#lemonaut

[the-lemonaut]

Pinned post stuff

Digital artist with an ever changing art style. You can also find me on IG under the name the.lemonaut (I don't really post there anymore though)

Here I mostly post OC-related art and occasionally Solarpunk art and share some things i find interesting, important, useful, fun or pretty. Not a minor, but this blog is SFW (no sexually explicit stuff). Some disturbing political posts might be shared though.

You're not welcome here if you're pro-russia or israel.

If your account is completely empty or looks like a bot's, I'm blocking you, sorry

Hashtag info:

You can find some Solarpunk art under the #solarpunk tag

For OC stuff, go to #star sailors. THE CHARACTERS AREN'T EXCLUSIVELY MINE, I co-own them with _magic.stardust_

Wanna sift through the posts to specifically find drawings I made? #my art

For drawings with alt text, you can go to #alt text (though my approach is closer to full descriptions). I aim to add them wherever I can, but some old art and complicated doodle pages don't have any, at the moment at least.

You can give me your loose digital change on Buy Me A Coffee 😌🌸

Also, I take commissions!

[tunaculosis]

Can't wait for a solarpunk future where everyone is a skinny, able-bodied, hairless they them that doesn't cuss.

[andrew-ism]

Solarpunk Art 2024 (New Dreams of Labour)

City Planners by @buttercuipp

Infrastructure Rewilders by Bobby Akina

Community Center by Samantha

The Handcraft Library by Wandering Meomeo

Community Labour by Linds

Maker/Hackerspace by Lemonaut

[arrgh-whatever]

Commissioned by @the-lemonaut

[lunarifie]

Gum Gum and his Mom

MAJOR Infinight Finale Spoilers

“As the stars start to align, I hope you take it as a sign, that you will be okay.”

I don’t think you understand how much this scene made me cry, standing in my kitchen with my hands on the counter mid-sandwich making, absolutely sobbing

This was mean’t for Gum Gum week but I got a lil busy and wasn’t able to finish it :(

Also, Dia design heavily inspired by @the-lemonaut’s design from the tftsd wiki!! Check them out theyre an amazing artist!!

[citrine-shards]

First and second weeks of ArtFight attacks! (I totally forgor to post the first week) In order: Siaka belongs to: @the-lemonaut

Computer belongs to: zemmyzie (On Instagram)

HoneyDrop belongs to: maki_the.cat (On Instagram)

Adam belongs to: @ashyremains

Mako belongs to: @magnificentmicrowave

Medalark, Lacrima, and Cheshire belong to: @conjuredcrow (18+) Yuno belongs to: @magnificentmicrowave

[ferretingfaun]

I'm not much of an artist, but I think very visually and mathematically, so writing my ideas is a challenge, which always leads me to keeping everything in my head. However, recently I've been inspired to get out of the doom spiral in my own brain and start imagining what the future could be like. What that means to me is imagining actionable steps I or someone I know could theoretically take, which has resulted in these scribblings, based on concepts help by ecosocialists and solarpunks, with my own twists. (If any artists reading this want to, please please please, feel free to make my sketch a bit easier to digest. And do not worry about maintaining original intent! I want to see your variety! As for the reference I mentioned, it's the village of Berk from How To Train Your Dragon.)

P.s. some of the most recent inspiration for me includes @the-lemonaut, @solar-sunnyside-up, @reasonsforhope, @justalittlesolarpunk, @ourchangingclimate and Andrewism over on YouTube

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Від якої особи писати; візуальний опис

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Перш ніж почати, я хочу направити вас до попереднього посту, в якому йдеться про створення незрячих персонажів. Він важливий тому, що там я пишу на тему того, як саме ваш персонаж міг втратити зір, і що він може бачити. Якщо ваш незрячий персонаж або персонаж із порушеннями зору може бачити, наратив навколо цього є до біса важливим.

Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Посилання на частину першу, створення персонажа: [українська версія, де міститься також посилання на оригінал] https://www.tumblr.com/the-lemonaut-ukr/747733340665397248/yak-pysaty-pro-nezryachyh-personazhiv

Усі пости про написання незрячих персонажів, як вже створені, так і майбутні, я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter. Якщо ви хочете бачити більше письменницьких порад, підпишіться на мій блог [@mimzy-writing-online].

Дисклеймер: я живу із втратою зору вже два роки, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів від першої особи, тож мої поради спираються саме на це. Також я згадаю свій життєвий досвід та спогади, адже я людина із порушеннями зору.

Від якої особи писати?

Якщо йдеться про головного героя вашої історії, вам необхідно зробити вибір: писати від третьої чи від першої особи. Якщо ж цей персонаж є другорядним, опис не гратиме такої важливої ролі, проте вам все ще варто знати, що саме він бачитиме в певний момент чи у певній сцені, адже це впливатиме на його поведінку.

Оповідь від першої особи

Особисто я вважаю, що писати незрячого персонажа від першої особи - найкращий варіант. Таким чином читач може відчути персонажа, і бачити усе, що він бачить (або ж не бачить). Читачі хочуть на деякий час зануритися у чиєсь життя, і якщо вони читають про незрячого персонажа, вони хочуть відчути його життя "на повну".

Хоча в цього підходу є й недоліки. Ви маєте працювати у межах того, що ваш персонаж може чи не може сприймати. Це може ускладнити створення опису подій (більше інформації про це нижче), і час від часу буде легко прогавити і забути, що ваш персонаж не здатен побачити колір чиїхось очей, посмішку, дорожній знак, колір подарованого шарфа тощо. Вам необхідно навчитися працювати в цих рамках. Якщо ви помилково написали про щось, що ваш персонаж не зміг би побачити, ви можете просто відредагувати цей момент.

Повторюся, що більше про опис подій від першої особи буде нижче.

Оповідь від третьої особи

Недоліком оповідання від третьої особи є неможливість зануритися в життя вашого персонажа. В цьому разі дуже просто оступитися і включити те, чого ваш персонаж не здатен бачити. Ймовірніше за все, ваші читачі забудуть про зорові обмеження вашого персонажа, коли читатимуть кілька сторінок детальних візуальних описів підряд, а потім здивуються через усне зауваження, що персонаж не побачив X або Y. Вам все ще потрібно буде зважати на те, що реалістично зміг би побачити ваш персонаж, і про це легше забути при описі подій з висоти пташиного польоту, аніж з його власних очей.

Я рекомендую вам вибрати третю особу, якщо ви звикли писати таким чином і вам складно працювати із першою. Хоча я все ж закликаю вас спробувати писати від першої особи, перш ніж цілковито відмовитися від ідеї.

Повторюся, що цей вибір є менш важливим, якщо ваш незрячий персонаж є другорядним.

Опис візуальної складової очима вашого незрячого персонажа

Саме тут надзвичайно важливо ретельно візуалізувати те, що може бачити ваш персонаж, а що - ні. Навіть якщо він може сприймати лише світло та тіні, існує безліч способів описати його світ візуально.

Деякі з варіантів можуть навіть здатися трохи нечесними.

Залежно від того, в якому віці ваш персонаж став незрячим, він може все ще пам'ятати як це - мати зір. Так, це дійсно звучить дещо нечесно, проте є ймовірність, що ваш персонаж все ще пам'ятає, як виглядає його вулиця, його друзі, сім'я. Однак він може й забути, все залежить від часу. Ще раз швиденько згадаю про Моллі Берк. 

