#пік

[juyuy]

I've promised gay art to somaf my friends so here I am

Meme pic ⬇️

[that-angry-noldo]

зубів огорожа...

зубів...

огорожа...........

[meowluox]

стала чутливішою до затемнень це більше не здається співпадінням. просто той факт що я вперше за останні кілька місяців почуваюсь настільки виснаженою що мене нудить і голова не перестає боліти. і пік цього стану прийшовся як раз на саме затемнення. воно до речі все ще в процесі.

але знаю що так треба. так я не можу працювати так я спалила вже декілька дедлайнів через свій стан але в моральному плані я примудряюсь зберігати стабільність та оптимістичний настрій це не може не тішити я пишаюсь собою.

прийняла ванну додала декілька крапель лавандової олії до шампуню (теж з лавандою плюс з ромашкою) вдяглась у все чистеньке та улюблене і пішла їсти. останнім часом виходить їсти тільки двічі на день я вдень просто забуваю про свої фізичні потреби це мене не влаштовує.

заварю собі чай з жасміном з'їм пару бутербродів з арахісовою пастою і напевно піду передивлятись атаку титанів з першого сезону.

голова болить усе менше якщо пощастить мені навіть не доведеться пити пігулку.

[lisa-is-chilling]

пік мого непотизму - часом їжджу безкоштовно на приміському потязі до батьків, бо мама з батьком працюють на залізниці на цьому самому напрямку, і кондуктори їх знають.

20 гривень це теж гроші, шо тут скажеш.

[peachgull]

Пік комедії номер хз

[okkkkk-w]

не розумію через що зараз херово - через чергове "дівчата, дякую що робите цей світ красивішим!", почуту на вулиці сирену (буденність, але чомусь накрило добряче), чи по вині вельмиНЕшановного пана, який в магазині вирішив мене за лікоть взяти па пріколу мабуть. стоя��а, дивилася товар на полиці, воно ззаду підійшло, взяло. я звідти звалила миттєво. не ліз, нічого такого, але блять, чувак, чим я тобі заважала? нащо взагалі доторкатися зайвий раз до незнайомців, тим паче коли ти чоловік років 40-50, а пере тобою дівчина-підліток. хочеться вмазати один раз таким от. а головне ж не розумію, вони спеціально це роблять чи просто випадковості? в транспорті в час пік особливо хрін що доведеш. яка ж я злаааааааааааааааааааааа. а вечір так добре починався.

[metalobrukht]

Хто блять і яким хуєм вірить в те, що "Україна" означає "окраіна", слово з кацапської мови? Навіть якщо засунути голову в жопу, існує слово "країна". А "У" тоді значить "ультра". Ультра-країна. Ахуєть аналітика.

За логікою "окраіни" Куала-Лумпур насправді означає "коала-лемур", бо співзвучне + мені паєбать шо там іншою мовою розмовляють.

А те, що вестерни цього гівна нажеруться і ригають ним потім, це взагалі верх. Гора. Пік. І хуй поясниш, бо воно не понімає шо воно каже, понімає тільки руснявий хуй

[lorrttes]

досить давно писала, але просто хочу, щоб було тут.

БАГАТО TW, ОБЕРЕЖНО

оплата у психолога не пройшла...

і він нагадує мені як із самого дитинства я мала визначати будь-яку зміну маминого настрою, аби не потрапити під гарячу руку, адже я єдине, що вона має, я не можу її розчарувати.

і я знову вимолюю у мами поговорити зі мною, прошу пробачення, аби вона лише не ігнорувала мене після сварки, вини в котрій я не мала зовсім.

я з батьком і прошу його пообіцяти мені кинути палити (він пообіцяв, з дурною посмішкою та сигаретою в руці)

і я знову зі сльозами кричу, аби батьки перестали сваритись, проте всім байдуже.

і мене повертають в період, коли розлучались батьки.

нагадує про те, як контролювали моє навчання: обмеження хоббі, кожен день ставав все більш виснажливим, дослівно вивчений кожен параграф, бездоганно написана кожна робота, адже за найменшу помилку була вирвана сторінка. та дякувати, що не як зазвичай, розірваний зошит, кинутий в обличчя.

