#хроніки_книголюба

[maks-bookman]

Василь Тибель "Бурштин"

Василь Тибель новий для мене автор. Його книга «Бурштин» виявилась неймовірно цікавою й приємно здивувала.

Сюжет книги поєднав у собі нашу сучасність й містику. Автор вміло переплітає поліські легенди давнини з сюжетом про копачів бурштину. Сподобалось, як письменник розкриває свій задум, розповідаючи читачу свою історію не тільки про наш час, а ще й про минуле, з якого ростуть всі корені проблем сьогодення.

Головні та другорядні персонажі вийшли живими, різноплановими. В мене було таке відчуття, що я особисто знайомий з деякими героями книги та деяких зустрічав у своєму житті. Люди в книзі прописані майстерно. В кожному персонажі є світлий бік, є темний бік, як і в кожній людині. Тому характери героїв вийшли складними.

Як на мене, то сюжет книги чимось нагадує «золоту лихоманку» дикого заходу. Такі ж самі пристрасті : жадоба наживи, гроші, стрільба, зрада, жадібність.

В книзі дві основних сюжетних лінії. Незаконний видобуток бурштину й містична частина про боротьбу з демоном чи духом болота. Але ці лінії мають свої відгалуження. Всі сюжетні лінії добре пропрацьовані, можливо хтось знайде якісь нестикування, але для всього сюжету це погоди не робить. Але якби не містична частина книги, вона б була звичайним бойовиком чи детективом. Магія сюжету додає книзі цікавості, загадковості. Магія згладжує всю бурштинову історію, додає колориту, барв.

Мені здається, що саме в містичній частині захований дух задуму про походження жадібності людей. Сюжет насичений драматизмом, але знайшлося місце й романтиці.

Для мене, бурштин сам по собі овіяний якоюсь таємницею, що тягнеться з глибокої давнини. Його властивості, краса тощо. Письменник ще більш додав загадковості своєю легендою.

Ще впало в око, нагромадження проблем героїв книги. Можливо автор десь таке бачив, але на мою думку в житті стільки не буває. Тут вийшов невеличкий перебір. Можливо я помиляюсь, можливо в мене таке враження, тому що я багато років не живу в Україні й не знаю всіх реалій.

Роман вийшов динамічним, гарним кіноекшеном з містичним складником. Ця жорстока реальність занурює читача по самі вуха. Було неймовірно цікаво читати цю історію.

Можна ще багато писати про цю книгу, але ліпше взяти та прочитати, щоб мати свою особисту думку.

 Дякую автору за цікаву пригоду.  Моя оцінка 10 з 10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 98%.

Сам у себе «вкрав» словосполучення.

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Василь_Тибель  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Володимир Лис« Стара холера»

Ця книга заціпила мене з перших сторінок. Коли закінчив читати я довго обмірковував, з чого все почалось. Але так не зміг визначити першоелемент зацікавленості.

Роман охопив мене цілком: сюжет, мова, гумор, головні герої. Й все це було одночасно. Я просто був оточений цією книгою.

Цього письменника я ще не читав. Багато чув, але все руки не доходили. Але й прийшов час познайомитися. Це був наш дебют: Книга Володимира Лиса й моє бажання познайомитися з новим для мене автором. Знайомство відбулося вдалим. Я закохався в стиль письменника, в його мову, в його розуміння життя. Сюжет : В цілому, ця книга про любов, про кохання. Для когось щасливе, для когось ні. Головні герої книги розповідають про своє вдале чи не вдале кохання, про свої почуття, про свій сум. Всі сюжетні лінії книги перетинаються, перемішуються, впливають одна на одну. Ця круговерть людських доль, протистояння двох світів, змушують задуматися над життям. Мова:  Мова просто неймовірна. Як мені здалося, мова тут грає одну з основних  ролей.  Яскраві діалектизми, різні слівця. Мова простих людей протистоїть мові «господарів життя». Й ти фізично відчуваєш негатив до тих персонажів що розмовляють бездушною мовою. А мова простих людей – це якісь несподіваний аромат, смак, душа. Кожне слово - це яскравий, барвистий мазок в загальну картину твору. Персонажі:  Дідусі – розбійники, це старі «мушкетери», які вже не можуть пиячити, як раніше, не можуть вершити свої подвиги, як раніше, жартувати. Але все одне продовжують збиратися за чаркою, за спогадами, за жартами. Й до них виникають добрі почуття, симпатія, усмішка. А коли вони вирішили одружити свого тихого друга, з одного боку було смішно, а з другого - відчуваєш якийсь смуток.

Ще одні цікаві персонажі це Ліза й Степан. Для них автор придумав іншу історію про Попелюшку. Коли Попелюшка не захотіла становитися принцесою й що з цього вийшло.

Ще в книзі є різні персонажі жінок. В кожної своя сумна історія життя, кохання. І ці жіночі долі дуже сильно допомагають розкрити сюжетні лінії, додати фарб, розкрити образи інших персонажів.

Негативні персонажі - це негативні персонажі. В справжньому житті завжди існують недобрі люди. Ця книга про життя, про людей, й в неї теж існують темні персонажі. Я думаю що вони підсилюють цю книгу, додають напруги та атмосфери.

Герої Володимира Лиса самі торують свої шляхи, самі відповідають за свої вчинки, за свій вибір.

Коли автор описую історії своїх героїв, він пише не лише про зовнішній світ, а й про внутрішній. Кожне слово робить героїв об'ємними, справжніми.

Гумор: містами грубий, містами тонкий, але природній й органічно вписаний в текст В цілому книга вийшла легка, містами смішна, чуттєва, цікава. Мені дуже сподобалась. Буду продовжувати знайомство з творчістю письменника. А яке враження залишилося у вас? Які книги письменника вам сподобались? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Самійло Кошич – козак-легенда

Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.»

Що можна сказати про цю книгу.

