#близький схід

[greenpostua]

🛢️💰 За словами американського президента, саме низькі ціни на нафту допоможуть прискорити вичерпання економічних ресурсів держави-агресорки. Зараз ціна нафти складає близько $80 за барель.

Напередодні стало відомо, що нафтопереробна держкомпанія Індії Indian Oil Corporation відмовиться від російської нафти через американські санкції проти держави-агресорки.

📹: @apnews

[mar1-ka]

Трохи про «Утомлённое солнце» і чому воно насправді «Ostatnia niedziela»

Хвилину тупо дивлюся на інформацію, що для саундтреку «Атомік хард» використали мелодію «Утомлённого солнца» з дуже дивними відчуттями. Відкинувши все моє фе до гри і її творців, фінт логічний, бо в СРСР це танґо було дико популярне, а гра то саме про совок, але є нюанс. Навіть декілька. Малеееесньких таких. Мікроскопічних. Перший. Мелодія «Солнца» зовсім не російська (як несподівано, правда?)). І навіть не з теренів тодішнього СРСР. Вона польська. І має альтернативний (точніше оригінальний) і досить похмурий текст, де немає ніяких сонць, а є чоловік, що просить про останнє побачення дівчину, яка його кидає. Написали її у 1935 лірик Зенон Фрідвальд та композитор Єжи Петербурзький, обидва польські євреї, а виконання Мєчіслава Фоґа принесло композиції неймовірну популярність. Дуже скоро з'являються версії на їдиш (співав її ще один польський єврей Адам Астон) і та сама злегка підаранджована російська (знову ж таки, нічого кримінального, кавери і зараз не заборонені, тим паче Петербурзький з росіянами співпрацював). Зміст там, правда, зберегли лише назагал, а атмосферу і зовсім поміняли: композицію з явним самогубчим підтекстом цензура б не пропустила. Тільки от тут виникає другий нюанс: ходять чутки що автор росмовного тексту Йосиф Соломонович Израїлевич, він же Альвек, теж єврей за походженням, за цю саму пісню, як за занадто буржуазну, отримав неофіційний вовчий білет, що в купі з Другою світовою залишило його без роботи і продовольчих талонів. Подейкують що на фоні цього Альвек вчинив самогубство, хоча насправді біографічних даних про нього кіт наплакав (навіть дата смерті точно невідома), так що як воно там було, один бог і, можливо, архіви знають. Що, звісно, не заважає росіянам вважати «Солнце» своєю культурною спадщиною і гордо писати на платівках «Классика ретро-музыки». А от польські автори та виконавці «Останньої неділі» не лише пережили війну, а й дожили до старості. Петербурзький під час війни служив в військово-повітряних силах, гастролював територією Білорусі, жив у Львові, згодом переїхав на територію СРСР, де знову працював композитором, а після відновлення дипломатичних стосунків між СРСР і Польщею приєднався до армії Андерса (якщо коротко, це була набрана з польських полонених армія у складі СРСР, якщо довго — окрема цікава історія), з нею і потрапив на Близький Схід, а потім в евакуацію до Ірану. Помотався світом, пожив у Єгипті, Аргентині, Бразилії і Венесуелі та, зрештою, у 1968 повернувся до Варшави, де ще й сином встиг розжитися у сімдесят років. Фрідвальда, як працівника Міністерства Військових Справ Польщі в 1939 евакуювали зі Львова спершу до Румунії, а потім через Грецію і Туреччину до Палестини, звідки він перебрався до Ізраїлю, де й осів і був досить відомим у повоєнних колах. Астон, як і Петербурзький у складі армії Адамса виїхав за кордон, жив спочатку в ПАР, а потім в Лондоні. Фоґ на початку війни виконував пісні для поранених польських солдат у Варшаві, тоді переїхав до Львова, однак через місяць вернувся до столиці і почав співпрацю з підпільною Армією крайовою під псевдо Пташек. Співав по кабаре, через пісні амудрився нарватися на конфлікт з гестапо, перейшов на роботу офіціантом. Брав участь у Варшавському повстанні, давав виступи у шпитальках і на барикадах, допомагав друзям-євреям. В повоєнний час продовжив виступати, активно гастролював. Умудрився прожити дев'яносто років, з яких лише тридцять не був на сцені. Ось така хуйня, малята. А «Останню неділю» у виконанні того самого Фоґа я вам таки прикріпл��. А то трохи образливо, що оригінал, на відміну від того самого «Солнца» в нас менше знають.

І ще одне, сучасне виконання з їдиш, яке мені дуже подобається.

[123-er--ed]

