#сміт

[dimishap]

📽️ БІН 🎬 Мел Сміт 🎞️ комедія 🎭 Ровен Аткінсон, Пітер Макнікол, Памела Рід, Берт Рейнольдс 🇬🇧 1997

Містер Бін вирушає у відрядження разом із картиною до США, де його приймають як мистецтвознавця.

Дурна і весела подорож в Лос-Анджелес — тло для фільму одного коміка, якого презентували широкому американському глядачу.

Акторська гра переконлива кожну секунду. Сюжет, сценарій і все інше – без коментарів.

[gavolov]

"Юний лицар у саду Сфінкса" - Баррі Віндзор-Сміт, 1976-78.

[welovelofi]

Привіт. Я Брендон, незалежний музикант, живу в Альберті, на східному узбережжі Канади.

На мене вплинули Елліот Сміт, Мак Міллер, Джефф Баклі, Winterlseep, Barenaked Ladies, The Beatles, Led Zeppelin, The Mars Volta та багато виконавців багатьох жанрів.

Я щойно випустив свій перший сольний міні-альбом «Riding a Wave, Riding a Lull» на потокових платформах і граю та пишу музику з 13 років.

Мені подобається змішувати поп-структури з інді-звуковими шаблонами, і взагалі просто створювати музику, яку я хотів би слухати і відчувати.

Джефф Баклі одного разу сказав, коли його запитали, що на нього вплинули «кохання, гнів, депресія, радість і мрії… і цепелін», що я щиро підтримую як єдину правильну відповідь як художник — настільки, що мені хотілося б, щоб я сказав ці слова!

[cherry-sigarett]

привіт! це моя перша робота, якщо сподобалося допоможіть з поширенням❤️

фанхата: attac on titan

пейринг: Леві/Ервін

ангст

грайлист:

fourth of July - sufjan Stevens

romantic homicide - d4vd

привіт Ервін. у мене є де-що для тебе. бутилка води і твої улюблені лілії. нажаль, сьогодні їх тільки дві. але давай зустрінемо останній світанок разом?

чесно кажучи, я не вірю в те, що ти мене чуєш. але Ханджі каже, мов, так стає легше. нічорта. я тільки більше переконуюся, що тепер ти лише бездиханне тіло, чию холодну руку я так боюся відпустити.

мені здавалося, що нема нічого гірше, аніж почуття відчаю і болі вчора. нема нічого гірше за червоне запаморочення гніву і розуміння того, як через глибокі рани з кров'ю витікають всі сили, а з ними і вся моя душа.

але сьогодні я розумію, що найстрашніше - це відчувати пустоту. чути лише тишу ззовні і сотні голосів зсередини. серед них і твій, але я навіть не намагаюся розібрати твої слова, бо я знаю, що ти більше ніколи не заговориш до мене.

тиша так давить, а голоси рвуть душу на мільйони шматків. голодні очі мертвих готові зжерти її до останньої частки. мені так страшно від цього, мені як ніколи хочеться кричати. але я зірвав голос ще дванадцять годин потому, коли намагався вбити кляту мавпу.

я не вірю в те, що ти не повернувся з бою, Ервін, навіть якщо ми обидва знали, що разом нам не вийти живими з цієї клятої Шиганшини. я б молився усім богам, аби це був сон. я не хочу вірити у життя без тебе. а знаєш чого я хочу? я хочу повернутися в штаб взимку під холодною ковдрою ночі і грітися біля каміну з чашкою чаю, поки ти заповнюєш свою кляту гору документів. у цьому був мій особистий хворий рай.

мені здається, що по щокам текуть солоні краплі, змиваючи кров. мою і твою. і я втрачаю рахунок часу. я просто хочу лишитися тут назавжди.

я ніколи і не думав, що буду отак сидіти на підлозі і ревіти біля когось годинами. але я теж не залізний, не звинувачуй мене. у цьому винен ти. ти і твій обов'язок перед розвідкою, перед чиновниками, перед людством, дідько, Ервін, та хоч перед самою богинею! але хіба у тебе не було обов'язку переді мною? чому твої мрії буди важливіші за людство, перемогу, зламані кінцівки? чому вони були важливіші за мене? скажи мені Ервін, хіба я був настільки неважливою частиною твого життя? напевно, це моя помилка. адже я віддав своє серце тобі. серце, душу, разум і тіло. так прикро, що твоє серце ніколи не належало мені.

я не знаю, скільки часу проходить, але помаранчеве світло сідаючого сонця падає на твоє обличчя, в останній раз надаючи фарб товоїй шкірі. і от вже здається, що ти абсолютно живий і безтурботно спиш. в останній раз цілую тебе у скроню і накриваю зеленим капюшоном плащу з крилами волі. покойся з миром командор Ервін Сміт.

я думаю, мені час йти. я обіцяю тобі, що я більше ніколи сюди не повернуся. обіцяю більше не виказувати слабкості і обіцяю вбити того, хто відняв тебе у мене. але і ти пообіцяй мені, що ти дочекаєшся мене на тому боці раю чи пекла. бо в решті решт, з бою не повернулися ми вдвох.

#attackontitan #атакатитанів #аот #aot #укррайт #украрт #укрфанфікшен #аніме #леві #левіаккерман #укртамблер #укртумбочка

[chthontoya]

Люди є космічними орками

"Ніколи не закохуйтеся у людей".

Я уявляю, на скільки абсурдним звучатиме для вас це попередження, але ніколи не закохуйтеся у терран. А якщо із вами вже трапилось таке нещастя, то краще зітріть собі спогади будь-яким доступним методом.

Коли із приєднанням Терранської конфедерації (Терри та її колоній) галактикою понеслися чутки про дивних істот, що не створюють пар для кохання, у це мало хто повірив. Навіть коли теранці нарешті почали приєднуватись до інтеррасових екіпажів це не надало правдоподібності чуткам: врешті решт, багато космічних мандрівників не мали пари і тому мандрували самі.

Пересвідчитися у цьому нереалістичному факті мені вдалося лише, коли на нашому кораблі опинилася одразу ціла група терран. Це було дивно.

Я тоді були молодими, як більшість на тому кораблі. Це норма для довгих, небезпечних науково-дослідницьких експедицій, коли у випадку загибелі не можливо буде знайти когось на заміну ззовні. Що вже казати про загибель двох одночасно. Саме тому відсутність пари була значною перевагою при заявці на борт. Поява не трьох, не п’яти, а десяти нових членів екіпажу стала нечуваною новиною. Ще більшою стала відсутність пари у кожної і кожного з них.

Причина стала зрозуміла через місяць польоту. Уночі усі сусіди і сусідки офіцерки Томсон були розбуджені її крикам, яких до цього ніколи не чули. У коридорі, вище згадана терранка кидала речами офіцера Сміта і сипала лайкою, яку перекладачі залишали в оригінальному варіанті. Сміт намагався якось виправдатися, доки у розмову не втрутився ще один терранець – офіцер Джонсон. Той розібрався у ситуації швидше за всіх спостерігачів, хоч і прибув останнім, та зайняв бік Томсон. Безперервна, брудна сварка продовжувалася до прибуття старшого офіцера, який забрав їх до себе у кабінет. За словами свідків сварка продовжувалася і там.

- То… Що трапилося цієї ночі? – не втрималися Детеріан, що жили зправа від Томсон. Казали, що вони непогано ладили.

- Цей *лайка* мені зрадив.

- Зрадив? – Детеріан і всі інші за столом не могли зрозуміти цього слова у цьому контексті. «Зрадити» можна було країну, компанію – не особу.

Томсон закотила очі.

