#Би Ти Ви

[magdalenagigova]

Зрителите на "Мрежа от лъжи" не харесват новия дублаж на сериала

Би Ти Ви губи зрители със сменен дублаж на сериала „Мрежа от лъжи“ Голямо брожение в социалните мрежи сред зрителите на турски сериали предизвика Би Ти Ви, изпращайки „Мрежа от лъжи“ в Би Ти Ви Лейди след първия излъчен сезон. Отгоре на всичко актьорите, които дублират турския текст са изцяло сменени и това още повече нервира почитателите на сагата, която по популярност съперничи на „Опасно…

[lisa-is-chilling]

[урок балету, виконуємо ферме, картинка для візуалізації]

я: ви помітили, що я вже чергую ноги?

викладачка: я помітила, що ти все неправильно робиш.

окей, ауч?

до цього мені постійно вказували, що я неправильно ставлю ноги при приземленні - їх потрібно чергувати вперед-назад (поза на третьому зображенні), а я просто їх вперед їбашу. і тут я нарешті змогла втовкти собі в голову те чергування, як мені вивалюють "в тебе нічого не виходить".

я розплакалась, звичайно. бо в мене пмс. в цей період мене плавить гірше, ніж коли в мене буквально з вагіни тече кров. але давайте об'єктивно.

навіть якби я не була гормонально та емоційно нестабільна, це хуйня. я не п'ятирічна дівчинка, мене не потрібно постійно хвалити, але тільки я почала відкриватися та почуватися на уроках вільно, як тобі пред'являють такі узагальнення.

а тепер уявіть як це працює на реальних дітях.

в мене аж флешбеки до уроків гітари, коли на мене накричали, бо я не хотіла відстукувати ритм ногою.

як викладачка кажу: not demure, not mindful.

мені важко оцінити цю ситуацію тверезо (очевидно), і мені здається, що моя реакція була би більш спокійною після менструації, але все одно боляче, бо одне накладається на друге - і виходить що кінець світу. це не знецінює мої почуття, бо таке все одно відкладається в голові. я стараюсь як можу, я працюю до сьомого поту, щоб мені сказали "в тебе нічого не виходить".

дякую блять. дуже приємно. навіть якщо ви не мали це на увазі.

[prymaraa]

добридень шановне паньство, сьогодні в нас персонажі сильмариліону, як ��країнські пісні, тому що я мушу з кимось цим поділитися, тим паче, давайте популяризувати українську музику

(пісні відповідають моєму overspecific баченню персонажів, не ручаюсь за канонічність)

маґлор

як почати все спочатку в кінці кінців?

коли час, щоб збирати дрібні камінці

а коли розкидати?

ти, що пливеш навмання

ти забув своє перше ім’я

толи тихо давав свій обіт

«річці тисячі бід»

ця пісня була створена для нього, ви не переконаєте мене в іншому

маедрос (і/або фінґон)

тримай мене міцно одною рукою

так сильно і ніжно вбивай мене

віддай мені муку своїми руками

моїми губами лікуй, лікуй себе

pun intended, але ну.. це вони

меліан

мадам таро,

поклади життя моє на скло,

скажи садам,

що мене сюди привело?

я віддам все своє золото,

лиш скажи, що моє, вода чи небо?

будувати човна чи ростити крило?

скажи мадам

таро

меліан загалом має вайби пісень лівінстон, вона химерна богиня провидиця для мене

берен та лутієн

але осінь отой слід листям ще не вкрила,

бо до тебе навесні я повернусь, мила...

твої руки я візьму знову в свої руки,

не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..

не ховай очей блакитний промінь,

заспівай мені в останній раз.

пісню ту візьму собі на спомин,

пісня буде поміж нас!

.. чи маю я навіть пояснювати цей вибір?

фінрод

в моїй сім′ї - нормально

бути ірраціональним

бо як іще вдихати вільно

не розбивавши лобом стіни

не здерши шкіру на колінах

не вийде високо стрибати

do you see my vision

турін

Але той, кого повісять, не утоне в морі!

Або бери своє, або хрест неси

Але ти маєш виправдання на усі часи

Навіщо ти крав? Бо у мене погана кров!

Навіщо убивав? Бо у мене погана кров!

Навіщо ти завдав стільки шкоди громаді?

Навіщо ти був чорною вівцею у стаді?

Навіщо? Бо, зараза, у мене погана кров!

дуже специфічний вибір, але для мене це дуже асоціюється з туріном

белеґ

любов руйнує все у мене

так боляче, але ж постій

одне питання маю, чуєш

чи був би ти мій?

по перше, ви гляньте на цитату "отак белеґ повернувся до туріна, піддавшись поклику любові, а не мудрості." і скажіть мені, що я не права. по друге, будь ласка, послухайте intermezzo, якщо ще не слухали

аерін

червоний слід веде у ліс

білим снігом...

червоний слід веде далеко

у ліс білим снігом...

десь там згубився мій наречений,

зустрів чорта хоч і був хрещений...

аерін дуже трагічна і я дуже її люблю

[zephyread]

💫 Ти — супер!

як адаптуватися до змін, долати невдачі й жити осмислено

Ніл Пасріча психологія

⭐10/10. Книга вчить не здаватися і продовжувати своє життя

Книга тоненька, коштує недорого, але дуже змістовна (деяким авторам варто цьому повчитися).

