#мамуся

[notarealwelder]

Hello so I saw you do a little ramble about poetry translation and Khlebnikov and I really just need help in trying to understand something. Khelbnikov has this very popular and frequently included-in-web-weaves passage of poetry that goes "Babylove, don't your eyes ever get tired of being so wide and beautiful?" and I don't know any Russian and only know that the original poem starts with "Detusia!", I would like to ask why it's translated into "Babylove" and what does the original Russian mean

(How did you even find that post, anon? Nonetheless,)

The original says Детуся!; decomposed as дет- root + -уся (-юся) suffix

Дет- of дети / children, детский / child (adj.), детство / childhood

-уся/-юся is a diminutive / hypocoristic suffix; it forms terms of endearment, indicating either somewhat close relationship or childlikeness. Afaik it is exclusively applied to immediate-relative-words (бабуся / granny (variant), мамуся / mom (variant)) or to names (Кира -> Кируся, Вера -> Веруся, Коля → Колюся).

Overall, 'Babylove' is....pretty close? I definitely do not have better ideas, and it does catch several aspects of a very weird word, so.

(For reference: original; dubious translation by Paul Schmidt (p. 99))

[marianavalley]

Уборка и река-2

Сегодняшнее утро я провела в компании любителей расовой чистоты и порядка: убирала за бомжами. Те, кто почему-то внимательно читает мой блог (мамуся, ты мой самый лучший читатель!), помнит заметку  “Уборка и река”. Сегодня, соответственно,  “Уборка и река-2″. Действующие лица всё те же: группка волонтеров и бомжацкие лагеря. Любители поубирать собрались в 9 утра, пока еще не очень жарко (всего-то +23). Организатор вдохновленно рассказал нам, что через несколько недель, согласно сезонным циклам, пойдут дожди. Речка-вонючка   разольется, и через нее поплывет самый настоящий лосось.  Я - большой скептик, в лосося в жиденьких ручьях не верю. Но пришла поубирать, потому что жить спокойно, зная, что можно сделать лучше, и не делать, нельзя.

Таких нас сегодня собралось 15 человек, включая группу людей из дружественной организации “West Valley Clean Water Authority”, они тоже за чистую воду и против всего плохого.

Следующие два часа прошли примерно вот так (я - вторая справа):

Сильные мужчины поднимали тяжелые мешки по крутому склону:

Сегодня собрали 1,5 тонны говен  пожертвованной любителями помилосердствовать о��ежды, одеял, старых палаток. И очень много обычного мусора: бутылки, одноразовая посуда, салфетки, фантики, обертки. Бомжи подбирают все подряд: разбитая керамическая плитка, набор галстуков, поломанные очки  - все вперемешку. Им это не пригодилось, конечно, поэтому, когда они засирают до невозможности одно место, то просто бросают, что не самое лучшее, и переселяются в чистое место. А добренькие калифорнийцы им опять нажертвуют всего и побольше.

Гадят бомжи, отойдя на несколько метров от палаток - это легко определить по использованной туалетной бумаге. А вот чистые трусы они получают от многочисленных добродетельненьких организаций. А вот и грязные трусы:

Очень надеюсь, что лосось одумается и найдет место получше, чем эта речушка. Но с другой стороны, это же Кремниевая Долина, центр ИТ-технологий планеты! Даже рыбина знает, как здесь все чудесно и замечательно. 

Организатор сказал, что округ не хочет принимать закон о запрете на такие лагеря рядом с реками. Активисты  и ученые просят не селиться хотя бы в семи метрах от реки - это упростило бы работу экологов. Но увы, законопроект не приняли.

Всем вкусного лосося и хороших законов!