Вона (книга) бомбезна.

 Сюжет цікавий, захоплює с перших сторінок й не відпускає до кінця.

Автор вміло привертає увагу читача до життя та пригод славетного отамана Самійла Кошича. Ця людина була не тільки безстрашним та відважним козаком, захисником України, але ще й неймовірною людиною, яка могла вести за собою людей, яка мала непереконливу віру в себе, в бога, у своє призначення. Цікаво було читати про становлення Самійла Кошича як гетьмана.

Крім Самійла Кошича, автор описує інших славетних козаків. Вони були відданими своїй Батьківщині й готові були віддати своє життя в будь-який момент, аби захистити людей й країну. Автор показує нам справжній патріотизм наших предків.

Головні та другорядні персонажі мають свої характери, думки, свою суперсилу, особистість. Й все це робить книгу живою, наповненою якоюсь магією цікавості. Навіть негативні персонажі вийшли цікавими, об'ємними. Без них книга б втратила свою чарівність.

Ще сподобалось, що письменник зробив вставки зі стародавніх козацьких пісень та дум. Це теж додало книзі плюсів. Непогано промальована любовна лінія головного героя до дівчини Міли. Хоч кохання склалося складним та нещасливим, але в серці Самійло, вона зайняла особливе місце поряд з любов'ю до України.

Сподобалось, як автор описую морські походи козаків. Яскраві батальні сцени, різні хитромудрі військові хитрощі козаків тощо.

Книга наповнена важкими моментами з життя людей того часу. Набіги татар й турків, пограбування, рабство. Показана доля українських жінок у полоні.

Цей історично пригодницький роман я ніби дивився як захопливий, гостросюжетний фільм. Я уявляв собі життя козаків, тренування з військової справи, побудову Січи, походи й битви. Поринав у давню історію козацької України.

Книга читається на одному подихові, мова легка, чудові діалоги, легкий гумор.

Книга мені прийшлася до смаку. Більше б таких книг! Завдяки таким книгам, письменники привертають увагу до української історії, її героїв, про яких люди чи не знають, чи не пам’ятають.

А коли у людей не має минулого, в них не буде й майбутнього.

Але �� мінуси. Книга швидко закінчилася. Хотілося ще читати й читати. Хотілося більше взнати про життя Кошича у полоні, та й після повернення. Можливо автор напише ще одну книгу про Самійла.

Буду й далі знайомитися з творчістю автора. Вже купив ще 2 книги. Моя оцінка 10 із 10

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

***********************************************************************Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

***********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиц��ї українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти всю ту «політику партії», весь той про��кт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Книга о жахливих сторінках історії України

Василь Барка «Жовтий князь»

Жахлива історія та чудова книга. Книга, яку варто прочитати кожному. Книга, яка є жахливою історією країни. Але цю історію треба знати.

Книга надзвичайно сильна в емоційному плані. Це історія однієї родини, але водночас, це історія мільйонів загублених селян, українців. Це історія про життя «до» та «після». Голодомор - жахливе слово. Де хто ставиться до цього, як до вигадки української влади. Й це мені нагадує Холокост, та тих хто каже що це вигадка євреїв.

Але книга доводить, що це не вигадка, а реальна подія. Подія, яка була спланована радянською владою та приведена в дію.

Закон про колоски, канібалізм, розкуркулення міфічних кулаків, страждання народу, страшні випробування, які випали на долю українському селянству. Пошук їжі для людей становиться змістом життя.

В романі зображена наруга над людьми, безглузда жорстокість радянської влади. Автор показує нам зрадників українського народу, катів, які захопили владу. Але навіть у ті страшні часи ми бачимо людяність.

Ця книга розставляє все по своїх місцях. Злочини проти людей, геноцид українського народу. Покарання за бажання волі та свободи. Це роман про віру і про прощення, про мужність та силу. Цей роман - концентрація жахливих історій «радянського миру».

Коли діти виглядають як старі. Коли люди чорні від голоду. Коли люди їдять один одного. Це книга про радянський млин на якому перемелювали свободу, життя, душі, долі українського народу.

Тема голодомору важка тема. Але вона важлива для розуміння того, що коїться зараз в Україні. Знову країну хочуть знищити. Жахливі факти занурюють у стан жаху, безвиході. Ці факти давлять на читача, перевертає мозок. Від цих фактів волоси встають дибом, важко дихати. Сльози навертаються на очі. Описи вражають своєю реалістичністю.

Книга читається дуже важко. Але вона захоплює з перших сторінок та тримає у напрузі до кінця. І ще ця книга залишає незагоєну рану в душі. Мова книги додає напруги, якоїсь атмосферності. Кожне слово сповнене смутку, болю.

Мені здається що це найстрашніша книжка в українській літературі. Книга без прикрас. Ця книга - один суцільний біль. Я б сказав що ця книга урок для нас всіх, урок який вчить цінувати день сьогоднішній. Цінувати історію країни, за яку було покладено мільйони душ.

А яке враження залишилося у вас ? Які почуття? Пишіть у коментарях.

***************************************************************

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Люко Дашвар «Рай.центр»

Моє знайомство з сучасною письменницею Люко Дашвар почалося з книги «Село не люди»

Сьогодні я поділюся відгуком на другу книгу цієї письменниці «Рай.центр»

Книгу я обрав винятково з багатьох. Й мій вибір виявився правильним. Книга вразила, здивувала, зах��пила.

Ця книга, як на мене, вийшла дивовижна. Сучасність вміло поєднана з легкою містикою, з соціальними проблемами, з історіями простих й не простих людей.

Книгу я проковтнув за день, а це є високім рівнем талановитості автора, якій вміє захопити увагу читача.

За сюжетом книга розповідає про трьох друзів, про їх знайомство, про народження дружби, про життя-буття. Головні герої мешкають у 27-метровому «космосі», там вони мріють про досягнення, про успіх, про любов, про найкраще життя.