Тримайте посилання на її YouTube канал (оскільки я згадую про неї вперше в цьому пості): https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Моллі втратила зір у віці 14-ти років, але до цього вона бачила кольори, природу, як виглядає її родина (хоча вона була юридично незрячою з народження), але тепер їй 25, і з моменту втрати зору пройшло вже десять років. Після десяти років, вона більше не пам'ятає, як виглядають кольори чи деякі тварини. Вона знає, які кольори підходять до яких, але це є результатом соціалізації: люди кажуть їй, які кольори виглядають добре разом, а які не поєднуються. Отже якщо ваш персонаж втратив зір давно, або переїхав з рідного міста до іншого, ймовірніше за все в нього немає акту��льних візуальних спогадів про навколишнє середовище.

Ваші читачі автоматично створять власний візуал. Вони вже роблять це, коли читають про зрячих героїв. Хоч як би ви не описували кімнату, будинок чи пляж, вони все одно пропустять ці локації через призму власного досвіду. (Коли я уявляю будинки, я покладаюся на ті, в яких мені вдалося побувати раніше, і так само з квартирами. Зображення в моїй голові ніколи не є ідентичним до авторського, але з цим нічого не поробиш.)

Ваші читачі знають, як виглядає вулиця у передмісті. Вони знають, як виглядає пляж, ліс, заквітчане поле, або осінній день. Знають, як виглядають школи, лікарні, універмаги, ресторани. Їх мозок автоматично запов��ить прогалини доречними деталями, вам лише потрібно сказати, де саме мають місце події, або де персонаж вважає, що він зараз знаходиться.

Ось вам секрет того, як створити необхідну ментальну картину у кількох словах: використовуйте локацію, настрій, годину дня, скільки людей знаходиться навкруги, а також певну естетику. Тихий і спокійний пляж, або людний пляж, завалений сміттям. Два різні сетинги, обидва описані лише в кількох словах. Сучасна, оживлена кав'ярня чи хіпстерська кав'ярня, де ніхто нікуди не поспішає. Гучний нічний клуб? Стильний джаз-лаундж? Темний дешевий бар? Брудний громадський туалет? Чиста, сучасна вбиральня? Усі ці описи викликають в вашій голові різні образи, що засновані на вашому досвіді, навіть якщо для опису кожної локації було використано не більше трьох слів.

Звичайно, якщо ви не я, і знаєте хоча б щось про нічні клуби та клубне життя, тому що моє особисте уявлення про них засноване на барі Олевера Квіна з серіалу "Стріла" на Нетфліксі, бо мені зустрічалися уривки з нього в інтернеті.

Речі, які ваш персонаж завжди знатиме (за винятком особливих обставин):

- Місце подій (звичайно, якщо його не викрали, або він не втратив свідомість, і не прокинувся десь у незнайомому місці. Тоді вам потрібно вирішити, як він зрозуміє, де знаходиться);

- Годину дня (якщо він не під наркотиками, або просто погано орієнтується у часі, як-от я);

- Північ, південь, захід і схід (взагалі-то, незрячі люди орієнтуються в цьому краще за зрячих. Вони вчаться цьому окремо, аби потім не губитися);

- Пору рок�� і клімат, в якому він живе;

- Чи місце, де він знаходиться, переповнене, безлюдне чи малолюдне, і чи ця кількість людей незвична для цього місця та часу.

Цього достатньо для початкового опису, але до нього ви додасте також і незорові деталі.

Інші органи чуття вашого персонажа можуть вловити речі, які він не здатний побачити.

Він відчує хрускіт листя під ногами, шкряботіння тростини по асфальту, шум автомобілів, вигуки дітей на майданчику, кроки позаду себе на тихій вулиці, чи те, як хтось проїжджає повз нього на скейтборді. Він так само відчує пісок, що сиплеться через пальці, м'яку траву під ногами, слизьку багнюку, потрісканий чи бугристий тротуар, по якому він рухає тростиною, облуплену фарбу на стіні під нігтями, або липкий сироп на поверхні столу, який він не помітив до того, як до нього доторкнувся. Він відчує тепле сонце на обличчі. Відчує прохолодний вітер. Він відчує запах їжі в ресторані, або хлорки на підлозі, або сміттєвих баків, повз які він проходить, або ж запах землі після дощу. (Зазвичай, коли я виходжу надвір, я чую запах вологої землі швидше, ніж помічаю калюжі). Їх органи чуття можуть додати деталі, які вони б ніколи не помітили очима.

