#Надзвичайний

[demiurgeua]

Надзвичайний і Повноважний Посол США працює рік в Україні

“Сьогодні виповнюється 461 день повномасштабної війни Росії і рік, як я прибула на посаду Посла США в Києві. Я надзвичайно пишаюся тим, чого наша команда Посольства, разом з урядом і народом України, досягли за цей рік. Я з нетерпінням чекаю на все те, що ми ще зробимо разом для підтримки свободи України та її ма��бутнього.” – Посол Бріджит Брінк _________ “Today marks 461 days of Russia’s…

[ghosts-r-real-i-swear]

без мастила, без захисту, цілу ніч, цілий день, від підлоги кухні до сидіння унітазу, від обіднього столу до спальні, від раковини у ванній кімнаті до душу, від ганку до балкону, вертикально, горизонтально, квадратний , експоненціальний, логарифмічний, поки я хапаю повітря, кричу і бачу світло, місіонерська, пастушка, пастушка у зворотному напрямку, собачка, задом наперед, набік, догори ногами, на підлозі, у ліжку, на дивані, на стільці, будучи несли об стіну, на вулицю, в поїзді, в літаку, в машині, на мотоциклі, на кузові вантажівки, на батуті, в будиночку для стрибків, в басейні, зігнувшись, у підвалі, біля вікна, найбільше скручування пальців ніг, вигинання спини, тремтіння ногою, пульсація члена, стискання кулака, дзвін у вухах, слиновиділення з рота, стискання дупи, шморгання носом, сльозотеча, закочування очей, штовхання стегнами, землетрус, стискання простирадла, тріск кісточок пальців , падає щелепа, висмикує волосся, тремтить зубами, веде блоги, вихоплює душу, надмірно стимулює, огидний, неохайний, викликає стогін, серцевиває, поколює в хребті, ламає спину, жорстокий, густий, кремовий, звірячий, кусає губи, кидає виклик гравітації, гризе нігті , спітнілий, ноги брикаються, карколомний, тіло тремтить, оргазм, ламання кісток, кінець світу, створення чорної діри, руйнування всесвіту, підступний, чудовий, дивовижний, чудовий, чарівний, неймовірний, оніміння тіла, гідний гавкання, не можу ходити, кивання головою, випаровування душі, виверження вулкана, потовиділення, тріщини в голосі, тремтіння, просочені простирадла, мокре волосся, приголомшливий, замикання губ, лущення шкіри, видалення вій, розширення очей, тріскання кицьок, дряпання нігтями, порізи на спині, вражаюче, клітина мозку розчарування, розривання волосся, зупинка шоу, чудовий, унікальний, надзвичайний, чудовий, феноменальний, пінячий рот, божественний, пробудження, диявольське танго коли-небудь, брате, могло викликати ядерну бомбу всередині мене, і я все одно їхав би.

[not4yourmind]

Voices in my head або любов до голосів

*багато букоф*

В певний момент свого життя я зрозумів своє не дуже типове захоплення голосами і взагалі музикою. Насправді, це усвідомлення прийшло до мене досить таки пізно. Чомусь я вважав, що подібне відчувають усі і дійсно зрозумів, що щось не «так» уже під час своїх стосунків.

Я закінчив музичну школу, маю червоний диплом там. Далась вона не легко. Пішов я туди через певну маніпуляцію батьків. Вони регулярно обговорювали між собою «сина маминої подруги» (без сарказму, Юрчик, той самий син, так і не закінчив музичну), який він молодець і як гарно грає на гітарі. Мені стало не те, що цікаво. Мені просто набридло це слухати і я сказав, щоб записали мене теж. «Відбір» в школу пройшовся максимально легко. Вже тоді я зрозумів, що вся ця авантюра не буде дуже мене втомлювати, бо навчання давалось легко. Сольфеджіо це комбінація математики, правил та просторового бачення (як я це собі пояснював) і воно не складне. Інструмент давався легко. Я буквально грав на ньому двічі на тиждень по 10 хвилин і виконував шкільну базу. Зараз за це соромно, бо через таке «пофігістичне» ставлення, я дуже багато чого втратив. Все змінилось десь на третій рік навчання. В мене включився підлітковий бунт і я з дому йшов в музичну, проте просто робив декілька кіл навколо села і в музичну так і не заходив. Так продовжувалось більше року і з одного з найкращих учнів я став найгіршим. В один день, коли я все таки потрапив на заняття мій вчитель розказав свою історію. В нього була вроджена вада серця. Я вже точно не пам’ятаю всіх деталей, але наче б то в нього якась частина серця була штучна і він регулярно відчував через це проблеми. З сім’єю не склалось і єдиною розрадою для нього була музика. Він топив у ній світ і поширював свою турботу на своїх учнів. Йому боліло від того на яких поганих інструментах ми граємо (мою гітару він самостійно ремонтував разів з 10, бо купити нову моя сім’я не мала змоги), йому боліло від того як ми не відповідально ставимось до нот, до відвідування і взагалі занять. Для нього музика була єдиним і цілісним світом. Навіть гітари – не основна його пристрасть. Він майстрував скрипки. І чомусь та бесіда… хоча це навіть не бесіда, це просто невеличкий монолог дуже сильно вплинула на мене. Як зараз пам’ятаю той дощовий день початку березня, того себе, який знову не вивчив нічого і той тихий, сірий кабінет… Після цього я подивився на музику під зовсім іншим кутом. І на навчання теж. Вже до травня я повернув кондицію і майже наздогнав поточну шкільну програму, а вже з наступного семестру мене почали готувати до олімпіади по сольфеджіо. Я на неї так і не поїхав, бо були якісь проблеми чи то в країні чи то з фінансуванням. Але кількість мого якісного часу на музику значно збільшилась. Олімпіади місцеві, участь в ансамблі, розібрані твори в позашкільному форматі. Я проводив багато часу в школі просто так. Слухав, як грають вчителі, ходив, тинявся і вслухався в класичну музику, яка лунала з кожного кабінету. Можливо, десь в цей період в мені сформувався певний смак та суттєво підвищилась якість «музичного» слуху.

