#протести

[newsundphotos]

Тбілісі закипає. Президент Грузії відмовилась іти у відставку

На тлі масових протестів проти рішення уряду Грузії відкласти переговори з ЄС до 2028 року президент країни Саломе Зурабішвілі заявила, що не має наміру йти у відставку до появи легітимного парламенту. У центрі Тбілісі з’явилася перша барикада. Демонстрації в столиці Грузії тривають третій день, незважаючи на те, що у четвер та п’ятницю поліція силою розігнала люд��й. За оцінками кореспондентів…

[lisa-is-chilling]

мені здається, що в сучасному світі на революцію здатна лише україна.

в загальному - це я не про "скидання київського режиму".

у новинах весь час йде мова про масові протести - грузія, словаччина, сербія, туреччина, сша. і чомусь жоден із них не приносить реальних результатів.

чи скинула грузія проросійський уряд? нє.

чи скинули в словаччині фіцо? нє.

чи є якісь зміни у політичному кліматі сша? нє.

чи є шанс протестам в туреччині перешкодити диктаторському режиму ердогана? отут не готова відповісти, але не думаю що відповідь буде ствердна.

поглянемо у минуле: протести у росії проти війни. не те шоб росіяни протестували проти імперіалістичної політики і диктаторського режиму - вони протестували шоб їх "мальчікав нє убівалі". і навіть цього вони не змогли досягти.

білорусь роки 4 тому. той сюр проходив під гаслом "головне - не як на майдані". окей, не як на майдані, тепер у вас є диктатор, який не виймає член путіна з рота, задоволені?

і у мене питання: чому при слові "демократія" всі уявляють мирні демонстрації, гіпстерів, райдужних поні та "ми хочемо домовитись"?

демократія перетворилась на абсолютно безхребетну ідеологію, яка не має навіть найменшого шансу проти авторитарії, бо люди поняття не мають як її захищати. що було перше - курка чи яйце? неактивні люди чи ідеалістична утопія?

і на фоні цього неймовірного світу, де всі один одного люблять, влада діє в інтересах громадян, і в цілому все так чудово, шо я не голосую, українці справді виглядають конченими екстрималами просто тому, шо ми готові відкусити голову усім, хто посягає на нашу свободу.

свобода настільки знецінилась у європі та інших країнах, що люди більше не вміють її захищати. всім настільки комфортно в їх маленьких пост-імперіалістичних (або й імперіалістичних) світах, що вони не бачать потреби в боротьбі. а ті країни, які були колоніями, відчули смак рівности з колишніми колонізаторами, що навіть не хочуть намагатися - бо що як не вийде?

за 30 з гаком років незалежности в україні було дві революції.

дві.

я не знаю який середній показник революцій в країні, але не думаю, що перша революція зазвичай відбувається через 13 років після здобуття незалежности, а потім ще через 10 - шоб напевне.

революція не може бути беззуба. революція не перемагає мирними протестами, співами і хороводами. не буває так, що ви підняли картонку з написом "путін йди нахуй" - і він пішов нахуй.

революція повинна пекти. боліти. бути некомфортною усім, бо свободу не дають, її беруть. і якщо в ім'я свободи треба спалити все вщент - буквально і фігурально - треба бути до цього готовим.

чисті лавочки не повинні бути пріоритетом.

[hello-igor-fan]

Всi 50 штатiв охопили протести , а рудий грае в гольф...точнiсенько закончить як ,,янукович,, ...

[nomen-lllis-cult]

✦ Суфражистки – тред про жінок які боролись за свої права... в найбільш буквальному сенсі.

Перед тим, як ми почнемо, важливо зрозуміти контекст і що собою являє суфражистський рух. Назвати це “тутешнім фемінізмом” не було б особливо неправильним, але не зовсім коректним. Тому що суфражистки боролися за одне, конкретне питання – дозволити жінкам голосувати на виборах. 