і він згадує про молодші й середні класи. те, як проти мене налаштували весь клас, мене ненавиділи за кожен вчинок, виправляли на неправильні відповіді в моїх роботах, забирали мій телефон, а потім з нього ж писали іншим людям ніби від мого імені, всіляко обзивали та знущалися, кидали мені в волосся жуйки, витирали моїм одягом туалети, закидали речі на шафи. а потім, на той час моя найкраща подруга сказала, що я дурна та нудна та перестала зі мною спілкуватись зовсім.

і я знову одна, мене ігнорує будь-хто, до кого я б підійшла, я лише пусте місце.

і вкотре моя мама без ніякого попередження забирає мій телефон, закривається в кімнаті, перевіряючи абсолютно все, перечитує кожне повідомлення, слухає кожне голосове, поки мене трясе в сусідній кімнаті.

і мама знову б'є мене, говорячи про те, наскільки я жахлива та краще вона мене не народжувала б.

і я знову підхожу до мами зі словами про те, що колись хотіла би зробити пірсинг пупка, на що вона мені відповідає, що в мене занадто жирний для цього живіт.

і я вперше беру циркуль, аби порізати себе, потім бритву, точилку, скло, а потім і лезо. ховаю папірці з кров'ю у себе в ліжку.

і я знову відчуваю себе живою, завдавши собі фізичного болю.

і я в істериці ріжусь в шкільному туалеті.

і мені нагадують про те, як я ридала буквально всю ніч, дізнавшись про те, що влада скоїла самогубство, як виявилося вона брехала про подібне двічі.

і я знову повністю залежна від людини, мій стан повністю залежить від стану влади, я всіма силами намагаюсь показати свою любов і відданість, адже в мені вперше розгледіли щось більше, можливо, мене навіть любили..

і я знову рахую дні до самогубства.

і я вперше купую проносні та сечогінні, з надією схуднути.

і я знову чую чужий голос, шепіт, дивні галюцинації, марення та сни.

і мені нагадують про всі мої спроби суїци��у. про те, як я намагалась повіситися, те, як сиділа протягом трьох місяців майже кожного вечора в гарячій ванні та лезом у руках, бачу в усьому спосіб завдати собі фізичної болі та покінчити з собою.

і мене повертають у період, коли я тікала від будь-якого дзеркала, адже мені огидно було бачити себе.

і мені нагадують про те, що мене насправді всі ненавидять, я лише тимчасова. насправді, я просто не та людина, що заслуговує любові та поваги, адже завжди знайдеться хтось краще, аніж я, хтось привабливіший, розумніший, більш харизматичний та цікавий.

і мене повертають у час повної ізоляції від усіх, залишаючи тонути лише у свої думках.

і я знову переживаю кожну свою дереалізацію та деперсоналізацію

і мені говорять, що всі ті жахливі речі, які говорить мені під час сварок мама правдиві, а не виправдані емоціями.

і я вчергове вважаю своє тіло найжахливішим у світі, б'ю себе до утворення величезних синців, розцарапую собі обличчя і намагаюсь відрізати ножицями шкіру.

і я знову повертаюсь у пік мого рхп, коли я контро��ювала кожну крихту їжі, що потрапляла в шлунок, тренувалась щодня по чотири години до повного виснаження, бігала, намагалась усе виблювати, викидала їжу, забороняла собі сидіти, боролась з кожною порцією та вираховувала кожну калорію, щодня знімала себе, аби перевірити видимість кісток. моя сім'я ненавиділа та не розуміла мене.

і мені нагадують про те, як мене знову кинули, сказавши, що я більше не цікава, мені знайшли заміну десь через місяць, а я продовжувала жити цією людиною, писавши довжелезні листи, зізнаючись у коханні, сподіваючись ще раз відчути тепло її слів.

і я знову повертаюсь у стан повної апатії, без найменшої зацікавленості до світу та відсторонення від людей. щодня провожу в думках про суїцид.