Автор на прикладі себе і своєї сім'ї вчить тому, що ніколи не можна ставити на собі крапку. Як би складно не було, як би погано ви про себе не думали, але варто сказати собі ... "поки що".

Моє життя повне лайно... поки що. Я заробляю три копійки... поки що.

І подібне — ви даєте собі надію і правильну настановку на те, що усе тимчасове.

Це лише перша порада. Мені не хотілося пропускати жодну сторінку, бо дійсно було цікаво читати. Тут і наукові дослідження, і історія самого автора, яка показує, що невдачі — це нормально для всіх.

Поки що одна з найкращих книг жанру, яку я прочитала.

[dante11211]

Я вже не вперше пишу про мову, бо це питання мене дуже сильно чіпляє. Оскільки я був російськомовним більшу частину життя і україномовним останні п'ять років. Донецька область. Шарю за все це лайно. Є якась небезпечна і абсурдна тенденція, на яку впливає війна. Воюючи з усім російським, частину народа заносить не туди. Фейсбук, тікток. Ютуб.

Я хотів би нагадати кілька фактів і привести до тями тих, хто цього потребує.

Російськомовний аж ніяк не означає рускій. Росіянин. Лаптєногій. Як не назви. Я майже шокований, що є люди в Україні, які цього не розуміють. Ще більше абсурдності додає факт, що самі росіяни кажуть, що ти рускій, якщо ти розмовляєш російською. Ви що, один канал з ними диветесь? Але це не так і ніколи не було. Російськомовні українці можуть бути як етнічними росіянами, що не робить їх рускімі, так можуть бути і етнічними українцями, які давно підпали під репресії і русифікацію, але всі вони громадяни України, носії мови, культури і традицій України, і під захистом конституції. До цією ж скарбнички безглуздості додам міф, що російськомовні українці не знають української, "за 30 років так і не змогли вивчити". Абсурд. Відверта маячня. Я був російськомовним українцем у Краматорську. Мені знадобилося місяці чотири, щоб почати говорити так сяк впевнено українською, яку я вивчав з першого класу української гімназії. І перейшов я не через російську агресію у 14му. А з власних зважених рішень у 2017му. Рекомендую українськомовним спробувати цілий день розмовляти виключно другою мовою, якою володіють. На власному досвіді дам підтвердження, тебе ламає. Мізки не можуть зібратися, тому що сприймати інформацію мозок натренувався, а комунікувати іншою мовою ні. Відповідно це перетворює тебе на такого собі дурника, який не може підібрати слова і вибудувати їх в правильному порядку швидко, і конфліктує розуміння з навичками. Тому звичайно, що російськомовному простіше передати повноту думки російською. А україномовному - українською. Це логічно.

Але російськомовний на 1000% зрозуміє все, що каже україномовний, навідміну від рускіх. І між іншим маленька, але важлива ремарка. Я не за російську ��ову, а за ПРАВО, яке гарантує конституція. В побуті між собою, в публічних місцях люди мають повне право розмовляти між собою хоч на івриті, хоч на суахілі, хоч німецькою хоч мовою жестів. Вимагати від них поважати оточуючих і розмовляти в публічних місцях мовою держави протиправно. І якось егоцентрично. Я хочу чути лише клінгонську на вулиці. Або каталонську. Майте до мене повагу. Та пішов би я нахєр. Чого б це я мав право вимагати від вас у вашій приватній розмові розмовляти тією чи іншою мовою? Мова окупанта? Агресора? А німці були нацистами і вбили мільйони наших співгромадян, чому німецьку продовжують вчити в українських школах та ВНЗ?

Наступна дурість, через російську мову росія напала, російськомовні привели війну і решта ідіотизму. В 39 році СССР напав на Польщу, сильно вони російськомовні? А фіни? Країни балтії? Для кожного був окремий привід, але єдина для всіх причина - імперіалізм. Це вже чиста і тупа дискримінація за мовою. Можна було і швейцарців чмирити у 42му році, теж німецькою розмовляють. Наприклад. Ще одна тупа і безглузда тема:" як відрізнити російськомовного українця від росіянина". А як австрійця від німця? Швейцарця з півдня від італійця? Серба від хорвата (не зовсім коректний приклад)? Це не означає, що всі однакові, але означає. Суто зовнішньо поляк нічим не відрізняється від британця, серб від молдована, а українець від датця. А світоглядом відрізняються. І практично всі українці знають 2 мови з народження. Хтось українську і російську. Хтось українську і угорську, хтось українську і татарську. Головне це наш дух і вчинки.

