#крим — це україна

[tomorrowusa]

Ukraine hit yet another ship in Russia's shrinking Black Sea Fleet.

This time it was what the Russian navy calls a "rescue ship" (i.e. a salvage ship) called the Kommuna.

The interesting thing about the Kommuna is that it was originally commissioned on 14 July 1915 – when Tsar Nikolai II was ruling Russia as a near-absolute monarch during World War I. Russia again has a near-absolute leader during another catastrophic war. 🤔

It tells us something about the state of the Russian military that they were still using in active service a ship that is essentially a museum piece. We already have seen them using tanks in Ukraine that date back to the Nikita Khrushchev era. People in the West who run around with their hair on fire worrying about Russia's alleged strength are not looking closely at the reality of this strength.

The Kommuna was damaged at Russian-occupied Sevastopol by a Neptune (Нептун Р-360) missile which was manufactured by Ukraine.

Dmytro Pletenchuk, a spokesperson for Ukraine's Navy, told the Liga media outlet on April 21 that the navy had struck a ship in occupied Sevastopol and confirmed that it was the Kommuna, a salvage ship. The extent of the damage to the ship is unclear at the time of this publication. Earlier in the day, the Russian proxy official Mikhail Razvozhayev claimed an anti-ship missile had been "repelled" in occupied Sevastopol and that "fragments caused a small fire, which was quickly extinguished. Unverified video posted to social media appeared to show a Russian naval vessel on fire and local media reported the Crimea bridge had been closed. The Kommuna was launched in 1915 and is the oldest ship still in service in the Russian Navy. Sevastopol is home to Russia’s Black Sea Fleet and is frequently targeted by Ukrainian missile and sea drone strikes. Pletenchuk said on March 30 that Russia had withdrawn nearly all its major ships from ports in occupied Crimea following successful Ukrainian strikes. To prevent further Ukrainian drone strikes on the Black Sea fleet, Russian forces in occupied Crimea are constructing barriers at the entrance to Sevastopol Bay, the partisan group Atesh reported on March 27.

[ukraineblr]

📍Селям, Київ

source

[meowluox]

— з усіх наступних життів я оберу те в якому є ти.

[alcestas-sloboda]

мій внутрішній овен тупо видихся, бо я не маю сил ні з ким сваритись і щось комусь доводити: ні вестернам, ні своїм. каінда заєбало. зараз мене бісить моя подруга, з якою ми і так по факту про політику говоримо не часто, бо ніби все зрозуміло, але деякі її тейки мене дуже дратують. я розумію, що для тебе сша - це мрія і ти не бачиш в тій розпіареній фігні нічого погано, але блять давай не будемо говорити, що Україна і українці якійсь не такі, коли в Україні 10 років іде війна і жодного року незалежності ми не мали продиху від російського впливу. або коли обстріляли наше місто і вона така: а чого Зеленський нічого не рішає і на фронті немає зрушень? Нашо ми обстрілюємо Крим і оце святкуємо кожен раз, а по факту нічого не змінюється? і ти така сидиш і думаєш: мда єбать, а ти хоч��ш, щоб іноземці щось зрозуміли…

[newsundphotos]

Зеленський: "В України поки немає сил відвоювати окуповані Крим та частину Донбасу"

Президент Володимир Зеленський заявив, що в України поки немає сил відвоювати окупований Крим та частину Донбасу, які Росія “фізично” контролює, але Захід може вплинути на правителя РФ Володимира Путіна, щоб змусити його сісти за стіл переговорів. Про це Зеленський заявив під час спілкування онлайн з читачами Le Parisien, відповідаючи на питання, чи могла би Україна “тимчасово” відмовитись від…

[timedwarf]

Бабай: Нічний сеанс

Гелловін вже пройшов, але написати відгук на збірку жахів ніколи не пізно!

Перед тим, як перейти до вражень від кожного оповідання окремо, скажу, що сама збірка зібрана гарно і твори йдуть приблизно рівно по стилю та вмінням авторів і не було місць де збірка прям просідає (що часто буває в багатоавторських збірках). Щодо якості самого видання, то мені чесно не дуже подобається оформлення блоку та підбір шрифтів для заголовків та колонтитулів, але що вже.

Отже, тепер оповідання! 

Відразу скажу, що в мій топ 3 — Медоїди, Допоки морок не поглинув його та Пацюк.