[tarasyasinski]

View this post on Instagram

A post shared by #top5ua (@top5ua)

Мабуть кожен із нас хоча б один раз називав свою родину👨‍👩‍👧‍👧 "сімейкою Адамсів" 😂 В рамках проекту @top5ua його автор @taras.yasinski пропонує вам список з людей які дійсно виділяються із сірої маси пересічних людей🕵️ та заслуговують на вашу увагу. Більше відео дивіться перейшовши в профіль @top5ua . . . #дитина #діти #дітиска #родина #сімя #фамілія #мама #мамуся #мамуля #тато #батько #люди #людина #брат #братик #сестра #сестричка #дідусь #дід #бабця #бабуся #баба #тітка #дядько #топ5ua #top5ua #ютуб #інстаграмнадихає (Podil) https://www.instagram.com/p/BqroXdbnUqa/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=rvaq1mktjtgy

[makstraffic]

С ДНЁМ РОДЖЕНИЯ, ДОРОГАЯ МОЯ, ЛЮБИМАЯ И НЕПОВТОРИМАЯ МАМУЛЯ @veramazer !!!! ЛЮБЛЮ ТЕБЯ ДО ЛУНЫ И ОБРАТНО!!!!!)))) #сднемрождения #деньрождения #мама #мамуся #мамуля #мамочка #люблю #люблютебя #moms #mom #mother #mommy #mommyandson #son #makstraffic #makscityboytraffic #cityboy #city #boy #instaboy #moscow #msk #tashkent

[tatsianabetsko]

Сегодня лента соц.сетей пестрит грибами 🍄 Я оказалась в тренде👍😁 Скажите, а как часто вы выезжаете в лес за грибами и сколько времени тратите на их сбор и переработку❓❓❓ Какие ваши любимые рецепты❓❓❓ #грибы,#лес,#грибники,#татьянабетько,#проектpro100,#мамавдекрете,#многодетнаясемья,#сегодня,#минск,#мамыминска,#беларусь,#яжемать,#мамуся,#мамулька,#дети,#деткиканфетки (at Раубичи)

[cutiefurseal-blog]

Итак, я вернулась домой.

Впечатлений и эмоций масса, особенно радости...какой счастливый был младший брат! Это надо было видеть! Носился, говорил что-то на своем получеловеческом языке (ему 2,5 года), визжал, а когда я ему его любимые сырки дала, то он обнимал меня все время до отбоя дневного.

Мамуся была просто мега рада моему приезду. И хоть и обговаривалось что я заявлюсь, все равно как-то неожиданно получилось :3 м�� с ней очень долго сидели и болтали обо всем на свете и она подарила мне кастрюлю и набор чайных ложек (вся прелесть взрослой жизни в том, что кастрюле блин радуешься больше огромного мягкого медведя, ибо готовить не в чем).

С отчимом тоже очень много болтали, хотя обычно мы не так дружны, но расстояние делает свое дело))

Все мамины знакомые, да и вообще знакомые, задалбывают ее фразами "а доченька нашла уже работу??)0))". Срань господня, да им то какое дело? Про меня не интересовались, пока я жила дома, но стоило переехать в Питер и все, я популярити в своем мухосраноселе.

Нагладила котов и собаку...Господи, как мне рада была собака моя! Аж пищала! А кошка, ах. Она в нашей семье больше десяти лет и боги, она считает меня как дочей своей и первое время даже обижалась что меня так долго не было, но потом растаяла...и я была как и в старые времена вся в животных :3

А потом пришлось прощаться, и я бы опоздала на автобус, если бы автобус не опоздал сам :D

А потом полтора часа в поезде, полчаса в метро, и здравствуй, милый дом, бешеная кошка и теплая постель.

Нет сил поесть даже, пакет завтра разберу.

А ещё мой любимый перед уходом на ночную смену сделал мне кофей и написал великолепную запис��у, пример которой я не приведу, ибо слишком личное.

Давно я не ложилась спать так рано, но я слишком вымотана морально и физически.

Спокойных снов тебе, тамблер ✨

[astrolabiumpublishing]

Оголений нерв ірландського серця

Леся Салій. Газета «День»: №78-79, (2021).

Вийшов друком український переклад роману Донала Раяна «Серце на шарнірі».