Російські стратегічні бомбардувальники: які вони? Оцінка від  Для досягнення більш мирного світу та встановлення верховенства справедливості й глобальної співпраці необхідний глибоко людський та стратегічний підхід. Ось кілька пропозицій, з більш рефлексивним та професійним підходом, щоб вирішити складні ситуації, з якими стикаються Україна, Тайвань, Близький Схід і весь світ.1.      Мультилатеральна дипломатія як основа миру Важливо, щоб великі держави та міжнародні організації, такі як ООН, продовжували постійний дипломатичний підхід. Незважаючи на очевидні розбіжності, переговори повинні бути основною платформою для пошуку спільних точок, що можуть стати основою для зменшення напруженості. Це передбачає невпинний пошук консенсусу, де слово завжди переважає над конфронтацією, навіть у найскладніші моменти. Дипломатія — це не лише слова, а й політична воля шукати деескалацію, що повинно перевищити короткострокові інтереси.2.      Сила стратегічних економічних дій Щоб Росія та Китай змінили свій курс, економічний тиск разом з поступовою, але обґрунтованою ізоляцією є необхідним. Цей підхід не повинен складатися тільки з санкцій, а й з переосмислення глобальної взаємозалежності. Такі країни, як Сполучені Штати, Європа та інші демократичні нації повинні працювати разом, щоб зміцнити альтернативні економіки та диверсифікувати джерела ресурсів. Відновлення ланцюгів постачання без залежності від цих країн може стати однією з найбільш ефективних стратегій у довгостроковій перспективі. Одночасно пропонування стимулів до співпраці в таких сферах, як технології та торгівля, може відкрити двері до глибшого розуміння.3.      Забезпечення регіональної стабільності без застосування сили У вразливих регіонах, таких як Тайвань або Україна, мир не повинен досягатися через безпосередню військову конфронтацію, а через сильну оборону, дипломатичне стримування та підтримку надійних союзників. Важливо, щоб безпекові коаліції не сприймалися як провокація, а як гарантія стабільності. Через угоди та колективну оборону ми можемо побудувати мир, який не залежить від війни, а від рішучості у демократичних цінностях та самовизначенні народів.4.      Сприяння інклюзивній та стійкій глобальній економіці Найкращий спосіб уникнути майбутніх конфліктів — це забезпечити, щоб усі країни, включаючи найбільш уразливі, мали доступ до економічних можливостей. Просування економічної системи, яка не лише базується на конкуренції, а й на рівності та сталості, дозволить країнам, що розвиваються, не відчувати себе маргіналізованими. Це може включати створення інвестиційних фондів для країн, що прагнуть трансформувати свою інфраструктуру, сприяти інноваціям та зменшувати нерівність.5.      Фундаментальна роль освіти для миру Ми ніколи не досягнемо справжнього миру без глибокої культурної зміни, яка починається з освіти. Важливо, щоб нові покоління навчалися вирішувати конфлікти, розуміти різні культури та цінності глобальної співпраці. Заохочення емпатії та дипломатії в класах, особливо в країнах із історичними напруженнями, має потенціал побудувати тривалий мир, де народи побачать свої ін��ереси в колективній стабільності.6.      Філософський виклик: як подолати війни ідеологій Екстремістські ідеології, такі як ті, що сприяють авторитарним режимам, є однією з найбільших перешкод до миру. Необхідно просувати глобальну філософську зміну, яка оцінює загальне благо і мирне співіснування більше, ніж абсолютну владу.  Щоб досягти більш мирного світу та встановити верховенство справедливості та глобальної співпраці, необхідний глибоко людський та стратегічний підхід. Ось кілька пропозицій для вирішення складних ситуацій, які переживають Україна, Тайвань, Близький Схід і весь світ.1.      Мультилатеральна дипломатія як основа миру Важливо, щоб великі держави та міжнародні організації, як ООН, продовжували постійний дипломатичний підхід, шукаючи спільні рішення для зменшення напруженості.2.      Сила стратегічних економічних дій Економічний тиск, ізоляція та зміцнення альтернативних економік можуть допомогти змінити курс Росії та Китаю, сприяючи довгостроковій стабільності.3.      Забезпечення стабільності без сили В Україні та Тайвані мир слід шукати через міцну оборону та підтримку союзників, а не через безпосередню військову конфронтацію.4.      Інклюзивна економіка для світу Необхідно забезпечити рівні економічні можливості для всіх країн, щоб уникнути майбутніх конфліктів.5.      Освіта для миру Освіта, що пропагує співпрацю, розв'язання конфліктів та емпатію, є важливим кроком для побудови мирного світу.6.      Як подолати агресивні ідеології Зміни в глобальній філософії повинні сприяти більшому благу та мирному співіснуванню, що зменшить вплив авторитаризму.7.      Відновлення миру на Близькому Сході Почати поступові медіаційні процеси для врегулювання конфлікту між Ізраїлем і Іраном.8.      Роль громадянського суспільства Громадянське суспільство та приватний сектор повинні активно долучатися до будівництва миру.Висновок: Тривалий мир через спільні зусилля Ключ до світового миру — у спільних діях націй, що поєднують дипломатію, оборону, економічну співпрацю та спільні цінності. Це дасть можливість створити мирне і прогресивне середовище для всіх націй.

[claudiaschiffersblog]

Технічний директор Ripple представив свій прогноз на 2024 рік

Головний технічний директор Ripple Девід Шварц представив п'ять тенденцій, які, на його думку, зроблять технологію блокчейна популярною у 2024 році, особливо через XRP Ledger.

Чат-бот XRPL AI сприятиме фінансовій доступності

За словами Шварца, конвергенція штучного інтелекту (ШІ) і блокчейна змінить кібербезпеку і фінансові послуги у 2024 році. Він передбачив, що ШІ дасть змогу отримати точну інформацію про ринок і полегшить автоматичну торгівлю. Крім того, Шварц наголосив на ролі чат-ботів ��і штучним інтелектом, особливо тих, які працюють у XRP Ledger (XRPL), у спрощенні різних процесів. Він додав, що це сприятиме глобальним інноваціям і сприятиме фінансовій доступності.

XRPL стане лідером ринку токенізації

У своєму другому прогнозі Шварц передбачив значне збільшення ринку токенізації активів реального світу (RWA). За словами технічного директора Ripple, токенізований ринок RWA стимулюватиме економіку блокчейна, особливо у сфері нерухомості та товарів. Він очікує, що токенізовані RWA на XRPL відкриють хвилю забезпечених кредитів та інституційного впровадження, а також поліпшать функціональну сумісність. "XRPL стане провідним блокчейном, що забезпечує такі варіанти використання", - зауважив Шварц.

DID переходить у XRP Ledger

Говорячи про децентралізовану ідентифікацію (DID), Шварц передбачив, що її широке поширення може змінити конфіденційність у сфері блокчейна. Він припускає, що децентралізовані біржі (DEX), які використовують можливості DID, стануть свідками сплеску інституційної участі. На його думку, це, своєю чергою, сприятиме економічному зростанню і підвищенню ліквідності децентралізованих фінансів. Крім того, Шварц наголосив, що майбутня поправка XLS-40, спрямована на інтеграцію функцій DID в XRP Ledger, "ознаменує нову еру в галузі конфіденційності, безпеки та фінансових інновацій", зазначив технічний директор Ripple.

Поправка XRPL Cross-Chain Bridge стимулюватиме появу нових додатків DeFi

Крім того, Шварц передбачає значний прогрес у сфері сумісності блокчейнів і смарт-контрактів у 2024 році. За його словами, "сумісність блокчейнів зруйнує розрізненість, створивши єдину й ефективну екосистему". Він додав, що протоколи, які сприятимуть функціональній сумісності, як-от поправка для кросчейн-моста на XRPL, слугуватимуть каталізатором інновацій, що призведе до появи нових застосунків DeFi. Він очікує, що цей перетворювальний зсув сприятиме масовому впровадженню, розкриваючи весь потенціал блокчейна.

