#Дивна

[magdalenagigova]

Миро, Поли Генова и Дивна пяха за Bellissimo клиник

Миро, Поли Генова и Дивна пяха за Bellissimo клиник Нети също се включи в шоуто, но само с изключително атрактивен танц по време на изпълнението на Поли, което предизвика бурни овации и много танци и  в залата Bellissimo клиник отпразнува 5-ти рожден ден с грандиозно парти с Холивудски мащаб и блясък. Количеството родни звезди уважили събитието беше впечатляващо, сред тях: Миро, Поли Генова, …

[belegven]

в ріхтера – мак, у скіфа – той барвінковий мак-мутант

(бо ріхтер - квітонька дивна унікальна)

раз-по-раз повертаюсь до улюбленого ханахакі!ау

в кожному фандомі🥀

[poisonousmelissa]

Середина зими. Тато: нам треба на шашлик, м'ясо я купив у суботу в гаражі його посмажемо.

Оце я розумію. А то ми вже два роки не їли шашлик, хоча мангал в гаражі є.

Таке відчуття, що весна прийшла, а зима якось випала. Снігу нема, святкового настрою теж не було. Зима якась дивна. А потім в березні випаде сніг і буде -10° тьфу тьфу тьфу.

[zvychaynedivchysko]

Подруга нещодавно викладала в сторі скрін коментаря в якому просто була історія, як її сестра побачилась з однокласниками на святі і все б добре, але російськомовні ведучі. На основі цього я згадала літні табори, я в них їздила з 2014 здається або 2013 року, взагалом п'ять разів, це були різні табори лише один з них повторився, і я почала пригадувати що ми обирали на кричали, в перший раз загін називався "каструля" і кричалка була російською, бо єдине що я пам'ятаю то це що ця каструля повинна була варити з червня по липень (місяці російською, це була перша зміна тому так), вдруге це був "патимейкер" звісно не українською і з дещо зміненим текстом, втретє був цей самий табір, але я зовсім не пам'ятаю що там було (я переплутала місцями через те що це був один табір, але другу назву мені ніщо не нагадало), в перед останній раз був "розовый гусь" була якась дивна пісня до хвилини і дівчата її знали, в нас був суто дівчачий загін і звісно нічого українського, і лише останнього разу в таборі була вимога щоб назва загону і девіз були українською, це до речі був перший раз що діти самі вигадувала девіз, а не обрали з купи в інтернеті і назва була "цукерки з плюсиком" девіз будувався на словах "за щокою бовтається".

Це я все до чого, що якщо не стоїть завдання вигадати девіз по вимогам то все буде російською, бо більшість за неї, тоді ж коли навіть будь які прориви української пройдуть повз. Звучить так ніби все повинно бути під примусом, але ні, все повинно бути з націоцентризмом, дивлячись на те якими зростають діти і як їх виховують можна багато сказати про націю.

[benjamiina]

тож про новини

світ дивна штука, особливо в моменти, коли зіштовхує людей з минулого ще раз.

так, повернувшись в Україну, я майже випадково зіштовхнулась зі своєю колишньою дуже близькою подругою. три роки ми не перекидались жодним словом. спілкування обірвалося дуже раптово, і двобічно. два рази я ігнорувала думку, про контакт з нею, але третій раз припав на день перед різдвом, і ми обмінялись подарунками.

вона запитала як я, я відповіла, що шукаю роботу. я запитала як вона, вона відповіла, що на роботі завал, через нестачу персоналу.

минуло два дні, і от я стою перед дверима до відділу кадрів, подаючи заявку. спілкуюсь з головною, подобаюсь їй. другого січня, тобто завтра, йду офіційно влаштовуватись. п'ятого січня починається стажування. стажує - ця сама подруга.

це моя перша серйозна робота, і зізнаюсь чесно, мені дуже лячно.

[youkomorie]

Цікаво, а то я одна така, яка любить перевіряти в загальних студентських чатах, коли останній раз краш був в мережі?

Чи може я просто дивна?

Це не сталкерство, це я думала, писати мені йому чи ні.

[not4yourmind]

Минулі осінні дні проходять нейтрально-меланхолійно.

