#проблеми з батьком

[poisonousmelissa]

В дитинстві не розуміла чого багато жінок крапають на мізки своїм чоловікам і думала що уж я то такою не буду. Виросла, зрозуміла і стала такою ж. Вибачте, але те що я пів року ходжу і кажу що в мене болять зуби, тато, відвези мене до стоматолога і отримую ціле ніхуя і "пізніше, я втомився" ненормально. Просто якого біса ти заводив собі дитину, щоб казати на її прохання вилікувати зуби пізніше.

Найгірше напевно в цьому всьому вислуховувати те який він хороший від сусідей. Він звісно не п'є, не курить, працює і присутній в сім'ї, але ось тільки буквально присутній. Він просто живе з нами і приность гроші. Нас з братом він не виховував. Для розуміння приведу один приклад. Тато в мене вірмен, а мама українка і по ідеї ми з братом наполовину те і наполовину друге, знаємо дві мови і дві культури. А ось дзуськи, ми обидва нічорта не знаємо ні про культуру Вірменії, ні мови. Ми обидва знаємо тільки українську і російьку й то брат російську розуміє, але ні говорити ні писати ні читати не вміє. Тобто рідний батько, який живе з нами навіть не удосужився навчити нас вірменької. Ми з братом типу знаємо пару слів, але давайте чесно те що ми знаєм як будуть пару тварин вірменською то навіть не а1. Ви просто уявіть яке було здивування родичів з боку тата коли ми з батьками до них приїхали в гості і вони дізнались що я взагалі ні слова не розумію що вони кажуть (це було до народження брата). Думаю це досить показово.

Я звісно вдячна батькові за те що він не кинув нас, забеспечує і хоча б щось робить, але я вважаю, що було б краще якби він жив окремо і просто платив аліменти. Як говорять від батька дві проблеми або він є, або його немає

[lisa-is-chilling]

стосунки з людьми у моєму житті наразі дуже дивні.

я майже не спілкуюсь з друзями (що насправді заслуговує на окремий пост, але нехай). одна подруга приїхала в україну та не має часу на спілкування - хоча я вірю в політику "виділяти час, а не писати коли є вільний час". іншу подругу я все ніяк не витягну на прогулянку. в обох випадках я вже забила хуй, бо чесно, це двосторонній рух, і мене підзаєбало постійно бути відповідальною за наше спілкування. даша написала мені декілька тижнів тому, я їй відповіла та більше нічого від неї не чула - вона мабуть переконалась, що я досі alive and kicking, і вирішила не заморочуватись. і ще є подруга дитинства, яку вже подругою язик не повертається назвати, бо списуємось ми раз на півроку.

мені треба розширити, а то і оновити коло спілкування, бо мене ці люди вибішують нахуй своїм ставленням до мене.

сюрпризом цього літа для мене стало покращення відносин з батьком. чи то йому бабуся моралі вичитала, чи то прийшло усвідомлення власної смертності через можливість відправитись на війну, і в такому випадку мати хуйові стосунки з єдиною дитиною не дуже хочеться, чи то в нього просто гарний настрій, бо він у відпустці, і його не їбуть в мозок кожен день. хуй знає яка причина, але приємно. я аж відчула, як мої daddy issues покидають моє тіло.

з мамою стосунки стабільно хороші, найкращі за усе моє життя. я вважаю, що це через розлучення з вітчимом. і слава богу блять.

молодший брат мене бісить. я цю реакцію аналізувала, і мені здається, що це тому, що я частково сприймаю його з позиції матері, де є постійна відповідальність та потреба піклуватись про нього, а воно мені нахуй не всралось, і я не готова до такого тягаря. якось приїхала до мами на вихідні, поки він був у свого батька в селі - навіть не хотілось нікуди тікати, як зазвичай, я спокійно пробула в неї три дні. не можу сказати, що я хотіла б, аби мого молодшого брата на світі не існувало, але було б добре, якби і мене за нього не боліла голова, і я могла бути для нього просто сестрою.

