#лесбійський

[mavkaworld]

The Book Of Lesbian

On mavkas and rusalky -

Thats such a big easy distinction how people mixing them up. Like I know they both bad but one will finger you underwater and the other will you eat out your bush.

miteecordycied 1:1

@miteecordycied

Книга Лесбіянок

Про мавки та русалки -

Це така велика легка різниця, як люди їх змішують. Я знаю, що вони обидва погані, але одна буде пальцем під водою, а інша з’їсть ваш кущ.

miteecordycied 1:1

@miteecordycied

[mrsheo]

Привіт mrsheo! Я б хотіла спробувати придбати собі книжку-мангу з українським перекладом. Яка манга з наявного українського перекладу на твою думку вартує бути в особистій книжковій полиці?

Вітаю!

По-перше, обов'язково дивіться, чи це манґа офіційного українського видавництва. Перелік видавництв, які зараз згадаю, видають манґу: Mal'opus, Наша Ідея, Molfar Comics, Видавництво, Lantsuta.

По-друге. Моя прям топ рекомендація:

• "Ательє Чаклунських Капелюхів" (фентезі, видавництво Наша Ідея)

Інші рекомендації:

• "Шлях домогосподаря" (комедія, видавництво Mal'opus)

• "Дівчинка з того боку" (фентезі, видавництво Molfar Comics)

• "Сталевий Алхімік" (фентезі, видавництво Наша Ідея)

• "Прощавай, трояндовий саде" (романтика, драма, повинно бути наче тіки 3 томи, видавництво Наша Ідея)

• "Блакитний Період" (мистецтво, Наша Ідея)

• "Ґаннібал" (трилер, Наша Ідея)

• "Фрірен" (фентезі, Наша Ідея)

• "Мій лесбійський досвід самотности" (автобіографія, Видавництво)

Сподіваюся, знайдете те, що вам сподобається!

У майбутньому, як вийде одна специфічна манґа це буде теж моя топ рекомендація х)

[you-should-not-read-this]

Ви колись трахались за день разів зо пʼять мінімум і щоб в результаті ніхто не кінчив?

я так.

upd: це лесбійський секс, де прелюдія триває від 30хв

[poisonousmelissa]

Відьма і вампірка. Я купила цю книгу з рекомендації подруги, яка ще не читала її і походу тепер не буде.

Обкладинка дуже гарна, ще й кольоровий зріз. Я ще бачила що є версія з розмальованим кольоровим зрізом, але в мене просто однотонний зріз без малюнка.

Сюжет тут типовий для підліткового фентезі. Підлітки знову врятували світ, все як завжди. Правда в деяких місцях персонажі ведуть себе прям дуже нелогічно.

Книга від першого обличчя, всі непарні глави від обличчя Вампірки Ави, а всі парні від обличчя відьми Кає. Хоча насправді Ава теж відьма, та і Кає в кінці теж вампіркою стала.

На початку мені досить тяжко далась книга, бо глави Ави такі напружені, вона втікає з дому де вона вже декілька років замкнута в місті де вампірів терпіти не можуть і вбивають. А у Кає з проблем Трістан, якщо я правильно запам'ятала його ім'я, з яким обидві дівчини дружили, але після зникнення Ави компанія розпалась. На щастя з глав у лісі напруження вже майже однакове і можна насолоджуватися главами обох гг.

В самому лісі Кає хейтить Аву за те що вампірка, фукає, що та п'є кров тварин. А потім коли сама стає вампіркою в кінці то одразу вбиває людину і нічого страшного.

У Ави теж проблеми з логікою, бо зпершу ми йдемо до королеви Вампірів щоб не руйнувати кістяну стіну, а потім самі ж і руйнуємо.

У королеви Вампірів теж проблеми. Бо от мамі Ави вона відмовляє в руйнуванні стіні, бо хоче знайти інший спосіб щоб не руйнувати дерево яке годує її сина, який на межі життя і смерті. Але коли Ава просить, то королева передає свої здібності Аві, відмовляється від напівмертвого сина і уходить в світ з якого вона при��шла.

А тепер про романтичну гілку. Я книгу дочитала ще в листопаді, а купила її ще минулого року. І от я дочекалась зими, яка охолоджує моє полихання.

Взагалі романтична гілку тут відсутня. Тут був один поцілунок і все. І то. В анотації яку я читала коли замовляла рік тому і там написано, що гг були закохані одна в одну до початку подій. А оскільки я майже через рік сіла читати книгу, не перечитуючи анотацію, то дізналась я про це в самій книзі аж в середині. І то в середині одна гг спершу про це згадує, а потім ближче до кінця друга. І то, яка закоханість вони просто поцілуватися хотіли. Майже в кінці поцілувалися. Все. От вам і вся романтична гілка.