Тільки татуювання чухається, що страшне. Ну але це нормальні процеси. Вже майже зажило. Просто увага на такому акцентується.

Дні течуть дуже швидко. Я здав велику частину роботи по квізу на перевірку. І це приємно. Деякі питання мені прямо аж самому сподобались. Буде сумно, якщо вони в результаті не зайдуть організаторам. Але… менше з тим.

Була дивна ситуація, яка мене також трохи засмутила та вибила з рутини. Останні події в країні (чисто моє припущення) змусили організаторів квізу робити «закриті івенти». Тобто на період гри двері в заклад закриваються (це приблизно півтори години). І капітанші моєї команди це не сподобалось настільки сильно, що більше вона туди ходити не буде. Як і інші, очевидно. З одного боку, я розумію цю реакцію. А з іншого… навіть не знаю як реагувати.

Зрештою… зрештою на квіз знову я піду не скоро. Ну або команду змінювати. Але я до них вже звик, тож навіть не знаю що робити. На мою спробу заперечити, що це «ухилення від мобілізації та нікчемство», а просто банальна спроба догравати гру до кінця. Двері ж в результаті все одно відкриють, нікого в клубі ночувати не залишать, тож і проблема ця більше гіперболізована, ніж ні, я отримав дуже «натякаючу» відповідь, що ці діалоги теж нікчемство. Нуу… Може так воно й є. Загалом не приємна ситуація. Та й організатори відверто дивний рух зробили. І це лише додало проблем в моє збалансоване життя.

Дні течуть дуже швидко. Я активно спілкуюсь з одною дівчиною. Насправді цікаво. Воно доволі не вимушене і приємне. Хоч і не завжди ми погоджуємось у всьому один з одним, все одно вдається якось зберігати оту іскру зацікавленості протягом тривалого часу. Зрештою. Осінь. Пора чаю, комп’ютерних ігор, книжок… Ааа. Я передзамовив прикольну книжку, як на мене. Щось про котів та сенс життя. Думаю буде цікаво.

Та й якось усе.

[zlabjola]

Мені хочеться плакати. Я якось пошкодила ногу і просрала сьогодні пів дня на горе лікарів.

Нога опухла сильно більше через те, що я дарма ходила туди сюди. Лікарняний мені не відкрили і взагалі неясно, що це взагалі було. Моя сімейний лікар зараз на якихось курсах і найближчий прийом аж 26-го. Я пішла до чергового.

Там якийсь дід "ну и что вас не устраивает" і медбрат похуїст. Виписали направлення до травматолога. Він теж хамло і медсестра дивна.

А я весь час тепер думаю, чого я дурна така, чого не почекала трохи довше і не перевірила чи є направлення в хелсі і лікарняний. Чи не переглянула відгуки в гугл картах. Там було про цього травматолога. Чому я така тупа. Нога розболілася поки я ходила. Тепер завтра доведеться пояснювати все це начальству. Я просто роздратована. Страшенно. І засмучена. Весь час наче нормально все десь місяці два, а потім як почнеться якась хуйня. І все разом. Я виходила двічі сьогодні і двічі саме в той момент, як я дійшла на зупинку починався дощ. Наче всесвіт такий "на сука, на ще"

Я питала поради у батька, я ніколи раніше не відкривала лікарняний. Або хворіла на неофіційній роботі, або брала день і терпіла на офіційній. Він спитав поради щодо мазі у знайомої. Якась наша родичка. Мене трохи турбує частота її виринань у наших розмовах. Я не вважаю, що батько зраджує матері. Але і не думати, що це все дивно співпало не можу.

[soulcolonoscopy]

some years ago i had this story in mind about a group of immortal people facing up to the end of the world.

they would be born throughout human history to allow for the "processing" of human forms of cognition and communication by the universe at large, from oral tradition to public, and then mass, media. they would have no grasp on the particulars of this process, nor the nature of the coming end, or the rules of their own rebirths & assumed "domains" - because there would be nothing solid to grasp: only stories strung, shaping reality and caving under it.

every time one of them dies, others must bear the load of their share until resurrection. and the gap between new "processors" being born shortens as humanity exponentially grows along with its self-reproducing dam. but the first one was the loneliest, and before the others had no respite, getting dragged back into light the instant the last flicker of the mind-star gets snuffed out.

that's Ryo. probably.

she's stories told, her own having dragged on for so long it can no longer retain continuity; it began pre-language and had to spin itself as the tree got to branching. her sense of time has to be episodic to avoid turning entirely anachronistic: anything told is necessarily unwritten.

minding all that, it's her - ontologically? or just epistemologically? - unstable ass that informs others about the coming end & gets to supervise the fallout.