і мене переконують в тому, що насправді я лише брешу собі й мені ніколи не ставало краще.

[zlabjola]

Сподіваюся, сьогодні не буде багато людей. Це, звісно, гроші. Але у мене попереду кілька робочих днів підряд, тож напрягатися зайвий раз не хотілося. Мене цілком влаштує помірна каса. Чорт, згадала, що мала взяти розмінку сьогодні. Забула.

Чорт, непогані чеки пішли. Може і варто сьогодні постаратися. Раптом буде хороша зп. Гроші мені не завадять. Але напрягатися всеодно не хочеться.

Вчора ввечері, прямо перед закриттям зайшов один дуже неприємний мужик. Враження від нього було "фу". Не купив нічого, затримав мене. Я пішла додому на півгодини пізніше ніж мала.

Вчора мати телефонувала. Потім написала. Хотіла щоб я сказала яка мені куртка подобається. Вона ще цього казала, що треба щоб я дещо поміряла. Я не хотіла. Викручувалася, щоб не їхати. Не хочу зайвий раз від неї щось приймати. Наче в боргу. Я маю тоді дати щось навзаєм. Але пуховик мені треба. Це пальто, що я знайшла на секонді класне. Але мені треба захист від вітру. Той старий пуховик, що в мене є, вже рветься. Він у мене ще зі старшої школи. Я думаю взяти з собою гроші, коли поїду. Підозрюю, що просто так вона мені його не купить. Тож хоча б складемося. Не хочу витрачати гроші. Але чорт, цей холод. Зима вже настала. Поки що іноді тримається плюс. Але скоро температура стабільно буде нижче нуля. Важко терпіти холодний вітер. Ще й зі снігом. Я не хочу мерзнути цієї зими. Це не тільки фізично неприємно, але і морально почуваюся замороженою. Заганяє мене у смуток.

Борюся за бажанням зачинитися на обід в "час пік". В цей час людей багато і чеків теж.

Пишу вже ввечері. Я все таки закрилася на обід. Але не на всю годину. Багато людей хотіли зайти. Тож я доїла в відчинила двері. Може якби не зачинялася в принципі, то каса була б вища. Хоча і так ті, кого не пустила, повернулися пізніше. Тож каса непогана. Гірша ніж минулої суботи, але краща ніж зазвичай. Завтра, мабуть, буде тухляк. Колега обіцяла мені принести першу книгу відьмака, але забула. Так би я її завтра почитала. Може варто взяти щось інше.

З понеділка я працюватиму на іншому магазині. Сподіваюся, все пройде нормально. І в цей же день я поїду до матері. Швидше б з цим розібратися вже.

[juyuy]

a little fanart for that new show "truth & harm" ^^

[dedtoot]

пік моїх рпг мейкер навичок

[tenderdevil]

Не коментуйте цей пост, бо я не питаю нічию думку, а говорю свою і свої спостереження.

Багато років тому, коли був ковід, пік вакцинації, багато не особливо розумних людей намагалися мені доказати, що за вакцинами майбутнє і тд. Сказали одну, значить одну, сказали дві, значить дві, і так безкінечно труїли себе по команді зверху. Зате давали 1000 гривень за укольчик 🤣 Напевно в таку суму оцінили своє життя та здоров'я.

Зараз більшість з моїх знайомих, родичів, навіть близьких - мають жахливі проблеми з імунною системою і ніяк не можуть вилізти з болячок.

Я пам'ятаю як зі мною тут сперечалися, доказували наукові факти. Альо, а де ви зараз?

Поки люди не порозумнішають, не почнуть бачить зло там, де воно є насправді, до тих пір світ буде гинути. І ситуація з ковідом дуже хороший приклад.

[not4yourmind]

День ще не закінчився, але все ж я хочу написати зараз його підсумки чи що.

Наскільки вчора я відчував себе піднесено та натхненно, настільки сьогодні день почався не дуже. Вчора я навіть думав, можливо варто відмовитись від сеансу майбутнього. Бо наче все стало норм. Але це був лише пік емоційних гойдалок. І проблеми в мене все ж є. Дуже серйозні проблеми зі світосприйняттям. Ну але нічого. Вони поступово будуть вирішуватись.

