agyagar

[agyagar]

Не розумію поки що робити з думкою, мабуть треба щось цікавеньке. Видалив тік ток нахуй й завантажив інсту (боже дєд). Тому можете малюнки зацінити

[agyagar]

Що за оновлення тамблеру, де мій рожевий 🙄🙄

[agyagar]

Зазвичай кажуть, що треба переживати стани, сильні емоції. Як переживати пустоту? (Всі ми знаємо як, врубай стрикало, сестро)

[agyagar]

Я декілька годин змушую себе сісти малювати. Мені здається я несвідомо почав думати, що нічого не вийде і просто прокрастиную. Боже допоможи

[agyagar]

Колись минулі тіні (чому фотографій моїх ніг так багато в галереї)

Привіт, укртумба. Обмін тінями?

[agyagar]

Окееей, коли тамблер перестане рандомно пройобувати мої пости? Це вже не викликає ніяких емоцій, просто переписувати не хочеться

[agyagar]

Учора був достатньо дивний день. Я зрозумів що краще не їсти на вулиці, бо стаю млямим й починаю жалітися на все що існує; Заради безкоштовної холодної кави я можу зробити все що завгодно; Мені не хотілося повертатися додому, тому я забив на автобуси й перся півтори години пішкою; Джозерс та містморн рятують, ето правда .

А. Ну ми ще в лисі загубилися, що очевидно вийти з нього мотивувала тільки безкоштовна кава

[agyagar]

Почуваю себе аізлецьки тривожно. Я не знаю куди себе діти, почав робити вправи на дихання й расплакався. Ватафак із хепенін, бро?

[agyagar]

[agyagar]

Ви би тільки знали, як давно я не пив зелений чай з медом. Так ще ухватив на смітнику пару нових чашек (окей, це був не зовсім смітник, але вони були безкоштовні!). Просто чудові. Я обожнюю чашки.

Й як ви бачит�� все ж зміг ухватити хартстопер й не отримати пізди, здається, хтось піде за останніми двома частинами

Будь ласка, зачекайте, в мене оргазм

Я щаслииииив, я розслабленииий, айм соу факін дайд енд ґей енд азмдбибибабібібцбкбпдиоиопоу (прочитати як: я серйозний чел)

[agyagar]

Берлога... (я вже другий день змушую себе тарілки віднести на кухню)

[agyagar]

Боже, чому я не можу змусити себе щось робити...

[agyagar]

[Про відривок, що мене вразив, з серіалу Дікінсон].

Розповім кратко з якомога меньшими спойлерами. Головна героїня Емілі хоче стати великою письменницею, але її батько, важлива шишка, вважає що жінкам не місце у вищих закладах освіти й в газетах, тому Емілі не може публікувати свої вірші. Але в цій серії вона підбігає до свого брата Остіна й просить щоб той взяв участь у конкурсі поезії зі своїм іменем, але з її віршом.

На наступний ранок приходить результат, в газеті було написано, що Остін виграв. Але увечері приходить батько до кімнати Емілі, й каже що вона тримає його за дурня. Він знав, що Остін не може написати такий вірш.

Мене максимально вибисив цей момент, бо як я розумію батьку сподобався вірш, як мінімум, але якщо його написала жінка це не припустимо. Він навіть написав йобане есе, про «місце жінок».

Емілі відповідає дещо слизьке й він вдаряє її по щоці з розмаху, і ось починається ця сцена.

Емілі на початку серії хотіла в цирк, що приїхав у місто, але батько не дозволив. Тому зараз вона ловить галюцинацію, де бере участь у виставі цирку.

Це брат Остін. Він каже, що на сцену виходить справжнє чудовисько — жінка поет!

Всі люди дивуються та сміються й невпевнено, оглядуючись, виходить Емілі.

Вона знімає щось на кшталт піджаку під яким ховаються малюнки з метеликами. З кожною секундою Емілі стає впевненіше, ніби приймає, що вона «чудовоисько». Чудовисько для суспільства той, хто відрізняється від нього. Дівчину завжди називали дивачкую і в цій сцені, вона ніби починає насолоджуватися цим й я в захваті!

Прийняти те, що ти можеш бути іншим і насолоджуватися цим, ще пак, я неймовірно ��ишаюся нею. (вона весь серіал не боїться бути собою і типу воу)

[agyagar]

Плакати через проблеми ❌❌❌

Розридатися бо не встиг до закриття бібліотеки, а тобі дохуя потрібен комікс про двох ґеїв 🌻🫧🥬❤️‍🩹🥰

[agyagar]

Я тут довго не з'являвся, але розповідаю останні новини:

Новий букетик.

Старий букетик і мій стіл.

Нова сорочка з аліку.

Хочу кофту як у чувака посередині (прям реально хочу).

На озері був.

