#картини з України

[kobzars]

Творчість Петра Бойка. Мистецтво, яке зігріває душу

В серці Києва, на землі, що дихає історією, розгорнулася незвичайна виставка картин, що зачаровує своєю унікальністю. Від 23 червня до 2 липня 2023 року Національний Музей Українського Народно-Декоративного Мистецтва приймає у себе шедеври відомого художника Петра Бойка під назвою “Чесний наїв”.

Творчість Петра Бойка, істинно індивідуальна та самобутня, поєднує у собі прекрасне поєднання вінтажу та сучасності. Кожна картина цього митця відображає його новаторський погляд на світ, його цікавість до навколишнього, а безмежна авторська фантазія здатна створити магію на полотні.

З самого початку війни, у 2022 році, колектив культурного простору “Кобзар” підтримує героїчних захисників України та українських митців. Ми зібрали колекцію картин Петра Бойка, які були написані у 2022-2023 роках. Ці картини ми збираємо для створення власної виставки, яка з часом відбудеться. Крім того, деякі з полотен митця будуть оцифровані та увійдуть до складу колекції NFT для експозиції у метавсесвіті.

Купити картини Петра Бойка можна в галереї KobzarArt.

[andriy-synuk]

Андрій Синюк написав останню картину під назвою "Заради тих, кого любиш". Робота художника показує, яке значення в житті має родина для українських військових. Наш герой на фронті хоче якнайшвидше перемогти ворога та повернутися до рідних. Це ми можемо побачити в кожній деталі картини. Ця робота - нагадування про наших захисників на фронті, про їх героїзм, про їх життєві цінності. Потрібно не забувати про це кожен день, підтримувати Збройні сили України кожен на своєму фронті боротьби з ворогом.

[sorrynoroomsavailable]

Фрагмент групової виставки «Прогулянка домом» Резиденція Вибачте Номерів Немає Кураторка Молокоєдова Даша Номер 1224, готель Інтурист-Закарпаття

Світлина - 3:  Кирило Орел У цій серіі малюнків я зобразив емоційні переживання у сучасних реаліях. Поєднавши сірий, важкий реалізм з наївною колорьовою дитячою символікою, я намагався показати втечу людини від зовнішнього світу у світ внутрішній: у думки, спогади, мрії. Світлина - 4:  Максим Фіногеєв Це дві фотографії були зроблені у моему будинку в Одесі під час пандемії COVID-19. На той час залишатись вдома стало ключовою стратегію, щоб вберегти себе від небезпезпечної загрози. У нових обставинах бути вдома під час повітряних тривог не є розсудливим, але я продовжую залишатись у своїй мушлі. В свою чергу морські сувеніри нагадують про ворожість з боку моря - воєнні кораблі, ракети, міни. Я досі зберігаю черепашки мідій та рапанів зі своєї виставки 2016 р з думкою про те, що вони знов знадобляться для інсталяції. Біль��а ймовірність, що вони можуть перетворитись на труху.

Світлина - 5:  Вікторія Березіна ПРОЄКТ «ЧОРНА КНИГА» «Хрестики-нулики, дім-ракета». Цифровий колаж. А також серія робіт з артбуку (щоденника). З початку повномасштабного вторгнення росії на територію нашої незалежної та суверенної країни України...з першим вибухом, який я почула 24 лютого у своєму місті... я весь час боялась і боюсь, що мій дім може стати мішенню для ракети. В одно час, мій дім, це найрідніше та найважливіше місце для мене у всьому світі. Тут я відчуваю себе у максимальній безпеці. За ці майже 6 місяців війни з кожними вилітом ракети у повітря перетворилось на гру "хрестики-нулики", "дім-ракета". І кожного разу має надію.