Павло Дерев’янко

Допоки морок не поглинув його

Прямо дуже гарна історія, де страх та напруга створюється не чимось ��істичним, а абсолютно буденним, звичайною людиною, котра вирішила що може таке творити. До того ж сам початок “шокової ситуації” дійсно майже “шоковий”, бо початок оповідання йде доволі спокійно і життєво, а потім бац! кров, насилля та зґвалтування (але те що ти читаєш це в збірці жахів завжди створює для тебе маленький спойлер, бо щось таке ти й очікуєш). До речі, про зґвалтування, в огляді на книжку іншого автора я “звинувачував” того автора в без емпатійності до жертви та в принципі зайвості сцени. Так от, ставлення до зґвалтування в Дерев’янка в мене зовсім інше, пан Павло прописує ці дії з повною емпатією та співчуттям до жертви й вкладає в уста персонажки абсолютно адекватні думки та реакції і як автор зневажає та засуджує ґвалтівника. І власне це те, як мені хотілось би аби цю тему розкривали в жахах, бо мені ще тоді закидали моралізаторство і взагалі як це співчувати жертві ґвалтування та засуджувати/карати ґвалтівника в горорі. Так от чому в Дерев’яненка вийшло зробити все про що я просив, поки за критику іншого автора мені казали, що такого в горорі зробити не можливо. Єдине, що хотілось би аби десь на початку книжки в нас були триґер ворнінґи, бо кров, вбивства і трупи в горорі це та, але зґвалтування особливо триґерна тема для частини авдиторії і я вважаю, що про таке варто попереджувати.

Оксана Ковальчук

Медоїди

Дуже прикольний фольк-горор, люблю таку тему. Мені сподобалось оце описування маленького напівпокинутого села і його традицій та взаємодії селян. Ще й натяки на фінал дуже гарно та акуратно розкидані по всьому оповіданні, тож коли ти доходиш до нього то відчуваєш захват. Абсолютно шикарне оповідання.

Макс Кідрук

Ближче всіх до полюса

Чесно не розумію в якому місці це горор. Для мене це просто оповідання про дослідників, що йдуть до своєї мети попри незгоди, просто у фантастичному сетингу. Умовно це просто текст про експедицію Скотта на Південний полюс тільки на Марсі. Жах можна було б створити напругою серед малого кола людей, що довгий час проводять в ізоляції та замкненому колі людей, але цього немає. Це просто фантастичне пригодницьке оповідання, просто головний герой помирає в кінці.  

Світлана Тараторіна

Дім у степу

Дуже атмосферне оповідання, від тексту прямо віє спекою та пиловими бурями, але для мене трошки не вистачило загального контексту. Типу сам сюжет доволі локальний і замкнений на маленькій території та сприймається окей і ці згадки кдбшників теж не сильно збивають, бо історія розвивається в Криму, кдбшникам часто після пенсії селились в Криму. Але потім тобі вкидають інформацію, що Крим тепер острів, а не півострів, материкова Україна в руїні й ти такий просто: “га? шо?”, — бо цю інформацію закидають фоном і нічого сильно не пояснюють. Але в загальному гарно.

Микита Кіляров

Між кошмарами блукач

Не те щоб прям вау, але гарне оповідання про жорстокість людей, неідеальність однієї державної системи, помсту та ціну сили. Мені сподобався опис “світу снів”, назвемо його так, не те щоб це був сильно оригінальний образ, але прописаний був прям гарно і мені сподобалось.

Андрій Лозінський

AUGER

Нууууу… Це звичайний слешер з 80-х… Не знаю, що ще сказати… Ну написано гарно, але не вразило. Я розумію, що оповідання само по собі віддає данину фільмам-слешерам з 80-х і так задумано, але я не вражений. Бо все те саме, просто в більш сучасному сетингу та в Україні. Відразу видно, що головні герої не дивилися Джуманджі (хе-хе).

Ната Гриценко

Зоя

Ще одне гарне оповідання, що створює напругу не чимось містичним, а реальним. Сюжет відчувається, що таке може відбуватися в реальному світі прямо зараз і це дуже гарно грає в користь оповідання. Я до суті, докопався ще до того, як авторка розкриває нам цей поворот в тексті, але це зовсім не зіпсувало враження. Дуже гарне оповідання.

Дімка Ужасний

Юність прекрасна

21 розділ в оповідання котре займає всього 46 сторінок… Чесно в якийсь момент це розділи кожні 1-2 сторінки мене просто заїбали, виглядало наче автор вигадав сюжет, вигадав сцени які треба для цього сюжету, але не вигадав як поєднати сцени в цілісну оповідь і не знайшов нічого кращого за те аби сказати, що кожна сцена це просто окремий розділ і просто не сильно пов’язувати їх. Ну таке, сумно, бо концепт історії був цікавий.