Ось уже четвертий рік українське видавництво «Астролябія» реалізовує проект «Класична та сучасна європейська література в Україні» — перекладає українською мовою європейську художню класику, а також твори сучасних прозаїків (за фінансової підтримки програми «Креативна Європа» Європейської Комісії). У фокусі проекту невипадково (бо вже не вперше) опинилася й ірландська література: футуристичний гангстерський роман Кевіна Баррі «Місто Боуган» (у перекладі Ярослави Стріхи, 2018), прозова збірка «Таємна троянда» нобелівського лауреата Вільяма Батлера Єйтса (у перекладі Олени О’Лір, 2020), історико-кримінальний роман «Зоря морів» Джозефа О’Коннора (у перекладі Ярослави Стріхи, 2021), а також «фрагментарний» дебютний Донала Раяна «Серце на шарнірі» (переклад Ольги Демиденко).

Роман Раяна (в оригіналі — The Spinning Heart) вийшов друком 2012 року і здобув чимале визнання: став лауреатом Ірландської книжкової премії у двох номінаціях (2012), отримав премію газети «The Guardian» (2013), Літературну премію Європейського Сою��у (2015), переміг у номінації «Ірландська книга десятиліття» на Дублінському книжковому фестивалі (2016), був номінований на Букерівську премію (2012)... Як то часто буває з книжками, які згодом стають бестселерами (пригадайте історію видання «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг), шлях до успіху цього роману був непростий: буквально десятки видавців відмовляли Раянові — тодішньому державному чиновнику, — аж поки дублінське видавництво The Lilliput Press не ризикнуло і таки видало його друком.

ЖИТТЯ ПІД ЧАС ЕКОНОМІЧНОГО КОЛАПСУ

Про що ж ідеться у цьому композиційно простому й змістовно проникливому романі, що зачепив «за живе», спонукав тисячі ірландців упізнати в ньому себе, наче в ментальному дзеркалі, та й не лише їх (роман перекладений на понад 10 мов)? Сюжет, не без інтриги, розгортається навколо теми економічної кризи в Ірландії після 2008 року. У країні, яку ще недавно називали «кельтським тигром» за швидке економічне зростання, різко впав попит на нерухомість; будинки, які масово будували в кредит, враз стали нікому не потрібні: банки-власники не могли їх продати. Люди опинилися в пастці: тисячі різко втратили роботу, не було грошей, щоб виплатити іпотеку, декому довелося жити в недобудованих котеджах в мікрорайонах-примарах: «У цьому мікрорайоні сорок чотири будинки. Я живу у двадцять третьому. У сороковому живе стара жіночка. І більше в жодному ніхто не живе, крім привидів тих, кого ніколи не існувало». І коли у великих містах ще можна було дати собі раду, то маленькі маргінальні містечка і села раптом опинилися в ізоляції, віч-на-віч зі своїми проблемами, безнадією і страхами, з тотальною непевністю у завтрашньому дні: «А я отут, втратив усе, мов та сирота, і набираюся страху, як човен води»; «Уявіть, як це — раптово стати непотрібним».

У такому економічному становищі, в такому психологічному контексті звучить відчайдушний монолог 21 персонажа — будівельників та їхніх дружин, закомплексованих матерів, батьків та їхніх дітей, іммігрантів та ірландців, невротиків, шизофреніків; брехунів, шахраїв і тих, хто зумів зберегти людські чесноти.

