#Інтерв’ю

[zhitomir]

Юлія Сенюк: Я - порноакторка Джозефіна Джексон. З батьками це не обговорюємо

Юлія Сенюк, більш відома за псевдонімом Джозефіна Джексон - найпопулярніша українська порноактриса. Але зараз вона відома в Україні не тільки своїми фільмами для дорослих, а й активною допомогою украї... Читать дальше »

[demiurgeua]

Інтерв'ю начальника Харківського гарнізону та сил оборони Харкова

“Прикордонний Харків: загрози й оборона” – інтерв’ю начальника Харківського гарнізону та сил оборони Харкова генерала Сергія Мельника ( https://www.youtube.com/watch?v=bF6_wckeeww ). _________ “Borderline Kharkiv: threats and defense” – interview of the head of the Kharkiv garrison and the Kharkiv defense forces, General Serhiy Melnyk ( https://www.youtube.com/watch?v=bF6_wckeeww ). Інтерв’ю…

[paularamari]

Книга «Жовтолика» (авторка — Ребекка Кван)

Складно пригадати коли мене так захоплювала книга. «Жовтолику» я прочитала за день, настільки це моя тема: трилерна напруга, завіса видавничого бізнесу, скандали, інтриги, живі спотворені емоції, об’ємні персонажі. Цьому роману я готова співати дифірамби, рекламувати його на кожному кроці і таким чином стати частиною маркетингової машини, про яку, власне, і пише Ребекка Кван. Але перш ніж впрягтися в безкоштовну піар-кампанію, окреслю сюжет.

Були-жили собі дві дівчини Джуніпер Гейворд та Атена Лю. Вони разом вчилися, обидві мріяли стати відомими письменницями, обидві відточували майстерність слова, але… Але. Одній поталанило, вона перетворилася на зірку книговидавництва, а друга лишилася на першій сходинці до літературного Олімпу. Ну, буває, банальна історія, яка не мала б розвитку якби одного нещасливого дня зіронька Атена не померла, лишивши по собі сирий, але цілком повноцінний рукопис, який привласнила Джуніпер. Це зав’язка, буквально перші сторінок двадцять, тож вважайте я нічого не заспойлерила.

Що ж сталося далі? Як я вже сказала: скандали, інтриги, розслідування і шалене, неосяжне, космічне цькування в інтернеті. Всі перелічені події розгортаються на сцені книговидавничого бізнесу. Власне, цей аспект роману зацікавив мене найбільше й змусив поглинати сторінку за сторінкою.

Якби ми жили в ідеальному світі, публікація книги виглядала б наступним чином: умовні десять авторів написали свої твори та відправили їх до видавництва. Видавництво б прочитало запропоновані рукописи, відібрало б найкращі та випустило їх у світ. Кінець історії. Один нюанс: книговидавництво — це, перш за все, бізнес, який має приносити прибутки, книга — це продукт, який треба просувати, рекламувати, вкладати шалені гроші в маркетинг, автор — це бренд, який є представником продукту. На цьому етапі можна поміркувати, мовляв, це результат розвитку соцмереж, диджиталізації суспільства, глобалізації тощо тощо. Але, відповідно до слів лекторки на книжковому фестивалі, ще Едгар Аллан По бідкався, мовляв, твір для критиків і твір для широкої аудиторії — це два різних твори, бо аудиторія вимагає не такого вишуканого й глибокого продукту як поважні знавці літератури, що попивають чай з відставленим мізинчиком. Однак дійсно, у наші часи ця проблема пустила корені набагато глибше, бо маркетинг, реклама, ведення соціальних мереж — то ціла наука, що тісно переплітається з соціальною, політичною та ще бозна якими сферами.

Звісно ж, Атена отримує все найкраще, бо саме так і влаштована ця індустрія. Видавництва обирають переможців — привабливих, крутих, молодих і… гм, ми всі про це думаємо, тож скажімо просто: достатньо «різноманітних», а потім спрямовують на них гроші й ресурси. І тут страшенно важлива воля випадку.

До виходу «Над сикомором» я рвала дупу на інтерв’ю і подкастах, сподіваючись: що більше праці вкладу у видання, то більше видавець цінуватиме мої зусилля. А тепер розумію, що зусилля автора ніяк не пов’язані з успіхом книжки. Бестселери обирають. І ти на це не вплинеш. Тож обраним лишається просто насолоджуватися привілеями.

— Абсолютно, — кажу я. — Різноманіття — ось що зараз добре продається. Редактори дуже спраглі до маргіналізованих голосів. Ти отримаєш чимало можливостей, бо не схожа на інших, Еммі. Я про те, що твоя головна героїня — жінка-квір з азійськими коренями. Та це ж обов’язковий пункт у всіх списках!