Кає взагалі описує свої відчуття до Ави ідентично до Трістана і обидві дівчини всю книгу носяться зі своєю дружбою. Май литл поні еквестрія ґьорлз версія темне фентезі блін.

Просто всюди цю книгу рекламують як лесбійський роман від котрого тут один незрозуміло звідки взявшийся поцілунок. Прибрати оцей поцілунок і фрази гг що вони колись там хотіли поцілуватися, рівно дві фрази по одній на кожну, і романтична гілку просто счезає. Все, нема її.

Вердикт 3.5 ікла з 5. Я трохи переросла вік цільової аудиторії цієї книги, тому саме оця частина темного фентезі мені трохи не зайшла, але нормально. Думаю підліткам взагалі чудово зайде. А романтична гілка тут настільки відсутня, що це марна витрата, якщо ви як і я захочете купити її заради романтики.

[haru-no-yoru-no-oborozuki]

утена не чоловік не жінка а лесбійський спорткар з принцесою за кермом

[adeseya]

мені сьогодні майже наснився груповий лесбійський секс, все до цього йшло, але кляті сусідки зверху мене розбудили. чи я їм це колись прощу? ні за що

[tired-aori-15]

якщо обмовитись, вийде не "лесбійський", а "леспіськи".

[darkrwitch]

The book: さびしすぎてレズ風俗に行きましたレポ — My Lesbian Experience with Loneliness

(Мій лесбійський досвід самотности)

Author: Наґата Кабі

Publisher: Видавництво

Series: Щоденник Кабі

Year: 2023

Genre: Автобіографія, юрі

Pages: 144

Language: Японська / українська

The description: Карколомна автобіографічна манґа, яка захопила інтернет! Це чесний і щирий погляд однієї молодої жінки на свою сексуальність, психічний стан і дорослішання у наші часи, зворушлива історія з виразним малюнком, який викликає і сміх, і сльози, зображає не лише пробудження сексуальности авторки, а й чимало інших особистих аспектів її життя, які зрезонують і вам.

Taken: 27.08.23

Started: 27.08.23

Finished: 28.08.23

First impression: ,_,

Перший том був для мене чимось дивним, водночас незрозумілим і дуже знайомим. Мушу одразу зазначати, що бляха, як мені сподобалась сцена першого разу авторки, просто найс. А от інше… Я так часто ловила жизу, але деколи це виглядало перебільшенням, або то у мене ще не крайня стадія депресії і гіперопіки батьків. Я ще не доросла до віку авторки, у мене ставалися інші події в житті і все ж я можу хоч трохи розуміти егоїстичну, беземпатичну до всіх окрім себе пані Кабі.

Вона залежна від своїх батьків, втратила себе після випуску і не могла знайтися опісля, їй байдуже на все, але іона вирішила подумати. Подумати про ескорт, про секс, вийти з видуманого образу дитини своїх батьків якій не можна було не те, що говорити, навіть думати про секс. Цього було достатньо, аби найти в собі сили покращити свій режим, свою зовнішність та гігієну, просто аби переспати з дівчиною. Це не надто реалістично, але кожному дано своє.

До того ж я вважаю, що Кабі не надто хороший оповідач своєї історії, вона здається гіпертрофованою, хоч і доволі щирою. Вона щира, вирішила не соромитися розповісти про неможливість знайти своє місце, про свою сексуальність, аб'юз батьків та дивну любов до матері, перш за все, за свою ганебну спробу піти в лезбійський ескорт, на що вона ще й мами позичила гроші. Weeelp, такого у мене не було, тому це стало трохи шоком.

Мушу відзначити малюнок, він приємний, хоч і доволі мінімалістичний, як скетч перед основною роботою, але тому що це щоденник Наґата Кабі, це тільки личить манзі. Тому що немає вишуканості, вона не приховує, що це щоденник, де просто вписуються думки у вигляді ілюстрацій на швидку руку. Чотири колонки на сторінку, думки у квадратних хмаринах, непривично, але привабливо у вигляді своєї огиди. Як Шрек (Боже, згадала святе), не дуже привабливий персонаж, у даному випадку малюнок, але важлива історія може подаватися й у такому вигляді. Цю манґу купують не через обкладинку, а досвід. Класно, хоча мені доволі дивно і не дуже зручно читати чийсь щоденник, аналізувати людину і бачити, наскільки в ній все погано. У даному випадку не може бути поділу на автор та твір, це взаємопов'язане, бо це автобіографія.

Особисто я б свої труси не кидала читачеві у лице, але цим мені і подобається перша частина.

