#світовий устрій

[lisa-is-chilling]

побачила в твітері пост, де якась пані поділилась труднощами навчання в універі, і я аж випала від того, наскільки багато людей прокоментували, що почуваюсться так само, як вона. так само, як я.

непряма цитата: "через два роки ковіду та рік повномасштабної війни відпало будь-яке бажання вчитися, бо воно не треба, і взагалі менталка не вивозить".

на цьому моменті я усвідомила, що мій кейс не унікальний, і це проблема всього мого покоління. так само як і мілен��али, ми живемо в епоху історичних подій, які трапляються один за одним без перестанку. це впливає як на світовий, так і державний устрій усіх країн, а також на психічне здоров'я людей, бо у тебе просто немає відпочинку. війна в афганістані, сирії, україні, санкції проти росії, людоненависницькі закони, глобальне потепління і зміни клімату, пандемія, трагедії та природні катастрофи. усе це коливає не тільки економіку, але й настрої суспільства. почуття зумерів, що нічого не має сенсу - закономірне.

тут в чат заходить розрив поколінь. мої батьки досі сприймають світ так, як в молодості, ніби моя юність пройде так само. універ та байка про "найкращі студентські роки" - найочевидніший приклад. коли вони навчались, їм не потрібно було думати про оплату цього навчання, про майбутнє на ринку праці, інфляцію, глобальну пандемію, бомби та ракети. їх покоління має власні квартири, які купили за свої кошти - мені потрібно стати відомою зіркою, щоб придбати будинок в спальному районі хмельницького. у них була стабільна робота та стабільний дохід: сьогодні це вже майже нереально.

наше сприйняття світу зовсім не таке. ми будемо змінювати роботу якщо до нас відносяться, як до сміття, не будемо толерувати насилля та дискримінацію, будемо говорити про це та виносити на загал. ми живемо на зламі часу, коли у нас досі квітнуть совєцькі реалії, які стикаються з сучасним прогресом. і це блять виснажливо.

сотні українських студентів почуваються так само, як і я, бо ми бачимо, що диплом не гарантує тобі успішну кар'єру (особливо коли тенденція "кар'єр" як просування по вертикалі у якійсь одній галузі помалу вмирає), що ти все життя будеш жити у орендованих квартирах, що з кожним роком все менше впевнености, що у тебе стане ресурсів прогодувати дітей. американські студенти мають тисячі доларів заборгованости за кредит на навчання, який не виплачується, бо вони ледь зводять кінці з кінцями. європейські студенти ��е можуть отримати хорошу роботу через перенавантаження ринку праці. а ще додайте коронавірус, війну, крах економіки та труднощі на світовому ринку.

ось вони - реалії нашого життя. це те, з чим ми маємо справу. так, як раніше, вже не буде ніколи. і ніхто не може нам дати нормальну пораду чи сказати, чого очікувати, бо раніше такого не було. and it fucking sucks dick. шо робити? куди бігти? шо буде, якшо ти кинеш універ? один бог знає. ми тиняємось напомацки в темряві, бо немає до кого звернутись за допомогою. от вам і криза ідентичности, і вигорання, і все, чого адекватній людині не захочеться. висновків не буде, бо їх блять немає. немає підсумку, немає покрокової інструкції, як вийти з цієї ситуації.

не дивно, що міленіали з зумерами живуть та функціонують лише завдяки психотерапії. тепер це має набагато більше сенсу.

[uknam]

