its-crying-lightning

[its-crying-lightning]

Das Leben der Anderen

Ніжний та чуттєвий фільм. Не про любов і пристрасть, хоча і про це теж. Він про вибір, про самопожертву. Про те, що незнайома людина може зробити для тебе більше ніж хтось рідний.

Якщо стоїть вибір між своїм майбутнім та майбутнім того, кого кохаєш, який вибір зробити?

Чи можна пожертвувати життям людини, яка нічого не створила, щоб зберегти його людині, яка є творцем?

Мені сподобалося, що в фільмі дві основні лінії, що можна простежити зміни в поведінці героїв, їх трансформації. З письменника в дисидента, з музи в дружину, зі шпигуна в друга.

Прекрасне кіно.

[its-crying-lightning]

немає натхнення

тільки смуток

і очікування

[its-crying-lightning]

Серед людей до фіга конформістів.

А я вважала найбільшою конформісткою себе.

І ще, люди обманюють.

Ненавиджу це.

[its-crying-lightning]

jak skaleczysz się to robisz bliznę... jak skaleczy ktoś to robi dwie

[its-crying-lightning]

"Важливо не те, що інші зробили з нас; важливо те, що ми самі робимо з того, що інші зробили з нас"

Жан Поль Сартр

[its-crying-lightning]

to miłość <3

[its-crying-lightning]

всередині мене вдарила блискавка грім тисячами звуків розбив моє небо 

я втратила контроль над собою

слова розлетілись це почуття блаженного щастя

[its-crying-lightning]

трагічно_сумно

[its-crying-lightning]

Останнім часом лише так

[its-crying-lightning]

Ці хлопці з України, з Рівного. З Рівного. Коли вперше їх почула, важко було повірити, що вони українці. Неймовірна музика, одночасно літня, весела та гармонійна. Саме їхні кліпи я хочу бачити на музичних каналах, саме їхні пісні чути на радіостанціях, а не той ад, який крутять зараз. Чому така краса живе в підпіллі?

[its-crying-lightning]

《Під скляним ковпаком》Сильвія Плат

Надзвичайна книга.

І не тому, що на неї моляться усі феміністки, ні. Ця книга дуже реальна, тут правдива історія, історія повільного падіння на саме дно. Падіння під назвою депресія, і дна під назвою смерть.

Я не знаю, що написати про головну героїню крім того, що вона була хвора і кожен знайде в ній себе. Я прочитала багато рецензій, де люди винили Естер, в тому, що вона була занадто ніжною, занадто егоїстичною, або занадто слабкою. Але вона була просто людиною, звичайною дівчиною, яка хотіла любові та прийняття, а отримувала завищені сподівання від оточуючих. Але ми всі не виправдовуєм чужих сподівань, навіть своїх, ми всі не хочемо жити стереотипами і ми всі хоч раз отримували лавину негативу за "невідповідну" для когось поведінку. Та не всі з нас в змозі справитись з усі�� цим. Естер не змогла. І я часом теж не можу. Напади меланхолії, тривожності та с��раху вже давно, як частина мене. А ще незадоволення собою, зовнішністю, розумовими здібностями, і вічні порівняння з кимось.

Ми з Естер дуже схожі, і це лякає, бо вона не змогла, не стала здоровою, Сильвія Плат все ж вбила себе. Ця книга прекрасна ілюстрація сьогодення, всього того до чого призводить світ правил та стереотипів, де для кожного ще до народження написано сценарій життя.

Любові. Ось чого не було в Естер. В книзі не йдеться про любов, про те, як героїня хоче бути комусь потрібною, як хоче, щоб її любили просто так, а не за хороші оцінки чи поведінку. Але це читається між сторінками. Героїня не навчилась любити, ні себе, ні рідних, ні світ, бо ніхто її цього не навчив.

Це книга про страх, про депресію, про страшну самотність, які здатні позбавити життя.

[its-crying-lightning]

Діонісе, допоможи зробити правильний вибір!

[its-crying-lightning]

Чомусь так хочеться забутися. Алкоголь та музика не допомагають, книги не захоплюють, я тону у власній безпомічності та нелюбові. Мої псевдодепресивні напади, що це? Хто я?

Чомусь такі думки занадто часто в голові, і вдень, і вночі. Боротись з лінню та здійснювати мрії.

Я боюсь почати ...

[its-crying-lightning]

привіт, друже. щодня прокрастиную, впадаю в тупі думки і роздуми, без причин і наслідків.щодня обдумую себе та своє майбутнє, забагато самокопання і замало дій.

написані слова згорають на папері

несказані слова зникають у просторі

моїх молитов не чують святі

моїми гріхами змивають кров

тільки хто я для тебе?

тобі не цікаві мої душа та тіло

тобі не потрібні мої потаємні думки

ти навіть не хочеш зіграти зі мною

мій внутрішній шторм для тебе ніщо

благати прощення, просити кохання

ти навіть за дарма не хочеш мене

твоя байдужість для мене тортури,

я знаю, що ти вже забув про все.

[its-crying-lightning]

Про Каміллу

Холодна, закрита, ніжна, загадкова, одягнена в біле. За твоєю янгольською зовнішністю та елітарними манерами ховаються страшні секрети. Ти вивчаєш давньогрецьку, захоплюєшся англійською літературою, п'єш каву з вершками, бавишся вином та любиш прогулянки. В тебе закохані четверо єдиних друзів, ти не маєш подруг і ніколи не мала. Твоя з братом квартира стала для тебе маленькии світом вседозволеності. Твої знання дали тобі право йти проти моральних законів, любити чесно та на пов��у, робити заборонені речі та зачаровувати оточуючих. Ти вмієш справляти враження героїні книг вікторіанської епохи. Ти недоступна і водночас невинна. Шоколад та кава щоранку, Шопен та вино ввечері. Ти береш у полон і думки про тебе відбирають сон. Така чиста, але з руками по лікоть у крові. Ти навіюєш сум та меланхолію, і заставляєш відкрити в собі усі похоронені підсвідомістю почуття та бажання.

"Таємна історія"

[its-crying-lightning]

Ідол

[its-crying-lightning]

Прекрасна