#зарплати

[zhitomir]

Робота з дому. В Україні готові платити близько 50 тисяч гривень: кого шукають у листопаді

В Україні дедалі популярнішою стає віддалена робота. Серед причин - можливість заробляти добрі гроші, не виходячи з дому. Зокрема деякі роботодавці готові платити своїм співробітникам близько 50 тис. ... Читать дальше »

[creditbezotkaza24]

Кредит на карту зі 100% Схваленням в Україні Отримати кредит готівкою зі 100% схваленням – реальність чи міф?

Це питання, яке турбує багатьох, особливо у тих випадках, коли терміново потрібні фінансові кошти. Давайте розглянемо, що стоїть за цим концептом та як реально отримати гроші на карту.

Кредит готівкою із гарантованим схваленням – це, на жаль, не щось, що може запропонувати жоден банк чи МФО. Кожен фінансовий інститут має свої внутрішні вимоги та критерії, які враховуються при розгляді заявок на кредит. Тому стовідсоткова гарантія схвалення – це ілюзія.

Проте, на ринку існують МФО, які спеціалізуються на кредитуванні осіб з високою ймовірністю схвалення. Онлайн кредит на карту із 100% схваленням доступний для будь-якого громадянина України, який досяг 18 років, має стабільний дохід та чистий кредитний рекорд.

Оформлення заявки на позику на карту зі стовідсотковим схваленням – це простий процес, який можна здійснити онлайн. Обираючи МФО, яка пропонує високий рівень схвалення, ви переходите на їхній веб-сайт, де заповнюєте анкету та подаєте заявку. Зазвичай, відповідь приходить протягом кількох хвилин, забезпечуючи швидкість та легкість отримання фінансової допомоги.

Важливо пам’ятати, що навіть у разі високої ймовірності схвалення, існують умови кредиту, які слід вивча��и уважно. Кредит готівкою із 100% схваленням може стати виходом із фінансових труднощів, але розуміння умов та своєчасне погашення грошового зобов'язання є ключовими елементами фінансової відповідальності.

[alwayshungryofelia]

Оплатила тех паспорт на квартиру в бті

Оплатила психіатра

Оплатила таблеточки від психіатра

Оплатила лінзи

Купила покушать

Всьо зарплати нема

[du-sha]

Мене спитали, чи хочу я вийти заміж в майбутньому.

Я: так, але спершу хочу отримати фінансову подушку і ходити до психолога, аби не перекидати свої травми на близьких мені людей і на дітей, які в мене можуть бути. Адже я хочу знати, що є емоційно стабільною і що у мене не буде того страху, що мене покинуть ні з чим, і я буду виживати від зарплати до зарплати, адже такий приклад я мала, коли від нас відмовився мій рідний батько. А я хочу, що якщо так станеться, аби я могла це витримати психологічно, і мати гроші на те, аби жити далі без спільного бюджету.

Людина, яка спитала про це: Навіщо так ��агато для того, аби вийти заміж?

Я:*розумію, що ми дійсно росли в різних ʼсвітахʼ*

[dory380-blog]

Потратити половину зарплати в першу годину як її отримала. Можу, вмію, практикую.

[lisa-is-chilling]

буквально через 5 хвилин співбесіда, я сп'яніла від одного гаража, не знаю де я буду жити в хмельницькому, як підтасовувати графік роботи з двома зайнятостями, як діставатися на цю роботу на 7 ранку і чи вистачить мені цієї зарплати - але мені потрібна ця робота. потрібна зміна обстановки та новий досвід. я поняття не маю чи витримаю дві роботи да навчання, але мушу спробувати. як інакше мені зрозуміти, куди я належу і де моє місце?

[zlabjola]

Пішла спати біля 2-ї години ночі. Була впевнена, що не встану раніше 12-ї точно. 7:00. Я не сплю, бо знову вирують думки.

Зараз я думаю про гроші. Що ймовірно погарячкувала з відпусткою. Зараз я іду в мінус. Тож це ще один мінус в сторону зміни роботи зараз. Я не думаю, що вивезу чекати до зарплати. Тим паче, що зазвичай платять не прям рівно через місяць. Батько казав, що під час випробувального терміну ти типу як ще не оформлений офіційно. І от це мене лякає. Він то каже, що все ок, не жалкує, що сам там працює. Але всеодно все впирається в гроші зараз. Звісно, все залежить від того, що мені взагалі скажуть. Може я накручуюся тут, а мене не візьмуть :D.

