#радо

[top100k]

Часы женские розовое золото ➡ https://kahgo.ru/hhrv6HD

🔥 ЖЕНСКИЕ ЧАСЫ С КРУТЯЩИМСЯ ЦИФЕРБЛАТОМ

Это первоклассный подарок для близкого человека. Естественно, эти наручные часы желает иметь любая женщина без исключений. Этот необычный и солидный сувенир она действительно оценит положительно.

Это Несравнимо больше чем только часы. Это воплощение утонченности и элегантности. Наручные часы предназначены для модниц, стремящихся безукоризненно одеваться и носить эффектные аксессуары.

Удивите ваших близких и подруг. Часы располагают неповторимым циферблатом с вращающимся механизмом. Это нововведение точно привлечет внимание находящихся вокруг и позволит вам выделиться в текущем сезоне. Элитные часы.

За что тысячи женщин полюбили эти наручные часы?

- Оригинальный современный дизайн. Как выбрать хорошие часы женские. Это новое решение и необыкновенное совмещение материалов, которые смело впишутся в любой наряд и выделят вас посреди окружающих. Купить женские часы ника.

- Высочайшее качество. Часы тиссот женские с бриллиантами. Часы созданы из крепкого сплава, а стекло обладает увеличенными свойствами прочности. Купить женские механические часы с автоподзаводом.

- Магнитный ремешок. Купить женские часы сваровски. Легко надевайте наручные часы, при этом не требуется регуляция размера, а его прочность не даст часам свалиться с руки. Часы 38 мм.

На выбор представлено шесть цветов: красный, золотой, коричневый, черный, синий и фиолетовый. Как открыть женские часы.

- В комплекте с часами, в форме презента, идет роскошный браслет. Купить женские часы лонжин.

- Доставим вам наручные часы почтовой службой в течение 3-10 суток. Где купить часы.

- Оплата осуществляется по факту принятия изделия. Купить женские швейцарские часы в украине.

- Мы неизменно контролируем товар перед отправкой и гарантируем 100% качество. Купить женские золотые часы с золотым браслетом в украине.

Чтобы заказать эти чудные наручные часы для женщин С вращающимся циферблатом переходите по ссылке в описании к этому видеоролику. Купить женские часы на авито. Спешите, наручные часы раскупаются, как горячие пирожки. Часы rosra.

Pеклaма - Инфоpмaция о pеклaмодaтелe пo сcылкам в oписании

Часы женские розовое золото #Часы #женские #розовое #золото

[panmikola]

🎨Фриц Ильг

"Игра с котенком"

(XX в.)

Австрия

Жанровая живопись

ℹ️На картине двое детей, играют с котенком. Старший ребенок, девочка с радостным выражением лица, держит в руке игрушку на веревочке и весело водит ею перед котенком. Его лапки вытянуты вперед, а глаза сосредоточены на движении нити, что придает сцене динамику и живость. Картина излучает теплоту и безмятежность детства. Её мягкие, светлые цвета создают атмосферу радости и прост��ты.

Частное собрание

[trilata-nizhegi]

Я всё же писатель, потому этот комикс будет иметь весьма необычный формат: в нём не будет облачек с фразами, ведь окороткие ахи, охи, вздохи не передадут столь длинную историю, а городить оргомные блоки текста на картинках - никакого места для иллюстраций не останется. В целом, зная кто есть кто, можно и без описания догадаться о проис��оодящем, но явно ведь это известно не всем, ведь информа��ия разбросана не только по страницам двух романов, но и множеству постов с артами и скетчами. Потому держите небольшое описание предшествоваших событий, которое можно воспринимать и как повесть:

Оно, являвшее собой концентрацию чистой энергии Жизни, всего лишь осколок, оставшийся после того, как мироздатели скомпоновали энергию, создавая миры. Забытый самими творцами, выброшенный на окраины миров, а от того, дерзнувший нарушить их правила. Девушка, с которой Оно заключило контракт, оказалась неимоверно слабой… Элементы, подчинённые мироздателям, любили её, но она даже не думала отвечать взаимностью, и при первой же возможности забилась в тёмный закуток сознания, позволив единолично властвовать над телом Ему. Оно было радо столь лёгкой победе, ведь в отличие от подобных Ему, Оно не рисковало быть подавленным изначальным хозяином тела. Но радость продлилась не долго, как только пришло осознание, что несмотря на все риски, подобные Ему оказались способны властвовать над другими элементами в той же степени, в какой сохранился контроль над телом его прошлого владельца. Мор оказалась бесполезна, послужив для Него только лишь сосудом и дав своё имя…

Теперь Оно было Мор.

