#навчальний рік

[meowluox]

скоро почнеться навчальний рік і тре нагадати собі що я все ж майбутня екологиня.

[learnukrainian]

Ukrainian 101, Lesson 39 : Back to School

Школа - shkola - school

Університет - ooneeversytet - university

Семестр - semestr - semester

Навчальний рік - navchalnyi reek - academic year

Урок - oorok - lesson (at school)

Пара - para - lesson (at university or college)

Перерва - pererva - break

Іспит, екзамен - eespyt, examen - exam

Есе - esse - essay

Підручник - peedroochnyk - textbook

Викладач - vykladach - university or college 'teacher', professor

Вчитель - vchytel - school teacher

Професор - professor - professor

Спеціальність - spetsialneest - major

Олімпіада - olimpiada - olympiad

[teawithatasteofwretchedness]

За увесь поки навчальний рік, я вдруге чи втретє прийшла раніше ніж почалися уроки. Але в цей занадто рано. В коридорі немає ніко��о з сусідніх класів, не те що з мого .....

[rihu-w]

іноді, приблизно два рази за навчальний рік, мій мозок відмовляється адекватно сприймати реальність, і в такі моменти мені до усирачки смішно і ідіотський ситуацій, я забуваю про всі норми й просто ходжу по дому з диким сміхом та можу нагрубити комусь, не розуміючи що роблю.

а, ну і ще іноді у мене сіпається око.

[ilonablahblahblah]

перший навчальний день - це перший круг пекла.

загалом у житті вчителів не менше 175 кіл пекла за рік навчання.

[kharytyna]

Знаєте, якщо б мене спитали рік тому (а то й більше), чи сумувала б за шкільним періодом, то твердо відповіла "ні".

Але ось цей 11-й рік... Він не схожий на всі попередні. Тільки зараз я полюбила свій клас, з яким, як виявилось, мені дійсно комфортно. Вперше комфортно за всі ці роки...

Але я буду сумувати тільки за ось цим навчальним роком. А всі попередні я не хочу навіть згадувати, якщо чесно...

Трохи дивно звучить, адже в цю школу, де зараз вчуся, я перейшла ще в 10-му класі. Але насправді того року мене конкретно паяло й було ментально дуже жахливо, через що поганим запам'ятався цей рік...

Блін, навіть не знаю, чи взагалі варто хоч щось розказувати про свою сільську школу, де вчилась 9 років, бо це просто срака була. Порівнюючи дві школи, то сільська — йоб*не пекло, яке дійсно нагадує тюрягу.

До чого я взагалі веду. Одне слово, я максимально не хочу, щоб закінчувався саме цей навчальний рік... Просто не хочу... Не хочу втрачати нарешті здобуте відчуття комфорту серед своїх однокласників. Я навіть трохи більше контактую з ними, а 24/7 мовчу здалеку, як це було всі попередні роки.

І це все втратити за 4,5 місяці... Не хочу...

[likaaaaaaaa]

Мені полегшало.

Що саме стало причиною важко сказати, але мені реально стало краще.

По-перше, я нарешті закінчила навчальний рік. 4 курс медичного я закінчила як кругла відмінниця. Рік був важким. Як і кожен рік медичного. Але я впоралася .

Про те, які заздрощі це викликало я не буду розповідати, але мені здається що навіть моя подруга намагалася мене підставити.

Сподіваюся що я помилилася, якщо чесно.

По-друге я нарешті вдома. ��е не означає постійний відпочинок, скоріше навпаки. За той час доки мене не було, вдома з'явився СРАЧ. Тож доведеться прибирати, але я зрозуміла, що в себе вдома це приємні хлопоти.

По-третє - вчора ми були у батьків, потім заходили до моїх бабусі та дідуся. Видно, що вони всі дуже пишаються мною. Але водночас дуже переживають через моє здоров'я.

Побачила що дідусь схуд. Мені так боляче дивитися на ці старечі зміни у рідних, розуміти що мої батьки старішають і все таке. Так хочеться щоб вони завжди були молодими.

Вчора усвідомила, що заради них я повинна жити краще. Хочу щоб вони раділи і були спокійні за мене.

Вони дуже люблять мого чоловіка, і сподіваюся що наш шлюб ніколи не стане для них розчаруванням, як і для нас з ним. Я обіцяю собі, що буду старатися.

В нас дуже скоро річниця, я дещо придумала на подарунок, але це виявилося не так вже ї просто.

Дивний вийшов пост, але підсумовуючи, я дуже рада що розпочалися канікули, бо тепер усе залежить тільки від мене. І мені полегшало, щоб це не означало.

[redpineapple7]

Ніл не думав про своє майбутнє, з таким батьком й не думаєш що доживеш до випускного, але от кінець.

Останній навчальний рік підійшов до кінця, Ніл склав всі свої екзамени та довго думав над тим що буде далі. Так обклавшись програмами різних університетів з усіх боків він лежав на підлозі.