Але чи я наважуся, якщо візьмуть? Ніякої фінансової подушки в мене немає. І от це взагалі і була причина одразу відмовити. Треба накопичити грошей трохи перед тим, як міняти роботу.

Якщо мені відмовлять, то якщо чесно, це буде полегшенням. Я буду знати, що не сама просрала можливість. Але не думаю, що буду сильно про це переживати. Останнім часом я весь час вагаюся і міняю свої рішення. Я то хочу кудись перейти, то не хочу. Не можу вирішити. Треба, але. Було б добре, але. Хороша пропозиція, але.

Але ж і ідеальних умов ніколи не буде. Господи, швидше б вони дали відповідь вже....

[girl-with-demons-in-her-soul]

Жахливе відчуття, коли в тебе більше немає вибору, і ти не можеш знайти дорогу, якою рухатися вперед. А ще гірше, коли немає сили рухатися вперед. 

Ситуація наступна. Ще років з 6 тому мої батьки купили собі однокімнатну квартиру. Ну як собі, вони планували, що для “всієї сім’ї”, просто на більшу не вистачило грошей. 

Після того як я три роки прожила окремо і вступила в університет, довелося повернутися сюди. Не скажу, що тут мені геть зле. Попри все кримінальне темне минуле, я почуваюся комфортно саме в цьому приміщенні, умовно своїй кімнаті і так далі. Я тут виросла і це мій дім, хоч всі 20 років мого існування ця квартира просто орендувалася. 

Ніколи не просила нічого в своїх батьків. Навчання я оплачую сама (часто навіть не з бюджету сімейного, бо беру додаткову роботу, щоб воно не впливало на фінанси всередині моїх стосунків), фактично не витрачаю гроші на якийсь непотріб, а в батьків прошу щось ну дуже рідко. 

Але зараз мені дуже гірко) Дуже гірко, що буквально не маю куди повернутися, коли в мене труднощі. Бо як жити підлітку (сестрі) і трьом дорослим людям в однокімнатній квартирі?) Як вони собі це уявляли?) Мовчу ще й про, здається, сотні речей, які треба кудись розмістити. 

Тому я як не планувала туди їхати, так і не планую. Звичайно, зарікатися не варто, але все ж це надзвичайно не раціональне рішення. Я просто вчергове залишилася сама.

Ще й з роботою останнім часом проблеми, які не дають винайняти мені квартиру самостійно. А якщо і дадуть, то змусять відмовитися від житла в Рівному, і жити в значно гірших умовах, ніж зараз (зараз моя хрущовка хоча б обжита та наповнена спогадами, а не просто холодна чужа халупа, з якої хочеться втекти). 

Єдине, що мені хочеться, це стабільності. Хоч в чомусь. Я збирала гроші на квартиру, відкладала з заробітку, який був у мене між освітами. Але в результаті мої відкладення складають заледве сотню тисяч. Так вони ще й не тільки мої, тому, якщо мої стосунки розваляться, то я залишуся з запасом в заледве дві-три зарплати, потребою оплачувати університет і жити або в “рукавичці”, або на вулиці. 

Хочеться сказати “за що мені таке лихо”, але тоді це нівелюватиме саме поняття відповідальності за власне життя, яке в мене мусить існувати як в дорослої сепарованої особистості. Треба просто взяти себе в руки і рухатися далі, прориваючись крізь проблеми дорослого життя. Як то кажуть: “добре, хоч дітей не завела”, хоча через такі проблеми мрія завести тхора залишається просто мрією, а не як то було раніше, ціллю на весну. 

Дуже важко зараз не відійти від свого принципу, що батьки мені нічого не винні, і не почати питати себе, чому перед тим як мене народити (чи вже за мого існування) вони не змогли мені забезпечити навчання (бо минулого разу я вступала на бюджет, розуміючи, що ніхто мені не знайде грошей на освіту), якесь умовне весілля (як то роблять деякі інші батьки, хай навіть я розумію, що буйного весілля в мене ніколи не буде), квартиру чи ще якесь підґрунтя для існування, щоб я не відчувала такої безвиході. 

Але навряд я їм про це скажу, особливо в контексті якоїсь пред’яви. Вони ��орослі люди, які вже не змінять свого минулого, а я доросла людина, в руках якої майбутнє. Ті докори не зможуть покращити ситуацію, а виливати душу і якось поглиблювати стосунки з батьками я щиро не маю бажання. 