- Цей сучій син спав, тобто займався сексом, і зі мною, і з Джонсоном, уявляєте?! – Томсон стукнула по столу.

Ми не уявляли. Це звучало безглуздо. Ні, звісно полігамні пари із трьома і більше особами були можливі, але у такий спосіб – це було абсурдно.

Я трохи потягнули час, але ніхто не збирався говорити.

- Тобто… Чому Террани не формують пар? Як для виховання дітей.

- Формуємо, - здивовано і буденно відгукнулася Томсон і продовжила їсти.

Ніхто не знав, як на це реагувати.

- Ну зрадив цей *лайка*. Не помирати ж тепер. У мене ще повно обов’язків. До того ж, схоже, я знайшла собі чарівного друга – із таким же жахливим смаком на чоловіків, що і й у мене.

- Я чули, що у парі хтось може бути не до кінця щирим, але щоб одразу усі, - цього разу заговорили Арго.

Томсон оглянула присутніх і на певний час задумалась. Вона не була особливо зацікавлена у ксенобіології, як ми дізналися вже пізніше, тож це зайняло певний час.

- Ах. Ми, террани, дійсно не часто формуємо настільки сильний психологічний зв’язок. Ми постійно сходимось і розходимось. Я навіть і не згадаю, ким був мій перший партнер.

- Але ж, постійні пари забезпечують кращій розвиток потомству.

Томсон пожала плечима:

- Що ж, людство на ранніх етапах, схоже, було достатньо плодовитим що б це не стало у заваді.

Томсон просто посміхнулася, але мені стало дуже не затишно. Тож зараз, навіть якщо мені ніхто не повірить, я попереджаю нещасних: не закохуйтесь у людей.

[maks-bookman]

Читацький підсумок за червень 2024

#читацький_підсумок  #ХронікиКниголюба

Червень

За планом в мене було, як завжди, 8 книжок нових та вже знайомих авторів, які я хотів прочитати в першу чергу. Прочитав все заплановане.  

Червень  видався цікавим на книги, та дуже насиченим.  7 книг 10*10, 3 книги 9*10, 5 книг - 8*10

 1.Всього прочитав та прослухав 24 книги.

1.Софія Андрухович "Літо Мілени"                                                     6*10

2. Леся Демська «Жінка з мечем»                                                       7*10

3. Сеек Макс «Мисливець на відьом»                                                7*10

4. Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»            7*10

5. Наталья Тисовська "Останній шаман"                                           7*10

6.Юрій Тис "К-7"                                                                                       7*10 

7. Володимир Єрмоленко "Ловець океану"                                     7*10

8. Марина Троян "Обліковець"                                                            7*10

9. Алеcсандро Барікко "Море-океан"                                                 7*10

10. Джон Бакен "Тридцять дев'ять сходин"                                      8*10

11.  Марк Леві "Викрадач тіней"                                                          8*10

12. Артуро Перес-Реверте «Саботаж»                                                8*10

13. Вікторія Амеліна «Дім для Дома»                                                 8*10

14. Ерін Гантер « Сутінки»                                                                      8*10

15.Станіслав Лубєнський «  Степовий пірат»                                    9*10                                                          16. Ішигуро Казуро "Залишок дня"                                                      9*10

17. Сергій Оксеник " Вбивство п'яної піонерки"                               9*10

18. Брати Капранови «Паперові солдати»                                         10*10

19. Юрій Даценко "Останні години"                                                    10*10

20. Василь Добрянський «Скриня для гетьмана»                            10*10

21. Лора Підгірна "Червона Офелія"                                                   10*10 22. Василь Кожелянко « Срібний павук»                                            10*10

23. Марек Краєвський «Голова Мінотавра»                                      10*10

24. Патрік Ротфусс  « Ім’я вітру»                                                            10*10               

2. Нових для мене авторів було 19.  (10 українських)

Відкрив для себе: Василя Кожелянко, Патріка Ротфусса,  Лору Підгірну, Марека Краєвського.

3.Вразили: Брати Капранови «Паперові солдати»,  Юрій Даценко "Останні години",  Василь Кожелянко « Срібний павук», Патрік Ротфусс  « Ім’я вітру» 

4.  Дуже сподобались :  Марек Краєвський «Голова Мінотавра», Ішигуро Казуро "Залишок дня",Сергій Оксеник " Вбивство п'яної піонерки", Станіслав Лубєнський « Степовий пірат», Лора Підгірна "Червона Офелія"

5. Книги які залишили подвійні відчуття: Алеcсандро Барікко "Море-океан",  Володимир Єрмоленко "Ловець океану", Наталья Тисовська "Останній шаман"

6. Розчарування місяця Софія Андрухович "Літо Мілени"

7. Написав 4 відгука  на книги: Володимир Єрмоленко "Ловець океану", Кшиштоф Піскорський «Сорок і чотири», Брати Капранови «Паперові солдати», Ксенія Циганчук "Коли приходить темрява"

8.  Нові придбання: Вілбур Сміт «Тріумф сонця», Долорес Редондо «Диригент», Франко Фаждані «Далеких країв не буває», Андре Камінський «Наступного року в Єрусалимі»,  Сергій Синюк+Олеся Тивонюк «Волинь 1920», Наталія Мельник « Жага Свободи»

9. Книги місяця: Юрій Даценко "Останні години", Брати Капранови «Паперові солдати»

[alexhorrorfilms]

The Man in Grey (Мужчина в сером) (Человек в сером)

Екранізація бестселера Елеанор Сміт.

Дівчина виходить за аристократа-негідника. Це призведе до трагедії.

Історична готична мелодрама від студії "Гейнсборо". Відмінний акторський склад, красива зйомка, буря пристрастей.

[darkrwitch]

Name: Lessons in chemistry

(Уроки хімії)

Director: Берт, Берті, Сара Адіна Сміт

Year: 2023

Country: США

Company: Apple

Genre: Драма

Seasons: 1

Episodes: 8

Running time: 60-70 хв

The description: 1950-ті роки. Елізабет Зотт мріє займатися наукою, але на заваді стоїть суспільство, в якому місце жінки — на кухні. Вона погоджується зніматися в кулінарному телешоу й бере собі за мету навчити націю домогосподарок, яких ніхто не помічає, не лише куховарити.

Started: 27.12.23

Finished: 27.12.23

First impression: Брі Ларсон, котра грає головну роль, як людина мені не подобається і в деяких фільмах, якими вона пишається, навпаки немає нічого цікавого. Проте тут її персонаж підходив її кам'яній міні і я старалась не зважати на скандали, пов'язані з актрисою. І мені сподобалось. Мені сподобалась історія зазнайки-хімічки, яка пре напролом всіх, а згодом і своїх особистих рамок. Другий головний персонаж мені теж сподобався — дивак, простак, дуже милий хлопчина, він до останнього був ключовою фігурою в історії. Сусідка, пастор, режисер та асистентка — класні персонажі. І пес теж, моя булочка…

Історія пряма і проста, з трохи, чесно кажучи, надокучливою повісткою. Я не проти фемінізму (до речі, мені здається, саме через це гг грає Брі Ларсон), але коли його не кидають у лице, так само як расизм. Проте я враховую час, в якому відбуваються події серіалу, тому не так скептична. Все ж таки, як раз таке тоді відбувалося — жінки, та чорношкірі виборювали свої права на те, що білі чоловіки їм забороняли та вставляли у рамки очікувань та стереотипів. Чорт, та навіть я у своїй книзі тих самих років написала «стереотипи» та спробу їх толерантного вирішення. Просто через Брі Ларсон я така «мєх, фемінізм від неї»

Але закривши на це очі — чуттєвий, життєвий, хороший серіал, який я раджу

Rating: 9/10

[rodesian]

Операція Дінго 23-25 листопада 1977

Успіх операції “Еланд” , попри всі сподівання родезійців, аж ��іяк не зміг ліквідува��и загрозу з боку терористичної організації ЗАНЛА Роберта Мугабе, розквартированої у Мозамбіці. Попри те, що головна база ЗАНЛА у регіоні була повністю знищена, а тисячі її солдатів перебито за один неповний день, вже за кілька місяців терористи змогли не тільки реогранізуватися, але і серйозно наростити сили. Це стало можливим завдяки неочікуваним політичним наслідкам “Еланду”. Військову поразку терористи та їх куратори змогли перетворити на пропагандистську перемогу: військова база Ньядзонья в усіх новинах позиціонувалася як табір біженців, що підтвердила “комісія” ООН.

