#історія україни за 5 хвилин

[kvitkastepova]

24 роки в панельному будинку: з моїх нотаток, які я, схоже, пишу для того, щоб ніхто ніколи про них не дізнався:

Коли 9 поверхів і на шести з них по алкашу, а твій респектабельний пес боксер їх ненавидить.

Коли не дивуєшся, коли бачиш кров на стінах.

Коли кожен ранок хтось блює в туалеті поверхом нижче.

Коли твоя сестра занадто "ахуєнна" щоб виносити сміття і підходити до смітника і залишає сміття між поверхами, а ти впізнаєш його по купі шерсті своєї собаки в пакеті.

Коли сміттєпровід закрили, але є такі, що продовжують спроби туди викидати сміття і в підсумку нетрі загоряються від недопалку.

Коли дах закритий, а ключі незрозуміло у кого, бо тобі на твій власний дах ходити не можна, бо будинок,по ходу, належить комусь іншому, а не мешканцям : на дах не ходи, вазони не став, в під'їзді не сиди і крісло твоє ми викинем, бо пожежна безпека. Ну а те, що всі курять в під'їзді - то фігня, ну не буде же двірник робити зауваження мужикам. А я буду : задиміли весь поверх шмаллю , хоч би вікно відкрили.

Коли ти відкриваєш вікно, щоб провітрити і хтось закриває через 5 хвилин.

Коли собака сама приходить додому, бо вона вирішила погуляти без тебе пару годин і всі думають, що ти її вигнала.

Я жахлива сусідка, беззаперечно. Ми всі жахливі сусіди один одному. Доля моїх сусідів покращилася, коли я поїхала з дому в кінці-кінців забравши двох своїх собак і протравивши на прощання тарганів. Але ні, повернулася моя сестра. А іще завівся якийсь черговий алкаш в будинку навпроти, який врубає музон і кричить з вікна щось про Зеленського.

Сусід завів оранжерею з вазонів і я віддала йому своє крісло. В частину квартир поки не повернулися. Всі ми тут ізольовані разом.

Моя мама вважала, що в нашому будинку так багато алкашів, бо це "ментівський" будинок, бо тут квартири міліціонерам видавали.

Кожен, хто вважає, що лівий берег - це не Київ - елітарний гандон. Коли хочеш жити в центрі бо "ну це ж центр, а не вот это вот ваше" - елітарний гандон. Сорі - задрали. Поселися в "місті Володимира" і спробуй його не покидати.

Я завжди вважала, що проспект Возз'єднання названий на честь возз'єднання районів Березняки і Дарниця, які він і з'єднував в якомусь сенсі, а не України з якоюсь незрозумілою державою.

Найабсурдніша для мене комуняцька топографічна назва в Києві - Ленінградська площа. Коли самої назви як "Ленінград" уже не існує, в Києві, фіг знає за скільки кілометрів від монархізованого назад після комуністів міста, площа названа на честь того, що навіть червоні збоченці росіяни перейменували в своїй державі. Чомусь, коли росіяни перейменовують Ленінград назад на Петербург, за ними ніхто не бігає і не каже : "це ж історія" (яку вони, до речі, створили собі самостійно і їм її прийшлі українці не насаджували). Але я вважаю, назву Ленінград варто було би зберегти, але перемістити до іншого міста - до Москви. Там же вождь і дотепер лежить, було би дуже доречно. Надворі 2024 рік і хейтити росіян уже не модно, всі до цього звикли. Сказати таке в 2012 чи раніше - оце було би прогресивно. Чи достатньо хейту для них ніколи не буде?

Тоді я не могла себе зрозуміти : чому всім подобається, а мені ні? Що зі мною не так? Я так само говорила російською, читала російською, слухала доволі багато російської музики. Але от російські серіали все життя гімняними видавалися, хоч і дивилися якщо по телевізору більше нічого немає. Слава богу, мама відключила нам телебачення свого часу, а то не знаю, скільки би це тривало. З книг моїми улюбленими в дитинстві завжди були українські, а російські казки мені чомусь не подобалися. Так само з дитячими оповіданнями : я готова хоч 50 разів перечитати пресумні "Кумедія з Костем" та "Федько Халамидник" Винниченка, лиш би ніколи не брати до рук "Каштанку" чи щось інше із дитячих оповідань Толстого або " Шляпу" про кота. У мене була книга в м'якій обкладинці - казки Г-Х Андерсена, проілюстровані Катериною Штанко. Ілюстрації трохи лякали, але навіть п'ятирічна дитина, виявляється, готова оцінити присутній оригінальний стиль ілюстратора. А ведмеді в червоних косоворотках в збірці русскіх сказок викликали незрозумілі неприємні відчуття, хоч ніби і не страшні. Я не розумію чому так. Для мене ніколи нічого не зрівняється із "Країною Мумі-тролів" з Видавництва Старого Лева чи із "Одиницею з обманом" Нестайка. Це те, що згадується з теплом. Добре, що воно у мене було. Могло не бути. Хтось цього дійсно не чув і не бачив. І тепер частина цих людей проти українського контексту в будь-чому, тому що він ворожий, непотрібний і незрозумілий для них з дитинства.

[unhonestlymirror]

Hiding scars

Liet's tatoo is Eglė the Queen of Serpents, who is screaming at her relatives, who killed her husband and tortured children, their bodies are pierced with the branches of her children, who became trees. The yellow monsters are two-headed basilisks (guess whose emblem is referenced, starts with r). The owl is the goddess of death Giltinė, sister of Laima (luck). Fire for beauty. :))

Bonus Ukraine (don't yell at me for banal symbols, I couldn't have used cover of ТНМК - Історія України за 5 хвилин lol)

[demiurgeua]

Представлено відео «Історія України — повна і безкомпромісна, без прикрас і попси»

Представлено відео «Історія України — повна і безкомпромісна, без прикрас і попси»

Гурт «Танок на майдані Конґо» представив нове відео, в якому вся історія України викладається буквально за п’ять хвилин: від великого вибуху – до сьогодення, транзитом через найвизначніші події у нашій історії.

Відео створено за сприяння Міністерства інформаційної політики України.

Мінкультури та ТНМК створили анімацію «Історія України за 5 хвилин» — дивіться https://nachasi.com/2019/11/19/histo…

[thegirlwhohid]

Історія України за 5 хвилин / History of Ukraine in 5 minutes 

Освітня фукнція хіп-хопу / The educational function of the hip-hop :)

[telegid]

У столиці відбулося найбільш довгоочікувана і грандіозна дитяча подія цього року — Emotions Kids Disco Party! Більше 5000 глядачів відвідали захід та побачили супернасичену ексклюзивну програму із застосуванням різних спецефектів. А, найголовніше, відбулася історична подія для України — всі діти безпосередньо стали  учасниками встановлення нового Рекорду України! Emotions Kids Disco Party встановили Рекорд України «Наймасштабніша дитяча дискотека» і тепер його буде внесено до «Книги рекордів України»! Прямо зі сцени керівник Національного реєстру книги рекордів України — Лана Вєтрова оголосила про встановлення нового національного рекорду та привітала всіх, хто має відношення до цієї унікальної події.

Tayanna, Варя Кошевая и шарики с потолка  на Emotions Kids Disco Party

This slideshow requires JavaScript.