Подобные ему назвали себя Хранителями элементов, принявшись творить и менять миры под себя, они, столь жаждавшие свободы, пришли к тому же, чем завершилась работа Мироздателей. Хранители создали правила, которым заставили себя неукоснительно следовать.

Мор, став изгоем даже среди своих, отправилась в поисках способов подчинить силы миров к виду, что был ей ненавистен из-за близости по своей природе к мироздателям, но оказавшемуся единственным, чьи представители могли бы хоть как-то посодействовать…

***

Пряха оглядела переминавшуюся на её пороге гостью, было в образе заявившейся к ней незнакомки что-то рыбье…

— Ты к кому? - поинтересовалась ария, накручивая на палец пр��дь золотых волос. — ЭВиА сейчас дома нет, а я не хочу пускать гостей без неё.

Мор скрипнула зубами: единственным вариантом найти арию было нагло заявиться в дом мироздательницы… Кто, как ни она, знала их интересы и способности? К тому же, ходили слухи, что для ЭВиА были чужды начавшие зарождаться в центрах понятия о морали, если только действо было интересным.

Вот только Мор никак не ожидала, что вместо мироздательницы её встретит нахальная девчонка, столь открыто выпроваживавшая её, даже не пытавшаяся скрыть неясной для хранительницы неприязни.

— Пускай девочка зайдёт, - раздался звонкий девичий голос из-за спины Пряхи.

Пока златовласая ария соображала что-то, Мор стремительно шмыгнула в дом, наконец увидев мироздательницу, звонкий голос и задорная улыбка которой удивительно не вязались с тем таинственным ореолом, что возводили вокруг неё слухи. Хранительница оказалась в некотором роде разочарована, увидев перед собой ЭВиА, ничем, по своей сути, не отличавшуюся от арий.

— Ты же собиралась в мир мёртвых, - хмыкнула Пряха, притворив дверь.

— Только оттуда, - ответила создательница миров, поглаживая пушистую спину огромного зверя, чья чёрная шерсть отливала таинственной синевой, а глаза, открывшиеся только Мор стоило зайти в комнату, посверкивали подобно тлеющим уголькам.

Тварь, спрыгнув с колен ЭВиА, тут же утробно заурчав, выгнув спину с тремя алыми полосками, принявшись лупить по деревянному полу лысым хвостом с тремя треугольными наростами.

Засмотревшись на мироздательницу, Мор не сразу осознала, что та к ней обращалась, пропустила её отстранённый комментарий насчёт нарушения единства этэ и фэтэ, опомнилась только когда Пряха ткнула её локтем в бок, проворчав:

— Кошак, — цыкнула мироздательница, запустив изящную ножку ему под брюхо, слегка приподняв его передние лапы над полом.

Всё же, было в ЭВиА нечто завораживающее. Её белые волосы, перехваченные на лбу одной только золотой лентой, расстилались по её плечам подобно шали из чистого света. И глаза, переливавшиеся невообразимо зелёным светом иных реальностей.

— Будь добра, отвечай, когда с тобой говорят. Зачем ты здесь?

Мор, помявшись, всё же заг��ворила:

— Они ищут себе фэтэ, но не имея возможности создать новые, забирают у уже живых. Можно, пока что только попробовать, заточить их в камень. Думаю, они потом пригодятся как энергетические аккумуляторы, например для создания звёзд и планет.

— Вы же знаете, что стало с остатками энергии элементов?

Вместо ответа ЭВиА, развалившаяся в кресле, только кивнула, это же действие повторил и Кошак, вновь устроившись у неё на коленях.