насправді, мої проблеми з людьми вирішує письменство, що добре, бо від однієї лише думки про тіндер чи чат-боти в телеграмі мене перетрушує. не знаю, чи коли-небудь готова буду повернутись туди. єдиний варіант, який залишається - ходити по якихось івентах (яких не те щоби багато в хмелі), займатись чимось по типу танців та знаходити ком'юніті, або сидіти і загадково читати книжку в парку чи біля річки.

бути інтроверткою сакс, знаєте?

[zlabjola]

Рано чи пізно,це мало статися. Мабуть, я не говоритиму з батьком про сімейні проблеми взагалі. Ми говорили про сестру, я м'яко натякнула, на його поведінку стосовно неї. Він завжди звинувачую нас, ніколи не думає, чи він або мати образили нас. Не думають, що вони нам кажуть. Сестра, звісно, теж не подарунок. Але це виправдано враховуючи її вік.

Як тільки я почала говорити, він похнюпився. Одразу наїжачився, бо я роблю йому зауваження. Це дратує. Я просто більше не говоритиму з ним про це. Якщо він хоче жалітися мені на свої проблеми, але не готовий вислухати мою думку з цього приводу, то нащо мені це? Я не хочу просто сидіти і слухати нескінченні пасивно-агресивні коментарі про матір і сестру. Я не відро, щоб просто викидати в мене сміття.

[vyrmory]

Дівчина, що засуджувала мене за те що я зустрічаюсь з чоловіком значно старшим за мене бо "це свідчить про явні проблеми з батьком" сказала "раніше мене так тато опікав, а зараз мені його [ім'я хлопця] замінив"

Я в цю хвилину була буквально:

[plupk]

Друг покликав мене на вулицю, щоб купити своїй мамі квіти. І то так дивно, як він хвилювався... Чого не скажеш про мене. Аж соромно трохи. Бо я взяв два невеликі букети для мами і сестри, щоб влізли в шоппер, і навіть попросив знизу обрізати. (А ще щойно згадав, що шоппер зараз сушиться на балконі... забув забрати). Проте їм сподобалося - в квіточок був гарний колір.

Ще сьогодні посварився з батьком. Вкотре через те, що він вважає, що всі проблеми в сім'ї через мене. Іноді мені здається, що він буде так вважати навіть коли я з'їду...

[ao3-feed-sterek]

Нове серце

by daitekavu

В Тари проблеми з серцем, тому Тео потрібно терміново знайти гроші й він влазить в якесь багно з бійками, мафією під боком та гарним синьооким хлопцем. Скотт трохи йолоп та безтямно закоханий, в Елісон не найкращі відносини з батьком, в Ліама проблеми з гнівом, а Стайлз знов всіх рятує.

Words: 6732, Chapters: 1/?, Language: Українська

Fandoms: Teen Wolf (TV)

Rating: Explicit

Warnings: Graphic Depictions Of Violence

Categories: M/M

Relationships: Liam Dunbar/Theo Raeken, Derek Hale/Stiles Stilinski, Allison Argent/Scott McCall

Additional Tags: Alternate Universe - Human, Alternate Universe, Fights, Idiots in Love, я все ще не вмію ставити теги, всі бідні (окрім елісон)

source https://archiveofourown.org/works/48529903

[tatovlog]

#ТатоВлог Чи ти знаєш, яким чоловіком та батьком ти хочеш бути? Стань співтворцем ТАТО ВЛОГ - https://www.patreon.com/TatoVlog Я знаю точно про що ти мріяв. Це про взаємну підтримку у своїй сім’ї, любов без умов, про повагу. Про щастя врешті решт. І я знаю, що ти ніколи не мріяв, щоб у твоїй сім’ї були непорозуміння, конфлікти, суперечки і т.д. Це те, що всіх нас об’єднує. Всі здорові люди хочуть собі добра і хочуть щоб їх проминули всі  проблеми і труднощі. Але ти мусиш усвідомити зараз один факт. І те добре, що ти маєш, і те зле - Є ЛИШЕ РЕЗУЛЬТАТОМ, а кожному результату є свої ПРИЧИНИ. *** Розкрий свій потенціал мужності та батьківства з ТАТО ВЛОГ! Це мотиваційний та пізнавальний канал про батьківство та виховання дітей. Підписуйся де тобі зручно: 👉 YouTube - https://www.youtube.com/c/ТАТОВЛОГ 👉 Instagram - https://www.instagram.com/tatovlog 👉 Telegram - https://t.me/TatoVlog #ТатоВлог Автор та ведучий - Володимир Швець - тренер з відповідального батьківства. *** Яких характеристик чоловіка і батька ти хочеш? Які риси мужності тобі зараз пригадуються? Відвага, чесність, вірність, сила, воля, турбота, стійкість, витривалість і т.п. Кожному з нас є чого досягати згідно цього переліку. Не все відразу, звичайно. Але крок за кроком - і все можливо. Якщо тебе цікавить питання як саме досягати конкретних результатів і подібних цілей, пиши про це в комент. І я буду знати, які теми потрібно готувати для майбутніх випусків. ХТО ВИРІШУЄ яким чоловіком тобі бути? ВИРІШУЙ САМ! Стосунки між чоловіком та жінкою.