«До Національного реєстру книги рекордів України вноситься наймасовіша дитяча дискотека! Власне, вперше, в категорії «Масові заходи» з’явилася дитяча дискотека. Зізнаюся, ми з колегами були вражені від сам��ї ідеї та формату заходу! Ми нарахували 2721 дитину, які є учасниками встановлення рекорду, а не просто глядачами та учасниками дискотеки! Раді оголосити та вручити новий Національний Рекорд і сподіваємося, що з кожним роком цей рекорд буде показувати ще більш високі показники!» — сказала зі сцени Лана Вєтрова, керівник Національного реєстру книги Рекордів України.

This slideshow requires JavaScript.

Шоу почалося з масштабного танцювального номера: на сцену вийшли юні танцюристи й акробати, світлове шоу і піротехніка, а ще яскраві величезні прапори дискотеки! Все відбувалося на унікальній великій сцені, з екранами від підлоги до самої стелі та масою спецефектів. Всі глядачі з перших хвилин Emotions Kids Disco Party були у захват від масштабів та рівн�� всього, що відбувалося! Діти з перших секунд почали танцювати й зовсім скоро захопили за собою батьків, які намагалися зафіксувати на камери кожну хвилину wow-шоу!

До мами: Tayanna присвятила мамі нову пісню (Відео)

Кожний новий номер викликав масу захоплення і радості: роботи-танцюристи, неймовірні повітряні гімнастки, яскраве неонове LED-шоу, незліченну кількість танцювальних номерів, дивовижне мильне шоу. Для гостей дискотеки виступали артисти. Популярна українська співачка Tatanna виконала свій хіт «Фантастична жінка», а на сцену, разом з нею, вийшли мами зі своїми дітьми – це зворушило всіх. Також на дискотеці Emotions Kids Disco Party виступили: представниця України на дитячому Євробаченні-2019 – Софія Іванько, яскраві й талановиті дитячі гурти «High Up 5», «Кеди», «Dream School», учасник «Голос. Діти» Ярослав Рогальський. Свої хітові діджей-сети в цей вечір грали наймолодші діджеї України – Dj Solo і Dj Tim.

This slideshow requires JavaScript.

«Я шалено задоволена тим, як пройшла дискотека! Ми встановили абсолютно новий і унікальний Національний Рекорд на Emotions Kids Disco Party! Неймовірні дитячі емоції — словами не передати ці відчуття, коли ти бачиш три тисячі пар очей, які сяють від щастя! І такі ж щасливі батьки!» — поділилася організатор і творець дискотеки Emotions Kids Disco Party Анна Склярчук.

Евгений Кошевой раскрыл неожиданные факты о старшей дочери

Веселий настрій для гостей дискотеки задавали зіркові ведучі — резидент Emotions Kids Disco Party Валентин Орлов, наймолодша ведуча країни, учасниця проектів «Голос Діти» і «Розсміши коміка» — Варя Кошова (донька Євгена Кошового), яскравий і драйвовий — Євген Тюртюбек. Всі люди на танцполі й трибунах Палацу Спорту брали участь в захопливих танцювальних флешмобах під кращі танцювальні хіти! Для глядачів було море спецефектів: від мильних бульбашок і мільйонів конфетті, до 15000 повітряних куль, а також куль-гігантів над усіма секторами Палацу спорту!

Всі діти та дорослі з задоволенням ходили довгоочікуваним червоним хідником та робили круті фото. Від того, що відбувалося, у тусовщиків та їхніх батьків просто захоплювало дух.

This slideshow requires JavaScript.

«Ми дуже задоволені: на нашій дискотеці було дуже багато дітей, танцювали абсолютно всі до впаду! Глядачі виходили з Палацу спорту дуже щасливі: кульки ловили, купалися в конфетті — це найемоційніший формат, який тільки може існувати! Emotions Kids Disco Party — це написана нами разом історія тисяч маленьких сердець, які щиро випромінюють свої яскраві емоції, непередавана атмосфера щастя на найбільшій дискотеці для дітей!» — розповіла Дар’я Білопольська, організатор дискотеки.

Це був гарячий вечір з приголомшливими спецефектами, запальними ведучими, класними артистами та неймовірними емоціями! Україна задає тренди нових форматів! Стало відомо що, організатори Emotions Kids Disco Party вже планують нову подію на 2020 рік і новий Рекорд України!

Рекорд України, виступ Tayanna, танці та спецефекти на Emotions Kids Disco Party У столиці відбулося найбільш довгоочікувана і грандіозна дитяча подія цього року — Emotions Kids Disco Party! Більше 5000 глядачів відвідали захід та побачили супернасичену ексклюзивну програму із застосуванням різних спецефектів.

[yakymenko]

ЗА ЩО Я ЗАБАНИВ ЖЕЖЕРЮ

ЗА ЩО Я ЗАБАНИВ ЖЕЖЕРЮ

Мій багаторічний Фейсбук-друг, читач, коментатор Юрій Жежеря щойно мною забанений як ворог Нації, агент Кремля, йолоп і дегенерат.

Ось історія викриття єретика.

Допис Андрія Якименка:

«Згадаю як все починалось...*

(*допис 31.10.1995, Андрій Якименко, Фейсбук, повтор допису 31.10.2018)

Згадаю, як все починалось... Тоді існувала ДСУ (політична партія Всеукраїнське політичне об'єднання "Державна самостійність України"), яку очолював лікар Роман Коваль (м. Київ). Згодом Коваль розвалив політичну партію, перетворивши її на клуб (громадська організація Історичний клуб "Холодний Яр"). Свої політичні амбіції Коваль зреалізував у клубі... Випав, таким чином, з активної партійно-політичної діяльности. До речі, і посаду собі у клубі придумав - Президент Історичного клубу! Ну, якщо ніколи не стане Президентом України, то хоча б дотягує до рівня "Президента" клубу... Андрій Якименко на той час - голова Січеславської обласної організації ДСУ Дніпропетровської области (Андрій Якименко добився у судовому поряду реєстрації органами юстиції обласного партійного осередку саме з такою назвою). Володимир Стадниченко (м. Олександрія, Кіровоградська область) на той час командир Варти ДСУ - напіввійськової організації партії ДСУ, що декларувала прихід партії до влади силовим методом».

Коментарі 31.10.2018 під повтором допису "Згадаю, як все починалось...":

«Yura Zhezherya:

- "Прихід до влади силовим методом"....

Це ж скільки тоді там в (ДСУ) було чекістів?

Кожний другий мабудь...

Андрій Якименко:

- Yura Zhezherya, не верзіть маячні! Тоді ми так вірили, що владу треба брати силовим методом! І тоді, коли Кравчуки-Кучми розвалювали те, що було в Україні після Союзу, тільки силовим методом можна було зберегти Українську Державу! Чекістів у нас, в ДСУ, точно не було. Агенти СБУ? Хтозна, можливо... Але тоді СБУ вже була українською спецслужбою. Так, ще не "твердоукраїнською", як нині (ще будемо їх твердішати!), але все ж оця КДБ-манія штибом "фсє нацианалісти сдєлани на Луб'янкє" - це хвороба мозку, задавнена, причому ще із Совка! Справді-бо!

Yura Zhezherya:

- Пане Андрію, я вас поважаю за те що ви любите Україну.

Хоча наші погляди і навсіда сходяться.

Yura Zhezherya:

- Пане Андрію Якименко, якщо з'являється організація яка декларує що має на меті, захоплення влади силовими методами. То цілком логічно що через тиждень вона буде мінімум на 50 відсотка складатися з агетів спецслужб і не тільки своєї країни.

