#ЖИТТЯ

[katiagray]

[nadehika]

13.12.2024

Зрозуміла що сюди я щось пишу, лише коли стається щось погане.

Але в цьому році було дуже багато поганого.

Більше місяця назад у мене помер ще й дідусь (татин тато).

А мені здається що я розучилася горювати. Адже не зважаючи на те що я його дуже сильно любила, як і бабусю яка померла раніше, я за ними не плакала. Таке враження що я недостатньо горювала. Таке враження що смерть брата на війні просто забрала мої всі горювання, і на інших їх не вистачило… Ну або можливо я ще не дійшла до того моменту коли остаточно це зрозумію.

Але як і бабуся - дідусь вже давно хворів. Йому зробили операцію на серце, він прийшов до тями але ні рухатися, ні говорити ні чути він не міг, а потім через кілька днів помер, адже тромб так і не змогли витягнути. І в себе в голові я прямо бачу як меншає моя сімʼя. І те що я так далеко, і не можу бути з ними щодня мене мучить.

Ще я змінила роботу. Стара здається випила з мене всі соки😵‍💫 І без відпочинку нирнула в нову. І пропрацювавши менше місяця, я зараз вже тиждень на лікарняному 😅 Насправді я почувала себе виснаженою, можливо саме тому так легко захворіла на щось вірусне. Кашель, висока температура, нежить, біль у голові горлі і вухах це все атакувало мене одночасно. І зараз я відлежуюсь (хоча завтра вже піду на роботу 👀).

Я не можу нічого хорошого сказати про нову роботу крім того що вона ніби не дуже фізично тяжка. Ніби. Адже я майже годину пішки добираюся на роботу (так як в мене немає автобусів туди). Ну і ще робота в холоді (що можливо призвело до моєї хвороби). А так нічого цікавого. Типу як не крути виходить що я поміняла шило на мило😅 Але тут скрізь так, якщо ти працюєш на звичайних роботах то зп приблизно одинакова +- декілька центів в годину.

[deadbattsblog]

реаєструюсь всюди щоб відчути хочу якісь емоції

[wiviwx]

Здається.. ми втрачаємо щось дуже важливе.. №2

Я ще можу багато говорити на цю тему.

Звісно. Технології — це прогрес. Все робиться для комфортного життя. Але в дечому це життя стало штучним, несправжнім.

Скільки часу ми проводимо в телефонах? Багато. В когось це 2 години, в когось 4 а в когось взагалі 12 і більше. Але порахуйте скільки це днів. Днів, витрачених на що? На віртуальне життя? На несправжнє існування? А уявіть, скільки це вийде років, витрачених ні на що. Страшно уявити.

Через це віртуальне життя в нас з'явилися хибні уявлення про ��еякі речі. Наприклад, про вподобайки під фото в інстаграмі, як прояв уваги та симпатії. А признання в коханні через переписку це повний жах (особисто для мене). Ви не бачите людину, не можете дивитися один одному в очі, не можете відчути цей момент, емоції тощо. Не буде навіть, що згадати.

Десь приблизно рік тому я видалила тік ток. Спочатку, така дія дає хибне уявлення того, що ви втратили щось важливе, тому тут треба проконтролювати себе і не зірватися. Після цього, я стала більш щаслива і продуктивна. Та десь близько місяця тому я вирішила знов скачати, просто для експерименту. Після перегляду декількох десятків відео я почувалася жахливо, ніби з мене всі соки вичавили. Тому я одразу видалила цю соцмережу і не хочу більше туди повертатися.

Я абсолютно не жалкую про це рішення, я нічого важливого не втратила. Все важливе у мене не в телефоні. Важливими є рідні, кохана людина, коти, собаки і так далі. Усе. Усе, що реальне, а не віртуальне. Телефон потрібен, щоб ми могли підтримувати зв'язок з усім важливим для нас. А не жити там інше штучне життя.

Зараз я така сама залежна від телефону, як більшість, але я хочу це змінити. Більшість екранного часу я витрачаю на спілкування та навчання, тому це вже прогрес, бо я не просто залипаю на якісь дурниці. Та всеодно хочу мати більше контролю над цим. Я хочу жити!

[madame-yadviga]

43 дні

І мені стукне 29. Гххх.

[ukrgleb]

9 років моєму щоденнику у Tumblr! 🥳

[vk21sj]

Бісить, коли тобі упрікають, що на тебе тратьтя гроші, одягають, навчають. І кучу всього, а ти не благодарний, що не зміг виповнити прохання.

А мені дійсно страшно сідати за руль, і на це є причина. Я не просто так говорю, що не хочу/не можу. В мене паніка набігає коли бачу цей руль, хочеться встати і втекти від машини. Но, ні я виповнив ваше прохання, терпів коли ходив - навчатися. Хоча ви так довго на мене давили, що треба їздити. Типу це для тебе буде краще, будеш в майбутньому казати дякую.

Але я впевнений сказати вам "дякую" за це, не скажу.

Інколи ще хочется так і сказати, що якби ви були не готові до дитини, не потрібно її народжувати. І тоді, як ви кажете: "жили б ми у шоколаді, тільки на себе тратили і бід не знали".

Був вихід, але ні. Ви вибрали іншу сторону.

Інколи краще жити без батьків, чим з тими, які тебе кожного дня морально убивають і саме головне не хочуть розуміти.