— Или для использования их силы без риска потерять себя после заключения контракта, — отстранённо прокомментировала ЭВиА, словно прочитав мысли хранительницы.

Нервно хохотнув, Мор попыталась оправдаться, но мироздательница тут же перебила её:

— Не нужно этого. Вот сейчас ты солжёшь, а потом пожалеешь. А дела обстоят так, что ты просто не сможешь не солгать…

Мор кивнула, только теперь осознав, что же такого было в мироздателях, что отличало их от их творений: удивительная согласность миров с любым их словом. Только находясь рядом, Мор заметила, что силы миров так и тянул��сь к ЭВиА, от концентрации энергии элементов по спине бежали мурашки и волосы вставали дыбом. Невольно она покосилась на Пряху, которая явно находилась с ЭВиА куда дольше неё, но сохраняла ясность рассудка в этой опьяняющей благодати.

— Да, пожалуй, отправляйся к Тёмному, - лицо ЭВиА вдруг стало каким-то загадочно серьёзным, в глазах сверкнули золотые искорки, а губы растянулись в лёгкой улыбке.

[katiagray]

Жити більше не хочеться! Росіяни сьогодні бомбардували Гельсінкі та інші міста Фінляндії. Одночасно вони вторглися на Карельський перешийок, проте отримали там гідну відсіч…. Багато евакуйованих із Гельсінкі повернулися назад… Росіяни хочуть битися, навіть попри те, що вся світова спільнота проти них.

Росіяни дуже кепсько споряджені і сильно потерпають у завірюху. Вони зазнають великих втрат особового складу, а весь світ у захваті від фінського захисту. Проте цивільне населенн�� на півночі втікає за шведський кордон: їм справді важко. Але тут, у Швеції, усі радо готові допомагати Фінляндії.

Фінляндія звернулася до Ліги націй, але Молотов відмовляється брати участь у будь-яких конференціях. «Росія не перебуває в стані війни з Фінляндією, — стверджує цей малюк, — вона лише продовжує звільняти фінський народ, що чинить опір і вперто не бажає звільнятися».

Зараз у місті вимкнули електроенергію, і це у тисячу разів страшніше за минулий раз, бо ніхто не думав, що вимкнуть так надовго.

Досі нікому не відомо, на яких умовах Росія готова підписати мирну угоду, але Фінляндія перебуває в ситуації, коли їй доведеться погодитися на неприйнятні умови. Насправді всі умови «неприйнятні», інакше навіщо б Росія захоплювала клаптик фінської землі?

Західні держави взагалі не хочуть миру між Росією і Фінляндією. Вони вважають, що краще вже Росія буде при ділі, тоді вона не зможе допомагати Німеччині.

Люди на вулиці виглядають як зазвичай. Ми вже починаємо звикати.

Сьогодні о 12-й Стуре отримав рекомендованого листа, в якому його викликали до військкомату, і чверть по 3-й він вирушив автобусом до Спонґи.

У цьогорічній весні є щось дивне, неможливо їй не радіти, але водночас нестерпно думати, що люди гинуть у той час, як світить сонце і проростають квіти.

Нині знову ворушилися росіяни. Останніми днями з різних приводів вони окупували Литву, Латвію і Естонію. І ослабла Німеччина для нас тут, на півночі, означає лише одне - за нас візьметься Росія. І тому думаю, що радше все життя казатиму «ХГ», ніж терпітиму тут росіян. Важко уявити собі щось жахливіше. Я зустріла фінку в Ельси Юлландер, яка розповідає страхітливі речі про Фінську війну і про ставлення росіян до полонених. Її рідний брат нещодавно повернувся з ув‘язнення і розповідав, що його били так, що кров текла з вух, носа і рота…

Однак правдою є те, що росіяни викрали десятьох маленьких фінських Лотт (дівчатка віком 8-12 років) у Петсамо. Відтоді про їхню долю нічого не відомо.

Минулої весни я казала, що в разі, якщо восени війна ще триватиме, це вже буде неможливо витримати. Але бачите — таки можливо!