Це цілком логічний розвиток таких організацій.

Андрій Якименко:

- Yura Zhezherya, ви - савєцкій чєлавєк, я вже вам діяґнозу поставив. Такі, як ви, вірите, що УПА було створено НКВДою. :)

Yura Zhezherya:

- Не то не правда.

УПА було створено українцями.

Андрій Якименко:

- Yura Zhezherya, ну, тоді якого біса свистіти, що в моїй ДСУ були поголівно чекісти?! Повторюю, не верзіть маячні! Я сам створював і вів цю ДСУ, був активним ДСУшником, входив до Проводу ДСУ, а на Дніпропетровщині взагалі навіть голова Коваль не мав впливу, була моя політика, усю кухню тут варив я, підбирав людей, які були в мене на долоні, був у них удома (теж перевірка) тощо, а ви мені торочите, що я з кухні лазню зробив! Я от не люблю такої дурі, справді! Головне, що ви цю космічну дур говорите безапеляційно і з апломбом! (©доктор Борменталь - Шарікову, на звинувачення, що тому шкода професорової горілки).

Yura Zhezherya:

- Пане Андрію Якименко, чи ви можете за кожну людину що у вас була вписатися що він не якийсь агент?

Yura Zhezherya:

- Наскільки мені відомо про чекістів такі випадки появи організацій вони не гавили.

Андрій Якименко:

- Yura Zhezherya, хуйня розмова! Я вас підозрюю, що ви або телепень, або агент ФСБ! Не жартую. Оберіть щось одне, або обидва. Отакі підленькі мисле-віруси, які ви вкидаєте на Святу ДСУ і одного з активістів ДСУ Андрія Якименка я не дозволяю і припиню враз! Я попередив! Такі методи, як у вас, використовувала НКВД для дискредитації і сіяння сумнівів щодо УПА, а згодом КҐБ щодо дисидентів-шістдесятників і далі. Останнє попередження! Розстріляю! Лайна і срачки в мене на Святій сторінці не буде! Все!

Yura Zhezherya:

- Андрію Якименко, це все емоції.

Непереймайтеся так. :)

Андрій Якименко:

- Yura Zhezherya, так, це ваші емоції і ваша дурість. Я не переймаюся, з чого б це? Я попередив, а потім побачу.

Yura Zhezherya:

- Андрію Якименко, уявіть себе на п'ять хвилин директором кгб чи СБУ.

Тобі твої підлеглі доповідають що з'явилася організація яка має на меті захопити силою владу..... як швидко ви відправите туди агентів?

Андрій Якименко:

- Жежеря, ти - тупий баран! Я ж тебе, телепня, попереджав, неодноразово попереджав, щоб ти не вносив мені на сторінку ФСБ-мислевірусів із сумнівами щодо Святости ДСУ, Андрія Якименка і їхньої діяльности. Тобі не доперло. Ти знову став вкидати, як КҐБ проти Чорновола (ґвалтівник, бандит і т.д.), своє лайно-розуміння тодішньої ситуації... Ну, вже ж дегенерат! Я сам створював, реєстрував і вів ДСУ в Дніпропетровській області, довбню! Тобі сам Мухаммад роз'яснює, що є Ісламом, а ти, дУрню, ще сперечаєшся щодо 5-ти стовпів Ісламу (якщо допреш цю мою метафору, у чому сумніваюся...)! Я ж тобі навіть для твого бетонного казана дав аналогію, що ти - агент ФСБ, і я, Андрій Якименко, мовляв, у це вірю, що ти ФСБівець. Ти ж заперечуєш, що ти ФСБівець? Ото ж бо! Бо ти сам знаєш, хто ти є. Отак само я, Андрій Якименко, сам знаю про ДСУ, свою партію!! Ідіот ти дебільний! За срач і лайно в себе на сторінці я тебе неодноразово попереджав і ти знав мої вимоги, бо читаєш-коментуєш мене вже роками. Отже, ти висираєш лайно і мисле-віруси мені на мій Фейсбук навмисне! Пішов у сраку, хохляцька свиня! Бан!».

31.10.2018

[sonyasnnoyamusic]

Коли і як варто скористатися “Планом Б”?

      Особисто я кінець 2017 року можу назвати періодом оновлення активної діяльності і, звісно, періодом крутих івентів, подорожей і зустрічей. Коли десь на початку листопада хтось із друзів сказав мені,що з 1 по 3 грудня в Харкові відбуватиметься фестиваль Plan B, я навіть і не думала, що рівно за місяць все ж таки наважусь поїхати туди.Але той факт, що усі мої найближчі друзі збиралися туди їхати,круті лекції і зовсім випадково побачена мною назва улюбленого гурту в програмі змусили мене змінити рішення. Рівно за тиждень до події я ще й подалася на волонтерство, про що ані на хвилину не пожаліла, але про це далі.

Якщо чесно, то  до останнього хотіла зробити невелике дослідження і написати статтю про Харків. Про те, чим він пахне, як звучить і який він на дотик. Але, насправді, я просто не можу об'єктивно розповісти про це місто, тому що на цих вихідних з 10 ранку і до 11 вечора я мала можливість тільки зробити свій внесок і поволонтерити на одному з найкрутіших фестивалів України. Думаю, що в рамках мого блогу найдоречніше було б написати про музичну частину цього фестивалю, всередині якої мені пощастило "варитися" ці два дні. 

Ми з подругами вирішили волонтерити саме на локації з музикою, тому що: По перше, це найцікавіша робота По друге, волонтерство на бекстейджі або в самому залі відкриває купу крутих можливостей, if you know what I mean.

Окрім цього, виступи гуртів і виконавців проходили на дуже атмосферній локації - у підвалі театру опери і балету, або ХАТОБі.

День перший

Приїхавши на локацію у призначений час, ми познайомилися з іншими волонтерами, трохи розібралися з обов'язками і десь годину чекали на якісь доручення, а їх, насправді, було не так вже і багато. З того моменту ми офіційно називалися працівниками залу, які слідкували за порядком, роздавали програму і просто були на підхваті. Але ж не роботою єдиною :) У  команди волонтерів на локації ХАТОБ була прекрасна можливість щось робити і відпочивати одночасно, тож коли на сцену вийшов найперший гурт "DZ'OB", наші волонтери були одними з перших, хто зайняв місця в першому ряду для того щоб віддатися атмосфері, яка там панувала.

Але не буду брехати, електро-акустичний ансамбль з Дніпра "DZ'OB" особисто мені не зайшов. Та, поєднання класичної музики і сучасної електронної це дуже незвичайно, та, в Україні такого, напевно, більше немає, але під час їхнього виступу постійно чогось не вистачало для того щоб відпустити себе і почати танцювати : гучності, драйву, ясності. І наче твоє тіло інтроверта вже давно хотіло порухатися, а за першого ж більш-менш вдалого ритму ноги жалібно починали пританцьовувати, якоїсь ейфорії або банального бажання після виступу зайти на їх акаунт на SoundCloud в мене не з’явилося. Година виступу пролетіла дуже швидко, ну а потім почалася спека.

