#виборці | Explore Tumblr posts and blogs

ohsalome · 5 years ago

Text

Стосовно оновлених Мінських договорів, згадуються слова Шкляра про ще попередні домовленості, що ситуація виглядає так, ніби не ми намагаємось повернути Луганську та Донецьку області до України, а просимо, щоб Україні дозволили приєднатись до ДНР та ЛНР.

А тут єдиним питанням залишатиметься те, як виглядатиме “руський мір” на Україні (і так, я свідомо вживаю “на”, бо ні про яке “в” вже не може бути мови): чи це буде маріонетковий уряд а-ля Янукович, що попку підтерти не зможе без підтвердження з Москви; чи це буде повноцінна окупація, і тоді вже побачимо, за яким сценарієм нас каратимуть за останні п’ять років. Судячи по тому, що транслюють російські СМІ, я схиляюсь до останнього.

В будь-якому випадку, бачу, що 21 століття крок за кроком повторює 20-те. Починаю з очікуванням відноситись до фінальної кризи глобального потепління. Може, наступи воно раніше, змогла б загинути у власній країні.

As for Russia-lovers in West, i have question for you: do you think he will be sated after conquering Ukraine? Do you think you’ll be safe and you’ll be able to trade peacefully with them? Do you think years of russian propaganda painting Europe and USA as The Enemy were for nothing and will dissapear in thin air? Then remember WW2, remember those who believed that “we should let Hitler have whatever he wants and he’ll let us be”, and remember how it ended.

Ну що, Зе!виборці, отримали свою ковбасу? Пишаєтесь своїм вибором? Ваш клоун скаче перед камерами, цьомкається з політиканами, ллє популістською лапшею з усіх каналів, а ви й натішитись не можете. Ще й на парламентських виборах за нього проголосуєте, не сумніваюсь! Ато шо - йому самому єдиновладдя добиватись тяяяяяжко, а ви йому власними ручками, на тарілочці з голубою кайомочкою. А потім прокинетесь одного дня з російськими танками у себе в дворі, і лупатимете оченятами “Ой, а як це трапилось?” А саме вашими стараннями, мої дорогі, це і трапилось! Брехня то. що найбільший ворог України - Росія. Найбільший ворог України завжди був і лишається українцями. Нашими руками викопані наші ж могили.

Багато ще в мені злості, але затикаюсь.

Щиро ваша, ще-не-розстріляна vic

#me.txt #ukrainian stuff #political tag #angry rant #i fucking hate this timeline #sorry for pessimism but i see no reason of thinking otherwise #*for #whatever

2 notes · View notes

georgyuniverse-blog1 · 6 years ago

Text

ВИБОРИ, ЧИ ГРА У ВИБОРИ?

Про українців кажуть: два українці – три гетьмани. То зараз, коли розгортається боротьба за майбутнє крісло президента може здатися, що так і є. Ще трошки і кандидатів на цю посаду будемо рахувати не по прізвищам, іменам та по батькові, а метрами бюлетенів. Тобто на такому- то метрі п’яте прізвище це бажаний кандидат, сьомий на іншому метрі не бажаний.

У багатьох кандидатів за плечима серйозні звинувачення в незаконних фінансових махінаціях, інші не забули смак харчів в СІзо та не зважаючи на це вони сміливо йдуть в кандидати на вибори президента. По законах, які створені такими ж бандюками та хапугами мабуть ви маєте на це право. Але президентом більшість людей хоче бачити не баригу, не хапугу, а ЛИЦАРЯ. То де ж ваша гідність? Невже папірці з грошовими знаками - це все що здатна побачити ваша душа?

Пожалійте себе і своїх нащадків. За все що ви зробили не по за законах і уникли відповідальності будуть покарані ваші нащадки. Якщо вам байдуже, що протягом сімох поколінь в вашому роді з’являться невиліковно хворі чи може припиняться взагалі з’являтися потомки ,то продовжуйте грабувати і знущатися над людьми і далі. Але пам’ятайте – від законів ВСЕСВІТУ ще ніхто не сховався, винятків не буває! ПЕРЕД ЗАКОНОМ ВСІ РІВНІ!