Не знаю як пояснити, але це все дуже сильно впливає на мене і зараз. Я дуже сильно акцентую свою увагу на голосах і звуках. Особливо жіночих. Тобто… Я навіть не розумію як це працює, але людина мені значно більше подобається при першому контакті, якщо вона має гарний (для мене) голос. Оцінка відбувається якось само собою. Навіть зовнішність не має такого ключового значення. Я не можу описати ці голоси, але вони всі відчуваються чи що…

В колишньої був прекрасний голос. Я б навіть сказав надзвичайний. Я міг його слухати годинами. Не в останню чергу через особливості характеру – я більш мовчазний був, ніж вона. Але цей голос… Я не одноразово піддавався егоїстичному бажанню подзвонити просто, щоб насолодитись ним. Або просив голосові, щоб мати його «під рукою». Загалом так. Такі голоси зустрічаються досить рідко, насправді.  Я б навряд зміг жити з людиною, голос якої мені не подобається. Це проблема, напевно. В період студентства я декілька разів ходив на, ніби як побачення, з одною дівчинкою. Вона була дуже хороша та мила. Але голос був не той. Він був нормальний, просто відчуття надзвичайності не було. І це дурість така, бо людина то класна, наче. Але інакше не виходить. Зараз я стараюсь робити людям компліменти, коли чую приємний для мене голос. Вони іноді дуже дивно реагують. Але я наче нічого поганого не роблю, тому… можливо їм хоч трошки приємно буде.

Так само й з музикою. Я люблю, коли в мене в голові щось грає. Напевно в кожного бувають такі випадки, коли прокидаєшся і в голові грає якась пісня. Дуже чітко грає і не відпускає цілий день. Таке в мене бувало дуже часто. Прямо до бісиків часто і я дратував цим оточуючих. Насправді це по ділу. Я б і сам себе дратував. Мене називали «папугайчиком». Це було мило, але я не контролював це. Іронічно було те, що зустрічались пісні, яких я навіть ніколи не слухав направлено. Я міг її почути в когось збоку, або в супермаркеті десь. Зазвичай мені достатньо 1-2 рази почути мотив, щоб запам’ятати його. Не факт, що я зможу його свідомо відтворити, але така особливість буває.

Та й до чого я це все? Не знаю, насправді. Просто захотілось підсумувати це для себе. Голос важливий. Звуковий супровід важливий. І музика вже багато разів витягала мене з «прірви» життя. Навіть після завершення моїх стосунків саме музика надала потрібну підтримку, яку не дав жоден психолог. Я не розумію цього феномену. Нот всього 7. Але звучанням можна як вбити, так і оживити. Люблю ходити по місту під класику. Воно тоді набуває зовсім іншого вигляду. Люди навколо теж. Або ходити під метал, лишаючи внутрішню агресію в повітрі. Все ж. Це прекрасне відчуття. Я дуже хочу почати захоплюватись чиїмось голосом знову. Сподіваюсь це колись станеться, бо цього мені зараз не вистачає. Я буває сумую за її голосом. Ну але рухаюсь далі та не зациклююсь, нове життя. А поки що слухаю Олександру Копачевську, Фреді Меркурі, Честера Бенінгтона та Тейлор Момсен і живемо.