Як звали причину нашого дикого слему ми навіть і не запам'ятали, але можу запевнити вас, що це було дуже потужно. Перед виступом кучерявої брюнетки а-ля Бейонсе ведучий розповів нам про фестиваль в Африці, доля якого не була такою легкою, як більшість масштабних культурних заходів зараз (навіть в Україні). Музика заборонялася, і навіть одну з локацій фестивалю було зруйновано, але це не завадило людям боротися за їхні права на вільні інтереси і звичайний людський спокій. Така надихаюча історія просто не могла не викликати захоплення, коли на сцену вийшла наступна виконавиця, подальший виступ якої був просто просякнутий тим духом свободи і спекою пустелі, в якій відбувався той фестиваль. Я особливо не спостерігала за нею, тому що в саме той момент волонтери роздавали відвідувачам програму фестивалю, але сам звук і такий норовливий спів (мені чимось нагадало “Die Antwoord”) змушували постійно рухатися в такт та іноді закривати очі, уявляючи що ти в кліпі. 

На жаль, залишитися на виступи “Shanti People” і “Kurs Valut” в нас не вийшло, тому що харківське метро сумно махало нам рукою і ніби казало: “У вас залишилося дванадцять хвилин, або година пішки до “Ботанічного саду!”.

Тож ми з дівчатами швидко зібралися і поїхали до готелю, для того щоб поспати хоча б п’ять годин.

День другий

Обережно! Дуже емоційний текст.

Пам’ятаєте, що зверху я написала про те, що на План Б мав виступати мій улюблений гурт? Так от, саме 2 грудня 2017 року війде в мою історію, як день коли я нарешті почула “5 vymir” наживо.

Обов’язки на другий день трохи змінилися, і тепер разом з моєю подругою Лізою ми працювали на бекстейджі: стояли на вході за сцену і перевіряли людей, які хотіли туди пройти, на наявність помаранчевих браслетів.

Ліза є не меншою шанувальницею музики вищезгаданого гурту, і в нас давно були плани зробити листівки з цитатами з їхніх пісень. Точніше, листівки на той момент вже були зроблені, але ми все ніяк не могли їх подарувати.  Знову приїхавши на локацію в потрібний час, ми стояли під стіною навпроти учасників гурту і все ніяк не могли набратися сміливості для того щоб підійти.І тільки коли ми помітили, що всі вони пішли з головного залу, а назустріч йшов тільки басист - ми забули про те що ми інтроверти, про те що зараз може бути соромно чи щось таке. Просто швидко підійшли, розповіли що це таке і віддали крафтовий конверт з листівками. Напевно, це було найсміливіше, що я робила за все своє життя, серйозно.

Якраз тоді в нас була найдоречніша перерва, коли ми могли просто поговорити про все що зараз сталося і про те які в нас були очікування щодо вечірніх виступів. Музика в той вечір була дуже крутою, і окрім гурту “5 vymir” ми також хотіли почути класнючих і дивних “Latexfauna”, щоб пострибати під “Helios” (до речі, смішний факт: в той вечір я фотографувала саме на об’єктив з такою назвою) і заспівати “Ajahuaska”. Через те що метро працює тільки до 12 години ми знову не залишились на два останні гурти: “Electro Guzzi” та “Drum and Tuba band”, але отриманих від виступів емоцій нам вистачить ще, як мінімум, на тиждень.

5 vymir

За мій маленький-маленький досвід перебування на фестивалях або концертах я не один раз помічала, що звучання наживо ну дуже відрізняється від записів. Виключенням були для мене тільки “Один в каное”. Але на цей раз мені було так цікаво дізнатися як це: слухати цей гурт наживо,танцювати як дурна і дивитися на них.  Послухавши тільки три пісні, я вже зробила висновок, що вони однаково прекрасні як і на записах, так і на концертах. Але концерти крутіші саме тим, що ти маєш можливість слухати ці історії між піснями, фотографувати (до того моменту поки не прийде якийсь серйозний фотограф з Марком 5 і не почне сміятися, коли подивиться на твій  Сanon 1300), дивитися на натовп, який зараз співає так само як і ти, а найкрутіше - величезні непередбачувані події, які запам’ятовуються на все життя. Так от, танцюємо ми з Лізою на своєму робочому місці, закінчується пісня “Мода”, ніхто не знав, що буде далі. І тут фронтмен починає казати, що до них перед виступом підійшли дві дівчинки, і....  І тут я одразу зрозуміла, про кого це. Він говорив про листівки які ми зробили, про наші “переслідування”, про те що ми з Костянтинівки і для нас навіть зіграли пісню “Фестиваль”. Можете собі уявити, що з нами було далі.

Але, все хороше колись закінчується. От і їхній такий прекрасний, але короткий виступ закінчився піснею “Так тихо”, під яку всі запалили ліхтарики, а деякі навіть пустили сльозу.

Latexfauna

Постійно коли слухаю їхні пісні вдома, дорогою до школи або роботи та в автобусі, мелодії і тексти ніби повертають мене в літо. Як виявилося, лайви створюють атмосферу тропічної спеки і якоїсь літньої вечірки на березі моря не гірше за самі записи, особливо гавайський family look учасників гурту.

Спочатку в них були якісь проблеми зі звуком, але усім присутнім в залі було байдуже, і вони готові були чекати момента, коли мікрофон фронтмена нарешті буде звучати нормально, а “гітарист почує себе в монітори”.  Десь за 10-15 хвилин все нарешті було налаштовано і люди почали танцювати.  “Это круче чем дискотека в 5 школе”, почула я від знайомих дівчат і подумки погодилася. Хоча, ху ноуз? На дискотеках у п’ятій школі я не була.

Висновки

“Для чого вони тут взагалі потрібні?”, можете подумати ви. Але насправді цей фестиваль, перш за все, був для мене новим волонтерським досвідом, який навчив мене багатьом речам.

1. Якщо ви інтроверт, або відчуваєте, що маєте певні проблеми з комунікабельністю - волонтерство на таких фестивалях просто те, що доктор прописав. Тут ви не тільки 24\7 спілкуєтеся з іншим волонтерами, а ще і маєте відповідати на запитання незнайомців, пояснювати як пройти до якоїсь локації, допомагати людям, вирішуючи їхні проблеми. Часто навіть англійською мовою.

2. Завжди крутіше не просто спостерігати за чимось крутим, а ще і долучатися до його створення. Так було і з цим фестивалем. Ми з іншими дівчатами з Костянтинівки могли вільно ходити на лекції, спати в готелі до 15:00, їхати куди завгодно і особливо не паритися на рахунок того, що відбувається в залі підвалу ХАТОБу, якби не були волонтерами. Але ж без волонтерства не було б стільки знайомств, нового досвіду, екстремальних можливостей попрактикувати англійську і обійм нашого координатора Насті. А найголовніше - не було б відчуття, що ти зробив щось корисне для такої крутої події. А це, як на мене, дуже важливо.

3. Волонтерство завжди відкриває двері можливостей, і всі про це знають. Просто на цей раз я остаточно переконалася, що це так і є, коли моя невелика мрія здійснилася завдяки роботі на бекстейджі.

4. Потрібно бути більш сміливою, як от вдалося на “Plan B”. Тому що ця твоя внутрішня впевненість і готовність до викликів можуть принести багато позитивних змін і крутих моментів до життя.

5. Вихід із зони комфорту - це саморозвиток. При цьому виклики на фестивалі не були такими болючими, але ну дуже змістовними.

6. Вегетаріанський суп смачніше ніж м’ясний.

