#листя

[olxer]

Під ногами хрустить опале листя, а в повітрі витає свіжий, прохолодний аромат. Сонячні промені пробиваються крізь гілля дерев, створюючи в лісі мереживні візерунки. Тільки послухайте, як шелестить листя під вітром! Це звучить як тиха мелодія, яка заспокоює душу і наповнює серце радістю.

[greenpostua]

🔥🍁🍂Чому не можна палити опале листя?

Сьогодні перший день листопада, тож суцільне задимлення України від горілого листя — ще попереду. Однак це заборонено, небезпечно і шкідливо. Спалювання опалого листя шкодить здоров’ю та довкіллю, а також може призвести до пожеж. Під час горіння виділяються токсичні речовини, такі як чадний газ, формальдегід і дрібнодисперсний пил, які забруднюють повітря і можуть викликати респіраторні захворювання, особливо у дітей, людей із астмою та літніх.

Це також шкодить екосистемі, знищуючи корисні для ґрунту мікроорганізми і сприяючи глобальному потеплінню через виділення вуглекислого газу. Замість спалювання краще компостувати листя, щоб отримати екологічне добриво і зберегти природу. Якщо ж ви залишите купи зібраного листя до весни, то в них можуть перезимувати якісь тваринки чи комахи.

📹: dog named stella

[alenaalenaalena]

Спрей Aloe Vera Dr. C. Tuna, 115 мл - Farmasi | Farmasi

Спрей – це універсальний засіб для тіла. Унікальна рецептура на 85% складається з Алое Вера. Багатофункціональність цього продукту вражає! Ви можете використовувати його для швидкого зволоження епідермісу, зняття подразнення, обробки опіків та пошкоджень. Також допомагає відновити сухе волосся, зміцнити коріння, позбутися лупи та сверблячки. Застосовуйте його, коли шкіра потребує термінової…

[nuno-draws]

Prompts used: • Explore how different cultures have different ways of experiencing seasons or have different names for them. • Calendars and timekeeping @yourcubitoyourculture

This is part 1 out of 4 dedicated to Ukrainian names of the months. I will update every part with links to each one of them as they get upload!! So stay tuned :D

And since autumn just begun I decided to start with it :3

Featuring Zed, Impulse and Gem!

autumn || winter || spring || summer

_______________________________

Вересень (veresen') - September “Верес”(veres) means “heather”. Heather is a honey plant, which usually begins to bloom in the start of this month.

Жовтень (zhovten') - October “Жовтий”(zhovtyy) is a color yellow. The name of the month comes from the color the leaves turn in autumn.

Листопад (lystopad) - November Combination of two words: “листя”(lystya) - leaves, and “падати”(padaty) -to fall. Literally means “leaf-fall”. This is the last month of autumn, which means most of the leaves would be falling off the trees around this time.

[meowluox]

коли я розмовляю українською на язику смак свіжого теплого хліба з дитинства смородини диму від багаття під шашлики і листя щавеля з городу рідного дому.

англійська на смак як кава сріблі прикраси свіжі персики губна помада зимове сонце і зародження впевненості в собі.

французька — як перше кохання. перший поцілунок і перше розчарування. вона перша для мене в усьому саме тому я так і не змогла відпустити її навіть після закінчення школи. на смак вона нагадує мені море. дикий морський вітер і водорості. мамину вермішель з м'яском і зеленню. перестиглі черешні в кінці липня. засліплюючий захід сонця. молоко з медом і корицею. улюблена міні-піцца з фургончику недалеко від школи і набережної. я можу нескінченно перелічувати асоціації до неї.

іспанська — апельсиновий сік мед і обліпиха. річкові хвилі яскраво-білі хмари та маленька яхта біля причалу. на смак вона як прийняття своїх демонів і видача собі дозволу бути собою. як маслини червоне вино дуже солоний сир і п'яна широка усмішка. як ягоди шипшини з сусідських кущів і тихенький сміх друзів дитинства.

японська на смак наче зимовий сонячний ранок. як лапша з гострими приправами і ледве теплий зелений чай. як квіти лотоса і запах океану. як залізні двері за які важко потрапити. як бажані але зависокі плоди абрикосів.