Елісон зайшла занадто неочікувана, саме в той час, коли він думав що хоче працювати касиром, бо обрати щось не міг.

- Тільки не кажи що ти так лежиш після того, як отримав результати- білявка окинула погляд по кімнаті та тяжко зітхнула.

Вона знає цього бовдура стільки скільки себе пам'ятає, занадто тупий і занадто розумний, і цей безлад який на нього не схожий.

- Я вирішив йти в касири.

- Я зараз на тебе наступлю.

- Елі, ти зовсім не допомагаєш.

- Я зараз оберу перший на який стану.

Ніл жалісно на неї подивився, руді волоси виглядали як гніздо і здавалось, що зараз звідти виглянуть пташенята і також будуть так на неї дивитись.

- Добре, добре. Подивимось.

Елісон пройшлася до Ніла й звалилась на нього

- Так, ну проблем з балами немає, більшість універів дали зелене світло, але через те що ти вважав себе тупим то й думав, що прийме десь два чи три, тож тепер ми маємо цілу купу пропозицій.

- Я такий радий що ти така добра як завжди.

- Звертайся. - Уважно прочитавши одну з листівок Елі підняла очі на Ніла - Йди в той же що і я.

В кімнаті запала тиша.

Елісон відчула як Ніл під нею розслабився і не рухається.

- Ти зараз думаєш як сказати 《Ні》 та не образити мене?

- А ти не проти?

- Ну, це твій вибір, ти вже дорослий тож...

- Ні! Ти не проти якщо я піду у твій універ?

Тиша запала вдруге.

Елісон різко сіла - Ти зараз знущаєшся?!

Якщо хтось запитає як Ніл з Елісон познайомились, то ніхто з них не зможе відповісти на це запитання. Можливо це сталося під час якоїсь зустрічі їх батьків, можливо вони познайомилися в якомусь магазині де вони з Нілом сперечались за останню іграшку, а можливо батько Ніла познайомив його з Елі, щоб заручитися підтримкою її батька, адже для цього і потрібні діти(на думку його думку). Для Ніла Елісон була опорою, вона єдина знала правду про його родину. Саме вона прийшла з поліцією в той день, звичайно їй не дозволяли, але кого вона послухала. Елісон Рейнольдс не зупити якщо справа стосується близької для неї людини.

 

Рік назад

Ендрю закінчив школу з відзнакою, подав документи скрізь де тільки міг, і сподівався що поки відповіді не прийшли він зможе прийняти рішення ким бути. Тож ранок почався зі сніданку як звичайно, от тільки шматок в горло не ліз і тому Ендрю розмазував свою вівсянку з пустим обличчям.

Аарон брат близнюк Ендрю спустився на сніданок трохи спізнившись.

- Ти б бачив себе з боку, наче привид. Не роби таке лице з моїм обличчям.- сказав Аарон сідаючи на своє місце.

Ендрю відірвав себе від цікавого заняття, тобто знущання над вівсянкою.

- Я тобі теж саме казав перед твоїм побаченням з Кетлін.

- Ха ха - саркастично протягнув Аарон. - Ти такий злопам'ятний.

- Як ти взагалі так швидко обрав спеціальність? Я ж старший!

На кухню повернулась Бі, Бетсі опікун близнюків

- Сонечко, це залежить не від віку - й розтріпала волосся Ендрю. - Добрий ранок Арі.

- Добрий.

- Піду в перший звідки прийде відповідь - урочисто промовив Дрю.

- Ти ж не серйозно? Так? Ти не серйозно?! - не вгавав Аарон .

Він був майже серйозним, це ж його майбутнє і не можна було все вирішити  так безвідповідально.

Проходивши з цими думками весь день Дрю лежав з біллю в голові та вирішив подивитись телеві��ор. Ввімкнувши телевізор він ��розумів куди хоче поступати.

 

○

Десь так Ніл і обрав свій університет, потім звичайно була лекція і розмова про їх давню дружбу, але це вже не важливо.

Ніл вирішив жити в гуртожитку. Елісон яка не перший рік знімала квартиру пропонувала їм жити разом, але Ніл обрав самостійне життя, при чому коли він це говорив то й мама й Елі дивились на нього так ніби в нього виросла ще одна голова.

Так, він не дуже любив нових людей. Він був не  безлюдником, але любив коли його границі не перетинають. Шкода, але це розуміють не всі.

То ж Ніл стояв перед дверима своєї нової кімнати, важко зітхнувши він відчинив двері.

Перед відчиненим вікном стояв невисокий  блондин.

- Ем, привіт

Відповіді не було, то ж Ніл почав заносити свої речі.

Ендрю побачив рух краєм ока.

- Якого біса?! - він смикнув навушники.

- Господи боже! Навіщо так волати.

Незнайомець виглядав наляканим, він хоча б знав що в кімнаті хтось є окрім нього, а Дрю був підловленим зненацька. От тільки ранньої сивини не вистачало.

- Першокурсник?

- Так, я Ніл

"А він цікавий, не дав потиснути руку при знайомстві"

Дрю усміхнувся - Ендрю Міньярд, другий курс.

