#радо

[top100k]

Часы женские розовое золото ➡ https://kahgo.ru/hhrv6HD

🔥 ЖЕНСКИЕ ЧАСЫ С КРУТЯЩИМСЯ ЦИФЕРБЛАТОМ

Это первоклассный подарок для близкого человека. Естественно, эти наручные часы желает иметь любая женщина без исключений. Этот необычный и солидный сувенир она действительно оценит положительно.

Это Несравнимо больше чем только часы. Это воплощение утонченности и элегантности. Наручные часы предназначены для модниц, стремящихся безукоризненно одеваться и носить эффектные аксессуары.

Удивите ваших близких и подруг. Часы располагают неповторимым циферблатом с вращающимся механизмом. Это нововведение точно привлечет внимание находящихся вокруг и позволит вам выделиться в текущем сезоне. Элитные часы.

За что тысячи женщин полюбили эти наручные часы?

- Оригинальный современный дизайн. Как выбрать хорошие часы женские. Это новое решение и необыкновенное совмещение материалов, которые смело впишутся в любой наряд и выделят вас посреди окружающих. Купить женские часы ника.

- Высочайшее качество. Часы тиссот женские с бриллиантами. Часы созданы из крепкого сплава, а стекло обладает увеличенными свойствами прочности. Купить женские механические часы с автоподзаводом.

- Магнитный ремешок. Купить женские часы сваровски. Легко надевайте наручные часы, при этом не требуется регуляция размера, а его прочность не даст часам свалиться с руки. Часы 38 мм.

На выбор представлено шесть цветов: красный, золотой, коричневый, черный, синий и фиолетовый. Как открыть женские часы.

- В комплекте с часами, в форме презента, идет роскошный браслет. Купить женские часы лонжин.

- Доставим вам наручные часы почтовой службой в течение 3-10 суток. Где купить часы.

- Оплата осуществляется по факту принятия изделия. Купить женские швейцарские часы в украине.

- Мы неизменно контролируем товар перед отправкой и гарантируем 100% качество. Купить женские золотые часы с золотым браслетом в украине.

Чтобы заказать эти чудные наручные часы для женщин С вращающимся циферблатом переходите по ссылке в описании к этому видеоролику. Купить женские часы на авито. Спешите, наручные часы раскупаются, как горячие пирожки. Часы rosra.

Pеклaма - Инфоpмaция о pеклaмодaтелe пo сcылкам в oписании

Часы женские розовое золото #Часы #женские #розовое #золото

[panmikola]

🎨Фриц Ильг

"Игра с котенком"

(XX в.)

Австрия

Жанровая живопись

ℹ️На картине двое детей, играют с котенком. Старший ребенок, девочка с радостным выражением лица, держит в руке игрушку на веревочке и весело водит ею перед котенком. Его лапки вытянуты вперед, а глаза сосредоточены на движении нити, что придает сцене динамику и живость. Картина излучает теплоту и безмятежность детства. Её мягкие, светлые цвета создают атмосферу радости и простоты.

Частное собрание

[defiance-of-endless]

Написала цю пісню для всіх, хто мені дорогий і лишається тут, чекаючи на моє повернення. (Так @the-great-anteater , до тебе також)

(Мій ну дуууууже старий скетч хоббітської хати для привернення уваги)

Транспортна Колискова

Тече пітьма по вікнах ззовні

Пливуть міста, поля й кордони...

Колись зустрінемось ми знову

А поки слухай колискову...

Колеса торохтять, мигтять вогні

Всі хто можуть прошу вибачте мені...

Любові моєй на всіх подвоїть

Кожна секунда чужини...

Мені так шкода - для вас свобода,

Для мене гнів.

Страх і горе, все через море,

Через паркани й ніч,

Закину тугу

За лісосмугу й сніг...

Буває боляче нестерпно.

Коли болить - дивлюся в небо,

Ми ділим зорі і повітря,

Ваш подих там де й я - повірте...