Дивно дивитись, як з’являється компромат на любого кандидата у президенти України як тільки він стає лідером соцопитувань. Як в це повірити , то виходить, що це найгірший представник якоїсь (вибачте) шантрапи, а не найкращий серед кандидатів.

То мені здається, що більшість населення розуміє – це замовна діжка бруду на людину, яка може перебігти шлях тим ,хто тримає владу в своїх руках.

То краще розкажіть, що Ви самі зробили гарного для України, які обіцянки давали коли приходили до влади і головне -як Ви ці обіцянки виконали. Якщо більшість з них виконали, то Вас виберуть знову, а якщо нічого або майже нічого не виконано з обіцянок то може це не ваш поклик і не варто заважати іншим, у яких більше хисту до цієї діяльності. Дайте можливість виборцям самім вирішувати кому вони довірять то чи інше крісло влади. Будьте гідні відмовтесь від обкатаних схем підкупу виборців, над вами сміються вже ті кому ви вже заплатили невже у вас зовсім нема почуття власної гідності. А гроші від вас беруть тому, що людей довели до злиднів – так ними легше маніпулювати. Але це звернення стосується лише людини ЛИЦАРЯ.

В Україні кажуть – «чому ми бідні, та тому, що дурні , а чого ми дурні, та тому, що бідні». Далі бідніти вже нікуди, діюча влада довела більшість населення до злиднів, та сама цього не помічає. Багатий бідного не зрозуміє. А як зрозуміти, коли відпустка проходить на кращих кур��ртах?

Закони в країні створені такі, що спитати у влади мешканці країни нічого не можуть. Нам все кажуть ось дивитесь як в Європі.

То давайте подивимось які в Європі ціни, та головне які там зарплати, яке співвідношення цін та зарплат. Чому наша влада боїться озвучити співвідношення між доходами 10% найбідніших верств населення з 10% доходів найбагатших верств населення. В Європі це від 6 до 12-15, а в Україні 50 і більше. ?! Наприклад в Китаї коли це співвідношення почало суттєво перевищувати 11 невідкладно скликали ПОЗАЧЕРГОВИЙ з’їзд комуністичної партії Китаю для розгляду лише одного питання – як це співвідношення зменшити до 8, до речі в Швеціі воно ще менше. А наша влада соромиться навіть озвучити цю цифру офіційно.

Якби в Україні дійсно керівництво турбувалося про розвиток країни та покрашення рівня життя населення то при мінімальній зарплатні 2000 – 3000 зараз вже 4000 грн - не призначало б своїм наближеним зарплати до 1000000 - 1500000 грн як українським підлеглим так і іноземним «заробітчанам», та на жаль користі від їхньої діяльності не дуже помітно. А співвідношення з мінімальною зарплатою 300 – 400!!!

Та діюча влада вже нічого не вдіє. Але Ви можете відчитатись що було зроблено. Наприклад скільки підприємств було зупинено, скільки вирізано в металобрухт, скільки відкрито нових підприємств. Скільки робочих місць закрито, скільки створено нових. Яка мінімальна, середня та максимальна пенсія та зарплата була в Україні в 2014 р. і яка зараз. Та якщо наше керівництво дуже полюбляє розповідати нам про рівняння на Європу то буде правильно якщо про пенсії та зарплати інформація також буде в євро. Ще цікаво буде дізнатися як використали валютні позики і як це вплинуло на розвиток нашої економіки. І щоб навіть «незрячі» побачили наслідки боротьби з корупцією можна розповісти скільки корупціонерів вищого рангу було затримано, скільки посаджено і скільки відпущено і чому вони навіть є кандидатами у президенти. Якщо затримання були помилкові, то хто поніс покарання за звинувачення невинних?

Взагалі хотілося б дізнатись коли буде оприлюднено і затверджено закон про імпічмент президента. Бо якось не по Європейські вибирати змушені, а відкликати в разі помилкових виборів не можемо – ні це не демократично і точно не по Європейські.

І ще одна пропозиція – скоротити термін передвиборної пропаганди до двох - трьох тижнів - це суттєво скоротить бюджетні витрати і ніколи буде відволікатися на вимазування своїх конкурентів фейковим брудом. Настав час все робити по -Європейські цивілізовано. А населення зможе оцінювати кандидатів по їх ділам. Виборці оцінять ваші потуги по покращенню економіки в Україні.