 

○

Ось таке в них було перше знайомство, нехай це й було рік назад, але Ніл ��гадував це з посмішкою, це був перший і єдиний раз коли він бачив такого спантеличеного Ендрю.

- Як в тебе з екзаменами? -  Ендрю кинув свій рюкзак в куток кімнати поставив каву з тістечком Нілу, і звалився на ліжко.

- Краще ніж я думав, залишився останній.

- В мене також, не хочеш кудись сходити коли все здаси? - Ендрю перекотився на живіт

- Було б не погано, візьмемо з собою Рене та Елі? Ніл відірвався від свого конспекту і запитувально подивився на Ендрю.

- Не в цей раз, - його голос був стомленим.

- Добре.

Пильні карі очі вивчали рудого, який як завжди був занадто не уважним, щоб це помітити.

 

○

Як Елісон і казала він був тупим. Завершити університет з відзнакою, легко, зрозуміти що твій сусід фліртував з тобою всі ці роки вище його сил.

День почався як завжди, нудна лекція, недосип, і всі сили, щоб не заснути. Але потім в нього не було заняття то ж він домовився зустрітися з Елісон в невеличкому кафе зі смачним чаєм. Тож дочекавшись кінця лекції він поспішав.

Все ж таки це бу��о марним, бо за всі ці роки Елі не змінилась і запізнилась.

- Привіт, ти тут сам? - А от і дратівливий фактор, якийсь високий шатен підійшов познайомитися.

- Ні, моя подруга буде тут з хвилини на хвилину.

- Ох, ну що ж тоді можна я залишу тобі свій номер?

- Навіщо?

Хтось гучно розсміявся, Нілу не потрібно було дивитись хто саме, адже сміх також не змінився. Хлопцю стало не зручно і він швидко пішов.

- Елі, досить, сідай я замовив тобі кави

- Привіт маленький, ти не змінився, чого не сказав що в тебе є хлопець? - Елісон зробила ковток кави

- В мене є хто?

Кава стала комом в горлі, і Елі подавилась, після спроби викашляти свої нутрощі вона підняла свої здивовані очі. - Ти зараз тупо жартуєш

- Елі, ти про що взагалі?

- Ніл ти дурень!

Якщо ви спитаєте в Елісон номер телефону Ніла, то вона вам відмовить. Чому? Ну почнемо з того що це особистий номер Ніла і давати його комусь без дозволу вона не буде, а завершимо тим що Ніл повний нуль коли справа стосується не сім'ї й родини. Спочатку вона думала, що він просто грає в дурня, але це було не так, просто Ніл настільки любить свій простір і комфорт що не бачить очевидних речей.

Чому вона думала що вони з Ендрю зустрічаються? На це було декілько причин.

По перше Ніл дав прізвисько Ендрю.

По друге він завжди про нього пам'ятав. Елісон гуляє з Нілом і зайшли в якесь кафе, то треба взяти якихось солодощів для Дрю.

По третє подарунки. Дрю постійно щось дарував Нілу.

Ходити разом на важливі заходи; проводити стільки часу разом, а ще й потім гуляти тільки одні, чи це не побачення? Невже Ніл сам не помітив як впустив Ендрю у свою зону комфорту?

Важко зітхнувши Елісон зрозуміла, що зараз буде важка розмова.

Тож він вислухав про те що вони з Дрю ніби зустрічаються, чи як мінімум він фліртує з Нілом. "-Я думала, що ти просто не хочеш про це говорити зі мною й говориш про Ендрю з Метом й Ден. Ну погодься ви з Ендрю не друзі, бо якщо порівнювати з Метом, то тут є різниця.

- Звичайно, ми ж з Метом не жили в одній кімнаті"

Ніл йшов в гуртожиток й думав над словами Елі з усіх боків і йому ніби чогось не вистачало. Ось воно крутиться в голові, але надати цьому форму він не може.

Зайшовши в кімнату і побачивши Джека він зрозумів.

" - Не сиди над завданням довго, роби перерви. - сказане дратівливо, після того, як Ніл почав бурчати що щось не сходиться.

- В мене немає часу на відпочинок!

Сперечатись з Нілом марно тож Ендрю просто забрав конспект над яким той працював.

- Перерва. Ти вже понад годину над цим сидиш,  ти зараз встаєш та йдеш відпочивати, можеш хоч в стелю дивитись мені все одно. 15 хвилин ти нічого не робиш."

"- Ти сьогодні їв? - спитав Ендрю коли в перше побачив Ніла, сьогодні в Дрю було багато практичних завдань і виглядав він стомлено.

- Виглядаєш кепсько, а ти їв?

- Дякую що помітив, але в тебе не вийде перевести тему. Одягайся ти йдеш їсти, а я з тобою, бо ще підеш такий розумний в бібліотеку.

- Дрю, я дорослий. Все добре, я не голодний.

В Ніла прилетіла подушка.

- Серйозно?