Недостатньо часу й подарунків для вас всіх...

Тому я плачу, і чекаю на таксі.

Серце моє на шмаття кроїть

Кожен метр в далечінь...

Силюсь промовить, якщо дозволять

Світло й тінь...

Біль і сльози через морози,

Сонце й грім -

Переживаю й сама не знаю де мій дім.

Жеруть мене сором й провина

Як в очі вам глядіть повинна -

Не хочу покидать вас знову,

Тож пам'ятайте колискову...

Я всього лише ваш спогад, думка, сон...

�� галас потяга співає в унісон...

Будь моя воля - лишилась вдома,

За вас загинула б радо.

Та прошу дуже, всі хто тут тужить -

Почуйте гул метро,

З трамвайним соло нехай мій голос

Тече до ваших снів.

Там вас побачу, прошу пробачте

Якщо ви зможете

Мені.

[tarrikz]

Напиться. Нужно было напиться.

Это мысль никак не выходила у Макса из головы. Сколько бы он не пытался работать, загружать себя проектами прямо посреди своего отпуска — это не помогало. Он всё ещё помнил то лицо Саймона, которое было искренне радо разговору с Тайлером, его отрицание происходящего и сцену разрыва.

Макс ненавидел его так сильно, что хотелось вскрыться.

А ведь всё шло так хорошо. Да, не всегда гладко, но лучше. Намного лучше, чем несколько лет назад.

Батлеру даже стало казаться, будто он находится в своих идеальных отношениях. До тех пор, конечно, пока Саймон не решил всё сломать. И самое больное в этой ситуации было то, что он повёлся на какого-то грёбанного молодого парня. В этот раз всему виной правда стала какая-то интрижка, а не проблемы в отношениях и коммуникации между партнёрами.

Было настолько обидно, что Макс не знал, куда себя деть уже который день.

Их совместный отпуск и путешествие теперь находилось в полной заднице. Все эти надежды, мечты и грёзы — они рухнули в один единственный день окончательно и бесповоротно.

Брюнет усмехнулся сам себе, каким оленем он стал. Или не оленем, но точно кем-то рогатым. Хотел сделать предложение. И намного лучше, чем в первый раз. Всё с��ланировал… Пока �� этот момент Саймон гулял за его за спиной.

Конечно, он отрицал это. Сай с пеной у рта доказывал, что у него ничего не было с Тайлером за это время и быть не могло, но Батлер его не слушал. Его самый большой страх вырвался наружу и въелся в реальность так, что стало не отодрать. Макс не слушал блондина. По большому счёту ему было всё равно на любые слова Брайса, ведь это всё оказалось ложью. Ебанной фальшью.

Макс резко поднялся с дивана, схватил ключи от номера, накинул чёрное длинное пальто и вышел из номера, даже не взяв с собой телефон.

Он был никому не нужен. Только лицемерный братец мог ему снова позвонить, да и всё. А с ним брюнет точно не хотел разговаривать, поэтому о мобильнике даже и не вспомнил. Захлопнул за собой дверь и быстро засеменил вниз по ступеням.

[comonblancechance]