Світлина - 6:  Вікторія Лихольот Мій дім – це невеличка квартира у харківському будинку 50-х років. З часом ця оселя перетворилась на щось подібне на музей антикваріату, місце, у якому зібрано декілька культурних шарів. Там є бібліотека, зібрана моєю бабусею, розбиті та склеєні порцелянові статуетки, татові мікросхеми та інструменти, мамині журнали, щоденники, мої фотографії та картини. А ще там багато старого одягу, можна знайти навіть мої дитячі повзунки. Наша родина не з тих, хто любить щось викидати. Нещодавно я завітала у свій дім до мами у гості та прогулялась домом свого дитинства та юності. У сьогоднішні часи війни, коли ніхто не може бути впевненим, що його дім залишиться існувати, мені стало нестерпно боляче від того, що всі ці речи, які накопичувалися роками кількома поколіннями можуть бути стерти у пил в одну секунду. Як та що із цієї купи речей можливо зберегти? Зараз я готуюсь їхати у Краків. Мені дуже страшно, адже мої близькі лишаються у Харкові. Я вирішила взяти з собою пам’ять. Але усю пам’ять неможна забрати, тому я вирізала шматочки суконь моєї бабусі. У шафі багато бабусиного одягу і ніхто не думав його викидати, але зважаючи на війну та невизначеність, я вирішила взяти із ��обою минуле у таких формі.

За підтримкиі: European Cultural Foundation House of Europe Світлини Михайло Мельниченко

(eng)

Fragment of the group exhibition "Walking Home" Residence Sorry No rooms available Dasha Molokoedova is the curator Room 1224, Hotel Intourist-Zakarpattia

Photo - 3: Kyrylo Orel In this series of drawings, I depicted emotional experiences in modern realities. By combining gray, heavy realism with naive colorful children's symbolism, I tried to show a person's escape from the outer world into the inner world: into thoughts, memories, dreams.

Photo - 4: Maxim Finogeev These two photos were taken in my house in Odessa during the COVID-19 pandemic. By then, staying at home became a key strategy to protect yourself from the dangerous threat. In the new circumstances, being at home during air alarms is not prudent, but I continue to stay in my shell. In turn, marine souvenirs remind us of hostility from the sea - warships, missiles, mines. I still keep the mussel and rapan shells from my 2016 exhibition with the idea that they will be needed again for an installation. They are more likely to turn to dust.

Photo - 5: Victoria Berezina

PROJECT "BLACK BOOK" "Tickets and squiggles, rocket house." Digital collage. And also a series of artbook (diary) works. Since the beginning of Russia's full-scale invasion of the territory of our independent and sovereign country of Ukraine...with the first explosion that I heard on February 24 in my city...I have always been afraid and am still afraid that my home could become a target for a missile. At the same time, my home is the closest and most important place for me in the whole world. I feel very safe here. During these almost 6 months of war, with every launch of a rocket into the air, it turned into a game of "ticker-n-tick", "rocket-house". And every time there is hope.

Photo - 6: Victoria Lykholyot My home is a small apartment in a Kharkiv building from the 1950s. Over time, this house turned into something like a museum of antiques, a place where several cultural layers are collected. There's a library my grandmother put together, broken and glued porcelain figurines, my dad's chips and tools, my mom's journals, diaries, my photos and paintings. And there are also a lot of old clothes, you can even find my children's rompers. Our family is not one to throw things away. Recently, I visited my mother's house and took a walk through the house of my childhood and youth. In today's times of war, when no one can be sure that his home will continue to exist, it pains me unbearably that all these things that have been accumulated for years and several generations can be wiped into dust in one second. How and what of this pile of things can be saved? Now I am preparing to go to Krakow. I am very afraid, because my relatives stay in Kharkiv. I decided to take a memory with me. But all the memory cannot be taken away, so I cut out pieces of my grandmother's dresses. There are a lot of grandmother's clothes in the closet and no one thought to throw them away, but in view of the war and uncertainty, I decided to take the past with me in such a form.

Supported by: European Cultural Foundation House of Europe

Photos by Mykhailo Melnychenko

[ukrokiborg]

Блог з патріотичними новинами та аватарками. Патріотичні аватарки та картини про Україну. Найбільша підбірка патріотичних аватарок.

