#Вийди

[anncanta]

Ukraine Euromaidan, Щедрик (Carol of the Bells)

That was ten years ago. And that was when it started. The fight against the little one who thinks that he rules the death.

He doesn`t.

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати.

Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару, –

Там овечки покотилися,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

[meowluox]

наїбала себе насправді і мені навіть не образливо я просто веселюсь хоч на душі паршиво.

вдих.

проблема ніколи не була в цій людині. це все я.

чому я обрала після неї закриватись від усіх нових людей і нового досвіду?

а чому я вирішила що досі їй щось винна коли стосунки розірвала не я?

а чого я переконала себе в тому що більше мене ніхто не прийме після неї?

чому я вирішила самостійно зачинити себе в клітці?

чому продовжую триматись за минуле?

навіщо я досі тримаюсь за неї?

у мене стільки запитань до тебе, лі. ти надто все ускладнюєш.

світ великий в ньому достатньо ресурсів для тебе. світ страшний але ти в глибині душі знаєш як в ньому жити. ти знаєш.

вийди з клітки. зрештою ключі знаходяться саме в твоїх руках.

[totallyratz]

Looks like I've been harassed by unhonestlymirror, which was quite unexpected to be honest. in general, it's funny to me that she banned me, and only then started discussing behind my back... and not just discussing, but making a big post! Well, I'll try to answer everything because I found this post kinda funny.

She gives us a short "excursion" on the history of Lithuania and its relations with Ukraine. All these facts have long been known to me. I have never shown relations between russia and Lithuania to be even slightly good, and as some kind of romantic relationship in general.

I guess unhonestlymirror is a real psychic, because after several messages, she immediately determined my nation! Bravo!

I never said that I am not afraid of being killed by a russian missile, it just won't happen because of one art in Tumblr. of course, all Ukrainians are under threat, and we are all afraid of death, but this does not mean that I should not have a personal life. Again, I have lived in Ukraine all my life, and during the full-scale war, I never went abroad.

I am not russian and never have been, I do not consume russian content, I do not listen to russian music, I am not in russian fandoms, I do not watch russian bloggers, and even more so I do not support russia. I'm disgusted by everyone who supports russia.

Not all Ukrainians are the same, because we are, first of all, people, and we are all different. and we have different opinions.

You cannot cross out all Ukrainians you don't like and claim them russian.

Короче, якщо ти це читаєш, то просто скажу одне: вийди на вулицю, потрогай траву, заспокойся. Якщо не помиляюсь, тобі уже більше 18 років, що робить подібну поведку ще дивніше, бо не думаю що справді дорослі люди тратять свій час на дурні срачі в Інтернеті🤔

[sher-oxide]

«Просто скажи "ні"»

«Просто не слухай інших»

«Просто йди від нього»

«Просто не носи хіджаб»

«Просто вийди з порно»

«Просто не роби цього»

«Просто напиши заяву»

У тих, кому просто насрати, завжди все «просто»

[unhonestlymirror]

Wow. Just wow. I didn't expect my friend to send me this in the morning

First of all, if I write about my favourite character as transmasc and transfem, then maybe, just maybe, I'm not transphobic. But it's just a thought I leave you to think about it yourself.

Second of all, I'm more than sure that neither anon nor all those people who reblogged that bothered to search what Taharrush Gemia is. I highly recommend to do that.

Third of all, did peonycats get offended that much that I blocked her? Because of her reblog, I get death and rape threats every day, and I think receiving this makes you feel more unsafe than a drawing of China with more narrow eyes than Japan.

If you are a friend of peonycats, be careful because she is a vile and two-faced person who will write you compliments in private and cover you with shit behind your back.

Now I know what all of that was for. No likes, no reblogs, only private messages, which made me feel uncomfortable back then because it felt like stalking. You can read yourself on these screens how racist I am.

Peonycats didn't reblog a single good thing I've done. I've never seen her reblogging stuff about crimes against humanity China does now, or about war in Ukraine, yet she thinks she is an authority to me.

Peonycats proved she can't handle even the slightest criticism of her (probably) country's foreign politics, and she has not a single pinch of sense of humour. Peonycats thought her bullying would make me crawl on my knees and beg for forgiveness - well, you know what? 操你. This game can be played together. If you think this stops me from drawing, you are very wrong. I already have sketches of hetalia!Uyghur, hope your loyal vassals will like it.

Also, anon who writes reports about me, you behave like a типова русня. Block me if you dislike me that much instead of searching for compromising evidence. Get a life. Вийди отсюда, розбійник.