Вони навчаються, закохуються, зустрічають на своєму шляху різних людей. Інколи хороших, а інколи не дуже. Вони вимушені приймати нелегкі рішення. Але це життя, й дуже важко робити вибір правильно.

Образ головної героїні Люби вийшов світлим, добрим. Ця дівчина завжди має надію на краще. Вірить у світлий бік життя. ЇЇ девіз -"З посмішкою по життю". З нею 27 метровий «космос» розширюється до неймовірних розмірів. Перетворюється на іншій всесвіт, в якому все буде гарно та й правильно.

Макар і Гоцик, дві протилежності. Але це їх й притягує. Це основа їхньої дружби та взаємовідносин. Вони теж мріють про світле майбутнє. Вони теж люблять свій «космос», в якому вони почувають себе захищеними.

Але є й ще одна сюжетна лінія магічного реалізму. Історія про козаків із потойбіччя в нашому світі. Але ці містичні герої відіграють важливу роль у сюжеті всієї книги.

Сподобалось, як Дашвар описує сучасну Україну, хоч і є в країні багато «жирних» громадян, але є і надія на краще. Мені здалося що в цій книзі не має нічого зайвого. Авторка дуже гармонійно розповідає нам свою історію.

Поринаєш у сюжет, маєш надію на гарну кінцівку, хоч сюжетні лінії мають як позитивні, так й негативні сплески. Авторка рубає правду ліворуч та праворуч. Політика, кохання, дружба, багаті та бідні. Кожен герой має своє призначення, свою роль в книзі.

Авторка вміло балансувала на межі реальності та потойбіччя. Яскраво та цікаво вела сюжетні лінії до самого фіналу. Кінцівка все розставляє на свої місця, але перевертає всю історію. А ще дуже гарна мова, яка наділяє книгу таємничою силою.

Мені книга сподобалась. Моя оцінка 9 із 10

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть в коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

На днях закінчив читати дуже живу, дуже життєву книгу.

В основу цієї книги реальні події, які відбувалися з автором, він же та головний герой. Ця книга про армію, про війну, про жорстоку реальність., про життя.

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

Для мене це унікальна книга. Вона написана живою мовою. Дуже гарно та правдиво. Перша частина, яка розповідає про армію 2014 року.

Сюжет книги – це автобіографія автора. Становлення солдата, який пішов до армії за власним бажанням на контрактну службу. Становлення солдата, який прагнув служити країні, але він не знав, що армія про яку він мріяв не існує. А існує друга армія, де панує байдужість, пияцтво, хабарництво, крадіжка тощо. Театр абсурду та маразму. Але навіть у такій армії бувають нормальні люди. Люди, які як й головний герой мріяли про службу країні та робили все що можна було зробити у тих обставинах.

Я сам служив 8 років й те що автор описував дуже знайомо. Я просто плив по спогадах, але в той час, що я служив було менш таких забобонів. Але вони були.

Друга частина - це війна. Війна на Сході України. Й ця частина жахлива. Ця частина бере за живе. Атмосфера книга зашкалює.

Занурюючись  у життя головного героя, відчуваєш цю книгу душею. Ти ніби тінь ходиш поряд з головним героєм, переживаєш з ним, співчуваєш, даєш хабарі, прагнеш щось змінити, чомусь навчитися. Але коли герою становиться байдуже, ти також відчуваєш це. Ти разом з ним воюєш,   бачиш смерть.

Пекло війни. Жорстока правда, яку автор розповідає на сторінках своєї книги. Його ставлення до подій, до війни. Й це не просто військова проза реальних подій. Це життєва філософія, думки, порівняння. Це прийняття та спроба зрозуміти події, які відбуваються. Спроба зрозуміти людей, які стали по різні боки цих подій.

Спроба усвідомити що трапилось та чому. Де проходить межа. Ще можна сказати що ця книга про людину та людей. Про наслідки дії та вибір. Про честь та безчестя, про зраду та любов до країни. Про біль та кохання. Про життя.

І як мені здалося - ця книга порятунок для самого автора. Виплеск того що наболіло, виплеск напруги, виплеск того, що пам'ять тримає у полоні. Це крик душі. Це боротьба з самим собою. Війна у середині душі.

В мене книга викликала багато емоцій. Книга читається дуже легко, вона захоплює. Хотілося читати ще й ще. Ця книга глибоко запала у душу.

А яке враження залишилося у вас після прочитання цієї книги? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Роман Фещак. Прозаїк, трохи філософ і чудовий поет

Коли я зайшов на сторінку автора, то побачив багато оповідань. За звичай я обираю оповідання навмання (за назвою чи палітуркою). У Романа на сторінці було важко вибрати перше оповідання. Всі палітурки притягували погляд, назви теж привертали увагу.

Врешті-решт, зупинив свій вибір на «Відьма з Конотопа». З цього оповідання й розпочалось моє знайомство з творчістю автора.

Сторінка автора на Аркуші:

«Відьма з Конотопа»

Це оповідання про сучасну війну з пацаками, точніше про один з випадків на цій війні. Головна героїня — відьма, яка витягує з потойбіччя смертельно поранених воїнів та допомагає ЗСУ. Автор в сюжеті поєднав сучасну реальність і магію. Історія вийшла щемлива та дуже атмосферна. Як на мене, то містика у цьому творі посилює сюжет і створює необхідну атмосферу.