13/09/2024А друга падоше у трње, и нарасте трње, и подави их. Матеј 13:7 ,,Шта ти кажеш, на све то када чујеш Радосну вест о Исусу Христу?'' - ,,То што је говорник говорио је прошло изнад моје главе. Познате су ти моје породичне бриге, или боље речено моји породични проблеми. Зарађујем мало, а породици треба много више. У свему морам штедети како би састављао крај са крајем. Размишљао сам (чак и за време проповеди) , да пронађем неку додатну зараду. То је за сада моја главна брига.'' ,,А ти?'' ,,Па моја ситуација није лоша. Мојима ништа не достаје. Проповедник је говорио о неком човеку који је требао све продати и дати неким сиромасима; па ће тада имати благо на небу. Ако је то услов, онда то благо никада нећу стећи. Радо ћу уживати у оном што сам крвавим радом стекао. Да ли ћу због тога мога става пред Богом једном одговарати; то још није доказано. Живећу и даље по правилу:,,Једимо и пијмо јер ћемо сутра умрети!'' Брига за живот и превара богаства загуше реч, тако да не може донети рода. стих 22. Верни људи уместо Христа говоре:,,Помирите се са Богом!'' Темељ помирења је поставио сам Господ Исус Христ, тако што је своје тело предао на смрт. Немој мрзети овакву љубав, јер би те последице такве мржње биле страшне. Немој да се и теби деси оно, што се десило Фараону. О њему пророк Јеремија пише:,, Вичу онде: Фараон цар Египатски пропаде, прође му рок.'' 46:17 Још данас можеш пронаћи милост и опроштење. Признај Господу Исусу Христу сву твоју кривицу. Ом ће те прихватити. Веруј да његова крв чисти све грехе. Немој дозволити да се Добро семе Божије речи због пролазних ствари угуши!

[lora-ns-world]

,, Някой ден заради добротата ти... ще те погубят. " ми каза бившия ми съученик. Благодаря ти,Радо, че си от малкото приятели, които се грижат за мен. Но го знам. И да бъда такава е съдба, но и избор. Вечно се люшкам между двете крайности: Да плача заедно с теб и сърцето ми да се къса от твоята мъка, и да те гледам как се гърчиш на земята смазан от собствените ти грешки и избори, да набивам ножа на болката ти чрез думи все по-дълбоко. Това, което съм днес е съдба. Но и избор. "

Лора Н

Из среднощни размисли нищо че си имам работа

Из дневника на един нов живот

[tired-aori-15]

згадала, що хотіла написати по ґайї, нарешті.

якщо пам'ятаєте, між іґнісом і ґайєю була розмова про ставлення людей до чаклунів, і от чесно - я сподіваюсь, що зрештою не буде оцього "здруження", як часто буває, між обома спільнотами. це просто відчувається неправильним.

в тексті небагато розповідали про ніч ключників, коли люди перебили гільдійців, що знали секрет виготовлення ключів, і цим ослабили чаклунську спільноту, але масштаби явно ніфігові були, раз хороші магічні ключі по сей день мало хто вміє створювати. та й ставлення звичайного люду до магів ідеально демонструє момент на початку першого розділу другої книги, де до меріарії міретті вдерся натовп, і їй довелось тікати. ну або слова іґніса, що чаклунів ніколи не водилося вдосталь, а люди все одно вбачали в них загрозу.

я веду ось до чого: травми конкретної суспільної групи не вивітрюються. оця недовіра, страх та лють на тих, хто колись зробив боляче тобі, твоїм батькам, предкам, а головне - робить це досі або не визнає відповідальності за минуле, вкорінюється. на додачу будьмо відверті - іґніс мав рацію, що люди загребущі й магію вони радо використовували б з власною метою, плювавши на думку чи небажання чарівників. тому переховуватись - найкращий варіант, якщо не хочеш, щоб тебе заманили, "привласнили" твою силу, а тоді знищили. а в чаклунів з ґайї для того є всі підстави.

і тому я щиро боюся, що буде ось це вимушене примирення, хоча більшості чаклунів (судячи навіть з думок головних персонажів) цього не хочеться. поява ж людини з абсолютом не здатна все водномить перемінити, тим паче ставлення до травми і пам'яті. тож як би я не обожнювала пані матолінець, а дуже вірю, що такого вона в другій частині не втулювала🥲

[rihu-w]

трясця як все бісить.