[virtualdevkit]

У чому проблема Дмитра Карпачова?

В цій темі ви дізнаєтеся у чому саме полягає проблема цього чудового ведучого, але поганого психолога. Ніхто не буде сперечатися що Дмитро один із самих найкращих шоуменів нашого століття. Бо саме шоу він веде досить блискуче і талановито. Але в інших справах він ніякий.

Дмитро це маленька, капризна і досить егоцентрична дитина. Назва одного з його випусків "Чому чоловік повинен бути для жінки важливішим ніж дитина?" вже каже сама про себе. Він і досі плутає матір з коханою жінкою. Також, досить частою причиною такого відношення є пассивні дії зі сторони чоловіка, котрий не займається власною дитиною. У жінки просто нема вільного часу щоб бути поруч з чоловіком, бо вся відповідальність лежить на її плечах. Він забуває про бажання жінки бути матір'ю для своєї дитини, а не для свого чоловіка. І що змінюватися потрібно саме чоловікові якщо його щось не влаштовує у цьому.

Дмитрик і досі не згоден що ми живемо в 21 столітті. Він називає рівноправ'я дитячим садочком, намагаючись нав'язувати патріархат. Лідерок він взагалі не вважає за людей, вирішуючи за них що їм потрібно. Він перекручує слова на емоційному рівні, намагаючись внушити лідеркам що вони ніщо і ніхто. Саме це він має на увазі коли не згоден з рівноправ'ям.

Щоб не було кризи у сімейних відносинах, потрібно поважати жінку і перестати ставити її в рамки немічної істоти, котра "па природе" типу взагалі не може бути лідеркою.

Він не є ідеальним батьком та чоловіком, створюючи проблеми власній сім'ї. Він добре говорить, але він не вміє говорити таким чином, щоб бути взірцем для наслідування.

Слухайте тих психологів, у котрих в сім'ї існує повага і нема проблем з дітьми. Котрих можливо вважати ідеальними.

[poisonousmelissa]

Шановні чоловіки, якщо вам здається, що ваша жінка їбе вам мозок, задумайтесь. Можливо їбете мозок саме ви.

Я пішла мити голову. Сказала це татові, при ньому зайшла до ванної, сказала ще раз, він мені відповів що так йди. Щоб коли я вийшла я отримала претензію, що бачте я йому не допомогла покривати лаком стіну на балконі. А коли я скзала, що пішла до ванної ще в той момент коли він сидів на кухні, то я йому на мізки капаю.

Я двічі йому сказала, що йду мити голову. ДВІЧІ! Ще й обидва рази він мені відповів що так йди.

[sedoi82-blog]

Навіть незнаю як почати... Все печально! Я не розповідати все... Але можу описати одне це жах коли ти робиш, а посуті нічого. Дитина не може бути щаслива в апріорі, томущо не щаслива мама, а мама нещасна пожиттю, але її не приносить радість сміх дитини, коли вона радіє поряд з батьком і засинає в його обіймах. Цього не зрозуміти. Брехня породжує проблеми, які практично нереально вирішити !!! Є маленька людина, яка хоче жити, так само як кожен з нас. Ось тільки фундамент і опору(крила) її життя батьки. Любіть своїх діток,бо крім Вас у них довкола світ повний брезні і інтриг (Khmelnitskiy, Khmel'Nyts'Ka Oblast', Ukraine) https://www.instagram.com/p/BsvJkYcBYG-/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=1m94dbjmx7kt8

[tokusima]

Вiн залишився таким, яким запам’ятали його люди — бунтiвником, що перевернув країну, збудив її з комунiстичного сну, хотiв для неї добра та щастя.