Дуже багато почав слухати гурт «Кургат і агрєгат». Чомусь знаходжу ті пісні дуже близькими для себе в цей час. Причому всі. Навіть ті, які створювались як мемні. Я пам’ятаю, що ще в гурту Валентин Стрикало є класні пісні, які б мені сподобались зараз. Але проблема в тому, що вони російською мовою. Тому не слухаю.

День почався погано. Мені снився гарний сон від якого я дуже рано прокинувся. А потім ще снився поганий сон. І я вже зовсім не зміг заснути. Ну але це таке. Сни моя проблема. Завжди як якийсь стрес чи проблеми він в мене страждає. Коли мене зрадили я, таке враження, що взагалі не спав декілька місяців. Якось стабілізувався. І зараз стабілізуюсь. Хоча глобально ситуації навіть дещо схожі. Не розумію чому так сильно болить.

Шукав одне фото Люцика. І проглянув наші останні спільні і не тільки фото. Я її дуже багато фотографував. Сам не очікував, що аж настільки багато. А от мене фоткали не так багато. Може це вже було дзвіночком, що все? Любов зів’яла і пішло підсвідоме шукання іншого партнера? Не важливо. Хоча, кого я обманюю. Це важливо для мене. Я люблю послідовність і поки не зможу зрозуміти це своєю свідомістю, то не відпущу ситуацію. Ну але це вже буду робити з спеціалісткою. Не маю ніяких надій на ті сеанси, але я хочу собі допомогти, тож буду старатись та дослухатись себе і її.

А моментів хороших було дійсно багато. Я навіть повірив, що їх майже не було і це все, що було в мене у голові - брехня. Але ні. Буквально кожен місяць супроводжується цікавими пригодами, мемами та гарними спогадами. Це все ще якось не в’яжеться в моїй голові з тим, що їй було мало уваги від мене. Ми спілкувались. Багато спілкувались. Багато часу разом проводили. Було багато різного навіть під час цих двох останніх місяців. Було багато ігор та й просто дуркування. І якось... Я не можу зрозуміти. Не можу вкласти це в голові. «Наша любов виявилась бобром і згризла дерево по імені любов» (с). Такий крінж, насправді. Але чомусь зараз мене на таке пре. Оцей псевдоінтелектуалізм у всьому, що можна знайти. Я пам’ятаю, як ще колись до відносин писав трохи іронічні тексти-розбори дитячих мультиків на закладені глибокі філософські сенси. Робив то для себе і нікому напевно й не показував. Мене це тішило, бо показувало певну обмеженість сучасного суспільства та мистецтва (те яке дійсно обмежене) і зацикленість людей на самій ідеї індивідуальності у всьому. Можливо я зараз «повертаюсь» до себе, який був абстрагований від людей частково і вважав, що псевдоінтелектуали та експерти горе цього світу і насправді все значно простіше. Але це інша тема, яка поки що не важлива.

Я відмовився їхати на Великдень в село через ряд причин. Я не хочу цих сімейних посиденьок, бо поки що мені це складно. Я не відчуваю себе на них добре через те, що втратив велику частину себе. Але з часом я це виправлю. Ну але батьки приїдуть до мене. Кажуть, що не хочуть лишати мене самого. Тато сам! запропонував піти і десь розважитись. Такого не було, ну напевно, з класу 7-го, коли ми досить часто ходили на риболовлю разом. І я, ��кщо чесно, в шоці. Напевно він дійсно переживає та хоче допомогти так, як може і вміє. А він дійсно не вміє. Але старається і я це бачу. Тому не відмовився, хоч і не дуже хочеться. Підемо в більярд, напевно. Він любить та й я не прям, щоб проти туди сходити. Пограємо, вип’ємо пива. Думаю буде весело.