І що найбільше мене бісить, так це вишиватність. Ну є у нас громадяни, які розмовляють російською як першою. Хто ви такі, щоб звинувачувати їх у розумовій неповноцінності, бо рік війни пройшов, а вони так і не перейшли. "Їдьте в росію, у нас державна мова українська." Якого хєра? Це мій дім, я тут виріс і прожив частину життя. Всі рівні перед законом і ніхто мені не буде вказувати якою мовою розмовляти з рідними. Який сенс нашої боротьби, якщо на окупованих територіях росіяни вбивають за українську, а на вільній частині українці накаляються за російську російськомовних УКРАЇНЦІВ. Ну це абсурд, наче вони третя сторона, яку хоче викорінити як росія, так і якась частина України. Ви взагалі притомні? Будь яке примушення породжує відразу і ненависть. Розділяє. Послаблює. Як не дивно, але універсальна 24 стаття конституції завжди актуальна. Я не можу називати російськомовного сусіда полудурком, якщо що він спілкується російською. В теорії, можна було б його таким назвати, якби він сідав похезати і знімав штани, але не труси. Але це не точно. Це вже теж ближчє до діагнозу і дискримінації. Загалом, в нас і так є кого ненавидіти, навіщо закладати такий фундамент у повоєнну Україну. Ми ж не рускіє своїх пригнічувати і ненавидіти.

Ось чому в мене сьогодні згоріла срака від перегляду тіктоку. Бо це актуальна проблема, а люди наче навпаки, не бачать проблеми. НАВПАКИ . Підтримують тиск на людей. На УКРАЇНЦІВ. ЗАРАЗ.

Так щоб прямо ракети мені падали на голову - такого не було. Сьогодення диктує складні рішення і формує запити суспільства. Але і 14й рік я не забув. Про права. Не про мову. ПРАВА.

[ladyschaoticmind]

" Когато срещнеш правилния човек в неправилния момент"

Някога вярвах наивно, че несподелената любов е най-болезнена. Нима съществува нещо по-съсипващо от това да дадеш на човека отсреща цялата любов, на която си способен, и да видиш как той отдава своята на някой друг? Нима има нещо по-съкрушаващо от това да пишеш любовни писма на друг и той да ги чете, мислейки си за своята любов?

Дълго време разсъждавах именно по този начин. И един ден срещнах сродната си душа. Още в първия миг се почувствахме като стари приятели, които не са се виждали от години и сега наваксват пропуснатото време. Сякаш душите ни са се познавали в различни животи и изведнъж се срещат отново.

Колко ли големи късметлии трябва да са двама души, за да се влюбят в правилния човек в правилния момент. Ние бяхме тези късметлии само за миг, който ми се иска да беше продължил вечно. Ние бяхме надхитрили системата, бяхме победили лошите прогнози.

Накрая си казахме " чао", и нашият първи разговор се превърна и в последен. Поне на живо. Пишехме си често, но живеехме далеч един от друг. Малко по малко започнахме да се отдалечаваме и в емоционално отношение. Ето защо накрая решихме просто да прекратим взаимоотношенията си и всеки да поеме по своя собствен път, преди да е станало твърде късно, преди да сме се наранили още повече.

Днес вече знам, че най-болезненият вид любов не е несподелената, а тази с правилния човек в неправилния момент. Онази, която си имал, но ти се е изплъзнала, която е взаимна, но мимолетна.

Докато сме млади си мислим, че през живота ни ще срещнем много хора и с много от тях ще можем да създадем връзка. Едва когато остареем, осъзнаваме колко рядко се случва да срещнеш човек, който да разбира и ума, и душата ти. Толкова сме привикнали да носим маски, че ни се струва дори странно да срещнем човек, пред когото можем да бъдем себе си.

Винаги съм си мислел, че не съществува „правилен момент“. Мислех си, че хората или са готови да те чакат насред моста, както става по филмите, или просто ще си намерят извинение да не дойдат.

Ами ако правилният човек е твърде уплашен да пристъпи към моста, защото вече веднъж са го предали и са го бутнали през ръба? Ами ако го е страх да се хвърли в ръцете ти, защото никога преди не са го хващали?

Не е твоя работа да го убеждаваш, че трябва да те срещне на моста, и не е твое задължение да го чакаш. Можеш да си тръгнеш във всеки един момент, когато усетиш, че чакането е станало непоносимо.

Но какво ще направиш, ако срещнеш правилния човек отново? Ако душите ви отново се разпознаят? Ами ако второто „сбогом“ е по-болезнено от първото?

Надяваш се, че този път звездите ще се подредят във ваша полза, и че този път любовта ви ще издържи. Вероятно ще можете да седнете и да се посмеете на глупостите, които сте извършили, и над болката, която сте си причинили. Може би този път ще можеш за уловиш любовта, която ти се е изплъзнала.

Може би да, може би не. Никой не знае.

Невинаги ни провървява с правилния човек - това е жестоката истина. Можем единствено да намерим утеха във факта, че някога сме го срещали. Сега знаем, че той съществува.

Може би ако ви е писано, ще се срещнете отново. Или това е просто един урок, който ти подсказва, че правилните хора не са измислица. Те реално съществуват. Един ден, ако отново усетиш тази мигновена връзка още при първата ви среща, вече ще знаеш, че това е правилният човек. Че той е по-реално от всичко останало.

- Ахмед Тарик

[du-sha]

Яку фразу ви би сказали собі молодшій?

У мене це: Зрештою, ти не будеш сама, у тебе таки будуть друзі, які чекатимуть на твоє повернення додому❤️

[vasetovp]

Ако знаеше,

че днес

е последният ден,

когато виждаш някого,

щеше да прекараш

цял ден с него,

нали ?

Щеше да му кажеш

колко много

го обичаш.

Щеше да му кажеш,

че съжаляваш

за всеки един момент,

в който си го обидил

или наранил

по някакъв начин

и щеше да му поискаш прошка,

нали?