А ще хочеться дізнатись коли буде покладено край з офшорами. Гроші зароблені в Україні повинні працювати на її економіку.

Те що стосується діючих показників зарплат то мабуть це окрема тема яка ��овинна враховувати, і ціни, і прожитковий мінімум, і тарифи на комунальні послуги, і медичне обслуговування, і можливість отримати освіту. Тобто населення має право не тільки на роботу, але і на гідне життя. Це можливо лише дійсно коли ми почнемо наближатися до Європейських норм життя.

То невже групи кандидатів не можуть між собою домовитись та виступити єдиним та демократичним фронтом, щоб дійсно почати наводити порядок в Україні.

1 note · View note

andriy-lysenko · 2 years ago

Text

Правий поворот проти України може бути не за горами

Переклад статті з поштової розсилки The Washington Post

У віртуальному зверненні до Генеральної Асамблеї ООН минулого тижня президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти фінал. Він відмовився від поступок Кремлю, закликав до військової допомоги, щоб допомогти «повернути український прапор на всю територію», і закликав міжнародне співтовариство покарати Росію за вторгнення в його країну та звірства, які російські війська скоїли після цього.

«Росія буде змушена припинити цю війну, війну, яку вона розпочала, – сказав Зеленський. – Врегулювання на іншій основі не буде».

Український президент отримав овації після завершення свого виступу, що свідчить про світову симпатію до його справи. Не дивлячись на розчарування Києва двозначністю країн «позаблокового» світу, багато з яких підтримували дружні стосунки з Москвою під час війни, українські чиновники мали підстави почуватися підбадьореними після того, як дипломати направили численні суворі докори Росії на адресу ООН. Занепокоєння щодо Москви стало ще більш виразним після того, як минулого тижня вона зробила два кроки до ескалації — дала дозвіл на проведення незаконних, фіктивних ��референдумів» у контрольованих Росією районах України, водночас наказавши частково мобілізувати ще близько 300 000 російських військ.

Навіть більш «нейтральні» держави висловили своє несхвалення воєнних дій Росії, які багато хто вважає такими, що порушують міжнародне право та принципи Статуту ООН. Міністр закордонних справ Китаю Ван І наполягав, що «суверенітет і територіальна цілісність усіх країн повинні поважатися». Його індійський колега Субрахманьям Джайшанкар застеріг від того, щоб «кричущі напади, скоєні серед білого дня», залишалися «безкарними».

Але навіть якщо міжнародне становище Росії зазнає подальших ударів, Україна має підстави для занепокоєння щодо зміни вітру в західних демократіях. Аналітики вже давно стурбовані стійкістю Заходу в захисті України, усвідомлюючи стурбованість щодо різкого зростання цін на енергоносії та старі підозри щодо ліберального істеблішменту в Брюсселі та Вашингтоні. Ця рішучість здебільшого збереглася, коли ми вступаємо у восьмий місяць конфлікту. Але опитування показують слабку зацікавленість деяких виборців у підтримці України, не в останню чергу через те, що їхні економічні проблеми їм ближчі.

На виборах Європа спостерігає мінімальний сплеск традиційно євроскептичних, дружніх до Росії політичних фракцій. Ультраправі виявилися головними учасниками коаліційних переговорів у Швеції. А в неділю італійські виборці обрали, ймовірно, коаліцію правих партій на чолі з ультраправими «Братами Італії» та харизматичним політиком Джорджією Мелоні.

Сама Мелоні риторично підтримувала Київ в останні місяці, але ключові союзники не приховували своєї прихильності до Кремля. Голова Ліги нативістів Маттео Сальвіні засумнівався в ефективності санкцій проти Росії. Сільвіо Берлусконі, колишній прем’єр-міністр Італії, цього місяця виступив на італійському телебаченні, щоб захистити Путіна, свого давнього друга, на світовій арені.

«Путіна до цієї спецоперації підштовхнули російське населення, його партія та його міністри, — сказав Берлусконі. – Війська мали зайти, за тиждень дійти до Києва, замінити уряд Зеленського на порядних людей і потім піти. Натомість вони зіткнулися з опором, який потім підсилювався зброєю всіх видів із заходу».