Загалом, як письменник вам варто звикнути до застосування усіх п'ятьох почуттів при описі будь-чого, але особливо важливим це є у написанні незрячих персонажів, аби компенсувати відсутню візуальну складову.

Як описувати діалог без використання зору героя

Це може прозвучати суперечливо, але у розмові зір застосовується більше, ніж ви думаєте. Комунікація складається на 60-90% відсотків із несловесних взаємодій (мені зустрічалися кілька версій цієї статистики, зараз якось не дуже хочеться шукати точну цифру).

Це означає, що слова - це не єдиний спосіб отримання інформації. Зрячі люди дивляться на мову тіла та вирази обличчя співбесідника, аби точніше зрозуміти його настрій під час розмови. Насуплені брови чи посмішка, схрещені руки, різкі або плавні жести. Закочені очі, роздратований погляд, періодичне поглядання одне на одного, кривляння і т. д. У деяких випадках ваш незрячий персонаж може побачити посмішку або позу тіла, якщо у нього є достатньо залишкового зору, але що якщо ні?

Ваш персонаж не знатиме, хто посміхається чи супиться, і як це виглядає, коли так роблять його друзі. Пер��онаж не зможе розділити погляд з кимось, і не помітить, як його друг закочує очі.

(Принаймні, якщо його залишковий зір не дозволяє йому час від часу бачити вирази обличчя, як-от коли він знаходиться близько до людини і в кімнаті/на вулиці добре освітлення).

Ваш персонаж орієнтуватиметься на інтонацію та підібрані співбесідником слова, аби розпізнати його емоції. Швидке мовлення підказує про збуджений стан співбесідника, або на те, що йому потрібно скоро піти. Погано сформульовані речення чи заїкання вказують на тривожність, сором'язливість, почуття провини, роздратованість, або те, що людина каже неправду. Спокійний тон, повільний темп, щирий сміх - на невимушену розмову. Неправильно вимовлені або невиразні слова означають сп'яніння, перевтому або травму.

Друзі та рідні іноді описують деталі, які ви не бачите

Тут я пишу на основі особистого досвіду. Коли ми гуляємо на вулиці, мої друзі чи рідні дуже часто відмічають для мене різні візуальні деталі, особливо такі, що могли б бути важливими, або такими, що підняли б мені настрій. Ось кілька реальних прикладів.

"Там на даху рудий кіт." "Он там пречудовий садок, так багато троянд." "Надворі двоє дітей граються зі світловими мечами." "Над нами на деревах сидять папуги." "Через дорогу виступає вуличний актор." "В кількох метрах від тебе іде людина з тростиною." (Це сталося вчора перед моєю останньою парою семестру, свіжий спогад). "Ой, там на будівлі висять квір прапори." (Це сталося минулого літа, коли ми їхали сусіднім містом у червні, мене це дуже порадувало).

Також вони кажуть про речі, які можуть становити для мене небезпеку: "Попереду великий натовп." "Ви зараз заходимо на стоянку." "Там дорожні конуси." "Зліва стоїть драбина, краще піди направо." "На нас їдуть скейтбордери."

Або вони кажуть щось про людей. "Та незнайома людина до тебе придивляється." (фліртує) "На тебе хтось витріщився." "Ось там симпатична дівчина/хлопець." "Друг A, ймовірно, не дуже хоче розмовляти з другом B." або "Друг A і C танцюють/палять надворі/сміються/дивляться в телефони." Усе, що завгодно.