Ако знаеше,

че за последен път

чуваш гласа му,

виждаш лицето му,

може би

щеше да записваш

всяка една дума,

която казва

и щеше да му направиш хиляди снимки.

Ако знаеше,

че това са последните ви мигове заедно,

щеше

да се сбогуваш с него.

Но ти ��е знаеш

всичко това.

Не знаеш кога

и как някой просто

ще си отиде

завинаги

без да се сбогува с теб.

Животът е непредсказуем.

Не знаеш какво

ще се случи утре,

дори не знаеш

какво ще се случи

след 1 минута,

защото за един миг

може всичко

да се промени.

Защото сега се смееш,

но е напълно възможно след 10 секунди

да си облян в сълзи.

Това е животът.

Забрави за вчера

- минало е !

Мисли за днес!

И се радвай

за всяко едно утре.

Бъди благодарен

за всеки един миг,

прекаран с хората,

които обичаш

и не се карай с тях

за глупости.

[lastivkaa]

У Мерліна в горлі застигла паніка, коли він бачив шок, недовіру і зраду в очах Артура.

Мордред не рухався застивши у положенні з витягнутою рукою, він завмер і навіть ліс онімів. Мерлін бачив паніку в чужих очах, і бачив як хлопця ледь помітно трясло.

Мерлін завжди боявся бути на місці Мордреда. Він розумів, як насправді легко використати магію у неконтрольованій спробі захиститись або захистити що йде не від розуму, а від інстинктів. Тільки у Мерліна були роки, щоб навчитися це стримувати, і можливість ховатися за деревами бід час бійки. У Мерліна було життя приховувань. У Мордреда такого не було.

І ось вони тут.

Артур дістав меча і підставив до чужого горла.

– Ти чаклун – він сказав, в голосі звучало більше недовіри ніж огиди, він шипів, але це все одно здавалося криком.

Мозок Мерліна панічно перебирав варіанти. Він міг би залишити це так, можливо навіть переконати Артура вбити тут чи пізніше стратити хлопця, і тоді б йому ніколи не довелося хвилюватися за долю. Йому б не довелося ходити у постійній напрузі що людина яка може вбити короля так близько до нього. Це було б легко.

– Ти не знав?! – Мерлін вигукнув, і його голос був наповнений недовірою. Він дивився прямо в очі Артура що в секунду стали збентеженими, всі обернулися на нього, і Мордред дивився на нього з такою самою збентеженістю, але і надією, ніби Мерлін власноруч повісив сонце на небо, і, чорт забирай.

– Що це має значити Мерлін?! – Артур спитав одразу переключившись на свого слугу, все ще зжимаючи меча біля чужого горла.

– Ти зараз жартуєш так? – дивлячись на Артура він молився, щоб був достатньо гарним актором – Ти.. о Боги, ти не можеш бути серйозним!

– Ти знав?!

– Ти теж знав! – Мерлін показав на нього руками ніби доводячи – Та годі тобі, маленький лячний хлопчик-друїд, якого ти, Моргана і я вивезли з підземель? Якого ми врятували від Утера? Ти забув?!

– Я ... – на мить Артур вагався, доки вираз його обличчя не прояснився, і в той момент він подивився на Мордреда ніби бачив його вперше.

– Ти справді просто забув?!

– Ти мав мені сказати! – Артур знову перемикнувся на Мерліна і його меч відійшов від горла Мордреда із широкими необережними рухами. На велике полегшення він зараз звучав не стільки зло, скільки ображено.

– Він сам нам сказав! Прямо в лице, як тільки ми його зустріли

– Так от звідки ти знав його ім'я! – Артур занурив руку у волосся – Ти.. чому ти мені не повідомив?!

Мерлін на секунду втратив дар мови.

– Я... Щож, Мордред – друїд, сер

Він чув сміх Ґвейна позаду себе і ввічливий кашель Ланселота, який прикривав його власну веселість.

– Дуже вчасно Мерлін – Артур почав ходити сжимаючи волосся в руках.

– Я думав що ви знаєте – Мордред звучав тихо і невпевнено, він боязко дивився на Артура періодично кидаючи дивні погляди на Мерліна. – Я думав.. якби я знав я б сказав вам сам сер. Мені шкода

– Шкода? Шкода? – Артур, здавалося, був на межі істерики – Ти вчинив державну зраду! І тобі шкода?

– Яким чином? – Мерлін перебив короля, на власний подив – Артур він тільки що захищав тебе, і він ніколи не використовував магію у межах замку.

– Він чаклун Мерлін!

– Не те щоб він обирав бути друїдом. Ти хочеш стратити його за що? Народження?

Артур дивився на нього широко розкривши очі. Він був... здивований. Щиро збентежений ніби йому це ніколи і в голову не приходило.

– Стратити? Що ні.. я.. – він сказав, зупинивши себе.

Артур промовив тихе надругання.

– Ця ситуація залишиться між нами – чоловік врешті сказав, піднявши голову. Він звучав тихо, але казав це тим своїм голосом, яким він говорив у раді чи віддавав більшість наказів. – Я довіряю.. вам. Мені треба трохи часу наодинці, вільні.

Артур кинув останній погляд на Мордреда і розвернувся покрокувавши в глиб лісу.