є чувак, назвемо його умовно Х. якщо описати коротко - це та сама людина, яка хоче здобути увагу будь-якими шляхами. вчора, на "тусовці" з 8-х людей він поводився відповідно - не залишав нікого в спокої і постійно до всіх ліз. але потім поплакався і вибачився, типу не хотів але не міг зупинитися... ще до того ж постійно обіймав одну дівчину (всього дівчат було двоє і я відразу дала зрозуміти що не бажаю щоб він до мене підходив, а вона, скор��ш за все, боялася це йому сказати). до мене теж по ітогу причепився, та байдуже.

мій близький друг, з яким я спілкуюся з самого вступу в ліцей, розповів ще декілька деталей по типу того, що чувак Х зливав про мене інфу, яку я просила зберегти в таємниці. і зараз друг пропонує фактично відкрито послати чувака Х нахуй. а я боюся, бо сама по собі м'яка людина і не зможу з ним довго сперечатися чи потім ігнорувати, витримувати різні сутички. мені легше просто віддалитися, і наче взаємодіяти, але наче і ні.

і ми з другом сваримось. я не хочу цього, і радо б послала чувака Х, але вище написала чому не можу. і що робити теж не знаю, бо все вказує на те, що друг правий, але..... я просто не можу. до біса.

[zlabjola]

Якби я не витратила усі гроші на оплату навчання я б радо заплатила комусь за виконання половини роботи. Мені просто гидко витрачати на щось таке час і сили. Я не бачу в цьому жодного сенсу. Кінцевий результат мені абсолютно нічого не дає. Це лише заспокоїть мою совість і задовольнить родичів.

Це все абсолютна дурня. Я не знаю як інших не вивертає від цього.

[isiida-glory-to-ukraine-smoliy]

Сьогодні мені наснився сон

він був дуже довгим

мені снилось, що я знову на морі з сестрами

як я сідаю на поїзд та їду додому

як я гуляю по свому району і починається повітряна тривога

я спускаюсь у підземний торговий центр блукаю тими лабіринтами

врешті, я виходжу подихати повітрям, бо приміщення без вікон лякає мене

я виходжу і в світлі західного сонця наступає тиша в який чутно дуже знайомий звук

ті люди що були зі мною, затамувавши подих, спостерігають як на нас падає ракета

ударна хвиля від її приземлення рве мої барабанні перетинки, і я дезорієнтована, збираюча кров з вух повільно повертаюсь в укриття. Я панічно гуглю, що робити з моїм станом? на екрані проста інструкція що повтором йде до кінця сторінки:

ЙДИ

НЕ ВТРАЧАЙ СВІДОМІСТЬ

і я слухняно йду

я не чую, що питають люди в укритті, але радо повідомляю, що нам дуже повезло : ракета впала але не здетонувала, тож чекаємо кінця тривоги

нам обов'язково допоможуть

[sharp-as-c]

як давно вам нав'язують, що повний - це погано, а худий - добре?

така думка існує несвідомо, а коли починаєш аналізувати, виникає щире здивування - чому я вважала це нормою? прагнула побачити якнайменше число на чорно-білому екранчику під ногами, обгортала себе сантиметровою стрічкою з надією і жахом одночасно, боялась тих кілограмів, наче темряви чи висоти... зізнаюсь - іноді навіть думала, що комусь було КРАЩЕ худішим, а повнота - це штука, якій потрібно СПІВЧУВАТИ

ніфіга це не так працює. статура тіла - це в першу чергу про якусь рису зовнішності. якщо я можу рубанути каре і всім то ок, то чому я не можу схуднути чи набрати 5 кг в межах здорової норми?

зачіска, манікюр, макіяж - люди змінюють їх постійно. що ж тоді не так з вагою? звісно, знайдуться критики, які кричатимуть, що нігті без покриття лаком то фу, гидота, як ти смієш звати себе дівчиною?!, але... вас це в собі зачіпатиме? сумніваюсь.

проблема в суспільстві. воно витягло якусь рису зовнішності і почало казати, що отак гуд, а так вже ні. наш світ такий же збочений, як тей, де, до прикладу, хейршеймлять за волосся нижче лопаток.