Тому будемо якось борсатися. Здоров’я якось відновимо, фінанси знайдемо, а щастя з’явиться само собою шляхом рефлексії.

Інакше я просто скочуся в бруд, з якого настільки довго вилазила. 

[ohsalome]

Сьогодні так багато лайна в тезі "юкрейн", не інакше як вчора у танкіз був день зарплати

[objectivnewskharkov]

На культуру в Харкові грошей немає?

[zhitomir]

Культура на часі: що з доходами українських театрів на другий рік війни?

За квитками на виставу “Конотопська відьма” Івана Уривського в Театрі Франка люди стоять у черзі всю ніч, а в Івано-Франківському драмтеатрі квитки на прем’єру вистави “Кайдаше... Читать дальше »

[nikslart]

Як дочекатись зарплати, якщо сигарети купляти за 90 грн?

[unhonestlymirror]

��лександра Томашевська:

Давайте пофілософствуємо. Про багатство і бідність.

🧮 Уявімо собі людину, яка витрачає щомісяця удвічі більше, ніж заробляє. Доходи на просто не покривають витрати, виникає серйозна діра в бюджеті. Гроші, зароблені за місяць, закінчуються уже в середині наступного. Ще два тижні потрібно жити у борг. Уже наступний місяць - проблемний, дохід, який отримано, спрямований на погашення боргу за попередній місяць, і гроші знову закінчилися за два тижні.

Отже, що робитиме така людина, за умови, що витрати вона не вміє зменшити? Банківське кредитування. Хороший варіант, витрачай сьогодні, плати завтра, проблема переноситься на "кращі часи". А там, у майбутньому, якось буде. Проблема у тому, що при дефіцитному бюджеті майбутнє сумне, на борг нараховуються відсотки, і до безглуздих витрат додаються витрати на обслуговування боргів. Також будь-яка екстра-ситуація - хвороба, нещасний випадок - обвалюють цю людину ще глибше у боргову яму. Все ставатиме гірше і гірше.

Але знаєте, ця людина все ще думає, що їй просто не щастить. Що станеться якийсь щасливий випадок, і гроші проллються великим і щедрим потоком, і все стане круто, як колись. Це просто полоса невдач. Ретроградний Меркурій.

Як виглядатиме життя цієї людини? О, думаю, у кожного з нас є такий знайомий чи знайома. Тотальне позичання "до понеділка", "за місяць віддам", і так далі. Ми зичимо їй, але знаємо, що джерел повернення не існує, тому це просто благодійність. Будь-яка благодійність має межі, ми не зобовʼязані фінансувати безвідповідальне життя інших, отже від такого боржника відвертається вся спільнота. Він розпродує майно чи віддає його за борги, у кращому випадку, якась церква надасть притулок і трохи харчів. Це прямий і дуже короткий шлях до жебракування. Опуститися дуже легко.

🚧 Ускладнюємо модель. Як виглядає життя компанії, яка витрачає удвічі більше, ніж заробляє? Виручка, що надходить за проданий товар, покриває лише 50% витрат.

Теорія грошей говорить нам, що гроші бувають власні і залучені. Якщо немає власних, треба шукати джерела залучення коштів.

Тому не проблема, банківське кредитування вирішить наші проблеми з ліквідністю. Місяць-два, і ми знову на коні. Потім борги. Затримка розрахунків з постачальниками, затримка зарплати.

На цьому етапі я реком��ндую персоналу валити з фірми, поки не почалося 😅

Хоча ви можете бачити, як керівник такої фірми на великому емоційному підйомі виступає з натхненними промовами, що скоро-скоро все буде вау, бізнес попре і так далі.

Насправді далі - арешт активів, суди, велика черга кредиторів, борги перед юристами, по податках і так далі. Місія, візія, бла-бла - калькулятором для початку навчіться користуватися, і припиніть спускати гроші на вітер, скажуть вам.

🏢 Тепер найскладніше. Яким буде життя держави, у якої дохідна частина бюджету покриває лише 50% вират? А головне, скільки воно триватиме, тому що ціна питання - трильйони гривень?

Ви можете сказати, що держава - це не людина і не компанія. У держави апріорі є ресурси: природні, людські. Є зовнішнє фінансування, гранти, міжнародна допомога. Є платники податків, з яких можна здерти три шкури, врешті-решт (ахаха, думаю, ця ідея всім сподобається 😆).