кримськотатарська — стиглі солодкі інжири. свіжі хачапурі звук мирних хвиль і біла піна на морській воді. як прогулянки по набережній і проводи сонця за обрій. як крики чайок смак шоколаду дитинства на язику і тепла рука дідуся на плечі. як безмежні степи всіяні квітами. як уроки кримоведення і креслення й розмальовування контурних карт Криму. як далека зірка що єдина здатна залишатись орієнтиром у шторм.

[teawithatasteofwretchedness]

Хочу написати якийсь фанфік з відвертими сценами, але я погано пишу. От така от біда. Ще є проблема, що моє бажання писати фанфік зникає, як тільки починаю працювати над персонажами. І було багато різних ідей, але я їх всіх закидала ще на етапі створення гг.

***

Хочу осінь, цю атмосферу багнюки, туману, опалого листя, оцього всього прекрасного, оцього дощу. Але не хочу навчання, практичних, і так далі... 😔💅🏽

[freedomgolden]

ɿՈқ੮૦ც૯Ր 14 : Ꮢ𐒀Ꭿ𐒄

∘₊✧───✧₊∘ -ˋ🏴‍☠️ˊ- ∘₊✧───✧₊∘

Ходити по єдиному збереженому від Апокаліпсису шматочку землі — це наче рай.

У повітрі немає пилу й диму, зелені зарослі викликають дивне почуття насолоди. Тиша, гомін листя, шурхіт. О, це твій знайомий? Ти в цьому пеклі не один... не.. один.. Я НЕ ОДИН!

©AA!Caramba

-ˋ☠️- - - - -💛- - - - -☠️

[loftysmb]

Яка ж осінь неймовірна пора року. Навіть сьогодні: сіре небо, десь далеко видно важкий туман, дощик ледь-ледь моросить і повітря холодне немов вже грудень, а не початок жовтня.

Іноді мені здається, що, народившись в жовтні, я просто закохалась в перші речі, які зустріли мене в цьому світі. І важкі дощові хмари, і пожовкле листя, і калюжі, і холодний вітер. Ніяка інша пора року не дає мені такого відчуття затишку і комфорту.

[du-sha]

Покупець: У вас є кленовий сироп?

Я: Ні, у нас продукція з близького сходу, а цей сироп більше походить з Канади.

П: Тоді чого його у вас немає?

Я:*просто мовчу*

П: Тоді може маєте листя норі або китайський білий чай?

[maarchelll]

7 вересня. 10:42

Скільки себе пам'ятаю, завжди думала про те, що люди, які проходять повз - це закриті книги з неповторними історіями, написання яких продовжуюється, навіть коли вони зникають з мого поля зору.

Під час таких роздумів, я відчуваю масштабність світу довкола та самотність ту, яка з'являється навіть перебуваючи з найближчими. Але не смуток.

Здається, ніби я фізично відчуваю стіни, що відділяють нас від інших людей.

Стає сумно лише тоді, коли приходить розуміння, що я ніколи не зможу прочитати всі існуючі історії.

Стіни ніколи не будуть зруйновані.

Ми і на далі будемо відокремленими.

Сиджу у кав'ярні, рахую жовте листя на деревах.

Сонця сьогодні не буде, тож я можу насолоджуватися краєвидом з вікна.

Переводжу увагу на дорогу, зустрічаюся поглядами з людьми. Перша, друга, п'ята.

Мати з дитиною - це вісім.

Чоловік на велосипеді - це дев'ять...

Вже не рахую, але раптом двоє людей зловили мій погляд. Вони у синій машині, колір якої нагадав про холодну, травневу річку, їх активна розмова затихла, коли вони поглянули на мене. Одна мить. Відчуття розтягування часу, немов сцена у фільмі. Машина промайнула повз.

Номера на машині встигли сповістити мене, що вони не місцеві. Інше місто, інша країна.

Що вони робили у цій країні? У цьому місті? Чому їхали цією вуличкою? Хто вони?

Можливо, через кілька десятків років, світ знову зведе нас, бо він полюбляє такі жарти, отримує насолоду, коли люди говорять, що він тісний.

