#школи

[apatiya-ua]

Я ЄДИНА в класі пожалілась та намагалась захистити хлопця з аутизмом (?) від булігну.

Пам'ятаєте чувака якого я побила? Так от, це була карма за все, бо я знаю що воно таке. Назвемо "героїв" цих історій так:

Чел якого я побила:"А", його друг "Б", однокл. жертва булінгу "В" інших одноклів "нпс невдахи"

Контекст:

Почнемо з того що 1 наш однокл. (В) з типу аутизмом, (але я не знаю точно що у нього саме) він ДУЖЕ слабкий, погано говорить, у нього косоокість, і може сколіоз (або можливо його просто так ображали)

А і Б найкращі друзі, та минулі лідери класу (особливо Б), вони ДУЖЕ впевнені в собі, вони знають, їм ніхто з класу нічого не скаже та нічого їм не буде.

А і Б почали чиплятись до В, який НІЯК не міг відповісти, було боляче на це дивитись, вони його не били, а як завжди роблять, тупо висміювали, потім приєднались інші нпс невдахи, й почали висміювати В за його дивні рухи, ще приєднались пару старшаків (друзів А та Б) та вже 7 людей БУЛИЛИ ОДНУ ЛЮДИНУ З АУТИЗМОМ (Або чимось таким) І ВСІМ БУЛО БАЙДУЖЕ! Навіть приємним, здавалося Б дівчатам було похуй.

Мене це ЗАЇБАЛО, я змінилась, я перестала спілкувати з А та В ніби з норм людьми, вони БУЛЛЕРИ, мені вже не потрібна увага як іншим дівчатам які з ними хіхікають.

Я розуміла яке у мене становище та що НІХТО за мене не заступиться, навіть сестра та дівчинка з якою я сиджу (вчителів/льок тоді ще не було) тоді ще не було старшаків, тому я використала зброю А й Б проти них, почала висміювати їхню клоунську поведінку, щоб перевести увагу на себе, інші навіть могли Б приєднатись до цього, бо у А та Б таке спілкування зі всіма (хоча інші жартують з ними для спілкування, а не настільки щоб їх роз'їбати, як роблю я)

У мене вийшло і вони почали "захищатись", а потім як я і писала раніше, прийшли старшаки, тоді я зрозуміла, що не знаю їх та не знаю як з ними говорити, а вони ще й копчені старшаки які не адекватно себе вели, я могла легко опинитись в становищі жертви, бо за А та Б вже дохуя, і через це всі впевнені в собі.

Після цього я тихенько розповіла про це вчительці та вона сказала, що поговорить про це з В.

Я сподіваюсь що 7 меніа покарають за це. Але цього все одно не достатньо, бо інші мовчали та тим самим нормалізували таку поведінку і йобнуті ставали ще впевнішими.

Як тепер нормально дивитись на весь цей клас нпс!? Навіть моя нова подружка по парті відповіла "....не знаю...." На моє запитання "може підемо поскаржимось на це вчительці?". Як взагалі в цьому світі знайти норм людей, а тим паче друзів!? Як тільки я починаю думати, що знайшла адекватну людину, вона виявляється такою як всі та підстраюється під інших.

Я дуже розчаровна в своїй сестрі та її лп (яка моя колишня лп), та в подрузі по парті... Не можу на них дивитись після цього, а тим паче спілкуватись.

[ibfudydbf]

шіт ай гев бін он рісентлі

[effei-s]

You give intense white person vibes

oh no! grey sphere with shaded glasses on in my inbox! the horror!

[karen-chan-nya]

ШЦЦ: ласкаво називає ЛБХ «мій маленький глистик».

ЛБХ: робить ображену мордашку і починає рухати своїми "глистиками" (i.e. кров‘яні паразити) не завдаючи болю, а лише щоб вони відчувалися наче лоскотка

ШЦЦ: добре, добре, ти у мене не маленький глистик, ти у мене мама-глист

[unhonestlymirror]

South Dakota: Best American TV series ever made, several generations of Ukrainians grew up on it.

North Dakota: 😐

Map of US States with a show/series that takes place in each state

[marusiakstepstep]

КЗ Старосамбірська школа мистецтв, Концерт випускника школи Максима Пода...

[nepoedakievua]

Стільчики дитячі та табуретки

[julia--blake]

What a unique find!

A star of the Ukrainian and world avant-garde, the artist Oleksandr Bogomazov was so poor that when he was asked to provide a photo for the identification card of a teacher of the Boyar Railway School, he painted a self-portrait.

Found the document several years ago and published Andrii Kovalev.

Source: Back to the Roots

-------

Дивіться яка унікальна знахідка!

Зірка українського та світового авангарду, художник Олександр Богомазов був настільки бідним, що коли його попросили надати фото для посвідчення вчителя Боярської залізничної школи, він написав автопортрет.

Знайшов документ кілька років тому і опублікував Андрій Ковальов.

Джерело: •Back to the Roots•

[meowluox]

коли я розмовляю українською на язику смак свіжого теплого хліба з дитинства смородини диму від багаття під шашлики і листя щавеля з городу рідного дому.

англійська на смак як кава сріблі прикраси свіжі персики губна помада зимове сонце і зародження впевненості в собі.