Сепаратисти Хмельниччини: аналіз ситуації

Процес децентралізації, який свого часу пройшли багато європейських країн, стартував і в нашій країні, вважають у хмельницькому Незалежному громадському порталі, пишуть "Новини Малорусі". Європейський, та й зрештою і світовий досвід засвідчив, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні. Суть європейської, а сьогодні й української моделі децентралізації полягає в тому, щоб повноваження вирішення місцевих проблем передати місцевим органам самоврядування, паралельно забезпечивши їх відповідними власними фінансовими ресурсами. Наразі на Хмельниччині створено 26 об’єднаних громад, які охоплюють 42% площі Хмельницької області та 249 міських, сільських та селищних рад. На сьогодні, наш регіон є лідером в Україні в процесах децентралізації. Більшість з  діючих громад області продемонстрували вражаючі результати: було відкрито нові дитячі садочки, проведено реконструкцію шкіл, на 50 млн.грн. придбано спеціалізовану техніку, пожежні автомобілі, відкрито сортувальну лінію у Дунаївцях зі сміттєпереробним заводом, впроваджено цілий ряд інфраструктурних проектів. Тобто, вперше за часи незалежності нашої держави, місцеві громади отримали реальні повноваження, забезпеченні фінансовим ресурсом. Звичайно, як у кожн��ї реформаторської зміни, у децентралізації є свої як прихильники, так і супротивники. Однак, на противагу діючій моделі децентралізації, деякі громадяни протиставили зовсім іншу. Створенні ними «Територіальні громади» намагаються замінити собою державу: збирають податки, видають автомобільні номери тощо. Слід зазначити, що створюються «фейкові» територіальні громади в незаконний спосіб (у кожному населеному пункті знаходять трьох людей та пропонують їм підписати такий собі «Договір територіальної громади»). Їхні «представники» діють від імені цілих сіл, міст, областей та створюють власні органи управління, систему оподаткування та бізнесу. Членами цих «кишенькових» організацій часто є колишні партійці Компартії або члени і прихильники медведчуківського «Українського вибору». Наприклад, так звана «уповноважена територіальної громади міста Хмельницького» Ольга Уграк – помічник народного депутата 4-го скликання від КПУ Володимира Новака. А її колега з Тернополя Людмила Любовецька – колишній активіст «Українського вибору», а нині послідовник російської секти «Союз сотворцов святой Руси» («СССР»), яка пропагує створення «Божественної монархії Свята Русь» у складі України, Білорусі та Росії. Вигляду респектабельності описаним вище фрікам надає Віктор Медведчук, який давно розкручує тему розвитку “територіальних громад”. “Вирішити накопичені протиріччя можна тільки шляхом зміни моделі територіального устрою держави, – заявляв екс-голова кучмівської адміністрації в січні 2014 року. – Федеративний устрій надасть повноваження регіонам: територіальні громади самі зможуть вирішувати, якою мовою говорити, яких героїв шанувати, кому зводити пам’ятники”. Простими заявами політик не обмежився. Вже у вересні 2014 року він надіслав президентам України і Росії документ під назвою “Концепция обустройства системы органов власти и органов самоуправления для Донецкой и Луганской областей в составе Украины на основании принципов суверенитета, территориальной целостности и единства страны”. «Край, як територіальне утворення у складі єдиної держави, наділяється правом на самоврядування через територіальні громади та їхнє об’єднання, сформовані органи представницької та вик��навчої влади з метою забезпеченн�� економічної самостійності, національних потреб, вирішення гуманітарних питань в сфері освіти, мови і культури», – йшлося у документі. Медведчук пропонував наділити Донецьку і Луганську області повноваженнями, характерними для широкої децентралізації, і в кожній області створити свій парламент і уряд. Втім, невдовзі про ініціативу забули. Однак, починаючи з листопада 2015 року, після очевидного провалу силового захоплення східних і південних регіонів України, Росія вдалась до плану застосування «м’якої сили», створення псевдотериторіальних громад і т.зв. «народних органів влади», з перспективою подальшого виходу з-під контролю Києва і проголошення спочатку економічної, а потім й територіальної «незалежності». Підконтрольні РФ громадські об’єднання фактично ставлять за мету зміну державного устрою України шляхом реалізації заходів із т.зв. «прихованої федералізації» нашої держави. Аналізуючи активність «лідерів» псевдогромад у ЗМІ та Інтернеті, з’ясовується цікава закономірність: усі вони піарять «Концепцію суспільної безпеки» (оригінальна назва – “Концепция общественной безопасности (КОБ)”). Ця концепція пропагує ідею федералізації України, як єдиної позитивної моделі розвитку держави. Чому КОБ так подобається «уповноваженим територіальних громад»? Можливо, тому, що її автором є президент Росії Владімір Путін, який свого часу затвердив цю програму як загальнодержавну. Також так звані територіальні громади популяризують на своїх сторінках у соцмережах та на веб-сайтах громадський рух «Курсом правды и единения», який є неофіційною гілкою російської партії з однойменною назвою. Саме в програмі партії «Курсом правды и единения» бачимо заклики до входження країн у склад Російської Федерації та посилання на путінську Концепцію суспільної безпеки, яка є теоретичною основою для цієї партії: «Необходимо признать право народов и национальных меньшинств других государств на вхождение заселённых ими территорий в состав Союзного Государства Россия для освобождения от гнёта эксплуататоров. Это право обеспечит мирное возрождение России, но не в прежних формах, а на базе КОБ». 