Претендент від лівоцентристів Енріко Летта різко відповів: «Ці коментарі демонструють, що в частині нашої виборчої системи, з правого боку, але не тільки, є ті, хто, коротко кажучи, каже: “Давайте зупинимо цю війну, давайте дамо Путіну те, що він хоче”. Я вважаю це неприйнятним».

Правда, опитування в Європі після вторгнення 24 лютого показують значне падіння схвалення Росії та Путіна серед правих популістських партій, особливо в Італії. Але, як зазначає нещодавнє дослідження Pew, ці праві партії все ще залишаються набагато позитивнішими щодо російського режиму, ніж решта громадськості в їхніх суспільствах. Такі настрої лежать в основі суперечливої запланованої поїздки політиків німецької ультраправої партії AfD до контрольованих Росією територій України, яку було скасовано минулого тижня лише після масової негативної реакції на можливість обраних німецьких посадових осіб прямо підтримати пропагандистську машину Путіна.

Оскільки війна затягується, як серед українців, так і серед західних стратегів є побоювання, що громадський скептицизм щодо наслідків санкцій проти Росії, яка спричинила стрибок цін на енергоносії в Європі, та значних фінансових витрат на підтримку Києва може зрости. Існує також ризик зростання байдужості. Pew нещодавно виявив, що менше американців стурбовані перспективою поразки України, ніж вони були навесні, і значна більшість вважає зараз, що поточна допомога Україні є достатньою.

Це не дивно, враховуючи десятки мільярдів доларів підтримки, які вже виділила адміністрація Байдена. Pew також виявив, що американські республіканці вірять, що їхній уряд дає занадто багато Україні. Відраза до вартості війни впливає на майбутні проміжні вибори, тоді як частина республіканців, — яку підтримує колишній президент Дональд Трамп і культивує сумно дружній до Путіна ведучий Fox News Такер Карлсон, — давно симпатизує путінській Росії.

«Я вважаю, що ми на тому етапі, коли ми виділили Україні достатньо грошей», — сказав цього місяця Дж. Д. Венс, кандидат від Республіканської партії в Сенат від Огайо.

Експерти вважають, що цей раунд санкціонованого Конгресом фінансування України може стати останнім, який безперешкодно пройде через американський законодавчий орган. «Було б надто спрощено говорити, що на даний момент це одна проблема. Але виборці розмовляють з консервативними членами Конгресу, – сказала Politico Маккензі Іґлен, експерт із питань оборони правоцентристського Інституту підприємництва Америки. – Це справді йде від низів до Вашингтона, а не навпаки».

Тим часом демократи опиняються в незвичайно жахливій позиції порівняно зі своїми внутрішніми суперниками. «Українці досягають серйозних успіхів і, ймовірно, продовжуватимуть прогресувати в наступному році, — сказав The Washington Post сенатор Кріс Мерфі. – Якщо республіканці переможуть у Палаті представників і почнуть просочуватися відомості про те, що вони закінчили фінансувати Україну, це матиме потенційно катастрофічний вплив на моральний стан українців та їх здатність вести боротьбу».

#переклади

0 notes

slavkoutchinsky · 3 years ago

Text

#Мої #Французькі #Президенти

З 1997 року я жив у Франції за чотирьох французьких Президентів: Жак Жірак, Ніколя Саркозі, Франсуа Олланд і Емманюель Макрон. Цікаво хто стане наступним французьким Президентом?

🌟 У 1999 році, саме за Жака Шірака, я отримав французькі папери. Роботи тоді було багато, як на білу, так і на чорну, мотивація до життя та роботи особисто у мене була дуже великою. Всі люди навколо мене були веселі - співали, читали вірші, бухали, курили, трахались, багато відпочивали і сміялись. Гарні були часи. Без знання французької мови і навіть без фр. паперів я на чорну на той час заробляв деколи більше, ніж тепер.

🌟 У 2007 році Президентом Франції став Ніколя Саркозі. У нього був девіз: "Більше працювати - більше заробляти!". Я так і робив! Тепер у Франції відбувся над ним судовий процес, але я особисто до нього претензій не маю, бо коли Саркозі був Президентом, то життя саме моє у Франції було добрим і цікавим, безбідним і веселим. Я за Саркозі скільки хотів, стільки й працював. І заробляв добре. Саркозі у своїй програмі та діяльності робив зусилля на «Безпеку суспільства», тому при ньому у охоронників було дуже багато роботи.

