#кобзарство

[nuguyami]

пан Адамцевич є автором “Запорозького маршу“, який ви не могли не чути, втім ви могли не чути й не читати й не чуткувати його біографії (зара я у вашому клубі, але до кінця дня (вечора ? та, вже вечір, з добрим ранком мене) я переведусі в клуб дізнавшихся його історію, тож запрошую puppy поглядом взятисі за руці й ноги (чи без тактильного контакту, йор віш) та перевестисі разом 👯). енівейс, якщо ви навіть прочитали перше слово і не дочитали до сюди, се знак, що варто подибати інформейшну по кобзарях, але дочитавши до кінця, ви точно знаєте, що се знак

Old Ukrainian bandura from the 1st half of the 19th century, which belonged to the real kobzar, Yevhen O. Adamtsevych (Євген О. Адамцевич, 1903/1904-1972)

Currently stored in the collection of the Kharkiv Historical Museum (Харківський історичний музей), ДР-68

There is a Cossack on horseback depicted on this beautiful musical instrument:

[loftrsabode]

хочу злетіти карміном померхлим, як птаха вогнява, фахкотіти, допоки серце буде гуркотіти нетаєним, останнім нетлінним криком

[oi5]

Федор Жарко: дума, бандура и Колыма. Арестовали за песню, которая стала гимном Украины

(Рубрика «Точка зрения») Национальный банк Украины выпустил в ноябре этого года памятную пятигривневую монету – к 100-летнему юбилею Национальной заслуженной академической капеллы «Думка». Так же, как и прошлогодний выпуск идентичной монеты по случаю 100-летия Национальной заслуженной капеллы бандуристов имени Георгия Майбороды, этот жест Украины является своеобразным поклоном кобзарському искусству, что донесло до нас духовную энергетику предков. В такие незабываемые моменты следовало бы чаще обращаться... Читать дальше: https://oi5.ru/n312594966

[olenagreen]

ТАК, контент про кобзарство це те чого я потребую

Лебійська мова

Сьогодні вийшов п'ятий розділ "Господаря метро". Тож, саме час дізнатися трохи більше про мову, яку згадує Денис. Не тільки згадує, а ще й іноді вживає давно забуті слова.

Таємною лебійською мовою спілкувалися українські кобзарі, бандуристи та лірники. Сліпі виконавці говорили лебійською один з одним та з поводирями. Мова дозволяла зберігати кобзарські таємниці.

До того ж, кобзарі завжди здавалися більшості людей носіями якоїсь таємниці, мало не чаклунами-характерниками, й існування секретної “лебійської” (тобто, “дідівської”) або “шлепецької” (���сліпецької”) мови лише додавало кобзарям таємничості.

На Галичині мовознавці записали пісеньку місцевих лірників:

“КОБИ МЕНІ КУМСА СЯНА, А ДО КУМСИ ЩЕ Й ТИРИНЯ І БУТЕЛЬБУХ ВОВЧАКУ, КАРАВОНА ЧОРНОБРИВА”. У ПЕРЕКЛАДІ ЦЕ ОЗНАЧАЄ: “КОБИ МЕНІ ХЛІБЕЦЬ СВЯТИЙ, А ДО ХЛІБА ТРОШКИ СИРА, А ДО СИРА СКЛЯНКА ПИВА І ДІВЧИНА ЧОРНОБРИВА”.

Лебійська мова існувала до 1930-х. Востаннє мовознавці зафіксували її під Харковом.

Ось тут ви можете ознайомитися з лебійською мовою, точніше тим маленьким шматочком її, який зберігся до наших днів. Саме цим словником я користуюсь, коли пишу оріджинал.

Джерела та деталі: 1, 2

Читати оріджинал "Господар метро": ао3, ФУМ

Лебійську мову також знає Щек з "Львівської брами", але слова з неї не використовує при спілкуванні. Орідж на ао3