Хотілося б звести успіх книги до топу популярних тем, на які треба писати, але все ж набагато складніше. У «Жовтоликій» багато роздумів, що стосуються права автора писати про ті чи інші події, чи описувати чужий досвід. Питання «Чи може біла людина писати про чорношкіру?» звучить дещо дивно, егеж? Але от вам інший приклад, що стосується безпосередньо нас: «Чи може український емігрант, який останній раз відвідував Україну п’ятнадцять років тому, писати про війну, тривоги, сирени, обстріли, смерті та розтрощені ракетами домівки?». Як вам таке? Бачите зміну контексту? Викликає двоякі почуття? Навіть якщо особисто вас це не зачепило, ця тема — вибухівка для твіттеру. Срач на мільйон тредів та мільярд цитувань гарантовано.

І про твіттер в «Жовтоликій» теж є, не сумнівайтесь! Про буллінг, шакалячі експреси що виникають, здається, на пустому місці й женуть так, що зупинити їх неможливо. Однак це теж реклама, розумієте? Срачі, обговорення, дискусії — все це піднімає продажі й змушує людей говорити про книгу.

І скільки лишається місця літературності? Чи взагалі є цінність художнього слова, коли левова частка продажів залежить від маркетингу?

То що, варто просто бути популярною і все буде в найліпшому вигляді? Ага, дідька лисого!

— Її зробили фішкою, екзотичною азійкою. Щоразу, коли вона намагалася взятися за нові проєкти, їй постійно повторювали, що її бренд — азійська тема, що саме цього від неї чекає аудиторія. […..] Ти знаєш, як воно — подавати книжку на розгляд і чути, що в них вже є азійська авторка? Що вони не можуть видати дві історії від представників меншини за сезон? Що Атена Лю вже існує, тож ти зайва?

Як ви розумієте, я пройшлася виключно по основним темам, які мені найбільше впали в око, а їх, насправді набагато більше. У мене буквально вся книга в закладинках, тож «Жовтолику» я рекомендую всім і кожному. Цей роман — величезний океан дискусійних питань і тем для обговорення і просто збіса хороша історія.

[alcestas-sloboda]

хочу прочитати щось про ічкерію і її народ. ці люди тупо воїни, боги, титани. буквально дух перехоплює, коли дивлюсь їхні відео та інтерв’ю. ця любов до власної країни, ця невимовна біль за неспроможність жити на рідній землі у кожного з них в очах. немає на світі іншого народу, який розуміє нас так, як ми розуміємо їх і навпаки. якась доля у цій спільній боротьбі за свободу, якась неймовірна несправедливість, що два народи, які просто люблять свою країну і культуру, мають так страждати. мрію за своє життя побувати на вільній землі вільного народу, мрію побачити у столиці Джохарі український прапор, який майорить поруч зелено-червоно-білого.

[thalia-pages]

Завтра починати нову роботу. Гадки не маю як у них налагоджені процеси. Страх щодо спілкування з новими людьми. Отримала офер через три дні після презентації тестового завдання. Боюсь, що в компанії є/з’являться р*сіяни. Принаймні в моїй команді їх немає (хоча б серед тих кого я вже знаю).

І наче подаєшся, подаєшся, виконуєш тестове, проходиш інтерв’ю - отримуєш те, що хочеш… А потім боїшся початку роботи! Але так лише перед першим днем зазвичай. Дуже хочу аби моє тіло мене не підвело, адже важко висиджувати 7-8 годин. Хоча в цьому офісі доволі ергономічні меблі💗

[akuiavskakig28]

Блог про мої хоббі

Привіт друже! Мене звати Аніта і сьогодні я вам розповім як у 5-7 років я була моделлю,знімалася у багатьох дитячих шоу та пробувала танцювати на пілоні.

У майже 5 років я пішла на курси по моделінгу і там мене навчили як правильно тримати осанку та ходити по подіуму як справжня модель.Далі мене почали запрошувати на дефіле,шоу та інтерв’ю.

В 6 років я пішла на пілон разом з мамою,але через декілька місяців я зламала праву руку та перестала ходити на пілон.

Я стабільно ходила на моделінг та інтерв’ю,але після початку повномаштабної війни в Україні я перестала ходити на всі свої курси і закінчила кар’єру моделі.