Ааа. А ще мені чомусь подобається картавість. Я офігів від того, що це вважається якимось порушенням. Я все своє життя вважав людей, які картавлять щасливчиками. Комбінація красивого ��олосу та картавості просто вбивча для мене. В хорошому сенсі. Хоч я й співчуваю таким людям. Напевно вони мають чимало проблем через це в шкільний період, бо все таки діти жорстокі. В мене був одногрупник, який вважав легку форму цього «порушення» дуже негативною рисою в собі. Він завжди виправлявся, шукав як пояснити все оминаючи букви «Р». Але я навіть не одразу зрозумів, що щось не так. Він мені прямо на пальцях пояснював. Теж пам’ятаю той дивний діалог. Було таке враження, що стикнулись два паралельні світи. Шкода його, бо такі думки явно були не з хорошого життя. Зрештою… зрештою отак. Голоси. Мені важливі голоси. Тендітні, ніжні, впевнені, високі, дзвінкі, низькі, тихі, спокійні, напористі, мелодійні, пусті, скляні, чисті, не досконалі… Взагалі, досконалість – це фікція. Кожна комбінація тонів, яким люди проводять комунікацію між собою унікальна і прекрасна. Головне знайти її особливість та відчути.

[tired-aori-15]

відволічімось від поганого.

якщо хочете сквіртанути й здохнути від втіхи й краси, і як все звучить, і який сенс надзвичайний - послухайте "подоляночку" джері й альони. спектр емоцій розшириться до обсягів всесвіту, гарантую

[sorrynoroomsavailable]

Сашко Долгий учасник резиденції Вибачте Номерів Немає у лютому-квітні 2024 року

Сашко Долгий Лисичанськ – Часів Яр – Суми – Київ – Дослідник, митець, документаліст.

Куратор виставок сучасного мистецтва. Організатор музичних подій. Учасник національних та міжнародних виставок, проектів, резиденцій, бієнале. Дослідник теми соціальної еволюції через утопічні візії, та впливу публічних просторів на рівень напруженості суспільства.

Statement

Він все ще вірить у силу мистецтва як інструмента соціальних змін, хоча і знає, що це безнадійний самообман, він все ще осмислює сучасний світ через різні медіа, його наївна мета все ще — створити діалог між мистецтвом та глядачем, розширюючи межі звичного сприйняття та залучаючи людину до обговорення актуальних соціальних питань.

Резиденцію Вибачте Номерів Немає підтримано в рамках програми (re)connection UA 2023/24, що реалізується ГО “Музей сучасного мистецтва” та Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) у партнерстві з UNESCO і фінансується через Надзвичайний фонд спа��щини UNESCO.

Програма (re)connection UA 2023/24 спрямована на відновлення зв’язків між митцями та їх аудиторіями, підтримку художників/иць як áкторів у збереженні культурної ідентичності України, втілення нових підходів до культури пам’яті, посилення стійкості та адаптивності інституцій, громад, митців до викликів воєнного часу

(eng)

Sashko Dolhyi participant of the residence Sorry No Rooms Available in February-April 2024

Sashko Dolhyi Lysychansk – Chasiv Yar – Sumy – Kyiv – Researcher, artist, documentarian.

Curator of contemporary art exhibitions. Organizer of musical events. Participant of national and international exhibitions, projects, residencies, biennials. Researcher of the topic of social evolution through utopian visions and the influence of public spaces on the level of tension in society.

Statement

He still believes in the power of art as a tool for social change, although he knows it is a hopeless self-delusion, he still makes sense of the modern world through various media, his naive goal is still to create a dialogue between art and the viewer, expanding the limits of usual perception and attracting person to discuss current social issues.

Sorry No Rooms Available Residence is supported as part of the (re)connection UA 2023/24 program, implemented by the NGO "Museum of Contemporary Art" and the Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) in partnership with UNESCO and financed through the UNESCO Emergency Heritage Fund.

The (re)connection UA 2023/24 program is aimed at restoring ties between artists and their audiences, supporting artists as actors in preserving the cultural identity of Ukraine, implementing new approaches to the culture of memory, strengthening the stability and adaptability of institutions, communities, artists to the challenges of wartime

#reconnectionua

[haileensy]

почала дивиться серіал «Енн»

то така любов

не можу відірватись просто

Ґілберт надзвичайний

та й сама Енн просто в серденько

[romaniawars]

Страйк у Гривиці 1933 рік

На фоні світової економічної кризи, у Румунії в 1933 році відбувся прокомуністичний страйк робітників залізної дороги, причетними до цього була заборонена Румунська Комуністична партія, та інші ліві злочинні організації.

Страйк у Гривіці 1933 року — залізничний страйк, розпочатий у майстернях Грівіца, Бухарест, Королівство Румунія, у лютому 1933 року робітниками Căile Ferate Române (Румунська залізниця). Страйк був викликаний погіршенням умов праці працівників залізниці в контексті всесвітньої Великої депресії, яка суттєво вплинула на Румунію. Коли робітники зайняли цехи, румунська армія оточила їх і взяла в облогу. У результаті бойових дій загинуло 7 робітників, у тому числі Василе Роайте, 19-річний робітник, образ якого використовувався раннім комуністичним режимом.