- В тебе 10 хвилин, не встигнеш підеш їсти так.

Звичайно Ніл за весь день випив тільки чай, і звичайно Ендрю знав що Ніл не відчував голоду, тож трохи бурча він почав швидко збиратись."

"- Твій чай, ти ж вже пив пігулки? - стурбований погляд.

- Дякую, так, пробач що завдаю клопоту. - Ніл захворів, і таке враження що в  перше за все життя.

- Дурень, а кажуть що дурні не хворіють, - на обличчі Ендрю була задоволена посмішка.

- Тоді ти не боїшся захворіти, бо зараза до зарази не липне?

- Я зараз чай заберу, - але посмішка не покинула лице Ендрю.

Ніл вперше нормально розмовляв за останні дні, ще й язвить. Тож Ендрю був готов спустити йому все з рук, але тільки в цей раз.

Ніл продовжував щось розповідали, Дрю перевірив температуру, сів поруч з ліжком, обперся спиною і зітхнув з полегшенням, почавши засинати під тихі розповіді Ніла.

Здається в той раз коли Ніл захворів, він діставав свого брата дзвінками, бо не знав як краще лікувати Ніла.

А от для Ендрю це були самі страшні дні, так він думав, бо Ніл любить дивувати. "

"- Тобі сподобався мій подарунок? - кінчики вух трохи почервоніли.

- Воно прекрасне. - чомусь Ніл також почервонів.

З дня народження великий палець лівої руки Ніла прикрашало кільце з лисою, перший подарунок від Дрю."

"- Знайомся, це моя родина. - чомусь Дрю відвів погляд.

Щасливий Нікі тоді вигукнув - Ласкаво просимо в нашу родину.

Арон виглядав трохи невдоволено

- Той що тільки що волав мій кузен Нікі, а той що схож на мене це Аарон

- Чого це я на тебе схож? Можливо це ти на мене схожий?

- Хлопці не сваріться, - в кімнату зайшла жінка.

- А це Бетсі вона працює психотерапевтом, я кличку її Бі бо вона наче бджілка, вона моя мама.-Ендрю розповідав про це з захопленням.

- Моя також! - додав Аарон.

Нікі втрутився не давши початись новій суперечці.

- То ти той самий Ніл? - здавалось що посмішка не сходить з лиця Нікі.

- Той самий, Дрю що саме ти про мене розповідав, мені починати хвилюватися. - вузол в животі почав скручуватись.

- Ну, той заради якого він обірвав слухавку Аарону і Бі коли ти захворів, ви такі милі. ОЙ! За що?

Судячи з усього хтось його вдарив, але дивлячись на те що жодна людина не змінила свого виразу обличчя, Нілу почало здаватись що можливо його і не били.

- Допоможете мені накрити стіл?

- Так! - хором відповіли Ніл з Ендрю.

І як тільки вони пішли за Бі в іншу кімнату Ніл почув.

- Ай, Аарон боляче!

- Ми тебе просили... - двері зачинилися."

 

"- Сьогодні будемо тільки ми - незнайомий блиск в очах ."

"- Тобі не можна персики, в тебе алергія.

- Вони з персиками?

- Ти не дивився що купуєш? - Ендрю подивився на Ніла наче він зійшов з розуму.

- Взагалі мені це наче подарували. - невпевнено сказав Ніл.

- Той хто тобі це подарував явно намагається тебе вбити. Я їх викину? Бо ще раз тебе відкачувати буде не кумедно.

- Здається після минулого разу в тебе з'явилась сивина.

- Ти такий фантазер. Викинути?

- Якось не зручно. Може ти з'їж, щоб дарма не переводити?

- Віддам Мету? - Ендрю впереше відмовився від солодкого.

- Чудова ідея"

" Нілу знову снився той день, батько, мати, кров. Цей жах обірвав Ендрю, він кликав Ніла, і міцно тримав його.

- Дрю?

Рука розслабилась.

- Тобі знову наснився жах. Не міг тебе розбудити. Хочеш чай чи спробуєш заснути? - Дрю сидить на ліжку Ніла й тримає свою руку на плечі Ніла.

- Можеш... можеш потримати мене поки я не засну?

- Сунься."

Ні, не це

" Ніл заснув над якимось конспектом.

Тихий шерхіт листів що підіймаються від вітерка, тепле сонечко що так лагідно колихає, ніжні пальці в волосах"

" Дах, одна цигарка на двох, тиха неквапна бесіда"

" Збите дихання від бігу, повний безлад на голові.

- Цілий? - недовіра в очах, руки застивші в повітрі

- Все добре, я в порядку. - Ніл поклав рука Дрю на свої плечі.

- Ненавиджу твоє "В порядку"

Міцні обійми, нерозбірливі слова

В той день вони з Дрю домовились по��уляти після лекцій, але Ніл так і не прийшов, на його сотий дзвінок відповіла медсестра сказавши що Ніл потрапив в аварію, дізнавшись де саме він знаходиться Ендрю одразу поїхав туди."

"- В Нікі весілля.