21 квітня минулого року у Хмельницькому поліцією було відкрите кримінальне провадження за частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу за фактом самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи. Особи, які назвалися уповноваженими громади видавали дозвільні документи від імені територіальної громади і отримували за це певні кошти. Вони займалися реєстрацією «народних підприємців», «народних перевізників», які, в свою чергу, не сплачують жодних податків. Хто ж представляє так звану «територіальну громаду» Хмельниччини? Уграк Ольга Іванівна, уродженка с. Женишківці Віньковецького району. Є координатором діяльності усіх «територіальних громад», що утворені на території Хмельницької області. В минулому активістка місцевого осередку комуністичної партії України. Заступником Ольги Уграк є Білецький Павло Павлович, уродженець та мешканець м. Хмельницький, приватний підприємець. Позиціонує себе як «уповноваженого у справах територіальної громади м. Хмельницького». Окрім того він виконує функції так званого «Уповноваженого Транспортної реєстраційної служби народу України» та «Уповноваженого з питань реєстрації транспортних засобів». У листопаді 2015 року Білецький П.П. та Уграк О.І. порушуючи громадський порядок, разом з іншими членами «територіальної громади м. Хмельницького» тимчасово заблокували роботу Управління освіти Хмельницької міської ради, мотивуючи свої дії відсутністю підстав для здійснення вказаною установою своєї діяльності, а також безпідставністю її розміщення в будівлі, яка нібито належить «територіальній громаді м. Хмельницького». Важливо зазначити, що вказанні вище особи координують діяльність ще 14 псевдогромад на території Хмельницької області., зокрема у Віньковецькому, Ярмолинецькому, Дунаєвецькому, Кам’янець-Подільському, Городоцькому, Деражнянському, Хмельницькому районах. Представники названих «територіальних громад» пройшли відповідне навчання, які проводила безпосередньо Ольга Уграк. У червні минулого року в м. Хмельницькому в конференц-залі Будинку профспілок представники самопроголошеної “територіальної громади м. Хмельницького” (близько 30 осіб) намагалися провести так звану всеукраїнську конференцію на тему: “Безпосереднє самоврядування і пряма демократія в України” за участі активістів аналогічних “тергромад” з інших регіонів держави. Вхід до приміщення Будинку профспілок їм заблокували  активісти місцевих націонал-патріотичних громадських організацій (ВО “Свобода”, молодіжна ВГО “Сокіл”, “Самооборона і громадський контроль” та “Правий Сектор Хмельниччини”) та учасники АТО. Представників “тергромад”, зокрема голову “Територіальної громади м. Хмельницького” Уграк О.І. громадські активісти закидали яйцями, відбулось декілька сутичок, які були локалізовані працівниками патрульної поліції. Активна громадянська позиція хмельничан дозволила зірвати проведення цього шабашу. Однак, висновки зробили і «псевлогромадівці». Зокрема, для захисту своїх дій представники «територіальної громади» м. Хмельницького подали на реєстрацію до Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області та міс��квиконкому статут Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Територіальна оборона». Мета реєстрації «територіальної оборони» полягає в намірах легалізувати свою діяльність та отримати дозвіл на використання травматичної зброї. Одними із засновниками та керівниками вказаного формування є Курников Дмитро Михайлович, громадянин України, уродженець м.Сизрань Самарської області РФ та Зозуля Сергій Васильович, уродженець м.Макіївка Донецької області. Ще одним цікавим персонажем фейкових громад є Дерев’янчук Григорій Григорович, уродженець та мешканець с. Давидківці Хмельницької області. 1 березня цього року у нежитловому приміщенні Дерев’янчука під час обшуку було знайдено купу фейкових документів, пов’язаних з діяльністю псевдотериторіальної громади. Зокрема, заяви на ім’я уповноваженого територіальної громади Хмельницького, бланки волевиявлення людини про приєднання до договору з уповноваженим з питань реєстрації, статут і протоколи зборів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Територіальна оборона», свідоцтва суверенних народних підприємців (суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності), проект повідомлення про початок роботи народних автостанцій, кліше печаток “Безпосередня влада народу України”, “Уповноважений з питань реєстрації”, “Народний реєстратор” тощо. 6 березня Хмельницький міськрайонний суд арештував документи, знайдені під час обшуку у Дерев’янчука. У березні цього року Григорій Дерев’янчук і заступник голови ГО “Хмельницький майдан” Анатолій Кравець шляхом погроз та залякування вимагали і отримали кошти у директор КП обласної ради “Облпаливо” Михайла Блідного 600 дол. за нестворення штучних перешкод у вигляді громадських протестів щодо недопущення призначення останнього на посаду очільника комунального підприємства. Проти них відкрито кримінальну справу за ч. 2 ст. 189 ККУ (“Здирництво”). Які ж висновки можна зробити з діяльності усіх цих «активістів» уже сьогодні? Усе вищеописане, у випадку несвоєчасного реагування, може мати дуже неприємні наслідки у перспективі, оскільки на перше місце уже виносяться не національні чи територіальні вподобання місцевого населення, а суто економічно-меркантильні інтереси, які не знають адміністративних кордонів. По-перше, за трактуванням московських ідеологів, територіальні громади можуть самостійно утворювати органи місцевої влади як паралельні до існуючих. Бо ж Конституція каже, що джерелом влади в Україні є народ. За допомогою паралельних органів влади, до речі, свого часу діяла польська “Солідарність”, намагаючись повалити комуністичний режим. В разі якогось чергового «Майдану» чи серйозних заворушень у Києві «медведчуківські» чи «екс-комуністичні» громади без вагань проголосять себе владою в регіонах. По-друге, територіальні громади мають право проводити референдуми. Якщо мова йде про справжні громади, то це чудова опція. Але ж згадані псевдогромади співпрацюють із путінськими партіями-прихильниками входження слов’янських народів у склад РФ. А, отже, однією з тем референдумів буде входження територіальних громад до складу «Союзного Государства Россия» чи виходу із складу України – держави «фейл стейт» – «держави, що не відбулась». І Російська Федерація пошле на підмогу черговим «народним республікам» гібридні війська на танках з воєнторгу.