Лонг сторі шорт. Дохідна частина держбюджету України-2024 покриває лише 50% видатків, і всі ці гроші спрямовуватимуться на потреби армії. Заплановані видатки у 2024 році - 1.69 трлн.грн., майже 100% доходів бюджету. Простіше кажучи, якщо уявити, що усі платники оплатять усі податки авансом 1 січня, гроші закінчаться 30 червня. Держава почне затримувати виплати, борги накопичуватимуться.

Що робитиме держава? Військові облігації, борги перед громадянами власної (і не тільки) країни? Приватизація? "Розширення податкової бази"? Кредити і міжнародні гранти? Незалежність країни сьогодні, як ніколи, залежить від фінансової дисципліни.

Я не знаю. Мінфін, мабуть, вірить в теорію "українського єдинорога", що станеться диво, чорна полоса стане білою, прийдуть якісь інвестори, і вже весною заколоситься врожай бюджетних надходжень. Головне не сплутати єдинорога з іншою твариною, з двома рогами, з бараном.

Не хочу розганяти негатив, але якби держава вміла заробляти гроші, і це, скажімо, приховувала, вона вже якось би видала себе. Якщо ми не придумаємо нічого, з нас справді здеруть шкіру у вигляді податків, законно чи ні.

☢️ Що мені прийшло в голову? Державні продукти і сервіси. Є багато речей, за які держава може отримувати плату. Податкове "віп-обслуговування" - перше, що прийшло в голову, хоча вони там вкладають інше значеня у ці слова 😁.

Чому в Іспанії, наприклад, я можу онлайн зробити ключ ЕЦП за допомогою відеоідентифікації, за 2.99 євро, а в Україні люди що виіхали, ключ ЕЦП зробити не можуть, бо фізично відсутні? Ключ ЕЦП це просто сервіс, на якому недозаробляють. Безкоштовні довідки можна зробити платними, якщо видавати їх негайно, протягом 24 годин.

Дайте можливість іноземцям отримувати податкові сервіси і реєструвати компанії в Україні онлайн. Е-резидентство? Що за ікс, чийсь кишеньковий проект! Чому я реєструю фірму у Делавері чи у Вайомінгу онлайн, а в Україні ні? Ви знаєте, які страшні перепони ми чинимо іноземцям, які, попри усі наші негаразди, щось намагаються в Україні відкрити? Крейзі.

Віртуальні вільні економічні зони. Це важливо.

Дія Сіті - лайно, ніхто не може второпати, що воно, крім низьких зарплатних податків. Голий король, вбрання якого усі вихваляють, бо інакше доведеться визнати, що це просто спец-умови для десятка приватних фірм в Україні.

Зробіть, бляха, реальні круті умови для е-комерсу, для амазонщиків, експортерів маркетплейсів. Люди сплатять податки, якщо врегулювати цю сферу по-людськи. Бо зараз це просто треш.

Останнє скажу. Ми більше не можемо собі дозволити тупити. Бо усе це зайшло занадто далеко. Я б сказала, що слоган повинен бути не "кожна гривня - на перемогу", а "кожна гривня - під контролем". Країна більше не може собі дозволити цей безвідповідальний лайфстайл, бо фінал буде швидкий і поганий. Ми повинні спробувати це все виправити.

[veatrix]

Найтрешовіша співбесіда/пропозиція роботи що я мала

Я не збиралась писати подібне типу блогом чи комусь-кудись далі пари подруг в приват але схоже у цього блогу несподіваний поворот - чеська айтішка і пошуки роботи!

Сьогодні я вам розкажу про мабуть найтрешовіший досвід інтервʼю (якщо можна це назвати інтервʼю) в своєму житті, хоча я думала попереднього призера цього титулу буде вкрай важко перебити. Насправді я початково підозрювала що може бути щось подібне але не очікувала ПРЯМО ТАКОГО ще й в Чехії де наче закони-правила-етс не для краси написані.

Була я минулого тижня на очному інтервʼю в маленькій фірмі, все виглядало ок і більш-менш прийнятно, мені зразу сказали що я їм сподобалась, мені вони теж скоріше сподобались хоча деякі зауваження і були (я була б єдиною жінкою в колективі мужиків 40+, роботу технічно неможливо робити поза офісом, тобто ніякого дистанту і пертися туди очно в будь-яку погоду, питання релативності досвіду що я там отримаю). ��йчарська фірма зовнішня. Ну принаймні я так думала.

