#належний відповідач

[supremecourtua]

Черговий літературний витвір судді трирічки з філософським нахилом. На відміну від інших своїх рішень, в цьому він навіть не зміг зробити висновки при натягуванні сови на глобус і відступу від сформованої судової практики. Готуючи рішення замість судді господарської юрисдикції він дуже своєрідно трактував корпоративні відносини. Мабуть, ніхто з господарської юрисдикції не погодився з цим літературним шедевром.

Суддя цивільної юрисдикції прийшов до висновку, що створене приватне підприємство насправді не є приватним підприємством, а є товариством з обмеженою відповідальністю, хоча і зареєстроване як приватне підприємство.

Відступаючи від раніше сформованих позицій та застосовуючи літературно-філософський підхід з врахуванням справедливості й припущень того про що думала Верховна рада, він зазначив, шо рішення про відмову у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) приймається більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який був реорганізований чи помер, хоча такий учасник (його представник) у голосуванні не бере участі.

Єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому.

100. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , маючи частку у розмірі 40 % статутного капіталу, не міг скликати загальні збори та відмовити позивачкам у вступі до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич», прийняті ним на цих зборах рішення від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1, слід визнати недійсними.

Належним відповідачем у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства є саме товариство, а не його учасники. Такі рішення є рішенням товариства в особі його вищого органу. Тому немає юридичного значення визнання ОСОБА_4 позовної вимоги про визнання недійсними рішень від 19 травня 2018 року. Належним відповідачем за цією вимогою є ПП Агрофірма «Славутич», а не той відповідач, який цю вимогу визнав.

123. Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності.

[supremecourtua]

Чергова постанова Великої палати дуже низької якості, на мій погляд, яка свідчить або про повне нерозуміння предмету спору, або недостатність фаховості, або просто стомленість й неуважність. Хоча може бути й бажання отримати винагороду за найбільш безглузде рішення чи якомога більше порушення прав громадян та законодавства.

Науковці та адвокати-теоретики з Верховного суду вже не перше намагаються перебрати на себе повноваження Конституційного суду України і трактувати норми законодавства. В цьому рішення це вийшло яскраве. Суд дивним чином передав повноваження виконавця боржнику, якого він визнав позивачем без повноважень, окрім визнання позову. Крім того, на відмову від декларування прозорості та простоти рішення, воно в черговий раз складено нелогічно та непослідовно з висновками які протирічать не тільки законодавству, але й здоровому глузду.

Великі зарплати та окремий статус, на мій погляд, призвели до деградації, а може просто зробили її більш помітною.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутно��ті спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна.

Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню.

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Якщо юрисдикційність такого спору залежить від суб`єктного складу сторін, то вона визначається виходячи із суб`єктного складу співвласників спірного майна. Натомість участь у справі виконавця, а також участь у справі стягувача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не впливає на визначення юрисдикційності такого спору.

Отже, спір про визначення частки майна боржника Кофтєлєва Т. А. в майні, яким, як вважає виконавець, він володіє спільно з ОСОБА_1 , у разі подання виконавцем відповідного подання (позовної заяви), з огляду на суб`єктний склад співвласників спірного майна підлягатиме вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Після відкриття провадження за поданням (позовною заявою) виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України; абзац перший частини п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки виконавець може звертатися з поданням (позовною заявою) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, mutatis mutandis підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 54, частин четвертої, п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, частин третьої, четвертої статті 57 Цивільного процесуального кодексу України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

[supremecourtua]

Велика палата в черговий раз довела, що її висновки про неможливість судів адміністративної юрисдикції розглядати спори щодо незаконності перереєстрації майна нічого не варті, як і позиції стосовно неналежності відповідачів реєстраторів. Все це нагадує відверте знущання зі сторін спору коли рішення, що були розглянуті по суті скасовувались, а провадження закривались й направлялись заново розглядатись в суд.