В мене там було одне з кращих наших побачень за останній час. Але в кінці воно закінчилось не дуже добре. Взагалі воно й почалось, напевно, не дуже добре. Як ми зайшли в більярд, то колишня одразу псіханула, що в неї не виходить. Почала вести себе якось дивно та по-дитячому. Я старався допомогти. Я теж не вмію грати класно, але старався допомогти, навчити. Був дуже терплячим,хоч це й було складно. В результаті я десь пів години грав сам. На нас дивились люди, вона сиділа в кутку і ніяк не йшла на контакт. Потім перезлилась і все ж я її навчив. Виходити в неї почало швидко. Ну для першого разу дійсно не погано і решта вечора пройшла класно. Це вже був перший дзвоник, який міг би зруйнувати нормальний день. Але я його скіпнув. Потім ми вийшли з бару і вона сказала, що «*ім’я* - конвенційно привабливий партнер. Я тону в його глибоких очах, в нього такий гарний профіль і волосся довге як в тебе». Це мене насправді дуже образило. Та й всіх би образило. Я розповів потім своєму другу це і він сказав, що лишив би її прямо там на лавці.  Я й сам це розумію. Для цього достатньо поміняти нас місцями - якби я таке сказав про якусь іншу дівчину, про те що захоплююсь нею, тону в її очах і розглядаю як найкращого «конвенційного» партнера, то це б сприйнялось дуже і дуже критично. Але я забив і тоді, коли охолов ляпнув дуже пряму фразу, в яку не вкладав нічого того, що вийшло. Я сказав, що після того, нормальний чоловік би її не любив. Я вкладав це в те, що я надто сильно люблю її, щоб зреагувати якось негативно навіть на настільки образливі для себе речі. Тобто скоріше навіть хотів образити себе, що слабкий та не можу поставити свій кордон і розізлитись нормально. А вийшло не зовсім те, що я очікував. Ну загалом таке. Якщо так аналізувати, то кожен наш спільний гарний спогад можна розкласти на негатив. Можливо його було настільки багато, що я свідомо все відкидав і розглядав лише приємні спогади. Бо з одного боку побачення в більярді в мене запам’яталось як одне з кращих. Але на ділі почалось воно крінжово. Закінчилось воно теж крінжово. Загалом таке.

Мені образливо лише від того, що ��ене розглядали виключно як негативного персонажа завжди. Якщо я один раз в житті сказав, що вона почистила погано овочі, то це пам’ятається протягом всіх 5-ти років нашого життя. І згадується мені потім майже в кожному конфлікті. Якщо я казав якісь дурощі по типу «а що ти мені даєш», хоча не раз і не два вибачався за це, то тепер я завжди проявляю ніжність та турботу для того, щоб мати щось в замін. Після розриву я сам почав вірити в те, що я настільки маніпулятор та нарцис. І не приймав взагалі іншої думки. Але це брехня. Я ніколи ні від кого не потребував чогось в замін. Я допомагав людям в школі, в універі повністю безкоштовно і без потенційної вигоди. Я навіть страждав від цього, бо потім ті люди мали кращі бали через те, що я їм  добре пояснив і вони змогли набрати бали. Я не просив грошей чи смаколиків за те, що допомагаю батькам. Я робив усе без зайвих думок просто тому, що хтось цього потребував в цей момент. І робив це для колишньої. Навіть в грі, яке було для мене важливим хобі, я дозволяв дивитись на свої власні «таблички» та результати тестів сотням людей. І потім теж від цього страждав, бо вони вчились грати на моєму улюбленому класі, який я розібрав до формул та крапок за дуже спрощеним алгоритмом і це проектувало потім критичне послаблення мого цього класу . Але я все одно допомагав усім. Я допомагав адміністратору з тестуванням просто так. Без ніякої вигоди для себе. Я зробив українську версію сайту, не спав дві ночі за саму ідею наявності потім української версії сайту. І вона зараз там є. І готовий українізувати весь патч безкоштовно, хоч це буде і місяць роботи, не менше. Чи я чекав чогось взамін? Ні. Я навіть не просив нічого взагалі. Це було просто моє бажання допомогти. Тому я не маніпулятор та не нарцис. Принаймні в цьому питанні. В решті ще буду розбиратись. Кожного разу, коли я хотів зробити колишній приємно в будь-якому питанні я робив це щиро. Не тому що я хороший і хотів ним здаватись. Просто я такий є. Я тестував ту кончену л2 ночами за ні за шо ще задового як вона в мене з’явилась. Я робив з сусідом через кімнату лаби та курсові разом, бо просто хотів йому допомогти, бо він хороша людина. От і все. Варто це в собі пам’ятати.