🌟 У 2012 році Президентом Франції став соціаліст Франсуа Олланд. Ви не повірите, але з тих пір у мене почалися досить складні часи - роботи було мало, або й не було зовсім місяцями. Крім того, у цей період, а саме у 2014-ому, Росія в Україні розпочала війну. За Олланда у Франції почалася боротьба зі скватами і зі скватерами - усі вікна тимчасово нежитлових будинків всюди почали замуровувати шлакоблоками (parpaings), щоб безхатченки не займали будинки під житло. З тих пір безхатченки почали ставити на вулицях Парижу туристичні палатки. Лице міста змінилося.

🌟 Емманюель Макрон став Президентом Франції у 2017 році, якраз, коли я бігав з "калашом" по Донбасу, захищаючи мою Україну від ворожої напасті. Повернувся я у Францію у вересні 2019 року. В принципі Франція зустріла моє повернення досить тепло, але спостерігалось багато внутрішніх негараздів - мітинги, забастовки, пандемія і карантин. Але попри все, роботи стало трохи більше, навіть незважаючи на карантин, мені особисто вдається заробити хоча б на прожиття. І то добре.

На долю Макрона випали найтяжчі часи - серія терактів радикальних мусульманів, пандемія. Бачу, що Емманюель Макрон дуже бореться з коронавірусом всередині країни, намагається також грати роль міжнародного впливового політика, їздить у країни Східної Європи з миротворчою ��ісією, але я не впевнений, що французькі виборці оцінять ці його потуги і оберуть Е.М. на слідуючий президентський термін.

Цікаво хто стане наступним французьким Президентом?

1 note · View note

buchanews · 3 years ago

Text

Депутати звітували перед громадою

Як і повідомляли, дві суботи поспіль відбувалися звіти обранців до Бучанської міської ради. Рік тому вони стали депутати територіальної громади, тож прийшов час прозвітувати про зроблене, а також проінформувати, які плани у діяльності мають на майбутнє. Звітування – обов’язок депутатів, який вони повинні виконувати щорічно, але можна й частіше, якщо цього забажають виборці. У цілому…

View On WordPress

#buchanews.com.ua #будівництво #бучанские новости #бучанська міська рада #бучанські новини #громада #депутат #економіка #звіт #зустріч #рішення #розвиток