Тут Велика палата зазначила, що постановлення Господарським судом міста Києва ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, обґрунтованої тим, що цей спір не належить розглядати в порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Тому суд вважає, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на на��едену вище аргументаці�� дійшла висновку, що розгляд цього спору має завершитись за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, Велика Палата зазначила, що, постановляючи оскаржувані рішення, суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши, що спір про право власності на нежитлові приміщення на момент вчинення реєстратором оскаржуваних дій був вирішений судом господарської юрисдикції у межах справи № 910/12375/13 та оскаржуваним рішенням відповідача накладено обтяження на нерухоме майно позивача на підставі договору іпотеки, предметом якого є інше майно, ніж майно, що перебуває у власності позивача, обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

[supremecourtua]

Чергове рішення, яке на відміну від постійних заяв про ефективність судового захисту, позбавляє особу захисту та змушує в черговий раз звертатись до суду після того, як скасована підстава торгів, скасовані торги та цим рішенням були б визнанні незаконні дії нотаріуса по реєстрації права власності, однак особі прийдеться ще раз йти до суду і визнавати право власності на своє майно.

Велика палата зазначила, що Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача.

Позовну вимогу про те, щоби визнати незаконною нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не можна розглядати за правилами будь-якого судочинства. Тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій, як і відповідні доводи позивача, наведені у його касаційній скарзі, про можливість розгляду цього спору за правилами цивільного судочинства є помилковими.

Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням позивачеві як власникові права звернутися з віндикаційним позовом про витребування з володіння ТзОВ «Владо» бювету, а якщо право власності на останній, як стверджує позивач, зареєстроване з різними реєстраційними номерами та назвами і за ним, і за ТзОВ «Владо», то звернутися з позовом до цього товариства про скасування державної реєстрації права власності на бювет за ТзОВ «Владо».

Враховуючи наведені висновки, з огляду на приписи частин першої та другої статті 1, частин другої та третьої статті 21 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову до суду, а також частини другої статті 4, пункту 6 частини першої статті 20, частини другої статті 45 ГПК України у редакції, що набра��а чинності 15 грудня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявний спір з огляду на його суб'єктний склад слід розглядати за правилами господарського судочинства.

І на останок, ще висновок стосовно представництва - здійснюючи нотаріальну діяльність, Фірман Б. І. залишається фізичною особою і бути стороною у цивільному процесі може саме в такій якості. Тому відносини процесуального представництва виникають між фізичною особою-стороною цивільного процесу та її представником (частина перша статті 37 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 58 ЦПК України у редакції, чинній зі вказаної дати) незалежно від виду діяльності, який здійснює така фізична особа. А за загальним правилом довіреність останньої має бути посвідчена нотаріально (частина друга статті 42 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина друга статті 62 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати). З огляду на це неприйнятним є довід касаційної скарги позивача про неможливість фізичної особи, яка працює нотаріусом і заявлена в якості останнього відповідачем, видавати довіреність на її представництво у цивільному процесі як фізичної особи.

[supremecourtua]

Велика палата зазначила, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті у тій же редакції).

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5)).

Суд звертає увагу на те, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним і скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» фактично стосується запису про це право від 4 квітня 2016 року.

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивачки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а). А крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» приватний нотаріус прийняла 7 квітня 2016 року, тобто після внесення 4 квітня 2016 року запису про таку реєстрацію.

За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект», а також на час ухвалення судами першої й апеляційної інстанцій оскаржених рішень, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

[supremecourtua]

Велика палата зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача. Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Крім того суд зазначив, що у разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України 2004 за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи шляхом ухвалення додаткового рішення. У зв`язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред`явлення позову в іншій справі.

[supremecourtua]

Чергове рішення Великої палати із серії - рукав пришитий до гульфіка. Суд не відходячи від своєї позиції, вирішив застосувати інші позиції, з огляду на фазу луни мабуть. При цьому в справі право власності не оскаржується.