Донал Раян

Усе це не вигадані, а реальні історії, з яких автор, як сам зізнавався в інтерв’ю «The Guardian», змонтував свою книжку. У той час Раян працював у Національному управлінні з питань зайнятості, як юрист та інспектор праці щодня спілкувався з людьми — і буквально відчував «биття їхнього серця». Як працівник державного сектору він теж зазнав удару: йому знизили зарплату, і він мусив думати про додатковий заробіток. За іронією долі, «додатковим заробітком» стало письмо. Бо Раян справді вмів і любив це робити. «Був 2010 рік, наслідки фінансового краху досі давалися взнаки. Я тонув у боргах, коли писав «Серце на шарнірі», і спостерігав, як люди навколо мене втрачають заробіток, власні відчуття, а в деяких випадках і життя», — писав він у передмові до грецького перекладу цього твору (вийшов друком у 2020-му). Певно, тому його роман настільки переконливий: Раян не лише відчував биття тих зраджених і зранених сердець — він сам був тим серцем. Звучав в унісон без нотки фальшу — це відчуває читач. Однак підхід до вибору теми був прагматичний: «Я цинічно подумав: яка зараз прогалина на ринку? Тепер люди вже почали писати на цю тему — Клер Кілрой, Родді Дойл. Мені тоді просто дуже пощастило». Ця прагматика відчутна в не одній репліці — жодної сентиментальності, лише сувора оголеність дійсності й нервів.

У романі немає й крихти пафосу. Він дуже людський. Персонажі не намагаються бути якимись. Ми взагалі небагато про них знаємо: просто слухаємо оті внутрішні монологи мешканців вигаданого провінційного містечка, в якому збанкрутувала місцева будівельна фірма, а продажний бос — «хапуга й аферюга» Покі Барк втік з країни і кинув напризволяще своїх працівників: «Він мав цілих сім років, щоб ліпити будинки з картону і малярної стрічки, — і їх розкуповували ще до закінчення будівництва. Люди ночами стояли у чергах, щоб купити собі ті доми-коробки, збиті докупи, мов собачі будки».

ЗРАНЕНА ЛЮДИНА, ЩО ЗБЕРІГАЄ ГУМАННІСТЬ

Голоси 21 персонажа — це зріз суспільства, представників ірландської глибинки. Економічний колапс — це лиш те, що на поверхні, що рухає сюжет, що стало причиною багатьох негараздів і сімейних / робочих конфліктів. Насправді цей текст про глибини людської душі, химери її підсвідомості, її темряву і потаємні бажання (ні, не лише сексуальні, хоч і їх у ром��ні не бракує): «Я знав те відчуття, що привело їх згори вниз до темного озера. Його води притягують. Під тими хвильками чатує смерть. Думаю, втопитися легко. Треба тільки вдихнути повні легені води і все, ти вже відпливаєш у небуття».

Глобальна економічна криза не для кожного персонажа стає причиною особистої психологічної кризи — насправді ці процеси почалися задовго до рецесії, яка їх лише підсвітила, загострила. Ми чуємо сповідь Брайді, яка 20 років тому втратила маленького сина, після чого розлучилася з чоловіком, дистанціювалася від усіх інших своїх дітей і тепер не розуміє: «Як узагалі так сталося, що я дозволила одній дитині забрати все моє серце?». Чуємо Джозі Барка, який усе життя почувається винним за те, що любив свого первістка більше, аніж другого сина — Покі. Саме йому як покуту перед собою Джозі передав увес�� свій бізнес, але той виявився паскудником, що не шанував праці чесних людей: «Він таким поганцем став чи таким і вродився?». Чуємо головного героя — Боббі Магона — люблячого чоловіка, надійного товариша, відповідального працівника, у чиїх очах ховався страх, сумнів, сором’язливість і смуток. У його доброму серці було досить місця і для ненависті до свого батька, чия злоба отруїла життя Боббі і звела в могилу дорогу матір: «Френк ніколи й пальцем не торкнувся сина чи дружини. Просто їхнє життя проживалося в жахливому, нестерпному холоді, безперервному приниженні духу, то була похмура, бентежна каторга, поділена на дні й ночі нестямного гніву, коли батько трощив будинок, а мама хапала малого Боббі й тікала геть...». А ще голос повії Лілі, що перебачила у своєму порозі багато очей — «спраглих, коли заходили, і винуватих, коли йшли геть», — і приречена на самотню старість, бо діти соромляться її; шизофреніка Тревора, в голові якого виникає «дивний образ мами з роздвоєним зміїним язиком»; і навіть голос покійника, що після наглої смерті снує привидом у власному домі. Ці персонажі з’являються у життях одне одного, і з кожним новим монологом ми все більше дізнаємося про їхнє минуле, що пояснює теперішнє.

