#мояфілософія

[firmbelieverart]

Нехай світло всередині перемагає темряву. Нехай безпомічність і слабкість стане нагодою звернутися по допомогу. Не боятися попросити. Не боятися бути такою. Let the light inside overcome the darkness. Let helplessness and weakness be an opportunity to seek help. Don't be afraid to ask. Don't be afraid to be like that. #юліяільківарт #мояфілософія #моє #моєжиття #якяживу #якямалюю #малюнок #кульковаручка #малюноккульковоюручкою #juliailkivart #firmbelieverart #myphilosophy #my #mylife #howidraw #howilive #drawing #ballpointpen #ballpointdrawing #flowersdrawing #flowers #abstractart https://www.instagram.com/p/CEzSuXYBNxh/?igshid=j3f0nqylop5s

[denpristay-blog]

Я присвячую тобi власну смерть

Присвячено моєму дурному і безпричинному страхові Я присвячую тобі власну смерть. Таку ж сувору і, як ти, елегантну. На мені буде костюм і червона в лінійку краватка, Ти триматимеш в руках із троянд невеличкий букет. Ми будем наодинці, як завждИ: Я, і ти, і сотні зайвих поглядів. Ти переді мною вперше будеш в одязі, Стоятимеш, не проронивши і сльози. Там гратиме The Reckless` “Kill Me, Please”, Слова ти знаєш – зможеш підспівати. Для тебе це найкраще в світі свято, Для мене ж – мій останній бенефіс. Хоч стараюсь тебе проганяти геть, Та все ж спокусі важко не піддатись. Якщо мені судилося зламатись, Знай: я присвячую тобі власну смерть.

[denpristay-blog]

Страх у широкому розумінні

Ви колись задумувалися про те звідки береться страх? Яка взагалі внутрішня будова цього відчуття? Які передумови виникнення?

Особисто я сповідую теорію про єдиний страх – страх смерті. Проте вона діє лише, коли ми говоримо про вузьке розуміння цього відчуття, про його першозначення. Коли ж завести мову про страх в цілому, то ми побачимо, що різним варіаціям цього почуттєвого процесу ми надаємо різні значення. Страх виступати перед публікою – сором’язливість, страх реакції людей на нас чи наші окремі риси – закомплексованість і т.п.

Страх – це чума. Повірте моєму гіркому досвіду, це почуття – це бацила, що зжираючи вас із середини, сковує ваші зовнішні прояви. Воно заганяє вас у клітку, причому далеко не золоту. Боючись, ви, в кращому випадку, приховуєте своє внутрішнє «Я», в гіршому – руйнуєте його.

Я пишу про це, тому що для мене страх – це проблема насущна. І найобразливіше те, що боротися з нею реально. Це не буде боротьба з вітряними мельницями, це буде боротьба з самим собою, на кону якої стоїть власна свобода, свобода вибору.