[sweetsoursalty]

чим я контентувалася | січень 2023

контентуватися - харчуватися (застаріле). виделено те, що справило найбільше враження

художня література

Інтернат - Сергій Жадан

Моя подруга з темної матерії - Кирило Безкоровайний & Дар’я Скрибченко

Золотий павучок - Іван Малкович & Катерина Штанко

Королівна-крихітка та Киць-киць - Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач)

Окуляри і кролик-гном - Братське & Марія Гермашева

Українка по-американськи - Наталія Ясіновська

дійснина

По той бік себе: соціально-культурні наслідки Голодомору та сталінських репресій - Ірина Рева

Голодомор на Харківщині: окремі рядки національної трагедії - Олексій Корнєв

Українофобія. П'ята колона та її ляльководи - Віктор Рог

Фактор свободи: Мазепа, Петлюра, Бандера - Український інститут національної пам'яті

Майдан. Простір творчості - Український інститут національної пам'яті

фільми

Наші котики, або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану - Володимир Тихий

Кохання - Микита Лиськов

Маріуполь. Невтрачена надія - Максим Литвинов

відео

Україна з неба - Ukraïner

Радянська підривна діяльність в пресі вільного світу - інтерв’ю Едварда Ґріффіна з Юрієм Бєзмєновим, 1984 р.

повністю передивилася ют’юб канали MAG Stories, копійка та Jing

[jarli66me]

В росії підлітки-сатаністи жорстоко вбили школярку в прямому ефірі: після цього написали її мамі

Уросії стався черговий гучний і жорстокий злочин проти підлітка. Не встигла країна-агресорка відійти від холоднокровного нападу 11-річної школярки на свою однолітку в Підмосков’ї, як уже в Санкт-Петербурзі підлітки-блогери вбили школярку прямо в ефірі стріму.

Про це повідомляє популярний місцевий паблік "Mash".

Першого травня в Санкт-Петербурзі 16-річний блогер разом зі своєю приятелькою заманили 13-річну школярку до лісу, щоб жорстоко розправитися з нею. При цьому, зважаючи на все, це вбивство було просто заради вбивства.

"Мотив цього вбивства повністю відсутній — із жертвою у них не було ні сварок, ні конфліктів", — пише автор поста.

Так, підлітки запросили до лісу нібито на "інтерв’ю у незвичайному місці" ученицю одного з навчальних закладів міста.

"Її знали як чуйну і привітну дитину. Вона відвідувала заняття в художній школі — ймовірно, мріяла піти стопами мами-відомого у своїх колах модельєра і весільного дизайнера", — йдеться в повідомленні.

Стверджується, що вибір убивць пав саме на цю дитину тому, що та нібито була відома і могла погодитися на "атмосферне інтерв’ю в лісі". До свого злочину зловмисники підготувалися заздалегідь та за кілька днів викопали могилу для своєї жертви.

Прибувши у призначене місце, підлітки нібито вели з нею інтерв’ю в прямому ефірі. Їй ставили питання на абстрактні теми, щоб вона нічого не запідозрила. Якоїсь миті підозрюваний підійшов зі спини, дістав молоток і завдав жертві не менше 10 потужних ударів.

Після розправи над дівчинкою блогер та подільниця відправили з телефону жертви повідомлення її матері — "дочка вирішила зникнути, любить маму, але додому не повернеться". Потім розбили телефон і кинули до ями разом із тілом.

У вбивстві блогер одразу зізнався у своєму Telegram-каналі. Писав, що має намір вчинити суїцид, але трохи пізніше опублікував другий пост — надто слабкий для цього, ладен здатися і сісти.

Наразі блогера та його 15-річну спільницю вже затримано правоохоронцями. До служби звернувся його батько — зателефонував і сказав, що син убив дівчинку.

Про вбивцю відомо, що він вимушено відвідував психолога, мав потяг до оккультизму та інетерсувався сатанізмом. У школу часто одягав відповідні атрибути та велику кількість неоднозначних ювелірних прикрас

Зараз підлітки дають свідчення. Порушено кримінальну справу за статтею — вбивство малолітнього, який перебуває у безпорадному стані. Максимальне покарання за цією статтею — до довічного позбавлення волі

.https://plus.telegraf.com.ua/ukr/crime/2023-05-03/5789628-v-rosii-pidlitki-satanisti-zhorstoko-vbili-shkolyarku-v-pryamomu-efiri-pislya-tsogo-napisali-ii-mami-foto

[girl-with-demons-in-her-soul]

Що ж ти такеє?

Дивлюся відео про світове захоплення російською культурою і ловлю надзвичайно багато співголосних з моїми думок. Ірина Старовойт говорить про це так впевнено, легко та цікаво, що її хочеться слухати ще і ще, не виключати інтерв’ю, допоки вона сама не замовкне. Це чарівно. 