Дивно, як легко можна до всього звикнути! Днями я думала, чи настане колись такий день, коли знак «Укриття» у мирному вестибюлі здаватиметься чимось незначним? Тепер цілком зрозуміло, що так і має бути: приміщення, призначене для укриття одних людей, потрібні тоді, коли інші люди вирішують скидати бомби на їхні голови. Залишається лише сподіватися, що колись почуєш від своїх онуків: «Укриття — а що це таке?»

Зі щоденників Астрід Ліндґрен, 1939-1940

[defiance-of-endless]

Написала цю пісню для всіх, хто мені дорогий і лишається тут, чекаючи на моє повернення. (Так @the-great-anteater , до тебе також)

(Мій ну дуууууже старий скетч хоббітської хати для привернення уваги)

Транспортна Колискова

Тече пітьма по вікнах ззовні

Пливуть міста, поля й кордони...

Колись зустрінемось ми знову

А поки слухай колискову...

Колеса торохтять, мигтять вогні

Всі хто можуть прошу вибачте мені...

Люб��ві моєй на всіх подвоїть

Кожна секунда чужини...

Мені так шкода - для вас свобода,

Для мене гнів.

Страх і горе, все через море,

Через паркани й ніч,

Закину тугу

За лісосмугу й сніг...

Буває боляче нестерпно.

Коли болить - дивлюся в небо,

Ми ділим зорі і повітря,

Ваш подих там де й я - повірте...

Недостатньо часу й подарунків для вас всіх...

Тому я плачу, і чекаю на таксі.

Серце моє на шмаття кроїть

Кожен метр в далечінь...

Силюсь промовить, якщо дозволять

Світло й тінь...

Біль і сльози через морози,

Сонце й грім -

Переживаю й сама не знаю де мій дім.

Жеруть мене сором й провина

Як в очі вам глядіть повинна -

Не хочу покидать вас знову,

Тож пам'ятайте колискову...

Я всього лише ваш спогад, думка, сон...

І галас потяга співає в унісон...

Будь моя воля - лишилась вдома,

За вас загинула б радо.

Та прошу дуже, всі хто тут тужить -

Почуйте гул метро,

З трамва��ним соло нехай мій голос

Тече до ваших снів.

Там вас побачу, прошу пробачте

Якщо ви зможете

Мені.

[comonblancechance]

31/01/2025И зато ће им Бог послати силу преваре, да верују лажи; Да приме суд сви који не вероваше истини, него волише неправду. 2. Солуњанима 2:11-12 У једном научном часопису освануо је 1982 године наслов:,, Бег у празноверје''. У том чланку се могло између осталог прочитати следеће:,, Прорицање на основу звезда је опет постало популарно. Без сумње, још пре него што је немачка телевизија почела са емитовањем ,,Астро - шоуа'' , на питање:,, Верујете ли  да звезде утичу на ваш живот?'' 4,4 милиона грађана је на то питање одговорило са ДА, 13,6 милиона са МОЖДА. За многе је астрологија постала друштвена игра, док за неке опер горка истина. Због чега ова ренесанса празноверја?'' Питање одаје чуђење писца споменутог текста. Он у наставку свога чланка покушава свеопште скретање у празноверје објаснити са тиме што је вера људи у могућа решења свих земаљских проблема кроз напредак  науке и технике и те како пољуљан и да се у астрономији покушава пронаћи излазак из тога стања страха и да се кроз празноверје настоји побећи од стварности. Међутим, праве узроке требамо тражити на сасвим другом месту. Библија нам каже, да људи не верују у истину, него желе да ходају путевима преваре и лажи. Њихова нечиста савест према Богу их наводи да сваку ђавољу лаж, која им обећава бољу будућност, радо прихвате. Ко Божију реч свесно одбацује, њих Бог препушта тим лажима и они верују у њих. Празноверје је понуда од ђавола, и она је потпуна супротност послушности и вери у Бога. Вера у Бога у животу у опште доноси праву сигурност, док га празноверје чини празним и несрећним. ��ато се и ти окрени према Богу и од њега очекуј решење својих животних проблема, а не лажној вери и звездама.