[svyatosogodni]

🎊 28 квітня — Яке сьогодні свято? ⠀ 💻 Привітаймо з Міжнародним днем дівчат в ІКТ (International Girls in ICT Day) усіх наших красунь, які разом з хлопцями-айтишніками боронять сьогодні інформаційний фронт України. Ми впевнені, що кожна українська айтішниця в душі Анонімус (а може й не тільки в душі). ⠀ 😘 Як же не відзначити сьогодні День «Поцілуй свою другу половинку», коли друга половинка ось тут, поруч? Та навіть якщо ваша половинка нараз мочить оркостанців, або везе на передову під кулями броніки, надішліть їй палкий поцілунок у месенджері, або зателефонуйте й розкажіть, як би ви цілували її (його), коли б вона (він) був поруч. ⠀ 📚 Долучаємось і до американського Дня читання великих поетів, що почитати вірші Шевченка, Стуса, Симоненко, чи нашої улюбленої Ліни, приміром: І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна🇺🇦. ⠀ 👼 З іменинами варто привітати Андрія, Аристарха, Віктора, Леоніда, Лук'яна, Мстислава, Олександра, Саву, Севастяна, Теодора, Трохима, Федора, Якова, Анастасію, Василину ⠀ 🎂 Відомими іменинниками сьогодні є український художник Микола Івасюк (перу якого належать картини «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Богдан Хмельницький під Зборовом», «Битва під Хотином», «Іван Богун у бою під Берестечком»), автопромисловець Ферруччо Ламборгіні, іспанська кіноакторка Пенелопа Крус та американська акторка Джессіка Альба. ⠀ Більше про те, що варто сьогодні святкувати читайте на нашому сайті → https://sogodnisvyato.com.ua/28-kvitnya-svyato/.

[native-ukraine]

Sergiy Trymbach

 · ХРУЩ НАД ВИШНЯМИ... ГУДЕ, СВОЛОТА.А може, й не сволота?!   Холод одійшов, відповз за лінію горизонту. Тепер інша халепа - налетіли кілька ескадрильних флотилій хрущів.   Тільки вечір опускається на землю, як під його куполом ХРУЩІ зачинають свої польоти. Вертолітно хрущать, літаючи з аеропорту Черешня до аеропорту Горіх.     Щоразу думаю: навіщо Тарас Шевченко романтизував тих хрущів? Які зазнали іміджевих втрат ще й завдяки Нікіткє Хрущову у вишиваній українській сорочці...    А, думаю, це тому, що поет написав ті рядки в неволі, далеко від України. Призабув, якої шкоди завдають ті хрущі деревам.Може, й так.     Та прочитав невелику книгу АНДРІЯ СОДОМОРИ "Шевченків садок і Франкове поле. Спроба прочитання" (Львів, 2015) - і багато що зрозумів. Зокрема, і щодо алітерації, отого хрусткого звуконас��ідування. Шевченко справді вочевидь не про шкоду від хрущів думав, а згадував звук їхній.    І знаменитий вірш Богдана-Ігоря Антонича нагадав Содомора: "АНТОНИЧ БУВ ХРУЩЕМ І ЖИВ КОЛИСЬ НА ВИШНЯХ, НА ВИШНЯХ ТИХ, ЩО ЇХ ОСПІВУВАВ ШЕВЧЕНКО..."    "А й справді,- пише Содомора,- як то побувати хрущем?.. Якими для нього, хруща, видаються ті заквітлі вишні, хата, люди з їхніми турботами, соловейко з його піснею?.. Паралельні світи... Але є в тих світах, у тому нескінченному у своїх виявах біосвіту, від найдрібнішої комашки й до людини, є спільність у чомусь найважливішому: є жага життя, тривання... ОТ ЛЮДИНА Й ПРАГНЕ ВІДЧУТИ ТУ ЖАГУ НЕ ТІЛЬКИ СВОЄЮ ДУШЕЮ, А Й ДУШЕЮ ВСЬОГО ЖИВОГО, ВООДУШЕВЛЕННОГО",- навіть каменя (бо й він колись, вірить Антонич, співав), відчути зсередини..." (с. 24).      І ЩЕ ПОДУМАЛОСЬ РАПТОМ: А МОЖЕ І Я БУВ ХРУЩЕМ І ЖИВ СОБІ КОЛИСЬ НА ВИШНЯХ? МОГЛО Ж ТАК БУТИ, ПРАВДА??На фото:"Сім'я вечеря коло хати...". Автор картини - Марфа Тимченко

[melnychuk-partners]

Винагорода за створення та використання фотографічних творів. Юридична відповідальність за порушення авторського права (інші матеріали курсу можна знайти на нашій сторінці https://www.facebook.com/melnychukpartners)

******

долучайтесь до нашого телеграму https://t.me/melnychuk_partners

За винятком випадків, передбачених статтями 21 – 25 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення й використання твору встановлюються в авторському договорі або в договорах, що укладаються на доручення суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Оскільки авторське право на фотографічний твір зберігається 70 років після смерті автора, до закінчення цього строку винагороду мають право отримувати спадкоємці автора та інші суб’єкти авторського права.

Ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав".

Так додаток 3 до Постанови Кабінету Міністрів України № 72 передбачає мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за відтворення і (або) опублікування творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, до яких віднесено твори художньої фотографії. Зокрема, мінімальна ставка винагороди за відтворення й (або) опублікування творів художньої фотографії, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (шкатулок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаконів, спортивних, кондитерських та інших виробів) становить 1 % від відпускної ціни за партію промислової продукції.

Стаття 27 Закону (право слідування) передбачає, що автор твору образотворчого мистецтва, а в разі його с��ерті – спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди в цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Для реалізації права слідування в країнах Європейського Союзу слід керуватися положеннями Директиви 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року "Про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва" (далі – Директива). Директива є орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права.

Відповідно до статті 2 Директиви оригінальними творами мистецтва, на які поширюється право слідування, вважаються твори образотворчого мистецтва чи скульптури, такі, як картини, колажі, живопи��, малюнки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, килимові, керамічні вироби, вироби зі скла та фотографії за умови, що вони були створені самим митцем або є примірниками, які вважаються оригінальними творами мистецтва.

Відповідно до статті 45 Закону суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Спори щодо виплати винагороди за використання фотографічних творів можуть вирішуватися в суді.

За порушення авторського права відповідно до статті 51 Закону передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Цивільна відповідальність може настати у випадку звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду (статті 16 і 432 ЦКУ).

Судочинство в цій сфері визначається Цивільним пpoцecyальним кoдeкcом України.

Цивільна відповідальність може накладатися на правопорушника й господарським судом, якщо власник майнового авторського права, з одного боку, як позивач, і відповідач, з іншого боку, – є суб’єктами господарювання. У таких справах судове провадження регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачається, зокрема, статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 176 Кримінального кодексу України.

Судочинство в цій сфері визначається відповідним процесуальним законодавством (Koдeкc адмініcтpативнoгo cyдoчинcтва України, Kpимiнальнo-пpoцecyальний кoдeкc України).

[demiurgeua]

Мурал-арт у Львові з нагоди Дня захисника

Мурал-арт у Львові з нагоди Дня захисника

З нагоди Дня захисника України у Львові презентували унікальне мистецьке ��ійство – перформанс у стилі мурал-арт – народження образу «Знаймо наших Героїв!».

На фасаді Львівської ОДА та у Сквері на Валах, що навпроти, розмістили портрети на плівці сучасних та давніх Героїв нашої держави. Картини створив відомий львівський митець Святослав Владика, який є автором та ініціатором задуму.

У Львові…

[gutsulkakcenia]

