#Відблиск

[batterknowsbetter]

Reflection (2021) dir. Valentyn Vasyanovych

[omint]

[maarchelll]

З листа за травень.

"Вітер ніжно бавився з її волоссям, пестив та вкладав його.

У вічі запитально заглядало вже вечірнє сонце,

Залишаючи між намі німі питання,

Переповнюючи ними повітря, збагачуючи кожен подих.

Вона вдивлялася у небесну далечінь,

а я ловила відблиск проміння, на її ніжній, немов пелюстки у квітів, шкірі"

[tamagavkbear]

Дмухнимир - Племя - SoundCloud

Listen to Дмухнимир - Племя, an album by Дмухнимир on #SoundCloud

[aiwo-tirres]

*

Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів під суворих світань весну пізню. Вже не вирватись більше з затислих обійм, треба глянути дням просто в вічі, хоч навпроти вдаряє скажений прибій, невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти, не закрити долонями зору. Гострий відблиск і відгомін хвиль долетить крізь імлу, хоч найбільш непрозору. Не сховатись, дарма, під наметом краси, в чаді п'яному строф кришталевих. Вітре днів, мої власні слова рознеси, на шляхах їх розвій стомилевих! О поете, дарма, вже тобі не втекти, треба визнати те, що найгірше: чи самого себе не оббріхуєш ти в цих п'янливих, розспіваних віршах?

Богдан-Ігор Антонич

[newermindiary]

творчі сумніви

з перемінним успіхом, але по-троху вдосконалююсь у написанні аквареллю. це навіть помічають мої знайомі. 

ці яблука я малювала тиждень тому і вони мені не вдалися. а я навіть не розуміла, чому. не тільки ж через те, що акварель вийшла якоюсь брудною і невиразною?

при погляді на них, виникає враження, що щось не так.

цей натюрморт я малювала одразу після натюрморту з вноградом, який в свою чергу здається мені напрочуд вдалим(насправді, я гадаю, там був дуже хороший референс) і я навіть хочу його повісити в рамочку на своїй стіні. але на цьому ж малюнку мені подобається як вдалося яблуко і лимон, і аніяк не подобається кувшин. особливо погано на тлі всього виглядає відблиск. тепер я розумію, що саме я зробила не так. маю зауважити, мені приємно усвідомлювати, що цей потужний марафон живопису приносить свою користь і я дійсно набуваю нових навичок, бо інакше мені було б дуже сумно.

після яблук пішли груші і, гадую, перше, що змінилося в мойому живописі - я почала цікавіше прописувати тло малюнку. ці три груші не вдалі, але якось дуже по свойому.

а ось цей гранат мій другий улюблений малюнок. він вийшов приблизно таким, яким я хотіла його бачити, але, як це завжди в мене буває, зовсім не очікувано і майже випадково. особливо я задоволена тлом, що складається з двох кольорів фарби, набраної на пензель одночасно. пігменти не до кінця розмішалися і утворили самовільні переливи на папері. в мене вперше за час практики виникло почуття, що, не зважаючи на помірну кількість деталей, малюнок здається мені завершеним і я нічого не хочу додавати.

в цих грушах чудова пляма на тлі зліва! я випадково крапнула туди водою і потім вирішила не виправляти.

і ось, нарешті, нові яблука! вони вийшли значно кращими за попередні.

наступні груші трохи бруднуваті. але цього разу вони, принаймні, здаються об’ємними. це великий крок, я вважаю!

і покищо останній мій малюнок. троянда. думаю, у мене добре вийшло виділити вазу, але тепер вона випинається з малюнку сильніше за троянду, а має бути навпаки. як так виходить, що три тижні тому я малювала ці квітки краще, ніж зараз? думаю, я перемудрувала. занадто зосередилась на деталях, малювала кожну пелюстку окремо. хоча у перші свої рази я все швиденько плямила по-мокрому. знову ж таки, все вийшло майже випадково. 

коли я намагаюсь повторити випадковий успіх, вважаючи, що я знаю, як мені це вдалося, в мене нічого не виходить. 

