likaaaaaaaa

[likaaaaaaaa]

Одного дня, щоб врятувати принцесу усередині себе, їй довелося стати драконом 🐉

[likaaaaaaaa]

Думала, чи варто змінити повністю свій пост-вітання, чи зробити новий, і вирішила, що краще зробити новий. Тож тепер чекаю максимального нат��нення! 🦋

[likaaaaaaaa]

Любий, Санта !🎅🏻

В цьому році я бажаю в першу чергу, мир. Як і у минулі роки, звісно. Але тепер більш масштабно. Щоб він був в Україні. В усьому світі. Але, окрім цього, я хочу відчувати його в собі.

Бути спокійною, незалежно від обставин. Вірити в найкраще, не відчуваючи тривожність. Просто зосередитися на головному, не нервувати через дрібниці.

Здоров'я, легкості, впевненості.

А тобі Санта, я також бажаю вдалого року!

Нехай все буде добре 🎄🙏🏻💕

[likaaaaaaaa]

Ready? Steady? Go to 23!🎂🎂🎂

Це пост-письмо для мене 23 річної, від мене 22х річної.

Але спочатку, подяка. Цей рік видався дійсно доленосним. Ти зробила так багато і впоралася з такою кількістю завдань та справ, що досі важко це усвідомлювати. Ти пройшла не простий шлях до змін, що в майбутньому точно приведуть до кращого життя. Тож я тобою пишаюся і щиро вдячна за це🫶🏻

Тепер перейдемо до побажань. В цьому році я довго думала, чого саме хочу побажати. Я прочитала усі побажання від моїх близьких і друзів, і вирішила, що в цьому році я бажаю в першу чергу обирати себе. Так, саме в цьому, коли треба буде вижати 100% зі 100%. Я бажаю обирати своє здоров'я, свій психологічний стан. Не обирати "перетерпіти", а робити на свій розсуд. Тіки ти знаєш, як краще, для тебе.

Звісно, здоров'я, витримки, натхнення. Не забувай за спорт. Може, відкриєш новий вид для себе .

В цьому році було багато чого зроблено, тепер треба лише скористатися новими можливостями, які відкрилися завдяки цьому! Обіймаю тебе, в тебе все вийде!

З днем народження, любима 💞🤭🎂

[likaaaaaaaa]

Сідаю писати свої два письма на грудень - на день народження та на новий рік, Санті 🎄

[likaaaaaaaa]

Мені вже майже 23, а в закріпленому ще 21

Буде натхнення, треба буде змінити)

[likaaaaaaaa]

Ну шо, давайте по порядку

Тепер я офіційно переїхала за кордон.

Минулої суботи ми підписали договір про аренду квартири в Кракові.

Ось-ось доїдуть наші речі, на які ми дуже чекаємо.

І вже через 9 днів мій день народження.

А це означає що? Що прийшов час для тумблеру.

Бо кожного року в цей період я починаю себе почувати максимально хуйово. Не в плані здоров'я (хоча з ним також не все супер), а в плані того, що в моїй голові відбувається просто якійсь апокаліпсис. Психологічний стан просто мінус вайб².

Причому не важливо, які зміни чи речі навколо - мені просто автоматично хуйово. Я навіть за датами не спостерігала, просто сьогодні мені сказали ��о вже зовсім скоро Різдво і я така о точно, там же і мій день народження, от лихо..

Ну і тепер я хоч розумію чому в мене зносить дах. І чому я за одну секунду можу перетворитися на суку. Чи навпаки - заплакати. Взагалі, майже постійно стан сидіти і плакати. Як би не колосальна відповідальність, яка постійно на мене падає ( дітей в мене немає, я не працюю, але вона все одно десь мене знаходить), мені було б легше до нового року закритися і не виходити. Ось такі справи.

Цікаво, чи є щось подібне у когось? Чи це чисто мій прикол?

[likaaaaaaaa]

did i cross the line ?

[likaaaaaaaa]

Мені випало в підбірці два таких зображення

Цікаво, що вони буквально один одне доповнують

Тіки я не розумію, що саме робити.

Перша думка звісно стосується схуднення. Що треба почати знову.

І ця думка знову лякає, ще перед початком, я розумію, що не вивезу. Чому? Бо так було тисячі разів до цього.

Здається, наче я в тупику.

💔💔💔

[likaaaaaaaa]

Короче я дуже рада ми передумали аоаоа🤭🌹💞🤩🛐

Мені досі не віриться

Ми будемо продавати нашу зірочку (

Вона навіть рік не встигла з нами побути.

Чи буду я сумувати за нею? Звісно, дуже сильно.

Чи я можу щось зробити? Нічого (

Чи мені віриться, що ми вимушені так швидко це зробити? Ні

Чи відпустила я її? Це точно ні.

Дивне відчуття, я ніколи не думала, що так звикну до машини, що мені буде важко з нею попрощатися.