0 notes

we-politica-ua-news-love · 6 years ago

Photo

Президентські змагання героїв антирейтингу Червоний маркер цієї кампанії – втома виборців від еліт. Виборець бачить: ця влада веде країну не туди, але й міняти її на пропахлі нафталіном привиди з минулого йому теж не хочеться. Соцопитування фіксують цю втому в показниках антирейтингу кандидатів. У діючого президента антирейтинг б’є рекорди, але ж і його суперники, за винятком хіба Зеленського, так само мало чим можуть похизуватися. Беремо, наприклад, результати ��питування групи «Рейтинг», опубліковані три дні тому, й дивимось: у Порошенка антирейтинг у 3,8 рази перевищує рейтинг підтримки (серед тих, хто голосуватиме), у Тимошенко – у 2,4 рази, у Бойка – в 1,9 рази, у Ляшка – в 3,7 рази. Схоже, у народу уривається терпець. А еліти виявилися до цього неготовими. Як так сталося? Аксіомою є те, що український політикум є за своєю сутністю обслугою олігархату. Президент Кучма породив цей клас, намагаючись створити сяку-таку систему управління промисловими активами колишнього СРСР. Олігархат впорався з цим завданням на трійку з мінусом. Україна вбудувалася в міжнародні виробничо-торгові ланцюги як трет’єсортна аграрно-сировинна країна. І з самого початку перед українським олігархатом час від часу поставали дві загрози. Перша з’являлася, коли якийсь із кланів намагався здобути перевагу над іншими. Зброєю «ображених» ставали майдани – «мільйонерів проти мільярдерів», як їх названо в народі. Друга загроза олігархатові полягає в невдоволенні цією системою населення, яке розуміє: наскрізь корумпована суміш дикого капіталізму з неофеодалізмом є абсолютно нездатною забезпечити модернізацію країни і добробут людей. Спочатку каналами «випуску пари» були партії, що експлуатували ностальгію за СРСР. Але з появою і зміцненням середнього класу з’явилися політики, що заявляли про себе як про «третю силу». Першим таким політиком став у 2010 році Тігіпко. І вже на тих виборах закалатали дзвони народного невдоволення: ані Тимошенко, ані Янукович не змогли зібрати більшості голосів виборців (Янукович отримав 48,95 %). Розчарування людей як «помаранчевими», так і «біло-блакитними» елітами набирало обертів. Найкмітливіші з олігархів збагнули це і вже незабаром почали просувати інше «нове обличчя» - боксера Віталія Кличка. Проте майдан, Крим і Донбас сплутали усі карти. Анексія Криму і початок війни на Донбасі змусили більшість населення на певний час примиритися з корумпованою олігархічною владою. Петро Порошенко – класичний представник української еліти, що часто змінював політичний табір – не мав би за нормальних умов жодних шансів на президентство. Новий тимчасовий консенсус п��редбачав єднання народу навколо «патріотичної», «правильної» частини еліти, що імітувала реформи, з одночасним пробаченням владі усіх її гріхів. Президент не збагнув головного: цей консенсус випарувався, як тільки ситуація на фронтах стабілізувалася. Повторити взимку 2019 року унікальні умови року 2014 не вдалося. Карго-культ війни не діяв. Люди не повірили у реальність військової загрози і відмовилися пробачати владі її гріхи. Попит на зміну старих еліт і на нові обличчя набув небачених масштабів. Порошенко міг би уникнути останніх скандалів, від яких струсило усю країну, якби бодай трішки замислився над тим, чим ж��вуть люди в Україні і чого вони прагнуть. Йому нічого не вартувало хоча б заради власного політичного виживання привітати MARUV з законною перемогою на національному конкурсі Євробачення, дати команду на арешт «любих друзів», чиє мародерство у ВПК розтрощило на друзки гасло про «армію», не «кидати» як останніх лохів МВФ з ЄС скасуванням статті про «незаконне збагачення»... Однак, він усе вперто зробив навпаки, не зрозумівши, що часи змінилися. Замислимося на хвилинку: що буде з усією країною, якщо Порошенко, попри все, буде оголошений переможцем цих виборів (а в загальних рисах це відноситься і до решти кандидатів, чий антирейтинг в рази переважає виборчу підтримку). Новий президент, маючи шалений антирейтинг, спиратиметься на невелику меншість населення. Порахуємо – якщо до держреєстру внесено близько 30 млн. виборців, а рейтинг Порошенка становить 11,3 % (серед усіх опитаних), то на сьогодні його підтримують лише 3,4 млн. українців (і то без урахування мільйонів, що виїхали на заробітки за кордон). Це менше, ніж кількість громадян України на непідконтрольних територіях Криму і Донбасу! Постає питання: як може керувати країною політик з такою мізерною підтримкою? Якими засобами компенсуватиме нестачу народної довіри, а відтак і легітимності? Спиратиметься на силовиків, як це робив і до того? Куплятиме голоси депутатів-мажоритарників у наступній каденції Ради? Як такий президент вирішуватиме питання миру, Донбасу, Криму, не говорячи вже про модернізацію країни і боротьбу з корупцією? Брак легітимності підштовхуватиме слабкого президента до перевищення повноважень та гри без правил. За Конституцією Президент фактично має значну частину повноважень глави виконавчої влади. Ми бачили, як легко Порошенко підминав під себе Кабмін – згадаймо, наприклад, розроблену його адміністрацією «Стратегію 2020» з питань, що аж ніяк не відносилися до компетенції глави держави. Отже, якщо на виборах переможе представник старих еліт з великим антирейтингом, матимемо в країні тривалу політичну і конституційну кризу. А в умовах кризи ключові для розвитку країни питання вирішуватимуться, як і раніше, не в парламенті, а на «сходняках» олігархів. Великі запитання постануть і в разі перемоги єдиного кандидата без великого антирейтингу – Володимира Зеленського. Чи буде цей новоспечений політик намагатися стати альтернативою старій еліті, як він це сам проголошує, чи стане знаряддям перемоги одного олігархічного клану над іншими, як цього багато хто побоюється? Зеленському вдалося «зламати код» українського виборчого процесу за допомогою соціальних мереж і дуже нетрадиційних підходів до кампанії і реклами. Але «зламати код» української політичної системи буде набагато складніше. У всіх перед очима досвід Трампа з його здобутками й помилками – і ми бачимо, як важко плисти проти течії навіть такій вольовій людині як американський президент. При цьому Трамп справді виконує передвиборчі обіцянки. Зеленський здобуде визнання, якщо наслідуватиме приклад Трампа, якщо ж ні, дуже швидко побачимо описану вище картину – слабкого президента, що не має важелів впливу на ситуацію в країні. Ситуацію ускладнює й заплутує те, що навколишній світ робить ставку в Києві на старі, хоча й прогнилі та корумповані, але знайомі й передбачувані еліти. Слабкий президент у слабкій, неконкурентній українській державі відповідає інтересам інших країн, як на Заході, так і на Сході. Політикові, який насмілиться стати криголамом у руйнуванні олігархічного консенсусу та відстороненні старих еліт, доведеться зіштовхнутися з недовірою і несприйняттям з боку зовнішніх гравців. Знаковим у цьому плані став виступ посла США Марі Йованович в Українському кризовому медіа-центрі. «Американський обком» нарешті почав усвідомлювати ризики від переобрання Порошенка, але й досі намагається утримати при владі «правильну» частину старої еліти. Виступ містить низку конкретних і відвертих вимог до нового українського лідера, які можна стисло охарактеризувати так: він повинен утримуватися від грубих помилок нинішнього президента, але діяти має у союзі з ліберальною частиною політикуму, орієнтованою на США. Слідування рецептам, викладеним у виступі Йованович, можливо, й убереже наступного президента від прорахунків діючого, але не принесе радикальних змін в Україну, не виведе країну на шлях прискореного зростання, не закладе основи її модернізації. І так само не зможе стримати невдоволення і гнів народу, обуреного черговим олігархічним договірняком, прихованим за перефарбованим ліберальним фасадом позірних реформ. Для зламу олігархічної моделі і перезап��ску країни насправді потрібні кілька речей. • зміна виборчої системи на парламентських виборах з нинішньої змішаної на пропорційну, що зменшить тиск на депутатів з боку як олігархів, так і президентської влади. • зміни до Конституції, які перетворять країну на «канцлерську», парламентську республіку, унеможливлять зловживання владними повноваженнями з боку президента. • нова партія, яка поєднуватиме прихильність демократії і справжнім реформам з соціально-орієнтованою економікою та курсом на прискорений технологічний розвиток України та розвиток її людського капіталу. Лише в цьому разі виборчий рік зможе закласти підвалини для економічного зростання України, виходу з-під зовнішнього управління, відновлення її територіальної цілісності. А якщо ситуація не зміниться, Україна як єдина держава може й не дожити до наступних президентських виборів. Источник