[istoma-v-doma]

Це було дійсно класно. В котре дивуюся наскільки в нас талановиті люди. Я б радо подивилась екранізацію від нетфлікс,бо по таємницям та атмосфері вийшов би чудовий фільм. Історія легка та цікава і тримає до останньої сторінки. Нейт втрачає багато важливих людей,але життя дає йому шанс виправитись та отримати в нагороду кохання та втрачену дружбу і цією командаю вони будуть давати відсіч тому злу,що сунеться на них…

[you-should-not-read-this]

ненавиджу слухати про роботу. але я радо вам понию за свою. отака я людина "з гнільцой"

[tarrikz]

Напиться. Нужно было напиться.

Это мысль никак не выходила у Макса из головы. Сколько бы он не пытался работать, загружать себя проектами прямо посреди своего отпуска — это не помогало. Он всё ещё помнил то лицо Саймона, которое было искренне радо разговору с Тайлером, его отрицание происходящего и сцену разрыва.

Макс ненавидел его так сильно, что хотелось вскрыться.

А ведь всё шло так хорошо. Да, не всегда гладко, но лучше. Намного лучше, чем несколько лет назад.

Батлеру даже стало казаться, будто он находится в своих идеальных отношениях. До тех пор, конечно, пока Саймон не решил всё сломать. И самое больное в этой ситуации было то, что он повёлся на какого-то грёбанного молодого парня. В этот раз всему виной правда стала какая-то интрижка, а не проблемы в отношениях и коммуникации между партнёрами.

Было настолько обидно, что Макс не знал, куда себя деть уже который день.

Их совместный отпуск и путешествие теперь находилось в полной заднице. Все эти надежды, мечты и грёзы — они рухнули в один единственный день окончательно и бесповоротно.

Брюнет усмехнулся сам себе, каким оленем он стал. Или не оленем, но точно кем-то рогатым. Хотел сделать предложение. И намного лучше, чем в первый раз. Всё спланировал… Пока в этот момент Саймон гулял за его за спиной.

Конечно, он отрицал это. Сай с пеной у рта доказывал, что у него ничего не было с Тайлером за это время и быть не могло, но Батлер его не слушал. Его самый большой страх вырвался наружу и въелся в реальность так, что стало не отодрать. Макс не слушал блондина. По большому счёту ему было всё равно на любые слова Брайса, ведь это всё оказалось ложью. Ебанной фальшью.

Макс резко поднялся с дивана, схватил ключи от номера, накинул чёрное длинное пальто и вышел из номера, даже не взяв с собой телефон.

Он был никому не нужен. Только лицемерный братец мог ему снова позвонить, да и всё. А с ним брюнет точно не хотел разговаривать, поэтому о мобильнике даже и не вспомнил. Захлопнул за собой дверь и быстро засеменил вниз по ступеням.

[lora-ns-world]

,, Някой ден заради добротата ти... ще те погубят. " ми каза бившия ми съученик. Благодаря ти,Радо, че си от малкото приятели, които се грижат за мен. Но го знам. И да бъда такава е съдба, но и избор. Вечно се люшкам между двете крайности: Да плача заедно с теб и сърцето ми да се къса от твоята мъка, и да те гледам как се гърчиш на земята смазан от собствените ти грешки и избори, да набивам ножа на болката ти чрез думи все по-дълбоко. Това, което съм днес е съдба. Но и избор. "

Лора Н

Из среднощни размисли нищо че си имам работа

Из дневника на един нов живот

[zlabjola]

Якби я не витратила усі гроші на оплату навчання я б радо заплатила комусь за виконання половини роботи. Мені просто гидко витрачати на щось таке час і сили. Я не бачу в цьому жодного сенсу. Кінцевий результат мені абсолютно нічого не дає. Це лише заспокоїть мою совість і задовольнить родичів.

Це все абсолютна дурня. Я не знаю як інших не вивертає від цього.