Коли Велика депресія вплинула на Румунію, у 1932 році уряд почав заходи жорсткої економії, спочатку зменшивши зарплати клерків, потім скоротивши зарплати синіх комірців на 25% і скасувавши орендну плату. 20 січня 1933 року робітникам було оголошено, що вони отримають зарплату лише в тому випадку, якщо принесуть підтвердження сплати всіх податків за попередні три роки. Наступного дня робітників вагонного цеху (які працювали під відкритим небом) звільнили до покращення погодних умов.

Наприкінці 1932 року комуністи змогли створити «червону профспілку» (на відміну від соціал-демократичних профспілок, які існували по всій компанії) на чолі з Панаїтом Богетою та Костянтином Дончеа, тоді як Георге Георгіу-Деж (який пізніше став лідер Народної Республіки Румунія) координував з'єднання з Комуністичною партією. Використовуючи кур’єрів, Георгіу-Дей і Моску Кон підтримували зв’язок з іншими подібними профспілками в залізничних майстернях Клужа та Ясси.

28 січня 1933 року профспілка на чолі з Богетою вирішила страйкувати. Спочатку страйк розпочався у вагонному цеху, де його підтримали 700 робітників, які щойно були тимчасово звільнені, подавши роботодавцю список вимог. Як тільки вони отримали цю новину, понад 3000 робітників з інших цехів приєдналися до страйку.

Міністр зв'язку Едуард Мірто взяв участь у переговорному процесі між працівниками та Адміністративною радою Румунських залізниць. Міністр схвалив усі економічні вимоги робітників: мінімальна заробітна плата в 4000 леїв і повторне введення надбавки на оренду. Лідери соціал-демократичного об'єднання заявили, що задоволені результатами переговорів.

Незважаючи на переговори між урядом і профспілками, ситуація в майстернях Grivița не була спокійною. 2 лютого 1933 року члени комуністичної профспілки розповсюдили по околицях маніфести, в яких вони оголосили, що вважають, що уряд не виконає своїх обіцянок, і вони просили визнати «заводські комітети». З 5000 робітників лише 200 почали працювати вранці; незабаром після цього вони також були переконані зупинитися. Профспілки оголосили нові вимоги: «надбавку на інфляцію», підвищення зарплати на 40% і визнання фабричних комітетів .

Оскільки майстерні були оточені жандармами та армією, соціал-демократичні профспілки оголосили, що не підтримують ці нові вимоги, і звинуватили комуністів у створенні заворушень у робітничому русі. Влада відмовилася йти на переговори, і робітники припинили страйк.

12 лютого уряд заборонив фабрично-заводські комітети, оскільки вони нагадували радянські часи російської революції 1917 року, заборонив усі комуністичні профспілки та запровадив надзвичайний стан. Наступного дня профспілка комуністів таємно організувала заводський комітет залізничних майстерень із 250 робітників. У ніч з 14 на 15 лютого влада заарештув��ла головних лідерів профспілки, зокрема Богетою, Донче та Георгіу-Дежа .

Наступного ранку, 15 лютого, робітники відмовилися приступити до роботи, вимагаючи звільнення заарештованих лідерів профспілок, визнання профспілок, які були розпущені 12 лютого, і скасування надзвичайного стану. Представник роботодавця, інженер Атанасіу, відмовився спілкуватися з робітниками, стверджуючи, що він буде спілкуватися лише з офіційно дозволеними соціал-демократичними профспілками . Близько 4000 робітників забарикадувалися всередині цехів, а армія оточила їх протягом двох годин після початку страйку.

Сирена цеху зібрала великий натовп прихильників страйку, серед яких були і робітники наступної зміни цеху. Натовп почав кидати предмети в поліцію, і, за даними уряду, в одного вуличного наглядача застрелили . Незабаром після цього утворилася тиснява, і влада змогла розігнати натовп.

Рано вранці 16 лютого армія і жандарми оточили майстерні, робітників закликали здаватися, погрожуючи розстрілом, якщо вони не здадуться. Кілька робітників таки втекли з майстерні, але більшість залишилася всередині. Згідно з повідомленням уряду, робітники почали стріляти у відповідь. Армія взяла в облогу цех і протягом 15 хвилин усі робітники здалися.

Загинули семеро робітників (троє загинули на місці, четверо в лікарні) і 20 робітників отримали поранення; двоє військових загинули. Згідно з розповіддю Чіву Стоїки, який брав участь у події, одного із загиблих солдатів насправді вбив офіцер, який благав однополчан не стріляти у робітників, оскільки вони «не можуть бути вбивцями своїх рідних братів».