#вибори #вибори президента #виборці

0 notes

yakymenko · 4 years ago

Text

ЯК Я ГОЛОСУВАВ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ 25.10.2020

Історія дня мого голосування. 25 жовтня 2020 року, близько 12 години дня.

Підходжу до комунального навчального закладу "Мрія" у місті Кам'янському, де традиційно кожні вибори проходить голосування, і бачу на паркані, що оточує заклад, тільки 5 ознайомлювальних виборчих списків, тобто від 5 партій. Найобурливіше те, що то були антиукраїнські партії Слуга народу, За майбутнє, ОПЗЖ, Партія Шарія та подібні. "Що за дурня?! - думаю я, - Невже ніяка українська партія не висунула кандидатів?!".

Входжу у двір, озираюся. І бачу з іншої сторони паркану вивішено списки решти партій, що беруть участь у виборах! Тут мене питає якась молодиця, що, напевне, не озиралася, як я: "А що, Європейська Солідарність не має кандидатів?". "Та оно вони! - кажу і показую на внутрішній паркан, - Там Євросолідарність і її кандидати!".

Біля входу на виборчу дільницю стоїть чолов'яга з бейджиком на грудях. Підходжу і питаю в нього чи він член виборчої комісії. Ні, спостерігач від якоїсь партії. "І що, - кажу, - ви не бачите порушення закону?! Комісія навмисне робить перевагу антиукраїнським партіям в інформаціях про кандидатів!". Прошу викликати когось із комісії. Спостерігач, оминувши чергу виборців, зник внутрі будівлі.