"УНМ"

[ua-niezalezna]

Хто кує сепаратизм на Хмельниччині

Процес децентралізації, який свого часу пройшли багато європейських країн, стартував і в нашій країні, вважають у хмельницькому Незалежному громадському порталі, пишуть "Новини Малорусі".

Європейський, та й зрештою і світовий досвід засвідчив, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні. Суть європейської, а сьогодні й української моделі децентралізації полягає в тому, щоб повноваження вирішення місцевих проблем передати місцевим органам самоврядування, паралельно забезпечивши їх відповідними власними фінансовими ресурсами. Наразі на Хмельниччині створено 26 об’єднаних громад, які охоплюють 42% площі Хмельницької області та 249 міських, сільських та селищних рад. На сьогодні, наш регіон є лідером в Україні в процесах децентралізації. Більшість з  діючих громад області продемонстрували вражаючі результати: було відкрито нові дитячі садочки, проведено реконструкцію шкіл, на 50 млн.грн. придбано спеціалізовану техніку, пожежні автомобілі, відкрито сортувальну лінію у Дунаївцях зі сміттєпереробним заводом, впроваджено цілий ряд інфраструктурних проектів. Тобто, вперше за часи незалежності нашої держави, місцеві громади отримали реальні повноваження, забезпеченні фінансовим ресурсом. Звичайно, як у кожної реформаторської зміни, у децентралізації є свої як прихильники, так і супротивники. Однак, на противагу діючій моделі децентралізації, деякі громадяни протиставили зовсім іншу. Створенні ними «Територіальні громади» намагаються замінити собою державу: збирають податки, видають автомобільні номери тощо. Слід зазначити, що створюються «фейкові» територіальні громади в незаконний спосіб (у кожному населеному пункті знаходять трьох людей та пропонують їм підписати такий собі «Договір територіальної громади»). Їхні «представники» діють від імені цілих сіл, міст, областей та створюють власні органи управління, систему оподаткування та бізнесу. Членами цих «кишенькових» організацій часто є колишні партійці Компартії або члени і прихильники медведчуківського «Українського вибору». Наприклад, так звана «уповноважена територіальної громади міста Хмельницького» Ольга Уграк – помічник народного депутата 4-го скликання від КПУ Володимира Новака. А її колега з Тернополя Людмила Любовецька – колишній активіст «Українського вибору», а нині послідовник російської секти «Союз сотворцов святой Руси» («СССР»), яка пропагує створення «Божественної монархії Свята Русь» у складі України, Білорусі та Росії. Вигляду респектабельності описаним вище фрікам надає Віктор Медведчук, який давно розкручує тему розвитку “територіальних громад”. “Вирішити накопичені протиріччя можна тільки шляхом зміни моделі територіального устрою держави, – заявляв екс-голова кучмівської адміністрації в січні 2014 року. – Федеративний устрій надасть повноваження регіонам: територіальні громади самі зможуть вирішувати, якою мовою говорити, яких героїв шанувати, к��му зводити пам’ятники”. Простими заявами політик не обмежився. Вже у вересні 2014 року він надіслав президентам України і Росії документ під назвою “Концепция обустройства системы органов власти и органов самоуправления для Донецкой и Луганской областей в составе Украины на основании принципов суверенитета, территориальной целостности и единства страны”. «Край, як територіальне утворення у складі єдиної держави, наділяється правом на самоврядування через територіальні громади та їхнє об’єднання, сформовані органи представницької та виконавчої влади з метою забезпечення економічної самостійності, національних потреб, вирішення гуманітарних питань в сфері освіти, мови і культури», – йшлося у документі. Медведчук пропонував наділити Донецьку і Луганську області повноваженнями, характерними для широкої децентралізації, і в кожній області створити свій парламент і уряд. Втім, невдовзі про ініціативу забули. Однак, починаючи з листопада 2015 року, після очевидного провалу силового захоплення східних і південних регіонів України, Росія вдалась до плану застосування «м’якої сили», створення псевдотериторіальних громад і т.