[nelligekata]

А тепер слідкуйте за розвитком подій:

Орки 2,5 місяці проводять активні наступальні дії. Успіхи в них є, але при тих зусиллях, які вони витрачають, можна сказати, що майже нема.

За логікою військової науки, по термінам тривалості наступу він вже вийшов на свій пік і повинен почати сходити на нівець.

Бункерний неможе допустити, щоб перед "виборами" йому небуло чим відрапортувати перед стадом і він намагається стягнути додаткові сили.

Але тих сил недостатньо аби досягти будь якого значного успіху. Йому в першу чергу заважає Залужний.

І тут, за "дивним" збігом обставин, майже як 2,5 місяці, з ціпка зривається безмозгла, яка є одним з чорних ротів офісного завгоспа. І цю машку рве не будь куди, а саме на Залужного. Її слухає 73% і впівголоса, або просто киваючі головою піддакують.

За допомогою ботоферм подоляка, г+г та телеграмАналів, які належать офісному завгоспу, в Україні розгортається повномасштабна компанія для зриву мобілізації.

В зриві мобілізації намагаються звинуватити Залужного, хоча сумнозвісні ТЦК підпорядковуютья ліпшому другу приПизденто, виконавцю провальної та паскудної в усіх сенсах, піаркомпанії "фортеця Бахмут", командувачу Схопутних військ Сирському.

Зелена шобла розуміючі токсичність чорноротої шавки безмозглої, виводить її "за штат", але рота їй не закривають.

В Сполучених Штатах, ліпший друг бункерного, труп-трамп розігрує карту кордону із Мексикою, блокуючи тим самим будь яку, а в першу чергу військову, допомогу Україні.

Але Збройні Сили України, під командуванням Залужного, тримають фронт і не сипляться, як на те розраховував бункерний.

Залишається розіграти лише один сценарій - відствка Залужного.

Тож приПизденто, намотавши на себе 3 пачки памперсів, намагається добитися від Залужного, аби той пішов.

Але памперси його не врятували, і його шлях міг бути схожим на шлях одного аналоГовнетного корабля. Тільки аналоГовнет затонув у морі, а цей міг затонути у сечі у власному кабінеті.

Залужний залишається на посаді. Країна згадує часи, як зносили "лєгітімного" і що тих помилок повторювати неможна, тобто ніхто не повинен втікти.

В Києві працюють інспектори головного союзника України і, що вони можуть знайти і хто їм допоможе це знайти на Банковій не знають, але озноб Банкову трусить не по дитячому.

Рейтинги приПизденто летять в пиз@у, на нього косо дивиться навіть його лоХторат. Але йому треба відпрацювати завдання бункерного і весь світ читає про те, що "українці втомилися від війни" і Залужному ніхто людей давати не буде: "в нас форми нема, в нас центрів нема, в нас ніх..я нема".

Але рейтинги приПизденто треба рятувати.

І о диво...

Це супер, це дуже дуже супер, що наші хлопці нарешті повернулися до дому.

Але... чому, орки, які заявляли на минулому тижні,коли йобнулася їх бляшанка, що ніяких обмінів більше не буде, тут же віддають таку велику групу?

Ця новина швидко перекриває увесь негатив від спроби приПизденто відправити Залужного у відставку і трохи припіднімає його рейтинги.

Що ще оманський станцює біля роялю, аби бункерний задовольнив свої вологі мрії?

Всю правду ми дізнаємось лише після Перемоги.

Тримаємо позиції.

[peachgull]

Пік комедії