- О, вітаю, дуже радий, що вони нарешті вирішили дату .

- Підеш зі мною?

- Нікі не буде проти?

Щось дивне в очах, ніби роздратований голос

- Він буде радий тебе побачити.

Тихе - Ти мені потрібен

Ендрю ніколи не зізнається Нілу що він дві години все обговорював з Аароном, як саме запросити Ніла, що зробити, щоб Нікі не сказав якусь дурницю, а десь ще через пів години до них приєдналась Кетлін і пообіцяла допомогти. Це був перший раз коли Ендрю був радий чути Кетлін і початок їх більш менш нормальних стосунків."

Ніл повний йолоп, можливо зараз він видавав бажане за дійсне, але якщо ні.

Всю ніч він накручував себе все сильніше й сильніше, в п'ятницю з ранку він був суцільний натягнутий нерв, ще й повідомлення від Дрю прийшло з пропозицією зустрітися.

 

○

День в Ендрю був важким, не через завали на роботі чи нестачі сну, а через відпустку свого кузена,  він дорожив Нікі, він був його сім'єю, от тільки Нікі зовсім не знає коли зупинитись.

- У Ніла останній рік? - Нікі виглядав як завжди сонячно.

- Так.

- Нікі. - застережливо сказав Аарон.

- То коли ви вирішили грати весілля?

Запала тиша.

- Як завжди. - Аарон важко зітхнув.

- Я не вірю що вони не зустрічаються, а якщо Ніл знайде собі когось іншого?

Ендрю вирішив все це ігнорувати.

" Знайде когось іншого? Ніби до Ніла постійно не липнуть, за всі ці роки він ігнорував не тільки мені, а й всіх іншим. Хоча мене скоріш не ігнорують, а просто не помічають, Ніл має труднощі з емоціями і їх трактуванням. Цікаво якби він відреагував на мої прямі слова?"

- Нікі, а чого ти сам? - Ендрю вирішив змінити тему.

" Ти правда думаєш що це спрацює?" - саме це Дрю прочитав на обличчі Аарона, але це спрацювало. Єдина тема яка може відірвати Нікі від особистого життя його кузенів це Ерік, і Ендрю цим безбожно користувався. Наступного разу можна спитати про Кетлін.

Губи Ендрю розтяглись в підступній посмішці.

Спиною Аарона пробігли мурахи. Скоріш за все він зрозумів про що думає Дрю.

" Треба поговорити з Нілом. Завтра, так завтра"

І зовсім Дрю не тягнув час.

 

○

Ніл нервував, він засидівся над конспектом і зараз дуже запізнювався, телефон вібрує удруге, Дрю точно буде злитись.

 

В Ендрю було погане передчуття можливо він накручував себе, але Ніл запізнювався. Ніл запізнився тільки один раз, і в минулий раз це була аварія. Дрю вскочив зі свого місця.

 

Вони зустрілись на вулиці, в обох скуйовджене волосся від бігу, збите дихання й блищать очі.

- Дрю, ти фліртував зі мною?

Ендрю розсміявся, такого щирого й гучного сміху Ніл ще не чув, невже ��ін все вигадав, і все це норма для сусідів, друзів, але ж ні Мет, ні Джек так себе не поводять

- Всі ці роки, дякую що помітив.

Напевно з боку вони виглядали як божевільні, скоріш за все так і є, але Ніл знав що саме зараз він сама щаслива людина на всій землі.

[fotoinform]

Навчальний рік на Кіровоградщині розпочався з уроків безпеки

http://dlvr.it/TCk0fl

[objectivnewskharkov]

2 вересня у Харківській області розпочався новий навчальний рік. Більшість шкіл, вишів та інших освітніх закладів працюватимуть онлайн. Однак частина дітей все ж таки сяде за парти - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2024/09/02/navchalnij-rik-na-harkivshhini-skilki-zapratsyuvalo-shkil-i-vishiv/

[svyatosogodni]

День знань 🔔 Сьогодні в Україні традиційно відзначається День знань — офіційний початок навчального року. А значить, час діставати зошити і гострити олівці, бо пора гризти граніт науки. ⠀ Нехай цей навчальний рік буде сповнений цікавих відкриттів, нових друзів та яскравих вражень. Бажаємо всім учням легких контрольних, веселих перерв і щоб домашка робилася сама собою! 😉 А вчит��лям — терпіння, натхнення та креативних ідей. Гайда за знаннями! 🚀🎒 Більше про свято читайте у нашій статті https://sogodnisvyato.com.ua/den-znan/

[buchanews]

Зарахування учнів до 10-х класів у Бучанській громаді

Зарахування учнів до 10-х класів у Бучанській громаді

У Бучанській громаді сформували мережу 10-х класів закладів загальної середньої освіти Бучанської міської територіальної громади на 2024/2025 навчальний рік. Це забезпечуватиме здобуття профільної середньої освіти учнів старших класів громади.

[yelyzavetamyznikova]

Що ж, новий навчальний рік почався і у мене також.🤓

Точніше семестр, якщо говорити про часовий проміжок.