Володимир Мінін

Заборонена зона

Ще одне гарне оповідання, не прям вау, але мені сподобалось. Особлива зайшло занурення в міський простір Черкас (як мінімум зі згаданих будівель та вулиць я визначив, що це саме Черкаси), коли ти йдеш містом разом з героєм і відчуваєш простір і вайб місця, це було класно. І подача сюжет як сповідь головного героя тільки додає в атмосфері.

Дмитро Деревянко

Колискова за стіною

Текст відчувався не моїм. Причому я не скажу, що він поганий чи в ньому щось не так, просто “спосіб лякати” в цьому оповіданні був абсолютно не моїм і я читав з думкою: “Окей, припустимо”. Але спробуйте, може вам сподобається.

Олексій Жупанський

Пацюк

Чи злякало мене це оповідання? Ні. Чи тримало мене це оповідання в напрузі? Ні. Чи сподобалось мені це оповідання? ДУЖЕ!

Це оповідання таке прикольне, воно мені більше відчувалось як щось містичне ніж горорне, більше як страшна казка, але ж яке воно класне! Я не знаю, що вам тут ще сказати, вам просто треба взяти та прочитати це оповідання.

Володимир Кузнєцов

Місто

Не щастить мені останнім часом з Кузнєцовим… Місто це дуже претензійне темне фентезі. І коли я кажу “дуже претензійне” я хочу сказати “дуууууууууууууже претензійне”. Оці вставки про будівництво та створення Міста, котрі стоять як роздільники між умовними розділами більше дратують, хоча очевидно, що воно планувалось як така собі фішка. Загравання з лавкрафтіанщиною відчувається слабо, ну типу, кого в 2024 році можна вразити описом монстра під час споглядання якого:

…зосередження миттю зникало, і чудовисько наче розпадалося на окремі складові, страшні, та попри те мовби не пов’язані між собою — немов Ханук споглядав їх, але не міг осягнути.

І ладно, якби оповідання створювало атмосферу, яка б підтримувала і працювала в парі з цим жахом яке неможливо осягнути, але ж ні… Це просто вплітання лавкрафтіанського жаху, без атмосфери лавкрафтіанського жаху, коли, під кінець оповідання, з’явилися прямі згадки позасвітніх богів я просто почав сміятись.

В загальному ну таке, абсолютно середнякове не дуже оригінальне темне фентезі.

Євгенія Кужавська

Інтер’єрні ляльки Естер

��ені насправді дуже сподобалось це оповідання на початку, дуже сподобалось в середині й тільки фінал зіпсував картину. По-перше, розв’язка історії відбувається занадто швидко. По-друге, буквально на останній сторінці оповідання. І через це фінал відчувається ну дуже скомкано, бо нам тридцять сторінок нагнітають ситуацію, а потім розкривають все десь за двадцять рядків.

Євген Товстоног

Табір

Ще одне оповідання де я, чесно, не знаю що сказати. Непоганий сюжет про ГУЛАГ і як “земля” очищує себе від людей, котрих на ній бути було не повинно. Чи приємно мені було читати про те як наглядачі ГУЛАГу стресують і жахаються в цій ситуації? Так. Чи створює це мені якусь додаткову вартість оповідання? Не те щоб. Але написаного гарно, може вам сподобається.

Джозеф Шерідан Ле Фаню

Карміла

Досі не розумію причини чому цей переклад знаходиться в цій збірці… Але дякую, бо мені тепер не треба купувати переклад від Nebo Booklab Publishing, зекономив гроші виходить, хе-хе.

В принципі прикольний твір про вампірів, а я люблю вампірів. Особливо весело читати Кармілу тому, що весь твір виглядає як текст про усвідомлення головною героїнею своєї квір-натури під впливом розкутої очевидно квірної Карміли. Карміла звісно хижацька за своєю натурою і текст вказує її нам як небезпеку для головної героїні та її “звичайного” життя. Але ви взагалі бачили позитивне зображення квір-персон в творах позаминулого століття?) Тож я буду вважати, що Карміла наша+своя, а її ворожість та хижацькість це спотворення зі сторони гетеронормативного суспільства у впливі якого жив та писав Ле Фаню, і що ви мені зробите?!

Загалом збірка гарна і вартує уваги, хоч і не всі оповідання мені сподобались. Але навіть ті оповідання, що мені не сподобались, написані якщо не гарно, то хоча б вище середнього і читати їх в принципі не так погано. Що я і раджу вам зробити — прочитайте цю збірку, вона вартує вашої уваги.