Вiн не вмiв торгувати принципами, не йшов на компромiс iз совiстю. Через це здобув величезну популярнiсть. Але й водночас пережив страшну трагедiю — зраду найближчих соратникiв.

Подробнее

…У 1998 роцi вiн привiв до парламенту команду iз 48 однодумцiв. I щиро вiрив, що зможе покластися на них за будь-яких обставин. Але вже за кiлька мiсяцiв 30 найближчих соратникiв зреклися його. «Ви — дiдусь-iдеалiст, ваш час давно минув, а нам треба заробляти!» — зверхньо кричали у вiчi 60-рiчному Чорноволу «молодi й енергiйнi» побратими. «Самою полiтикою нинi не прогодуєшся, треба домовлятися з владою», — додавали старшi, на котрих звик покладатися i котрим вiрив.

Спiльними зусиллями вони вiдсторонили свого лiдера вiд керування Рухом, бiля витокiв якого вiн стояв. То були найчорнiшi днi у життi В’ячеслава Максимовича, бо удару в спину завдали не вороги, а найближчi люди. А за мiсяць автiвка, у якiй Чорновiл повертався iз зустрiчей, врiзалась у КамАЗ, що невiдомо звiдки виїхав на трасу… Соратник В’ячеслава Максимовича Ярослав Кендзьор i син Тарас Чорновiл дiляться спогадами про тi часи. — Ви пам’ятаєте момент зради, коли однопартiйцi висловили недовiру своєму лiдеру? Я. Кендзьор: — Так, це сталося 19 лютого 1999 року.

Володимир Черняк вийшов на трибуну, зачитав вердикт про недовiру й усунення Чорновола з посади голови парламентської фракцiї Руху. Називав поiменно вершителiв цього акта — чiтко, голосно, повiльно. Було видно, що вiн дiстає неймовiрну насолоду вiд приниже��ня людини, якiй ранiше i слова поперек боявся сказати.

«Червона» частина депутатiв, аплодуючи, стояла i вигукувала в бiльшовицькому екстазi: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!»

А вiн сидiв, не опускаючи голови, i дивився просто у вiчi Черняковi. Менi здавалося, ще трохи, i комунiсти закричать: «Розiп’яти його!» У мене, власне, i було таке вiдчуття, нiби людину розпинають, мов останнього злочинця. — Для В’ячеслава Максимовича це було несподiванкою чи вiн очiкував удару? Т. Чорновiл: — Нi, не чекав. Знав, що проти нього визвiрилась когорта полiтикiв, проте суперечки всерединi партiї вважав робочими моментами i думав, що знайдемо компромiс.

Не сумнiваюся, що цим публiчним катуванням мого батька свiдомо намагались довести до iнфаркту, знаючи, що вiн вже мав два ранiше. З ним i справдi стався серцевий напад, довелося лягти до лiкарнi. На щастя, все обiйшлося. Скоро вiн повернувся сповненим сили i рiшучостi.

Щоправда, цiлком сивим — за одну нiч волосся срiбним зробилося… Але не втрачав оптимiзму, бо зберiг команду з 18-ти чоловiк. Почав їздити в регiони з виступами, адже збирався формувати iншу власну полiтичну силу.

I вже тодi його довелося знищити фiзично. — Хто з найбiльш вiдомих полiтикiв пiдписався пiд тим листом?

Я. Кендзьор: — Тридцять однопартiйцiв iз 48-ми. Багато молодих, хто потрапив до парламенту завдяки авторитету Чорновола, «примазавшись» до його iменi, — той же Юрiй Костенко, В’ячеслав Кириленко. Вiдомi Iван Драч, Дмитро Павличко, якi, по сутi, й не були справжнiми «рухiвцями». А ще Iгор Юхновський, Роман Зварич, Iван Заєць, Iгор Тарасюк… Найболiснiше, коли з тобою чинять так люди, котрим ти довiряєш.