Поки без подробиць, але підказка на фото;)

[ilonablahblahblah]

Цей навчальний рік ще не почався, а я вже хочу його завершення

[darkrwitch]

The book: Heartstopper vol 1/2/3/4

(Коли завмирає серце том 1/2/3/4)

Author: Еліс Осман

Publisher: Видавництво

Series: Heartstopper

Year: 2018 - 2019 - 2020 - 2021 / 2022 - 2023

Genre: Романтична комедія, підліткова драма, повсякденність, ЛГБТК+

Pages: 288 / 320 / 384 / 384

Language: Англійська / українська

The description: Чарлі та Нік навчаються в одній школі, але вони ніколи не перетиналися… допоки якось їх не посадили за одну парту. Вони швидко стають друзями, і незабаром Чарлі сильно закохується в Ніка, хоча й не думає, що у нього є шанс.

Але кохання працює дивовижним чином, і Нік зацікавлений у Чарлі більше, ніж вони обоє усвідомлювали.

~

Нік і Чарлі найкращі друзі. Нік знає, що Чарлі ґей, а Чарлі впевнений, що Нік ні. Але любов працює дивовижним чином, і Нік дізнається багато нового про своїх друзів, родину… та самого себе.

~

Чарлі не думав, що коли-небудь сподобається Ніку, але тепер вони офіційно пара. Нік навіть наважився зізнатися мамі у своїй орієнтації.

Але камінґ-аут не трапляється раз і назавжди. Старший брат Ніка, шкільна поїздка до Парижа, не кажучи вже про всіх інших друзів і родину… Життя може бути непростим, навіть коли поруч із тобою кохана людина. Почуття Чарлі та Ніка серйознішають, тож надалі вони потребуватимуть одне одного більше, ніж будь-коли раніше.

~

Чарлі не думав, що Нік коли-небудь зможе його покохати, але тепер вони офіційно пара. Чарлі починає відчувати, що готовий сказати ці три простих слова: Я кохаю тебе.

Нік відчуває те саме, але у нього багато чого на думці. Не в останню чергу його бентежать потреба камінґ-ауту перед батьком і той факт, що у Чарлі може бути розлад харчової поведінки.

Коли літо переходить в осінь і починається новий навчальний рік, Чарлі та Нік дізнаються багато нового про те, ��о таке кохання.

Taken: 27.08.23

Started: 28.08.23

Finished: 30.08.23

First impression: Суто гомо-історія, у якій немає жодного нормального представника гетеро відносин. Це майже єдине і важливе, що мене змусило знизити оцінку. У будь-якому випадку історія не те що цікава, а мила і проста, уособлення ��охання в епогеї щастя. Мені сподобалося, що все відбувається у Британії і зближуються практично два кардинально різних серця: Чарлі — тихий та плюшевий чорний кіт, Нік — золотий, м'який ретрівер. Найкраща клішована комбінація. Файно, що авторка зобразила плавний перехід розуміння Ніка щодо його почуттів, починаючи з бромансу, закінчуючи поцілунком з коханим. Так як я читала 4 тома підряд, можу одразу перескочити на те, що мені точно запам'яталося: історія з анорексією Чарлі, зображено доволі правдоподібно, коли у нього ставалося моральне падіння, я відчувала це і навіть трохи сплакнула. Незважаючи в загальному на дуже ризиковану ЛГБТК+ книгу піднята ще й ця непроста тема, це дуже класно.

Повернуся до сюжету: друзі - можливо закохані - коханці - в майбутньому подружжя (:D) Дуже легкий троп, зрозумілий, не нав'язливий, відбудований правильно навіть якщо це кліше. За вуха нічого не притягнуто, хіба що булінг «колишнього» Чарлі, який до останнього не вірив, що його кинули, тому засосав бідолашного. А тут принц Чармінг нарісовалься. Шкода, я подумала про це тільки зараз, але треба було порахувати скільки за 4 тома ці двоє поцілувалися то тут, то там. Засос теж рахується.

Після чого в команді реґбі викладачка застукала голубчиків і я до останнього думала, що вона просто не гомофобка, але ні, як я вже казала: всі хороші персонажі тут — представники меншинств. Це мене трохи обурює, бо нормальні гетеро-відносини зображенні тільки у батьків головних героїв. Викладачка, вчителі мистецтв та науки, азіат з гендерсвап-дівчиною, лезбійки, геї. І тільки Торі, старша сестра Чарлі, вкрашилася в свого друга у 4 томі, хоч і не ��изнає цього.

