втекти від нього вже не перший рік,але це майже неможливо ,коли місто живе спогадами

навіть на кінчиках вій.

Ніби хтось написав всі прожиті події на тонких волосинах

надзвичайно гострим пером.

Погано забуті обличчя повертаються уві сні.

Вони не дозволять загоїтися старим ранам,

але, з радістю, створять нових.

У її волоссі заплуталися міські крики, стогони, молитви.

Ці звуки чіпляються за неї своїми довгими руками -асфальтованими вулицями.

Ніякої можливості на втечу.

Вона біжить наосліп,бо вуличне світло давно поглинула темна ніч

і ще чорініші дні.

бо це місто завжди вирує у темряві.

[elikinflower]

Невеликий шматок з великої історії зустрічі Луї з Августом. Події розгортаються протягом усього зимнього епізоду і трохи залазять на початок весни. Відкрию секрет, я ніде ще не починала прописувати навіть приблизний сюжет. Тож, поки що, я передаю цю величезну історію через власні малюнки, як і задля розкриття персонажів, так і самого сюжету. Може, одного дня я візьмусь за малювання цілого ��оміксу, але хтозна, хтозна... Σ(ノ°▽°)ノ

[plupk]

Подивився романтичне аніме. Це так прекрасно проживати всі події разом з героями... Хоча я розумію, що це наче знеболююче.

Ще останнім часом почав їсти багато солодкого. Я й до цього полюбляв, але ж не так багато їв. Воно просто піднімає настрій, що часто допомагає.

Зрозумів, що я не втомлююсь. В мене просто не поновлюються сили. Я їх витратив раніше і все, їх чомусь більше нема.

Ще мене мучить самотність. Це було ще в батьків. А зараз я зовсім сам.

Сумно, що в мене ніколи не було ��тосунків. І вірогідніше за все з'являться не скоро. Проте в мені досі залишається надія. Просто.. бо так легше жити.

І ще я згадав спосіб познайомитись, придуманий ще влітку: я написав записку, що соромлюсь і хочу познайомитись, тому мені залишиться лише віддати маленький конвертик. Не знаю як це можуть сприйняти... І ще мучить думка про те, як це нікчемно виглядає. І взагалі який нікчемний я.

Зараз 05:20. Понеділок. Не відчуваю сильне бажання спати. Хоча воно вже повинно було з'явитись.