французька — як перше кохання. перший поцілунок і перше розчарування. вона перша для мене в усьому саме тому я так і не змогла відпустити її навіть після закінчення школи. на смак вона нагадує мені море. дикий морський вітер і водорості. мамину вермішель з м'яском і зеленню. перестиглі черешні в кінці липня. засліплюючий захід сонця. молоко з медом і корицею. улюблена міні-піцца з фургончику недалеко від школи і набережної. я можу нескінченно перелічувати асоціації до неї.

іспанська — апельсиновий сік мед і обліпиха. річкові хвилі яскраво-білі хмари та маленька яхта біля причалу. на смак вона як прийняття своїх демонів і видача собі дозволу бути собою. як маслини червоне вино дуже солоний сир і п'яна широка усмішка. як ягоди шипшини з сусідських кущів і тихенький сміх друзів дитинства.

японська на смак наче зимовий сонячний ранок. як лапша з гострими приправами і ледве теплий зелений чай. як квіти лотоса і запах океану. як залізні двері за які важко потрапити. як бажані але зависокі плоди абрикосів.

кримськотатарська — стиглі солодкі інжири. свіжі хачапурі звук мирних хвиль і біла піна на морській воді. як прогулянки по набережній і проводи сонця за обрій. як крики чайок смак шоколаду дитинства на язику і тепла рука дідуся на плечі. як безмежні степи всіяні квітами. як уроки кримоведення і креслення й розмальовування контурних карт Криму. як далека зірка що єдина здатна залишатись орієнтиром у шторм.

[lisa-is-chilling]

власниця школи, в якій я працюю, більше двох місяців не давала мені нових учнів. мій заробіток у останні місяці іноді не складав і прожиткового мінімуму. у мене був вибір - мовчки змінити роботу або підняти некомфортну тему.

я підняла некомфортну тему.

виявляється, у неї були якісь свої уявлення про те, чому учні не продовжують займатися зі мною, і прийняла позицію мовчати. мабуть, і далі мовчала би, якби я не зібрала свої ментальні яйця в кулак і не пішла воювати за те, що мені потрібно. мені пообіцяли нових учнів, місце в новому напрямку школи (корпоративне навчання) та запросили до реалізації масштабного проєкту.

яка мораль?

говоріть, сука. не дарма говорять: communication is the key. якщо ви просто будете мовчати, гірше може і не стане (не гарантія), але краще - точно ні. і це можна прилаштувати до будь-якої сфери життя.

будьте сміливішими. якщо я - людина, що іноді уникає конфлікту ціною власного комфорту та кордонів, - змогла, то у всіх у вас теж вийде.

любіть та шануйте себе, хоча б трішки.

[teawithatasteofwretchedness]

Мій блог перетворюється на ниття щодо навчання. На цю неділю очікуйте щей скарги на однокласників чи однокласниць. Короче наче все дз зробила. Крім діалогу, тема ідіотська, все ідіотське, я його робити не буду 😇😇😇. Всьо. От така от я типу бунтарка, антидіалогова бунтарка.

Радує тільки те що завтра 7 уроків. Але я вже уявляю, як ми весело пів дня ходимо в укриття, яке знаходиться не на території школи 😇. Мені погано. Хочу згорнутися в ліжечку, і стати каменем. Не існувати. Ні про що не думати. Не відчувати. Нічого не.

Чесно, я втратила відчуття ніби все це має якийсь сенс....Хоть я певна майже все має сенс, крім того що мене оточує. Тай сама я не маю сенсу. Якби можна було зчесати з світу без наслідків для сім'я, і без наслідків для оточуючих...

[halamydnyk]

так мені весело, бо іду до школи

повітряна тривога сповіщає про початок навчального року

першачки вперше заховаються

в підвалі школи.

букети з хашок по всьому місту для вчителів,

один уламок припав навіть комусь до душі.

кожен рюкзачок тепер тривожний, адже за плечима

як і попереду - війна.

свято вересня вже звично

розпочнеться хвилиною

тиші,

урок перший - плетіння сіток.

02.08.24

[gwenllianwales]

Переробила під них популярний мем. Отже, скоро знову до школи? Бідний Едвард, скажіть?

[koy5z]

Коли я вперше побачив тебе в школі, я зрозумів по твоїй зовнішності, що ти будеш мати найкращі оцінки в класі.

Так і сталося.

По тому, як ти посміхався і сміявся, я знав, що ти завоюєш серце кожної дівчини в школі.

Так і сталося.

Коли ми були у випускному класі, всі думали, що ти виграєш чемпіонат з тенісу для нашої школи.

І ти виграв.

Коли ти запросив мене на побачення, ти пообіцяв, що завжди кохатимеш мене.

І ти кохав.

Коли нашу церкву розбомбили, я знав, що ти будеш першим, хто допоможе відновити її, тому що твоя любов до Нього була понад усе.

Так і сталося.

Коли тебе призвали в армію, я знала, що ти віддаси все за свою країну і помреш за її свободу.

Так і сталося.

Дмитро, ти залишив мене з порожнім серцем і головою, повною спогадів.

🌻

[sher-oxide]

Люди, яким у дитинстві казали, що одяг, взуття, канцтовари для школи тощо — це і є подарунок на день народження, як ви почуваєтеся тепер, коли витрачаєте чи хочете витратити гроші на щось неважливе?

[apatiya-ua]

АХХАХААЗААХЗАЗАЗАХХАХАХКХАХАХАХ

Якщо ви хочете зблизитися з людиною, то просто пришліть їй цей скрін, я так з подружкою зі школи спілкувалась голину і навіть не помітила що пройшла година