Не читала інших робіт авторки, які пов'язані з Торі, але, дідько, вона хот. Найкраща дівчинка, мені вона так подобається: спокійна, врівноважена, похуїстична, але порве за брата і насправді любить свою сім'ю, ну і Ніка, який майже її сім'я. Момент, де вона пнула ногою телефон старшого брата-гомофоба Ніка, бо він пиздів, що його молодший піддався свому хлопцю драма-квін — 🔥

(Жаліюся, що тут всі ЛГБТ, а сама вкрашилась в дівчину. Класика)

В загальному відчуття дуже приємні, легка історія, яку можна залпом прочитати за вечір. Малюнок доволі легкий у виконанні, він приємний, але я люблю більш реалістичні малюнки, а не cartoons. Також там була сторінка з підбіркою треків Чарлі, які, як я зрозуміла, усі про геїв, але не слухала, тож не можу нічого сказати про неї. Неллі він лав.

Rating: 8/10

[drarrygame]

—  Господи Ісусе, Поттер, не перезбуджуйся, —  Малфой сміючись робить ковток зі склянки з джином, огірком та гілочкою розмарину, —  впевнений, що це велике досягнення до тебе —  розібратись в певному аспекті історії магії, але запевняю, походження квідичу — це загальнодоступні знання, —  кепкує Драко, підводячись на ноги.

Він сам не знає, чому погоджується на цю безрозсудну авантюру в компанії професійних квідичних гравців, які крім загального рівня майстерності мають ще й перевагу у вигляді досвіду втечі від того скаженого бладжера. Драко ж має тільки суглоби, що починають зрадницьки хрустіти, коли він підводиться з дивану. Можливо всьому виною алкоголь, можливо — власні ностальгічні спогади про перегони на мітлах, які вони полюбляли влаштовувати та на які він останні роки не знаходив час, як не знаходять дрібʼязок у кишенях. Можливо, він погодився тому, що хоч Поттер і не мав уявлення, хто він такий та чого йому було варте кудись подіти Драко Малфоя, якого Гаррі знав у школі, але той хлопчик, який завжди вівся на «слабо», досі жив десь глибоко всередині нього.

Той хлопчик з перехопленим подихом дивиться, як його власна чарівна паличка з’являється у руках Поттера. Драко ледве стримує експресивний порив, який межує з інстинктом, вихопити її із чужих рук — так само, як вона, власне, туди і потрапила — без магії та заклять, а шляхом недолугого борсання. В цей момент бджоли думок Малфоя зліталися цілим роєм, щоб пробити жалами шкіру аж до самого серця його магії: “Це моє!”, — говорив дитячий голос всередині нього “У тебе моя чарівна паличка, Поттер”, — знову лунали в голові його власні слова, а чужий голос відповідав: “Уже не твоя. Усе переможцям, Малфою” “Що за чорт”, — шепотіла його теперішня версія, і, здається, ці слова пробилися назовні.

Не те щоб Драко не помітив, що Поттер так ніколи і не повернув йому паличку. Не те, щоб він свого часу не сподівався на це… Але те, чого Драко всерйоз ніколи не припускав, то це можливість того, що Переможець Темного Лорда, який після війни міг дозволити соб будь-який магічний артефакт, продовжить користуватися його чарівною паличкою. Короткий час після закінчення війни Малфой думав про долю палички з глоду, навіть думав написати Поттеру листа, але в решті зробив для себе висновок, що, скоріше за все, її забрали аврори в якості речового доказу. Він часто повертався подумки до неї, коли Олівандер відмовився обслуговувати Малфоїв, і коли їздив Європою в пошуках «тієї самої» з паличкою Кіддела ненайкращої якості у кишені. І все рідше згадував її після того, як придбав паличку з чорного горіха та хребтом білого річкового монстра в серцевині в антикварній крамниці в Копенгагені. Проте зараз дивитись, як колись його паличка, така віддана та слухняна, особливо в його останній навчальний рік, слухняно творить звичайну побутову магію в чужих руках, було дивно та навіть сюрреалістично — останній раз він бачив її, коли вона вбила Волдеморта.

—  Поттер тікає перш ніж Драко взагалі встигає що-небудь сказати, і потік думок Малфоя закінчується так само раптово, як і розпочався. Прислухавшись до себе, ніби до мушлі, прикладеної до вуха, Драко думає, що це все ж таки… нормально? Залишити собі паличку, яку чесно відібрав у колишнього власн��ка, і яка теп��р віддала свою силу тобі… Мабуть, це не було так вже й дивно, точно не дивніше ніж традиція використовувати палички своїх померлих родичів, якої притримувалось чимало чарівників, в тому числі незліченні покоління самих Малфоїв. Як Драко не було шкода Люциуса, паличку якого відібрав Темний Лорд, проте насправді він радів, що йому чи Скорпіусу ніколи не доведеться користуватись тією химерною паличкою з в’язу

— Гей, то де в цьому будинку можна дістати пристойну мітлу? — Драко наздоганяє Поттера біля брами коли той інспектує залишки мітел, які ще не встигли розібрати гості.