Це важливе уточнення, тому що, хоча і більшість суфражисток після війни й ідентифікували себе врешті феміністками, це не була кожна із них. Гігантським наслідком цього непорозуміння є ототожнення радикального фемінізму із суфражистським рухом

Про хвилі та види фемінізму можливо іншим разом, але це важливо для контексту 60-70-х років, коли із суфражисток робили “феміністичних героїнь” не розуміючи контекст та ігноруючи інші погляди, зокрема, самих суфражисток. 

Але з чого б взагалі називати суфражисток феміністичними героїнями? Що вони такого зробили? 

Багато, насправді. Авторка тексту наполегливо просе ознайомитись із темою особисто, є неймовірна безліч книг і статей, а в обмеженому форматі посту при всьому бажанні неможливо розкрити все. Навіть без обмеження формату теж. 

Тож, ранній рух суфражисток вважається 1866-1880 роками – він є початковим періодом. Такі групи як Ліга за виборчі права жінок, та Жіноча соціяльно-політична унія (далі – WSPU), тільки починали утворюватись. 

Пізніше, близь 1890-х, після років ігнорування, звичайні протести почали ставати радикальнішими, і, хоча WSPU під керівництвом Еммелін Панкгерст були не єдиною групою, вони точно були найгучнішими та найвідомішими.

Тому що, відверто кажучи, важко ігнорувати биті вікна, підпали та акції протесту на кшталт голодування, (і в наслідок примусове годування суфражисток під вартою). Хоча, треба визнати, уряд з цим справлявся достатньо добре. 

Преса того часу гарно називала жінок екстремістками, психічно хворими та істеричними, а надання права голосу жінкам, писали вони, призвело б до порушення моральних норм, бо звісно ж, жінки просто надто слабкі та не здатні до прийняття політичних рішень. 

WSPU були не єдиною радикальною групою, і роль менших формувань, менш радикальних формувань та окремих особистостей важливо враховувати, зокрема квакерів (так, християнок), соціалісток (ні, не зовсім тих самих) та жінок, які активно працювали в рамках протестних кампаній.

Тих, що не завжди полягали в актах вандалізму, але так, часто.

Потім почалась перша світова. Під час війни рух за жіноче виборче право зазнав змін. Жінки активно долучались до роботи на фронті та вдома, що дозволило їм отримати певне визнання. 

Емілія Літтон у 1914 році, завдяки великій кількості наполягань та невеликої кількості жалості з боку видавця, змогла опублікувати свою книгу, автобіографію, суть якої зводилася до того що биті вікна і підпали – єдиний спосіб жінок бути почутими. 

Її розповідь створила образ мілітантної суфражистки через примусове годування, що стало гарним символом страждання і боротьби. Цей образ пізніше був центральним у меморіалізації суфражистського руху після першої світової війни.

Це спрацювало. У 1918 році жінкам нарешті надали право голосу. Повне, щоправда, довелося чекати ще десять років (коли голосувати могли всі повнолітні жінки, а не тільки ті, що старше 30 років), але перемога є перемогою. 

Після війни образи суфражисток у медія покращився, преса почала ставитися до суфражисток поважливіше, визнаючи їхню роль у досягненні значущих змін у суспільстві. Однак усе ще деякі окремі кола зберігали негативні стереотипи, які з істеричних жінок перетворилися на нещасних жінок. 

Разом з цим після війни з'являється багато художніх творів і мемуарів, де протагоністки, що борються за права жінок, зображені як героїні або борці за справедливість. Відомі письменниці того часу – Вірджинія Вулф та Джордж Еліот.

Тож, про вивчення самого руху. Після війни утворилося чітке розділення між “мілітарськими” та “конституційними” частинами, саме перші найбільше і вивчалися істориками, не в останню чергу завдяки WSPU.

Часто через це у вивчені м'якші стратегії, як-от опір податкам та пасивний спротив (які жінки використовували до війни) ігнорувалися. Це було особливо важливим для основи післявоєнного фемінізму. 