повнота = зло транслюється звідусіль, передається з покоління в покоління через мамині вічні дієти, менше-їж-ти-ж-дєвашка, вкладається в голову дітям, а вони радо тягнуть то в садок, до школи, де добивають тих, хто ще не встиг увібрали в себе бяку

пам'ятаю, одногрупники з осудом обговорювали, чому ж всі знайомі дівчата важать десь під 60... і мені 18ти років зі зростом 166 те число починало здаватись страшенним. а потім я виросла і зрозуміла, що це нормальна середня вага для жінки мого зросту, а йолопи навигадували собі дурних стандартів, не розібравшись навіть

та часто перш ніж усвідомити, ти стаєш новим адептом тої думки. ти підтримуєш бодіпозитив, любиш своїх знайомих у різній вазі однаково, але, бляха, вирощуєш в собі рхп і співчуваєш, коли хтось поправився

але поправитися чи схуднути не через хворобу - НЕ Є ПОГАНО. це просто зміна. як зробити пірсинг, обрати новий стиль одягу чи сходити на манікюр.

ой, бідося, пофарбувала волосся?... ну нічого, ти візьми себе в руки, перукар там, збалансований догляд, і твоє волосся відросте... дивно, еге ж? але коли йдеться про вагу, стає враз не дивно, а звично

і викорінити проблему ой як важко

[allmosses]

пост українською бо я шукаю ГРАВЧИНЮ ЧИ ГРАВЦЯ ДЛЯ РОЛКИ!!!! якщо ви це бачите будь ласка провзаємодійте з постом, це дуже мені допоможе

я довго ролю, в основному фентезі, сай фай чи подібні жанри (в оригінальних світах та персонажами). розмір постів від середнього до великого, часто класно спілкуємося помимо гри, зазвичай у телеграмі. я рідко граю романтичні стосунки між персонажами та ніколи - секс чи жорстоку поведінку з партнером чи дітьми. битви, погоні та епічна бійка між персонажами не рахуються :)

*також не ��ратиму війну у реальному світі, але не маю нічого проти космічних боїв чи війн у вигаданих світах

буде класно придумати історію у космосі чи кіберпанку/дизельпанку/стімпанку якщо подумати, але також відкрита для різних ідей!!! якщо ви зацікавлені і не боїтеся темпу гри від одного до декількох постів на тиждень (якщо обох ідея захопила, та звісно варіюється за обставинами, тому якщо ролите рідше - все одно звертайтеся), то радо прошу у приватні повідомлення! навіть дуже чекаю

декілька прикладів стилю та постів після експанду

дисклеймер: всі пости - реальна ролка тому можуть виглядати видраними з контексту

Приклад 1: Те що спочатку здалося новим нападом головокружіння ним не виявилося — офіцерка підняла його за комір своєю образливо неорганічною рукою та без зайвих церемоній притулила до дерева спиною.

Хорхе тільки мимохіть згадав капсульні фільтри, які мали лежати в його сумці, коли потягнувся до фляги. Навряд він помре саме від отруєння іншопланетною водою, тож непокоїтися бактеріями не мало особливого сенсу. Хіба що навіть раніше, ніж його закінчить травма чи неврівноважена викрадачка, він почне вибльовувати до всього іншого власну кров або помре в муках від радіоактивного зараження.

Він гмикнув, дуже радий, що спромігся не промахнутися рукою мимо фляги.

Вода мала металевий присмак, та чомусь викликала думки про машинерію. Можливо цехи на його рідному супутнику. Хорхе пив обережно, не поспішаючи навіть попри спрагу. Коли у нього не відібрали воду тієї ж миті, він незграбно схилив голову набік та прихилив холтдний метал до лоба — там де його не потворила рана, що її як-ніяк прикрили пов'язками. Він заплющив очі та видихнув, відчуваючи на собі уважний погляд очей.