Дякую за те, що ви все ще тут. Можете закривати мій блог і біжіть записуватися волонтером на круті проекти :)

Photo by:

Sofiya Pylypenko&Lisa Chudnovskaya

P.S - якщо знову якісь проблеми з фотографіями, то пишіть у пп. Скину вам посилання на диск де вони в нормальній якості.

[travels-and-code-blog]

Передивляючись ціни на квитки WizzAir з України куди-небудь, наткнувся на рейс Київ-Копенгаген за 379 грн. з людини в одну сторону (за програмою WDC). Ціна для всіх становить 649 грн. – що доволі дешево для такого довгого перельоту (приблизно 2 години 10 хвилин). А якщо це дешево, значить я купую квиток. Ще одним плюсом виявились дати – 14 жовтня в Україні вихідний, який переноситься на понеділок (16 жовтня) і на цей день можна буде взяти квиток назад.

Назад квитки купив за 1739 грн., але через конвертацію валюти і ще якісь збори вийшло $159.07 за двох. Якщо б підібрати інші дати, то квитки там були і за 500-600 грн. На мою дату були і за 1200 грн, але жаба задавила, думав зачекаю і візьму дешевше, адже ж бачив квитки по 500-600 грн., як уже говорив. Не дочекався, взяв уже за 1739 ((.

Страховка: 45 грн. з людини.

Побачивши ціни на житло я зрозумів що Амстердам не таке й дороге місто. Ціни в Копенгагені просто зашкалюють. Ліжко в хостелі на 8-10 людей змішаного типу (хлопці і дівчата) коштує від 800 грн. з людини.

Вирішили спробувати сервіс Airbnb щоб хоч якось зекономити. Економія полягала в наявності кухні де можна готувати їсти, адже їжа забирає величезну частину бюджету під час подорожей в такі дорогі країни. Знайшли кімнату за $65 за добу неподалік від центру міста і в 3 хвилинах від станції метро Forum. За 5 днів проживання, зі знижкою в $26 за реєстрацію і з націнками за прибирання і ще незрозуміло за що ми заплатили $380.60. Зразу скажу що ми були дуже раді що скористалися цим сервісом, адже жили в чудової людини, в чистій великій квартирі з чудовою кухнею білого кольору.

Для майбутніх підрахунків: 1 данська крона (DKK) = 4.2 українські гривні (UAH).

Дорога

Долетіли в Копенгаген чудово, лише вода на борту літака WizzAir коштує 2 євро, зразу згадав наш переліт в Шрі-Ланку. Від аеропорту йде вітка метро, тому дістатись в центр не важко. Метро мене приємно здивувало. Йдеш такий по аеропорту в напрямку покажчиків до метро і навіть не розумієш коли опиняється уже на станції метро. Ніяких турнікетів і кондукторів що перевіряють квитки. Можна просто сісти і їхати, але якщо зловлять то штраф 750 DKK, а це приблизно 130 євро. Поряд зі станцією є автомати де можна купити добові квитки (24, 48, 72 години, можна навіть і на 4 дні, здається). Ми купили 2 квитки на 24 години по 80 крон на всі зони, в сумі заплатили приблизно 660 гривень за квитки на 24 години. Пізніше ми ще двічі купували такі проїзні. Виходить що приблизно 2000 гривень пішло тільки на кілька поїздок автобусами і метро. Норм так. Таксі коштує близько 40 євро до нашого житла яке знаходиться біля станції Forum.

Метро в ��опенгагені я, напевно, поставлю на друге місце в рейтингу найкрутіших які доводилось бачити, після Дубайського. Повністю автоматизоване, без водіїв і кондукторів при вході. Сидиш на перших місцях і дивишся як потяг мчить по вигнутих тунелях під землею. Це прикольно перші кілька станцій, дальше набридає, все переважно під землею.

  Приблизно о 8 годині вечора добралися до нашого помешкання. Власник житла дуже детально описав як до нього дістатися, тому проблем не було.

Проживання

Жили ми в чудової людини по імені Uffe Nørris. Рекомендую, дійсно приємно людина з чудовими відгуками і рейтингом на Airbnb. В  Уффе велика квартира в чудовому стані де він здає одну кімнату для приїжджих. Так як досвіду в нього уже багато, в нас не виникло проблем абсолютно ні з чим. Рушники, постіль, кімната були підготовлені, чудова кухня і окрема поличка в холодильнику. Показав як користуватись індукційною плитою і іншою технікою на кухні. В кімнаті велике вікно з видом на вулицю, цікаво спостерігати за безліччю людей які їздять всюди на велосипедах. Більше фоток на його сторінці в Airbnb.

#gallery-0-13 { margin: auto; } #gallery-0-13 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-13 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-13 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Кухня

Стіл на кухні

На наступний ранок пішов в супермаркет поряд щоб скупитись їжею, приготувати сніданок Ксюші в Данії. Ціни в супермаркеті доволі жахливі:

10 яєць – 28.95 DKK

спагеті – 7.50 DKK

кілограмовий йогурт – 11.95 DKK

3 болгарських перці – 16 DKK

шматок сиру брі – 10.95 DKK

10 сосисок – 11.95 DKK

Всього скупився на 94. 25 DKK. З плюсів – пакети в супермаркеті безкоштовні. Наплив емоцій які я відчув нісши ці продукти по вулиці були неочікувані і дуже приємні. Не знаю чому, але йшов такий щасливий. Повні руки їжі, світить сонце і навколо всі так безтурботно їдуть на велосипедах кудись. Виникла думка що я сюди приїхав не на 5 днів, а на довше, розпочав нове життя.

З власником помешкання вранці багато не говорили, він пішов на роботу, а от ввечері уже чудово поспілкувались. Він сам знімає цю квартиру уже декілька років і працює в магазині поверхом нижче. Займається дизайном і продажем шпалер. Ця робота дозволяє йому чудово жити і подорожувати світом. Напередодні лише повернувся з США і через 2 тижні планував поїхати погуляти в Лондон. Чувак просто продає шпалери в звичайному такому магазині, навіть не в центрі міста. В Україні продавець шпалер не так часто їздить в інші країни. Він, між іншим, уже відвідав більше 30. Дома я “зажрившийся айтішник” але мені з моїми 15 відвіданими до нього ще далеко.

Мінімальна заробітна платня в Данії становить 2000 євро. Водій автобуса в Копенгагені заробляє близько 4000 євро – за словами Уффе. Каже що в Данії побудований соціалізм, люди практично рівні між собою. Практично немає різниці в ЗП між водієм автобуса і айтішником. Податок приблизно 50%, а якщо заробляєш більше якоїсь там суми, то 60%. При цьому навчання в школі та університетах повністю безкоштовне. Медицина дуже якісна.

Мені дуже сподобалось що в них по телику всі фільми йдуть на мові оригіналу. І я говорю не лише про англійську. Французькі, китайські, все оригінальною мовою, лише субтитри данською. Уффе каже що так дешевше. Країна з невеликим населенням, тому дублювати було дуже дорого. Всі звикли і уже ніхто не дивиться фільми національною мовою. В результаті на вулиці можна з будь-ким заговорити англійською і вони її будуть знати. Батьки Уффе живуть в якомусь селі на півночі Данії, але вони чудово знають англійську.

Жити і спілкуватись з корінним жителем країни в яку приїхав – круто. Мені цей досвід сподобався набагато більше ніж просто зупинятися в якому хостелі. Ми кілька вечорів говорили про життя в наших країнах та про подорожі за келихом пива чи вина.