Для всього світу родезійці виглядали як жорстокі карателі, що холоднокровно перебили тисячі мирних жителів. Логічних і адекватних аргументів самих родезійців, звичайно, слухати ніхто не хотів. ЗАНЛА у очах пересічних громадян Європи, США та СРСР з Китаєм виглядали жертвами, яким була необхідна допомога. Завдяки цьому гамбіту, до Мугабе і його поплічників лавиною полилися гроші, озброєння та гуманітарна допомога. Ресурсна база ЗАНЛА стрімко розросталася.

Окрім того, єдиний на той момент союзник Родезії, Південноафриканська Республіка, теж змінила своє ставлення до сусіда. Якщо раніше уряд ПАР підтримував родезійців як політично, так і військовим шляхом, то після розголосу події у Ньядзоньї південноафриканці серйозно запанікували. І без того підсанкційна країна боялася, що допомога Родезійцям може привести до серйозних політичних та репутаційних втрат. Грубо кажучи, Форестер та його уряд чудово знали, що дії родезійців в ході війни є виправданими і логічними, проте вони не хотіли розділяти з Родезією наслідки подібних “перемог”. Саме тому Південна Африка відкликала увесь свій персонал і військову техніку з Родезії (здебільшого мова йде про технічних спеціалістів та гелікоптери), що суттєво ослабило міць родезійської армії.

Перемога у Ньядзоньї набрала ознак перемоги піррової.

Поки Ян Сміт та його уряд намагалися мінімізувати політичні та економічні втрати, терористи у Мозамбіці використовували все нові і нові ресурси, аби відновити свою здатність до активних військових операцій. При підтримці ФРЕЛІМО- правлячої партії тепер вже комуністичного Мозамбіку- Роберт Мугабе заснував дві нових військових бази, де недобитки з Ньядзоньї та новобранці активно готувалися до нових терористичних атак. Ці військові табори знаходилися у двох різних районах Моазмбіку- у селищах Темба і Чіміої відповідно. Родезійська розвідка з тривогою спостерігала, як ці бази розростаються, прибуває все новий і новий персонал, а оборона їх- кріпне.

Невдовзі всім стало зрозуміло, що присутність терористів у таких кількостях (а мова йде про десятки тисяч) ставить під загрозу саме існування держави. Командування родезійської армії приступило до аналізу і планування подальших дій.

Для командування було очевидно, що з обома таборами ЗАНЛА так чи інакше доведеться розібратися. Втім, дані розвідки були категоричні у своїй оцінці: добитися результатів “Еланду” аналогічною тактикою є абсолютно неможливим.

Терористи, навчені гірким досвідом рейду Скаутів Селуса на їх колишню базу, серйозно укріпила свої об’єкти. Мережі окопів, блок-постів та позицій важкого озброєння надійно захищали персонал ЗАНЛА від наземних рейдів, що унеможливлювало використання родезійцями винайденої Скаутами Селуса тактики рейдових колон.

Після довготривалого аналізу, виникло два альтернативних способи ліквідації загрози з боку ЗАНЛА. Перший, запропонований полковником Рейд-Дейлі, командиром Скаутів Селуса і автором “Еланду”, зводився до застосування партизанської тактики. “Старий Рон”, як його називали колеги, пропонував розгортання на території Мозамбіку великої кількості малих груп Скаутів, що методами диверсії знищили б інфраструктурні об’єкти в регіоні: мости, електростанції, заправки, дороги та залізницю, що б значно ускладнило б життя терористам. Для реалізації цього плану не вимагалося застосування великої кількості ресурсів (полковник пропонував використати для його реалізації виключно і тільки Скаутів Селуса), а ризики для самих родезійців при цьому були б мінімальними. Втім, після довгих роздумів, командування відкинуло цей план, адже він містив у собі і недоліки. По-перше, диверсійна кампанія Скаутів аж ніяк не вирішила б основної проблеми: наявності 15 000 бойовиків на укріплених базах, а по-друге, такі дії могли б спровокувати уряд Мозамбіку- ФРЕЛІМО- повноцінно вступити у війну проти Родезії. І хоча план Рейд-Дейлі в майбутньому і буде використаний (але для досягнення інакших цілей), командування вирішило діяти згідно альтернативному плану, запропонованому майором Брайаном Робінсоном з родезійської САС. Робінсон пропонував провести повноцінний повітряний рейд на бази, з використанням усіх можливостей Родезійських Повітряних Сил, Легкої Піхоти та САС. Бази пропонувалося знищити одна за одною двома руйнівними ударами. Масштабна операція, згідно з планом спецпризначенця, мала б в лічені години призвести до повного знищення баз, техніки та живої сили противника, а також ліквідації усього офіцерського складу терористів. План був затверджений до виконання. Підготовку до операції під кодовою назвою “Дінго” було розпочато у листопаді 1976 року.

Втім, родезійці не були б собою, якби не підійшли до організації операції з прискіпливою увагою. Командування не збиралося отримати від операції нічого меншого, аніж досконалості у своїй найвищій формі. Протягом наступних місяців план операції було дописано, переглянуто і відредаговано 12 разів. Попри те, що до операції було задіяно велику кількість персоналу, її секретність вдалося втримати на пристойному рівні- противник про неї навіть і не здогадувався.

Розвідка працювала на повну, військові постійно тренувалися, а офіцери тижнями крапотіли над мапами місцевості. Кожен солдат, кожен пілот, кожен технік, сержант і офіцер, всі учасники операції ідеально знали своє завдання і були готові до його виконання на 100%.

На базі Повітряних Сил у містечку Нью-Серум, неподалік кордону з Мозамбіком, утворилася найбільша повітряна група, яку коли-небудь збирали родезійці. 6 легких бомбардувальників “Камберра”, 9 штурмовиків “Хоукер Хантер”, 6 штурмовиків “Вампір”(які були спеціально відібрані зі складів, відремонтовані і повністю переобладнані спеціально для “Дінго”), 7 десантних літаків “Дакота”, 10 гелікоптерів Алуетт-3 у модифікації K-Car та 22 Алуетт-3 у варіанті G-Car. Це угрупування являло собою 90% від усіх Повітряних Сил країни. І цього дня кожен з цих бортів візьме участь у першій частині операції “Дінго”, фазі “Зулу-1” – атаці на військову базу ЗАНЛА, відомою під назвою “Нью-Фарм”.

Окрім літаків і гелікоптерів, родезійці виставили на поле бою і десантників. 88 бійців Родезійської Легкої піхоти (40 з яких буде доставлено на поле боя на гелікоптерах, а решта- десантована парашутним способом з літаків Дакота), а також 96 спецпризначенців зі складу САС (майже весь особовий склад сквадрону) утворюватимуть основну наземну силу родезійців під час операції. Цим 184 солдатам доведеться зіштовхнутися на полі бою з силою у 54 рази (!!!) більшою за чисельністю- десятьма тисячами бойовиків, що були розквартировані на базі у Нью-Фарм. Але командування було впевнено, що бійці впораються з завданням: зрештою, це були найкращі солдати, яких тільки мала країна.