[isiida-glory-to-ukraine-smoliy]

Сьогодні мені наснився сон

він був дуже довгим

мені снилось, що я знову на морі з сестрами

як я сідаю на поїзд та їду додому

як я гуляю по свому району і починається повітряна тривога

я спускаюсь у підземний торговий центр блукаю тими лабіринтами

врешті, я виходжу подихати повітрям, бо приміщення без вікон лякає мене

я виходжу і в світлі західного сонця наступає тиша в який чутно дуже знайомий звук

ті люди що були зі мною, затамувавши подих, спостерігають як на нас падає ракета

ударна хвиля від її приземлення рве мої барабанні перетинки, і я дезорієнтована, збираюча кров з вух повільно повертаюсь в укриття. Я панічно гуглю, що робити з моїм станом? на екрані проста інструкція що повтором йде до кінця сторінки:

ЙДИ

НЕ ВТРАЧАЙ СВІДОМІСТЬ

і я слухняно йду

я не чую, що питають люди в укритті, але радо повідомляю, що нам дуже повезло : ракета впала але не здетонувала, тож чекаємо кінця тривоги

нам обов'язково допоможуть

[comonblancechance]

05/12/2024Јер као што муња излази од истока и показује се до запада, таки ће бити долазак сина човјечијега. Матеј 24:27 У једном документарном филму, једна телевизијска стан��ца у Канади је приказала други долазак Исуса Христа. Гледајући тај филм велики број Канађана је спопао прави страх и паника. Многи који су седели испред малих екрана, а посебно они који су се касније прикључили овом гледању, имали су утисак да се ради о правом догађају, а не о монтираном филму. Ова ТВ станица је у својим вестима објавила приказ многих катастрофа, земљотреса, поплава и других несрећа и то све као доказ свих пропратних дешавања у вези са другим Христовим доласком. Верни хришћани други Христов долазак виде управо онако како нам је то данашњи текст из Библије описао. Они знају да ће Исус доћи изненада и потпуно неочекивано као цар Израела у сили и слави. Он ће да успостави своје Хиљадугодишње царство мира на целој земљи. Али, пре тога ће са земље бити узети сви људи који су кроз Исусову крв откупљени и биће узети на небо. О овоме нас обавештава Нови завет. Посебно два битна детаља у вези овога процеса узимања верних или вазнесења у небо, људи не могу разликовати. Први од та два детаља нам говори о изненадном нестанку свих правих верника са земље (они се узимају у небо). Тиме се завршава раздобље милости на земљи. Сви они, који су своје спасење одлагали, то више никада неће моћи надокнадити, они су заувек закаснили! Зато још данас послушај глас милости свога Спаситеља, и моли га да ти опрости грехе. Он ће то врло радо урадити!

[sharp-as-c]

як давно вам нав'язують, що повний - це погано, а худий - добре?

така думка існує несвідомо, а коли починаєш аналізувати, виникає щире здивування - чому я вважала це нормою? прагнула побачити якнайменше число на чорно-білому екранчику під ногами, обгортала себе сантиметровою стрічкою з надією і жахом одночасно, боялась тих кілограмів, наче темряви чи висоти... зізнаюсь - іноді навіть думала, що комусь було КРАЩЕ худішим, а повнота - це штука, якій потрібно СПІВЧУВАТИ

ніфіга це не так працює. статура тіла - це в першу чергу про якусь рису зовнішності. якщо я можу рубанути каре і всім то ок, то чому я не можу схуднути чи набрати 5 кг в межах здорової норми?

зачіска, манікюр, макіяж - люди змінюють їх постійно. що ж тоді не так з вагою? звісно, знайдуться критики, які кричатимуть, що нігті без покриття лаком то фу, гидота, як ти смієш звати себе дівчиною?!, але... вас це в собі зачіпатиме? сумніваюсь.

проблема в суспільстві. воно витягло якусь рису зовнішності і почало казати, що отак гуд, а так вже ні. наш світ такий же збочений, як тей, де, до прикладу, хейршеймлять за волосся нижче лопаток.