Вони ніколи не дізнаються, що їх нова знайома - це та сама дівчина, яку вони 7 вересня побачили у вікні кав'ярні, а вона - що це ті люди, про яких вона записала допис у своєму тамблері.

[youkomorie]

Хочу купити гарних квітів, свічку з приємним запахом та облаштувати це в кімнаті 🥰. наготувати смачну за запашну випічку, якісь страви з гарбуза приготувати.

Це ж осінь, пора року, де можна нарешті гарно та тепло вдягатися, гуляти з парасолькою під дощем, збирати жовті листя. Малювати та готувати щось смачне 🥰.

Естетік.

Я це виконаю, обов'язково.

[not4yourmind]

В моєму ідеальному плані по самовідновленню є один недолік. Я не врахував, що восени хочеться людського тепла, ніжності та тактильного контакту. Треба якось адаптуватись до цієї такої не значної детальки. Книжки, ігрульки, фільми та серіали не замінять дуркування під пледом, поки за вікном вітер знімає з дерев листя.

І це, насправді, вже не про повернення стосунків. Я цього не хочу, аж надто багато сталось та випливає до сих пір. Купа брехні, яку я не хочу повертати в життя. Просто якось в холодні періоди самотність відчувається не такою приємною. Але. Але там ще трохи буде тепла в жовтні, тож… Адаптуємось. А поки ділимо ліжко з красунчиком, який зайняв 70% вільного простору.

[greenpostua]

🍁 День буде наповнений спілкуванням. Подробиці👇

[olxer]

Я люблю осінь за її неповторний шарм. Коли виходжу на прогулянку парком, здається, ніби потрапляю в казку. Дерева одягнені в різнобарвні шати: жовті, оранжеві, багряні. Листя, як метелики, кружляють у повітрі і м’яко опадають на землю, утворюючи барвистий килим.

[kalceferia]

Мій аромат осені- запах опалого листя тополі

Репостіть своє

[meowluox]

ніколи ще я не відпочивала в сквері біля причалу замість того щоб сидіти на парах.

анестлі в мене аж двічі поважна причина — я мала б прийти для оформлення певних документів але в них дуже вдало зламалось щось і система полетіла тому довелось перезаписатись на завтра. а двічі поважна тому що поки я стояла біля річки мене спочатку різко накрило а потім я випадково зцілила одну з найболючіших ран. сподіваюсь? принаймні я почуваюсь сильно впевненіше ніж до цього.

на повному серйозі можу сказати що великий внесок у моє зцілення зробили річкові хвилі сухе листя на поверхні води тепле сонце і сильний прохолодний але м'який вітер. і дві чайки що бавились над хвилями.

я просто різко і так глибоко усвідомила що чисто фізично та енергетично не можу нести відповідальність за вчинок мого батька а відповідно і всіх інших людей. мене роками мучало відчайдушне нерозуміння як він міг покинути мене але при цьому любити свою другу дитину настільки щоб залишатись поруч? я вважала що якщо вже рідний батько пішов і обрав іншу дитину мене в принципі ніхто в житті більше не обере. все баста ніяких тобі щасливих стосунків чи міцної дружби чи комфортної власної сім'ї.

але

пхах зараз мені так смішно розповідати свій хід думок бо я різко зрозуміла що мій батько — не бог. він звичайна людина. він неідеальний в нього свої вчинки свої таргани в голові і... свій жаль або ж його відсутність після скоєного. це вже

не моя

відповідальність.

було так дивно і глупо судити себе і свою цінність за вчинками інших людей. єдиною богинею свого життя я можу вважати тільки себе. і тільки за своїм ставленням до себе судити себе ж.

пішов один прийде інший. набагато кращий та рідніший.

зрадив один носитимуть на руках десятеро.

просто ��ому що я так вирішила.

просто тому що я не є магнітом для проблем злоби та зрад. я тут щоб бути щасливою і дарувати любов.

і це також тому що я так вирішила.

неважливо що бачиш — важливо як ти на це дивишся.

ну а зараз спокійно сиджу в сквері слухаю вітер шум фур з мосту та музику в навушниках. на лавочці проспонсованою коньячним заводом.🍬

все буде чудово. життя не має даватись важко.