Ця історія про те, що на захист країни стали не лише професійні військові та звичайні цивільні, яким не байдужа Україна, а ще й люди з надздібностями. У кожної такої людини свій особливий дар і вони використовують його в окремих випадках, коли всі інші спроби щось змінити чи виправити марні. Невелика за обсягом історія розкриває всю силу українців на прикладі молодої відьми. Мені історія сподобалася. «Пастух і поводир»

Ще одна містична історія про життя, смерть, помсту та знову життя. Оповідання теж невеличке, але автор вміло намалював у цій історії цікавий всесвіт. Всесвіт, де існують стародавні боги, де проведена незрима межа між життям та смертю. Твір вийшов емоційним. Мені він нагадує якусь легенду чи переказ про волю богів і вибір людини. Фінал сподобався. Можливо, автор продовжить цю історію. «День переродження та його наслідки» Ця історія теж про магію. Лайтова оповідка про некромантів. Написано так яскраво, що я ніби фільм подивився із «Поттеріани». Гумор, який додав автор на початку оповідання, дуже органічно ліг на весь сюжет. Спочатку було весело, але потім все набуло гостроти. Історія нагадала мені сімейку Адамсів, але автор знову намалював свій особистий всесвіт родини Корвусів. Оповідання захоплює та тримає у напрузі від початку й до кінця. «Темні шістки»

Невеличка збірка жахів, містики та трилера. В неї поки що входить 4 твори. Оповідання варті уваги. Кожне розповідає одну жахливу історію з життя незвичного антигероя. Написано цікаво, моторошно, зі смаком до жанру. Сподобалося, що кожна історія насичена темрявою, яка поглинає увагу читача. «Босорка. Відшукати себе поміж тисячі "Я"» Це оповідання, як на мене, написано у жанрі містичного реалізму. А ще я побачив у творі боротьбу, яку веде людина всередині себе. Боротьбу з темною стороною внутрішнього «Я». Демон, як символ темряви у людині. Босорка, як провідник (психолог). Мені дуже подобаються такі оповідання. про білих відьом, травниць, мольфарів тощо. Оповідання вийшло цікавим й атмосферним, особливо друга половина. Автор вміло збудував напружений сюжет і коли читаєш його, то не тільки співчуваєш головному герою, не тільки переживаєш за світло, а ще й намагаєшся зрозуміти себе, відшукати своїх демонів. «Мініатюри з-під мого пера» Це теж збірка коротеньких текстів. Сучасна проза філософського напрямку. Поки ще невеличка збірка пропонує читачу роздуми автора різної тематики. Думки автора, його погляди, світосприйняття. У цих творах автор розкриває себе, своє серце та душу. Висвітлює свої спостереження за життям, за людьми. «Солом'яні оповідки» Оригінальна збірка оповідань-переробок написаних за правилами гри «літературна маска». На уривок твору якогось відомого автора пишеться інша версія подій в різних жанрах. Мені сподобалось. Автор не просто гарно переробив сюжети, а вніс в них свою маленьку фішку — солом’яний капелюх, який ненав’язливо й органічно з’являється у кожному тексті. Переробки вийшли неймовірними. Якби ж це були не уривки, а повноцінні тексти переробок. «Кайдашева сім'я» в обліку піратів, «Джейн Ейр" у готичному стилі з присмаком містики, "Хіба ревуть воли, як ясла повні" — ��аукова фантастика у стилі термінатора та інше. Всі ці переробки об’єднує один персонаж — солом'яний бичок, оскільки саме під маскою цього казкового персонажа грав Роман і, між іншим, переміг. «Незалежна» Це оповідання написане у жанрі фентезі. У ньому розповідається про цікавий всесвіт, у якому почалася війна одних тубільців проти інших. Початок твору миттєво притягує увагу читача. Світ різних істот, світ яскравий, світ зі своїми законами та традиціями.

Сподобалось, як автор описав битву з ворогом. Можливо, забагато розмов, думок, рішень, але, як на мене, це тільки в кіно можна все описати однією картинкою. Письменник розкрив битву з багатьох сторін. Акцентуючи на різних подіях у протистоянні, на різних персонажах, в автора вийшов об’ємний бій. Тут тобі й лучники, й повітряні та наземні зіткнення, чаклуни, магія, природні стихії тощо. Фінал оповідання теж порадував. Сильно та стильно. Задум удався.

«Маска Бога»   Оповідання в стилі шпигунських трилерів про одне із розслідувань СБУ з присмаком містики.

Мені сподобалась ідея твору: агенти пацаків у церкві, гіпноз, спроба масового вбивства українців. Автор гарно обіграв сюжет щодо протистояння спецслужб, навіть коли ворог майже виграв партію, один маленький гвинтик, маленький штрих, й вся операція масового вбивства руйнується. Я б із задоволенням продовжив читання таких оповідань про важку працю СБУ. Могла б вийти чудова й цікава серія.

«Повстаньте!»

Містичне оповідання про нашу сучасність. Дуже сподобався головний герой оповідання, мольфар. Вольова людина, в минулому військовий лікар, який ціною власного життя вирішив покарати пацаків. Помста за його загиблих сина та онука, всіх тих, хто загинув від рук загарбників. У Романа вийшов невеличкий зомбі-апокаліпсис, з перевтіленням душ, містичними обрядами та стародавніми богами. Мені подобається читати про стародавніх, справжніх богів. Якщо знаходжу якусь книгу про цих неймовірних, могутніх істот, то поки не прочитаю, не заспокоююсь.

На жаль, автор тільки згадав цих персонажів. Можливо, напише ще щось цікаве про них.

«Пані у темному плащі»

Зовсім коротенька оповідка, чи скоріше замальовка, але не менш цікава за інші оповідання Романа. Ця історія про пані Безсмертну Ідею, яка приходить до обраних. Але не кожен обраний може порозумітися з нею. Філософські думки автора дуже цікаві. Не міг згадати що ж мені нагадує цей текст, який символізм несе. І якось блискавкою пронеслося у голові : рівновага, баланс, на кшталт Інь-Янь, синя та червона пігулка Морфеуса.