не можу також позбавитися ступору, що я не знаю, що роблю і намагаюся занадто контролювати процес. ці речі погано суміщуються. бо як я можу щось конролювати, якщо я гадки не знаю, що я роблю?

***

мене дратує, коли люди стверджуються, ніби для малювання має бути талант. так що це виходить, що примарний талант робить усе за мене? 

іноді, мені здається, що так і є. що я можу не братися за олівець/пензель місяцями і все одно потім малювати краще, ніж до перерви. невже виходить, що мій талант зростає разом зі мною?

але все ж таки я схиляюся, що за власне моє вміння малювати відповідає мій інтелект, а не талант. бо мені ще з часів школи здавалося, що взагалі малювання це здібність розумом визначати співвідношення точок-окреслень малюнка, тобто окомір. топографія паперу. ну і дрібна моторика, що дозволяє робити чіткі і рівні лінії.

наука живопису, яку мені намагалися привити на усіляких курсах і факультативах лише заважала мені у розвитку. думаю, я не научувана. я взагалі найкращі свої результати показую лише під час самонавчання, а у програмі я контрпродуктивна. доведено багатьма роками навчання у закладах і позашкільними заняттями.

але що ж мені тоді робити, якщо я дістала усі свої фарби і пензлі лише заради підготовки до вступу? насправді, я боюся, що, навіть, якщо мені нарешті вдасться перетнути межу зарахування до ВНЗ і я переступлю поріг університету, я дуже швидко знеспонукнуся до навчання. мені вкотре захочеться кинути все і втікти...

[malesick]

пірат.

піратські мотиви наживо ліниво оживають у снах то відблиск уяви глузливий нищить реальності дах

у морі солонім по солоним стежкам шукають пірати скарбів у полоні своїх же рабів

одне пластмасове око сусіднє - протез права рука карає жорстоко ліва - висуває протест

без напряму, течії, свОїх земель по сухій далині тече корабель, солоним морем - стікає в долоні вмиває небо і зорі змиває звідси мене - поволі..

[juliyacherna]

Якщо ти випромінюєш світло - ти приречений рухатись в пітьмі. Ліхтар вдень - марна річ, та вночі, його навіть слабкий відблиск, може врятувати життя та душу. Головне не забувати підзаряжати акумулятори 😉 #думкивголос #думки #думкиукраїнською #думай #think #lite #mood #мысли #мысливслух #люблюэтотмир #любоюжизнь #люблюжиття #lovelife (at Ukraine) https://www.instagram.com/p/Cl-3zzYNpp_/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[me-tentative]

Не прийнято говорити таке вголос, але кожен переїзд це трошки смерть, чесне слово. Переїжджаючи на нове місце, щоразу щось або когось втрачаєш. Хоча не відразу розумієш, чого позбувся.

Якщо я буду переїжджати, то, напевно, я втрачу свої маленькі моменти, які мене постійно радують.

Оранжевий відблиск вихідного сонця на жалюзях. Як він складається в рівні полоси на рожевих обоях. Здається, ніби вся кімната потопає у яскравому вогнищі.

Ранкові обійми. Кожного дня я мушу обійняти всіх хто є дома. Навіть мою кицю. Особливо кицю!

Кухня, яка пропахла свіжозвареною кавою. Як я з мамою чи бабусею сиджу за столом і ми розповідаєм один одному що снилось.

Моменти, які ми проводили разом і веселились. Найчастіше це було у вітальні. Ми любили разом дивитись телевізор і їсти за великим столом. Я просто обожнюю їхні історії. Ми плакали і сміялись, раділи і сумували, ми були завжди разом.

Кожен стіл, крісло, диван, посуд - ці всі речі насичені теплими спогадами. Втрачаючи хоч одну з них, я відчуваю ніби всі м‘язи в тілі тягнуться до серця, скручуються в тугий клубок печалі і заставляють мене плакати. Кожне місце, де немає якоїсь статуетки, виглядає для мене як рана, яка кровоточить, і поставити шов зможе тільки та зламана статуетка. Можливо через деякий час рана сама затягнеться, але допоки це станеться кров буде текти і біль не зникне. А що буде зі мною без всіх речей?