Стейблкоїни змінять глобальні фінанси

П'ятий прогноз Шварца на 2024 рік полягав у тому, що стейблкоїни змінять ландшафт глобальних фінансів. Він зазначив, що стейблкоїни створять нові валютні коридори та зменшать залежність від долара США. Крім того, він очікує, що Близький Схід візьме на себе ініціативу щодо впровадження стейблкоїнів для регіональної торгівлі. Крім того, Шварц заявив, що стандартизація інтеграції блокчейна фінансовими установами відкриє шлях до того, щоб стейблкоїни стали універсальним інструментом. За його словами, це призведе до спрощення міжнародних транзакцій, відкриваючи нові можливості економічного потенціалу. Read the full article

[tokusima]

Головнокомандувач збройних сил України про те, що йому потрібно, щоб перемогти Росію

Технологія є ключовою, бо війна стає «позиційною», — каже Валерій Залужний Вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року спровокувало глобальну безпекову кризу. Напад на демократію з боку морально хворої імперської влади в серці Європи похилив баланс сил в інших частинах світу, включаючи Близький Схід і Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Неспроможність таких багатосторонніх органів, як оон та…

[demiurgeua]

Українські антиматеріальні піхотні гармати виходять на ринок Близького Сходу

Українські антиматеріальні піхотні гармати виходять на ринок Близького Сходу

Днями фахівці АТ “Завод “Маяк” (підрозділ “Маяк-Перспектива”) повернулись з відрядження до Аравійського півострова. Метою їх перебування в одній з країн Близького Сходу було введення в експлуатацію адаптованого під місцевий геотактичний профіль варіанту піхотних гармат ПГ-14,5 “Аравія. Dezert Snake” (в українському профілі – “Нічний хижак”). Українські антиматеріальні піхотні гармати виходять на…

[ua2daynews]

Жодної пропозиції від Саудівської Аравії щодо форварда ПСЖ Ліонеля Мессі немає

Жодної пропозиції від Саудівської Аравії щодо форварда ПСЖ Ліонеля Мессі немає

Форвард “Парі Сен-Жермен” Ліонель Мессі не спілкувався з “Аль-Хілалем”, і він не буде розглядати переїзд до Саудівської Аравії, каже іспанський футбольний експерт Гільєм Балаге. Однак, існує припущення, що 35-річному гравцеві збірної Аргентини запропонували 245 мільйонів фунтів стерлінгів за переїзд на Близький Схід. Контракт Мессі закінчується влітку, але, за словами Балаге, він близький до…

[pokrovworld-blog]

Микита Нерез: Три моменти конфлікту між США та Іраном

Поки здорові та, начебто, адекватні люди вже ведуть proxy-війну між Іраном та США в українському фейсбуці (для когось джихад проти глобалістів, для когось "новий хрестовий похід), хотілося б на правах дипломованого політОлуха виділити кілька моментів по сьогоднішній ліквідації США генерала КСІР: 1) Якщо наказ віддавав особисто Трамп, це може бути спробою піара на фоні імпічмента і виборів. Врешті, навіть Джордж Буш операцією в Іраці купив собі другий строк, а в війні НАТО проти Югославії таки дійсно не останню, хоч і не головну, роль зіграв секс-скандал Клінтона. Схожа історія може статися і сьогодні, з поправкою на те, що велика війна за ефемерні інтереси американцями завжди сприймається негативно, а саме цей конфлікт ризикує стати масштабним. 2) Виключно для України це може мати як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку, США можуть перенести пріоритети на Близький Схід, поступово відводячи Україну на 2 план. З іншого боку, Росія, будучи вже традиційним другом режиму Аятол, при ряді обставин та "промахів" може навпаки "з'єднати" лінію геополітичного фронту у протистоянні із США, остаточно окресливши її по лінії Донбасс- Перська Затока. 3) Яка буде позиція Ізраїля та про-ізраїльського лоббі? Скоріш за все, без будь яких конспірологій, єврейській державі буде вигідно, аби США повністю змістили свої зусилля та увагу на Близькому Сході. Все таки для них екзистенційна загроза власному існуванню набагато пріорітетніша, ніж доля якоїсь Східно-європейської країни. Україна вчергове має показати свою геополітичну наснагу та недопустити черговий крок для перетворення себе на суб'єкта в цій великій геополітичній баталії. Чи вистачить наснаги нашим державним "лідерам" зрозуміти це та повести себе достатньо сильно у склавшійся ситуації? Час покаже. P.S. імхо, саме ці питання мають більше хвилювати наших "правих", усе інше виглядає як "нота протесту від іменні колгоспу "Сорок років без врожаю" на скандальну заяву Чемберлена в Лізі Націй". Read the full article

[evgensergeev]

ГК "ТЕРРА ПРИНТ" ПОЧИНАЄ ПОСТАВКИ ОБЛАДНАННЯ MAUFUNG MACHINERY

ГК "Терра Принт" починає поставки обладнання для виробництва книг у твердій палітурці та фотокниг за технологією layflat виробництва компанії Maufung Machinery (Дунгуань - Китай). Підписана угода дає російському постачальнику ексклюзивні права на просування, продажу, а також гарантійне та сервісне обслуговування продукції партнера на всій території Росії.

Maufung Machinery випускає кніговставочні машини, напівавтоматичні кришкоделательні та штріховальні машини, гідравлічні преси для к��ижкових блоків та книжкового корінця, а також машини для округлення книжкового блоку і корінця. Помітну частину продуктової лінійки компанії займають рішення для виробництва фотокниг за технологією layflat. Подшить дипломную работу http://www.v12print.kiev.ua/ копицентр Навис.

Maufung Machinery активно займається розробкою нових продуктів і їх просуванням під брендом Maufung. Устаткування продається в Китаї, а також експортується в США, Європу, на Близький Схід і в Азіатсько-Тихоокеанський регіон.

«Активна співпраця між ГК "Терра Принт" та Maufung Machinery було розпочато кілька місяців тому. Була проведена велика спільна робота, включаючи навчання російських інженерів, проведені попередні переговори з низкою російських замовників, яких, безумовно, зацікавило співвідношень ціни і якості обладнання Maufung, а також широка продуктова лінійка цього виробника. Ми запланували ряд кроків, спрямованих на широке знайомство учасників ринку з новинками і особливостями обладнання Maufung та впевнені, що наша пропозиція буде мати великий потенціал в Росії навіть в складний економічний період», - сказав комерційний директор ГК" Терра Принт "Олександр Сурсяков.

[chenewsnet]

Трамп заявив про закінчення "дурних" воєн на Близькому Сході

Трамп заявив про закінчення “дурних” воєн на Близькому Сході

Трамп заявив про закінчення “дурних” воєн на Близькому Сході Рішення ввести американські війська на Близький Схід було гіршим за всю історію США, вважає Дональд Трамп.

  Президент США Дональд Трамп вважає, що Вашингтону не слід направляти своїх військовослужбовців на Близький Схід. Про це він написав у Twitter у середу, 9 жовтня.   “Боротьба між різними групами триває сотні років. США ніколи…

[yakymenko]

ПРО ПОЛІТИЧНУ ТА ЕТНІЧНУ НАЦІЮ

ПРО ПОЛІТИЧНУ ТА ЕТНІЧНУ НАЦІЮ

«Політика здійснення політичної нації розширює територіяльно і кількісно націю етнічну» (©Андрій Якименко, 2018).