зв. «народних органів влади», з перспективою подальшого виходу з-під контролю Києва і проголошення спочатку економічної, а потім й територіальної «незалежності». Підконтрольні РФ громадські об’єднання фактично ставлять за мету зміну державного устрою України шляхом реалізації заходів із т.зв. «прихованої федералізації» нашої держави. Аналізуючи активність «лідерів» псевдогромад у ЗМІ та Інтернеті, з’ясовується цікава закономірність: усі вони піарять «Концепцію суспільної безпеки» (оригінальна назва – “Концепция общественной безопасности (КОБ)”). Ця концепція пропагує ідею федералізації України, як єдиної позитивної моделі розвитку держави. Чому КОБ так подобається «уповноваженим територіальних громад»? Можливо, тому, що її автором є президент Росії Владімір Путін, який свого часу затвердив цю програму як загальнодержавну. Також так звані територіальні громади популяризують на своїх сторінках у соцмережах та на веб-сайтах громадський рух «Курсом правды и единения», який є неофіційною гілкою російської партії з однойменною назвою. Саме в програмі партії «Курсом правды и единения» бачимо заклики до входження країн у склад Російської Федерації та посилання на путінську Концепцію суспільної безпеки, яка є теоретичною основою для цієї партії: «Необходимо признать право народов и национальных меньшинств других государств на вхождение заселённых ими территорий в состав Союзного Государства Россия для освобождения от гнёта эксплуататоров. Это право обеспечит мирное возрождение России, но не в прежних формах, а на базе КОБ». 21 квітня минулого року у Хмельницькому поліцією було відкрите кримінальне провадження за частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу за фактом самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи. Особи, які назвалися уповноваженими громади видавали дозвільні документи від імені територіальної громади і отримували за це певні кошти. Вони займалися реєстрацією «народних підприємців», «народних перевізників», які, в свою чергу, не сплачують жодних податків. Хто ж представляє так звану «територіальну громаду» Хмельниччини? Уграк Ольга Іванівна, уродженка с. Женишківці Віньковецького району. Є координатором діяльності усіх «територіальних громад», що утворені на території Хмельницької області. В минулому активістка місцевого осередку комуністичної партії України. Заступником Ольги Уграк є Білецький Павло Павлович, уродженець та мешканець м. Хмельницький, приватний підприємець. Позиціонує себе як «уповноваженого у справах територіальної громади м. Хмельницького». Окрім того він виконує функції так званого «Уповноваженого Транспортної реєстраційної служби народу України» та «Уповноваженого з питань реєстрації транспортних засобів». У листопаді 2015 року Білецький П.П. та Уграк О.І. порушуючи громадський порядок, разом з іншими членами «територіальної громади м. Хмельницького» тимчасово заблокували роботу Управління освіти Хмельницької міської ради, мотивуючи свої дії відсутністю підстав для здійснення вказаною установою своєї діяльності, а також безпідставністю її розміщення в будівлі, яка нібито належить «територіальній громаді м. Хмельницького». Важливо зазначити, що вказанні вище особи координують діяльність ще 14 псевдогромад на території Хмельницької області., зокрема у Віньковецькому, Ярмолинецькому, Дунаєвецькому, Кам’янець-Подільському, Городоцькому, Деражнянському, Хмельницькому районах. Представники названих «територіальних громад» пройшли відповідне навчання, які проводила безпосередньо Ольга Уграк. У червні минулого року в м. Хмельницькому в конференц-залі Будинку профспілок представники самопроголошеної “територіальної громади м. Хмельницького” (близько 30 осіб) намагалися провести так звану всеукраїнську конференцію на тему: “Безпосереднє самоврядування і пряма демократія в України” за участі активістів аналогічних “тергромад” з інших регіонів держави. Вхід до приміщення Будинку профспілок їм заблокували  активісти місцевих націонал-патріотичних громадських організацій (ВО “Свобода”, молодіжна ВГО “Сокіл”, “Самооборона і громадський контроль” та “Правий Сектор Хмельниччини”) та учасники АТО. Представників “тергромад”, зокрема голову “Територіальної громади м. Хмельницького” Уграк О.