До речі, про пиво, національним пивом Данії являється Carlsberg, який тут продається всюди. Пити пиво можна просто на вулиці, поліція не повинна чіплятися. Коли ми проходили біля кафешок з літніми майданчиками, там завжди було повно людей але всі сиділи лише з келихами пива. Таку ситуацію ми спостерігали декілька разів і виглядало це дивно.

Що подивитись туристу

Чогось такого особливого заради чого сюди можна було б їхати я не знайшов. Старе місто з великою кількістю башен на які можна піднятися. Тут їх мабуть найбільша кількість. Ці башні, напевно, найвищі будівлі в місті, нічого іншого високого я не помітив більше. Список всього що ми відвідали і що можна відвідати я писати не буду, його можна знайти на інших сайтах без проблем. Акцентую увагу лише на декількох:

Русалка – пам’ятник русалці Андерсена на камінці в затоці. Як я писав уже в інстаграмі, один з найскучніших пам’ятників які я колись бачив. В ній нема нічого особливого, знаходиться десь на отшибі і на задньому фоні якийсь завод. Ще навколо повно туристів які фоткають все підряд.

Nyhavn – це те місце яке ви побачите першим якщо загуглити Copenhagen в пошуку по картинках. Да-да, це ті різнокольорові будиночки біля причалу. Місце дійсно красиве, особливо ввечері коли сідає сонце. Найцікавіше що таких різнокольорових будиночків ми більше ніде в місті не бачили, це єдине місце. Кумедно те що в одному з цих будиночків знаходиться якийсь китайський стриптиз-клуб з фотками напівоголених дівчат на всіх вікнах. Цей будинок зазвичай на фотках обрізають 🙂

Strøget – найдовша в Європі пішохідна вулиця. Таки да, дуже довга вулиця на якій одні магазини з шмотками, іграшками, кафешки і кілька красивих старих будинків. Звичайний магнітик на холодильник тут коштує 35 DKK. І найсумніше, що дешевше практично ніде нема, я знайшов лише за 30 DKK. Тепер в мене дома висить магніт за 130 грн., найдорожчий з усіх.

The Round Tower – башня без сходів (ну майже). Вхід коштує 25 DKK але з неї відкривається чудовий вигляд на місто і навіть Швецію, яка знаходиться зовсім поряд. Якщо жалко платити за вхід, то можна знайти і безкоштовні башні, тут з цим проблем ми не бачили, хіба що черги можуть бути.

Freetown Christiania – в усіх путівниках рекомендують відвідати це місце як одне з дуже цікавих де можна подивитись як живуть хіпі. Тут продають марихуану і всюди відчувається запах трави. Також писали що тут можна купити дешевші сувеніри. На ділі ж це місце виявилось гидотним закинутим районом з купою наркоманів і місцями продажу трави. Дешевих сувенірів тут нема, як і того на що тут можна подивитись. Сюди йти я однозначно не рекомендую.

Ще є багато інших місць і замків які ми відвідали і ще мабуть більша кількість яких не відвідали, але і цього було достатньо. Багато де потрібно дорого платити за вхід. Можна спробувати купити Copenhagen Card. Ми самі не пробували, але це як варіант. Ця карта включає безкоштовний проїзд і вхід в більшість музеїв і навіть в Tivoli park.

#gallery-0-14 { margin: auto; } #gallery-0-14 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-14 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-14 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Tivoli park

Tivoli парк – один з найдавніших в світі парків. Вікіпедія каже що це взагалі другий найстаріший у світі парк який був відкритий 15 серпня 1843 р. Але ж нас не історія цього парку цікавить. Вхід сюди коштує 200 DKK і якщо ми ще й на атракціонах хочемо покататися, то треба ще заплатити 75 DKK (на сайті написано що 290 DKK коштує безлімітний квиток). Ми ж пішли сюди абсолютно безкоштовно і все завдяки нашому новому другу з Данії – Уффе. Тут працює його друг і він дістав нам 3 безлімітні квиточки. Так ми зекономили десь 100 євро.

В парк краще йти ввечері, тут все неймовірно підсвічено ліхтариками. Ми були напередодні Хеловіну і тут все стилізовано в цьому стилі. При чому не кілька гарбузів розставлено, а практично все якось по своєму стилізовано. Навіть не представляю скілька бабла коштує таке оформлення.

Людей ввечері було дууууже багато, щоб покататися на чомуcm треба було вистояти довгу чергу. Ми на кількох атракціонах прокаталися, погуляли. Купили стакан глінтвейну – 45 DKK (напевно найдорожчий який я колись пив). Найбільшою моєю помилку при поході сюди стало те що я взяв з собою рюкзак. Не на всі атракціони можна з ним, а щоб залишити в камері схову то треба заплатити 30 чи 35 DKK.

Парк, чи його ще називають садом, знаходиться в 15 хвилинах пішки від нашого помешкання. Добратися дуже зручно. Дорогою в парк ми проходили штучні озера і я звернув увагу на один старий будинок де робот косив газон. Якось цього я не очікував але Уффе каже що тут це норм. Робот за 1000 євро в будинку за 3 ляма.

#gallery-0-15 { margin: auto; } #gallery-0-15 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-15 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-15 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Що поїсти

Їжа в Європі завжди у нас забирала величезну частину бюджету поїздки. І це було одна з причин чому ми вирішили скористатися Airbnb. Зняти житло з кухнею до можна готувати і зекономити кучу бабла. А його ми зекономили реально багато.

Спитали в Уффе що з національних страв можна було б спробувати і де. Він порекомендував:

Flæskesteg – данська версія жареної свинини з картоплею і якимось салатом. Нам принесли без картоплі, напевно не зовсім те замовив. Дали ще 2 шматки хліба і масло. Впринципі смачно але не дуже відрізняється від наших страв.

Stjerneskud – відкритий бутерброд з рибою, креветками, ікрою і гарніром. Ксюші сподобався. Я скуштував шматок і теж зацінив, хоч і не люблю рибу але цю штуку їсти можна було.

Скуштувати це ми пішли в дуже старий ресторан Københavner Cafeen. Взяли ці дві страви і один чай. Заплатили за все 256 DKK. 1100 гривень приблизно. Жесть. Чай коштує 34 крони. І ми були єдині хто пив там чай. Всі замовляли пиво, навіть чувак який приїхав на машині і припаркував її під вікном. Flæskesteg коштує 94 крони а Stjerneskud – 128.

Найдешевша кава яку ми знайшли – це за 15 крон лате в супермаркеті з автомату. В Starbucks ціни стартують від 35 крон. Лате десь 40-45, точну ціну уже не пам’ятаю.

Морозиво на вулиці купили за 35 крон. Хоч смачне було і то добре.

Нормально поїсти ми змогли лише в Dalle Valle кафешці. Знову ж таки наш друг Уффе подарував нам 2 ваучери на 50% знижки на обід. В цьому кафе є можливість за певну суму набирати скільки захочете їжі зі шведського столу. Дуже схоже на All inclusive в Туреччині. До 16:00 така можливість коштує 75 крон а після 16:00 – 119 крон. Тут ми уже наїлися від душі. Величезний вибір і все дуже смачне. В ціну входить лише їжа, за напої потрібно платити окремо. Один коктейль коштує 50-60 крон. З ваучером ми смачненько наїлися за 75 крон вдвох.