«Знайома незнайомка»

Ще одне потужне оповідання. Але цього разу про Музу, яка приходить ночами до тих, хто хоче допомагати країні боротися з пацаками, але не може через фізичні вади. Проте є інші шляхи боротьби. Це оповідання запам’ятовується своїм закінченням. Віршем, який нашептала Муза у ночі. Пробач, Вкраїно, що не плачу, бо очі висохли мої, та серденько болить як бачу сплюндровані міста твої.

Пробач, лебідко, рідна нене, не маю більше сил тужить, та знай, що я заради тебе готовий до кінця творить.

Пробач, матусю, рідний краю, не можу тілом боронить, тому в поезії благаю народ Вкраїнський захистить.

О Господи, свята Маріє, Вкраїнську землю бережіть, зішліть з небес дощі надії, ангеликів своїх пришліть.

І разом станемо до бою й дамо ми відсіч ворогам! Моя країно, я з тобою, на зло всім путінським чортам. «Один день з майбутнього»

Фантастичне оповідання про недалеке майбутнє України після перемоги у війні. Що можна сказати про фантастичне бачення автора. Я б хотів жити у такій країні, я бажаю Україні досягнути такого рівня, як описав автор. Я багато читав фантастичних оповідань про майбутнє, але це оповідання відрізняється не тільки цікавими винаходами, а й можливим втіленням ідей в суспільство. Оповідання не має якогось ефекту «вау», воно повільне, можливо, меланхолійне, без динаміки, але, може, воно цим і цікаве та привертає увагу. Солодка утопія.

Роман порушив питання незрячих людей та їх адаптації у суспільстві. Ще прийшла думка, що це оповідання радше схоже на ескіз, якусь пробу чи ідею до більшого оповідання, яке задумав автор. Така собі пілотна замальовка.

А ще мені сподобались «Казколови», «Шоколадний миколайко», «Біль хоче, щоб його відчували», «Полум'яна фея». Прочитавши усі ці оповідання, можна сказати, що автор дійсно цікаво пише. Він вміло маніпулює сюжетними лініями, додає містичні вкраплення. Непогано розбирається у психології людей, має гарну уяву та вміє втримати увагу читача. Як говорить сам Роман: «Пишу у найрізноманітніших жанрах. Від казок і філософських текстів до жахастиків і витонченої еротики».

А ще він пише чудові вірші, але це вже зовсім інша історія. «Не мовчи. Розкажи, що хоче серце! Не мовчи. Не стискай його, хай б'ється.»

А ви читали щось з творчості  Романа?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

# #Хроніки_Книголюба  #Роман_Фещак  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Павло Дерев’янко «Аркан вовків»

Про цю книгу я чув багато позитивних відгуків, але я вже мав справу з книгами які мені не сподобались, хоча відгуки були гарні.

Коли почав читати цей шедевр, зрозумів, що відгуки не дарма позитивні. Я насолоджувався історією, яку розповів автор. Я розтягував задоволення, але на жаль книга закінчилась.

Книга сподобалась неймовірно. Ця книга, справжній полон. Вир, що засмоктує тебе, колодязь в якому ти тонеш. Щось я розійшовся.

Я обожнюю читати фантастику та фентезі. Й ця книга, чудовий зразок якісної літератури у жанрі героїчного фентезі. В книги є все, що потрібно, щоб захопити читача: міфологія, альтернативна історія, елементи шпигунських детективів, пригоди, кохання, містика. А ще дрібка стимпанку.

Автор створив новий всесвіт альтернативної України. Держава отримала статус незалежної й вільної. Але вороги скрізь, небезпека усюди. Боронити країну пліч - о- пліч встають Січове військо й Сірий Орден.

Сірий Орден - орден характерників, орден перевертнів, містичний орден пов'язаний з потойбіччям. Орден проклятих.

Автор вміло веде читача через карколомні пригоди головних героїв. Сюжетні ходи цікаві й атмосферні. Ще й психологічне навантаження у вигляді шпигунських пристрастей, та містики.

Павло Дерев’янко провів колосальну роботу для створення цього всесвіту, головних героїв та містичних родзинок. Гарна, жива мова. Вона створює атмосферу, деталізацію локацій, антураж.

Сподобалось, як автор придумав «козацький телеграф». В найкращих традиціях фантастичних оповідань. Припало до душі, що це цілком українське фентезі не тільки тому, що його написав український автор, українською мовою, а тому, що дух книги український. Задум, герої, свої, рідні. Навіть нечиста сила, теж українська.

Справило враження, як роман починається в одному жанрі (темне фентезі) потім плавно перетікає в шпигунський детектив з містикою, коханням, пригодами, але не втрачаючи атмосфери темного фентезі.

Деякими деталями та подробицями автор додає об’єму всій історії, робить її якоюсь справжньою, хочеться вірити, що можливо щось таке й було колись. Неймовірний головний персонаж. Характерник Северин, персонаж складний, справжній. Це досягається коштом його характеру. В нього є недоліки, слабкості. Але й геройський стрижень теж присутній.

Порушені питання домашнього насильства, волі, дружби, вірності, довіри, свободи, тощо. Чудовий гумор теж додає книзі плюсів.

Можна ще довго розповідати про роман, сюжет, героїв. Шукати натяки на інші книги та недоліки. А можна взяти в руки «Аркан вовків»  й насолодитися читанням.

Книга вийшла ду��е колоритна, соковита. Чекатиму нової зустрічі з героями. Моя оцінка 10 з 10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Павло_Дерев’янко  #відгукнакнигу  #українські_письменники   #українське_фентезі

[maks-bookman]

Макс Кідрук «Доки світло не згасне назавжди»

Нарешті прочитав цю книгу. Як завжди у Кідрука, вийшло віртуозно та фантастично.

Гостросюжетна історія, неймовірна атмосфера, й родзинка Кідрука, детальність.

Автор намалював сюжет, який захоплює з самого початку й не відпускає до останньої сторінки, тримає у напрузі. Похмура атмосфера книги пронизує весь сюжет, й мені здалося, що він навіть виходить за кордони книги й огортає читача.