[virtualdevkit]

Про барахолку

Сьогодні на барахолці один чоловік намагався продати намисто із опалового скла за 4.000 гривень. Чоловік намагався людям довести що та річ "місячне каміння" за допомогою слів про блиск. Проте блиск будь-якої дешевої речі на фоні сонячного проміння буде виглядати красиво і яскраво виблискувати. Я хочу написати наступне: опалове скло в Україні позиціонують як "натуральний місячний камінь" однак цей продукт не є місячним каменем. Це дуже дешева річ, котра отримала чужу назву.

Ця річ не є натуральним місячним каменем. Назва цих красивих кольорових штукенцій - опалове скло. Справжня назва.

Взагалі опалове скло як і адуляр, котрий є реальним власником назви "місячний камінь" не є дорогим.

Опалове скло може бути з однакових бусин, проте коштуватиме воно до 600 гривень. Ніяк не 4.000. Якщо ви почули таку ціну - вас обманюють.

Опалове скло:

Опалове скло досить часто виставляють у якості "місячного каменю" проте воно їм не є. Це залишки матеріалу, що використовується для створення прикрас.

Такий вигляд має натуральний адуляр, або його легендарна інша назва - місячний камінь.

Ще різновиди адуляру:

Знову-таки - натуральний адуляр

Також адуляр:

До речі, опалове скло також має другу назву, це - опаліт.

В деяких магазинах ви також можете помітити що дехто пише що типу ця річ створена із натурального опалу. Так, опалове скло містить частини натурального опалу, проте не в значній мірі, через що воно не може мати величезну ціну, адже опалове скло не має жодного відношення до напів дорогоцінного та дорогоцінного каміння. Тому якщо вам видають це скло з величезною ціною - вас обдурюють.

Одні намагаються продати цю річ як "натуральний опал", а інші як "місячний камінь", однак ця річ аж ніяк не коштує величезних грошей. Проте якщо таку річ продають зі сріблом або мельхіором, то ціну можуть підняти. Проте інколи тут також йде націнка, адже срібло та мельхіор отримує свою ціну не лише за якість, проте і за вагу. Тому якщо ви коли-небудь захочете знайти прикрасу із цього ряду, вам потрібно враховувати такі тонкощі.

Що спільного між опаловим склом та адуляром? І той і інший камінь є досить крихким, тендітним.

Таким чином виглядає опал:

Місячний камінь (адуляр) та опал у своїх властивостях мають певний відблиск. Вони не будуть виблискувати звичайним світлом. Вони переливаються частково наче крила метелика морфо. Місячний камінь містить усередині часточки з переливами, котрі можливо побачити коли ви роздивлятиметесь ту чи іншу річ у своїх руках. У опалового скла ця якість відсутня.

[amalasambar]

А ви бачили як виглядають обручки до полірування? Основна ознака - це чітка різниця між білим та червоним золотом. При поліруванні ця різниця менш помітна, навіть за присутності розділової лінії. По-перше через сильний відблиск металу, по-друге через однакові по світлоті кольори. Для тих хто бажає зберегти цю різницю, є чудовий вихід - це нанесення дрібної матовки. При цьому всередині буде поліровано, товщина полірована, частина де закріплені камінці полірована(тільки біля камінців), передня площина матована. Всі ці деталі дають чудовий ефект. А Вам який варіант ближчий? Пишіть в коментарях. P. S. Для виготовлених у нас обручок діє БЕЗКОШТОВНА послуга очистки (полірування, галтування, миття в ультразвуці, очистка за допомогою професійної ювелірної хімії. Спосіб визначається в залежності від потреби) на постійній основі. Для замовлення своїх особливих прикрас чи консультації пишіть просто зараз в директ чи вайбер 0666646967 Або залишайте заявку на сайті www.amalasambar.com #amala_sambar #amala_sambar_weddingbands (Lviv, Ukraine) https://www.instagram.com/p/CEdkf3UJOhG/?igshid=18cwabtmnwa10