У 1926 році була заснована Спілка Суфражисток, яка займалася увічненням пам'яті жінок, ��о боролися за виборче право, і створила архів з відповідними документами. Важливість ув'язнення ставала визначальним критерієм для визнання жінок "справжніми" мілітантками, що борються за право голосу. 

Але концентруючись на болях та страждань суфражисток, надто легко пропустити різноманітність їх досвідів та конфліктів в середині руху, легко ігнорувати внутрішні суперечки – того що саме можна було вважати радикальним, і як боротися з урядом, який відмовляв у базових правах. 

На жаль, саме через таке ставлення, важко вивчати і сказати щось про “конституційні” частини протестів, просто тому, що праць на тему багато менше.

Але якщо ви вже вважаєте що жінки мають мати рівні права, але не хочете голодувати під вартою, ви можете підтримати цей проєкт – Virtus femina! Достатньо просто підписатися і слідкувати за оновленнями.

Ваш C.U.L.T. 

[tumblshit]

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ ЧИ НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА?

Фото: Суспільне: Дніпро

Чи несе воєнний стан загрозу українській демократії? Розглянемо на прикладі церкви.

Повномасштабне вторгнення кардинально зсунуло вимоги громадян до демократичних процесів та свободи висловлювань, на це вказує ряд соціологічних досліджень. Воєнний стан ще і закріпив дане положення юридично. Пріоритети національної безпеки поставлені на кілька голів вище. Думки українців зосереджені на досягненні ��еремоги і у цьому повинні бути задіяні всі державні та, особливо, недержавні сфери. Зважаючи на це, припустимою є загроза непомітного і поступового згортання демократії в подальшому. Експерти та громадські організації почали висловлюватись на цю тему ще минулого року. Загалом прогноз був позитивний, проте ризики не заперечувались. Актуалізацією стала масова заборона діяльності української православної церкви московського патріархату.

Працівники Служби безпеки України з листопада активно викривають агентурну мережу росії за стінами релігійної організації. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології більшість громадян вважають за необхідне державі втрутитись у діяльність організації, більше половини з таких бажають ліквідації патріархату. Але, звісно, існують і ті, що вважають достатнім лише розслідувати окремі випадки правопорушень, а також громадяни, які впевнені у тому, що влада репресує церкву. Постає важливе питання демократичності та законності заборони організації або розривання договорів із релігійними громадами, адже безпосередньо це стосується і Сумської області, де зафіксовано обидві форми перешкоджання діяльності: заборона діяльності мером Конотопа та проект Сумської міськради про позбавлення права користуватись землями громади.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» дає дозвіл припиняти діяльність останніх лише рішенням суду. Тобто повна ліквідація церкви вимагає неабияких зусиль та доказової бази. Проте, зі свого боку, релігійні громади, що мають належність до країни-агресора повинні вказувати це у своїй назві. Виходячи з цього, місцева влада має право припинити договір із громадами, які не дотримуються законодавства.

Але повернемось до питання, адже зараз можна було помітити дві деталі: по-перше, частина питання відпала, тому що ніхто фактично не забороняє діяльність церкви. Всі відомі рішення мали скоріше ініціативний характер. А по-друге – ми бачимо певну принциповість у цьому питанні. Навряд зараз, коли громадяни вже вимагають знищити ворожу інституцію і влада має нечуваний рівень підтримки, хтось дійсно заперечить примусовому припиненню діяльності. Не зважаючи на це, питання продовжують вирішувати у законному порядку.