Сюжет тонкий й драматичний, та знову про сни. Події розвиваються виток за витком. Реальність перетинається з нереальністю, все закручується й затягує читача.

Сама ідея снів мені сподобалась. Можливість міняти справжню реальність у сні, тим самим налагоджувати своє зіпсоване життя. Це ніби подорож у часі, але завжди є побічні ефекти таких змін. Нова реальність теж несе в собі несподіванки.

Як завжди, Макс Кідрук дуже детально все прораховує, описує, розповідає. Це додає сюжету реалізму, правдивості тощо. Інформація про сни й мозок були пізнавальними. Автор вміло підбирає слова для описів.

Герої книги, як завжди у письменника вийшли живими, об’ємними, з реальними характерами, справжніми до останньої волосини на голові.

Щодо головної героїні, то мені сподобалось, як автор поступово розкривав свій персонаж.

 Іноді вона дратувала своєю поведінкою, але в тому, мабуть, і є фішка героїні. Вона школярка, підліток, імпульсивна. Рідко, коли підлітки будуть поводитися правильно. А якщо опинитися у тих обставинах, у яких опинилась головна героїня, то у кожного «дах» може поїхати.

 Неймовірні збіги, проблеми, які накочують, як штормові хвилі, та які породжують нові проблеми. Все це звалилося на плечі дівчини. Її життя летить ��кереберть. Тому її поведінка цілком зрозуміла. Автор вміло це передав. Ще автор порушив питання дітей та батьків, стосунків між підлітками, стосунків у сім’ї. Це завжди актуально.

Від книги отримуєш задоволення, чимось вона нагадує сюжети Кінга. Макс Кідрук ще раз нагадав про людей, які набагато щасливі, коли йдуть власним шляхом по життю, ніж ті, хто змирився з буденністю. Кінцівка книги теж несподівана. Умовна й оптимістична.

 Та й питання в мене виникло, а можливо не тільки в мене. А що, якщо існують люди, які можуть змінювати нашу реальність у снах? Скільки вигадки у книзі, а скільки правди?

Це науково-фантастичний роман, соціальна драма з елементами містики чи щось інше? Можливо гарно прихована правда про усвідомлені сновидіння з можливістю зміни реальності?

Кідрук знову ввів мене у стан водоспаду питань. Теорія змови? Наш світ повен таємниць.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram,  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Макс_Кідрук #відгукнакнигу  #українські_письменники #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Катерина Колесник, письменниця, яка пише про Марс та сучасне життя з присмаком містики

Катерина Колесник неймовірна авторка коротких оповідань, в які вона вкладає не тільки свою майстерність, як письменниці, а ще й частинку душі. Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/2779

"Борщ по-марсіанські" Цікаве фантастичне оповідання про марсіанина, який знайомився з українцями. Написано з гумором. П��сміявся від душі. Сподобалось те, що навіть у такому маленькому, кумедному оповіданні, авторка не забуває про Україну та про борщ. Страва, яка стала об’єктом поклоніння у прибульців.

"Еноя" Це фантастичне оповідання про Марс. Історія захоплює з першої сторінки. Події розвиваються швидко. Але на жаль історія в процесі написання. "Дорога до дому." Фантастичне оповідання про дітей у космосі, які летять на Землю, в Україну, додому. Історія трохи наївна, але насичена світлом, життям, добром. Неймовірна атмосфера оповідання й приємний фінал. "Некромант на пів ставки" Містичне оповідання про кохання. Написано цікаво, теж з гумором. Сподобалось, як авторка обіграла ситуацію з головними героями.

"Перша мавка" Це історія кохання дівчини й чугайстра. У цьому оповіданні авторка розповідає про долі двох закоханих. Історія сумна. Але авторка розповідає її так, що хочеться вірити, що все буде добре. Оповідання ще у процесі написання.

"У тіні мальв" Містична історія про дітей, які знайшли спосіб розмовляти з померлою матір’ю. Твір вийшов теплим, й щемливим.

"Аманда" Фантастичне оповідання про роботів, але зі свідомістю людей. Історія вийшла зворушлива. Сподобалась, як авторка подала особисте зростання станції Аманда. Як поступово пробуджувалась людська частина. Порушені питання людських почуттів на фоні техно розвитку. "Вогник" Ще одне містичне оповідання, в якому головний герой, кіт. Але не простий, а з чарівною силою спасати людей від смерті. Неймовірно щемлива історія про самопожертву, кохання, про війну, про втрати. Але авторка вирішила н�� просто намалювати сумну історію, а сумну історію з чудовим завершенням. Вона порушила питання любові до тварин. Любові, яка має силу повертати загиблих. "Дракон Митрик" Цікава історія сучасної війни через призму фентезійного сюжету. Головні персонажі Дракони. Історія хоч й в процесі написання, але мені дуже сподобалась. Особливо задум авторки розповісти про війну таким чином. Твір поки ще в процесі написання. "Буран" Сучасна проза про життя людей під час війни. Щемка історія. Написано так, що пробирає до кісток.

"Надія" Ще одна щемлива історія про маленьку дівчинку, яка чекала татко з війни. Світла, добра історія. Неймовірно болюче написано, до сліз.

"По совісті" Сучасна проза. Оповідання, яке порушує питання одностатевих шлюбів та рівноправності у суспільстві. Історія сумна й водночас з гарним фіналом.

А ще були «Волошковий дракон»,»Біла сукня», «Кохаю тебе. К.»,« Морська тиша», «Під завалами», «Булочки з маком» У підсумку в мене вийшла цікава картина. Авторка чудово пише сучасну прозу й фантастичні оповідання. Вміло передає емоції: біль, смуток, тугу, зневіру, тривогу, відчай тощо.