Серед робітників, убитих армією, був Василе Роайте, 19-річний робітник, якого ранній комуністичний режим використовував як мученика. Стверджується, що він був тим робітником, який увімкнув сирену, щоб оголосити околицям про страйк. Однак у 1997 році інший робітник, Костянтин Негреа, сказав, що насправді це був той робітник, який озвучив це, і що в 1944 році Георгіу-Деж і Чіву Стойка попросили його відмовитися від своєї претензії, щоб Роайте став героєм після його смерті.

[buchanews]

Відкрили оновлене приміщення амбулаторії № 1 де приймають діток (ФОТО)

Відкрили оновлене приміщення амбулаторії № 1 де приймають діток (ФОТО)

У Бучі створили оновлене, комфортне приміщення амбулаторії, де ведеться прийом здорової дитини до трьох років та знаходиться пункт щеплень. Цю частину амбулаторії №1 на бул. Богдана Хмельницького відремонтував  Міжнародний надзвичайний фонд

[ua2daynews]

Путін найбільше боїться втрати Криму, - посол Майкл Макфол в інтерв'ю Еспресо

Надзвичайний і повноважний посол США в Росії з 2011 по 2014 рік Майкл Макфол в інтерв’ю Юрію Фізеру – про страхи Путіна, китайський нейтралітет та як уникнути затягування російсько-української війни Моє перше запитання до вас таке. У 2001 році ви написали цікаву книгу, яку я купив і прочитав. Книга називається “Незавершена революція в Росії. Політичні зміни від Горбачова до Путіна”. Отже, зміни…

[fotoinform]

У Кіровоградській області з робочим візитом перебував Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Молдова в Україні Валеріу Ківер.

[uageek]

Шоло Марідвенья про костюм Синього Жука та про фільм

Шоло Марідвенья хвалив свій костюм Синього Жука і торік, але тепер, подивившись фінальний монтаж, показав один кадр «Емпайр» і сказав те, що йому завжди казали мама й ота тітонька на базарі, в який син в тій куртці п'ятнадцять років ходе і все добре (а йому лише вісім!):

— Костюм просто неймовірний! Я переконався в цьому щойно побачив змонтовану версією зі спецефектами. Це найкрутіший костюм з усіх, що існували.

О, а ще Шоло Мадрівенья розповів трішки про те, що взагалі очікувати від «Синього Жука», цього дивного залишку від старого всесвіту DCEU, який начебто завершився з «Флешем», але ми до кінця не зрозуміли:

— Наша ідея полягала в тім, що у першому фільмі ми хотіли лишитися більш заземленими, — пояснює він в тому самому інтерв'ю «Емпайр», — ми хотіли, щоб небезпеки були більш реалістичними й Синій Жук спочатку став героєм для своєї родини й потім району та громади, перш ніж він стане супергероєм світового масштабу, а колись, може, і космічного. Він не мусить рятувати планету від знищення прибульцями із самого початку шляху.

Що ж, сподіваємося, новий крутий, невимовний, приголомшливий, блискучий, винятковий, чудовий, незрівнянний, прекрасний, стильний, неймовірний, гарний, фантастичний, дивовижний, класний, неперевершений, казковий, бездоганний, карколомний, надзвичайний, винятково, витончено, довершений, захопливий, досконалий, розкішний, феєричний, чарівний костюм Жукові допоможе.

[ghosts-r-real-i-swear]

HE CAN COOK TOO!!! (Yall if skeet ever gets a tumblr or a TikTok let me know so I can delete my pages THXX)

HES SO SCRUMPTIOUS ARRRRER

без мастила, без захисту, цілу ніч, цілий день, від підлоги кухні до сидіння унітазу, від обіднього столу до спальні, від раковини у ванній кімнаті до душу, від ганку до балкону, вертикально, горизонтально, квадратний , експоненціальний, логарифмічний, поки я хапаю повітря, кричу і бачу світло, місіонерська, пастушка, пастушка у зворотному напрямку, собачка, задом наперед, набік, догори ногами, на підлозі, у ліжку, на дивані, на стільці, будучи несли об стіну, на вулицю, в поїзді, в літаку, в машині, на мотоциклі, на кузові вантажівки, на батуті, в будиночку для стрибків, в басейні, зігнувшись, у підвалі, біля вікна, найбільше скручування пальців ніг, вигинання спини, тремтіння ногою, пульсація члена, стискання кулака, дзвін у вухах, слиновиділення з рота, стискання дупи, шморгання носом, сльозотеча, закочування очей, штовхання стегнами, землетрус, стискання простирадла, тріск кісточок пальців , падає щелепа, висмикує волосся, тремтить зубами, веде блоги, вихоплює душу, надмірно стимулює, огидний, неохайний, викликає стогін, серцевиває, поколює в хребті, ламає спину, жорстокий, густий, кремовий, звірячий, кусає губи, кидає виклик гравітації, гризе нігті , спітнілий, ноги брикаються, карколомний, тіло тремтить, оргазм, ламання кісток, кінець світу, створення чорної діри, руйнування всесвіту, підступний, чудовий, дивовижний, чудовий, чарівний, неймовірний, оніміння тіла, гідний гавкання, не можу ходити, кивання головою, випаровування душі, виверження вулкана, потовиділення, тріщини в голосі, тремтіння, просочені простирадла, мокре волосся, приголомшливий, замикання губ, лущення шкіри, видалення вій, розширення очей, тріскання кицьок, дряпання нігтями, порізи на спині, вражаюче, мозкові клітини розчарування, роздирання волосся, зупинка шоу, чудовий, унікальний, надзвичайний, чудовий, феноменальний, піна з рота, божественний, пробудження, диявольське танго коли-небудь, брате, могло спричинити ядерну бомбу в мені, і я все одно їхав би.