Фейсбук, 27.09.2018:

Віктор Леві:

- Політична нація насамперед засіб розділити українців світу (аналогічно щодо інших націй) на тих, що в Україні, й на закордонних. Політична нація, якщо українці України з нею погодяться, зробить для них своїми громадян України будь-якої іншої національности, і це добре, але водночас єдинокровних, а точніше, єдиномовних братів у всьому світі зробить чужаками. Чи згодні українці на такий розмін? Не думаю.

Андрій Винниченко:

- Політична нація це насамперед засіб впливу на росіян, які живуть в Україні, щоб вони вважали Україну своєю країною, а не прагнули приєднати Україну до Росії. А також засіб для переселення мігрантів до України для поповнення населення, на заміну тих українців, які виїжджають з України та вимирають в Україні, оскільки народжуваність низька.

Андрій Якименко:

- Неправильне розуміння питання. Арабів не було у 7 столітті в Шамі (Сирія), Єгипті і далі на захід аж до Іспанії. Ото жили собі, нікому в світі невідомий нарід, у Щасливій Аравії, каравани водили, в багатьох аллагів (богів) вірили... Потім Мухаммад придумав чудову монотеїстичну ідеологію - іслам. І навернув в іслам арабів (котрі були у межах Аравійського півострова, як московити в межах Московського царства 15 століття, і все). Коли араби розпочали експансію назовні Аравії, то за кілька століть арабами став називатися весь Ближній Схід, Північ Африки, навіть іспанці 500 років були арабами (ну, маврами, досі іспанці чорні). Так от, якби не "політична нація араби", якби не ісламська ідеологія, то араби й досі були б тільки в Аравії, як албанці в Албанії. А москалі розмножилися і асимілювали завойовані народи, як і араби. Тобто, у далекій перспективі політика здійснення політичної нації розширює територіяльно і кількісно етнічну націю.

Андрій Винниченко:

- Арабів тоді не цікавила ніяка нація ні політична, ні ще якась. Їх ціківила релігія - вони релігію поширювали. Близький Схід, Північ Африки стали арабськими тому, що там була мала густота населення, а дорослих чоловіків араби вбивали, залишаючи малих дітей і жінок, яких араби брали в дружини. У кожного араба було по десять і більше дружин які народжували купу дітей. Мабуть однією з причин войовничості арабів і було те, що щоб прогодувати своїх дітей та дружин, вони йшли далі завойовувати та грабувати. Перси ж, які густо заселяли Персію, і які прийняли іслам - не стали арабами.

Андрій Якименко:

- Андрію Винниченко, ну, от ви й погодилися з моїм коментарем, оскільки нічого з нього не заперечили (та й нема чого заперечувати).

Але маєте методичні вади:

1. релігія - це ідеологія, така ж як комунізм, християнство, українство (нині українці навертаються в українство, нарешті), гітлеризм (націонал-соціялізм), буддизм, маоцзедуїзм, індуїзм, чучхе (КНДР) і т.д., тому поширення ісламу ніяк не відрізняється від поширення, наприклад, віри в комунізм (уже ця віра, ця "релігія" занепала, але ще існує, як і будь-яка ідея, у приспаному стані).

2. араби не убивали всіх чоловіків завойованих народів, то неправда.

3. ваша відповідь стосується методів поширення ідеології, а цю тему ця гілка не заторкує, тільки історико-теоретичний аспект теми "політична нація".

Андрій Винниченко:

- Андрію Якименко, а що їм потрібно були багато рабів і всіх чоловіків у рабство забирали. Навіщо їм потрібно було багато рабів - вони ж пірамід не будували?

Андрій Якименко:

- Андрію Винниченко, араби розмножилися. У тім числі шляхом асиміляції завойованих, тобто навернених в іслам, народів. Так, перси не асимілювалися, але свою "рунвіру" (зороастризм, поклоніння вогню) вони змінили на іслам (щоправда, "немухаммадівського" толку, не суннітського, а шиїтського), як руси-українці своїх дажбогів-перунів змінили на християнство. Тепер перси (іранці) іслам вважають своєю "чистокровною" релігією, що навіть задля неї у 1979 році здійснили ісламську революцію. Тобто, перси хоч і були в "рабстві" у арабів (а що таке "рабство"? кожна епоха вкладає свій сенс, ми вже вважаємо, що радянські люди були в рабстві, хоча я пам'ятаю, що всі були щасливі по-своєму!..), все ж це є доказ, що чоловіків не вбивали (ну, я не про бій говорю, а про постійну політику), а мали араби своєю "ідеєю-фікс" поширити іслам у світі. А для цього потрібно мати владу (завоювати, мирно приєднати і т.д.) над територією і народами. От із поширенням нової ідеології тодішнім світом (нинішня аналогія: поширення світом, європою віри в людські права, ООНівську повагу рівно до всіх і т.д.), як "побічний" ефект здійснювалася асиміляція, арабізація народів. Так і москалі розширили свою територію і кількість: сила, експансія, нав'язування своєї ідеології.

27.09.2018

[we-politica-ua-news-love]