Суд зазначив, що за матеріалами справи власниками земельних ділянок, щодо державної реєстрації права оренди яких існує спір, є фізичні особи. Зазначені фізичні особи є власниками земельних ділянок та не мають статусу підприємців. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, ��к про це помилково вказав суд апеляційної інстанції, та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Дуже цікаво, а який статус у безпосередніх власників цього майна з такою логікою?

[supremecourtua]

Большая палата указала, что споры о возмещении вреда на основании Закона № 1105-ХІV должны решаться на основании законодательства, которое действовало на момент возникновения у потерпевшего права на его возмещение. Право на возмещение вреда наступает со дня установления пострадавшему МСЭК стойкой утраты профессиональной трудоспособности. Таким образом, и право на возмещение морального вреда возникает у потерпевшего со дня установления МСЭК стойкой утраты профессиональной трудоспособности.

[supremecourtua]

Большая палата указала, что споры, связанные с принадлежностью имущества, на которое наложен арест, и о снятии такого ареста подлежат рассмотрению по правилам хозяйственного судопроизводства, если сторонами соответствующего спора являются юридические лица. Таким образом, спор, возникший между истцом и органом государственной исполнительной службы (в том числе с его должностными и служебными лицами) по поводу снятия ареста с недвижимого имущест��а, должен решаться судами по правилам Хозяйственного процессуального кодекса Украины.

При рассмотрении жалоб взыскателя или должника на действия органа государственной исполнительной службы, связанные с арестом и изъятием имущества и его оценкой, суд проверяет соответствие этих действий предписаниям статей 57, 58 Закона Украины «Об исполнительном производстве». Требования других лиц о принадлежности именно им, а не должнику имущества, на которое наложен арест, реализуется путем подачи ими с соблюдением правила юрисдикции (статья 20 Хозяйственного процессуального кодекса Украины) иска к должнику и лицу, в интересах которого наложен арест, о признании права собственности на имущество и освобождении его из-под ареста. В таком же порядке рассматриваются требования лиц, не являющихся собственниками имущества, но владеющих им по основаниям, предусмотренным законом. Орган государственной исполнительной службы в соответствующих случаях может привлекаться хозяйственным судом к участию в делах в качестве третьего лица, не заявляющего с��мостоятельных требований на предмет спора.

Ответчиком по делам по искам об освобождении из-под ареста имущества является должник или лицо, в интересах которого наложен арест на имущество в исполнительных производствах, поскольку удовлетворение такого иска может непосредственно повлиять на права и законные интересы сторон спорных отношений в отношении такого имущества. Такие дела подлежат рассмотрению по правилам хозяйственного судопроизводства, если они возникают в гражданских или хозяйственных правоотношениях и субъектный состав сторон в них соответствует требованиям статьи 4 Хозяйственного процессуального кодекса Украины.

[supremecourtua]

Большая палата в очередной раз продемонстрировала гибкость в принятии решений. Несмотря на прямой запрет во всех процессуальных кодексах рассматривать споры им не подведомственные, Большая палата это обошла.

В данном случае, не смотря на то, что спор связан с исполнением гражданского договора и передачей в ипотеку имущества, а также отменной регистрационных действий, суд в связи с тем, что один из истцов оспаривал неправомерность отказа решения Минюста о перерегистрации указал, что для этого истца ответчик при проверке соблюдения регистраторами требований законодательства при совершении регистрационных действий выполняет функцию субъекта властных полномочий, противоправность действий или решений которого должна быть проверена административными судами.

А вот для другого истца который с целью эффективной защиты заявил требования только об отмене регистрационных действий админюрисдикция не подходит.

На мой взгляд, это ярчайший пример, манипуляций и незаконном отказе в судебной защите.

[supremecourtua]

Большая палата на мой взгляд пришла к довольно сомнительному выводу указав, что в исках о признании неправомерным отказа включить в реестр акцептированных требований кредиторов ответчиком должен быть ликвидируемый банк, а не уполномоченное лицо ФГВФЛ. Очень странно, т.к. банк не подает реестр акцептированных требований, это делает именно уполномоченное лицо.