Іноді це "усе" включає й недоречні, грубі чи осудливі речі, але повірте, люди скажуть все що завгодно, коли ви цього не помічаєте. "В тієї дівчини просто жахливий одяг." або "Йой, їй треба пофарбувати коріння." або "Отой хлопець виглядає так, ніби він не голився і не мився цілий місяць." або "Його тату мені не подобається." або "Він схожий на троля." Якщо в вашого незрячого персонажа особливо осудливий приятель, він міг би казати такі речі.

Як незрячий персонаж впізнає людей

Ось вам важливе питання. Чи бачить ваш персонаж достатньо, щоб впізнати когось по обличчю, фігурі або манері ходьби? Ні? Тоді ось що вам слід робити.

Якщо до вашого персонажа підійшов друг або привітна однокласниця, він/вона має сказати "Привіт, Мат. Це Кара" або представитися таким чином, аби ваш персонаж впізнав, з ким він розмовляє, і потім діалог може розпочатися.

Якщо ви скажете мені, що ваш персонаж впізнає всіх по голосу, я скажу вам: це так не працює.

Люди не здатні відтворювати супер унікальні вокальні тембри і діапазони, які б відрізнили їх від інших [8] мільярдів людей на землі, і незрячі люди (навіть ті, що мають суперсили, яких я пораджу вам уникати у третьому пості) не здатні розпізнати абсолютно усі голоси.

Ваш персонаж зможе впізнати голос хіба що якщо: 

1) Це голос їхніх батьків, братів чи сестер, найкращих друзів чи, можливо, вчителів. Але й це не гарантовано, я не зможу впізнати голос своєї мами у натовпі жінок. 

2) Це голос людини з характерним акцентом, який має лише невелика кількість людей в житті вашого персонажа. Американський друг у Великобританії чи друг-росіянин у Америці, який має акцент.

3) Ця людина має надзвичайно високий або низький голос, який складно не помітити. Хоча це малоймовірно.

Якщо він впізнає цю людину, то, ймовірно, лише в певному контексті. Я впізнаю голос викладачки, якщо я знаходжуся у тій частині корпуса, де вона зазвичай перебуває. Я впізнаю голос деяких - лише деяких - моїх одногрупників, коли я фізично знаходжуся в класі, але впізнати їх на іншому кінці університету було б для мене неможливим завданням. Я впізнаю голоси акторів, коли дивлюся телебачення (хоча, насправді-то, я впізнаю діалоги з серіалів чи фільмів, які мені вже доводилося бачити, і згадую, хто грає кого).

За певних особливих обставин, так, можливо, щоб ваш персонаж впізнав би чийсь голос. Але, будь ласка, використовуйте метод "Привіт, Мат. Це Кара, ти вже зробив домашнє завдання?", тому що він є найнадійнішим, і тому що було б чудово, якби ваші читачі це запам'ятали і використовували зі своїми незрячими друзями.

Звичайно, що не всі ваші персонажі знатимуть, що вам потрібно представити себе таким чином, або можуть про це забути, але будемо сподіватись, що ваш персонаж навчив своїх друзів говорити правильно.

На цьому я завершу частину другу. Я розпочали цей проєкт п'ять годин тому, і вже попівночі. Якщо хочете, ви можете спитати в мене про те, як писати незрячих персонажів. Я ніколи не проти відповісти на ваші запитання.

[marshiemmellosideblog]

My art fight attacks, im totally not late >> @the-lemonaut Insta: RazzMatazzii @phantom-howl @willow-000 @tyesteban Twitter: frommi_png

[arrgh-even-more-whatever]

okay i think i'm getting somewhere

but @the-lemonaut prepare a sock just in case

[roseredsnow]

Shout out to @the-lemonaut who introduced me to Solarpunk via their art on Instagram.

(And also don't think she uses tumblr but TheMightyZ0 who I found lemonaut through, she doesn't do solarpunk but she does talk about black women in media)

You know what, while I'm doing hot takes. And this one may be obvious considering I'm actively contributing to hosting the Solarpunk Aesthetic Week event but like.