Я розумію, що на фоні поточних проблем, ця найменша, та не можу заспокоїтися вже декілька днів. Наче це остання крапля у морі.

Я не встигла зробити фотосесію з нею, так і не сіла за її кермо. І так не покрила її плівкою-хамелеоном, як мріяла.

Життя бентежне.

[likaaaaaaaa]

Мені досі не віриться

Ми будемо продавати нашу зірочку (

Вона навіть рік не встигла з нами побути.

Чи буду я сумувати за нею? Звісно, дуже сильно.

Чи я можу щось зробити? Нічого (

Чи мені віриться, що ми вимушені так швидко це зробити? Ні

Чи відпустила я її? Це точно ні.

Дивне відчуття, я ніколи не думала, що так звикну до машини, що мені буде важко з нею попрощатися.

Я розумію, що на фоні поточних проблем, ця найменша, та не можу заспокоїтися вже декілька днів. Наче це остання крапля у морі.

Я не встигла зробити фотосесію з нею, так і не сіла за її кермо. І так не покрила її плівкою-хамелеоном, як мріяла.

Життя бентежне.

[likaaaaaaaa]

Просто шматочок краси з моего відпочинку.

Сподіваюся що найближчим часом фотки з моря будуть. Залишилося лише поїхати туди 🙏🏻

А поки турбаза ❤️‍🩹

[likaaaaaaaa]

Чому будь який конфлікт зводить мої думки до само*убства? Я відчуваю себе головною проблемою у будь чому.

Мені навіть моя ма сказала, що мені вже треба до психолога (хоча вона до цього негативно ставилася усе життя), і я згодна з цим, та не можу на це зважитися. Наче я не вартую того, щоб на мене витрачати кошти на психотерапію, намагатися врятувати, бо Я Ж ВСЕ ОДНО ТУТ НЕ НА ДОВГО.

Відкрила тумбу і перший пост з таким зображенням. Може, варто щось зробити, я не знаю.

Та, насправді, я себе такою вже не пам'ятаю. 🥲

[likaaaaaaaa]

В цьому році я замріяла собі зустріч з морем. Нехай так і буде ❤️‍🩹🌊🏖️

[likaaaaaaaa]

Мій стан зараз приблизно такий 💔

[likaaaaaaaa]

Бабуся померла

Досі не можу повіри��и

Сьогодні був похорон

Ми розуміли, що це може статися у будь який момент. Та коли я побачила, що вона не дихає, я буквально не могла в це повірити.

Я дуже хотіла бути поруч в цей момент, і так і сталося.

Я прийшла до неї, щоб допомогти, зачинила за мамою двері, і коли повернулася, вона вже пішла від нас.

Я пишу що вона померла, а сама досі не вірю в це.

Мені необхідно її відпустити, я не хочу, щоб через мене вона страждала і не могла піти в найкращий світ.

Та все ж таки, це складно.

Хочу додати сюди свої прощальні слова, які я підготувала на поминальний обід. Вони російською, бо сім'я та ми з нею безпосе��едньо спілкувалися російською

Тож, слова, які я сьогодні сказала

💔💔💔

Моя хорошая, моя золотая,сегодня мы проводим тебя в последний путь.

Утром, когда я решила написать слова для прощания, поняла - что слов не хватает.

Бабушка заняла очень большую роль в моей жизни - всё мое детство и подростковый период она была рядом, поддерживала и помогала. Она научила меня очень многому, из того что я умею, дала моральные ориентиры и учила быть всегда человеком. Бабуля всегда оберегала меня, всегда интересовалась моей жизнью. Бабушка Валя была такой, что отдавала себя и не просила ничего взамен. Она - самый светлый и добрый человек из всех, кого я знаю. Мне будет действительно трудно представить себе этот мир без неё, но она всегда будет жить в моём сердце.

Я бесконечно благодарна за то, что она вложила в меня, в моего младшего брата. Этот вклад, то, как она посвятила себя всем нам - не оценИм. Я всегда буду помнить и хранить всё, что она сделала для меня. Я навсегда запомню её уроки, сохраню её знания для своих детей, передам их для всех, кто будет после нас. Она всегда будет жить в моих мыслях и воспоминаниях. Пусть небеса принесут тебе облегчение. Спи спокойно.

[likaaaaaaaa]

Знаєте, останнім часом я так втомилася

Я знову не впевнена, що хочу жити. Я знову не розумію навіщо я роблю ці дії.

Я наче саботую себе і своє життя.

Моя бабуся помирає. Я вимушена прощатися з подругами і розумію, що наші стосунки можуть закінчитися на відстані. Я не знаю, коли побачу батьків, дідуся та брата. А стосунки з чоловіком перетворюються на якесь пекло, бо ми ні за що не можемо домовитися, і буквально через будь яку хуйню сваримося.

Я втомилася і хочу щоб все закінчилося.