Ейчарська фірма телефонує мені позавчора і каже що фірма мене згодні брати, зустріньтесь з нами, бумласка, фізично і обговоримо нюанси договору майбутнього. Слати інформацію електронним листом відмовляються, усно розкажемо. Місце зустрічі призначають кафе в лоббі 5-зіркового готелю. Я напрягаюсь уже на цьому етапі але ладно. Поговорити можна.

Сьогодні, в день зустрічі, десь за годину до починається така злива і стає темно наче там зараз всесвітній потоп станеться. Я швидко міняю пристойний одяг на зручний (футболка з довгим рукавом, простенька курточка, бачивші життя кросівки які норм під дощ), уже коли взуваюсь виходити вони дзвонять і просять перенести зустріч на годину. Я радісно згоджуюсь (а раптом дощ закінчиться лол). Приходжу хвилина в хвилину часу що мені призначили, мокра бо дощ не став хоча б слабкішим, тому ноги мокрі, парасолька-курточка мокрі. Дзвоню за номером що мені вказали подзвонити як прийду. Людина каже що запізнюється, займайте столик в кавʼярні, зараз буде. Я вмощуюсь, заклад явно занадто фенсі навіть для мене більш пристойно вдягнутої, мене під білі руці усаджує пані в блузці що дорожча мабуть за весь мій одяг разом узятий. Беру еспресо і туплю хвилин 15 в телефон поки людина приходить. Це виявляється мужик що виглядає як стереотипний "новий русскій з 90х", рядом з ним стереотипна "помандна баришня" в чорному міні-платті і трошки підгламурена, яка представляється його коллегою.

Мужик починає з того що дістає планшет і проганяє мене усно по якійсь анкеті де питання від того що я роблю на поточному місці роботи, обовʼязки, який проєкт, який клієнт, що наша веб-платформа робить, де офіс, конкретне число моєї поточної зарплати до мого сімейного статусу, як я провожу вільний час, на що витрачала б гроші якби у мене ще лишалась би вільна така-то сумма з кожної зарплати, коли гіпотека, одруження, етс. На питання звідки я родом я відповідаю що я з Дніпра. Він такий "О Дніпропетровськ!", я офігіваю але промовчую. Питає де я вчилась, кажу що останнє місце навчання це VUTBR, він питає а що це де це і чи це в Празі (а це один з найкращих айті-вузів Європи і третій в Чехії, розташований в другому за величиною місті - Брні). Мало ред флегс? Зараз буде більше!

Він мене питає про очікувану зарплату. Я кажу середню на яку розраховую з мого досвіду та галузі. Він називає майже в два рази більшу і каже що я можу на неї розраховувати. Я трошки офігіваю остаточно бо це не ринкова зарплата і близько для мого рівня кваліфікації. І тут він мені розписує що офіційно заплатять мінімалку а інше через місцевий аналог самозайнятого фрілансовика - решту. Але: цей фрілансовий контракт може бути моментально розірваний односторонньо, не дає ніяких соц гарантій(відпустка, лікарняний, етс) і сума по ньому теж може варʼюватись доволі вільно, а бонусом мені самостійно розбиратись як платити податки і платити їх. Також якщо я хочу будувати карʼєру та професійний розвиток/курси/етс вони можуть помогти, перевести по роботі на щось інше, навіть в іншу компанію без перепідписання договорів бо договір буде на цю фірму-посередника а не безпосереднього роботодавця. Також прошу сфотографувати оці його диво-розрахунки про зарплату і пояснення на папері чому-як вигідніше. Він дозволяє зробити фото лиш останньої сторінки з трьох.

Я питаю скільки часу маю на подумати. Він каже що поки допʼємо каву. Я кажу що так не годиться, я чекаю відповідей ще з пари співбесід, не хочу давати відповідь нашвидко, всяке таке. Він каже що до вечора. Я кажу що нє не годиться, давайте до понеділка. В процесі вмовлянь мене пару разів лунає "не хочу на вас давити але" і я така подумки кожного разу "а що ти блять зараз робиш блять". Він неохоче згоджується і каже що впевнений що ніхто не перебʼє їх офер. Прощаємось, він так з барського плеча каже що заплатить за моє еспресо, про себе крінжую бо за еспресо, навіть якщо воно значно дорожче середнього, я точно заплатити і сама могла б, але хоче - хай платить, мені не шкода.