Звертаючи увагу на протести біля Києво-Печерської лаври, експерт з прямої демократії, голова правління громадської організації «Фонд регіональн��х досліджень» Олег Туляков запевняє, що «саме ця ситуація і є виявленням демократії. 30 років на території України існувала організація, що працювала в інтересах росії. При цьому, нікого звісно не посадили, окрім митрополита павла. Їх просто викривають і показують людям». На його думку, «подібне могло відбутись тільки у демократичній країні». Тут можна провести аналогію із політичними партіями, на кшталт «Опозиційного блоку» - залишків «Партії регіонів», а пізніше «ОПЗЖ» або ж «Соціалістична партія України»…Ці та подібні партії, після агресії у 2014 році, відрито висловлювали проросійську позицію, звичайно, із лобіюванням з боку олігархії. Проте ніхто не намагався репресувати чи цензурувати дані політичні погляди, просто на них не звертали увагу. Наведені приклади, зі сторони національної безпеки, можна назвати негативною стороною демократії. Хоча народовладдя все одно залишається бажаною перспективою для нашої країни.

Щодо загроз демократії під час воєнного стану, за словами Олега Олеговича згортання можливе лише за повернення олігархічної влади та подібних УПЦ організацій: «це і фінансові, і організаційні можливості, тому вони не хочуть їх втратити». Попри це підмічає: «тенденції зараз такі, що народ не дасть їм повернутись», а також що «все в руках молоді», посилаючись на революцію у 2004 році, процес якої було запущено студентами із Сум. Дещо з іншого боку до цього ставиться докторка політичних наук та член правління ГО «Інтелект Сумщини» – Андріана Костенко. Допускаючи обмеження, що спричиняє воєнний стан, вона вважає, що повинна існувати межа: «навіть в умовах обмежень, має працювати закон. Інколи зловживання владою є виправданими, інколи - ні. Також ми бачимо, що в умовах обмеження прав людини дуже часто поширюються маніпуляції громадської думки, фактично навішуючи ярлики «зрадників» або оперуючи питанням національної безпеки». Додаючи до цього, також звертається до українських революцій, маючи на увазі, що владі також треба бути обережною з обмеженням прав. Проте, варто зазначити, хоча б з боку можливості мітингу, що особливої суворості закону попри воєнний стан не помітно, якщо згадувати, наприклад, ті ж акції біля Лаври.

Нажаль, загроза згортання демократії залишається відкритим питанням і, скоріш за все, залишиться таким на певний час, але погіршення ситуації також не передбачається. «Мовчанка» призвела до незворотного тоталітарного ��ежиму «сусіда», церкви якого ми намагаємося позбутися. Спостерігаючи подібне, мало в кого виникне бажання спробувати це відтворити у себе. Тому варто пам’ятати, що єдиним джерелом демократичної влади є народ, а отже, і єдиним вартовим також.

[kumzet]

Евгени Петров: Болка, протести, мъдруване... До следващата трагедия на п...

[gostivarpress]

Протести во Турција поради апсењето на градоначалникот на Истанбул

Илјадници Турци излегоа синоќа на улиците во поголемите градови Турција трета ноќ по ред, барајќи од властите да го укинат притворот на градоначалникот на Истанбул, Екрем Имамоглу, пренесува ДПА. Протести имаше во Истанбул, Анкара и Измир и покрај забраната за јавни собири, објавија локалните медиуми. Во Истанбул луѓето извикуваа пароли како „Влада, оставка!“ Полицајците употребиле солзавец…

[ststevanofdecani]

Патријарх Варнава изненада је преминуо у ноћи између 23. и 24. јула 1937, неочекивано у 57. години и под неразјашњеним околностима. Неки форензичари сматрају да је отрован прахом од дијаманата који му је подметнут у храну и који неодољиво разара органе за варење и изазива крварење до смрти. Но, јавни резултати обдукције су још увек под ембаргом у архиви БИА.