Приклад 2: Першим вона побачила погляд. Очі, такі проникливі та гострі за життя, зараз залишалися ніби вкриті мрякою, але принаймні зараз знову живі.

Джейн сіла рівно різким порухом, а тоді борячись з головокружінням підняла сво�� руку та обережно торкнулася холодної щоки Делів. Вона дивилася їй прямо в очі, крім звичайного зачудування також пильно вдивляючись до будь-яких проявів життя та впізнання.

Вона помітила порух краєм ока. Рука Делів злегка сіпнулась, і Джейн взяла її холодні пальці до своїх. Другою рукою вона зтерла з обличчя кров, що вона мабуть текла з її носу. Відчуття було неприємним на шкірі — вона вже встигла подекуди засохнути.

— Ти тут, — хрипко промовила вона, майже не вірячи своїм очам.

Дзеленькнули амулети. На її руці — ті що давали Делів сили, та ті, що зараз черпали ці самі сили з неї — на руках ледь живої дівчини.

Ще пройде деякий час, до того як можна буде підчепити її до навколишньої природи повністю. Так буде краще.

— Так буде краще, — повторила Джейн уголос. — Ми будемо тут разом.

Її великий палець пестливо ковзав по долоні Делів, все ще холодній. Туди і назад.

— Так буде краще...

×××

— Знову ти обвішався тими цяцьками, як той тотем, — буркотіла вона, жваво крокуючи витоптаним шляхом. З її сторони було незрозуміло, чого їй не подобається, адже що спідниця, що руки її також були обвішані рунами, дерев'яними бусинами та з кісток, скляними амулетами та пір'ям. У вухах на декількох кільцях були заплетені довші пір'їни, додаючи старій жінці дивовижної — з таким-то вбранням — величності.

— Бабцю, ти б себе бачила, як то кажеш, — до діла зазначив молодик перед нею. Він зовсім не дивився під ноги, коли обернувся до неї, а тому спіткнувся одразу ж, та ще і двічі. — Ні хмаринки на небі, а темно — хоч в око стрель.

— Того ти такий нестерпний сьогодні, — сказала вона. Здавалося, темрява не завдавала їй жодних незручностей. Втім, це було сказано не зовсім щиро. Вона рада була бачити свого онука у гарному настрої.

Онук височів над нею на добрих півтори дюжини сантиметри, та дзвеніш з кожним кроком, як збруя бойового коня на розважальному турнірі. Він мав ланцюги з амулетами, почеплені на поясі штанів, так само обвішані браслетами руки та вражаючий н��бір прикрас біля вух, хіба що без кольорових пір'їн.

На чоботях його також мелодійно торохкотіли камінці — переважно скло та дерево. Рідко метал.

— Ще трохи, і буде селище. Напруж свої старі кістки, бабцю.

— Ти мені патякало не роззявай. Розумник знайшовся, — вона пригрозила йому своїм посохом — що теж дзеленчав з кожним рухом, ніби її розцяцькованого одягу було недостатньо. — І плаща натягни.

Він щітхнув, але послухався. Дорожній плащ був м'який та темно-сірий — він заховав однаково постать молодика, та будь-які звуки, що він видавав. Або радше, що видавала його одежа.

Тільки торохкотіли бусини на чоботях.

Вони і правда надибали селище доволі скоро. Бабця натягнула свого каптура та залишилася безбарвною тінню на освітлених приглушеними ліхтарями вулицях.

— Завертай у корчму, Тесею, — після недовгих роздумів, нарешті зкомандувала бабця онукові. І невдовзі вони прочинили низькі широкі двері назустріч людському гоміну, теплим свічкам та заманливим запахам їжі та елю.

[chrishearttlivestory]

I hear the call of the sea

Я почему-то вдруг соскучился по морю. За одну секунду, просто увидев картинку в Pinterest.