Прорахунки і успіхи України в міжнародній політиці в 2017 році Ключовою подією 2017 року став прихід до влади у Сполучених Штатах Америки Дональда Трампа. Враховуючи його пропутінську риторику, всі хвилювалися, що з його приходом політика США докорінно зміниться, а всі важливі для України дії (політична та санкційна підтримка, підтримка в сфері безпеки) будуть згортатися. І Трамп дійсно зменшив обсяги фінансів, які спрямовуватимуться на «м’яку силу». Проте Україна стала чинником внутрішньої політики Сполучених Штатів. Адже майже вся «безпекова команда» Трампа (Рада національної безпеки, Державний департамент і Пентагон), весь Конгрес (за винятком двох сенаторів, які голосували проти закону про санкції) та суспільство загалом — на нашому боці. Це дуже важливо, бо, з одного боку, Україна стала подразником у внутрішньополітичному житті США, а з іншого — у Штатах відбувається певне змагання «хто більше допоможе Україні? хто більше захистить її у нерівному протистоянні з Росією?». Це добре. І добре, що працюють механізми стримувань і противаг на користь України. Надзвичайно позитивною подією для нас стало рішення адміністрації Трампа, яке з’явилося перед католицьким Різдвом, — великий «подарунок» «бурятам» і «трактористам» на Донбасі — намір американців надати Україні протитанковий ракетний комплекс Javelin. Надання Javelin означає, що США підписалися під тим, що в разі виникнення ескалації на Донбасі, буде більш жорстка політична реакція з їхнього боку, санкційна та військова підтримка. Таким чином, США будуть домагатися «миру через силу», тобто Вашингтон має намір показувати власну силу своїм ворогам, підтримувати союзників і партнерів, які розділяють їхні цінності. Але дозвіл США на постачання Україні летальної зброї не варто сприймати як виключно перемогу української дипломатії. Не без цього, але головну роль тут відіграли внутрішньополітичні чинники в самих Штатах. Крім того, Україна може зіпсувати все це, передусім, якщо президент Порошенко зволікатиме з боротьбою з корупцією, блокуватиме або гальмуватиме антикорупційні розслідування, заважатиме працювати антикорупційним органам (а вони є улюбленим дітищем американців). Якщо в цій справі він «ставитиме палки в колеса», це позначиться й на інших рівнях підтримки України з боку США. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Німеччина загрузла у коаліційних перемовинах. Можна точно сказати, що майбутня коаліція не буде гіршою за попередню, але вона й не стане кращою, як ми сподівалися. А оскільки Німеччина і Франція є ядром і серцем Євросоюзу, тож від того, як вони співпрацюватимуть, який образ майбутнього Європи створять, будуть, по-перше, залежати наші параметри співпраці зараз і можливість інтеграції у майбутньому. По-друге, важливо, чи будуть вони підтримувати санкційний режим щодо Росії. Санкції, введені через анексію Криму, звісно, будуть зберігатися, а от по Донбасу — питання, адже санкції, на жаль, пов’язали з виконанням Мінських угод.Що стосується подій у Європи цього року, то дуже добре, що там була зупинена хвиля «правих» урядів і «правих» парламентів. Хоча подивимося — у 2018 році ще будуть вибори в Італії... Також важливі події у Сирії, хоча безпосередньо вони не пов’язані з Україною. Але без окупації Криму не було б і Сирії… Військовими методами росіянам вдалося досягнути певної переваги, а чи вдасться конвертувати їх у політичні переваги — не відомо. Росія посилює свою військову присутність у тому регіоні. Це, звичайно, для нас погано, тому що так Крим стає для Росії ще більш важливим і потрібним, аби утримати владу у Середземномор’ї і вплив на Близький Схід. З негативного, що стосується України, слід зазначити, що певну дезорієнтацію у нас викликав прихід Трампа. Навіть лунали звинувачення української сторони (зокрема, нашого посла) в тому, що вона була більше на стороні Хілларі Клінтон. Скандал із Манафортом теж відіграв важливу роль, хоча Трамп і не показує цього, але він є такою людиною, яка згодом може все це нам згадати. Крім того, погано, що українська сторона не спромоглася запропонувати певну альтернативу Мінським домовленостям. Вони не працюють, це очевидно, і ще далі заводять ситуацію у глухий кут. Добре, що пан Макмастер, радник з питань національної безпеки, і пан Меттіс, міністр оборони США, дуже добре знають, що таке Росія, і дивляться на Україну не лише як на країну, яка хоче жити за західними цінностями і бути частиною західної цивілізації, але й розуміють, що ми є фронтовою лінією з Росією. Вони розуміють, що Україну треба підтримувати. В цьому контексті можна було б спробувати вирватися з «Мінська». Хоча формально (тобто вийти з цих домовленостей) це складно зробити, бо ще торік українська дипломатія припустилася низки помилок. По-перше, дозволила, щоб ці домовленості були підтримані Радою безпеки ООН. По-друге, європейці та американці почали пов’язувати скасування санкцій, введених проти РФ через її агресію на Донбасі з «Мінськом». Це — великий негатив. Також негативом є повільні зміни в Україні, корупційні скандали, поява нових паперів про офшори — Панамських та Райських, де пролунали імена наших високопосадовців. Це все створює навколо України негативне тло. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Наш президент і міністри постійно говорять про «європейських союзників», «західних союзників»... Нічого подібного — союзників зараз у України немає. Бо «союзництво» — це не просто певний евфемізм, а певний рівень взаєморозуміння, довіри, який підкріплений документами. І в разі певних обставин союзники мають прийти на допомогу фінансами або зброєю, вони готові за нас воювати. У нас таких союзників немає. Це і має бути стратегічною метою української дипломатії — вибудувати такі відносини для того, щоб вийти на такий рівень. Проте все починається з довіри. А довіра, в свою чергу, починається з того, що ми не лише розділяємо європейські чи західні цінності, але й реалізовуємо це у нашій практиці, і найголовніше — у внутрішньо��у житті. Зараз же ми чуємо претензії до нас із Вашингтону, Брюсселю та інших столиць, передусім, із приводу корупції, повільних реформ в усіх сферах, гальмування виборчої реформи. Це консервує негативну ситуацію, яка в нас склалася. Зараз у нас начебто стабільність, але дуже крихка, яка може розсипатися навесні, коли почнуться певні пертурбації. Також спостерігається суттєве погіршення відносин України із сусідами (така тенденція збережеться й наступного року). Причиною такої ситуації є те, що у Польщі, Угорщині та інших країнах при владі перебувають сили, які спекулюють на українській темі. А на неї реагують певні електоральні ніші, потрібні тим, хто при владі. Тому і Польща, і Угорщина будуть для нас складними партнерами. З іншого боку, в цьому є і українська провина, оскільки не були скоординовані дії у внутрішній і зовнішній політиці. Отже, 2017 рік був не надто легким для нас. Але наступний теж буде таким, оскільки не накопичувалися позитивні зміни в країні. Наступний рік покаже, чи подолаємо ми цю кризу, чи змінюватимемо свої підходи, або ж продовжуватиметься видавання мален��ких речей за перемоги. Передусім це стосується сфери боротьби з корупцією і Порошенка, який зараз у центрі цієї системи. Тож наші внутрішні проблеми, якщо їх не вирішувати, будуть стримуватимуть наші можливості у зовнішній і безпековій політиці. Перемога над нашим ворогом, Російською Федерацією, і встановлення кращих взаємин із нашими партнерами — готується в Києві. Олександр Хара, директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин Фонду «Майдан закордонних справ», дипломат УНІАН

[123-er--ed]