Максимально швидко тікаю звідки і офігіваю від життя, думаючи зразу поблочити їх контакти всюди чи таки написати культурно куди їм підти з таким трешем.

[1opto]

IndustriALL Червоноград. вівторок, 11 липня 2023 р.  ВАДИМ КРАСЬ ОБГОВОРИВ З КЕРІВНИЦТВОМ МІЖНАРОДНОЇ ПРОФСПІЛКИ IndustriALL ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ШАХТАРІВ ЛЬВІВЩИНИ11 липня у Червонограді відбулася зустріч з представниками міжнародних профспілок. Голова Червоноградська районна державна адміністрація Андрій Дяченко, міський голова Червонограда Червоноградська міська рада Андрій Залівський й керівник ДП "Львіввугілля" Вадим Крась спілкувалися з заступником генерального секретаря IndustriALL Global Union  Кемалем Озканом, членом правління німецької профспілки IGBCE Олександром Берхтом, головою Конфедерація вільних профспілок України (CFTUU) (КВПУ) Михайлом Волинцем, міжнародним секретарем КВПУ Олесею Брязгуновою, головою Регіонального об’єднання НПГУ Мирославою Кафтан, місцевим профспілковим активом НПГУ. IndustriALL об’єднує 50 мільйонів працівників у 140 країнах світу, зайнятих у гірничій, енергетичній та переробній промисловості. Від початку повномасштабної війни надає значну підтримку Україні. КВПУ є членом організації. Голова військової адміністрації Андрій Дяченко найперше подякував IndustriALL за допомогу українському народу. Коротко презентував Червоноградський район - 7 територіальних громад, 240 тисяч населення - та ключову роль шахтарів у промисловості регіону. Як керівник з великим досвідом роботи у вугільній галузі, відзначив важливість робочих зустрічей з міжнародними партнерами та необхідність вирішення нагальних проблем шахтарів.Андрій Залівський, у свою чергу, розповів про співпрацю Червонограда з ДП “Львіввугілля”, наголосив, що гірники наповнюють понад 30% міського бюджету. Тому стала робота шахт має визначальне значення для містян і функціонування місцевих бізнесів.Керівник ДП ”Львіввугілля” Вадим Крась розповів, що на п'яти діючих шахтах та допоміжних підприємствах працює понад 6 тисяч осіб. Запаси твердого палива дозволяють говорити про ведення видобутку вугілля ще десятки років. ДП “Львіввугілля” - планово збиткове підприємство, що отримує державну фінансову підтримку на часткове покриття собівартості вугільної продукції. Потрібні інвестиції у нове гірничошахтне обладнання. У країні війна, держава не може фінансувати ці видатки, тому розглядається залучення інвестицій від міжнародних партнерів. Через мобілізацію частини гірників на захист України є гостра нестача кадрів. Основні проблеми - спричинена зовнішніми чинниками заборгованість із заробітної плати та по податках.  Такі проблеми характерні для усіх державних вугільних об’єднань, не лише для ДП “Львіввугілля”.  - Для адміністрації ДП  ”Львіввугілля” важлива співпраця з профспілками, адже вирішення потребує широке коло проблем, - наголосив Вадим Крась.Голова РО НПГУ м. Червонограда Мирослава Кафтан інформувала про нагальні  соціальні проблеми гірників.Заступник генерального секретаря Глобальної спілки IndustriALL Кемаль Озкан розповів про напрямки, за якими ведеться підтримка України - це підтримка українських біженців у країнах Європи, гуманітарні проєкти, інтеграція українського профспілкового руху в міжнародний, залучення інвестицій тощо. Такі зустрічі з представниками місцевої влади, керівником місцевої вугільної компанії, профспілківцями дуже на часі. Міжнародні профспілки комунікують з урядом України щодо якнайскорішої виплати зарплати шахтарям державного сектору.- У всьому світі гірники - дуже активні громадяни. Розуміємо, що під час війни дуже важко вирішити соціальні питання. Але про них треба говорити і намагатися вирішити. IndustriALL засвідчує свою підтримку Україні у боротьбі проти російської агресії, - підкреслив Кемаль Озкан.

[dory380-blog]

Сьогодні день зарплати, тому я боюсь йти до банкомата, щоб не розчаруватись)