Всі оповідання хоч й короткі, але настільки щирі й справжні, що нервова система на межі, а сльози застилають очі. Особливо це відноситься щодо історій про війну. Ці оповідання б’ють у саме серце та душу. Ти співчуваєш героям й люто ненавидиш пацаків не тільки за те що вони принесли з собою, а ще за те, що вони існують взагалі.

Й ще у всіх оповіданнях відчувається надія на майбутнє, на гепі енд.

Дуже радий, що ще один автор з Аркуша став моїм читацьким вогником. Чекатиму на продовження незакінчених оповідань.

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

# #Хроніки_Книголюба  #Катерина_Колесник  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Читацький підсумок за листопад 2024

#читацький_підсумок  #ХронікиКниголюба

Листопад

За планом в мене було  10 книжок нових та вже знайомих авторів, які я хотів прочитати в першу чергу. Прочитав все заплановане.

 Листопад видався  насиченим. Підкорив 7 товстунців ( 500 + сторінок)  +1 (464 стор.)

 1.Всього прочитав та прослухав 23 книги.

18-10*10

1. Тетяна Малярчук «Згори вниз»                                                          7*10

2. Марек Краєвський « Кінець світу в Бреслау»                                    7*10

3. Едварт Ештон « Міккі 7»                                                                     7*10

4. Маріо Варгас Ліоса «Хто вбив Паломіно Молеро?»                  ��             7*10

5. Гурницькая. «Мелодія кави у тональності сподівання»                   8*10

6. Восковнюк Єлізавета «Хроніки загублених душ. Шлях Давида»       10*10

7.Ярослава. Дегтяренко «Останній володар»                                     10*10

8.Володимир  Малик «Чумацький шлях»                                             10*10

9. Юрій Смолич « Мир хатам,війна палацам»                                     10*10

10. Moonrise Darkness «Збірка оповідань» -автор Аркушу                  10*10

11. Дар’я Гребельник «Збірка оповідань» -автор Аркушу                   10*10

12. Майн Рід «Вершник без голови»                                                     10*10

13. Сергій Оратовський «Замок Янгола»                                              10*10

14.Террі Гудкайнд «Борги предків»                                                       10*10

15. Террі Гудкайнд «Перше правило чарівника»                                  10*10

16.  Лора Підгірна «Печатка святої Маргарити»                                   10*10

17. Стівен Кінг « 11.22.63»                                                                      10*10

18. Світлана Талан «Зорі, що купаються у річці»                                 10*10

19. Едгар Берроуз « Принцеса Марса»                                                 10*10

20. Кліффорд Сімак ( Саймак)  «Резервація гоблінів»                                   10*10

21. Віктор Тимчук « Без дозволу на розслідування»                                       10*10

22. Віктор Тимчук « Знайти і затримати»                                                         10*10

23.Крістофер Паоліні «Ерагон»                                                                         10*10

2. Нових для мене авторів було 10. ( 6 українських )

3.Вразили:

 *Восковнюк Єлізавета «Хроніки загублених душ. Шлях Давида»

 *Володимир  Малик «Чумацький шлях»,

* Дар’я Гребельник «Збірка оповідань»

4.  Дуже сподобались : 

*Світлана Талан «Зорі, що купаються у річці»

*Сергій Оратовський «Замок Янгола»

*Лора Підгірна «Печатка святої Маргарити»

* Moonrise Darkness «Збірка оповідань»

*Стівен Кінг « 11.22.63»

*Юрій Смолич « Мир хатам,війна палацам»

*Віктор Тимчук « Без дозволу на розслідування»

*Крістофер Паоліні «Ерагон»

*Ярослава. Дегтяренко «Останній володар»

*Майн Рід «Вершник без голови»

*Террі Гудкайнд «Перше правило чарівника»

*Едгар Берроуз « Принцеса Марса»

*Кліффорд Сімак ( Саймак)  «Резервація гоблінів»

5. Книги які залишили подвійні відчуття:

  *Тетяна Малярчук «Згори вниз»

  *Марек Краєвський « Кінець світу в Бреслау»

6. Розчарувань не було.

7. Написав 3 відгука   на книги:

* Дар’я Гребельник «Збірка оповідань»

* Moonrise Darkness «Збірка оповідань»

*Восковнюк Єлізавета «Хроніки загублених душ. Шлях Давида»

8.  Нові придбання:

 * Лора Підгірна «Таємниця святого Флоріана»

 * Лора Підгірна «Вежа Міневри»

 *Робберто Річчи «Червонгий Арлекін-3»

 *Робберто Річчи «Червонгий Арлекін-4»

 *Робберто Річчи «Червонгий Арлекін-5»

 *Юліана Нестерович «Казка про Червоного Змія»

 *Елія Барсело «світ Ярека»

 *К.С. Пакат «Темне сходження»

9. Книги місяця

* Дар’я Гребельник «Збірка оповідань»

*Восковнюк Єлізавета «Хроніки загублених душ. Шлях Давида»

[maks-bookman]

Сучасна проза Moonrise Darkness

Ще одна цікава авторка з платформи «Аркуш» на псевдо Moonrise Darkness.

Сторінка авторки https://arkush.net/user/26

Перше оповідання, яке привернуло мою увагу це «Вершниці апокаліпсису для конспіратора»

По – перше, назва твору вже пропонує щось карколомне й розпалює уяву. По – друге, передмова, яка вибиває читача з колії. (Ця книга може виявитися нещадною газонокосаркою для ніжних фіалок, гарденій, орхідей і решти вразливих представників письменницької флори….) І це тільки почато�� передмови.

По - третє, перша локація твору колонія для неповнолітніх злочинців. А потім починається найцікавіше. Справжнє життя, «звичайних» людей, які вважають себе неперевершеними письменниками. Написано оригінально, з вкрапленням гумору та сатири.

Прикольні головні персонажі, живі не шаблонні. Відчувається потужна робота авторки, щодо характерів  персонажів.