Однією з ключових проблем плану був той факт, що запас ходу у родезійських гелікоптерів не дозволяв їм знаходитися в повітрі достатньо довго, аби забезпечувати десантників підтримкою з повітря увесь час. Саме тому бійці САС запропонували ідею, яка у своєму божевіллі могла б посперечатися виключно зі своєю ж геніальністю. Повітряні Сили вирішили розгорнути передову базу для дозаправлення гелікоптерів та поповнення їх боєзапасу- всього у 25 кілометрах на північ від бази терористів. Розсудивши, що характер місцевості не дозволить ЗАНЛІвцям атакувати цю передову станцію (між Нью-Фарм та місцем, вибраним родезійцями, протікало кілька невеличких, але досить глибоких річок), командування підтримало цю ідею. Окрім станції дозаправлення, передова база служила б тимчасовим опорним пунктом та польовим госпіталем у тих випадках, якщо він знадобиться. Наявність цієї заправочної станції і справді зіграє свою рол у подальших подіях.

Останньою деталлю, яку родезійці долучили до плану операції, стало забезпечення раптовості удару за допомогою відолікаючого ман��вру. Для виконання цього завдання родезійському командуванню знадобилась людина,

постать якої безумовно заслуговує окремої статті- Джек Маллох. Джек, відомий контрабандист, ветеран Другої Світової, колишній найманець, вправний пілот і просто хороша людина, запропонував командуванню свої послуги та будь-яку посильну допомогу. Маллох відмінно впорається зі своїм, здавалося б простим, але дуже небезпечним завданням- він кружлятиме над базою у Нью-Фарм на своєму білому цивільному літачкові, відволікаючи увагу вартових і створюючи шум, що заглушить звук родезійських військових літаків на підльоті. Маллох Чудово розумів, що напівп’яні та озлоблені терористи можуть відкрити по ньому вогонь на ураження, але розраховував на те, що ЗАНЛІВці не ризикнуть збивати цивільні літаки над Мозамбіком, аби ненароком не вбити когось зі своїх союзників.

В решті решт, 23 листопада 1977 року, після 12 довгих місяців підготовки, армія прийшла в рух.

Фаза Зулу-1, штурм “Нью-Фарм” у Чіміої

О 7:40 ранку, сонні спостерігачі ЗАНЛА на бойових постах навколо Нью-Фарм почули звук мотору літака в небі над собою. Начальник варти табору миттєво зреагував, і весь гарнізон було піднято по тривозі. Терористи кинулися до своїх бойових постів та зайняли оборону у окопах навколо бази. Розрахунки ППО націлилися в небо, намагаючись знайти свою ціль. Невдовзі, бойовики побачили в небі єдиний невеличкий цивільний літак. Пілот знизив висоту і пройшов над територією табору, і кожен, хто знаходився у Нью-Фарм побачив його. Літак полетів геть, а тривога в таборі спала. Солдати почали покидати позиції, розслабившись і втративши пильність. Пілот літака, Джек Маллох, поспішив забратися геть від табору. Він знав, що за кілька хвилин цей район перетвориться на справжнє пекло.

Через кілька хвилин, близько 7:45 ранку, бойовики почули знайомий звук з повітря. Вони були впевнені, що за секунду вони знову побачать той самий цивільний літак, що щойно пройшов над ними. Всі були розслаблені та спокійні…

Аж до того моменту, поки перші бомби не впали на територію табору.

Першого удару було завдано сквадроном з трьох літаків “Хантер”. Ціллю їх вогню був будинок сім’ї Адріано- головний штаб ЗАНЛА, де розміщувалося вище командування бойовиків.Удар завдали авіабомбами та напалмом.

Буквально за хвилину три інших “Хантера” завдали удару по тренувальному табору, що розташовувався на Північний Захід від основної бази, а також по школі політпропаганди, що була неподалік головного штабу. Об’єкти атак миттєво запалали, а бойовики, що виявилися абсолютно неготовими до подібного, запанікували.

Будь у них більше часу, вони б і змогли хоч якось з��еагувати на раптову атаку, але цього часу їм надавати ніхто не збирався.

Паніка ширилася серед бойовиків, як пожежа у лісі. Ті з терористів, що знаходилися в бараках та тентах, були повністю дезорієнтовані. Мертві та поранені навколо них- десятки та сотні товаришів стікали кров’ю, а самі приміщення охопило полум’я.

Про організацію будь-якого порядку не могло бути й мови. Проте, деяка частина терористів все ж була на бойових постах. Більшість з них покинула раніше зайняті позиції і за давньою африканською традицією кинулася тікати. Проте, і треба віддати їм належне, деякі розрахунки зеніток все ж спробували чинити відсіч родезійцям. Поборовши панічні імпульси, вони відкрили вогонь зі своїх ЗУ-23. Проте родезійці були вправними пілотами. 9 усі “Хантерів”, шість з яких щойно відпрацювала по своїм цілям, кинулися виконувати свою роль в операції. Вони нанесли нищівних ударів по тих позиціям ППО, що намагалися вести вогонь. За кілька хвилин всі батареї ЗУ-23-2 були знищені вогнем штурмовиків, а більшість з найвідважніших зенітників-терористів було перебито.Знищення зеніток відкрило для родезійців можливість перейти до другої фази плану- провести десантування наземних сил.

Близько 08:04 ранку, всього через 20 хвилин після початку атаки, 6 “Дакот”, повних десанту, досягли поля бою. Оскільки ППО ЗАНЛА на цей момент було вже повністю знищено, ніхто не завадив родезійцям вдало провести десантування.

144 десантники висадились на південь від основної бази, зайнявши фронт у 6,8 кілометра. Вони рухалися у формації, схожої на літеру V, оточуючи базу з Півдня, Сходу та Заходу. Десантники з Легкої Піхоти та САС відрізали бойовикам шляхи до відступу.

Усі бойовики, яким не пощастило кинутися тікати з табору у цьому напрямку, були знищенні групами родезійців, що зустрічали вогнем панікуючі натовпи. В цей самий час, 10 G-Car родезійців висадили 10 стіків Легкої Піхоти (40 бійців) з Північно-Західної частини табору. Одразу по приземленню, командос вступили в бій, відсікаючи панікуючим терористам шлях до відступу і з цієї сторони. Зашморг, що спецпризначенці і пілоти накинули на шиї терористів, почав болюче стискатись.

На цей момент, родезійці залишили для терористів лише один шлях- дорогу на Північний Схід, в напрямку бази, яку кількома хвилинами до того рознесли “Вампіри”. За цим маневром, звичайно, стояв тонкий розрахунок командування: коли бойовики кинулися тікати по відкритій, як їм здавалося, для відступу дорозі, їх зустріли родезійські K-Car. 6 гелікоптерів, озброєних 20-мм гарматами, розстрілювали панікуючих терористів як в тирі. Бойовики кинулися в укриття, намагаючись сховатися у вцілілих дерев’яних будинках, але озброєння родезійців було достатньо ефективне, аби дістати терористів навіть там.