Російські стратегічні бомбардувальники: які вони?  Для досягнення більш мирного світу та встановлення верховенства справедливості й глобальної співпраці необхідний глибоко людський та стратегічний підхід. Ось кілька пропозицій, з більш рефлексивним та професійним підходом, щоб вирішити складні ситуації, з якими стикаються Україна, Тайвань, Близький Схід і весь світ.1.      Мультилатеральна дипломатія як основа миру Важливо, щоб великі держави та міжнародні організації, такі як ООН, продовжували постійний дипломатичний підхід. Незважаючи на очевидні розбіжності, переговори повинні бути основною платформою для пошуку спільних точок, що можуть стати основою для зменшення напруженості. Це передбачає невпинний пошук консенсусу, де слово завжди переважає над конфронтацією, навіть у найскладніші моменти. Дипломатія — це не лише слова, а й політична воля шукати деескалацію, що повинно перевищити короткострокові інтереси.2.      Сила стратегічних економічних дій Щоб Росія та Китай змінили свій курс, економічний тиск разом з поступовою, але обґрунтованою ізоляцією є необхідним. Цей підхід не повинен складатися тільки з санкцій, а й з переосмислення глобальної взаємозалежності. Такі країни, як Сполучені Штати, Європа та інші демократичні нації повинні працювати разом, щоб зміцнити альтернативні економіки та диверсифікувати джерела ресурсів. Відновлення ланцюгів постачання без залежності від цих країн може стати однією з найбільш ефективних стратегій у довгостроковій перспективі. Одночасно пропонування стимулів до співпраці в таких сферах, як технології та торгівля, може відкрити двері до глибшого розуміння.3.      Забезпечення регіональної стабільності без застосування сили У вразливих регіонах, таких як Тайвань або Україна, мир не повинен досягатися через безпосередню військову конфронтацію, а через сильну оборону, дипломатичне стримування та підтримку надійних союзників. Важливо, щоб безпекові коаліції не сприймалися як провокація, а як гарантія стабільності. Через угоди та колективну оборону ми можемо побудувати мир, який не залежить від війни, а від рішучості у демократичних цінностях та самовизначенні народів.4.      Сприяння інклюзивній та стійкій глобальній економіці Найкращий спосіб уникнути майбутніх конфліктів — це забезпечити, щоб усі країни, включаючи найбільш уразливі, мали доступ до економічних можливостей. Просування економічної системи, яка не лише базується на конкуренції, а й на рівності та сталості, дозволить країнам, що розвиваються, не відчувати себе маргіналізованими. Це може включати створення інвестиційних фондів для країн, що прагнуть трансформувати свою інфраструктуру, сприяти інноваціям та зменшувати нерівність.5.      Фундаментальна роль освіти для миру Ми ніколи не досягнемо справжнього миру без глибокої культурної зміни, яка починається з освіти. Важливо, щоб нові покоління навчалися вирішувати конфлікти, розуміти різні культури та цінності глобальної співпраці. Заохочення емпатії та дипломатії в класах, особливо в країнах із історичними напруженнями, має потенціал побудувати тривалий мир, де народи побачать свої інтереси в колективній стабільності.6.      Філософський виклик: як подолати війни ідеологій Екстремістські ідеології, такі як ті, що сприяють авторитарним режимам, є однією з найбільших перешкод до миру. Необхідно просувати глобальну філософську зміну, яка оцінює загальне благо і мирне співіснування більше, ніж абсолютну владу.  Щоб досягти більш мирного світу та встановити верховенство справедливості та глобальної співпраці, необхідний глибоко людський та стратегічний підхід. Ось кілька пропозицій для вирішення складних ситуацій, які переживають Україна, Тайвань, Близький Схід і весь світ.1.      Мультилатеральна дипломатія як основа миру Важливо, щоб великі держави та міжнародні організації, як ООН, продовжували постійний дипломатичний підхід, шукаючи спільні рішення для зменшення напруженості.2.      Сила стратегічних економічних дій Економічний тиск, ізоляція та зміцнення альтернативних економік можуть допомогти змінити курс Росії та Китаю, сприяючи довгостроковій стабільності.3.      Забезпечення стабільності без сили В Україні та Тайвані мир слід шукати через міцну оборону та підтримку союзників, а не через безпосередню військову конфронтацію.4.      Інклюзивна економіка для світу Необхідно забезпечити рівні економічні можливості для всіх країн, щоб уникнути майбутніх конфліктів.5.      Освіта для миру Освіта, що пропагує співпрацю, розв'язання конфліктів та емпатію, є важливим кроком для побудови мирного світу.6.      Як подолати агресивні ідеології Зміни в глобальній філософії повинні сприяти більшому благу та мирному співіснуванню, що зменшить вплив авторитаризму.7.      Відновлення миру на Близькому Сході Почати поступові медіаційні процеси для врегулювання конфлікту між Ізраїлем і Іраном.8.      Роль громадянського суспільства Громадянське суспільство та приватний сектор повинні активно долучатися до будівництва миру.Висновок: Тривалий мир через спільні зусилля Ключ до світового миру — у спільних діях націй, що поєднують дипломатію, оборону, економічну співпрацю та спільні цінності. Це дасть можливість створити мирне і прогресивне середовище для всіх націй.

[demiurgeua]

Український літак Ан-124-100М-150 перевіз з Близького Сходу до Центральної Азії три пожежні машини

Український літак Ан-124-100М-150 перевіз з Близького Сходу до Центральної Азії три пожежні машини

«Авіалінії Антонова» в короткі терміни безпечно перевезли з Близького Сходу до Центральної Азії три пожежні автомобілі «Rosenbauer Panther 6×6» одним рейсом на літаку Ан-124-100М-150. Український “Руслан” за один рейс перевіз в Центральну Азію три пожежні вантажівки…

[eu-ukraine]

"Томагавки" як аргумент повернення Америки на Близький Схід

Збройні сили США завдали ракетного удару по авіабазі військ Асада у Сирії у відповідь на хімічну атаку асадівських сил у провінції Ідліб, жертвами якої стали мирні мешканці, в тому числі, й діти. Президент США Дональд Трамп підтвердив, що він надав н... Читати далі »

[kotbezsapog-blog]

Як світ має відповісти тероризму?

Переклад статті з “The Atlantic”

Тільки цей березень побачив низку головних терористичних атак по всьому світу, включаючи Кот-д’Вуар, Бельгію, Пакистан, Ірак і Турцію, де в цілому було вбито більше сотні людей. Їх барабанний ритм видається лякаюче сталим і підкреслює факт, що приблизно за 15 років після того, як Сполучені Штати розпочали так звану глобальну війну з тероризмом, перемога все ще не в полі нашого зору.

То що ж це означає? Чому поліція по боротьбі з тероризмом, яка в різних країнах світу намагається протидіяти йому, починаючи від глобальних воєн до посиленого нагляду за контрпропагандою у Твіттері  і прямих репресій, здається,  своїми діями тільки робить проблему менш важливою. Це правда, як нещодавно припустив журнал «Foreign Policy», що коли мова йде про боротьбу з тероризмом, міжнародна спільнота не має ідей? Або те, як ІДІЛ невпинно втрачає територію в Іраку та Сирії, і навіть її нападки на Захід, є у ��еякій мірі сучасною кампанією?

Тероризм є старим явищем, у світі є ряд країн, які були поглинуті ним і боролися різними способами. Вирішуючи, як знайти правильний підхід до поточної проблеми тероризму по всьому світу, варто спитати, що нового і дійсно відмінного він має, які прецеденти можуть сповістити нас про майбутні відповіді, та завдяки яким невдачам у минулому ми  можемо навчитися і просуватися вперед.