*blinks cutely* anyway sorry for this autistic simp rant

[not4yourmind]

І як я до цього дійшов? Я дійшов до цього після сьогодні. Я спілкувався з різними людьми в бесіді "інтровертів". І я зрозумів, що насправді я нормальний. Що таких людей, як я, які не є дуже соціальними багато. Їх дуже багато, просто вони губляться за цим образом сучасного активного життя, поки не можуть нічого розповісти крім як "сидів в дома, щось писав, дивився серіали\грав у ігри та читав". Їх дуже багато. Але це не робить їх поганими. Просто вони є. І важливо натрапити на саме ту людину, яка оцінить та прийме цей спосіб життя і спробує також зробити крок на зустріч цьому. Я дуже багато спілкувався протягом цих двох днів. І зрозумів, що насправді, я робив чимало кроків на зустріч. Деякі "інтроверти" не виходять з дому цілий місяць, а то й два. І їхні партнери це приймають. Більше того, вони це іноді роблять з ними. Бо їм це важливо. І ці "інтроверти" виходять з зони комфорту також: кіно, театри, прогулянки. Це все виявились такі "природні" проблеми, що я здивувався. І зрозумів, що глобально, можливо, я не маю себе змінювати. Я дуже турботливий, ніжний та теплий у стосунках був. Але по своєму. Я не міг днями розповідати як мені відчувається моя любов, але я її проявляв у дрібних деталях, які іноді і сам не помічав. І це - нормально. Виявляється це - нормально. Просто не так, як хтось очікує. Що стало останньою крапльою? Останнім переконанням стало те, що я ніколи не фанатів від аніме. Це цікаво, я розумію людей, які це люблять. Але це не моє. Але я зміг легко підтримати розмову про аніме з людиною. "Атака титанів", "Зошит смерті", "Важко любити отаку", "Сім'я шпигуна", "Магічна битва", "Людина бензопилка" і ще багато-багато. Я про все це знаю лише завдяки тому, що хотів бути ближчим до своєї партнерки. Значить. Я все таки йшов на компроміси? Значить я не такий поганий, як собі вигадав. Просто на це потрібно глянути під іншим кутом. Протверезити себе.. А ще я вичитав в книжці по психолгії цікаву фразу: "Хіба це справедл��во, що десь у світі, хтось мріє про такого як ти. А ти себе зараз тут хочеш поховати на все життя та загнати в рамки, які ніколи потім не зможеш зняти?". І я подумав, що це дійсно так. Я завжди вірив у якісь закони атомів, закони всесвіту. Що ті атоми, які існують завжди знайдуть один одного навіть протягом великого часу. Тобто це не про Бога. Це про щось глибше та примітивніше. Про атоми споріднених душ. І десь, можливо, ходить саме та людина, яка чекає на мене. Або можливо якщо це була колишня, то вона ще повернеться. І для цього я сьогодні зробив крок. Подзвонив їй. Це було егоїстично. Але я б себе задушив, якби цього не зробив. Я стараюсь більше говорити долі "так" і менше сумніватись. Поговорили про нейтральне. В її все ще надзвичайний голос. Але це не важливо. Важливо лише усвідомити власну значимість. Те, що я хороший таким, яким я є. А більшість мене асоціює з ніжною, турботливою, доброю та відданою людиною. Емпатичною особою, яка завжди підтримає так, як вміє. Але це буде щиро. І я хочу зберегти це в собі. Всі "пацанські" пабліки після таких розлучень рекомендують піти та "витрахати 5-10 дівчат з тіндеру для того, щоб помститись". А я не можу цього. І саме цю рису. Рису порядності я хочу зберегти в собі. Вона є важливою. Оця справедливість та людяність. І я її стримаю в собі. Турбуюсь зараз про себе, щоб коли на шляху зустрілась саме та, кому я потрібен, я міг сфокусуватись на ній і забезпеченні її добробуту та підтримки. Як це було колись. НІ НИТТЮ!.