Исте те ноћи југословенска скупштина доносила је одлуку о конкордату с Ватиканом, ком се поглавар СПЦ противио. На дан почетка ове скупштинске расправе 19. јула жандармерија је пребила учеснике литије за оздрављење поглавара патријарха. Овај догађај познат је у историји као “Крвава литија”. Интервенција полиције, чији је министар био Словенац Антон Корошец, иначе римокатолички богослов, била је брутална. Један хроничар бележи;

„Преко Улице краља Петра, на горњем углу зграде Народне банке, била је постројена жандармерија у више редова. ��андарми су већ агресивнији и дочекују литију грубим псовкама и закрвављених очију, избезумљена лица туку свештенство у црквеним одеждама и народ, псујући поповску и српску мајку. По нагласку могло се приметити да су жандарми Хрвати и Словенци…"

У службеном извештају Краљевској канцеларији стоји: „Настала је општа туча, летеле су камилавке, цепане одежде, чак је исцепана и изгажена светосавска застава. Да би се бранили од кундачења и батинања, свештеници су употребили рипиде и почели њима ударати по жандармима.“

Протести су настављени и наредна два дана, а из Београда су се проширили у Крагујевац, Шабац, Ужице и Младеновац. 23. јула Конкордат је најзад изгласан. Следеће ноћи, међутим, умро је у 57. години патријарх Варнава. Бојећи се даљег заоштравања односа са СПЦ, Стојадиновић је одустао од спровођења Конкордата, а званично гласило Ватикана пренело је папино саопштење да „неће бити мален број душа које ће зажалити“ што нису прихватиле овај споразум. Има историчара који верују да је и разбијање Југославије деведесетих година остварење ове претње.

[duskokuzovic]

КОГА РУСИЈА ПОДРЖАВА У СРБИЈИ: СРПСКИ НАРОД ИЛИ ПРЕДСЕДНИКА ВУЧИЋА? СРБИ И ВУЧИЋ НИСУ ИСТА СТВАР!

Пише: Игор Пшеничников У Србији се већ неколико дана одржавају масовни протести против председника Александра Вучића. Формални разлог је то што се пре око месец дана у граду Новом Саду срушила надстрешница на згради аутобуске станице. Погинуло је 15 људи, међу којима и деца. Вучића и његову екипу цела Србија оптужује за корупцију. Сада се оптужби за корупцију придружује вечити захтев Срба да не…

[trojerucica-blr]

Es ist eine Schande für einen Drogenabhängigen, trotz so viel Unterstützung und Spenden aus Deutschland Deutschland zu verleumden.Ich bin stolz auf meine germanische Abstammung im Blut.

Zelenskyy=VULIN.

Ich habe meine eigene Einstellung und Meinung und niemand wird mich irgendwo kategorisieren. Besonders Drogenabhängige wie diese beiden IDIOTEN können das nicht.

[123-er--ed]