Досить швидко вийшла молодиця з бейджиком. "Я Якименко, - кажу, - громадянин України і виборець на цій дільниці", - розгортаю і показую свій паспорт, - "А з ким я розмовляю?". "Я Чайка, голова виборчої комісії", - каже молодиця і вказує на свій бейджик на одязі. "В��ша комісія порушує закон!", - кажу. "А що ми порушили?", - дивується Чайка. "Я тебе, курво, зараз розстріляю!!", - подумки в усю свою горлянку кричу я, але вголос відповідаю: "Зовні на паркані висять інформації тільки про 5 партій і виборці читають тільки ці списки, вважаючи, що інших партій на виборах немає! Це порушення рівноправности учасників виборчого процесу! Якщо ви не виправите порушення, я викличу сюди поліцію!". "Не треба поліції, - занепокоїлася Чайка, - ми зараз виправимо все", - і зникає у будівлі.

Теж досить швидко виходять двоє членів комісії, як бачу в них на бейжиках, підходять до зовнішньої сторони паркану і... чухають чуби, я́к би можна було назвати їхнє сторопіння. "А що тут виправляти?", - питаються в мене, коли я підходжу. "Порушено рівноправ'я партій на виборах. Люди вважають, що інших партій і кандидатів у бюлетенях нема, - відповідаю, - Треба всі списки вивісити на одній стороні паркану!". "Аааа!", - зраділи, що второпали проблему, хлопці-члени, і перенесли цих 5 аркушів на внутрішній бік паркану, приклеївши, як і решту, скотчем. Хоч на середину дня, але виборчу диверсію було знешкоджено...

Всю цю картину зі сторони спостерігав поліцейський, приписаний стежити за порядком на дільниці у день виборів. Підходжу, представляюся Якименком, запитую його прізвище. Гузенко. Пояснюю, що все вирішено спокійно і без галасу. Було порушено рівноправ'я партій і кандидатів на виборах, але порушення усунуто. Поліцейський Гузенко киває головою, мовляв, усе бачив і все зрозумів. "Ну, як писатиме рапорт, то напише і про мене", - подумав я і став у чергу виборців.

Дочекавшися, недовго, черги, вдягаю маску, заходжу до будівлі. Чайка міряє мені температуру, посвітивши на зап'ястя безконтактним термометром. Показує 33,2°С. "Я здоровий? Можу голосувати?", - питаю в Чайки. "Так, проходьте, беріть бюлетені", - відповідає. Підходжу до відповідного столу, даю паспорт, розписуюся своєю ручкою, беру 4 бюлетені, йду до кабінки, голосую і знімкую заповнені бюлетені, виходжу з кабінки і вкидую їх до виборчої скриньки.

"Ми все одно переможемо!", - подумки кажу собі я, покидаючи ці місцеві вибори.

На світлинах:

Місто Кам'янське, Дніпропетровська область. Знімкував 25.10.2020 Андрій Якименко.

1. Будівля, де йшло голосування. Навчальний заклад "Мрія".

2. Тут виборча комісія.

3. На зовнішній стороні паркану тільки 5 партій.

4. Решта партій на внутрішній стороні паркану і люди не бачать цих списків, ідучи до місця голосування.

5. Двоє членів виборчої комісії перевішують інформаційні списки.

6. Зовні паркану вже нема жодного списку кандидатів, всі на внутрішній стороні.

7. До Кам'янської райради голосував за партію Європейська Солідарність і за кандидата І.Каравана, першого у списку.

8. На Кам'янського міського голову кандидата від Євросолідарности не було, тому голосував за націоналіста Олександра Залевського, партія Свобода.

9. До Кам'янської міської ради голосував за Євросолідарність і Сергія Мельника, учасника АТО.

10. До Дніпропетровської обласної ради голосував за Євросолідарність і Ростислава Винара, керівника і лікаря-хірурга Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги, якого особисто знаю вже понад чверть століття. Про Ростислава Винара я вже писав, ось тут: "За дві хвилини до Столиці, або Золотоверхий Київ", http://yakymenko.blogspot.com/2018/05/16_16.html?m=1 .

03.11.2020

0 notes