[demiurgeua]

Четвертий саміт Кримської платформи

11 вересня 2024 року в Києві відбувся Четвертий саміт Кримської платформи, який зібрав лідерів держав, міжнародних організацій, експертів та представників громадянського суспільства для обговорення конкретних кроків щодо деокупації та реінтеграції Криму в контексті реалізації української Формули миру. Крим — це Україна! _________ On September 11, 2024, the Fourth Summit of the Crimean Platform…

[kar-karkarkarkar]

,Staying You Can’t Run Away,

,Staying You Can’t Run Away, =,through the eyes of a future herо , І,prediction , ІІ,my brother=my demon , ІІІ,mein Bunker , ІІІІ «лишитися не можна тікати» графіка яка створена та яка стала частиною виставки «Untitled» під час окупаціїї у Херсоні (2022) в Музеї сучасного мистецтва ім.Стаса Волязловськог та відтворена на свободі від окупації в резиденції (Oberliht, Moldova, 2023)У Херсоні «зетівщина» просочується в графіку текстиль та думки KAR. У ніч 31-го жовтня (2022) 1-го листопада (2022) художниця пише питання до самої себе «лишитися не можна тікати» але це питання для неї залишається відкритим до сьогодні. 1-го листопада (2022) приймає рішення покинути окупований правий берег (Херсон) у напрямку окупованого лівого берега Херсонщини. Вночі знищує всі окупаційні роботи збирає їх в чорні пакети для сміття викидає на міське звалище залишаючи «по клаптику на згадку» з деяких робіт та переправляється через Дніпро на «зетовському» катері.10-го лютого (2023) раніше фіксовані об'єкти- клаптики проходять етап прикордонного сканування та предмет «підвальності» на допиті фсб у напрямку Крим — росія — Білорусь — Латвія — Литва — Польща — Україна — Молдова.21-го лютого (2023) KAR в резиденції Oberliht (Кишинів, Молдова) приймає рішення відтворити по клаптиках роботи та експонує виставку «лишитися не можна тікати» присвячена роботам які були знищені під час переправи через Дніпро під час переправи в нікуди… +"Staying You Can’t Run Away" is a graphic work created and featured in the exhibition "Untitled" during the occupation in Kherson (2022) at the Stas Volyazlovsky Museum of Contemporary Art.In Kherson, "zetovshchina" infiltrates the graphics, textiles, and thoughts of KAR.On the night of October 31 (2022) to November 1 (2022), the artist writes a question to herself: "Staying You Can’t Run Away." This question remains open for her to this day. On November 1 (2022), she decides to leave the occupied right bank (Kherson) and head towards the occupied left bank of the Kherson region. That night, she destroys all her occupation works, collects them in black garbage bags, throws them at the city dump, leaving "a scrap for memory" from some works, and crosses the Dnipro River on a "Z" boat.On February 10, 2023, the previously documented objects and fragments underwent border scanning and interrogation by the FSB, traveling through Crimea, Russia, Belarus, Latvia, Lithuania, Poland, Ukraine, and Moldova.On February 21 (2023), while in residence at Oberliht (Chișinău, Moldova), KAR decides to recreate the scraps of her works and exhibits the "Staying You Can’t Run Away" exhibition, dedicated to the works destroyed during the crossing of the Dnipro River in an escape to nowhere... ,KAR,

[drpbk-collegelibrary]

"Крим - це Україна!" 26 лютого - День спротиву окупації Автономної республіки Крим та міста Севастополя

Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та…

[pashtet7775]

Росія визнала що Крим це Україна

[tomorrowusa]

« Four main factors will influence the course of the war. The first is the level of resistance and national unity shown by Ukrainians, which has until now been extraordinary. The second is international support for Ukraine, which, though recently falling short of the country’s expectations, remains broad. The third factor is the nature of modern warfare, a contest that turns on a combination of industrial might and command, control, communications and intelligence systems. One reason Russia has struggled in this war is that it is yet to recover from the dramatic deindustrialisation it suffered after the disintegration of the Soviet Union. The final factor is information. When it comes to decision-making, Vladimir Putin is trapped in an information cocoon, thanks to his having been in power so long. The Russian president and his national-security team lack access to accurate intelligence. The system they operate lacks an efficient mechanism for correcting errors. Their Ukrainian counterparts are more flexible and effective. In combination, these four factors make Russia’s eventual defeat inevitable. In time it will be forced to withdraw from all occupied Ukrainian territories, including Crimea. Its nuclear capability is no guarantee of success. Didn’t a nuclear-armed America withdraw from Korea, Vietnam and Afghanistan? »

— Prof. Feng Yujun, Director of the Center for Russian and Central Asian Studies at Fudan University, writing at The Economist (archived).

Prof. Feng is one of China's leading "Russia watchers". His views may not reflect official thinking of the Chinese government though they are probably not distant from it.