повнота = зло транслюється звідусіль, передається з покоління в покоління через мамині вічні дієти, менше-їж-ти-ж-дєвашка, вкладається в голову дітям, а вони радо тягнуть то в садок, до школи, де добивають тих, хто ще не встиг увібрали в себе бяку

пам'ятаю, одногрупники з осудом обговорювали, чому ж всі знайомі дівчата важать десь під 60... і мені 18ти років зі зростом 166 те число починало здаватись страшенним. а потім я виросла і зрозуміла, що це нормальна середня вага для жінки мого зросту, а йолопи навигадували собі дурних стандартів, не розібравшись навіть

та часто перш ніж усвідомити, ти стаєш новим адептом тої думки. ти підтримуєш бодіпозитив, любиш своїх знайомих у різній вазі однаково, але, бляха, вирощуєш в собі рхп і співчуваєш, коли хтось поправився

але поправитися чи схуднути не через хворобу - НЕ Є ПОГАНО. це просто зміна. як зробити пірсинг, обрати новий стиль одягу чи сходити на манікюр.

ой, бідося, пофарбувала волосся?... ну нічого, ти візьми себе в руки, перукар там, збалансований догляд, і твоє волосся відросте... дивно, еге ж? але коли йдеться про вагу, стає враз не дивно, а звично

і викорінити проблему ой як важко

[allmosses]

пост українською бо я шукаю ГРАВЧИНЮ ЧИ ГРАВЦЯ ДЛЯ РОЛКИ!!!! якщо ви це бачите будь ласка провзаємодійте з постом, це дуже мені допоможе

я довго ролю, в основному фентезі, сай фай чи подібні жанри (в оригінальних світах та персонажами). розмір постів від середнього до великого, часто класно спілкуємося помимо гри, зазвичай у телеграмі. я рідко граю романтичні стосунки між персонажами та ніколи - секс чи жорстоку поведінку з партнером чи дітьми. битви, погоні та епічна бійка між персонажами не рахуються :)

*також не гратиму війну у реальному світі, але не маю нічого проти космічних боїв чи війн у вигаданих світах

буде класно придумати історію у космосі чи кіберпанку/дизельпанку/стімпанку якщо подумати, але також відкрита для різних ідей!!! якщо ви зацікавлені і не боїтеся темпу гри від одного до декількох постів на тиждень (якщо обох ідея захопила, та звісно варіюється за обставинами, тому якщо ролите рідше - все одно звертайтеся), то радо прошу у приватні повідомлення! навіть дуже чекаю

декільк�� прикладів стилю та постів після експанду

дисклеймер: всі пости - реальна ролка тому можуть виглядати видраними з контексту

Приклад 1: Те що спочатку здалося новим нападом головокружіння ним не виявилося — офіцерка підняла його за комір своєю образливо неорганічною рукою та без зайвих церемоній притулила до дерева спиною.

Хорхе тільки мимохіть згадав капсульні фільтри, які мали лежати в його сумці, коли потягнувся до фляги. Навряд він помре саме від отруєння іншопланетною водою, тож непокоїтися бактеріями не мало особливого сенсу. Хіба що навіть раніше, ніж його закінчить травма чи неврівноважена викрадачка, він почне вибльовувати до всього іншого власну кров або помре в муках від радіоактивного зараження.

Він гмикнув, дуже радий, що спромігся не промахнутися рукою мимо фляги.

Вода мала металевий присмак, та чомусь викликала думки про машинерію. Можливо цехи на його рідному супутнику. Хорхе пив обережно, не поспішаючи навіть попри спрагу. Коли у нього не відібрали воду тієї ж миті, він незграбно схилив голову набік та прихилив холтдний метал до лоба — там де його не потворила рана, що її як-ніяк прикрили пов'язками. Він заплющив очі та видихнув, відчуваючи на собі уважний погляд очей.

Приклад 2: Першим вона побачила погляд. Очі, такі проникливі та гострі за життя, зараз залишалися ніби вкриті мрякою, але принаймні зараз знову живі.

Джейн сіла рівно різким порухом, а тоді борячись з головокружінням підняла свою руку та обережно торкнулася холодної щоки Делів. Вона дивилася їй прямо в очі, крім звичайного зачудування також пильно вдивляючись до будь-яких проявів життя та впізнання.

Вона помітила порух краєм ока. Рука Делів злегка сіпнулась, і Джейн взяла її холодні пальці до своїх. Другою рукою вона зтерла з обличчя кров, що вона мабуть текла з її носу. Відчуття було неприємним на шкірі — вона вже встигла подекуди засохнути.