Втім, у командувачів операцією невдовзі теж трапилися проблеми. Майор Брайан Робінсон та полковник Норман Уолш, що координували дії підрозділів, перебували на борту одного з G-carів. Вони кружляли над полем бою, аби чітко бачити картину навколо (стандартна практика для родезійців, до речі), і в цей момент один з кулеметників ЗАНЛА вдалою чергою пошкодив гелікоптер. Пілот врятував машину від падіння, але пошкодження виявилися занадто критичними, щоб борт міг продовжувати операцію. Норман Уолш прийняв рішення вийти з бою та направив гелікоптер на операційну базу, яку родезійці мудро розкинули неподалік. В результаті цієї події, близько 8:40 ранку, родезійці залишились без адекватного та своєчасного управління операцією. Протягом години, родезійські десантники і пілоти діяли на розсуд молодших командирів на місцях. Наземні сили утримували позиції в той час, як їх колеги з повітря завдавали удару по цілях, зосередженим на території табору, вибираючи їх самостійно. Для найбільш розумних офіцерів противника стало зрозуміло, що родезійці з невідомої причини втратили ініціативу. Фактор раптовості було втрачено.

Удари штурмовиків не давали терористам організувати адекватний спротив, але все ж можливість відступити в них з’явилась. Саме за цю годину тим з бойовиків, яким пощастило ще стояти на ногах, випала можливість втекти з табору. Найбільш адекватні з них, (за деякими даними ці групи очолювали інструктори, що перебували в таборі) змогли покинути табір в обхід десантників та гелікоптерів, обійшовши їх через прогалини у рядах наступаючих. Згідно з першочерговим планом командування, до цього моменту ці прогалини вже мали б бути ліквідовані шляхом наступу наземних сил, але сталось так, як сталось.

О 09:35 до зони бойових дій повернувся командирський G-Car з радіообладнанням на борту. Зв’язок між підрозділами було відновлено. Водночас у зону операції повернулися важкі бомбардувальники “Камберра”, аби надати підтримку наземним силам.

Командування розуміло, що втратило занадто багато часу, аби “Камберри” наносили удари по другорядним цілям, а тому вони отримали наказ вже вдруге відбомбити оточену базу. Одразу після закінчення бомбардування, десантники отримали наказ наступати.

Почався наземний штурм того, що ще дві години тому було військовим табором ЗАНЛА.

Родезійці наступали надзвичайно розгорнутим строєм. Це було небезпечно, адже якби терористи спробували прорватись через кільце наступу, в них могло б вийти. Натомість ті з бойовиків, що ще мали волю до бою, зайняли вцілілі після бомбардувань окопи навколо бази. Родезійці просувалися швидко, а підтримка з повітря допомагала їм штурмувати лінію траншей максимально прямолінійно. Втім, в деяких місцях спротив противника був доволі запеклий.

Саме під час наземного штурму окопів, на Південно-Східному напрямку загинув один з бійців САС, Франц Нелл. У запеклому бою на коротких відстанях, його підстрелила жінка- бойовик ЗАНЛА.

Попри загальний успіх родезійців, вони серйозно відставали від графіка, який було намічено при розробці операції. Така масштабна операція поза усіляким сумнівом могла привернути до себе увагу з боку керівництва ФРЕЛІМО, яке було б не в захваті від того, що на території їх країни вирує повномасштабна війна з використанням військової авіації. Згідно з планом, фаза Зулу-1 мала б закінчитись у той самий день, коли вона була розпочата. Втім, вже перші доповіді наземних сил свідчили про те, що на території табору знаходилися не тільки велика кількість озброєння і припасів, але й цінна документація. Скриплячи зубами, родезійці прийняли рішення продовжити операцію ще на кілька годин, що означало те, що десантникам доведеться ночувати у Нью-Фарм.

Решта дня була витрачена на зачистку бази та евакуацію озброєнь противника. САСівці та командос Легкої Піхоти добивали поранених, вичищали будинок за будинком, а потім викликали гелікоптери, які доверху забивалися ящиками з трофейним озброєнням та боєприпасами. Те, що Китай та Північна Корея надсилали ЗАНЛА, тепер послужить на благо Родезії. Втім, під час обшуку бази, родезійців очікувала неприємна несподіванка: серед загиблих бойовиків родезійці не змогли ідентифікувати нікого з вищого керівництва ЗАПУ. Ані Мугабе, ані Джошиа Тонгогара, ані Соломона Муджуру в той день не було у Нью-Фарм. Всі вони раптово поїхали до столиці Мозамбіку у “важливих справах” за день до нападу.

Прикрий “збіг”, яке у випадку родезійців радше нагадує гірку статистику, знову врятувало шкуру ватажкам бандитів. Родезійська розвідка повністю виключала можливість витоку інформації про операцію, але персональне завірення її керівника в розрізі історії не викликає жодної довіри.

Натомість, родезійці вивезли неймовірну кількість вцілілої документації. Безцінні розвіддані, серед іншого, мітили і докази того, що та сама Ньядзонья, яка була знищена Скаутами Селуса під час “Еланду” за рік до того, дійсно була військовим об’єктом, а ні яким не табором біженців. ООН, звичайно, ці документи за докази не прийняв.

Ближче до заходу сонця, половину десантників було евакуйовано з території Нью-Фарм на гелікоптерах в той час, як інша половина- оперативники САС та десантники RLI- залишилися в таборі і підготувалися до ночівлі. Вони зайняли позиції для оборони, адже існував серйозний ризик нарватися на контратаку вночі і дрімали позмінно. Кілька разів вартові вступали в бій з невеличкими групами ЗАНЛА, що переховувалися я таборі і намагалися втекти під покровом ночі. Усіх терористів з цих груп було перебито.

На ранок, десантники вирушили до рекрутського табору, того самого, де ЗАНЛІВцям вдалося підбити “Вампіра”. Табір виявився закинутим- за ніч всі рекрути-бойовики та їх командири порозбігалися в невідомому напрямку. Підрахувавши тіла, командос були розчаровані: вони нарахували усього 70 убитих. Навіть при підтримці двох K-Carів, “Вампіри” не змогли завдати бойовикам суттєвих втрат. Терористи евакуювали поранених і забрали з собою певну частину зброї. Цей об’єкт, хоч і не був основною ціллю атаки, все ж варто було позначити як “вцілілий”.

Командос продовжили евакуацію озброєнь, документів та боєприпасів, після чого покинули територію “Нью-Фарм”. Останній родезійський солдат покинув територію Мозамбіку близько 16:00 24 листопада.

Фаза Зулу-1 продовжувалася 32 години.В результаті її проведення, більше 3000 бойовиків було вбито на місці, ще 3000 загинули найближчими днями від поранень. Уся інфраструктура бази “Нью-Фарм” була знищена, озброєння та документація захоплені, а вцілілі сили противника розсіяні та дезорієнтовані. Серед іншого, ��агинула чимала кількість ЗАНЛІВських командирів нижчої та середньої ланки, хоча найбільш талановитим та везучим з них, безперечно, вдалося втікти.

Родезійці натомість втратили 2-х бійців убитими та 8-х пораненими. Більшість бортів, що взяли участь у рейді, були тією чи іншою мірою пошкоджені, а один “Вампір” було безповоротно втрачено. Родезійців, одразу по прибутті на базу у Нью-Серум, зустріли з почестями, барбекю та холодним пивом.

Лідери ЗАНЛА ж тільки зараз усвідомили, що відбулося. Їх головна база була ліквідована, а добра половина їх армії- перебита. І поки Мугабе з поплічниками намагалися придумати, що тепер робити і як боротися з наслідками знищення Нью-Фарм, в штабі Родезійських Сил Безпеки Пітер Уоллс у компанії майора Робінсона пили холодне пиво і посміхались. Адже на відміну від лідерів терористів вони знали, що окрім Зулу-1, в операцію входила і друга фаза: Зулу-2.