Мій внутрішній голос мовчить з початку війни. Так, я щось там писала, але завжди відчувала, що щось не те. В цьому інтерв’ю пані Ірина сказала таку фразу: “Ми не знаємо, скільки після перемоги триватиме мовчання”. Я не знаю, скільки триватиме моє мовчання. 

Поки одні автори перемагають раз за разом у конкурсах, активно пишуть і надихаються (не завжди війною), я відчуваю гіркоту та розчарування в собі — мій внутрішній голос просто замовк, мовби йому зашили рота надмі��ними нитками. Найгірше те, що я поняття не маю, що з цим робити, адже зовсім не уявляю свого життя без письма. 

Це одна з причин, чому я обрала філософію, але прекрасно розумію, що покладатися на неї не можна. Це праця двох сторін і одна маленька помилка може коштувати мені внутрішнього голосу. Принаймні, поки що я так відчуваю. 

А чи не заважатиме мені старостування вивчати нове? Якщо я буду надто заклопотана, чи зможу я вільно цитувати великих людей? Наскільки важливо мені когось цитувати, враховуючи особливості сучасного світу, де така інформація не потребує переходу в довготривалу пам’ять, тому швидко випаровується? 

На ці питання я поки не можу дати відповіді, оскільки ще сама не знайшла їх. Що ж ти такеє? 

[eu-ukraine]

Макрон попередив, що Франція повинна підготуватися до повного відключення російського газу

Макрон в четвер в інтерв’ю з нагоди національного свята Франції, Дня взяття Бастилії, попередив, що країна повинна підготуватися до повного відключення російського газу. Він сказав, що народ Франції повинен підтримувати альтернативні джерела енергії ... Читати далі »

[zhitomir]

Дуров у великому в інтерв\'ю Карлсону, розповів як заснував «Телеграм» та чому не затримався у США

Творець соцмережі "ВКонтакте" та месенджера "Телеграм" Павло Дуров дав інтерв'ю американському журналісту і колишньому ведучому Fox News Такеру Карлсону. Інтерв'ю вийшло у відеоформаті, що для... Читать дальше »

[demiurgeua]

Головнокомандувач Збройних Сил України дав інтерв‘ю національному інформаційному агентству України

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський дав інтерв‘ю національному інформаційному агентству України “Укрінформ” ( https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3845632-oleksandr-sirskij-golovnovnokomanduvac-zsu.html ). _________ Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, Colonel-General Oleksandr Syrsky, gave an interview to the the national information agency of…

[paularamari]

[Триває оновлення системи]

Назва: Триває оновлення системи Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Detroit: Become Human Рейтинг: R Розмір: максі Персонажі: Генк Андерсон/Ґевін Рід, Джеффрі Фаулер, Елайджа Камскі Жанри: AU, преканон, ангст, драма, детектив Анотація: Тоді, у 2022 році, люди в соцмережах пересилали інтерв’ю з Камскі, постили коментарі світил інженерії, обговорювали результати тесту Тюрінга. В один голос всі кричали, що світ незабаром зміниться. І це сталося. Набагато швидше, ніж очікувалось. Світ змінився. І Ґевін Рід виявився до цього неготовий. Посила��ня: Ао3

[alcestas-sloboda]

подивилась інтерв’ю росіян, які воюють за нас і якщо чесно розумію, чому наші бояться давати їм наші паспорти

[thalia-pages]

як дорослі люди долають закоханість? адже ви на щось погодились з іншим, ви будуєте певний союз - і раптом хвиля почуттів. було би неправильно все ламати.

знову наступати собі на горло. хоча відчуваю, що цього разу маю поставитись до всього по-дорослому.

так, якась іскра проскочила між нами. але стосунки на роботі - заборонене яблуко. я вже доросла. я вже несу відповідальність. мені потрібно бути вдвічі обачнішою, адже по мені судитимуть інших.

викричати у цей блог як я хочу бачити його посмішку знову і знову. через повітря між нами відчувати тепло його шкіри.

я закохалася, закохалася, закохалася в свого тімліда! хоча, він вже встиг мене дещо розчарувати на цьому тижні, і, боюсь, що наступного тижня це розчарування лише поглибиться.

налаштуватись на роботу. зрештою, наступного тижня в мене має бути більше мітів з іншими членами команди.

цікаво, що перше інтерв’ю-знайомство можна було за моїм бажанням провести онлайн. я ж прийшла в офіс. вже тоді відчула щось.

потрібно триматись наших commitments. якби ж ми удвох сіли і відверто поговорили. якби ж знати, що ця симпатія - взаємна.

ми подобаємось одне одному. давай щось із цим робити. обійняти і відпустити.