...and yeah, among other things I've drawn her in a 19 c. Ukrainian setting (having Polissya in mind) because I wanted to & it makes sense for her to prefer living near the steppe, yet within the reach of some proper woods to take cover in / escape through. дивна смуглява пані з ліплянки в лісі, що її вечорами бачать як ходить збирає каміння вздовж струмка, до якихось своїх міркувань придивляється, кладе принадні д�� кошика. показується мало, ба малі від неї завжди приносять якісь оповідки...

avoids living in densely populated areas and, for a long stretch of history, appearing in environments where her appearance gets heavily racialized. unless absolutely necessary - cue that last sketch of her greeting the new guy.

(tbc)

[du-sha]

У мене є страх збожеволіти і не помітити цього.

Так я дивна, але хто в цьому світі взагалі нормальний?😁

[yournextexmistake]

"у тебе був неправильний діагноз треба перепройти психіатра"

дякую за пораду, але пиздуйте нахуй.

я психіатра щороку проходжу для МСЕК... от мені зараз не вистачає тільки з РАС носитися, як курка з тріснутим яйцем.

а ще, я вже маю файну колекцію розладів ї хвороб.

мій аутістік вайб не робить мені сильних проблем. я дивна від народження, ї приймаю це спокійно.

усі знають, який діагноз для мене правильний, тільки я тут дурненька, не розумію свого "щастя" бути з офіційним папірцем.

[zvychaynedivchysko]

Я тут писала що оцей "в душ і без мене?" люди дійсно використовують, і є відповідь. І я в шоці суто через те що це не в межах моєї бульбашки (мені подобається що ці бульбашки створили, бо інакше було б "в межах мого розуміння/моєї реальності").

Я людина яка зовсім не вміє фліртувати, і навіть не намагається. Я, як читала романтику п'ять років тому з деякою відразою (а то звикли вони до крінжа), так і читаю, але тепер ця відраза стала менше і я думаю чи ��е цілком реальні діалоги.

Відчуваю себе дорослою дитиною, ніби рочків вже багато, люди вже повним ходом одружуються, народжують і консервують життя (банки, не звучить). А я відчуваю немов застигла на одному місці і нічого не хочу, я не хочу змін, я боюсь нових людей, я боюсь людей, я боюсь взаємодії. І нібито в цьому немає нічого такого, але ж є. Я відчуваю що я дивна. З одного боку я б хотіла легко знаходити людей на одну прогулянку, можливо навіть єдину, а з іншого боку я не хочу написати подрузі, бо я відчуваю якусь потребу, для мене це як використання людей. Ось мені приділять час і це трагедія.

*Ці роздуми розпочались з категорії "підліткові фільми", я просто задумалась чому немає для "дорослих", а потім згадала що в цій категорії.

[starlitfragments]

Від учорашнього грайливого настрою не залишилося й сліду. Захворіла вдруге за цей рік, а він тільки почався! Сподіваюся, цього разу це не коронавірус. І знову після виходу в людне місце… мій імунітет просто жахливий. Або ж у мене якась особливо дивна алергія на скупчення людей.

[ukrgleb]

Останнім часом мене переслідує думка: як би я жив зараз якби народився жінкою?

Дивна думка, чи не так?

Але відповідь не змусила чекати: я жив би простіше, не брав би так багато відповідальності, і менше б вимагав від себе.

Робив що робиться, і жив як живеться.

А коли ти чоловік, ти повинен. Хоча, чому це ти повинен? Просто народившись певної статі ти вже щось повинен?

Якось це тупо.

[poisonousmelissa]

Моторошне сяйво одна з книг, яку я хотіла прочитати до кінця цього місяця і нарешті щось прям, що дуже мені сподобалось.