Довіру до тексту формує не лише спосіб викладу, а й мова персонажів — жива, невимушена, пересипана діалектами, соковитою лайкою і цинічним гумором: «Поджо кілька років тому зробили потрійне шунтування серця. У ньому стільки мідних трубок, шо коли йому знов стане зле, прийдеться кликати сантехніка». Попри те, що роман зачіпає дуже складні соціально-психологічні теми, по ньому зовсім не залишається трагедійного чи песимістичного присмаку. Радше навпаки: «Мамуся раніше завжди влаштовувала таткові концерт, якщо він випадково промовляв при мені те слово, але зараз вона сама постійно його повторює. Це прикольне слово. Курва, курва, курва». У тих потоках внутрішнього мовлення ми одразу діагностуємо рівень інтелекту, емоційну зрілість і психічний стан персонажа.

Усім цим чоловікам і жінкам жилося нелегко, але багато з них зуміли вберегти гуманність, лагідність свого серця (попри дитячі психічні травми та конфлікти з батьками, дітьми, партнер��ми). Саме воно, оте серце, стає ненав’язливим символом роману. Металеве і облущене, настромлене на шарнір на приземистих воротях Френка Магона, воно крутиться на вітрі — «скрип, скрип, скрип». Як життя кожного персонажа. «Його б обшкрябати й пошліфувати, пофарбувати й змастити» — як і серця тих вразливих, побитих життям і втратами, пригнічених людей, з-під чиїх ніг хтось різко вибив опору.

Раян нікого не вчить. Не осуджує. Не моралізує. Бо всяка безпідставна впевненість, за його словами, — анафема творчості. У вже згаданій передмові до видання свого роману грецькою мовою він каже, що «серце цієї книжки — це зранена людина, а душа цієї книжки — це шлюб». А також родинні взаємини. Надавши голос цим людям та їхнім часто патологічним стосункам, Раян закінчує свій роман риторично: «...В чому річ? Хіба ж тільки в любові?». У стосунках важать справжні почуття. Вони спонукають крутитися на життєвих вітрах навіть металеві серця.

Леся САЛІЙ, кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України

Газета «День»: №78-79, (2021)

Рубрика: Українці - читайте!

[yours-jane]

!!! russian

@steevienicks !!!!!!!!!!

Уменьшительно-ласкательные суффиксы, или суффиксы субъективной оценки в русском языке не являются словообразовательными: они образуют формы слова, в основном имён существительных.

Сгруппируем их по родам.

Суффиксы имён существительных мужского рода:

1) -ок-/ -ёк- /-ек-: голосок, чаёк, камешек;

2) -ик-: листик;

3) -чик-: чемоданчик;

4) -ец- : народец;

5) -очек-: голосочек;

6) -ышк-/-ушк-: воробышек, камушек.

Суффиксы имён существительных женского рода:

1) -к-: ручка;

2) -ц-: дверца;

3) -ичк-: рукавичка;

4) -очк-/-ечк-: иголочка, книжечка;

5) -ньк-: реченька, Наденька;

6) -ушк-/-юшк-: головушка, девчушка, нянюшка;

7) -еночк-: девчоночка;

8) -урк-: девчурка;

9) -ус-// -ул-: мамуся, Ленуся; мамуля.

Суффиксы существительных среднего рода:

1) -к-: молочко;

2) -ц-/-ец-/-иц-: зеркальце, пальтецо, платьице;

3) -ышк-/-ишк-: гнёздышко, домишко;

4) -ушк-/-юшк-: хлебушко, полюшко;

5) -ечк-: словечко.

