palaye

[palaye]

П'єро Арлекіна питає:

"— А для чого ми живемо?

— Я для того щоб програти все в лотто.

Для того щоб було щось,

Що про мене людству нагадувало .

Я живу для всіх і для себе

Для добрих і злих,

Щоб хтось був коло мене

Живу для того, щоб бути героєм билин

І автором шедевральних картин ,

Для того щоб мої ��итати були тату,

Бо не хочу бути посередністю .

Щоб не зараз, щоб потім

Хтось назвав цей всесвіт моїм.

Бо не хочу бути як та стара,

Що сидить і сумує біля вікна,

Через те що все життя була одна.

А втім, буду удобрювати гладіолуси

— Щоб потім на них сцяли якісь пси?

— В такому випадку житиму вічно,

Так не тут, і не фізично.

Я буду жити в мелодії, звуку, піснях

В юному погляді закоханих

Навіть в тотих гладіолусах

І в ночах жадання цих закоханих.

— То, твій сенс погялає в страху?

— Можливо, та бачу в цьому красу."

Так закінчився його монолог

Який для нього як пролог

[palaye]

I wanna skate infinitely with you > I love you

[palaye]

Почала писати збірку

[palaye]

{ кам'яний хрест}

Від цієї удавки на шиї вже відчуття нудоти

запам'ятайте на моїй могилі ніякої блять скорботи

ніяких сліз ніякої цієї церковної поїботи

просто

Поставте кам'яий хрест десь у полі

нехай хоч десь я буду на волі

і блять запам'ятайте ніяких букетів з квітами

обіцяю я прийду перевірю це з першими зимами

А тепер ти коли я помру пообіцяй мені,

що ніколи не заплачеш бо я буду поруч у пітьмі

пообіцяй не приходити на мою могилу,

пообіцяй що я буду жити у твоїй творчості мила

я не заганяюсь в кут я не нервую

я сповідаю свої останні гріхи тому і тебе цілую

ланцюг на шиї душить, не так як би хтілось

моя жага до життя пішла всім на милість

а якщо автор все ж таки повісився

на білому карнизі

[16 листопада 2022 рік]

[palaye]

Тут немає сенсового навантаження, я просто намгаюсь вийти з артблоку

[palaye]

Око ящура, жовте — топаз ,

Історія починається з декількох фраз ,

Ночі в пустелі дуже холодні

А в день жаркі, нажаль природні

Спека ця, голову кружляє

Млієш, не чуєш, що лікар мовляє

Потім гори Кавказкі, ліси

І шукаєш не можеш знайти

Біжиш, а воно від тебе тікає

Заблукавши в лісі помирає

Відтак, ти вільні, годі тремтіти

Не страшно чогось не зрозуміти

Досить правди, істин, аксіом!

Ти — сам. Не буде більше утом

Зустріне тебе колос золотий,

Замасти ноги, й будь брудний

Ступай босоніж по вологій землі

Під дощем гуляй на ранній весні

Лайдак — це синоніми до тебе,

Але не бійся, воно тотожне й до мене

Давай без думок побачимо море

— Чому без думок?

Ми ж, соціальні потвори

Ті, хто не знайшли себе до двадцяти п'яти

І не знають як поводитись із грішми

Хто не справді бітьківських надій

Та під три чорти їх! Ти свої зумій

Лише, їх взагалі шукати не треба

Прийдуть самі коли буде бажання, потреба

Тоді з'явиться степ, лан, стежина

І ти зрозумі��ш, що ти людина

[palaye]

Кохай, кохай, кохай, за небограй до нього лети

Люби ніжно і пристно, в спеку і заметіль

Не бійся давати коханню радість і біль

Запиши кожне почуття в різні зошити

Прийде і залишиться той хто подібний щастю

Тож і ти стань радістю для тих хто дарує

Турботу, лагідність, стань для них пристрастю

Стань тим, хто опорою для них слугує

Вона буде для тебе писати, твоє бажання для неї закон

Скажи що робити, вона може навіть вбити

Впіймає за хвіст зірку, із банку викраде мільйон

В твоїй голові вона буде слухати голоси

Робити тихіше їхній крик і скрегіт

Буде робити з них мальописи

І ти будеш чути тільки її шепіт

Буде любити усе до безтями

Казати, що ти прекрасна, завжди

Та слухати, слухати голосів плями

Не важливо це в день чи вночі

Не важливо, що це говорить

Руки,багатослівне мовчання, чи очі

Просто дай знак, подзвони опівночі

І буде знати що треба прийти

Тож кохай, кохай кохай

Вона не дасть тобі зійти з розуму

Ти це ти, тож вставай

І до свого кохання йди

[palaye]

Будь ласка поширюйте інформацію про УАД, міністерство освіти знущається над студентами

[palaye]

Спокій

Мереживні хмари спустилися з небес

Йди знайди зорі в пітьмі

Зимні руки торкаються душі

Все здригається, дибки встає

Ступай по холодній воді

Розтопи кригу в серці твердому

Відшукай тепло в прозорому льоді

Запали вогнище в ньому і йди

Дай побачити твої думки

Їх людяність, і жах потворний

Спогади про теплі світанки

Свій страх кричущий переломний

Не дивись на мене з болем і жалем

Не заслуговую їх, тому не треба

Резонуй в мені спокоєм, а не печалем

Поділись їдким, сірим димом

Якими пропахла твоя тривога

Викинь в мене цей острах текучий плином

Мереживні хмари спустилися з небес

Немає зорей, та чи потрібні ?

Душі наші до них подібні

Тут є ти , а разом з тобою і ми

[palaye]

Цікаво тут є контент з ВЗГ

[palaye]

Господи Дапамажи