[freebagels]

Me every time the night is bright:

Ніч така місячна, зоряна, ясная,

Видно хоч голки збирай

Вийди коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай

[paularamari]

Фандом: Тіні на асфальті (AU)

Персонажі: Сашко, Марк, Ксенія, Орест

Рейтинг: PG-13

Гучна музика не допомогла. Як і телевізор, ютуб, беруші та стопка коньяку замість снодійного. Сашко чесно перепробував всі варіант��, але стогони за стіною тихіше не ставали.

Шість ночей. Шість, бляха, підряд, — він вже забувся, як це — нормально спати! Та й, будьмо відвертими: яке тут, нафіг, спати, коли кінчають оті двоє, а закурити хочеться всьому під'їзду?!

Десь у глибині душі (не дуже глибоко) Сашко заздрив. Бо так склалося, що поки його сусіди влаштовували секс-марафони, він вже півроку притримувався вимушеного целібату. А що поробиш, так склалися обставини. Нещасне кохання, класичне «Саш, справа не в тобі» і все, до побачення, телебачення — проводь романтичні вечори наодинці зі своєю вірною правицею.

За стіною застогнала дівчина. Так солодко і тягуче, що у Сашка аж щелепу звело. Від злості. Що комусь перепало, а йому — хуй без солі. Тож, плекаючи свій гнів як волю бога, що оберігав всіх цнотливих невдах, Сашко рішуче натяг штани та пішов вершити суд. Він гатив в двері чужої квартири з таким ентузіазмом, ніби вирішив перевірити їх на міцність. Кілька хвилин потому йому відкрили. На порозі стояв... Ох. Високий, підтягнутий, неймовірно серйозний в квадратних окулярах та до нестями сексапільний незнайомець. Ще й з довгим волоссям. Такий собі Леголас місцевого розливу.

— Я вас уважно слухаю, — мовила ся янгольська істота, схрестивши руки на грудях.

Войовничість упала кудись в штани. Там і лишилася. Ніяковіло відкашлявшись, Сашко пробурмотів:

— Вибачте, ви тут.... Ем.... Голосно у вас дуже.

— Правда?

— Так. Спати неможливо. Думки, знаєте, такі в голові крутяться, асоціації...

Боже правий, що за хуйню він верзе?!

— То заходьте, — сусід відступив вбік та широким жестом запросив вглиб квартири. — Прошу, не соромтесь, розберемося зараз з вашими асоціаціями.

Це як? Він його звав до себе? Отак просто? Сашко закляк, не знаючи, що робити, бо ситуація скидалася на початок порно-фільму.

— Не баріться. Двічі пропонувати не буду.

«О, а двічі і не треба!», — ледь не бовкнув Сашко й обережно ступив через поріг. Фантазія викрутила тумблер хтивості на максимум: намалювала сусіда, який манить його до спальні, де на них чекає шикарна дівчина. Гола. Потім цей красень теж знімає сорочку, його біляве волосся розсипається по спині...

— Ходімо.

Бляха, він реально запрошував його до кімнати! Підійшов, взявся за ручку й розчинив двері.

А потім щось пішло не за планом. Дівчина в спальні, звичайно, була, тільки не одна: поряд з нею лежав здоровенний бородатий тип і дивився на Сашка як на восьме чудо світу.

— Йосип драний! Козаче, якого дідька?!

— Сусід прийшов. Ви його так надихнули, що йому кортить приєднатися.

— Марку, придурку! Вийди негайно! — крикнула дівчина, червоніючи як помідор та намагаючись хутко прикритися ковдр��ю.

— Що, не візьмете до себе? Шкода. Ну, добре, почекаємо наступного гостя, може той вас зацікавить.

— Марку!

Вже ніхуя не розуміючи, Сашко зайняв стратегічно безпечну позицію у коридорі і звідти белькотів слова вибачення вперемішку з матюками.

От тобі і Леголас, бляха.

Трохи пізніше ситуація прояснилася.

— Ці двоє попросили пожити у мене пару тижнів, поки у них ремонт, — мовив Марк, наливаючи каву. — Пустив на свою голову. Вибачте за незручності, але мені самому набридлі ці концерти. Не збирався вирішувати конфлікт за ваш рахунок, але дуже вдало ви прийшли. Ще раз перепрошую.

Сашко відсьорбнув кави і знизав плечима. Ситуація, звичайно, ідіотська та недолуга, але за оригінальність ідеї Марка можна було простити. Ну, і за його неймовірні очі. За них можна було простити навіть вбивство з особливою жорстокістю.

— Та нічо, буває, — Сашко посміхнувся і, осяяний ідеєю, спитав: — А ви завтра вільні?

Марк глянув здивовано, ніби востаннє у нього таке уточнювали кількасот років тому.

— Припустимо.

— А може хай молодята отримають квартиру у своє розпорядження, а ми з вами кудись сходимо? В кіно там, чи в кафе. Як вам?