Т. Чорновiл: — Мушу зауважити, що на старих побратимiв вiн якраз i не мiг покластися. Розумiєте, ота зрада 1999 року не була випадковою. Вона проросла здавна i має довгу iсторiю. Наприклад, добре пам’ятаю подiї 1988 року, засiдання об’єднаного з’їзду нацiонально-визвольного руху. Тодi до Львова приїхали грузинськi, естонськi демократи i похвалилися, що вже мають свої партiї. Батько запально вигукнув: «А ми теж її створюємо!» Руху як такого тодi ще не було, лише Українська Гельсiнська спiлка.

Та й ситуацiя в Українi далеко не та була, що у Грузiї чи Естонiї. Так-от, коли гостi пiшли, батько мав страшенний конфлiкт з Михайлом Горинем. «Ти що мелеш, нас усiх повбивають!» — кричав йому той. Пригадайте також президентськi вибори, коли Чорновiл посiв друге мiсце, поступившись Леонiдовi Кравчуку зовсiм невеликою кiлькiстю голосiв. Я тодi працював радником у його командi i вiдстежував, що кажуть про нього в пресi. Мене вразило, що Левко Лук’яненко, Лариса Скорик, Iгор Юхновський запекло критикували Чорновола, проте жодного поганого слова не сказали на адресу комунiста Кравчука.

А чого варта iстерика Iгоря Юхновського у 1992 роцi, коли Чорновiл вимагав провести перевибори до парламенту… У демократiв тодi були всi шанси отримати 300 мiсць у парламентi. Але Iгор Рафаїлович тодi емоцiйно й неоднозначно заявив, що розiрве всi стосунки з Рухом, якщо ми на таке пiдемо. Ось чому, пояснiть? Невже лише з тiєї причини, що iнiцiатива пiшла вiд Чорновола, а не вiд нього? Батько тодi такий розгублений був. «Що я не так зробив?» — постiйно повторював цю фразу.

Ночами не спав, все сидiв на краєчку лiжка й у вiкно дивився. Справдi, для мене й досi загадка, чому в найвiдповiдальнiшi моменти, коли В’ячеслав Чорновiл майже доходив до своєї мети, йому завдавали удару найближчi люди. Що це — людська заздрiсть, страх? Не знаю… Дуже поважаю i Юхновського, i Лук’яненка, i Горинiв — це чеснi люди, вони дуже багато зробили для України, i я не поливаю їх брудом. Але факт залишається фактом: з моїм батьком їм часто було не по дорозi.

Зважте, на той час були двi реальнi сили: комунiсти i демократи. I в момент, коли всi сили потрiбно було кинути на об’єднання, консолiдацiю, враз загострювалися розбiжностi, виникали чвари. Довгi роки я намагаюся зрозумiти, чому так вiдбувалось, яких помилок припускався Чорновiл. Але не можу знайти пояснення цiй ситуацiї. — Повернiмося до подiй 1999 року. За офiцiйним оголошенням, однопартiйцiв-розкольникiв не влаштовував авторитарний стиль керiвництва Чорновола. А що було за кулiсами?

Я. Кендзьор: — В’ячеслав не був диктатором. Нiколи! А те, що безкомпромiсним i принциповим у важливих питаннях, — чиста правда. Комусь це, може, не подобалось. Але, в принципi, бiльшiсть розкольникiв спокусилися на грошi. У нас був з’їзд наприкiнцi 1998 року. I от хтось iз партiйних побратимiв викрикує йому: «Чому однi керiвники фракцiй i очiльники партiй вiдчиняють дверi президента Кучми ногою i добиваються вiд нього лiцензiй на ведення бiзнесу, рiзних пiльг? У наш меркантильний час лише полiтикою ситий не будеш!»