[skrynya-handmade]

Сутажний набір ′Скандинавія′, автор Пухта Юля

Вишуканий авторський сутажний набір виговлений вручну із українського сутажу, чеського кришталю, який чудово заломлює світло і дає м′який, грайливий відблиск. У центрі кольє натуральний камінь лабрадор. Лабрадор-один із видів каменю який любить сонячне світло. Він впитує цю силу і щедро ділиться із своєю власницею. Відчуйте силу прикраси вже сьогодні.

[letty-fox]

Щоб повернутись

залишаєм для себе незáперті двері. запах кави у домі. тьмяне світло в вікні. не прощаємось. йдемо все у тій же манері. зустрічаючи в небі відблиск ясних вогнів. залишаєм для себе чиїсь руки на плечах. чиїсь теплі обійми вдихаєм в легені. зустрічаєм із ними найпрекрасніший вечір. повернувшись назад крізь незáперті двері. залишаєм для себе частинку когось. коли погляд у темряві відблиск світла шукає. ці вогні так потрібні чомусь. значить хтось їх напевно для нас в небеса відпускає. залишаєм собі ці дощі й листопад, щоб поринути в них. на хвилину забутись. залишаєм людей. і дорогу назад. щоби мати можливість колись повернутись.

[voiceofheartt-blog]

Ти в ньому вбачаєш щось світле,

незриме і нетерпиме

З терпкуватим присмаком на губах

Мимоволі вимовляєш його ім’я

У очах залишається відблиск неба

а у серці - те, про що зазвичай мовчать

щастя любить тишу, чи не так?

її щастя у тобі

живе, проростає, жадає дотягнутися до світла

відчути те “на сьомому небі”

так, так, іноді його потрібно вдавати

та чи вдасться вдавати весь час?

хапається за останні промені сонця

пригадує день, коли вперше поглянула у вічі

 посмішку, що грайливо манила

ти можеш допомогти їй подолати всі сентименти?

прийди, знайди, відкинь байдужість

знаєш, вона досі береже ті почуття

наче боїться втратити їх назавжди

втр��тити і не повернути

кожен її рух наповнений нестримною пристрастю

кожне слово - прихована ніжність

 від людей,  від тебе

понад усе вона свято вірила 

вдавалась від крайнощів в крайнощі

відкривалась повністю

а потім спалювала вщент будь-які бажання

найбільше у світі 

свою ніжність вона хотіла подарувати

тому, хто став для неї світом

подарувати тобі

пам’ятай про неї, навіть якщо не зустрінеш більше

пригадуй, як долала кілометри

як стримати її не міг

і не дощ, і не сніг

як намагалась відкритись тобі

у словах, у віршах

прагнула змусити посміхнутись

бути поряд

надавала особливого значення 

твоїм мріям, твоїм бажанням

пам’ятаєш?

вона хоче, аби ти був щасливим

хай поряд з іншою, лише б щасливим

не руйнуй

відчувай

і кохай 

що б не було

ти можеш бути справжнім

тож, будь

[cult-chernihiv]

Чернігівський обласний художній музей ім. Григорія Галагана

Чернігівський обласний художній музей ім. Григорія Галагана, розташований на території древнього княжого міста, у пам”ятці архітектури ХІХ століття, навіть зовні відповідає уявленню про музей як про місце, що несе на собі відбиток часу, відблиск істо... Читати далі »

[synychka-blog]

Невидимі раніше образи і таємниці нічного Луцька

Лучанин Андрій Білан поділився неймовірними світлинами вуличних ліхтарів та вікон на мокрому асфальті у Луцьку. Фото він розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці, – інформує Перший. «Відблиск вуличних ліхтарів та вікон на мокрому асфальті. Це час коли місто відкриває свої невидимі раніше образи і таємниці», – пише Білан у своєму дописі. Джерело