Марк задумливо накрутив на палець пасмо, але з відповіддю не поспішав. Глянув у вікно, пройшовся по кухні і, коли Сашко вже змирився з тим, що його відправлять лісом, раптово сказав:

— Добре. Давайте в кафе, тільки в невеличке. Не люблю галас.

— Та я помітив, — гмикнув Сашко, ховаючи ідіотську посмішку за чашкою кави.

[takkaseta]

КуніЗаї.

Йосано: ехем, ви там довго, у нас корпара... ви... ви сейво, наступного разу двері на замок закрийте

Напів голі Кунікіда та Дазай: ....

Кунікіда: А ТИ КАЗАВ, ЩО ЗАКРИВ ДВЕРІ

Дазай: нуу ти ж не уточнив, що ми не звітами займатимемось~

Йосано: хлопці, я все ще тут.

Кунікіда та Дазай: ВИЙДИ І ДВЕРІ ЗАКРИЙ

[sharp-as-c]

Гіперболізувати проблему - наше все.

Як кажу, ти не чуєш. Однаково

Абонент недосяжний. Тону

У байдужості. Нею налякана,

В ній вишукую власну вину.

Підбираю слова, намистинами

Їх нанизую на монолог.

Моя оповідь рветься частинами -

Тільки зачин, а вже епілог.

Я кажу. Ти зітхаєш. "Набридлива.

Вийди мовчки з своїх же турбот.

Не дивися у очі запитливо.

На нитки. Зашивай собі рот."

[mskrianna]

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀❝ щᴇдᴘик, щᴇдᴘик, щᴇдᴘівочкᴀ,

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀пᴘилᴇтілᴀ лᴀстівочкᴀ,

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀стᴀлᴀ соҕі щᴇҕᴇтᴀти,

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀господᴀᴘя викликᴀти:

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀'вийди, вийди господᴀᴘю,

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀подивися нᴀ кошᴀᴘʏ, —

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀тᴀм овᴇчки покотились

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ᴀ ягнички нᴀᴘодились…' ❞

[bujorulgalben]

[ what’s that sound at her door? someone is out there singing! if anica listens closely, the tune should sound a bit familiar—at the very least, it should seriously narrow down who could be out there. ]

Анико! Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару. Там овечки покотились, а ягнички народились!

[ and there’s danylo, outside and standing there all bundled up with a big grin on his face! he’s carrying a box in his hands, and it looks heavy! the wrapping job is… it did happen, for sure! but the colors are right: blue, yellow, and red! inside the box there’s a healthy selection of preserves—look, he’s even tried to color match them to the box—in a very particular order, there’s blueberry jam, honey, and pickled tomatoes. danylo looks rather proud of that one! there’s a tin of pampushki off to the side—the filling is purple, signaling that these are plum flavored, and a hefty container of borscht, still warm! there’s also his signature slab of salo, because who would danylo be if he didn’t throw that in? and, of course, a bottle of medukha from lviv, nice and golden. laid over his arm is a white linen towel, finely embroidered with flowers of all colors in a neat pattern. ]

З Різдвом Христовим! Hope my dropping by’s not too much of a problem right now, huh? I figured that I’ve got some time, so I’d take a second to hand this off to you in person! Do you, uh—do you like singing, Aniko…?

@heroyam

[ /it takes anica setting down her mug, on the dark staining of the end table in the cosiest corner of her library, to concentrate on the singing. the language wasn't one she knew, no, but she knew how songful it was - and that was before the melody! she knew that, at least, and that calling of her name was one that had her hauling herself out of her seat! the thick blanket set over her lap drops to the floor in a disorderly pile, as she cranes an arm out into the archway, into the kitchen just behind her, for her hand to fumble on a countertop. that same blanket almost trips her in her strides to the front door.

carollers passing by, in the frigid stillness of that morning, had provided the most pleasant backing track to this rare moment of quiet in december, but this song in particular pulls her out of her sleepy state.

setting something down with a delighted squeal, anica needs to clap her hands and bounce in place on the doormat, to stop swinging her arms into embracing danylo and taking out the box, upon throwing the door open to find him. ]

Ah, Dănuț drag! Sfintele Sărbători de Crăciun să vă aducă sănătate! Look at you, you sweet boy! The picture of health, yes? [ /she cannot stop the cooing and the pinching of his cheeks. ] Yes, yes, you look marvellous- ah! And what is this! You did not need to make such an effort for silly old me, but goodness! Thank you! Thank you so... oh, oh you blessed soul, is that the sweet smell of salo you have blessed me with? God be with you for your bountiful generosity, my dear. Here, let me- ah! La naiba, you are spoiling me! [ /taking the box out of danylo's hands, she is pulled with a start by the sudden relinquishing of weight! anica catches it, nonetheless, and sets it by the door into the living room. ] I have sent the boys out for brandy and butter, so I will have some time to get the first pick of the goodies.