Вже за кілька хвилин вони пліч о пліч мовчки крокують по пляжу Вентнора. Їх ноги потопають в піску, який швидко охолов після ще не досить спекотного дня, мітли закинуті на плечі, за кілька кроків попереду ідуть Герміона та Пансі, Дадлі , Ханна та Сьюзен без мітел. Боунс (чи вже Дурслі?) сміється своїм тихим соромʼязливим сміхом, який ледь чути крізь галас хлопців, які зібрались біля самої води. В руках Драко опинилась досить рідкісна «Старсуіпер», якою Поттер поступився, побачивши його зацікавлений погляд. Сам же господар вечора задовільнився «Срібною стрілою» в такому гарному стані, що Малфой взагалі засумнівався, чи літали на ній раніше, чи вона була частиною колекції. У самого Драко вдома була Вонеблискавка Проксіма - подарунок батьків на двадцятипʼятиріччя. Наскільки Драко знав, Поттер також зазвичай літав на останній моделі Рендольфа Спадмора, але як виявилось, обирати у нього було з чого. Вони перекинулись кількома фразами про мітли, поки дістались компанії літунів напідпитку, а потім… почалося божевілля.

Поттер не обманював, коли сказав, що той блажер дикий — спершу Драко забув про існування квофла, про існування інших гравців, про те, що вони зібрались тут, взагалі-то, щоб отримувати задоволення. Але досить швидко він втягується і його покидає страх залишити свого сина напівсиротою. Усе це — вогники, які зависли над ними освітлюючи ніч, та начаровані сяючі кільця воріт; солоний морський вітер, що дме в обличчя та змушує лізти в рот волосся; професійні гравці в квідич, що сміючись які літають поруч з незграбним професором травології з Гогвортсу; Джинні Уізлі, яка міцно тримає мітлу рукою з обручкою, точна копія ��кої оперезує палець його кузини; він сам тут, у нічному небі Вентнора, — усе це сприймається вкрай сюрреалістично та буденно водночас. Опустившись нижче основної маси гравців та полюючого за ними бладжера, Малфой врешті ловить себе на відчутті тієї легкості та свободи, яку може подарувати лише політ.

В цей момент повз нього пролітає Поттер, вже щоправда без мітли, і під загальний галас та сміх падає у воду. Ніби підкоряючись забутим але не зниклим інстинктам ловця, Драко направляє мітлу до води — замість золотого снича — Золотий Хлопчик, мокра голова якого виринає з-під води. Посміюючись, поки решта друзів Поттера не можуть насолодитись знущаннями над ним через скажений бладжер, Драко простягає йому руку, відчуваючи дивні флешбеки. Перед тим, як Поттер стискає його руку, він на секунду запитує себе — чи схожий він хоч трохи на того одинадцятирічного хлопчика, який стояв з простягнутою відкритою долонею у вагоні Хогвартс-експресу? Чи багато спільного у цих двох чоловіків, що на одній мітлі, направленій круто вгору, летять геть від води, з тими хлопцями, що десять років тому так само тікали від вогню?

Малфой збирається додому в тому стані, коли він достатньо пʼяний для того, напрощання обійняти Грейнджер, та вказуючи на неї з Поттером вказівним та середнім пальцем з затиснутими між ними цигаркою, втретє повторити: «Ця пʼятниця, 5 вечора, Блек Кліфф».

Дні народження Драко святкувались гучно скільки він себе памʼятав. Цього року, як і завжди, передбачався торт непристойних розмірів, салют та список гостей, який разом з усіма «+1» більше нагадував перепис населення магічної Британії. З присутніх вже були запрошені Пансі, Маркус з Олівером та Луна з Джинні, яка цього разу, можливо, і завітає, раз вже вечір проходитиме не в Менорі, а вдома у Драко і Асторії.

Старий дім Блеків поблизу Істборна пустував багато років, і ніби чекав Драко, який не мав ні найменшого бажання жити в Менорі навіть після того, як ельфи вимели луску Нагайни навіть з найдальших кутків маєтку. Так, в Менорі пройшло його дитинство і він мав певні сентименти, повʼязані з цим місцем, але їх явно було недостатньо, щоб переважити відразу, яка зʼявилась у нього після сумісного проживання з Пожирачами Смерті.

— Що, —  підкурюючи сигарету, спитав він Поттера, який вирячився на нього, коли він вперше назвав свою адресу, — ти думав я все життя буду жити з батьками в будинку, де за обіднім столом вбили мою шкільну вчительку?

Блек Кліф був і в половину не таким величезним, як Менор, але, чесне слово, кому в здоровому глузді потрібна дюжина спалень? Крім того двоповерховий котедж, в якій під усіма можливими чарами, як і все житло Блеків, стояв між соснами на Бісі Хед, робив спокусу відмовитись від життя у ньому на користь чогось іншого неможливою.

Після підписання трансферного контракту пройшло лише чотири дні і за цей час Малфой мав більш ніж достатньо роботи. Проте в його щільному графіку на диво знайшлось місце і для короткого листа про те, що в магазині вживаних мітел під офісом «Незламної обітниці» виставили на продаж раритетну Яджируші, і для обіду з ловцем «Кажанів», який залишився в захваті від поповнення колекції.

Тож коли настав День народження Драко, він майже не сумнівався, чи прийде Поттер.