[futurenowua]

Apple представила нові VR окуляри - Vision Pro: переваги та недоліки?

Apple представила новий продукт компанії - гарнітуру змішаної реальності Vision Pro. Дізнайтеся про переваги та недоліки нового пристрою VR та AR. Цьогорічна пряма трансляція Apple WWDC тривала трохи більше двох годин, і 40 хвилин з них було присвячено презентації нового продукту компанії - гарнітури змішаної реальності Vision Pro. Відповідь Apple на VR-гарнітури Quest 2 і Quest Pro від Meta, Vision Pro - це надзвичайний за з��учанням пристрій, для розробки якого знадобилося подати понад 5 000 патентів на нові те��нології. Ми побачимо, чи виправдає він власний хайп, коли почнеться його продаж у 2024 році. А поки що ми розмірковуємо над тим, що було обіцяно користувачам, і без яких частин Vision Pro ми могли б обійтися. https://www.youtube.com/watch?v=TX9qSaGXFyg

Чим виділяється Vision Pro: плюси та мінуси

Що подобається: Шикарний апаратний дизайн Ми завжди можемо очікувати від Apple чудової майстерності, і Vision Pro справді вражає. У той час як більшість інших гарнітур на ринку виглядають незграбно і випирають з обличчя, Vision Pro більше нагадує витончену простоту гірськолижних окулярів. Гарнітура також виготовлена зі "сплавів аерокосмічного класу", скла та тканини, що виділяє її серед моделей конкурентів, побудованих майже виключно з пластику та гуми. Крім того, лицьовий інтерфейс регулюється, а це означає, що він повинен забезпечити більш щільну і комфортну посадку, ніж у його сучасників. Що таке віртуальна реальність (VR) і як вона працює? Пріоритети AR, а не VR Заплутана містика навколо метапростору призвела до ведмежого ринку VR-пристроїв, що, схоже, особливо усвідомлює Apple. Презентація Vision Pro була зосереджена на можливостях доповненої реальності, або "AR", таких як багатошаровість екранів та 3D-графічні ефекти над середовищем, в якому ви живете. Це може зробити пристрій більш доступним і набагато менш потойбічним, ніж інші, які зосереджуються на повністю занурюючому VR-досвіді. VisionOS Vision Pro інтегрується з екосистемою продуктів Apple, деякі з яких вже можуть бути у вас вдома. Це величезна перевага над окремими гарнітурами, які зараз представлені на ринку, і які мають обмежене використання за межами їхнього спеціального програмного забезпечення.

Apple представила нові VR окуляри - Vision Pro: переваги та недоліки?| Photo: https://news.sky.com/story/apple-unveils-mixed-reality-ski-goggles-headset-but-it-will-set-you-back-2-849-12897118 Акумулятор Можливо, вам здасться незручним, що з задньої частини гарнітури стирчить маленький дріт, який тягнеться до акумулятора, розміщеного у вашій кишені, але це набагато кращий варіант, ніж коли батарея сидить у вас на обличчі. Багато інших гарнітур, зокрема Quest 2 і Quest Pro, оснащені акумуляторами, які роблять їх настільки важкими, що їх стає незручно носити. Поки що не повідомляється, скільки важить гарнітура Apple (і вона має скляну панель, тому не буде легкою, як пір'їнка), але окремий акумулятор вказує на те, що Apple зацікавлена як в зручності, так і в функціональності. Чим відрізняється доповнена (розширена) реальність (AR) від віртуальної реальності (VR)? Відстеження руху очей та Optic ID Apple знає, що відстеження очей - це наступний крок для віртуальної та доповненої реальності, але вона робить все можливе, щоб ви могли дивитися на все, що хочете, не відчуваючи, що за вами стежать. Тому, хоча Optic ID VisionOS дозволить вам використовувати Apple Pay та автозаповнення паролів під час використання пристрою, Apple не буде ділитися цими даними - або даними про те, куди ви дивилися на сторінках або в додатках - ні з ким без вашого дозволу. EyeSight "EyeSight - це функція Vision Pro, яка проектує реалістичну графіку ваших очей на оточуючих, коли ви носите гарнітуру, і дозволяє вам бачити людину, з якою ви розмовляєте, через гарнітуру. Цю функцію було обіцяно реалізувати в майбутніх моделях пристроїв серії Quest від Meta, але вона ще не була інтегрована. EyesSght - це наступний крок до того, щоб гарнітури доповненої і віртуальної реальності мали сенс у повсякденному житті, дозволяючи спілкуватися з іншими людьми, не вдягаючи і не знімаючи гарнітуру, що, можливо, є більш виробничим процесом, ніж, скажімо, зняття сонцез��хисних окулярів. Apple також додала дисплей на передній панелі VisionOS, який показує оточуючим, коли ви зайняті в імерсивному досвіді, щоб вони не заважали вам. Що таке метавсесвіт (метапростір)? Як він змінить світ? Що не подобається: Ціна $3,499. Vision Pro звучить чудово, але 40-хвилинна презентація Apple не представила жодних нових можливостей доповненої реальності, які були б достатньо переконливими, щоб виправдати заплачені за неї тисячі доларів, особливо коли дуже хороша гарнітура Quest 2 доступна за ціною близько 300 доларів. Ремінець на голові Наголовне реміння Vision Pro тягнеться з боків окулярів і навколо потилиці. Хоча інновації з 3D-друкованої тканини виглядають багатообіцяюче, багатьом завжди був потрібен наголовний ремінець на гарнітурі, щоб вона не сповзала по обличчю і не з'їжджала з нього. Досвід використання FaceTime Apple влаштувала велике шоу, пояснюючи, наскільки круті дзвінки FaceTime на Vision Pro, зазначивши, що ви можете бачити відео ваших колег або близьких у вікнах навколо вас в режимі повного занурення, доповненого просторовим звуком. Але… як вони бачать вас, коли у вас на обличчі гарнітура? Apple швидко згадала про розробку віртуального аватара на основі сканування обличчя, але неясно, чи саме так ви будете представлені у FaceTime під час використання Vision Pro. Джерело: https://mashable.com/ Read the full article

