#кастіель

[angeldiied]

Дін Вінчестер – культовий американський фотограф, який жив у 1983-2024 роках.

Він заснував елітну школу фотографії, видав десять унікальних збірок, та зробив понад дві тисячі фотографій свого чоловіка – Кастіеля. Ходять чутки, що саме в них розкривається його талант найбільше, щоправда ніхто і ніколи ці фото не бачив.

Про життя, творчість та винятковий вплив коханого на поцілованого богом фотографа ми дізнаємось з його інтерв'ю.

Це єдине інтерв'ю яке коли-небудь давав Дін.

[an-li-su]

«don’t lose it over one man –»

[bayraktarka-hanma]

Кастіель розглядав картину. Пильно і уважно, наче вперше бачив витвір мистецтва, зроблений руками людини. Дін похитав головою. Сам не розумів, що цікавого було в шматку полотна. Якийсь напівголий бородань у хмарах, оточений янголами і тваринами. Що тут такого? Він відволікся, щоб задати питання працівникам музею. Нещодавно тут сталося вбивство, що дуже нагадувало надприродне. Поки Кас витріщався на картину, старший Вінчестер дізнався все, що потрібно. Доведеться затриматися. Бо після розповідей людей справа стала ще заплутанішою.

Він повернувся до Каса. Той досі завмер коло картини.

- Ієзекіль, - сказав янгол.

- Що, пробач? - не зрозумів Дін. Сам зчудовано дивився на профіль Каса. Світло падало таким чином, що тіні робили обличчя янгола загадковим і божественним. Навіть вмістилище не могло приховати справжньої сутності, древньої істоти, котра прийшла у цей світ. Вінчестер і так знав, ким є його друг, а все одно дивувався. Він вирішив помовчати, поки янгол розповідав про Ієзекіля. Дідько, хто цей Ієзекіль? Нащо мисливцю це знати? А втім, він не перебивав. Коли Кастіель знав, про що говорить, голос його міцнішав. І ця впевненість, яку випромінював янгол, була такою відчутною, що на нього хотілося молитися.

- ...Намалював це, - закінчив Кас, розглядаючи полотно. - Шедевр.

- Так, - Дін був згоден, - шедевр.

Але мав на увазі зовсім не картину.

@ukrfanficshn

[afarransilent]

Все. :) "Повернення" вже повністю на ао3, аж цілих шість розділів та епілог.

Одне лиш Кастіель знає напевне: за довгі тисячі років свого життя він не зустрічав кращої людини, ніж Дін Вінчестер. І більш незносної людини, ніж Дін Вінчестер, він також не зустрічав.

Перша Дінова "молитва" долітає до Каса через декілька днів після їхньої зустрічі. Янгол спочатку вловлює своє ім'я, і тільки потім розуміє, що насправді Дін говорить не з ним. Напевно, веде якусь суперечку з Семом, а до неба - і до Кастіеля - звертається заради більшої виразності.

"Помилка?! Ні, блять, Касе, це так не працює! Не можна, блять, спороти херню планетарного масштабу, бавитися в бога, положити купу людей і ще більше янголів - хоча на янголів мені об'єктивно насрати! - а потім сказати, що я, бач, виправив його "помилку"! Це так не працює, Семмі - добре, Кас цього не розуміє, бо він довбаний янгол, але ж ти маєш розуміти!"

[ao3feed-destiel-02]

Ніч в Музеї

Ніч в Музеї https://ift.tt/wTRqL7O by arnolia Дін - охоронець. Кастіель - журналіст. Двоє звичайних людей, життя яких змінить ніч в музеї та привид. Words: 5822, Chapters: 1/1, Language: Українська Fandoms: Supernatural (TV 2005) Rating: General Audiences Warnings: Creator Chose Not To Use Archive Warnings Categories: M/M Characters: Castiel (Supernatural), Dean Winchester, Bobby Singer (Supernatural) Relationships: Castiel/Dean Winchester Additional Tags: Містика, Незнайомці via AO3 works tagged 'Castiel/Dean Winchester' https://ift.tt/TOpYq9C March 31, 2024 at 03:22PM

[ao3feed-gadreel]

Незабутні незабудки

by la_ReineCorbeau

Сем і Джесс от-от зіграють весілля, Дін за них справді щасливий. Вони чудова пара, Діну приємно проводити з ними час, навіть залишитись у них на тиждень, оскільки він – шофер Сема. І він зовсім не проти ділити кімнату із шофером Джесс, зрештою, чим більше – тим краще, так?

Ну, якщо не враховувати, що Діна карають за якісь гріхи, адже, за неймовірним збігом, шофер Джесс – ніхто інший, як Кастіель-чортів-Новак. Він, з часів старшої школи, став гарячіше, хоча куди ще? Але точно не більш товариським. Кас хоче провести тиждень удаючи, що вони зовсім не знайомі? Без проблем. Двоє можуть грати в цю гру.