І. громадські активісти закидали яйцями, відбулось декілька сутичок, які були локалізовані працівниками патрульної поліції. Активна громадянська позиція хмельничан дозволила зірвати проведення цього шабашу. Однак, висновки зробили і «псевлогромадівці». Зокрема, для захисту своїх дій представники «територіальної громади» м. Хмельницького подали на реєстрацію до Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області та міськвиконкому статут Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Територіальна оборона». Мета реєстрації «територіальної оборони» полягає в намірах легалізувати свою діяльність та отримати дозвіл на використання травматичної зброї. Одними із засновниками та керівниками вказаного формування є Курников Дмитро Михайлович, громадянин України, уродженець м.Сизрань Самарської області РФ та Зозуля Сергій Васильович, уродженець м.Макіївка Донецької області. Ще одним цікавим персонажем фейкових громад є Дерев’янчук Григорій Григорович, уродженець та мешканець с. Давидківці Хмельницької області. 1 березня цього року у нежитловому приміщенні Дерев’янчука під час обшуку було знайдено купу фейкових документів, пов’язаних з діяльністю псевдотериторіальної громади. Зокрема, заяви на ім’я уповноваженого територіальної громади Хмельницького, бланки волевиявлення людини про приєднання до договору з уповноваженим з питань реєстрації, статут і протоколи зборів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Територіальна оборона», свідоцтва суверенних народних підприємців (суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності), проект повідомлення про початок роботи народних автостанцій, кліше печаток “Безпосередня влада народу України”, “Уповноважений з питань реєстрації”, “Народний реєстратор” тощо. 6 березня Хмельницький міськрайонний суд арештував документи, знайдені під час обшуку у Дерев’янчука. У березні цього року Григорій Дерев’янчук і заступник голови ГО “Хмельницький майдан” Анатолій Кравець шляхом погроз та залякування вимагали і отримали кошти у директор КП обласної ради “Облпаливо” Михайла Блідного 600 дол. за нестворення штучних перешкод у вигляді громадських протестів щодо недопущення призначення останнього на посаду очільника комунального підприємства. Проти них відкрито кримінальну справу за ч. 2 ст. 189 ККУ (“Здирництво”). Які ж висновки можна зробити з діяльності усіх цих «активістів» уже сьогодні? Усе вищеописане, у випадку несвоєчасного реагування, може мати дуже неприємні наслідки у перспективі, оскільки на перше місце уже виносяться не національні чи територіальні вподобання місцевого населення, а суто економічно-меркантильні інтереси, які не знають адміністративних кордонів. По-перше, за трактуванням московських ідеологів, територіальні громади можуть самостійно утворювати органи місцевої влади як паралельні до існуючих. Бо ж Конституція каже, що джерелом влади в Україні є народ. За допомогою паралельних органів влади, до речі, свого часу діяла польська “Солідарність”, намагаючись повалити комуністичний режим. В разі якогось чергового «Майдану» чи серйозних заворушень у Києві «медведчуківські» чи «екс-комуністичні» громади без вагань проголосять себе владою в регіонах. По-друге, територіальні громади мають право проводити референдуми. Якщо мова йде про справжні громади, то це чудова опція. Але ж згадані псевдогромади співпрацюють із путінськими партіями-прихильниками входження слов’янських народів у склад РФ. А, отже, однією з тем референдумів буде входження територіальних громад до складу «Союзного Государства Россия» чи виходу із складу України – держави «фейл стейт» – «держави, що не відбулась». І Російська Федерація пошле на підмогу черговим «народним республікам» гібридні війська на танках з воєнторгу.

"НУ"