Rating: 8/10

[worojka]

як поставити тут також лесбійський прапор на аватарку

[ukrsapphic]

Привіт!

Ти укрконтентмейкерка, що створює лесбійський чи сапфічний контент? Якщо так, то я - укрсапфік - блог, де будуть репорсти контенту від дівчат для дівчат. Арт, твір, фанфік, анімація, косплей - усе-усе українського виробництва!

Якщо ви хочете бачити репорст своєї творчості тут - слідуйте цим правилам:

Поставте гештег #укрсаппфік #укрвлв чи #укрлесб

Також відмічайте мене (обов'язково, це буде знаком того, що ви не проти репорсту на цю сторінку)♥️

Чого укрсапфік не репорстить:

Контент не українською/не від українців.

Авторок, що:

толерують росню/білоросню/москвофілів

не мають чіткої антиросійської позиції

публікуються на рос просторах/співпрацюють з росіянами/споживають російське

Контент з об'єктивною фетишизацією/сексуалізацією.

п.с: Якщо ви побачити репорст від людини, що порушує хоч одне з вищеперечислених правил - напишіть мені у пп ♥️

Буду рада побачити ваш контент тут, гайда розвивати українське!

[astrolabiumpublishing]

Обраниці муз: давньогрецька жіноча поезія — українською

Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. — Львів: Астролябія, 2019. — 448 с.

Якщо запитати сучасних студентів-філологів, які поетеси Давньої Греції їм відомі, то добре, якщо вони назвуть ім’я Сапфо/Сафо. А тим часом канон давньогрецьких поетес — перших поетес в історії світової літератури, — окреслений в епіграмі Антіпатра Тессалоніцького (кінець І ст. до Хр.), відправній точці новочасних уявлень про жіночий відділ давньогрецької літератури, містить дев’ять імен — Анита, Праксілла, Мойро, Сапфо, Телесілла, Ерінна, Корінна, Носсіда, Миртіда. Минали століття, публікувались, досліджувались і перекладались європейськими мовами розпорошені вітрами часу твори та фрагменти з доробку перших поетес, віднаходились нові писемні пам’ятки (в тому числі єгипетські папіруси елліністичної доби) — і канон давньогрецьких поетес зростав. Проте український читач досі мав лише поодинокі переклади цих літературних скарбів, що належать Іванові Франку, Людмилі Старицькій-Черняхівській, Григорієві Кочуру, Андрієві Содоморі, Віталієві Маслюку та іншим майстрам.

І от наприкінці 2019 року у львівському видавництві «Астролябія» з’явилася — в рамках проєкту «Класична та сучасна європейська література в Україні», підтриманого програмою Єврокомісії «Креативна Європа», — взірцева антологія, яка відразу вивела українське перекладацьке мистецтво та класичну філологію у перший ряд руху світової думки з осягнення давньогрецького жіночого поетичного письма. Упорядкував тексти, виконав переклади й підготував науковий апарат видання відомий перекладач, поет і філолог Тарас Лучук. І поетес тут — 18, від Сапфо (VII–VI ст. до Хр.) до Евдокії Ав��усти (V ст. після Хр.), між іншим — візантійської імператриці. Антологія взірцева завдяки цілій низці чинників. По-перше, вичерпна широта охоплення збережених до сьогодні «жіночих» текстів давньогрецької літератури. По-друге, майстерний переклад, стільки ж фаховий, скільки мистецький, з ретельним відтворенням вигадливих за ритмікою давньогрецьких канонізованих строф, побудованих на принципах квантитативного віршування, тобто базованого на впорядкованому чергуванні довгих та коротких складів (авжеж, ідеться про відтворення цих строфічних структур засобами силабо-тонічної версифікації, хоча водночас я б відзначила тенденцію до силабізації, тобто послаблення ролі метричного наголосу з неухильним дотриманням кількости складів, що суголосне багатій українській бароковій традиції силабічної поезії). Окремо слід привітати такі нюанси, як відтворення імен та інших власних назв з урахуванням особливостей давньогрецької ортоепії, навіть на рівні діялектів (тому — Анита, Алкай, Ґарґара, Кипріда, але в беотійському діялекті, яким писала Корінна, — Купріда), і доцільне застосування українських діялектних форм для відтворення строкатої мозаїки діялектів, якими послуговувались поетеси («сквар» — спека, «нігди» — ніколи тощо). І без архаїзмів під час перекладу таких архаїчних текстів, звичайно ж, не обійтись — і Тарас Лучук застосовує їх з великим тактом («Ізволив несмертельний Дій…», «юнь поховала тебе, ратоборче […] Фідію…»). А як поетично звучать відтворені українською складені орнаментальні епітети — «медвяноголосо», «рясноувінчана (земля)», «фіялколонна (діва)», «злотоувінчана (Афродіта)»! За цим стоїть і словотвірна гнучкість нашої мови, і мовне чуття перекладача.