Words: 3606, Chapters: 1/8, Language: Українська

Fandoms: Supernatural (TV 2005)

Rating: Explicit

Warnings: Creator Chose Not To Use Archive Warnings, No Archive Warnings Apply

Categories: M/M

Characters: Dean Winchester, Castiel (Supernatural), Sam Winchester, Jessica Moore (Supernatural), Benny Lafitte, Charlie Bradbury, Bobby Singer (Supernatural), Ellen Harvelle, Jo Harvelle, Alastair (Supernatural), Michael (Supernatural), Kevin Tran (Supernatural), Ruby (Supernatural), Rufus Turner, Pamela Barnes (Supernatural), Jody Mills, Gordon Walker, Anna Milton, Garth Fitzgerald IV, Gadreel (Supernatural)

Relationships: Castiel/Dean Winchester, Jessica Moore/Sam Winchester

Additional Tags: Romantic Comedy, Misunderstandings, Weddings, Firefighter Dean Winchester, Professor Castiel (Supernatural), Fluff and Angst, Alternate Universe - High School, Slow Burn, Mutual Pining, Explicit Sexual Content

Read it on AO3 at https://ift.tt/CIcXgqy

[afarransilent]

Трагедія мого життя полягає в тому, що колись мене віддали у музичну школу замість художньої. Я не вмію малювати. Але і зупинитися я також не можу...))

[afarransilent]

...Але ж як чудово, що хтось таки робить кліпи!... :)

[afarransilent]

Що ж. Три місяці знадобилося мені, щоб вляпатися з головою в цю історію, яку люди створювали і дивилися П'ЯТНАДЦЯТЬ, сцуко, РОКІВ. Щоб увійти в неї, пройти і вийти. Давно мене так нічим не накривало.

З поганого: я думав, п'ятнадцятий сезоне мене доб'є. Можливо, колись мені захочеться передивитися його ще раз, але вже без цього передчуття невідворотної втрати, яке, насправді, отруїло для мене весь перегляд.

З хорошого: ця історія мала якось закінчитися. І це - не найгірший з можливих варіантів.

Ще з хорошого: я, здається, повернувся до фанфіка. Бо в якийсь момент натхнення мені геть відбило. А тепер, може, допишу. На Дінову днюху вже не встигну, та все ж.

[afarransilent]

Вчимося формулювати думки позитивно: не "в мене жахливі мішки під очима", а "в мене надзвичайно вдалий косплей Кастіеля"! 🧐😵‍💫

[afarransilent]

SPN s13ep1

Ну звісно, цьому всесвіту треба більше, ще більше персонажів у спектрі. :)

Цікаво, як Джек відтворює міміку Каса у ранніх сезонах - ті ж насуплені брови, ті ж зосереджені намагання зрозуміти, що йому кажуть... :) Окремо цікаво, що мене це не бісить.

А взагалі такий собі початок сезону. Болючий дуже.

Буду віддано чекати на повернення всіх, кого люблю.

Це ж у мене, як ми вже з'ясували, окрема дисципліна: чекати-на-повернення-Кастіеля.

[afarransilent]

spn s6ep15

Той момент, коли четверта стіна не просто зламалася. Четверта стіна спочатку зламалася, а потім встала і пішла нахуй. ))

[afarransilent]

Я терпляче чекав, коли шостий сезон поверне мені Каса. І я дочекався. :) Він досі - чи то краще сказати "знову"? - "довбаний небесний аутист", все як я люблю.

Цікаво було б написати фік про те, як він провів цей... рік. Та й не тільки він. Усі вони.

Що характерно, бажання читати фіки у мене поки що не виникає взагалі. О, цей чарівний час, коли світ іще незаймано чистий, і ти не маєш інших хедканонів, окрім власних.

Побути в цьому ще трохи... :)

[afarransilent]

Ну що ж, пацан сказав - пацан зробив. Якщо вже творці так відверто провокують на створення контенту - хто я такий, щоб не вестися на провокації?

"Поки не настав світанок – янгол слухається. І замовкає. І просто дивиться на Діна своїми неможливими очима, величезними, наче тарілки. І цей його погляд – уважний, вимогливий, зосереджений – робить з Діном те, що й завжди. Від першої зустрічі. Розгортає його, немов якусь здоровенну цукерку.

…А потім маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу…

Розтинає його, як дитина жука – подивитися, як він влаштований, з чого зроблений, що у нього всередині. І, господи, Кас бачить, що у Діна всередині. Справді бачить..."

[afarransilent]

Чомусь завжди страшенно лякає той момент, коли треба натиснути кнопочку Post на АО3. :)

Але я це зробив. Перший розділ "Повернення" - вже на сайті.

***

- Ладлоу, штат Мен.

- І що з ним? – Дін кинув на брата скептичний погляд одним оком; друге він поки що вирішив не відкривати – не так часто за останні тижні йому вдавалося заснути і проспати більше трьох годин поспіль. Але вчорашня доза віскаря таки здійснила належний терапевтичний вплив: Дін провалився у чорне небуття десь по першій, а прокинувся от тільки зараз від Семового вигуку. З вікна на підлогу рівнесеньким прямокутником лягало ранкове світло.

- Схоже, там є для нас робота.

- Цікава робота чи просто собі робота?

- За тиждень - три повідомлення про напади тварин. З летальним результатом.

- Вовкулака або гуль… В крайньому разі – перевертень. Нецікаво, - Дін знову заплющив очі, демонструючи намір доспати своє, але раптом гмикнув і сів на ліжку (ну, на тому, що слугувало ліжком). – Стривай. Ти сказав «Ладлоу»? Ладлоу у штаті Мен?

- Саме це я і я сказав. Ладлоу, Мен, напади тварин, три добряче поїджених тіла.

- Ти знущаєшся з мене.

- В сенсі? Що не так?

Дін зітхнув і закотив очі.

- Збирайся. З’їздимо туди і подивимося, де місцеві ховають домашніх улюбленців...

[afarransilent]

Багато, багато, багато дістіеля.

Божечки, коли мене відпустить? Божечки, хай мене не відпускає! :)