В’ячеслав Максимович емоцiйно пояснює: «Для чого ми сюди прийшли, друзi? Торгувати Україною? Схаменiться, це врештi-решт непорядно!» I тодi з когорти «костенкiвцiв» лунає: «Що з нього взяти… старий дiдуган! Невже ви не розумiєте, що ваш час давно минув разом з примарними iлюзiями!» В’ячеслав Максимович зблiд, опустився на стiлець i сказав: «За що ж ви мене так? Навiть наглядачi у тюрмах мали до мене бiльше поваги…»

Т. Чорновiл: — Пригадую, як чубились мiж собою Лавринович i Червонiй, бо мали рiзнi бiзнесовi iнтереси в урядi. Однак, коли мова заходила про Чорновола, якими ж дружними вони робились i як запекло лаяли його в один голос — просто дивне порозумiння! А буквально за мiсяць до цього «вироку тридцятки» до Чорновола пiдiйшов Iван Заєць i так здалеку почав: «От я вже багато рокiв у полiтицi, а що маю з того? Не будь впертим, ти ж розумiєш, що партiї грошi потрiбнi, та й нам про хлiб треба думати…»

Батько вiдповiв, що на хлiб йому вистачає. А потiм Заєць опинився серед тих розкольникiв, чого батько вiд нього нiяк не чекав. I дуже скоро нардеп вже їздив не на стареньких «Жигулях», а на новенькому джипi.

Взагалi, Чорноволу багато чого закидали. Наприклад, Костенко на одному з останнiх з’їздiв дорiкнув, що вiн шукає зближення з владою i «бiгає» до Кучми. У той же час Юрiй Костенко i його прихильники «годувалися» вiд соцiального фонду, яким керував Волков, а фiнансовими питаннями займався Вiктор Ющенко. А фактично цей фонд пiдпорядковувався виборчому штабу Леонiда Кучми. Власне, Ющенко давав розпорядження своїм заступникам у НБУ вичавлювати грошi з комерцiйних банкiв. — Тобто розкол Руху, зрада Чорновола соратниками — все це, за вашими словами, вiдбулося на грошi Кучми i за участю Ющенка?

Т. Чорновiл: — Саме так. За кiлька мiсяцiв до розколу в кабiнетi Ющенка вiдбулась нарада: що робити з Чорноволом? Тому що з Ющенка тодi активно робили лiдера всiх нацiонал-демократiв, лише Чорновiл сказав, що вiн його нiколи не пiдтримає. А до Чорновола люди прислухались, йому вiрили! Знаєте, чому в 2004 роцi я пiшов до Януковича? Не тому, що вважав його гiдним кандидатом, але принаймнi на його обличчi прочитувалось, хто вiн такий. А з Ющенка робили iкону, i мене це обурювало, бо я знав справжню цiну цiй людинi. I сенс боротися проти Ющенка в мене був.

— Пане Ярославе, свого часу ви метафорично назвали розкол у Русi «ефектом отруєння совiстi газотрейдерами». Чому? Я. Кендзьор: — На той час за право торгувати газом боролися НАК «Нафтогаз України» на чолi з Iгорем Бакаєм i група спонсорiв Руху на чолi з Олегом Iщенком, який представляв «Олгаз». Чорновiл пiдтримав «Нафтогаз» — державну структуру. I тi спонсори зробили ставку на Костенка. Як бачимо, не помилились. Т. Чорновiл:

— Я дуже добре пам’ятаю, як пан Iщенко бiгав по Верховнiй Радi й голосно кричав: «Вiн топить тих, хто його годує! Я дам мiльйон зелених тим, хто прибере Чорновола!» Прикро, але «рухiвцi», котрi самi батьковi про це розповiдали, тепер цього «не пам’ятають». А Iщенко заявив слiдчим, що Чорновiл сам усе вигадав. Доказiв нема… — Вiд тих подiй минуло чимало часу. Ви обговорювали пiзнiше цю ситуацiю з людьми, якi пiшли проти Чорновола?

Т. Чорновiл: — Як правило, усi уникають розмов: i Драч, i Павличко… Юрiй Костенко лише раз менi сказав: «А якi проблеми? У мене були свої погляди, у Чорновола — iншi. Ми не зiйшлися, i я нiчого поганого не зробив». Бiльше ми до цiєї розмови не повертались. Знаєте, колись батько менi розповiдав, як у мордовському таборi голодував 120 днiв, аби домогтися в СРСР статусу полiтв’язня. Наглядачi, що приносили йому їжу, вмовляли не нищити здоров’я i берегти сили. А тi, хто сидiв з ним за тiєю ж статтею, влаштували скандал: «Дай спокiйно термiн вiдбути i не каламуть воду. Тобi що, бiльше вiд усiх треба? Думаєш, ти особливий?!»