США жорстко вдарили по Москві! Кремль покарано за нову ракету. Санкції о 1. Заклик до миру: глобальна відповідальність за ядерне роззброєнняМи не можемо продовжувати жити під тінню зброї, здатної знищити наш світ. Настав час для світових лідерів, включно зі США, Європою та Росією, взяти на себе історичну відповідальність і розпочати реальне ядерне роззброєння. Це починається з відновлення прямих переговорів, подібних до тих, що колись привели до угод, таких як Договір про СНО, де держави домовилися скоротити свої арсенали.Людство неодноразово доводило, що здатне на великі звершення, коли об’єднується. Ядерна зброя — це не символ сили, а суворе нагадування про небезпеку, з якою ми стикаємося. Жодна країна, навіть ��айсильніша, не виживе у ядерній війні. Рішення має бути глобальним, а відданість — беззаперечною.2. Захист без руйнування: стратегія НАТО та її союзниківНАТО має бути не лише військовим щитом, а й прикладом співпраці між країнами для захисту життя та основних прав. Замість того, щоб зосереджуватися виключно на розробці зброї, пріоритетом має стати посилення розумної оборони: систем перехоплення ракет, кібербезпеки та стратегічних альянсів з країнами, які цінують демократію та права людини.В Україні підтримка має бути комплексною. Не лише військовою, а й економічною, освітньою та соціальною. Кожна українська родина, яка чинить опір, кожна громада, яка бореться за виживання, повинна знати, що вона не самотня. Україна — це не лише поле битви; це народ, який заслуговує на мир, надію та безпечне майбутнє.3. Ізоляція насильства, а не людейЕкономічні санкції можуть бути потужним інструментом, але вони мають бути цілеспрямованими. Ми не повинні карати цілі народи за рішення їхніх лідерів. Звичайні росіяни, як і всі інші, також заслуговують на краще майбутнє без війни та страху. Санкції мають бути спрямовані на еліти, відповідальні за агресію, залишаючи можливість для діалогу з тими, хто прагне змін.4. Розірвати цикл ненависті та помстиЛегко говорити про "перемогу" чи "поразку", але справжня перемога полягає в уникненні війни. Вбивство науковців, лідерів чи військових не лише є етично неприйнятним, а й продовжує нескінченний цикл насильства. Замість руйнування ми повинні будувати. Замість закриття дверей ми повинні відкривати канали комунікації. Це складний шлях, але єдиний, який забезпечить, що майбутні покоління не житимуть із травмою війни.5. Сила людей: непереборна силаЛідери приймають рішення, але люди втілюють їх у життя. Громадянське суспільство відіграє ключову роль. Від Лондона до Києва, від Вашингтона до Москви, ми повинні об’єднатися з чітким посланням: майбутнє належить не зброї, а людям. Мирні протести, громадські рухи та міжнародні мережі солідарності сильніші, ніж багато хто вважає. Кожен голос має значення.6. Послання Україні та світуНашим друзям в Україні: ваша стійкість нагадує, що означає боротися за свободу. Ви захищаєте не лише свою землю; ви ст��їте за цінності гідності та надії, які ми всі поділяємо. Лідерам світу: ваші рішення сьогодні впливають не лише на ваші країни, а й на долю всього людства. Історія буде судити вас, але, що важливіше, мільйони людей розраховують на вашу мудрість і співчуття.Війна ніколи не є остаточною відповіддю. Єдиний спосіб перемогти — це забезпечити, щоб не було третьої світової війни, щоб ядерна зброя була роззброєна, а наші народи могли співіснувати в мирі.Фінальна рефлексіяТе, що нам зараз потрібно, — це не більше зброї, а більше розуміння. Не більше ненависті, а більше людяності

[petarnizamov]

Бойко Борисов има за много да черпи Слави Трифонов до сега

ПЕТЪР НИЗАМОВ PETAR NIZAMOV Бойко Борисов има за много да черпи Слави Трифонов до сега! Бойко има много да черпи Слави Трифонов. До сега два пъти му спасява … партията. Първо, през есента на 2018 година, когато страната беше избухнала в протести с искане за оставката на ГЕРБ. Протести, които не стихнаха цял месец и с такава интензивност, воля и настойчивост, че блокираха магистралите,…

[balgarianovinite]

Бойко Борисов има за много да черпи Слави Трифонов до сега

ПЕТЪР НИЗАМОВ PETAR NIZAMOV Бойко Борисов има за много да черпи Слави Трифонов до сега! Бойко има много да черпи Слави Трифонов. До сега два пъти му спасява … партията. Първо, през есента на 2018 година, когато страната беше избухнала в протести с искане за оставката на ГЕРБ. Протести, които не стихнаха цял месец и с такава интензивност, воля и настойчивост, че блокираха магистралите,…

[catwoman-studio]

Путеви у Србији — проходни

Србија — уређени хаос 

Питам се,  а одговор знам, зашто се на свим медијима промовишу протести против Рио Тинта и ископавања литијума?

 Питам се, а одговор не знам — зашто реално уцвељени свет из опустошених крајева Србије, долази на протесте феноменално организоване, са прескупом сценом, костимима, говорницима осведоченим из српског глумишта а бога ми и из регрутоване омладине од стране Ане Брнабић. А носе шајкачу. А уцвељени — своје сузе у очима? А?