O-oh, and please! I have to reward your carols with a little something. I shall not hear anything otherwise, young man! So do not even try protesting - if we can spare seeds for the birds and their song, I can certainly spare this for such sweet colinde. Here: [ /a quick fumble by the side of that heavy front door, and she pulls out a small, brown paper gift-bag of colaci and cozonac; all cut into bite-size pieces and assembled in little alternating rings around an unmarked jar of cherry compote. it is a standard traditional offering to her favourite carol singers! ]

Hah! 'Do you like singing', he thinks to ask! Well I... I suppose I do, yes. There will come a day when I will get to serenade you all with a fine concert aria! Perhaps you will let me audition to sing at that upcoming wedding of yours, eh? Ehh? [ /there is a playful wink and nudge to his shoulder, before she chuckles, shaking her head. ] I only jest! Please, lamb, do not let me keep you. And thank you ever so much for the gifts. Thank you! You are too kind!

[puckwritesstuff]

9. nari and vali! (i can't help but request this after watching timothee chalamet and pete davidson's yeet song again 😭)

9. A and B go caroling, but only one of them is actually good at singing

When I saw the prompt in my notifications, I thought of something small and cute with the twins on Midgard. Then I saw the rest of the prompt and wondered, "Wait, what?", because I didn't know what song that was and I didn't even realize that Chalamet had been on SNL in the first place. So I searched Google for the song.

Anyways, here's something small and cute with the twins on Midgard.

Thank you for the ask!

---

Nari and Váli walked through New York City together. Things on Asgard were approaching Midwinter, and it seemed that it was the same on Midgard. The snow fell gently, and the sun had gone down. The wind rushed through the valleys that the buildings created, making the winter air even colder. The twins didn’t mind— it was much colder on Jotunheim when they’d go visit their cousins.

They passed by a sunken plaza marked with the tallest tree either of them had seen anywhere but Alfheim. Down in the plaza, people were skating in front of a large, golden statue. They watched the skaters for a moment when Váli’s ears seemed to perk up.

“Something wrong?” Nari asked.

“No, I just heard…” She stood up straight and wandered towards the tree.

“Váli, wait,” Nari said, going after her.

At the base of the tree, a string quartet was playing music. A small group had gathered to listen, a few throwing money into an open violin case. Váli tilted her head as she listened.

“Вийди, вийди, господарю, / Подивися на кошару…” she sang under her breath.

“You know this music?” Nari asked.

“Boða would sing it to us,” Váli said. “Don’t you remember?”

The song started to loop back around and Váli sang along with it.

“Щедрик, щедрик, щедрівочка, / Прилетіла ластівочка…”

The small crowd started looking at Váli, some smiling. Nari took a step back.

The wind continued to blow through the streets and the snow started to pick up. Most people walked past, carrying boxes or bags or briefcases. A few stopped, watching Váli more than the strings.

When the song finished, people in the crowd clapped and Váli was brought back to the present, smiling and gesturing to the musicians. Several people put money in the violin case.

An older woman approached Váli, smiling and sheading a few tears.

“Thank you, young lady,” she said, taking Váli’s hands in hers. When she let go, a small flag pin was pressed into Váli’s palm— half blue, half yellow. Váli nodded.

Nari and Váli continued their walk through the city.

“Next time, I’ll remember,” Nari said.

“It’s probably for the best that you didn’t,” Váli said. “You never could sing.”

Nari scoffed. “Oh, come off it.”

Váli laughed.

“Think there’s a bar nearby?” she asked.

“Pretty sure there is,” Nari said. “Let’s go find it.”

[vallxlkzal]

Добрий ранок, Одлав)

Вийди блять з мого будинку

))))

Вийди блять дядя

)))))

[art3mus]

Вийди вийди, Іваночку...

[tearosecell]

***

Село в снігах і пес побіля ніг,Ранкова тиша соняшного грудня; Ти грав стару мелодію на лютні, Тепер стомився і відклав її. Пісні, які ти чув колись у сні, Забулися, зоднаковіли в буднях, Легке хлоп’яче серце стало трудним, А очі — недовірливі й сумні. Невже це ти? Невже тепер довіку Оцього недоріку і каліку Тягатимеш понуро на плечах? Устань і вийди: Сніг і Сестри Сосни Летять у круговерті…

[revolyalution]

Ніч яка Господи, місячна зоряна

Н��ч яка Господи, місячна зоряна,

Видно, хоч голки збирай,

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиноньку в гай!

| Сядем укупочці тут під калиною,

І над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею

Стелиться в полі туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить:

Ген на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,

— Що то за Божа краса!

Перлами ясними попід тополями

Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,

Тепло - ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.