Я. Кендзьор: — А от я вважаю, що В’ячеслав Максимович i справдi особливим був. На початку нашого знайомства вiн менi якось сказав: «Я не жалiю, що 15 рокiв життя провiв за гратами. Але шкода менi, що надто розкривався перед людьми, котрi потiм моєю вiдвертiстю i довiрою користувались. Я так i не навчився розрiзняти, з ким можна бути щирим до кiнця, а перед ким треба схитрувати. Та й хитрувати не вмiю… I вже, напевне, нiколи не навчусь». У цьому й полягала, мабуть, велич Чорновола як полiтика. I трагедiя людини, що не вмiла торгувати совiстю i вiрила в поряднiсть кожного, хто поруч.

  Источник: “В’ячеслав Чорновіл плакав, коли його зрадили” – Точка Зору

“В’ячеслав Чорновіл плакав, коли його зрадили” Вiн залишився таким, яким запам’ятали його люди — бунтiвником, що перевернув країну, збудив її з комунiстичного сну, хотiв для неї добра та щастя.

[mhhposts]

Безболісне розлучення – міф, чи реальність?

New Post has been published on https://www.agtl.com.ua/publications/bezbolisne-rozlychennia-mif-chi-realnist.html

Безболісне розлучення – міф, чи реальність?

Давно вже доводиться практикувати свою адвокатську діяльність у сімейних справах. З поміж інших справ, саме по цій категорії справ приходить більше 40% клієнтів. І проблема в тому, що практично у всіх одні і ті ж проблеми. Тому я вирішив написати цю статтю, щоб розібратись з тим, чи можливе розлучення без подальших проблем, і чи безболісне розлучення – міф чи реальність. А як думаєте ви?

 В першу чергу, хотілось би розібратись з причинами розлучення. У 70% випадків сім’ї розлучаються через зраду одним із подружжя іншого. Решта 30% розлучень трапляються через різні погляди на життя та цінності, суперечки між подружжям, тощо.

Практика показує, що у більшій половині випадків після розлучення виникають проблеми з тим де буде проживати дитина, чи буде бачитись із іншим членом сім’ї, поділ майна, призначення аліментів, тощо. Якщо чесно то не завжди розумію батьків, коли дитина проживає з одним, а іншому із батьків забороняють бачитись з дитиною, проводити з нею час, тощо. На мою думку, у таких випадках батьки не думають про те як буде краще їхній дитині, а думають про особисті образи один на одного та непорозуміння. При цьому страждають через такі дії не батьки, а саме діти!

Можливо досить вже бавитись почуттями дітей? Можливо варто свої суперечки вирішувати не вплутуючи у це дітей?

Так, я погоджуюсь, що у випадку якщо для прикладу, один із батьків страждає на наркотичну чи алкогольну залежність то варто убезпечити дитину, та надавати можливість побачень у присутності опікунської ради, або іншого із батьків і лише за умови тверезості. Але у більшості випадків заборона бачитись з другим із батьків базується на простому небажанні, щоб дитина спілкувалась з тим із батьків, хто проживає окремо. Повірте, що настроювання дітей проти батьків – погана ідея.

Так ось, до чого це все. Найбільше мені подобається у випадку розлучень, коли батьки не тримають образ один на одного, і розуміють, що дітям важливо бачитись як з батьком, так і з матір’ю. У таких випадках, коли немає непорозумінь, безболісне розлучення – не міф, а реальність!

У таких випадках я пропоную завжди 2 варіанти.

Перший варіант: Якщо немає спільного майна – подати позов про розлучення від імені одного із батьків, а від іншого – підготувати заяву про визнання позову.

Другий варіант: Якщо ж є необхідність зафіксувати розмір аліментів на дитину, чи поділити майно, тоді таким клієнтам я пропоную укласти шлюбний договір, згідно котрого буде визначено все – графік побачень з дитиною, розмір аліментів, поділ спільного майна, тощо.