 Па јел' оћете да вам не верујем да сте доши сами или да да вам не верујем — сузама?! 

 Оћете да вам не верујем да не знате ко вас за нос вуче? Или да верујем да сте — овце?

Шта вам је драже —  једном морате изабрати. Пут.

Да вам верујем да не знате да то што ви нећете појести лава, да то значи да лав неће појести вас?! А тако је елегантан, рођени вођа, тако гласно риче, а заћути — пред скок?!

Крвљу браните - хаос! Нашом — заједничком. Српском.

Одазивате се — Коме? Чему?

Нааароооде мој...

Велико стадо, ал' много паса чувара,

па

овце слободно шетају! А?!

Повика на литијум, а злато нам испред носа узеше — стварно злато, бакар, уранијум... природу, дрвеће., воду... А?!

Сетих се објаве на радију, где нека др каже да ништа није важније од деце, па ће зато они спровести детаљна испитивања и лечење деце, а због копања литијума.  Да ли је ово иронија, сарказам, или трагедија у најширем смислу? Или та стилска фигура у нашем језику — не постоји?!

Па ће сад и Лончар, трећи јахач апокалипсе, да иде у «те делове» да испита стање, да не кажем — срање. Своје.

Да ли се копа литијум, а да су све друге могућности за прављење батерија далеко исплативије, цена литијума жестоко пала, а батерије се праве и од морске соли? И куд електричним аутом?

И зашто агресивна политика наше владе и медија? За рударење, електричне аутомобиле? А?

Да ли се праве бушотине код испитивања тла, тек толико да почну да умиру животиње на том делу? Да се уништи вода, земљиште...?! Флора и фауна?! Људи?!

Да ли се секу дрвећа да се ослободи пут 5Г?!

 Због Злата које у тонама дневно одавде одлази у Кину? Да ли се и то прикрива «копањем литијума»??? Наводним? Неки кажу да се у ствари - копа Уранијум, налазећи испод литијума...

Или је реч само процентима о којима председник гомила по телевизијама са нашом фреквенцијом. Дал' три, дал пет процената «МИ» узесмо од гомилања нашег злата у кинеске џепове?! А?! А МИ смо уствари председник, па то. Једно смо. Па то. Значи и ми узимамо, ал' не знамо, јер живимо преко свог легитимно изабраног — председника.

Дакле:

Чему протести? Ко још не зна да су осмишљени и финансирани — тамо далеко?!

Ко не зна да је из Србије, а наше — све продато. Ко не зна да се у наручју протеста признаше косовске таблице?

 Ко још не зна да је свакодневно урлање на Вучића — пишање — низ ветар?!

КОО?!

Бранимо Србију, а не Јадар!

цео текст на линку:

[objectivnewskharkov]

По всій Великій Британії після вбивства трьох маленьких дівчаток у дитячій танцювальній студії у курортному Саутпорті розпочалися антимігрантські акції. До середини дня в неділю поліція заарештувала по всій країні понад 100 людей, заворушення перекинулися на Белфаст, пише BBC. - https://www.objectiv.tv/uk/interesting/2024/08/04/pislya-vbivstva-3-divchatok-u-tantsyuvalnij-shkoli-veliku-britaniyu-ohopili-protesti/

[gostivarpress]

Илјадници демонстранти на улиците во Белград: Студентски протести против корупцијата и неефикасноста на владата

Илјадници луѓе ги преплавија улиците во центарот на Белград, на протест што најверојатно ќе биде најголем откако студентите-во-блокада повикаа за првпат пред повеќе од 3,5 месеци по загинувањето на 15 луѓе при уривање на настрешница на железничка станица во Нови Сад, јави МИА од Белград. Митингот официјално почна во 16:00 часот и ќе трае до 21:00 часот, но илјадници веќе се собраа неколку часа…