#українські відьми

[witchfromukraine]

🎃Самайн, Геловін, День мертвих, Параскева...🎃

🎃В більшості вірувань сьогодення і минувшини присутнє свято кінця жовтня\початку листопада. В цей день переважно шанують загиблих,та намагаються приділити їм достатньо часу і уваги.🎃

🎃Серед найвідоміших в сьогоденні свят це віккансько- кельтський Самайн,  Геловін, та іспанський День Мерців.🎃

🎃Християнство України апропріювало свято середини осені, відзначаючи день св. Параскеви цього дня. Ось що про це кажуть  К.М. Соколовська та А.А, Гоцалюк в своїй праці "Практикум з Української етнології" :

🎃"27 жовтня — день Великомучениці Параскеви, або святої П’ятниці. В багатьох селах у цей день хра��. В народі вірили, що Параскева — бідна жінка, тіло якої порізане та понівечене людьми, працюючими у свято. На святої Параскеви не прядуть, не шиють, “бо крутило б руки й ноги”.

🎃Свята Параскева вважається покровителькою незаміжніх жінок, не випадково, що в молитвах — звертаннях до неї — домінують мотиви кохання, подружнього життя. В цей день не вживають скоромних страв.

🎃На більшій частині території України пасічники готують бджіл до зими, обкурюють вулики ладаном. День Великомучениці Параскеви—поминальний на всій території України. Віруючі несуть до церкви хліб, правлять панахиди."🎃

[aniteaart]

Kiki's Delivery Service [Ukraine AU]

Катрусина служба доставки, адаптація під українські реалії героїні мультфільму "Служба доставки Кікі, юної відьми" для челенджу #ua_ghibli

[we-politica-ua-news-love]