І вона почнеться набагато раніше, аніж хто завгодно міг би подумати.

Фаза Зулу-2, штурм бази у Тембу

План

В цей самий час, технічний персонал бази Маунт Дарвін ніякого вихідного не мав. Вони працювали усю ніч і увесь подальший день, намагаючись усунути усі пошкодження, яких авіатехніка зазнала під час рейду. Варто зазначити, що персонал впорався відмінно, і уся техніка була готова до нового ривку усього через 24 години після свого прибуття у Маунт Дарвін.

Сама база у Тембу була значно меншою за базу ЗАНЛА у Нью-Фарм. Вона складалася з трьох таборів, що знаходилися на певній відстані один від одного. Родезійці присвоїли кожному з цих таборів кодову назву, “А”, “В” та “С”. Табір “А”, був рекрутинговим центром і місцем для навчання новачків і знаходився на дистанції від решти таборів, аналогічно тому, як це було у Нью-Фрармі. Два інших табори, “В” та “С”, знаходились поруч і були, за даними родезійської розвідки основними базами у цьому районі. Табір “В” виконував роль адміністративного центру в той час, як в таборі “С” проживали найбільш підготовлені та найкраще оснащені бойовики. Персонал табору складав приблизно 5000 осіб, з яких близько 2000 знаходилися у таборі “С”. Йому під час атаки надавався найвищий пріоритет. Усі табори були оточені мережею траншей та позицій ПВО, але ця оборона була набагато гірше підготовленою аніж та, з якою бійці зіштовхнулися під час Зулу-1.

Попри те, що ціль здавалася набагато простішою для атаки, родезійці не мали за звичку недооцінювати ворогів. Втрата елементу несподіванки могла дорого коштувати атакуючим, а тому перший удар має стати максимально руйнівним.

Штурм

Атака на табір Тамбу розпочалася рівно о 8 ранку. 9 Хантерів, групами по три, одночасно атакували усі табори. У якості боєприпасів, родезійці використали флешетні бомби- надзвичайно руйнівні боєприпаси, що призначені для ліквідації живої сили противника. Усім бойовикам, які в момент атаки “Хантерів” не вщасливилось перебувати просто неба точно не позаздриш: ті з них, хто не загинув на місці, зазнав страшних поранень.

Одразу після атаки Хантерів, по вже відпрацьованій схемі у бій вступили Канберри. Чотири бомбардувальники завдали удару по табору “С”, найбільш пріоритетній цілі операції та зруйнували її вщент. Панічні спроби бойовиків використати зенітні установки для протидії нападу не увінчалися успіхом- Хантери швидко впоралися з тими з розрахунків ЗУ-23, що ще лишалися на постах, а не тікали, рятуючи власні життя. В той момент, коли ПВО противника було знищено, всього через 4 хвилини після розриву першої бомби, над таборами В та С з’явилися родезійські K-Carи. Гелікоптери залили вогнем своїх 20-мм гармат обидва табори, відволікаючи на себе увагу в той час, як Дакоти, повні десанту, наближалися до цілі.

В той самий час, як і минулого разу, “Вампіри” отримали завдання з нанесення удару по табору рекрутів. Щоправда, цього разу супротив “Вампірам” був і в половину не такий жорсткий, ніж при минулій атаці: вже ж удар Хантерів значно полегшив роботу другій хвилі.

Тим часом в район таборів В та С прибули десантні літаки. Парашутистів було десантовано з півдня, заходу, північного заходу та південного сходу в той час, як північний схід був перекритий вогнем K-Car. Цього дня командування вирішили обмежитись силами парашутистів і не використовувати десант з вертольотів, тобто задача з зачистки табору покладалася на плечі 148 бійцям. Крім того, враховуючи помилки штурму Нью-Фарм, наземні сили отримали наказ атакувати одразу після того, як знищили першу хвилю панікуючих терористів, яких вони зустріли одразу по приземленні. Таким чином, наземний штурм таборів В та С розпочався о 08:25, усього через 25 хвилин після першого удару. Гіркий досвід навчив десантників діяти так швидко, як це тільки можливо.

Допит взятого в полон командира ЗАНЛА підтвердив найгірші очікування спецпризначенців: за ніч до початку атаки, командування наказало передислокувати більшу частину персоналу на іншу базу, що знаходилася неподалік Тембу. Близько 1500 найкращих солдатів ЗАНЛА покинули табори В і С. Втім, полонений вказав, куди саме було перекинуто терористів, що все ж давало родезійцям надію довести справу до кінця.

Як виявилося, ці півтори тисячі терористів перемістилися на іншу військову базу, у кількадесят кілометрів на північ від Тамбу. Командування прийняло рішення завдати негайного повітряного удару по вказаним координатам: 4 Канберри у супроводі трьох Хантерів вирушили на полювання. Після того, як Хантери нанесли перший удар, Канберри відбомбились по цілі. Стомлені нічним переходом терористи, що відсипалися у наметах та бараках, не встигли адекватно відреагувати на раптовий напад. В результаті нальоту, близько 60% інфраструктури табору було знищено, а 500 бойовиків загинули- або на місці, або в результаті поранень.

Втім, близько тисячі з них все ж вдалося вціліти, що неабияк засмутило вище військове і політичне командування Родезії.

В той самий час, в таборі В знайшлося значно більше тіл. Бійці Легкої Піхоти зачистили залишки табору. Всього лише дві години знадобилось десанту, аби приступити до пошуку розвідданих і евакуації озброєння табору. Все йшло цілком нормально і родезійці йшли чітко по запланованому графіку,

але як зазвичай і буває в таких ситуаціях, дещо пішло не так. Пасмурна погода перетворилася у справжній шторм, що унеможливило подальшу участь у операції повітряних сил. Більша частина десантників, які ще не встигли евакуюватися з бази противника, знову змушені були провести ніч на руїнах, наражаючись на ризик бути оточеними і знищеними.

Бойовики понесли важкі втрати і кинулися тікати, як тільки родезійці наблизилися на дистанцію ближнього бою. Після швидкої зачистки, що послідувала за короткотривалим штурмом, родезійці приступили до евакуації.

Загальні втрати бойовиків у період з 24 по 27 листопада 1977 року, хоч і не є точними, але все ж вражають. Близько 7500 терористів загинули внаслідок операції: деякі на полі бою, решта ж внаслідок поранень протягом наступних кількох днів та інфекційних захворювань, спричинених пораненнями, протягом наступних кількох тижнів. За час операції “Дінго”, родезійці вивезли з Мозамбіку кілька тонн(!!!) боєприпасів, озброєння і документів. Одним із найбільш вражаючих аспектів цієї операції був факт того, наскільки швидко родезійці зуміли нанести другий удар тими самими силами. Ніхто і очікувати не міг, що проявом всього на-всього кількох днів, одна і та сама ударна група здатна повністю знищити дві цілі, які розділяли 400 кілометрів дистанції.

До 35% від загальної чисельності персоналу ЗАНЛА (з урахуванням цивільного персоналу, звичайно) було знищено за якихось 100 годин- з перервою на біфштекси з пивом. І все це в боях, де перевага у живій силі була на стороні терористів, сумарним співвідношенням у 75 до одного.

Дана операція, до речі, доводить неймовірну компетентність усіх щаблів родезійської армії – від командування до авіаційного техніка. І, як на мене, швидко руйнує стереотип про те, що Скаути Селуса були найкрутішими воїнами тієї війни. Інші елітні підрозділи, як от САС та Легка Піхота, аж ніяк їм не поступалася.