[aalmaaa1]

Про який час протягом майбутнього може іти мова,якщо мені навіть в теперішньому його вже не вистачає…

[osssvl]

буває таке, коли люди не розуміють твоїх пояснень, БО ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ НІЧОГО РОЗУМІТИ, БО ЇМ ЦЕ ВИГІДНО, ЇМ ТАК ПОДОБАЄТЬСЯ І ДОСИТЬ ВИТРАЧАТИ НА ЦЕ СВОЇ РЕСУРСИ ЦЕ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ СЬОГОДНІ але колись в один момент закінчиться і можна дихати вільно

[katiagray]

Іноді все особисте краще розповідати котам.

Sometimes it's better to tell everything personal to cats.

[nadehika]

Просто різдвяні вогники які я фотографувала щоб відчути дух Різдва

[deadbattsblog]

[wiviwx]

Здається.. ми втрачаємо щось дуже важливе..

Світ дуже змінився. І, на жаль, в гіршу сторону.

Так, він жорсткий і несправедливий, таке було і буде завжди. Це ніяк не зміниш. Щоб побороти і знищити все зло і жорстокість треба хіба стати ще злішим і жорстокішим ніж те зло. Змусити його тебе боятися. Але і це не переможе зло, бо ним станеш ти. Та тут я би хотіла розповісти не про це.

Хоч і все так жахливо, всеодно було те, що давало поштовх жити і боротися. І невже це щось настільки прекрасне, що змушувало терпіти? Думаю так.

У всьому була душа.

Художники вкладали у свої картини не лише свої вміння але й душу. Архітектори вкладали душу. Скульптори та інші різні люди вкладали частинку своєї душі у свої витвори. І ці витвори оживали. Вони несли в собі якусь цінність, як окрема особистість. Бо у них була душа. І вони могли жити набагато довше ніж той, хто це створив.

Натомість, тепер все стало штучним.

Картини, з шедеврів, перетворилися на незрозумілі мазки та приклеєний банан на стіні, а цікаві та витончені візерунки на будівлях перетворилися на звичайні коробки. В цьому немає душі. В цьому немає нічого прекрасного. В цьому немає нічого. Воно пусте, холодне, мертве. Жахливе.

Так, знаю, я драматизую. Розумію, що світ стає сучасним і у людей тепер інші цінності та запити АЛЕ ДО БІСА ЦЕ ВСЕ!

Світ став неживим. Він помер. Ми всі мертві у ньому.

Єдине, що його могло б врятувати, це любов. Любов до прекрасного та готовність вкладати в це прекрасне душу, щоб воно ожило.

Але і це тепер неможливо. Це нікого не вразить. Таке саме тепер можна попросити намалювати ШІ. А душі вже ніхто й не відчуває.

Для чого я це все пишу? Не знаю. Просто потік думок, які вже давно засіли в моїй голові. Чи мене хтось зрозуміє? Теж не знаю. Можливо так, а можливо прочитають і подумають, що �� якась божевільна і романтизую все підряд.

Та й впринципі всеодно. Я не можу змінити світ, але я можу змінити своє оточення та своє бачення світу. Можу тікати у свою мильну бульбашку і ховатися від усього, що не подобається. Швидше всього я так і зроблю, бо наврядчи у мене вистачить сили повстати проти всього світу.

[madame-yadviga]

Ненавиджу московитів. Ненавиджу те що замість того щоб вивчити англійську я прокачала тоді російську. Воно того не вартувало.

[victoriada]

30 уроків за 30 років

1. Сльози  — не показник слабкості.

2. Батьки не завжди праві.

3. Старший вік не означає наявність мудрості та не є автоматичним критерієм для поваги.

4. Праця на роботі не завжди вчить фінансовій грамотності.

5. Нормально не відчувати нічого до родичів, якщо немає емоційного зв’язку чи близькості.

6. Егоїзм буває потрібним.

7. Психологічне здоров’я не менш важливе за фізичне.

8. Злість і гнів можуть бути здоровою та потрібною реакцією.

9. Краще самотність, ніж люди, які викликають відчуття дискомфорту.

10. Людина сама собі вибирає авторитетів.

11. Авторитету не підкоряються, а поважають його думку.

12. Маніпулювати людьми можна несвідомо.

13. Йти на компроміс означає поступитися.

14. У будь-яких стосунках мають бути домовленості.

15. На все є свій вік.

16. Подарунки не повинні бути заслуженими.

17. Фундамент будь-яких стосунків — повага.

18. Не всі проблеми вирішуються самостійно; просити про допомогу — нормально.

19. Любов/кохання — це не тільки про почуття, але й про прийняття рішення бути разом.

20. Неопрацьовані в дитинстві “моменти” рано чи пізно випливуть у дорослому віці.

21. Треба на людину витрачати стільки енергії, скільки вона ж віддає.

22. Зміни в людині не подобаються тим, кому вона перестала бути зручною.

23. Усі люди навколо — експерти в якійсь галузі, особливо тоді, коли їх не питають.

24. Хороші та погані спогади зникають однаково.

25. Самовираження має в першу чергу приносити задоволення самій людині.

26. Одне вибачення — ввічливість; два та більше — знецінення себе.

27. Спочатку власні потреби та почуття, потім інших.

28. Тримати емоції в собі шкідливо для здоров’я.

29. Це не синдром самозванця чи низька самооцінка; це потяг довести оточуючим свою значимість.

30. Моє існування вже є причиною себе цінувати.

[ukrgleb]

Гадаю, усім знайомий стан, коли ти сам собі здаєшся нудним, дивним тощо. Тобі здається, що оточуючі тебе не розуміють і сміються. Але, я думаю, що це переважно через втому. Звісно, ви можете бути трохи не таким. Але це не означає, що вам треба цього соромитись, та не робити те, що хочеться. Постарайтесь, навіть у такому стані цінувати та приймати себе.