Всі лицарі продовжили стояти на своїх місцях, трохи переглядаючись. Ленс, благослови його всесвіт, першим почав рух, він підійшов до Мордреда і поплескав його по плечу.

– Ти врятував короля, молодець – він ніжно посміхнувся, і отримавши невпевнений кивок і посмішку у відповідь повернувся до Мерліна – мені до речі цікаво, що ж це за історія така? Розкажеш?

– Так! – Ґвейн несподівано рукою обійняв Мерліна за плечі позаду, (це занадто сильно нагадувало захисний жест, щоб Мерлін міг стримати посмішку) – Б'юсь об заклад це має бути щось веселе

– Я... Я зроблю вогонь, сонце сідає – Леон обережно сказав не дивлячись ні на кого конкретно. Мерлін міг присягтися що його руки трохи трясло.

– Я допоможу – Еліон тихо додав, і вони розвернувшись пішли. Мерлін бачив як впало лице Ланселота та Мордреда на цих діях.

– Друїд, га – Персіваль кивнув і зловивши п��гляд Мордреда пояснив – Я був вихований у таборі друїдів. Я не як ти, але я розумію

– Радий це чути – Мордред слабко посміхнувся – це втішно мати одного з нас поруч

– Я не... – Персіваль почав, але потім зупинив себе. Його лице освітило розуміння, і Мерлін міг бачити в очах вдячність. Той не продовжив лише кивнувши

[comonblancechance]

17/08/2024Ако бивате укорени за име Христово, благо вама! Јер Дух славе и Бога почива на вама: они дакле хуле на њ, а ви га прослављате. 1. Петрова 4:14 Читао сам једном о догађају који се десио пре много векова. Један мудри и богати трговац који је живео у Паризу и имао једног пријатеља хришћанина. Овај га је увек желео наговорити да прихвати да и он постане хришћанин и да се крсти. Коначно је мудри трговац рекао хришћанину:,,Добро, отпутоваћу у Рим и изблиза погледати слуге Христове. Ако утврдим да заиста живе како проповедају, онда ћу се заиста крстити.’’ Његов пријатељ хришћанин би га најрадије да може скренуо да не иде на тај пут у Рим. Препоручио му је да најрадије остане у Паризу и да посматра живот простих и побожних људи и да после тога донесе своју коначну одлуку. Али трговац је отишао у Рим. Када се вратио, његов пријатељ је са нестрпљењем чекао да чује његову одлуку. Тако му трговац рече, да је оно што је видео, није било охрабрујуће: срео је духовнике без духа, много свете одеће, али нажалост мало искрених срца, више зла, него добра. И поред свега тога, одлучио је да се крсти. Његов пријатељ сав у чуду га упита:,,Како је то могуће?’’ Овај му рече:,,У хришћанском веровању се крије нека чудна сила, нека вечна животна снага, док кроз све векове главни представници тог хришћанства својим лошим примером нису били способни исто искоренити!’’ Био је то мудар човек! Схватио је да главна ствар у хришћанству нису хришћани, најмање пак његови великодостојници, него ХРИСТ. Можда и ти - и то са правом имаш многе приговоре на данашње хришћанство. Оне те пред Богом неће оправдати. Потребно је да се обратиш Исусу Христу, а не хришћанству, или овој или оној верској заједници.

[2572331]

лежу і думаю про момент, в якому я є. два роки тому навіть не уявила б, шо так буде.

одинока сльоза. думаю: хоч би ніякого розбитого серця.

мені подобається розуміти, що ви тут, в якійсь мірі, бачите всю цю дорогу розвитку моїх стосунків. може одного дня напишу: одружились.

15.15. мама рада, як дитя.

завтра миколая.

зима, зима. моя сама кохана зима. боже, як ж я її люблю.

все таке ніжне і тільки вона, тільки її хочеться горнути до себе, змити дурні сльози, дурні думки, втішити сказати : дитя, все буде добре, ти це переживеш. тільки її, боже, тільки її.

[katalina27ua]

Про книгарню

1. Поява книгарні

Різниця у відносинах Азірафеля і Кроулі до 1601 року й після дуже виразна, до того все це виглядає як "конфетно-букетний" період, а після - вже сталі подружні стосунки. На жаль, нам нічого не показали між Вессексом і Шекспіром, а проміжок в 1000 років досить великий, багато що могло статися, і, очевидно, сталося)) Тому не дивно, що саме в 50х роках 17 століття Азірафель починає купувати землю в Сохо, щоб збудувати там домівку. Досі ні йому, ні Кроулі постійне житло не було потрібне тисячоліттями, але тепер вже без нього нікуди - потрібне місце, де вони могли б насолоджуватись життям лише вдвох ("we need an us time", як це опише Кроулі згодом), без зайвих очей)) Потрібне було власне гніздечко, так би мовити, як і годиться для одруженої пари)) Що пара була одружена, свідчить ще й такий факт - саме на ці роки припадає перша згадка про "вибачальний танець", він же танець "ти був правий, я був неправий" (1650 рік), а про вибачальні танці Ніл Ґейман сказав так: "У вас немає "вибачального танцю"? Ви, мабуть, неодружені"))