Поряд з цим кафе ще є якесь турецьке з назвою Анкара, там ціни дешевші але ми мали ваучер тому вибір був очевидний. Але без нього можна було б сюди заглянути.

На деньок у Швецію

В Копенгагені Швецію видно практично з кожної башні. Часу в нас було достатньо і ціни на квитки прийнятні тому гріх було б не з’їздити. Це була наша уже друга поїздка в цю країні, 2 роки тому назад ми відвідували Стокгольм. Зазвичай про нову країну чи місто я пишу окремий пост, але в даному випадку мені лінь.

Квитки на автобуси Flixbus стартують від 5 євро, але час може бути дуже незручний. Ми купили за 7 євро на людину і в 7 ранку поїхали. В дорозі трохи більше години. Перетнувши тунель а потім The Oresund Bridge опинились в Мальме. Невеличке миле містечко яке ми за день обійшли і ввечері уже поїхали назад.

В цьому місті знаходиться найвища будівля Скандинавії – Turning Torso. Будівля зовсім не вписується в краєвиди цього міста. Будинків вище 9 поверхів ми не бачили. Піднятися на верх у нас не вийшло, вона приватна і тут живуть люди, ні офісів ні кафешки зверху.

Поряд знаходиться крутецька набережна з парками і видом на міст в Данію. Приємно було прогулятись там, подивитись на зелені газони, дерева і безліч качечок в бухтах. Тут усі бігають, це було незвично як для нас, приїхавши з України. В Копенгагені теж багато бігунів, але на цій набережній було набагато більше і при тому що погода була не найкраща. Бігають навіть з дітьми в колясках.

Знайдені обов’язкові місця для відвідування ми обійшли майже за день і ввечері уже сіли на потяг в Копенгаген. Хотіли порівняти на чому краще добиратися. Потяги ходять кожні 20 хвилин і в дорозі трохи більше 40 хв. Квитки стартують від 111 шведських крон і в євро десь 11.5. Дорожче коштує, по часові виграшу практично ніякого, вид набагато гірший. В автобусі хоч можна норм міст роздивитись.

#gallery-0-16 { margin: auto; } #gallery-0-16 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 33%; } #gallery-0-16 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-0-16 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Висновок

Копенгаген симпатичний і своєрідний. Тут я хотів би пожити і попрацювати. Після нього в будь-якій країні буде дешево жити і подорожувати. Для туристів ж тут не так багато всього цікавого і другий раз сюди я б напевно уже не поїхав. Маленьке уточнення про дуже мало цікавого – я дуже розбалуваний в плані цікавих місць і бачив уже багато чого, тому мене важко здивувати.

Люди тут чудові і різниця між ними в доходах не видна на перший погляд. На дорогах всі машини приблизно однакові – дешеві прості малолітражки. Джипів практично немає зовсім, я бачив лише кілька. Найдорожчими і найпонтовішими машинами тут є мерседеси останніх моделей, але всі вони на службі Таксі. Також дуже багато Tesla model S. До речі, Uber в Данії заборонений. Водії таксі повинні отримати спеціальне посвідчення і пройти додаткові курси водіння.

Так як ніхто не понтується і живе дружньо то на вулицях можна зустріти навіть принцесу або королеву Данії. Ми от зустріли королеву Margrethe II of Denmark. Вона закуплялась в магазині. Поряд було кілька охоронців а навколо повно зівак. А у нас, як на зло, в телефоні сіла батарейка а в іншому пам’ять закінчилась.

З’їздити сюди я, звичайно ж, однозначно рекомендую.

Пишу статті я доволі сухі і стримано, тому інколи місця які описую відлякують людей що думали туди поїхати. При прочитанні рекомендую піднімати рівень захоплення країною на кілька пунктів, тому що я все сприймаю зі своєї точки зору.

  Корисні ресурси для прочитання перед подорожжю:

http://loveyouplanet.com/daniya/kopengagen/

Враження від Копенгагену. Передивляючись ціни на квитки WizzAir з України куди-небудь, наткнувся на рейс Київ-Копенгаген за 379 грн. з людини в одну сторону (за програмою …

[yakymenko]

ПОЛЬСЬКИЙ ФРОНТ

ПОЛЬСЬКИЙ ФРОНТ

Олександр Солонько, 04.02.2018, Site.ua:

"Польський фронт гібридної війни

Останнім часом починають лунати обережні припущення, що Польща може стати новим серйозним системним ворогом України в повному розумінні цього слова. Хоча й звучать вони в контексті необхідності чергового ставання на коліна перед ними та їхньою версією «правди».

Коли в 2008 році Російські війська вторглися в Грузію, логічні припущення про те, що Україну спідкає така ж доля піднімалися на сміх, в тому числі, тими, хто зараз з розумним виглядом виступає на телебаченні й пише статті про протидію агресору. Всі такі аналітики і експерти, які впритул не бачили очевидних речей. Тепер вони розказують, що не можна сваритися з Польщею. От тільки питання в тому, що Україну і цього разу ніхто не запитує.

Чомусь кожен випад Варшави, щораз все більш підступний, цинічний та безапеляційний в сторону Києва сприймається як якийсь ексцес. Разовий, несистемний. Звісно, нарікання на бездарну зовнішню політику справедливі, але безхребетність влади в таких ситуаціях це не єдиний її гріх. Головний і найбільш згубний – це сліпота. Сліпота до речей, які часто на самій поверхні. Волають про те, щоб їх побачили і зробили висновок.

Давайте пригадаємо коли ж почалися наші «непорозуміння» з поляками. Чи такі це вже ексцеси. І так вже недавно, як дехто починає говорити, це стало системною політикою.

20 червня 2013 року Сенат Польщі ухвалив антиукраїнську, псевдоісторичну та шовіністичну постанову про події на Волині. Після цього, 148 депутатів українського парламенту від Партії регіонів та КПУ спрямували звернення до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». При цьому, вони прекрасно знали, що 1943 році офіційно не існувало української держави. Тим не менш, тінь лягала на сучасну Україну.

Ось тут можна згадати поіменний список.

Зараз частина підписантів відхрещується від того вчинку. Всі пам’ятають діалог між журналістом Скрипіним та регіоналом Царьовим про «Волинську різню». Хто-хто, а Царьов – стовідсотковий, чистокровний (називайте як хочете) навіть не агент чи сексот, а відвертий службовець ФСБ, який на той час мав депутатський мандат.

В липні того ж 2013 року тодішні президент Польщі Броніслав Коморовський відвідав Волинь. Це супроводжувалося скандалами. 21-річний хлопець, який приїхав із Запорізької області, розчавив на плечі президента яйце. Судячи з усього, добровольців це зробити в межах найближчої тисячі кілометрів не знайшлося.

Тоді ж в 2013 році «Свобода» закликала поляків визнати операцію «Вісла» (етнічні чистки, депортації) 1947 року етноцидом українців. Тисячі людей були позбавлені дому тільки через те, що були українцями. Його здійснив маріонетковий промосковський режим, проте Варшава це злочином не визнає, підтверджуючи тим самим схвалення таких дій і сьогоднішню дієву підтримку діям Кремля.

В цей час повним ходом розгорталася економічна агресія Кремля проти України. Саме вводилися в дію санкції проти українських товаровиробників, вводилися обмеження і заборони на ввезення до РФ українських товарів. Все це супроводжувалося безпрецедентною інформаційною кампанією проти України. Тоді українці згадали хто такий Дмітрій Кісільов, який раніше працював на одному з телеканалів олігарха Пінчука.