Відповідь:

В усьому світі проблема тероризму загострюється.

 Питання:

Де? Відколи? Якою мірою?

 З історичної точки зору, тероризм є рідкісним явищем і численні терористичні напади все ще виняткові. З точки зору великої кількості окремих терактів, скоєних, наприклад, у Сполучених Штатах та Європі, явище тероризму значно знизилося зі свого піку у 1970-х.( В той час, ліві і праві терористичні угруповання були активними по всій Європі, а Сполучені Штати мали особливу проблему з націоналістами з Пуерто-Ріко).

США знаходилися в особливій безпеці з часу терористичного акту 11 вересня; найбільша кількість жертв терористичних нападів з того часу з’явилася у Сан-Бернардіно в 2015 році, де загинуло 14 людей.  В цілому, кількість загиблих від терористичних актів у Сполучених Штатах з 2004 по 2014рік, тобто в останнє десятиліття, з якого ми маємо дані, складає 56 людей. Це значно нижче ніж кількість жертв у 1990-х, коли 218 людей загинуло від терористичних атак у США, 168 з  яких були вбиті під час вибуху в Оклахома-сіті.

Кількість світових терористичних актів, і кількість загиблих від них в останні роки таки загрозливо збільшилася, і в основному обумовлена подіями тільки в п’ятьох країнах  - Іраку, Нігерії, Афганістані, Пакистані та Сирії. Як сказано в повідомленні Державного департаменту на основі даних до 2014 року: «Кількість терактів у 2014 році зросла на 35%, загальна кількість загиблих збільшилася на 81% у порівнянні з 2013 роком», частково через збільшення летальності деяких окремих актів. «У 2014 році відбулося 20 терактів, які вбили більше ніж 100 людей, в порівнянні з двома такими актами у 2013 році».

З іншого боку, ніхто насправді не погоджується з визначенням «тероризм» - досягли обґрунтованого рівень консенсусу, що тероризм – це політично вмотивовані атаки на недержавні суб’єкти, але немає чіткої межі, де «тероризм» закінчується і починаються акти «повстання» або «громадянської війни». Як нещодавно зазначили ��жон Мюллер і Марк Стюарт: «Фактично будь-яке насильство з боку повстанців у громадянській війні зараз називають тероризмом.. До 9/11 тероризм за визначенням був вузьким явищем.. Якщо ж терористичне насильство ставало дійсно стійким і просторим, діяльність в цілому більше тероризмом не називалася, а ставала «війною» або «повстанням». Вони прийшли до висновку: «Після злиття повстання з тероризмом у трагедії 9/11 здавалося, що світ купається у тероризмі, у чомусь, що підігріває невиправдану тривогу поза зоною бойових дій, де тероризм залишається дуже вузькою небезпекою.»

Навіть з таким експансивним визначенням, менше ніж 7% жертв насильницьких смертей у всьому світі є результатом тероризму. Як у минулому році наголосив Мікаш Зенко у журналі «Foreign Police»: «Громадяни ряду країн Центральної Америки та Карибського басейну все ще перебувають під більшою загрозою стати жертвою вбивства, ніж іракці та сирійці – жертвою тероризму.»

Відповідь:

Ключовою відмінністю зараз є ІДІЛ. Аль-Каїда лякала, але в неї ніколи не було власної квазідержави. Для терористичного угруповання керувати такою великою територією – безпрецедентно.

Питання:

Яким чином? Усвідомлення того, чи є ІДІЛ безпрецедентним терористичним угрупованням вкотре більшою мірою залежить від того, як ми визначаємо «тероризм». Така базова тактика використовувалася великою кількістю організацій упродовж усієї історії. ІДІЛ – не перше збіговисько, яке утворило партизанську організацію і силою окупувало велику територію. Комуністичні бійці Мао Цзедуна використовували тероризм на перших стадіях громадянської війни у Китаї перед поваленням націоналістичного уряду Чан Кай-ши у 1949р.

 Як уряд, ІДІЛ не перша почала впроваджувати жорсткі та суворі правила, щоб втримати народ під своїм контролем – Талібан в Афганістані відомий багатьма подібними практиками, включаючи обезголовлення і публічні страти, і діючий уряд Саудівської Аравії теж послуговується такими тактиками. ІДІЛ зробив можливим експорт насильства по відношенню до цивільних осіб за межами своєї території -  країни від Ірану до Куби зробили те саме. І там ще раніше були прецеденти на користь уряду, базовані на культовій фігурі, яка стверджувала божественні якості і наміри панування над світом. Брайан Майкл Дженкінс, вчений, який досліджує тероризм, нещодавно зазначив:

У 1881р., коли ісламський священнослужитель, якого пізніше назвали «Судан», оголосив себе Махді – наступником пророка Магомета і лідером всесвітнього джихаду, альтернативою покорі була смерть. Держава Махді пала на початку ХХ століття, його великим амбіціям не судилося реалізуватися.  

 Те, у чому ІДІЛ досягає успіху – це посилення концепції загрози, яку вона представляє для інших країн Заходу і Америки зокрема. Вбивство громадян з країн Заходу є тільки маленькою частиною того, як вони це роблять. Тероризм частково «працює» шляхом привертання уваги до політичних причин, які є його мотиватором. Електронні ЗМІ, включаючи соціальні мережі, збільшують і поширюють цей ефект, і ІДІЛ це доволі вміло використовує, починаючи з розповсюдження жахливих відео з обезголовленням і закінчуючи взяттям на себе відповідальності за такі акти, як стрільба в Сан-Бернардіно, у яких пряме посилання нападників на ІДІЛ є непевним.

 Акти терористів, натхненних ІДІЛ, які нещодавно побачила Європа, показують, що це не тільки балачка. Однак варто пам’ятати, що і це теж ми вже бачили раніше. У 1988, підозрювані у лівійській розвідці агенти підірвали літак Pan Am 103 над Локербі, у Шотландії, де на борту загинули 259 осіб, і 11 на землі. Також нещодавно Аль-Каїда здійснила ряд атак масового ураження в Європі, в тому числі вибух на залізниці Мадриду у 2004 році і вибухи у транспортних засобах Лондону у 2005 році, де загинуло 56 осіб.

 Відповідь:

Правильно, але ІДІЛ заявила про свої наміри продовжувати тероризувати Захід. Якщо ми хочемо захистити Захід від терористичних атак, ми повинні побороти тероризм в корені – на Близькому Сході.

 Питання:

Чи є Близький Схід справжнім конем проблем із тероризмом на Заході? Авжеж, як свідчить Європейська і Американська історія, «тероризм» в цілому не є відкриттям Близького Сходу. Що, звичайно ж, і не говорить, що терористів там немає; їх основними жертвами є прості іракці та сирійці.