[polubotok]

Щож... Сьогодні я серйозно замислився на своєю поведінкою як споживача енергії та працівника, від якого очікують на виконану роботу...

Я налаштував свій ноутбук в режим максимальної економії енергії, і тепер, батарея, яка тримає в звичайному режимі близько 20 хв у мене тримає заряд на майже годину. Для цього ноута це прямо надзвичайний результат...

Також без світла написав найдовшу статтю, які взагалі писав поки що... Понад 14 000 символів... Але воно того варте. Робота над цим матеріалом зайняла не один день... І скоро я поділюсь з вами посиланням.

Також сьогодні я досі недостатньо ненавиджу русню!

Але вже ще більше...

Без світла не камільфо...

Тільки зробив усю хатню роботу і роботу по господарству, яка залежить від світла - світло зникло... А я тільки но сів робити роботу, за яку хочу зп...

ПІДАРАСИ ЦІ РАСІСЯНЄ!

[sorrynoroomsavailable]

Резиденція сучасного мистецтва Вибачте Номерів Немає рада повідомити про завершення праці підтриманої грантом програми (re)connection UA 2023/24, що реалізується ГО “Музей сучасного мистецтва” та Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) у партнерстві з UNESCO і фінансується через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO!

Резиденція ВНН продовжуючи приймати українських художників, з міст котрі були піддані російським бомбардуванням, після повномасштабного російського вторгнення в Україну звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни. Виконуючи функцію резиденції, котра відбувається у бруталістичному, архітектурному готельному комплексі Інтурист-Закарпаття, піднімає питання матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Збереження цінності критичної пам'яті історії. Пошуку культурно-гуманістичного музею історії травматичних історично-культурних об'єктів.

Зокрема у період лютий-квітень, 2024 року було реалізовано резиденції для Каріни Синиці, Дмитра Соловйова, Олени Курзель та Сашко Долгий. 

Реалізовано індивідуальні та груповий проект, а саме:  В Закарпатському музеї архітектури та побуту 19 квітня - 1 травня, 2024 року, представлено групову виставку “Пам'ятна записка / Pro memoria”, куратор: Петро Ряска; учасники: Сашко Долгий, Олена Курзель, Олег Перковський, Каріна Синиця, Дмитро Соловйов.

Персональний проект, виставку “Сподіваюсь, небо не впаде на море” 16 квітня, 2024 року (триває зараз), створила Каріна Синиця в резиденційному студійному номері 1416, готелю Інтурист-Закарпаття.

Персональну виставку “Порожнечі і прогалини” в галереї Коридор, 25 квітня - 10 травня, 2024 року представила Олена Курзель. 

Перформативний виклад “Модернізм Ужгороду” 20 квітня, 2024 року провів Дмитро Соловйов. Фільм котрого “Модернізм Ужгороду. Незручна спадщина” був представлений в апсиді Закарпатського музею архітектури та побуту в часі тривання групової виставки “Пам'ятна записка / Pro memoria” 26 квітня.

Зокрема Сашко Долгий прочитав виклад “Утопія у стані війни”; Каріна Синиця презентувала (свої) практики “Ландшафт міста як мовчазний свідок”; Дмитро Соловйов прочитав виклад”  “Між молотом та ковадлом: спадщина модернізму в умовах війни”. 

Щиро дякуємо за грантову підтримку ГО “Музей сучасного мистецтва”, Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF), UNESCO, Надзвичайний фонд спадщини UNESCO! :-)