Взагалі я прочитала книгу в кінці листопада, але потім почалась сесія та і диплом треба було дописувати. А зараз я нарешті вільна і можу нормально все розписати.

Це детектив, про дівчину, яка працює медіумом і її запорошують у маєток графа допомогти йому знайти вбивцю його коханої нареченої.

Тільки наша гг не справжній медіум і вона просто так на життя заробляє. Вибір невеликий. Або не справжні спіритичні сеанси, або проституція. Та і її не зовсім запрошують у маєток, а сімейний адвокат графа її привозить і таким чином рятує її з в'язниці.

Адвокат каже, що граф дуже закоханий у свою наречену, яка померла скинувшись зі скелі, і граф не може повірити в офіційну версію - самогубство. І тільки наша гг може дарувати графу душевний спокій своїм сеансом. Тим часом граф, який не кохав ту наречену, просить гг провести фальшивий сеанс і знайти вбивцю, бо хоче хоча б таку справедливіть в житті його нареченої. Наречену звуть Одрі і граф наслідує титул графа тільки тому, що батько Одрі помер, а Одрі жінка і не може стати главої сім'ї. От і знайшли далекого родича, який запропонував Одрі одружитися, щоб вона продовжила жити в маєтку.

Одрі то окрема тема. В книзі приблизно кожну другу главу, ��ноді більше, йдуть записи Одрі у її щоденику, і гг пізніше його знайде. І я заплуталась у чоловіках Одрі. А ще посміялась з того, що у дівчини не вийшло з першої зустрічі звабити графа і вона знайшла собі іншого чоловіка. В той час графу було тупо некомфортно в новому місці серед незнайомих людей і йому просто треба було трохи часу, щоб освоїтися. Він пізніше гг казав, що очікуваав, що в нього з Одрі з часом будуть теплі стосунки.

Повернемося до чоловіків пані Одрі, вона весь щоденник пише про якогось коханого і це виявляється пес з картини в її кімнаті. Хоча я спершу думала, що це ще один чоловік. Одрі в нас ледь не замутила зі своїм братом. Тільки вона не знала, що він її брат. Дізналась вже коли за графа виходила. Як раз цей брат хотів і захопити титул графа. Брат виходить бастард, але він знайшов документ який підтверджує, що він може бути наслідником і цей документ розірвала Одрі. Прорахувався, але де. Потім Одрі замутила з сімейним лікарем, який був кращим другом графа і вагітніє від лікаря. А ще вона там пише що любила розважатися з прислугою. Щоб це не означало. Дивна вона короче. Дуже дивна.

Там ще є про сімейне прокляття, дід, батько та і сама Одрі зійшли з розуму. З гг теж цікава історія, пару разів згадується, що гг напророчили смерть біля моря до 19 років. Гг як раз після цього розслідування і сеансу виповнювалось 19. А маєток стоїть на скелі біля моря. Гг до речі майже загинула там. Ще цікава річ гг згадує, що вона сама вбила когось. В кінці з'ясується, що нікого вона там не вбила.

Все заплутано, дуже цікаво і всю книгу гг така привидів не існує, це все фікція. Події в книзі: зараз повіриш. Хоча виявилось, що насправді ніяких привидів і не було, то Одрі лякала всіх, поки лазила по таємних ходах. А ще я щось посміялась з того що нам підкинули натяки на романтичну історію гг з графом і в кінці вони хоба і разом вже. І він її врятував ще.

Так що я дуже наполегливо раджу прочитати вам цю чудову книгу. Навіть після того як я проспойлерила весь сюжет і всі події, я все одно наполегливо раджу прочитати книгу.

[deadbattsblog]

з моїм режимом сну якась дивна хуйня. типу... я або сплю 3 години і не можу більше спати до наступної ночі. або бляха сплю до 5ї вечора. і мене це занадто сильно виводить з себе. тому я не пила сьогодні нейролептики і хочу блять вперше за тиждень провести час з дівчиною.

я реально дуже зла на це. я ненавиджу спати вдень. люблю прокидатися до 12ї і тд. АЛЕ Я НЕ МОЖУ