#ruushinynerve's artwork

[ruushinynerve]

Я вирішила додати власний тег, щоб можна було переглянути саме мої арти і роботи, бо вони губляться у цій купі безглуздого тексту. Я не хочу створювати окремий блог для робіт, поки що. Може пізніше в цьому буде сенс, якщо буде достатньо людей, яким це буде цікаво і я, насамперед, почну робити це краще і більше. Тому тримайте:

#ruushinynerve's artwork #ruushinynerve's doodl

#ruushinynerve's damn

[ruushinynerve]

АААААААА. БЛЯ.

Нарешті. Уф. Зостався тільки макет клятий завтра. Там геморно, але не дуже складно, залишилося тільки об'єм зробити по ескізам. І усе. Ця бісова сесія закрита.

Я вже задовбалася з цим і робила вже щоб просто заповнити сторінки. Мені не подобається, тупо, але пофіг. Я казала, що скажу якщо кину. Я не кинула і доробила. Варто було лице дівчинки стилізувати, але я не хотіла з цим вже маятися, тому забила. І перші два розвороти занадто забиті, на мій погляд, але перероблювати я не хотіла вже.

I'm done.

[ruushinynerve]

Згадала, що в минулому семестрі робила проект календаря. Тему треба було вибрати якусь українську, уся ця туфтова політика з совковими правилами, не вміють вони це робити по правильному. І короче, я вирішила взяти Київське метро. Але я ж не дісігнер, щоб робити якийсь дизайн цього клятого календаря, тому я плюнула на це, ще і докотилася до дедлайнів і як почала малювать етюдні ілюстрації з фотографій у останні кілька днів. В мене навіть лікоть професійно захворів на пару днів. Рученята втомилися.

І що ви думаєте? Звичайно викладачу якось не зайшло, типу: "ну, таке робиться зовсім по іншому, треба було взяти фотографії старі, зробити якісь колажі, зібрати якусь інфу і зробити це усе таким історично піднесенним" і тд. Загалом, я ніфіга не зробила, а так, щось накляпала. Ну це його думка. Коли ти не даєш конкретного завдання, не ставиш конкретних вимог як замовник, то що ти від мене хочеш? З якого дуба я повинна впасти, щоб розуміти, що чел з якоїсь компанії вед мене хоче? Чи він думає, що всі дизайнери самі усе роблять в одні руки? Знаєте, хтось там робив календар з якогось українського золота, не знаю, що там такого в ньому, доволі нудно, виглядало нормально, але нашо мені то купляти, щоб воно весіло в мене на стіні, я не знаю. Свою концеппцію я виклала у рефераті, коротко і стисло. Мій задум ясний. А от якщо ти бачиш МОЮ тему по іншому, вибач, чел, ні, це Я робила, а не ти, тому затули рота і оцінюй саме мою розробку. Бісять вони.

У себе за основу дизайну самої календарної сітки я взяла навігацію в метро і її дизайн. Мені, насправді, дуже подобається він, ось це гарна дизайнерська робота. А ілюстративну частину я хотіла зробити простою привабливою картинкою з кадрами рандомних місць у метро, де можна було побачити якісь пізнавані риси станцій. Просто підбірка як артбук. Нащо вам в календарі якесь історичне зведення. Ця фігня просто висить на стіні, і якби я вішала щось, то щось, що замінювало б картину (хоча той формат, який нам сказали робити теж не дуже підходить, більш пасував би плакатний формат, де на одному листі всі місяця року, а не по одному). Тобто, мій календар був націлений на естетику, декоративність, і чого він чіплявся, що я не зробила його інформативно-історичним, коли сам дав вибір, я не знаю.

Це одні з тих, що мені найбільш сподобалися з усіх ілюстрацій, інші я не буду додавати, бо вони вже старі (все, що було намальовано більше 3-4 місяців назад я вважаю старим і вартого шуфляди).