Як підсумок операція завершилась дуже вдало більшість армії комуністичних бойовиків була знищена, втрати бойовиків на полі бою, від ран і інфекційних захворювань, становили 7500 убитими, загинули десятки командирів бойовиків середньої ланки. Втрати сил оборони Родезії були набагато скромніші 2 убитих, та 8 поранених. Таким чином було здобуто, ще одну військову перемогу, але в політичному сенсі уряд Родезії душили санкціями США і Західноєвропейські держави, що негативно впливали на ситуацію.

[fotoinform]

Робот-пилосос — справжній порятунок для тих, хто не хоче витрачати дорогоцінний час, наводячи лад у квартирі. «Розумний» прилад з інтелектуальним управлінням самостійно пересувається приміщенням та ефективно збирає різні види забруднень, від великого сміт

[dimishap]

Афіша кіно

Перелік переглянутих фільмів.

1952 Тиха людина (Джон Форд)

1956 І Бог створив жінку (Роже Вадим)

1960 Це почалося в Неаполі (Мелвілл Шавельзон)

1961 Розлучення по-італійськи (П'єтро Джермі)

1963 Вісім з половиною (Федеріко Фелліні)

1976 Шляхетний венецієць (Флавіо Могеріні)

1981 Індіана Джонс: у пошуках втраченого ковчега (Стівен Спілберг) Шалено закоханий (Кастеллано і Піполо)

1989 Індіана Джонс і останній хрестовий похід (Стівен Спілберг) Танго і Кеш (Андрій Кончаловський, Альберт Магнолі)

1990 Перехрестя Міллера (Джоел Коен, Ітан Коен) Презумпція невинності (Алан Пакула)

1991 Мовчання ягнят (Джонатан Деммі) Останній бойскаут (Тоні Скотт)

1992 Запах жінки (Мартін Брест)

1993 День бабака (Гарольд Реміс) Список Шиндлера (Стівен Спілберг) Скандальні зв'язки (Альберт Барні)

1994 Звичайна формальність (Джузеппе Торнаторе) Кулі над Бродвеєм (Вуді Аллен)

1995 Чим зайнятися мерцю в Денвері (Гері Фледер) Звичайні підозрювані (Браян Сінгер) Гротеск (Джон-Пол Девідсон)

1996 Фарго (Джоел Коен, Ітан Коен) Королі боулінгу (Пітер Фарреллі, Роберт Фарреллі) Крайні заходи (Майкл Ептед)

1997 Дідьє (Алан Шаба) Життя прекрасне (Роберто Беніньї) Таємниці Лос-Анджелеса (Кертіс Генсон) Чоловічий стриптиз (Пітер Каттанео) Бін (Мел Сміт)

1998 Карти, гроші, два стволи (Гай Річі) Вечеря з недоуком (Франсіс Вебер) Великий Лебовскі (Джоел Коен, Ітан Коен) Ідеальне вбивство (Ендрю Девіс) Страх і огида в Лас-Вегасі (Террі Гілліам)

1999 Зелена миля (Френк Дарабонт) Прощавай, рідний дім (Отар Іоселіані)

2000 Багряні ріки (Матьє Кассовітц) Засліплений бажаннями (Гарольд Рейміс) Пам'ятай (Крістофер Нолан) Вага води (Кетрін Біґелоу) На віллі (Филип Хаас)

2001 Нема вістей від Бога (Агустин Діас Янес) Прокляття нефритового скорпіона (Вуді Аллен) І твою маму теж (Альфонсо Куарон) Щоденник Бріджит Джонс (Шерон Магвайр) Малголленд Драйв (Девід Лінч) Одинадцять друзів Оушена (Стівен Содерберг) Весільний переполох (Адам Шенкман)

2002 Трасса 60 (Боб Гейл) Безсоння (Крістофер Нолан) Шахраї (Реджинальд Хадлін) Історія кохання (Даніель Томпсон) Адаптація (Спайк Джонз)

2003 Закохайся в мене, якщо наважишся (Янн Самуель) Наталі (Анн Фонтен) Убити Білла. Фільм перший (Квентін Тарантіно) Агент Джонні Інгліш (Пітер Хоуіт)

2004 Убити Білла. Фільм другий (Квентін Тарантіно) Близькість (Майк Ніколс)

2005 Моя родина та інші звірі (Шері Фолксон) Мюнхен (Стівен Спілберг)

2006 Повернення (Педро Альмодовар) Не кажи нікому (Гійом Кане) Фатальна красуня (П'єр Сальвадорі) Диявол носить Прада (Девід Франкель)

2007 Перелом (Ґреґорі Гобліт) Просто разом (Клод Беррі) Містер Бін на відпочинку (Стів Бенделак) Доказ смерті (Квентін Тарантіно) Смак життя (Скот Гікс)

2008 Пограбування на Бейкер-стріт (Роджер Дональдсон) Сестри по крові (Агустин Діас Янес) Рок-н-Рольник (Гай Річі) В прольоті (Ніколас Столлер)

2009 Шерлок Холмс (Гай Річі) Моє велике грецьке літо (Дональд Петрі) 17 знову (Барр Стірс)

2010 Острів проклятих (Мартін Скорсезе) Випадковий роман (П'єр Сальвадорі) Незадоволена сексуальна напруга (Мігель Анхель Ламата) Фанатки на сніданок не залишаються (Марк Ротемунд) Турист (Флоріан Генкель фон Доннерсмарк)

2011 Ірландець (Джон Майкл Макдонах) Пелікан (Олів'є Орле) Шерлок Голмс. Гра тіней (Гай Річі) Чоловічі надії (Іржі Вейдалек) Дружина напрокат (Денніс Дуган) Училка (Джейк Кездан)

2012 Шеф (Данієль Коен) Римські пригоди (Вуді Аллен) Полювання (Томас Вінтерберг) Кохання з перешкодами (Джеймс Гут) Кохання по-дорослому (Джадд Апатоу) 10 правил зваблення (Крістіано Бортоне)

2013 Найкраща пропозиція (Джузеппе Торнаторе) Жасмин (Вуді Аллен) Любов і турбулентність (Александер Кастаньєтт) Венера в хутрі (Роман Полянський)

2014 Хочеш чи ні? (Тоні Маршалл) Інтерстеллар (Крістофер Нолан) Магія місячного сяйва (Вуді Аллен) Канікули маленького Ніколя (Лоран Тірар)

2015 Якщо Господь забажає (Едоардо Фальконе) Візит інспектора (Ейслі Волш) Ірраціональна людина (Вуді Аллен) Фатальна пристрасть (Роб Коен)

2016 Геній (Майкл Грандадж) Наші коханці (Мігель Анхель Ламата)

2017 Людина, яка винайшла Різдво (Бхарат Наллурі) Він і вона (Ніколя Бедос) Ескобар (Фернандо Леон де Араноа)

2018 Ван Гог. На порозі вічності (Джуліан Шнабель)

2019 Джентльмени (Гай Річі) Геній і безумець (Фархад Сафінія) Кохання з розрахунку (Марк Мерфі)

2020 Дика парочка (Джон Патрік Шенлі) Ненавиджу літо (Массімо Веньє) 7 годин на зваблення (Вольфанго Де Бьязі) Школа хороших дружин (Мартен Прово)

2021 Прощений (Джон Майкл Макдонах) Алея жаху (Гільєрмо дель Торо) Дім Ґуччі (Рідлі Скотт) Вкрасти Рафаеля (Лука Тровеллезі Чезана, Франческо Меммі)

2022 Плавчині (Саллі Ель Хосаїні) Пиво зі смаком дружби (Пітер Фарреллі) Ламборґіні: людина-легенда (Роберт Мореско)