Марш п’ятої колони. Україна закриє ворожі телеканали, або ці телеканали закриють Україну Здавалося, що після  2014 року все це вже у минулому, але через бездіяльність і недбальство влади все мерзенне в нашому житті відроджується. Якщо зважати на контент нашого ТБ, то ситуація стає все більш тривожною. На багатьох каналах відбувається щось схоже на Вальпургієву ніч, коли в одне місце злітаються відьми й інша нечиста сила. Лунають заклики  «змиритися з долею», тобто з Путіним, підкоритися, капітулювати, і тоді буде вам мир і спокій. Який мир і спокій буває під російською окупацією — відомо. Телеканали «112» і NEWS ONE, які й раніше не вирізнялися лояльністю, тепер неначе  з ланцюга зірвалися. Рабиновича стає все більше і він міцнішає. Підтягується Вілкул, Балицький та інша «важка артилерія» Партії регіонів, яка тепер називається Опозиційним блоком. Янукович «помер», але нехай живе Янукович? Здається, сталася тотальна мобілізація всіх промосковських сил, що ладні до найрішучіших дій. А влада солодко спить у своїх палацах. На жаль, на цих шабашах присутні й наші «реєстрові» патріоти та демократи, що полюють за рейтингами. Вони несуть повну відповідальність за антидержавну пропаганду, яка звучить у цих телеефірах. Ви — співучасники, панове! Ви своєю присутністю аномалію робите нормою, легітимізуєте явища недопустимі й для країни небезпечні, вселяєте масам, що агенти Москви — це такі ж нормальні українські політики, як і всі інші. Особисто я за тих «націоналістів» і «демократів», які ходять на ворожі телеканали, голосувати не буду. Раніше я з цікавістю поглядав на полковника Гриценка, але після того, як він «прописався» на NEWS ONE і на «112», точно визначився, що це не мій кандидат. До недавнього часу симпатизував нардепові Чумаку, але коли виявилося, що для нього немає різниці між каналами  патріотичними та їм протилежними (аби рейтинги), симпатії закінчилися. Здивувала (вкотре!) присутність на програмі «Пульс» каналу «112» представника ВО «Свобода» Ігоря Мірошниченка. Він що, не знає, хто власник каналу? Не знає, яка лінія, редакційна політика «112»? Але рейтинги понад усе? Не хочеться мати нічого спільного з «патріотами з подвійним дном». У гонитві за рейтингами «Свобода» може розгубити багато своїх традиційних прихильників. Цікаво, що ведучі «112» Полунін і Степанець від свого тотального «русскоязычия» перейшли до варіанту Тарапуньки і Штепселя, виявилося, що Степанець не володіє українською і тепер дуетом з Полуніним демонструє нам «чесноти» двомовності. Мабуть, на виборах  чергове видання лінгвістично-політичних провокацій, вигуки про «переслідування» російської мови нас не оминуть. Здавалося, що після 2014 року все це вже у минулому, але через бездіяльність і недбальство влади все мерзенне в нашому житті відроджується. Виникають похмурі передчуття, що ці телеканали занапастять Україну та забезпечать реванш Путіну. Особливо в «Пульсі» шаленів Рабинович, обпльовував усіх, хто був у владі в Україні протягом останніх 24 років. А що робив сам обвинувач, починаючи з часів СРСР? Невже наша найвільніша журналістика коли-небудь наважиться розповісти правду про біографію цього пана?  До речі, Рабинович назвав Медведчука «золотим ключиком миру». Путінського? Медведчук уже був «золотим ключиком справедливості» для Василя Стуса... Тепер вирішили цей «неоціненний досвід» перенести на всю Україну? Загалом, іде жорстка, воєнного часу пропаганда проти України. Ще раз повторюю: або Україна закриє ворожо-демагогічні телеканали, або ці телеканали закриють Україну. Вони зроблять у тилу те, що Путіну не вдалося зробити на фронті. А Рабинович у ролі народного захисника, поборника бідних, знедолених і голодних може у мислячих людей викликати лише гомеричний сміх. Але чи багато у нас мислячих? Філіппіки цього фігуранта проти багатих спонукують пригадати, як за радянських часів у Києві на Бесарабці біля пам’ятника Леніну пузаті, вгодовані члени політбюро ЦК КПУ 7 листопада виспівували: «Повстаньте  гнані та голодні...» А тепер ось «гнаний і голодний» Рабинович бажає повести за собою зубожілі маси. Іде пряма пропагандистська атака на нашу країну. А влада демонструє повне політичне безсилля. Влада здала Крим і частину Донбасу, а тепер ризикує здати всю Україну, дозволивши просунутися у владу антиукраїнським реваншистам. Ще є час запобігти національній катастрофі, але не схоже, що наші лідери спробують це зробити. Сьогодні на багатьох телеканалах усередині країни йде така ж жорстока, як і з боку Кремля, інформаційна війна проти незалежної України. Ми зупинили зовнішнього ворога, а перед внутрішнім відступаємо. А тим часом у РФ уже офіційно в системі міністерства оборони сформовано новий підрозділ — інформаційні війська. Їхні частини, їхні полки та дивізії нахабно й агресивно діють усередині України, їхні офіцери та генерали, нахабно усміхаючись, сидять у наших телевізійних студіях. А наші псевдодемократичні  дурні до цих пір не навчилися відрізняти свободу слова від свободи антидержавної підривної пропаганди. На тому ж «112» Дмитро Гордон розповідав про те, якою хорошою людиною був Л.І. Брежнєв. Шкода, що Гордон не встиг про це розповісти Василеві Стусу, Олексі Тихому, Юрієві Литвину та багатьом тисячам українських дисидентів і репресованих, щоб вони теж знали про доброго товариша Брежнєва та про його чудові особисті якості. Між іншим, на сторінках  видання пана Гордона різні партійні секретарі, що виходять накладом, час від часу починають розповідати про чудові якості Володимира Щербицького, який насправді був жорстоким русифікатором України, вірним сатрапом Москви в Україні. Щербицький і його поплічники — Маланчук, Федорчук та інші — понівечили долі тисячам українських інтелігентів. А що стосується спілкування в побуті, за межами політики — то тут багато тиранів були великими симпатягами. Є спогади с��часників про те, що Адольф Гітлер був світською галантною людиною та любив жінок. Комендант Аушвіцу пан Кох у неслужбовий час був люблячим батьком п’яти дочок, що не завадило йому вбити мільйони в’язнів, а Адольф Ейхман особисто жодного нещасного і пальцем не чіпав, він знищував безліч людей на папері — розчерком пера. У Гордона складні стосунки з логікою: у тій же студії «112» він закликав покінчити з мерзенним пережитком «совка», з почесними званнями «заслужених» і «народних» (артистів, журналістів тощо) і тут же вимагав платити їм персональні пенсії від 500 до 1000 доларів США. Як це поєднати? Дмитро Гордон — людина  складна: вранці має одну думку, в обід — другу, а за вечерею — третю. Редактор «Бульвару» співав гімн вірному путінцю, померлому Кобзону, який зробив багато зла Україні, хоча Україна не зробила йому нічого поганого, навпаки — багато хорошого. Ось це ставлення до України і повинно бути для нас головним визначальним чинником, а зовсім не те, яким померлий був мисливцем і рибалкою... — Ігор Лосєв, опубліковано у виданні  День