#спартаксубота

[purpleflamingo01]

Не вірю

От якось в інстаграм мені випадковомені попався пост Жені Яновича. Ну я ж продивився пару постів де він з кислим їбалом віщає аудиторії. Я не був здивований такому формату постів, адже ще коли бачив фрагменти їх подкастів, то зрозумів, що він мякотілий штріх.

І що саме цікаве я натикаюсь на сторі, в якому було посилання на відео із назвою «Хто такий Спартак Субота». Ну я в саркастичній формі думаю ( в мене чомусь завжди така реакція, на персон, яких дуже енергійно починають форсить та казати які ж вони круті). Так я от із ухмилкою на лиці думаю: видатний психотерапевт і штріх за яким всцикається добряча половина українських дівчаток. Ну не суть. Просто хочу сказати, що одразу до цих тіпів у мене ставлення максимально було несерйозне та холодне. Адже в хвилинному кусочку їх подкастів все з ними було понятно(більше контента я їх не бачив).

Куди більше часу в мене пішло на обговорення їх з іншими людьми. Які стовідсотково були переконані в крутості цього формату та крутості цих двох ікон. Типу шось нове, круте, вау, хочу тату із Спартаком. Ну і прочий брєд про якість і унікальність контенту і тд тп.

Я одрау дав зрозуміти, що формат віщанія інформації як підкаст вважаю крніжом лютим, а тим більше підкасти на психологічні теми для, клерків, студентів (які в ітогі також ними стануть клерками) та хіпстерів. І це ще не всі масті я перерахував. Ще більше я всцикався з того, що як можна ставитися серйозно до проектів, де участь бере колишній учасник Мамахохотала шоу. Но в цьому випадку мама плакала, а хохотав Максік.

Чого хохотав? Ну вибачте за таку мою злорадність. Але я просто не міг не впитися цим в��дчуттям, коли я виявився правим. (І навіть якщо в фіналі все це виявиться неправдою, когось виправдають, я не зміню відношення до цього шута і емо-соціопатичного психотерапевта). Хочу сказати, що я не завжди такий мєткий в якихось судженнях, але що-що, а внутрянку людини тільки по її їбалу видно(образно сказано). Повірте мені, якщо довго дивитися на людей – це вміння неодмінно з’явиться.

А як я ржав з цих коментарів. Я не ржав я просто плакав (від сміху). Як можна бути настільки гівножуєм та ментально пустою людиною, щоб нить через їх закриття. Я не сужу, я сміюсь з вас і за це також вибачаюсь.

Так от. До чого тут заголовок. А до того, що я не вірю. Не вірю Жені Яновичу, не вірю Спартаку Суботі, не вірю майже нічому і нікому. Мої авторитети, яким я довіряю є німими для більшості, мої авторитети вічні, вони не вмирають, бо вони не люди. Повторюся також, що не вірю майже нічому і нікому, а тим більше цим ярликам про героїв нового часу, особливо, якщо ці ярлики вішаються суспільством. Суспільство, ну ти на приколі чи шо? Ну все лягай спати, нехай тобі присниться голий Спартак, а я пішов каяться. Арівідерчі