China is currently benefiting economically in several ways from the war, but this does not mean Putin is highly regarded among Chinese policy makers.

Putin made a gross miscalculation with his invasion of Ukraine. He has put his military on international display as embarrassingly incompetent. Russian military hardware has been shown to be generally inferior to what Ukraine has gotten from the West and also inferior to various items of Ukrainian manufacture. Russia's few recent successes involve using its own troops as cannon fodder to make slow and costly advances.

With Putin's three-day "special operation" heading into day 789 and with Russian casualties equal to the population of a medium large city, Putin has clearly lost face in China.

[olegzhdanovkiev]

Крим звільнити легше, ніж Донбас

В інтерв’ю ТСН.ua військовий експерт Олег Жданов зазначив, що в Україні про це казали раніше за Бена Годжеса. "Дійсно, Крим набагато легше звільнити, ніж Донбас. Тому що Крим — це півострів. Все залежатиме від наявності озброєння з дальністю застосування від 150 до 300 км", — зазначив експерт. Якщо Україна повертає Крим у статус півострова, а саме перебиває кримський міст як артерію постачання військового забезпечення РФ, далі за наявності таких ракет ЗСУ повторюють Херсонськ... Читати далі »

[crbfranko]

Інформаційно-довідкова виставка «Крим – це Україна» 22.02.23 УПБ №11

[alcestas-sloboda]

так, нарешті подивилась фільм Нарімана і тепер справді можу сказати, що він великий, хоча крім самої історії мене розєбало щось інше, щось набагато глобальніша і більше.

як ми мало знаємо про кримських татар і як багато ми винні цьому маленькому народові. народові, який більшість свого сучасного існування проводить в екзилі - далеко від такого прекрасного Криму і завжди через росіян. і хоча цей факт знають всі, саме інколи він вибиває повітря з твоїх легень і наповнює їх болем за цих людей, яких ти вважаєш за рідних незнайомців. бо хоча всі мови і культури прекрасні, є щось магічне у тих ритуалах і словах, які були пронесені крізь всю цю біль депортацій та репресій й збережені.

ця неповторна культура заворожує, зацікавлює, вона потребує пояснення і саме цього досі не вистачає. я хочу знати більше про кримських татар, я хочу знати більше про справжній Крим, не заплямований синьо-біло-червоним лайном. саме тому такі люди, як Наріман життєво необхідні для культурного діалогу між українцями та кримськими татарами - саме діалогу, де обидві сторони рівноцінні та рівноправні. на щастя (і сподіваюсь моя бульбашка все таки репрезентує більшість молодого покоління) українці відкриті до нього, відкриті до допомоги всім поневоленим народам, незалежно від їхньої релігії, раси та етносу - ну як справжні злі нацисти.

роз’єбало саме від розуміння цієї ролі нашої держави у розвитку і майбутньому інших народів і країн. наша перемога стане початком чогось прекрасного - справжнього розквіту інших народів. звичайно, питання Криму постане ребром: що нам робити з росіянами, які вирішили, що в Алушті їм все "па-дамашнєму"; як відновити не лише культурну спадщину, а й просту інфраструктуру? але мій внутрішній наївний романтик хоче вірити, що хоча б мої діти або внуки будуть подорожувати у справжньому Криму.

хочеться також вірити, що вони зможуть побувати у деокупованій Грузії та Ічкерії. це бажання нарешті стати останнім поколінням, яке має виносити страждання, непереборне, а особливо після перегляду фільмів типу "Додому" Нарімана Алієва.

а ще цікаво, що Україна незважаючи на домінуюче місце християнства у суспільстві, є таким собі оазисом для мусульман та Кавказу. можливо ми не розуміємо вірувань та мов один одного, але це ніколи не стане на заваді наших відносин, справді братських. адже ніхто не зрозуміє поневолений народ краще за інший поневолений народ.

тому для всього регіону не лише східноєвропейського, а й регіону Кавказу питання "навіщо допомагати Україні?" ніколи не стояло і ніколи не буде стояти, бо це допомога не лише українцям: це допомога кримським татарам, грузинам, чеченцям, білорусам, литовцям, латвійцям, естонцям, полякам, а також сотням етносів, які заселяють території рф. майбутня перемога українців - також і їхня перемога. саме розуміння цих глобальних процесів інколи справді розбиває на шматки.

так перегляд фільму про одну історію однієї кримської сім’ї спонукає думати про безмежну світову несправедливість під назвою російська федерація, під прицілом якої опинились не лише українці та кримські татари, а сотні інших неймовірних народів та етносів.

[anastasiamaru]

Crimea

[ukrainian-aesthetic]