Також до чеснот Лучукової антології належить бездоганно опрацьований науковий апарат, з докладними коментарями, бібліографією, покажчиками творів і фрагментів, імен і назв, а до того ж — ґрунтовною і системною передмовою, написаною з інтелектуальним блиском та, сказати б, науковою куртуазністю, — адже перекладач щедро складає данину шани своїм попередникам: упорядникам антологій давньогрецької жіночої поезії, починаючи від італійського антиквара XVI ст. Фульвіо Орсіні, й колегам-перекладачам, німецьким, італійським, польським, англомовним та, звичайно ж, українським.

Тарас Лучук

І передмова, і коментарі рясніють різноманітними цікавинками з історії давньогрецької літератури, — бо звідки ж іще дізналися б ми і про згаданого вже Антіпатра Тессалоніцького та його епіграму з переліком грекинь-поетес, де, до речі, Сапфо названо «жіночим Гомером» (дослівно «жінка Гомер»), і про те, що «лесбоська поетеса [Сапфо], мабуть, першою згадала в Гелладі про скитів», а з Алкаєм (більш знаним українським шанувальникам давньогрецької літератури як Алкей) вони «між собою навіть не зналися»… Впевнена, що багатьох зацікавить і заплутана історія про те, як прикметник «лесбійський» з суто географічного означення перетворився на нетрадиційно-сексуальне і хто завинив у цьому найбільше, кинувши тінь на світле ім’я Сапфо…

Давньогрецька жіноча поезія в то��у вигляді, в якому вона дійшла до наших днів, нагадує скалки аттичної амфори, вкриті досконалої краси малюнком (невипадково й ілюстраторка Ольга Шингур оформила видання у стилі червонофігурного вазопису: з вдало стилізованими уявними портретами всіх вісімнадцятьох поетес, виконаними у двох барвах — чорній та помаранчево-теракотовій). Лише годі відновити малюнок цієї розбитої амфори у повному обсязі, можемо хіба що насолоджуватися спогляданням прекрасних фрагментів. Тарасові ж Лучуку вдалося неможливе — не лише відтворити українською повний корпус давньогрецької жіночої поезії, повну колекцію скалок розбитої амфори, а й зазирнути за грань матеріальних артефактів, завдяки феноменальному філологічному слуху, а водночас інтуїції перекладача, по змозі реставрувати «суміжну область», беручи реставровані фрагменти у квадратні дужки й позначаючи область безповоротно втраченого фатальними крапками, як-от у поезії Сапфо «До нареченого» (с. 52):

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ніч[чю. . . . . . . . . .

А дівчата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

На всенощ[нім святі співали пісню

Про твою лю[бов і про наречену

Фіялколонну.

Прокидайся, йди . . . . . . . . . . . . . . . . .

До своїх одноліт[ків. . . . . . . . . . . . . .

Сну нам не вида[ти,як тій пташині

Дзвінкоголосій.

Образ музи, який бере початок у давньогрецькій мітології (де музи — богині, безсмертні покровительки мистецтв і наук, надхненниці мистців та вчених), з часом став уособлювати надхнення як ірраціональне джерело творчости, але зрештою, в сучасному світі, збаналізувався і стерся від довгого вжитку — серед безлічі високих образів і понять. Але з отакою сучасною позитивістською настановою категорично протипоказано торкатися коштовного спадку давньогрецьких поетес — адже вони вірували в муз і вшановували їх з усією щирістю релігійного почуття, а Евтерпа з Ерато і Полігімнією навіювали їм проникливі ліричні поезії, палку любовну лірику та урочисті гімни. І якщо перекладача, як мені видається, можна назвати — в ідеалі — подвійним медіумом, оскільки вінмає передати божественне послання, вже висловлене кимось іншим, — іншою мовою, то Тарас Лучук цілком відповідає цьому визначенню, бо ж відтворює українською мовою (живою і справжньою!) не лише букву і сенс оригіналів, а й їхній дух, високу енергію, яка наснажила їх за античних часів, на світанку європейської цивілізації. І в цьому творчому подвижництві наш перекладач шукає і знаходить, за словами Тичини, справжню музу неомузену на українському шляху.

Буктрейлер:

Олена О’Лір для видання «Буквоїд»

[you-should-not-read-this]

лесбійський секс - це як похід вперше у тренажерний зал: тобі здається, що ти зможеш на тренажері вижати 100500кг, а як доходить до діла, то ти просто чахлик.