Кремль намагався утримати Україну від руху до Асоціації з ЄС. А які ж мотиви переслідувала Польща?

В 2014 році президент України Петро Порошенко вчинив кричущий акт самопоїдання. В польському парламенті вибачився за Волинську трагедію. Можливо в нього не виникало питання що робили поляки на етнічних українських територіях. В ситуації, коли обидві нації були під чужою окупацією.

В липні 2016 року було прийнято Резолюцію «Про встановлення 11 липня національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами (ОУН-УПА) щодо громадян Другої Речі Посполитої». В ньому з віддається шана воякам Армії Крайової.

Це сталося 7 липня. 8 липня президент Порошенко у Варшаві разом з Надією Савченко кладе квіти до монумента жертвам «Волинської трагедії».

Подібна оцінка польсько-українського конфлікту середини ХХ століття та національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті є маніпуляцією історією та наругою над українською національною пам'яттю. Кинуті українцям звинувачення є абсурдними і нікчемними з точки зору міжнародного права. Тим не менш, українська влада їх легітимізує своїми діями.

Потім починаються спалювання українських прапорів, руйнування українських пам’ятників, наміри назвати військові кораблі іменами українських міст, які були під окупацією Речі Посполитої, будівництво з українських надгробних каменів дороги.

В липні 2017 року поляки заявили, що з Бандерою Україна до Європи не увійде: «Польща накладе вето на потенційний вступ України до Європейського союзу, якщо не будуть вирішені історичні питання та питання прав меншин… з Бандерою ви до Європи не увійдете. Ми говоримо про це і голосно, і тихо. Ми не повторюватимемо помилок 1990-х років, коли були певні проблеми у відносинах з Німеччиною і Литвою. … в разі невирішення питань може виникнути ситуація на кшталт тієї, що існує у Греції та Македонії. Через незгоду Греції з назвою Македонії остання не може вступити до НАТО і розпочати переговори про членство в ЄС».

Це слова Вітольда Ващиковського – міністра закордонних справ Польщі.

Скажіть, це не системна політика? Очевидно, що люди на найвищому рівні займаються тим, чим не займаються в нас – моделюванням сценаріїв та ситуацій. Загрозливих для нас.

В грудні 2017 року з’явилися фото пам’ятника «звірствам УПА». Того самого – із насадженими дитячими головами на вила. Хоча це – лише один епізод, який є частиною системної державної політики Польщі. Там лунають не лише антиукраїнські заяви та здійснюються акти вандалізму із закатуванням в дороги решток надмогильних каменів. Там іще й приймаються антиукраїнські закони.

Сенат Польщі в ніч на 1 лютого 2018 року ухвалив у редакції Сейму закон про Інститут національної пам'яті, який, зокрема, передбачає покарання у вигляді штрафу або ув'язнення на строк до трьох років за заперечення "злочинів українських націоналістів" у 1925–1950 роках.

Звісно, проросійські сили в Україні та Кремль стоячи аплодували цьому рішенню. Тепер в Польщі буде фактично заборонено під страхом кримінальної відповідальності говорити про злочини Армії Крайової проти українців. Я от тільки точно не знаю чи каратиметься нагадування про те, як у 1934 році завдяки очільнику Польської держави Йозефу Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почуватися на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на похороні Пілсудського у 1935 році. Бандера ніколи угод з Гітлером не підписував, натомість у свій час сидів у нацистському концтаборі.

Але зараз не про те. Все це лиш набір фактів та екскурс в історію. І якщо звести дві умовні шкали в наших стосунках з РФ та Польщею, знайдемо там дивовижні збіги.

Як відомо, фінальний акт невійськового тиску на Україну з боку РФ почався в 2013 році. Паралельно активізувалися і поляки. Минуло менше року після Євро-2012.

Із кожним роком поляки нарощують тиск. Вони знімають пропагандистські антиукраїнські фільми. Вони ведуть пропагандистську війну. В Кремлі говорять про «братній народ» і правильних українців (вони ж росіяни, але за кордоном, а решту треба знищити), та й поляки використовують подібну схему. «Ми проти бандерівців, а не проти українців». Так само нав’язують нам своє бачення про «правильних» героїв, «правильний» погляд на ті чи інші події. Погрожують економічними наслідками у випадку несприйняття позиції.

Вражає небажання чи нездатність багатьох недурних людей всього цього помічати.

Тиск з боку Варшави наростає постійно. Ми маємо справу із системною державною політикою, вектор якої обрано і запущено ще в 2013 році. При цьому, в Україні досі ціла низка диванних експертів розповідає про те, що всьому виною прихід до влади «правих». Що є інші поляки і все таке. Коморовський при якому все починалося теж був правим? Отож.

Натякаю на гібридну війну з боку Польщі проти України. Давайте звернемося до людини, яка «в темі» щодо Польщі. Оксана Забужко. Вона краще, ніж будь-який експерт в краватці на зарплаті в агітпроп відділі на Банковій в цьому розуміється.

«Сталін не мав телебачення, Гітлер не мав інтернету, тому мусили провадити справжні війни. Сьогодні не треба скидати бомби. Вистарчить бомбардувати розум, щоби жертви нападу самі віддали ключі до міста, стали на коліна перед агресором і попросили протекцію.

…гібридна війна, а отже інформаційна війна, також і в культурній творчості потребує режисера. Недаремно Владіслав Сурков, творець кремлівського визначення суверенної демократії (яка з демократією не має нічого спільного) за освітою театральний режисер».

Поляки вже давно ведуть гібридну війну проти України в унісон з Кремлем. Не зважаючи на антиросійську риторику, не зважаючи на самовбивчість такого підходу, бо без українського щита Польща завжди падала. Ця війна йде 5 років. Використовуються не всі інструменти з тих, які використовує Кремль. Хоча тактика подекуди збігається, стратегія може здатися іншою. Проте, і тут все не так просто.

Можливо текст поверхневий, можливо фактів мало, але навряд чи можна заперечувати системність. А її наявність – це те, що повинне нас підштовхувати до такої ж системності, які б інструменти для захисту ми не обирали.

І на сам кінець ще кілька слів від Забужко для роздумів на майбутнє:

«Прогляньте в Інтернеті відео «Історія Європи за п’ять хвилин» — як змінювалась політична мапа Європи за останню тисячу років. Який ви там побачите вічно пульсуючий вузол, «незаросле тім’ячко», де весь час невгаває історична тектоніка?.. Не вгадали — українсько-польський вузол!

Саме тут — ключ до цілої купи драм європейської історії, досі «невидний». Так, звісно, Росія — це наша головна тема, понад триста років вона висить над нами дамокловим мечем. Але насправді корінь проблеми не Росія, а Польща — це з нею, з ким у нас удвічі давніша «братня» історія розборок, наші предки були зарубались так, що придумали збудувати собі свою кишенькову «православну імперію» «на стороні», чужими руками вирвати в Польщі свої етнічні території».

Все це не означає, що зараз Росія не є основним нашим ворогом та геополітичним суперником. Кремль окрім всього, вбиває наших громадян та намагається цілком фізично демонтувати нашу державу як таку. На рівні з тутешні правлячий класом - це головна загроза для існування України. Польща своїми діями поки виконує хоч і допоміжну роль, але цей неприкритий тил може стати для нас фатальним фактором."