2. Кроулі та книгарня

В 1му сезоні в розмові з Азірафелем в барі Кроулі майже плакав і довго не міг видавити з себе, що книгарня згоріла (і потім на зупинці) не тому що він так не хотів завдавати болю Азірафелю (хоча він не хотів, звичайно), а тому що для нього книгарня була домом не менше, ніж для Азірафеля. І ми бачимо це у майже всіх сценах у книгарні - і в 2008, де він сидить на диванчику приблизно так:

і в кінці, де він з легкістю помічає, що Адам додав нових книжок до колекції Азірафеля, і потім, в 2му сезоні, коли він вже практично оселився в книгарні, й в нього вже є спеціальне місце для окулярів, і яку він то прибирає як власну, то книжки роздає чи розкидує, як свої)) Азірафель не просто так нагадав Кроулі, що книгарня в них спільна тому машина теж спільна))

3. Заповіт

В спецепізоді "Локдаун" ми бачимо листа, адресованого Кроулі і надписаного, очевидно, рукою Азірафеля:

Причому лист адресований дуже офіційно, вказане повне ім'я Кроулі і старовинне звання (есквайр), а воскова печатка доводить, що конверт запечатаний також дуже офіційним чином. Навіщо би Азірафель писав Кроулі листа, якщо він міг сказати йому в будь-який момент все, що захотів би, та ще й адресовував і запечатував би його таким чином? Відсутність адреси також кидається в очі й означає, що Азірафель не збирався надсилати цього листа поштою. На мою думку, все це найкраще пояснює припущення, що в цьому листі - заповіт Азірафеля, й Кроулі отримає його лише в разі, якщо з Азірафелем щось станеться. Це також підтверджується тим, що Кроулі вивалив з Гавриїлової коробки серед інших паперів саме заповіт. Очевидно, Азірафель використав чийсь заповіт як зразок для складення свого, щоб книгарня й все майно, що належить Азірафелю по земних законах, після його смерті дістались Кроулі. А можна було просто офіційно одружитись, ехехех

4. "Ніщо не вічне"

Тому скоріш за все Азірафель правильно зрозумів фразу Кроулі "ти не можеш покинути цю книгарню", яка насправді означала "ти не можеш покинути мене". І його відповідь "ніщо не вічне" була не про книгарню, звичайно, він мав на увазі "я не вічний", тому й дивився в цей момент на Кроулі зі слозами на очах:

Він знав, що може не повернутись з Небес, бо хоч він і є типу безсмертною істотою, але янголи теж можуть бути знищені пекельним вогнем чи викреслені з Книги життя, скинуті з Небес чи позбавлені пам'яті (і це лише те, що ми знаємо). Але він все одно не міг не піти.

[lisa-is-chilling]

how I love being a woman...

загальний стрес + лютеїнова фаза циклу = дуже драматичний пост про вигорання.

їбать, виявляється, життя потрібно планувати згідно з твоїм гормональним фоном. це мабуть логічно, бо він постійно змінюється, і це було б краще для багатьох аспектів життя, але коли у тебе починаються місячні в 12 років, мама тобі не каже: "ти будеш стікати кров'ю в середньому 5 днів на місяць протягом плюс-мінус 50 років, а ще твої гормони не дадуть тобі спокійно жити, і ти не розумітимеш, в чому справа". мама мовчки дає тобі прокладку і співчутливо гладить по голові. (в мій перший день місячних мами вдома не було, і мені довелось самій йди до крамниці за прокладками. це було дуже страшно.)

університет так само їбе мене в сраку без підготовки - це не змінилось - але тепер мої істерики мають більше сенсу. в мене буквально через декілька днів початок менструації, мій гормональний фон казиться. ЗВИЧАЙНО Я НІХУЯ НЕ МОЖУ РОБИТИ, БО Я ПРОСТО ФІЗИЧНО НА ГЕНЕТИЧНОМУ РІВНІ НЕ ЗДАТНА.

зараз я злюсь буквально на всіх, бо про синхронізацію життя згідно циклу я дізналась з тіктоку.

з тіктоку блять.

хочу в'їбати тих, хто каже, що статева освіта не потрібна. і це не через мій пмс (частково). у мене для вас погані новини, народ - ви вбиваєте жінок своєю халатністю.

фізичним та психологічним здоров'ям дівчаток так відверто нехтують, коли не дозволяють їм жити на повну, жити з цими постійними змінами в їх організмі. нас не навчають уживатися з хронічними болями, кровотечами, різкими спадами енергії або що робити, коли протягом трьох днів ти тупо хочеш сексу (і що це нормально). мені образливо, що про чотири фази циклу я дізналась з найменш адекватної соціальної платформи: що мої потреби змінюють буквально кожен тиждень, і що я можу не бути здатною на щось, що з легкістю робила ще декілька днів тому. мене не вчила цьому мама, чи вчителька в школі, чи навіть блогери в інстаграмі. про це не так часто пишуть книжки, не знімають відео на ютуб, інформація ледь не засекречена.

бо я жінка. бо у мене є менструація. бо я брудна, і мій молодший брат не повинен знати, що таке тампони і прокладки. ніхто не повинен знати, що у мене місячні, і я мушу ходити на роботу навіть якщо згинаюся навпіл від болю.