Dear everyone who's constantly deriding the aesthetic portions of the solarpunk movement/genre; do you just not understand that being able to visualize the future you want is immensely important to being able to work towards it? Being able to get other people on board with it?

When I first got interested in Solarpunk, it wasn't for the hot leftist takes about the top ways to dismantle the government for the people, or top tips on how to build your own solar panel apparatuses. What brought me in? Visions of a hopeful future. I learned and began to love the rest as I dove deeper into solarpunk circles, but there is no denying that my first intro to it--and likely many people's first intro to it--was via the art and aesthetic spheres. The term 'solarpunk' was literally coined to refer to the aesthetic movement, and we've been building up from there ever since.

'When are people going to realize the aesthetic parts don't matter and what really matters is praxis--' dude, the aesthetic parts do matter. Inspiring people does matter. Showing people visions of a hopeful future is immensely important, it's why so many people join this movement. We see glimpses of what a hopeful future could look like, through beautiful art or riveting stories, we're inspired by things like stained glass and organic designs and statues and fashion concepts--and then we think to ourselves 'how can we help make this future happen?' And we learn the praxis and we work towards the goals and we share it with others because that's just how we work.

Seeing isn't always believing, but sometimes in order to believe in something with your whole heart, it helps to be able to visualize what you want. For yourself and for others.

So yes. The aesthetic parts of solarpunk do matter. Thank you for coming to my TEDTalk.

[arrgh-whatever]

Commissioned by @the-lemonaut

[arsenyong]

lol meet our puppies; they're all kinda tired and sad on this pic, but sure as hell they're wild whenever they see a cat or stranger passing by~

[maldonaut]

“Jacket Designs” - Mockup  Photo credit: https://le21eme.com - Adam Katz Sinding FULL PROJECT: https://www.behance.net/gallery/45276753/JACKET-DESIGNS

CHECK: http://www.maldo.me/ + http://www.lemonaut.com/ INSTAGRAM: https://www.instagram.com/maldonaut/ © Copyright - Maldo + Lemonaut - 2016

[therealjambery]

This reminds me a lot of what adrienne maree brown said in a conversation with Angela Glover Blackwell: "If you do not have a vision of joy, the vision of what you are working for is incomplete.”

Visualizing hope, regardless of how out of reach out might seem, is essential to our work to create a better world.

Characters co-owned w @_magic.stardust_ on IG 😌✨ (a couple more comics abt this on my account already)

I'm not a very positive person, i have a LOT of doomer tendencies. I feel everything like it's cranked up to the max, and as you can imagine it doesn't feel great. Every day throws more atrocious things in my face, and i can't ignore it 🥲

I see other people feeling the same way. We dissociate and numb ourselves by watching, playing, buying stuff. Hateful movements are gaining traction and climate change has its foot in the door

And it's all happening either way, to some degree. I feel like shit, and i'm sick of that. I might as well have a little bit of hope, otherwise i'll go bonkers 😭 Do we continue doomering our way through life or ignoring things altogether, or do we choose to hope a little?

That's why i'm looking into Solarpunk and am thinking of taking any readers (and myself) on a little journey through a better world, and how it might work, through a series of mini-comics I'm posting here. I don't have all the answers (no one person ever does), and i don't hold any pretenses that this kind of world is going to be our future. But i often hear "You love critiquing the status quo, but what do you propose instead?" I'd like to find out too. Here's to something we can hope for, no matter how slim the chances are! Because as I said, i might just lose my mind otherwise ☠️

P.S for new peeps: this is an AU with me and my friend's OCs, so all characters are genderless and go by they/them. It's not identical to our world in that regard, but other than this fact we try to keep it more or less realistic 🤙

I spent a thousand krillion hours on this and the other Solarpunk comics, consider throwing 2$ at me on Buy Me A Coffee to raise my spirits :] I'm not doing well mentally these days, but people's appreciation helps a lot. Thank you very much!

[lemonauts]

Let's get this pet project going again! Send in your questions so that Lenore can answer!