Мої хлопчики.

А ще я умудрився завести ют��б ченнел (від слова член), почати дивитися прохо��ження нового фнафу, еее... Подивився 30 випусків битих байдиків (щось типу гумористичного шоу, я хз), зрозумів що моя менталка трималася тільки на них й пішов по другому колу.

Ще розйобуюся що фанфік не пишеться, я вже заїбався, гг такий безмотивоційне чмо, я не моду зрозуміти що йому треба і як сюжет повернути щоб воно прийшло тут куди треба о боже.

Сподіваюся мій стан якось нормалізується, я зрозумію що робити із життям та всіма іншими речами включаючи тамблер і всі будуть щасливі. Дякую за увагу.

[agyagar]

[на емоціях, не відредаговано]

Боже, я тільки зараз зрозумів, наскільки мені важко час від часу викладати свою творчість. Я реально ледь від думки не зловив панічку. Я звик що мені страшно, що я вважаю недостойним те що викладаю в тґ канал, це стало кров'ю в жилах, норма, абсолютно... Але я тільки зараз зрозумів, що занадто критичний до себе, чувак, це просто слова, це просто творчість, будь ласка досить себе загоняти в рамки у вигляді кількості символів. Я забув що творчість повинна приносити радість. Як це зробити... Як все блять змінити. Я ніколи не думав що критичний до себе, але я просто перестав цього помічати. У мене завжди були думки "працюй більше поки ніхто не бачить" ця схема перестала працювати. Як би яне старався я не получаю високі бали, хоча стараюся, коли інші ніби так легко їх получають (я не знецінюю старання інших, просто відчуваю себе жалюгідним на їх фоні, я не можу бути просто ок, так?) І так в усьому, так було в художці, так зараз в написанні текстів. Тільки з віршами такого не було... Я зараз розплачуся від напруги. Микола досить будь ласка, ти довбойоб кончений, все окей, просто зупинись... Легше легше легше...

Поки в мене панічний припадок, можете прочитати те, через що він почався:

(це типу телеґраф):

Йоу, я знову ввязався у якийсь марафон. Перший день про передання п'яти відчуттів та початок зі слів «Я пам'ятаю».

Памаґіте, куда я папал

.....

Я ще учора загнався через зовнішність і просто через все що тільки можна. Я не знаю що робити. Просто бути сильніше в чому проблема

[agyagar]

[чомусь цей пост називається так, хоч і не повинен. про різне]

Всім привіт, давненько не бачилися? Останній пост який я писав тамблер вирішив видалити нахуй, тому я трохи посумував й нічого не писав. Якщо без жартів, то просто нічого емоційного не стається, якось все сіро. Не те щоб погано, але оці «затишшя перед бурею» завжди тішать.

Я все ще не можу змусити себе твори писати не в блокноті. От знаєте, садишся ти за комп починаєш писати й стираєш, стираєш, стираєш. У мене постійно так, а ось в блокноті так не зробиш, пиши як є і голову не мороч, тому останні пів місяці я підсів на нього. Єдиний мінус, сука, яка ж морока це все переписувати, просто сидиш, бачиш помилки, й змушуєш не змінювати себе нічого, бо все одно не бачиш повної картини. Корочше аааа куди я попав, чесне слово. В блокноті я поки написав 21 сторінку фанфіка, в електронному формати це буде, можливо, трохи більше сьоми сторінок, але бля, а коли краще переписувати? В процесі? В кінці? А коли переписуєш відразу змінювати? А спочатку чиатати й виправляти моменти? А що якщо місця нема? Ватафак?

Думаю, з досвідом відповіді прийдуть самі, але яку ж я мороку сам собі створив.

Змушую себе вчити правила дорожнього руху, щоб здати на права. Ще, можливо, поступлю на психологію. Не в курсі...

Роботу треба шукати...

Завтра підемо зі знайомою в кіно на барбі (бачите які контрасти). Вона мені просто написала сьогодні «погнали?», а я кажу та окей...

[писав учора в якомусь парку, але там сука дорогу вирішили почати стелити, я ахуєл від шуму. але було гарно й комари кусали]

Записався на якісь курси по письменнецтву на тиждень, але це просто як практика. Просто цікаво в чомусь такому взяти участь, бо... Я не знаю, гірше від цього мені не стане й я получу якісь конструктивні коментарі щод�� хуйні що писатиму, можливо, щось зрозумію. Дивно те, що моя мати погодилася це оплатити, хоча я просто просив переказати гроші з укр карти, бо своєї я не маю, й типу кешом їй віддати. Вона чогось очікує від мене..? Але це не хвилює, просто дивує.

Дякую, якщо прочитали. Я просто змушую іноді розповідати як справи, та розписувати щось, бо є шанс закритися в собі й буду як нецікавий лошок (микола ти вже)