відтепер буду відслідковувати свій цикл, прислухатися до свого тіла ще більше. бо, очевидно, продуктивність я не можу отак просто витиснути з себе. і нехай навчання мене вибачає, але змушуючи себе працювати, коли у мене немає на це ніяких ресурсів - це ламати власну природу, як би пафосно це не звучало. перечекаю декілька днів, переведу подих, а потім подивлюсь, як воно буде.

якщо у мене коли-небудь буде донька, клянусь богом, я зроблю все, щоб їй ніколи не доводилось проходити через те саме, що й я.

[keeptolking]

"Пуснете хора, които не са готови да ви обичат.

Това е най-трудното нещо, което ще трябва да направите в живота си и също така ще бъде най-важното.

Спрете да водите тежки разговори с хора, които не искат да се променят.

Спрете да се представяте на хора, които нямат интерес от вашето присъствие.

Знам, че инстинктът ви е да дадете всичко от себе си, за да бъдете оценени от тези около вас, но това е импулс, който отнема вашето време, енергия, психическо и физическо здраве.

Когато започнеш да се бориш за живот с радост, интерес и ангажираност, не всеки ще е готов да те последва на това място. Това не означава, че трябва да променяте това, което сте, а означава, че трябва да се освободите от хора, които не са готови да ви придружат.

Ако сте изключени, обидени, забравени или игнорирани от хората, на които посвещавате времето си, не правите услугата да продължавате да им предлагате енергията и живота си.

Истината е, че не си за всеки и не всеки е за теб.

Това прави срещите с хора, с които имате взаимно приятелство или любов, толкова специални. Ще разберете колко е ценно, защото сте преживели това, което с останалите не сте. Колкото повече време прекарвате в опити да накарате някого да ви обича, толкова повече време губите да се лишавате от възможността за връзка с някой друг.

На тази планета има милиарди хора и много от тях ще се срещнат с вас, тези, на вашето ниво интереси и отдаденост. Колкото повече се забърквате с хора, които ви използват като възглавница, опция за фон или терапевт за емоционалното им изцеление, толкова по-дълго се дистанцирате от общността, която желаете.

Може би ако спрете да се появявате, няма да ви потърсят.

Може би ако спрете да опитвате, връзката ще приключи.

Може би ако спрете да изпращате съобщения, телефонът ви ще остане тъмен със седмици.

Това не означава, че сте съсипали връзката, а означава, че единственото нещо, което я е поддържало, е енергията, която само вие сте дали, за да я задържите.

Това не е любов, а привързаност.

Това е да искаш да дадеш шанс на тези, които не го заслужават!

Най-ценното нещо, което имате в живота си, е вашето време и енергия, тъй като и двете са ограничени.

Това, на което посвещавате време и енергия, ще определи вашето съществуване.

Когато осъзнаете това, започвате да разбирате защо сте толкова неспокойни да прекарвате време с хора, в дейности, места или ситуации, които не ви подхождат.

Ще започнете да осъзнавате, че най-важното нещо, което можете да направите за себе си и всички около вас, е да защитавате енергията си по-яростно от всичко друго.

Направете живота си безопасно убежище, където допускате само хора ′′ съвместими ′′ с вас.

Вие не сте отговорни за спасяването на никого.

Не сте отговорени за убеждаването им да се подобрят.

Не е твоя работа да съществуваш за хората и да им даваш живота си!

Защото ако се чувствате зле, ако се чувствате задължени, вие ще бъдете в основата на всичките си проблеми поради вашата упоритост, страхувайки се, че те няма да ви върнат услугата, която сте дарили.

Единственото ти задължение е да осъзнаеш, че си господар на съдбата си и да приемеш любовта, която смяташ, че заслужаваш.

Решете, че заслужавате истинско приятелство, отдаденост и пълна любов със здрави и проспериращи хора.

Направете го и изчакайте, за да видите как всичко започва да се променя."

- Brianna Wiest

[sparkle-shrimp]

Підсумки ремонту (заміна клавіатури на ноутбуці)

Якщо дивитися на результат загалом, то в принципі усе вийшло не так погано як могло би бути. Скажімо так, we did our best, тож я можу насправді тільки тішитися подібним результатом враховуючи відсутність необхідного обладнання та проблеми з якимми довелося стикнутися у процесі. Одразу вибачаюсь за воду та неточності у розповіді.

Звертаю увагу на те що я не є проіфесіоналом і лише ділюся своїм особистим досвідом. Якщо у вас коли-небудь виникне потреба в ремонті ноутбука / комп'ютера та ви не знаєте як то правильно робити, краще звертайтеся в серсів і не робіть нічого самостійно, бо банально неправильне поводження з компонентами компьютера може призвести до їх несправності та ремонт буде коштувати вам ще дорожче.

В будь-якому разі, розповідь вийшла доволі об'ємною і мені буде дуже приємно якщо ви прочитаєте її до кінця. Для зручності тих, кому читати ліньки додала блюк "Keep reading" та прикліпляю фото фінального результату нижче.

Проблема №1: Кріплення клавіатури до корпусу

Цю частину процесу я можу описати як суцільні страждання. Навіть з боку спостерігача (основну роботу робив мій хлопець) це було доволі не приємно. Уявіть собі наше розчарування, коли ти спокійно знімаєш материнську плату й бачиш не прикр��ченну клавіатуру болтиками-гвинтиками або якийсь механізм для її кріплення, і тд і тп, а припаяну клавіатуру за допомогою пластмаси (поняття не маю як правильно це назвати). Я навіть не хочу згадувати скільки матюків було сказано.