Одна з героїнь, яка не щаслива у житті й коханні. Але їй здається що все добре. Згадки про чоловіка тирана. Її розривають «демони» правильного й неправильного життя.

Головний герой, теж« незвичайна» людина. Він вважає себе великим письменником, який пише шедевр, що поставить світ на коліна. Але насправді, він копійчана, дрібна, ні на що не гідна людина. Живе коштом дружини, яку ненавидить й при будь-якій нагоді принижує.

Ще один цікавий персонаж, це дівчина, яка видає себе за відьму, що має досвід роботи з чакрами, комічною енергією тощо. Обман довірливих клієнтів поставлений на потік. Поміж торгівлею ритуалів, вона займається письменництвом любовних романів.

Жінка бізнесмена, теж письменниця любовних романів, яка живе на утриманні чоловіка. Весь свій час вона витрачає на різні процедури, для покращення вигляду та написання книжок.

Школярка останніх класів, теж цікава особа й теж письменниця любовного фентезі. Мріє вийти заміж за багатого чоловіка, який забезпечить їй безтурботне життя. Її еротичні фантазії не дають спокою, сюжети нових книг фонтанують, але потуги марні.

Кожен з цих героїв вважає себе письменником від бога, а всіх інших, графоманами.

Авторка вміло вимальовує характери своїх персонажів, висміює їх вади та життя. Історії цих людей настільки справжні, що можливо авторка змальовувала їх з реальних людей.

Як на мене, то у двох жіночих персонажах я побачив одну знайому мені людину, яка теж прагне великого життя.

Читати було цікаво. Авторка порушила питання людської психології, насилля у сім’ї, рейтерів, та різних вад людей.

Місцями було сумно, містами смішно. Але цілком цікава історія, яка поки ще не має кінця. Оповідання у процесі написання. Чекатиму на продовження історії.

«Айхмофобія» Ще одне оповідання, яке мені дуже сподобалось. Історія нашого сьогодення, яка пробирає до кісток. Оповідання коротеньке, але стільки болю й розпачу в ньому, що серце й душа розриваються. Коли читаєш цей текст, в тебе, в середині підіймається хвиля ненависті до пацаків.

«Чорноводський заповідник» Коротенький текст у стилі міфу чи притчи, бо в ньому закладений сенс життя. Що за забране життя прийдеться платити життям. Авторка додала трохи містики й вийшла чудова історія про загибель московії.

«Жадібність згубила орка»

Сучасна проза про війну. В цьому творі авторка вміло передала натуру російського окупанта. Цей образ, що письменниця намалювала словами, нагадав мені новини, коли показували світлини полонених орків. Один в один.

А як вміло вона оперує словами: «Відчути себе кимось сильним, більш значущим за шмат лайна…» « Біси в пеклі радо вітали ще одного москаля»

«Вакцина» Історія не радісного майбутнього. Після 3 світової війни у світ прийшов коронавірус Петрова, який потрапив з росії. По всьому світу почали виготовляти вакцину.

Росія, теж розробила свою вакцину. Але ця вакцина була розроблена з єдиною метою, керувати людьми. За допомогою ретрансляторів, один з елементів, який входив до складу вакцини, впливав на людину й робив з неї раба.

 Вакцина потрапила в Україну. Через якийсь час росія приєднала Україну до себе.

Але знайшлися герої, які не захотіли жити у руському мирі... Цікаве оповідання, яке несе в собі істину« москві вірити не можна». Кінцівка мені сподобалася. Перемога буде за нами.

Підсумовуючи творчість авторки й тих оповідань, що я встиг прочитати, хочу подякувати авторці за цікаві історії. Moonrise Darkness пише у різних стилях та жанрах, й в неї це не погано виходить. Її сатира блискавично б’є по сучасності. Авторка спостерігає за подіями та людьми, тому її герої та історії виходять цілком справжніми та захопливими. Було приємно познайомитися з цією авторкою.

А ви читали щось з цих оповідань? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Moonrise_Darkness#відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники  #сучасна_українська_проза   

*********************************************************

[maks-bookman]

Хроніки загублених душ. Шлях Давида

Нещодавно прочитав неймовірно цікаву книгу письменниці Єлізавети Восковнюк «Хроніки загублених душ. Шлях Давида».

Цей роман поєднав в собі декілька жанрів, такі як містику, історію, психологію, трохи релігії. Все це було вміло вбудовано в сюжет.

Сюжет розповідає нам про Карла, який народився у німецькій сім’ї, але чомусь завжди вважав що його звати Давид. Так сталося, що душа хлопця не забула своє попереднє життя. Карла це бентежить й разом зі своїм другом, він вирушає у подорож, щоб дізнатися про попереднє втілення своєї душі, про свою другу родину.

Роман вражає не тільки своєю історією, але ще й різними історичними подіями. Він поділяється на дві частини: сьогодення та минуле. Одна душа, два втілення, дві історії.

Сподобалось, як авторка розповідає про те, що навіть після смерті, деякі події минулого, душа не може забути. Але водночас натякає на то, що треба жити зараз, у сьогоденні. Цінувати кожен день життя, кожну хвилину.

В романі порушено багато питань щодо моралі та філософії життя. Було таке відчуття, що авторка була свідком всіх тих жахів, про які написала. Що відбудеться коли душа жертви зустрінеться з душею свого ката?

Книга дуже щемка. Вона чіпляє за живе не тільки темою голокосту. Питання вибору, питання вчинків та наслідків, питання щодо пошуку істини, питання правди, яка захована десь в глибині.

Історія вийшла дивовижна хоча й сумна. Важкий шлях душі, яка пройшла багато страждань. Цю історію можна порівняти з нашим сьогоденням. Тільки замість німецьких катів, росіяни.

А ще неймовірно сподобалось передмова, в якій зустрілися дві заблудлі душі…

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Єлізавета_Восковнюк  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************