Але я забила на усе це і робила як хотіла сама. Мені було пофіг на календар, я просто хотіла помалювати середовища з різним освітленням і композиціями, ще й колір спробувати. До цього часу я майже не малювала оточення. Десь я дратувалася і злилася на себе, що маю криві рукі і очі, які не розрізнюють теплохолодність (ось чому я так невпененна при рендері шкіри). Але поміж цього переймання, мені подобалось пробувати малювати такі штуки. Також з цього я більш упевнилася, що мені підходить пастельний браш у графредакторі і що таку техніку мені треба розробляти у пошуках свого стилю і манері малювати. Зализані роботи в мене не виходять. Хоча, я буду і далі продовжувати експериментувати, якщо щось захочеться, все це копійчина у досвід.

Це я згадала до того, що подумувала наступним спробувати ще раз помалювати середовища. Поки не знаю які, але потрапляючи на надихаючі арти у стрічці, хочеться спробувати.

[ruushinynerve]

Вперше спробувала помалювати на планшеті з екраном. Нервувала, бо сиділа у біля великої компанії людей і не знала що намалювати, тому витягла з голови щось. Як завжди без рефів кудись біжу. Але нехай. В будь-якому разі цікавий досвід.

[ruushinynerve]

Таке шось. Відьма? Пророчиця? Не знаю, в мене очі вже замилені.

[ruushinynerve]

Ну от, як завжди, нуль сенсу.

[ruushinynerve]

Знову якась фігня. Ну блін. Хоча тут я не детализувала, але все одно, це все з моєї голови, а не з рефів і конкретного задуму. Мені треба навчитися робити саме за ідеєю, а не навпаки.

[ruushinynerve]

Ну, могло бути краще. І я знов продовбалася, коли хотіла щось легке зробити. Ех. Сенсу немає, просто дві картинки і я себе відпустила. Забила на все і просто малювала. Хочаб так.

[ruushinynerve]

Не знаю, що це таке. Складно вирішити як взагалі малювати. А коли надто довго малюєш взагалі вже не розібрати. Я ніколи не задоволена результатом, завжди хочеться викинути в смітник і не бачити цього сорому.

Але що важливо так це не зупинятися, бо крім тебе ніхто не покаже як треба і за тебе не зробить.

[ruushinynerve]

Що сказати. Типова я. Або нічого не роблю, або роблю наче останні день в житті.

Люблю червоний. Готова робити ним все. Білий, чорний і червоний.

[ruushinynerve]

Я не знаю, що це таке. Я просто щось мазала. Не те, ��о я хотіла. Та я поки і не знаю, що хочу. Мені не вистачає конкретики, якоїсь теми, якоїсь цілі. А це так, чисто випадкове щось. Ох.

Коли бачу артерів, у них якось проглядається якась тематика чи задум, щось спільне (в плані сюжету). Я не знаю, що я хочу такого робити. Важко. Малювати фанарти мені трохи ніяково, бо навколо всі ходять та заглядають.

Тому, ну, думаю, краще просто хоч щось робити. Зараз думаю ще доробити минулий арт с мардаринками.

[ruushinynerve]

Я доробила цю дрібничку. О мої нерви. Завтра чи спробую знайти одну річь як робити, чи спробую зробити вже щось цікавіше. Хотіла б спробувати анімувати різні матеріали чи маніпуляції з ними. Подивлюсь. Але на сьогодні я все, піду фіки читати.

(я дрочилася з форматами, прикиньте, гіфка не хотіла ловити чисто червоний кадр (хтось знає чому?), і поки я доперла, як взагалі зберегти анімацію, теж подратувалась)

[ruushinynerve]

Так же, совсем потерялась в себе. Что я делаю и для чего. Куда это и зачем. Не понимаю, что мне делать. Все, что я могу делать, кажется настолько беспол��зным и кривым, что продавец в маке это у��е круто.

[ruushinynerve]

Довольно удивительно, что наша голова может петлять в такие дебри и настолько усложнять жизнь.

Даже когда ты облекаешь свои намерения в слова, это не значит, что твой мозг их понимает и признает. Ты буквально можешь сказать себе, что ты встанешь, но не встаешь, даже если говоришь себе это снова и снова.

[ruushinynerve]

Хочу сделать что-то, что не стыдно будет напечатать и продавать.

[ruushinynerve]

Я дала ей имя:D

На счет второй еще подумаю, сделаю ее отдельным персонажем, продумаю образ, но идея уже есть.