2023 Астероїд-Сіті (Вес Андерсон) Ейр (Бен Аффлек) Щасливий випадок (Вуді Аллен) Ґолда (Гай Наттів)

2024 Будинок “Слово”. Нескінчений роман (Тарас Томенко)

[shahananasrin-blog]

[ad_1] Проти Дональда Трампа було висунуто нові офіційні звинувачення. Колишньому президенту наказано з'явитися до суду у Вашингтоні 3 серпня. Трампа звинувачують у злочинах проти держави та американського народу. І це найсерйозніші звинувачення з усіх, що були пред'явлені йому дотепер. Спеціальний прокурор Джек Сміт, який очолює розслідування про захоплення Капітолія 6 січня 2021 року, підготував обвинувальний висновок на 45 сторінках. Головне в цьому документі — чотири нові пункти: змова з метою обману Сполучених Штатів; змова з метою перешкоджання офіційним процедурам; перешкоджання і спроба перешкоджання офіційним процедурам; змова з метою порушення прав громадян. Сміт має намір довести в суді, що Трамп, який на момент захоплення Капітолію все ще був президентом, навмисно і багаторазово поширював брехню щодо підсумків президентських виборів 2020 року. Тим самим він ввів в оману безліч своїх прихильників і спровокував їх на вчинення незаконних дій. Водночас Трамп знав, що бреше. За двома з цих обвинувачень одіозному політику і бізнесмену загрожує тюремне ув'язнення строком до 20 років. Це вже третій кримінальний процес, у якому Трампу доведеться брати участь як обвинуваченому в найближчі рік-півтора. Це не завадить йому продовжити боротьбу за повернення в Білий дім, однак неабияк ускладнить її. Утім, низка американських політологів уважають, що нові обвинувачення сприятимуть успішному просуванню Трампа до проміжної мети — затвердження його Республіканською партією як єдиного кандидата на посаду президента 2024 року. «Це згуртує прихильників Трампа. Вони ще більше повірять у його тези про те, як політичний істеблішмент і „глибинна держава“ налаштовані проти нього, а отже, і проти них», — заявив політолог Стью Ротенберг. Опитування громадської думки показують, що підтримка Трампа республіканцями різко зросла відтоді, як у березні було оголошено перший із трьох обвинувальних висновків проти нього. Він беззастережно лідирує, випереджаючи свого найближчого конкурента Рона Десантіса, губернатора Флориди, майже на 30% у рейтингу популярності. Трамп зумів зробити обвинувальні висновки центральним елементом своєї передвиборчої платформи. Він зображує себе мішенню упередженої системи правосуддя, хоча став першим колишнім президентом в історії США, якому висунуто кримінальні звинувачення. Новий обвинувальний висновок Трамп негайно назвав черговим «фейком». Він стверджує, що «завжди дотримувався закону і конституції, радячись із багатьма висококваліфікованими адвокатами». Те, що відбувається з ним зараз, Трамп знову порівняв із «нацистською Німеччиною 1930-х років». «Вони звинувачують не мене, вони звинувачують вас. Я просто стою у них на шляху», — заявив Трамп на передвиборчому мітингу в Пенсільванії 29 липня. Перший кримінальний процес у штаті Нью-Йорк, пов'язаний із виплатою грошей за мовчання порнозірці Стормі Деніелс, має розпочатися 25 березня 2024 року. Другий судовий процес у Флориді у справі про незаконне зберігання федеральних секретних документів заплановано на 20 травня. У четвер, 3 серпня, суд у Вашингтоні має заслухати висновок спецпрокурора і надати слово Трампу або його адвокатам. Безумовно, колишній президент відмовиться визнати себе винним. Після цього суддя вирішить, що буде далі. Він має обрати запобіжний захід Трампу та призначити дату наступного засідання. Раніше повідомлялося, що Трамп виявився пов'язаним із серійним убивцею. 59 Читайте нас у Facebook та Instagram [ad_2]

[welovelofi]

«З Tender Beats уродженець Чикаго та філіппінець др��гого покоління відкриває переконливий і вдумливий дебют, який проникає в душу з легкістю та витонченістю». - Чиказький серфер

«Ці пісні схожі на те, що міг би записати Елліотт Сміт, якби він створював музику на Середньому Заході, а не на Тихоокеанському Північному Заході». - Балтімор OUTLoud

«Конрад не намагається відверто справити на вас враження — він просто вражає. Такі пісні, як «Thirty Five», виходять так само природно, як биття серця з його грудей, такі мелодії лунають зсередини». - Студія спальних мішків

«Думайте про це як про суміш між Хосе Гонсалесом і Поштовою службою, але з персонажем, який дійсно єдиний у своєму роді. - Щоденники Bandcamp

«Прекрасний альбом із текстурованими акустичними елементами та повільними, меланхолійними ударними, «Tender Beats» — це експансивний реліз, поєднаний із багатошарового багатошарового вокалу, захоплюючих мелодій та органічного виробництва, що висуває на перший план м’яке, викликаюче звучання, яке просто неможливо чинити опір». - Побито 8 рекордів

[enegen]

Народилися сьогодні:

Завдяки знанням історії можна побачити причини і наслідки подій, над якими варто було б задуматися. У кожній з цих подій брали участь люди, про яких не варто забувати. Сьогодні народилися:

1718 рік

Томас Чиппендейл

англійська мебляр, творець унікальних меблів стилю рококо

1723 рік

Адам Сміт

англійський економіст і філософ

1805 рік

Петро Клодт

скульптор і ливарний майстер, автор фігури князя Володимира до пам'ятника князю Володимиру в Києві

1855 рік

Ернст Єдлічка

українсько-німецький піаніст. Син українського композитора Алоїза Єдлічки

1894 рік

Рой Герберт Томсон

канадський медіамагнат, засновник Thomson Corporation

1895 рік

Михайло Яловий

український поет, прозаїк і драматург, розстріляний 1937 року в Соловецькому таборі

1925 рік

Микола Плав'юк

останній президент УНР в екзилі

1941 рік

Барбара Брильська

польська актриса театру і кіно, головна героїня фільму Ельдара Рязанова «Іронія долі, або З легким паром!»

1941 рік

Анатолій Пузач

український футболіст і тренер

Щоденний дайджест свят, пам'ятних подій і річниць. Всі державні, професійний, міжнародні та релігійні свята на кожен день. Привітайте друзів і рідних вчасно!

Пізнавальний клуб "CLENG"

www.cleng.club

[ua2daynews]

Дмитро Буряк: Бред Сміт із Microsoft закликає до посилення регулювання штучного інтелекту

За словами президента Microsoft Бреда Сміта, штучний інтелект (ШІ) може стати «найзначнішою» технологічною зміною в нашому житті, і уряди тепер повинні навчитися ним керувати. Виступаючи на панельній дискусії у Вашингтоні, округ Колумбія, у четвер Сміт сказав, що «уряду потрібно рухатися швидше», щоб залишатися в курсі подій, які відбуваються у сфері ШІ. І хоча Сміт закликав уряди…

[anastaseakoshechkina]

Д. Сміт▪️ Чому Баканова не чіпають? На це питання відповів сам Баканов ще 24 червня 2022 року. Того дня з’явилися одразу дві “сенсації”. Перша: зелені через авторитетне видання Рolitico вкинули чутки, що Зеленський збирається звільнити Баканова, щоб повісити на нього втрату Херсона. І друга – блискавична відповідь СБУ Баканова: в СБУ видали прес-реліз, що викрили “агентурну мережу ГРУ під…