Але терористичне насильство продовжує набувати багатьох форм по всьому світу. Наприклад, у Сполучених Штатах терористи «не джихаду» вбили більше людей ніж терористи джихаду в роки після трагедії 9/11. Нова Американська Фундація підрахувала смерті від подібних атак за останні 15 років, і в результаті виявила 93. Сорок п’ять з них були зумовлені насильством джихаду, 48 організація класифікувала як «далекі від атак «правих»», такі як стрілянина у церкві Чарльстону в 2015 році. Одним із терористичних актів з найбільшою кількістю постраждалих на Європейській землі, до початку минулорічних атак у Парижі, був теракт 2011 року. А��дерс Берінг Брейвік вбив 77 людей, більшість з яких ще були дітьми, у Норвегії , коли він, за словами ВВС, «протестував проти побаченого ним марксистського і ісламістського захоплення Європи».

 Аналіз, проведений «The New America», також показує, що терористи, які прагнуть джихаду у Сполучених Штатах з часів 9/11 майже ніколи не бувають іноземними загарбниками, відправленими з-за кордону, на відміну від 2001 крадіїв.  Серед людей у США, які за останні п'ятнадцять років були звинувачені за злочини, пов’язаних з тероризмом джихаду, більшість була громадянами Америки, тими, що здобули громадянство і народженими у ній.  Вибухи в Лондоні у 2005 році здійснили громадяни Великобританії. Терористи у Парижі в більшості за своєю національністю були французами і бельгійцями. Тому такі пропозиції як, наприклад, обмеження імміграції, щоб вирішити проблему тероризму, прямо не пов’язані із тим, звідки йде загроза.

 Відповідь:

Але керівники ІДІЛ базуються на Близькому Сході – конкретно в Іраку та Сирії. Якщо ми просто вб’ємо халіфа ІДІЛ Абу Бакр аль-Багдаді та наближених до нього, вся організація обвалиться навколо нього.

Питання:

Наскільки ІДІЛ залежна від Багдаді? Він є надзвичайно важливим як в якості духовного лідера організації, так і в якості «повелителя правовірних», як він сам описав себе. Але це не говорить нам про те, наскільки він насправді керує щоденними операціями угруповання; в останньому році він був травмований під час авіа удару, і ІДІЛ навіть в такій ситуації була в змозі захоплювати значну кількість територій. Більше того, пропаганда в ІДІЛ уточнює надавання бійцям «повної тактичної автономії» і заохочує «окремі дії по самостійному радикалізуванню людей, які ніяк прямо не контактують з ІДІЛ, але тим не менше свідомо діють від її імені». Ці особистості не мають гострої необхідності у Багдаді для скоєння терористичних актів .

 Так само немає точної відповіді, що відбувається, коли ти усуваєш лідера бойової організації. Ця тактика допомогла пришвидшити крах таких терористичних угруповань як японська Аум Сінрікьо і Сяючий шлях з Перу; з іншого боку, те, що Ізраїль багато років робить мішенню лідерів ХАМАСУ, до сьогодні не розбило це угруповання. Бувають випадки, коли усунення лідера угруповання може тільки підвищити рівень насильства у їх діяльності, яке розгорнеться на тлі боротьби за престолонаслідування  або зниження дисципліни серед рядових бійців.

 Відповідь:

Це означає, що реальне вирішення проблеми може відбутися онлайн. ІДІЛ приваблює тисячі іноземних  бойовиків до своєї справи; те, що мають зробити США – боротися з можливістю ІДІЛ розповсюджувати свою ідеологію через інтернет.

 Питання:

Яким чином люди взагалі «радикалізуються»? Ніхто насправді не знає, як це відбувається, або завдяки кому; єдина річ, з якою погоджуються дослідники тероризму – немає чіткого «контуру» типового тероризму. У статті Washington Post, розглядаючій кримінальне тло деяких новобранців ІДІЛ у Європі, Джобі Уоррік і Грег Міллер зазначають, що в той час, коли ідеологія ІДІЛ може спонукати до насильства, іноді насильство з’являється перед ідеологією. Вони написали, що «деякі європейські чиновники говорять, що в останніх терористичних актах злочинці, судячи з усього, входять в ту хвилю новобранців, яка радше є не «радикальними ісламістами», а «ісламізованими радикалами» -  людьми з зовнішніх меж суспільства, які відчувають себе як удома з терористичною організацією, відомою актами обезголовлення заручників і знущаннями з беззбройного цивільного населення».

 ІДІЛ багато зробила для можливості радикалізувати та вербувати нових членів онлайн. Але тут теж не завжди зрозуміло, як працює причинно-наслідковий зв'язок. Немає сумнівів, що ІДІЛ звертається до аудиторії в різний спосіб – починаючи з наголосу на ймовірній ісламській утопії і до розповсюдження закривавлених відео. Але те, що ми знаємо про нападників у Брюселі і Парижі підкреслює важливість індивідуальних ставлення до вербування. Це не випадковість, що багато з них прийшли з тих самих районів Брюселю, або навіть були пов’язані один з одним.

 Як нещодавно сказав мені Чарлі Вінтер,старший науковий співробітник університету  штату Джорджія з питань транскультурних конфліктів та  ініціативи насильства, набір до рекрутів має більше спільного з особистим спілкуванням , ніж с пасивним поглинаннями пропаганди у Твіттері. «Я думаю, що не зважаючи на те, працюють вони онлайн чи офлайн, вони діють у схожий спосіб і пропонують схожі речі», - сказав він, маючи на увазі їх приналежність і зобов’язання.

 ***

Відповідь тероризму не є легкою, тому що саме питання складне.

 Що змушує людей брати до рук зброю? Тут не має загальної причини для усіх. Який тип людей робить це? Немає визначеного типу. Чого насправді хоче ІДІЛ? Залежить від того, яких членів ІДІЛ ви спитаєте.

 Досі історія тероризму показує, що різні терористичні кампанії по всьому світу припинилися, з різних причин. Іноді вони закінчувалися шляхом політичних переговорів, наприклад, коли Ірландська республіканська армія в Північній Ірландії погодилася відмовитись від зброї в обмін на політичну протекцію. Іноді кампанії припинялися через постійних контроль з боку уряду і крах іхнього керівництва, як зробили Червоні бригади в Італії у 1970-х роках. А іноді колишні «терористи» виграють і зосереджують в себе політичну владу, як комуністи Мао зробили у Китаї.

 Попереднє покоління терористів були розбиті, хоча на їх поразку знадобилися десятиріччя. Теперішні терористичні угруповання можуть мати різні цілі, але чому відношення до них має відрізнятися? В якості альтернативи, що станеться, якщо вони виграють?