Суд указал, что поскольку уполномоченное лицо Фонда является работником Фонда и действует от имени банка в пределах полномочий Фонда, такое лицо в хозяйственном процессе не имеет самостоятельной процессуальной дееспособности и может только выступать представителем банка в случае предъявления к нему иска. В этом деле истец определил ответчиком уполномоченное лицо Фонда, а не ПАО «Дельта Банк», участвующий в деле в качестве третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований относительно предмета спора.

[supremecourtua]

Большая палата указала, что частный нотариус оспариваемым решением зарегистрировал за Банком право собственности на предмет ипотеки по договору об ипотечном кредите - недвижимое имущество после обращения взыскания, хотя и иным образом (путем продажи) на этот же предмет ипотеки на основании решения суда. То есть Банк дважды обратил взыскание на предмет ипотеки двумя различными способами, что прямо противоречит условиям договора об ипотечном кредите.

Также суд указал, что поскольку спорные правоотношения связаны с защитой права собственности истца и с надлежащим исполнением условий гражданского договора (договора об ипотечном кредите) этот спор не является публично-правовым и должен решаться судами по правилам гражданского судопроизводства.

Надлежащим ответчиком по такому делу является лицо, право на имущество которой оспаривается и в отношении которого принято оспариваемое решение о регистрации права собственности. В делах об оспаривании решений, действий или бездействия нотариуса, принятых или совершенных им во время реализации функций государственного регистратора, если исковые требования направлены на защиту основанного на предписаниях гражданского или хозяйственного законодательства частного (имущественного) права в отношениях с другими лицами, нотариус привлекается к участию в деле в качестве третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований на предмет спора, а само такое дело - рассматриваться в зависимости от субъектного состава ее участников по правилам ГПК Украины или ХПК Украины.

[supremecourtua]

Большая палата в очередной раз доказала полное отсутствие защиты прав инвесторов, даже при передаче средств банку, обязательства которого при банкротстве и ликвидации в последствии переданы другому банку.

Хотя суд и указал, на то, что средства ФФС типа А подлежат взыскания с банка, однако ни Закон N 4452-VI, ни другие акты законодательства не предусматривают солидарную обязанность принимающего и неплатежеспособного банков по обязательствам последнего при его выводе из рынка на основании пункта 3 части второй статьи 39 Закона N 4452-VI.

Суд апелляционной инстанции установил, что договор от 19 июня 2015 о передаче принимающем банка активов и обязательств неплатежеспособного банка не создает солидарной обязанности для ПАО АБ "Укргазбанк" с ОАО "АКБ" Киев "по возврату средств истцу.

[supremecourtua]

Это решение Большой палаты должно стать основой для всех споров касающихся регистрации имущества. Также в постановлении приведено довольно универсальное обоснование для отхода для отхода от правовых позиций Верховного суда Украины и Большой палаты Верховного Суда.

Касательно самого спора, Большая палата указала, что рассмотрение одного спора о праве на недвижимое имущество или о его обременения или решения этого спора по правилам гражданского или хозяйственного судопроизводства не является основанием считать публично-правовым и рассматривать по правилам административного судопроизводства другой спор - об отмене решения или записи о государственной регистрации вещного права на недвижимое имущество или его обременения, принятого государственным регистратором или внесенного им в соответствующий государственный реестр в пользу одного из участников гражданской или хозяйственной дела во время его рассмотрения или после его решения. Эти споры в зависимости от субъектного состава тоже должны рассматриваться по правилам гражданского или хозяйственного судопроизводства.

Надлежащим ответчиком по таким делам является лицо, зарегистрированное право на имущество которого или зарегистрированное обременение права, установленного в интересах которого оспаривается; участие в деле государственного регистратора в качестве соответчика (если истец считает его виновным в нарушении прав) не изменяет характера этого спора административный.