Я давно не был там. Последний раз в 2019 году. Когда я был кем-то другим. Когда я буквально умирал от депрессии. Когда мне было невыносимо тяжело бороться с тем, что со мной происходило. Это была странная наша с морем встреча. Потому что тогда, я вдруг разучился плавать, чувствовал пустоту внутри. И вообще мне казалось, что море не радо мне.

Но прямо сейчас, в эту самую минуту, я ощу��аю как сильно меня тянет туда снова. Просто прикоснуться к воде. Просто погулять по берегу или посидеть в теплом свитере где-то неподалёку, слушая шум волн.

Да. Это было бы так прекрасно.

Если вы когда-нибудь хотели услышать море как песню, то я хочу посоветовать вам всего одну. Но я вас уверяю, никакая другая песня не звучит "морем" как эта. особенно припев. Вы все поймете когда услышите его. Просто вслушайтесь ↓

Обещаю тебе море, мы скоро встретимся снова. Дождись меня.

05.04.2023

[comonblancechance]

10/09/2024И зато ће им Бог послати силу преваре, да верују лажи; Да приме суд сви који не вероваше истини, него волише неправду. 2. Солуњанима 2:11-12 У једном научном часопису освануо је 1982 године наслов:,, Бег у празноверје''. У том чланку се могло између осталог прочитати следеће:,, Прорицање на основу звезда је опет постало популарно. Без сумње, још пре него што је немачка телевизија почела са емитовањем ,,Астро - шоуа'' , на питање:,, Верујете ли  да звезде утичу на ваш живот?'' 4,4 милиона грађана је на то питање одговорило са ДА, 13,6 милиона са МОЖДА. За многе је астрологија постала друштвена игра, док за неке опет горка истина. Због чега ова ренесанса празноверја?'' Питање одаје чуђење писца споменутог текста. Он у наставку свога чланка покушава свеопште скретање у празноверје објаснити са тиме што је вера људи у могућа решења свих земаљских проблема кроз напредак  науке и технике и те како пољуљан и да се у астрономији покушава пронаћи излазак из тога стања страха и да се кроз празноверје настоји побећи од стварности. Међутим, праве узроке требамо тражити на сасвим другом мест��. Библија нам каже, да људи не верују у истину, него желе да ходају путевима преваре и лажи. Њихова нечиста савест према Богу их наводи да сваку ђавољу лаж, која им обећава бољу будућност, радо прихвате. Ко Божију реч свесно одбацује, њих Бог препушта тим лажима и они верују у њих. Празноверје је понуда од ђавола, и она је потпуна супротност послушности и вери у Бога. Вера у Бога у животу у опште доноси праву сигурност, док га празноверје чини празним и несрећним. Зато се и ти окрени према Богу и од њега очекуј решење својих животних проблема, а не лажној вери и звездама.

[lora-ns-world]

,, След "

,, След приятна пиянска вечер с приятели се озовах пиеща кафе с Радо. Един от главните герои и един от малкото приятели, които останаха след бурите в живота ми.

-И кво искаш от живота? - ме пита той тази сутрин-Имаш си всичко. Апартаменти, къща на село, пари изкарваш. Какво искаш повече?

-Някой който е там, когато дойде момента да нямам нищо от това. - отговорих директно. - Лесно е да има някой, когато всичко ти е наред. Тогава целя свят е до теб. Кой е до мен в три през нощта, когато плача под душа, защото света ми се разпада?

Насреща съответно ме посрещна мълчание "

Лора Н

Из дневника на един нов живот

[polubotok]

Привіт. Вибачте, що зник. Та я з гарними новинами. Я 3 дні без тютюну. Мені важко, але я тримаюсь.

Крім того я дочитую книгу, яка вже потрохи змінює моє життя. Взагалі вирішив роздрукувати собі з книги схеми і графічні матеріали, і для цього довелось знову купити книгу, але вже електронну варіацію... Якщо комусь дійсно цікаво прочитати книгу, котра може реально покращити принаймні ваше мислення - радо поділюсь в чаті)