Як пояснив мені Юра, виробники роблять так щоб здешивити виробництво, але за рахунок подібних махінацій таке кріплення стає одноразовим. Тож в нас виниикла проблема і набагато серйозніше аніж та що описана наступною. Рішенням могло би стати використання спеціального клею, але в нас його не було, бо ніхто з нас не передбачив необхідність його використання. Трохи походивши туди-сюди, вирішили спробувати посадити це все діло на звичайний супер клей. Сбігали за ним в найближчій супермаркет, повернулися додому та почали хімічити.

Весь наступний час робота супроводжувалася прекрасним акомпоніментом з усіх відомих нам матюків та жартами по типу "якщо коли-небудь доведеться віднести його до майстра, уявляєш якими круглими стануть його очі коли він розбере ноут?". Це все було максимально не зручно та перероблювалося декілька разів. Звичайний супер клей нереально рідкий та постійно розтікався, або ж його просто виливалося занадто багато, через що його доводилося витирати та заливати наново. Потім це все ще паралельно було необхідно тримати, щоб усе надійно приклеїося до верхньої кришки.

Не дивлячись на те що це супер клей, який не призначений для такої роботи, впорався він доволі не погано. Клавіатура тримається, все працює та моє життя тепер позбавленно страждвнь з цього приводу. Єдиним мінусом є тільки невелика ділянка, де не вдалося ноормально то діло приклеїти. Але в цілому стрілочками я не так часто користуюся, тож мене то не дуже турбує.

Проблема №2: Українізація клавіатури

Справа в тому що ми замовили російську клавіатуру через відсутність української на аліку. Чисто з технічної точки зору то не є проблемою, тим паче що текст я на набираю в сліпу і зазвичай навіть не дивлюся на неї, але сам факт відсутності українських літер на моєму же ноутбуці мене обурив. Не замовляти зовсім я не могла, бо вс�� ж таки за рік користування залипаючою або погано працюючою клавіатурою - чесно признаюсь - я задовбалась.

Трохи посидівши і подумавши в мою голову прийшла ідея зняти деякі клавіши зі старої й замінити ними необхідні на новій. В принципі в цьому немає нічого складного, окрім того що потрібно це робити дуже обережно бо кріплення chiclet клавіатури (яка використовується в моїй моделі ноута) надзвичайно легко заламати. Нижче я прикріпила фотографію з інтернету щоб було наглядо зрозуміло як виклядає механізм.

Проблемою як раз таки стало замовлення не оригінальної клавіатури, а репліки. Знявши першу клавішу на заміну виявилося що розмір цього кріплення відрізняється від оригінальної. Різниця була приблизно в один міліметр, але цього вже було цілком достатньо щоб унеможливити заміну, бо в такому разі просто неможливо ту саму клавішу закріпити на небхідному місці.

Результат:

Це проміжний результат. Трохи пізніше, як стане легше у фінансовому плані, плануємо переробити це все по-адекватному із застосуванням спеціального клею. Але:

Я тепер задоволена як слон.

Ремонт власноруч вийшов набагато дешевше, ніж у сервісі. Сама клавіатура обійшлався мені у 35 євро, в той час як мастеру тільки за роботу довелося б віддати в середньому 150 євро.

В процесі, в мене була можливість наживо роздивитися усі компоненти мого ноутбука. Я як раз нещодавно вивчала що знаходиться в середені компа і як все працює, тож це вийшло прекрасним закріпленням матеріалу. І ще й на додачу, десь з половину компонентів я під'єднувала та кріпила назад сама.

[ukrgleb]

яка ж людина слабка

Яка ж людина слабка, чим далі, тим краще я це розумію. Я зараз у ситуації, коли ні гроші, ні зв'язки, ні попередній досвід, ні зусилля, ні навички не можуть допомогти. А ситуація здавалось би критична. І тоді ти розумієш наскільки все залежить від Творця, від його благословіння, бо все що ти маєш тут якось виявляється безсилим. Це дивне відчуття, спочатку звісно ти кричиш від безсилля, як людина. Але потім розумієш що в цьому і є дивовижність життя, це і є віра. Зараз таке відчуття ніби я "йду по воді" тому що логічного пояснення чому я ще живу і щось навіть трохи роблю немає. Якщо проаналізувати ситуацію логічно то я давно вже мусив програти та не мати грошей. Але Творець... Він не залишає. Справді, ви можете сміятися, думати що це лише мій світогляд і все таке. Але для мене це вже давно дива на яву. Коли прокидаєшся і в тебе немає бажання жити, не те що щось купити чи приготувати поїсти, а Він дарує тобі хліб, і ця їжа так смакує. Я плакав бо для мене це було справді маленьке диво. Він ніби каже: я бачу що ти можеш і що ні, не турбуйся, Я з тобою. Коли ти б'єшся з обставинами протягом років і думаєш що вже все, програш. А на наступний ранок Він надсилає тобі допомогу і нарешті маленьке диво стається. Насправді, все що відбувається зараз це дійсно диво якесь, кожен день живу як останній. І дякую, дякую звісно за все.