Суффиксы имён прилагательных:

-оньк/-еньк-: мягонький, сладенький. (the text is not mine)

[murzhak97]

Мамуся

[skrynya-handmade]

Настрій неба Вплив кольору на настрій, стан і навіть характер людини було помічено ще в Стародавній Греції. Блакитний- колір космосу, натхненності, символ неба й істини. Колір фізично асоціюється зі свіжістю і оновленням. - Підвіска "Медуза". Об′ємна і цікава підвіска з медузою всередині. Виглядає дуже літньо і яскраво, блакитний колір нагадує про пляж і сонячну погоду. - Чашка для чаю або кави "Blue fantasy". Розпис кераміки виконана в ніжно небесно-блакитного кольору підкреслює чашку, це прекрасний подарунок для Вас і улюблених Вами людей. - Кольє "Політ метелика". Красиве коль�� виконано в техніці вишивка доповнить Ваш образ. Дуже ніжна, романтична прикраса переносить в атмосферу приємного відпочинку на лазурному березі. - Брошка "М'ятний жук". Мила, ніжна, кумедна брошка в ніжно-блакитних і зелених тонах може прикрасити шарф, комір пальто або жакета, а також плаття або блузку. Така прикраса буде радувати не тільки свою власницю, але і оточуючих. - Листівка мамі. Ніжна листівка для привітання мами з написом українською мовою "Моя мамуся найкраща у світі". Метелики на листівочки- символізують рідних і близьких людей, які летять до світла і тепла мами (найголовнішої людини для кожного з нас). - Небесний ангел кохання. Чудова картинка з гіпсу розписана екологічними фарбами, стане чудовим подарунком для поціновувачів прекрасного. Красиво та оригінально буде виглядати у Вашій спальні. #handmade_ua #madeinukraine #ручнаробота #виробиручноїроботи #натхнення #креатив #зробленовукраїні #купуйукраїнське #блакитний #блакитнийколір #настрій #небо #настрійнеба

[ivannapusievamakeup-blog]

Мамуся👄 makeup by @ivannapusieva_makeup . . #ivannapusieva_makeup #makeupkhm #макияж2018 #макияжхмельницький #иваннапусевавизажист

[schekanya-blr-blog]

Давненько мене не було в Tumblr 😑 На жаль, мені трішки було не до нього, адже спершу мала активне літо, потім нова робота, навчання і нині доводиться відпрацьовувати всі «хвости»... і ще так багато роботи 😬 Але сьогодні у мене був надзвичайно затишний сімейний день в улюбленій @kafe_kazka 😍 Люба мамуся відірвала мене від навчання☕️Пошептались із нею ще й посмакували нереально смачним пляцком ❤️

[makstraffic]

HAPPY MOTHERS DAY!!!)))) МАМУСИ @veramazer , АЙ LUV U VERY VERY!!!))) #happymothersday #mom #mother #makscityboytraffic #makstraffic #мама #мамуля #мамуся #selfie #blackandwhite #monochrome #picture #picoftheday #photography #photo #foto

[greenwaveme]

Старі фотографії на стіл розклади... Кожен вересень є особливим, тому що саме в цей чудовий місяць народилась моя найкраща матуся. Мені замало слів, щоб описати всі почуття, які наповнюють мене. Можливо моя фотографія зможе передати, скільки в нас спільного. Ми любимо каву без молока, старовинні речі і все, що робить наші дні затишнішими. Мамуся - ти наша найбільша любов! @svitlanaturchik дякуємо, що ти народилась в такий чудовий день❤️ —�—�—� September is a month of the best people. Autumn people. Warm people. Those who you can’t imagine your life without. Today is my mom’s birthday and here is her child picture. Also you can see at this picture how much in common we have - love to rainy weather, old things and everything that makes this world a little bit more cozy. Happy birthday, my dearest person! You are our biggest love! ❤️ #timeforfall http://ift.tt/2jWN9Sy

[sergalexeenko]

Мамуся вчить принцеску 👑 куховарити. Головні інгредієнти гречка і манна крупа. p.s Татусь прийшов сфоткати як грається Дару 👨‍👧, а все закінчилось тим що татусь прибирає всю кухню 👍😊

[nightmare93720]

Попросила Мамусю узнати, чи є в магазині біля її роботи картини-розмальовки.. Мамуся приносить :