До речі, дозволю собі відступити трішки від теми статті, та зазначу, що здебільшого майно (наприклад квартира) залишається реально у користуванні одного члена подружжя. Якщо це дружина, і вона проживає у цій квартирі із дитиною, то може буде доречно переписати свої частки на цю квартиру саме на дитину? Ви не думаєте, що це буде найбільш логічне вирішення спорів? Чи ваша частка в цій квартирі, що дорівнює 10 тисячам (цифру пишу образно) – важливіша за розвиток дитини, і нормальне спілкування із нею?

Тому, як я зазначив вище – при нормальному ставленні батьків до своєї дитини – можна знайти компромісне вирішення проблемних моментів. Головне – бажання.

Тож досить бавитись почуттями дітей, та відбирати їхнє дитинство.

Источник: protokol.com.ua

Остались вопросы? Обращайтесь!

УСЛУГИ НАЛОГОВОГО КОНСУЛЬТАНТА

[historian-ua]

Бен Аффлек стане батьком в четвертий раз

Розлучення з Дженніфер Гарнер став для Бена Аффлека справжнім випробуванням. Чутки про зради, тиск з боку ЗМІ, проблеми з алкоголем, відвідування сімейного психолога і сотні спроб повернути кохану дружину, які не увінчалися успіхом. Врешті-решт, ... Бен Аффлек стане батьком в четвертий раз

[poisonousmelissa]

У мене дуже багато питань виникає до своїх батьків коли тато в черговий раз на моє гобі каже що це хуйня, але таке ж гобі у половини родичів з боку мами. Як ви взагалі зійшлися якщо один не любить котів, особливо рудих, а у другої якесь мовчазне правило в сім'ї заводити або рудого, або рудого з білим кота, або якщо один вважає книги хуйнею, а пів родини другої тільки й робить що читає книги. А ще тато вважає що малювання то так, балувство, а зі сторони мами в кого не ткни то він або просто вміє малювати, або ходив до художки, або закінчив її. І так з купою речей. Типу, чєл, ти взагалі бачив з ким весілля грав? А мама. Вона що не бачила за кого заміж виходила.

Короче питань більше ніж відповідей.

П. С. А ще тато каже що я з червоним волоссям схожа на клоуна, хоча я кожен новий рік сиділа в перуці з червоного дощика, чому тоді клоуном я стала тільки зараз

[poisonousmelissa]

Я повинна вам в дечому признатися. Я розчарувала свого батька тим що... ПОФАРБУВАЛА ВОЛОССЯ В ЧЕРВОНИЙ

Яке ж блін у чоловіків крихке его

Найзабавніше напевно те що я вже 4 роки фарбуюсь у червоний. Просто лише цієї весни почала освітлювати волосся під нього щоб він був більш яскравим і якраз цей яскравий відтінок так сильно бісить тата.

Я ж не народила в 16 від незнамо кого, не кинула школу, не почала пиячити і палити, не почала вживати заборонені речовини. Це всього лише червоне волосся. У мене навіть пірсингу на обличчі немає, але все мій колір волосся це трагедія, жах поверни назад натуральний.

Причому оця шарманга з поверненням назад в мій натуральний колір вспливала і раніше, коли я фарбувалась в той же каштановий. Просто зараз з цим яскравим кольором тата щось прям сильно зачепило. Він відноситься до яскравочервоного волосся навіть гірше ніж до рудого. Хоча рудих він ненавидить прям. Як блін ти весь цей час жив в сім'ї з рудим котом і моїми рудими подругами які періодично заходили в гості. В цілому я досі не розумію чого він так прикопався до кольору волосся.

[poisonousmelissa]

Коли. Блядь. Тато. Просто. Зрозуміє. Що. Я. Не. Переношу. Криків.

Ну чесно, це так заїбало вже. Він не може нормально пояснити що він від мене хоче. А коли я не розумію починає кричати і в мене одразу починається істерика в якій я або шукаю що можна зламати, або намагаюсь собі зашкодити. І він цього не розуміє, каже що я спеціально так роблю.

Я ж тепер найближчі декілька годин не зможу заспокоїтись і нічого робити.