— Ти тут, — хрипко промовила вона, майже не вірячи своїм очам.

Дзеленькнули амулети. На її руці — ті що давали Делів сили, та ті, що зараз черпали ці самі сили з неї — на руках ледь живої дівчини.

Ще пройде деякий час, до того як можна буде підчепити її до навколишньої природи повністю. Так буде краще.

— Так буде краще, — повторила Джейн уголос. — Ми будемо тут разом.

Її великий палець пестливо ковзав по долоні Делів, все ще холодній. Туди і назад.

— Так буде краще...

×××

— Знову ти обвішався тими цяцьками, як той тотем, — буркотіла вона, жваво крокуючи витоптаним шляхом. З її сторони було незрозуміло, чого їй не подобається, адже що спідниця, що руки її також були обвішані рунами, дерев'яними бусинами та з кісток, скляними амулетами та пір'ям. У вухах на декількох кільцях були заплетені довші пір'їни, додаючи старій жінці дивовижної — з таким-то вбранням — величності.

— Бабцю, ти б себе бачила, як то кажеш, — до діла зазначив молодик перед нею. Він зовсім не дивився під ноги, коли обернувся до неї, а тому спіткнувся одразу ж, та ще і двічі. — Ні хмаринки на небі, а темно — хоч в око стрель.

— Того ти такий нестерпний сьогодні, — сказала вона. Здавалося, темрява не завдавала їй жодних незручностей. Втім, це було сказано не зовсім щиро. Вона рада була бачити свого онука у гарному настрої.

Онук височів над нею на добрих півтори дюжини сантиметри, та дзвеніш з кожним кроком, як збруя бойового коня на розважальному турнірі. Він мав ланцюги з амулетами, почеплені на поясі штанів, так само обвішані браслетами руки та вражаючий набір прикрас біля вух, хіба що без кольорових пір'їн.

На чоботях його також мелодійно торохкотіли камінці — переважно скло та дерево. Рідко метал.

— Ще трохи, і буде селище. Напруж свої старі кістки, бабцю.

— Ти мені патякало не роззявай. Розумник знайшовся, — вона пригрозила йому своїм посохом — що теж дзеленчав з кожним рухом, ніби її розцяцькованого одягу було недостатньо. — І плаща натягни.

Він щітхнув, але послухався. Дорожній плащ був м'який та темно-сірий — він заховав однаково постать молодика, та будь-які звуки, що він видавав. А��о радше, що видавала його одежа.

Тільки торохкотіли бусини на чоботях.

Вони і правда надибали селище доволі скоро. Бабця натягнула свого каптура та залишилася безбарвною тінню на освітлених приглушеними ліхтарями вулицях.

— Завертай у корчму, Тесею, — після недовгих роздумів, нарешті зкомандувала бабця онукові. І невдовзі вони прочинили низькі широкі двері назустріч людському гоміну, теплим свічкам та заманливим запахам їжі та елю.

[chrishearttlivestory]

I hear the call of the sea

Я почему-то вдруг соскучился по морю. За одну секунду, просто увидев картинку в Pinterest.

Я давно не был там. Последний раз в 2019 году. Когда я был кем-то другим. Когда я буквально умирал от депрессии. Когда мне было невыносимо тяжело бороться с тем, что со мной происходило. Это была странная наша с морем встреча. Потому что тогда, я вдруг разучился плавать, чувствовал пустоту внутри. И вообще мне казалось, что море не радо мне.

Но прямо сейчас, в эту самую минуту, я ощущаю как сильно меня тянет туда снова. Просто прикоснуться к воде. Просто погулять по берегу или посидеть в теплом свитере где-то неподалёку, слушая шум волн.

Да. Это было бы так прекрасно.

Если вы когда-нибудь хотели услышать море как песню, то я хочу посоветовать вам всего одну. Но я вас уверяю, никакая другая песня не звучит "морем" как эта. особенно припев. Вы все поймете когда услышите его. Просто вслушайтесь ↓

Обещаю тебе море, мы скоро встретимся снова. Дождись меня.

05.04.2023