Вінсент/суспільство

Забігла сюди на трішечки, щоб записати кілька своїх думок про н��хороші речі. Ну добре, аби було менше негативу, то нехай це назвемо "щире дивування". Якось одного вечора вирішила зайти і подивитися, що зараз показують у кінотеатрах. Ну знаєте, таке собі бажання бути у курсі подій не лише на політичному чи економічному безмежному полі. Побачила неймовірниииий фільм "З любов'ю, Вінсент". Мене настільки захопила сама ідея та реалізація цього фільму. Охххх, ну не передати словами! Обожнюю картини Ван Гога, це геніально, як на мене! Ніколи не бралася судити відомих людей за їхніми вчинками, бо ну не маємо ми жодного права судити іншу людину. Навіть, коли нам дуже хочеться, аж свербить! Ну просто не можемо цього робити. Ви собі тільки уявіть, для створення цього фільму було намальовано 56 800 картин у техніці художника. Ця ідея передати життя Вінсента через картини об"єднала велитенську кількість митців з різних куточків світу, навіть з України, що, безумовно, не може не тішити. Одна секунда фільму це 12 картин! Уявили? Осмислили? Здивувалися? За основу сценарію було взято близько 800 листів самого Ван Гога до своїх рідних та друзів(є книжка, якщо вам цікаво). Мені здається, листи відомих людей минулих століть то такі знахідки! Це набагато краще, ніж суха біографія! Ти просто читаєш і сам уявляєш цю людину, намагаєшся віднайти її пульс життя, відчуваєш її через усі ці листи. Творчість Ван Гога взагалі дуже цікава, насправді! Лише одна картина за його життя була продана, а намалював він їх близько 8 тисяч. Однавосьмитисячна! Помер Вінсент у віці 37 років, почав малювати у 28 років. Поділіть ці захмарні числа, вирахуйте кінцеве число картин на рік, розкиньте ці всі картини на місяці і дні, це ж ваууууу! Це був перший фільм в моєму житті виконаний у такій техніці, сказати, що це було цікаво - нічого не сказати. Ймовірно, такі фільми вже існують( я не знаю), але щось подібне я бачила вперше і мене це надзвичайно надихнуло. Подивіться, чесно, не пошкодуєте свого часу)

А тепер про погане. Я не розумію чому наше суспільство таке хворе та зіпсоване. Чому вони дивляться низькосортні фільми та читають(ще й радять!!!) "жовті" книжки. Це особливо помітно, коли заходиш в місця, де з других рук перепродують книги. Не лише в Україні на всіх поличках красується "50 відтінків сірого". Всі дуже взахваті від фільму про Дзідзьо чи американських комедій від назв яких вже починає нудити. Люди, яку музику ми слухаємо та що пропагуємо? Заради чого ми створюємо ажіотаж, чим заповнюємо свій час та мозок? Як тільки ти починаєш говорити про дійсно варті фільми, хтось обов"язково тобі скаже, що бачив таку веселу(ідіотську) та смішну(ніпрощо) комедію. ЧЕРГОВУ НЕПОТРІБНУ НЕЦІКАВУ ЖАХЛИВУ БЕЗ СЕНСУ! Знаєте, що найсмішніше? Довкола стільки всього геніального, цікавого та корисного, але зі всієї безкінечності більшість всерівно візьме якийсь непотріб та поставить його на Олімп! Біль - це коли твої друзі, яких ти дуже і дуже поважаєш, дивляться якийсь такий жах, а потім діляться з тобою позитивними враженнями. Прикрість - це коли дітки в тролейбусі поводять себе вкрай жахливо і говорять такі ж речі. Сумно - це коли з державного банку України в твою поштову скриньку прилітають листи з купою помилок! ДЕРЖАВНИЙ БАНК КРАЇНИ! Все погано Боб - це коли ТСН пише такі вже жовтющі статті, що гірших я ще ніколи не читала в своєму житті! Ще гірше - коли ти своїм близьким пояснюєш, чому ми маємо турбуватися про екологію нашої планети, а тобі кажуть "та мені байдуже". А ти така: "Та ж твоїм дітям ще тут жити" - "А мені байдуже". Ну чому у нас таке жахливо байдуже суспільство? Це моя країна, я тут народилася і виросла, але від того що я і ще якихось десять людей буде сортувати сміття чи менше використовувати пластики нічого не зміниться. От це, напевно, найгірше. Байдужість людей вбиває все. Кохання, природу, натхнення, тварин, врешті ЛЮДСТВО І ПЛАНЕТУ! Нещодавно одна українська блогерка заявила: " Мені байдуже на те, що вирубують ялинки на новорічні свята, я от не знаю чи хочу потім це все прибирати". Якщо хочете побачити кладовище ялинок - йдіть на привокзальний ринок. Якщо хочете побачити кладовище байдужого суспільства - вийдіть на вулицю!   У мене все, наступні пости будуть позитивнішими. Поговоримо краще про пряники на Різдво, бо теми культури, екології, совісті та саморозвитку нікому ніколи не цікаві. Будьмо чесними перед самими собою. Будьмо свідомими. Cheers!

[misto-infra]

У Музеї сучасного мистецтва відкрилась виставка «Колекція. Галерея 36»

В унікальній збірці творчих робіт буде представлено більше 150 картин.

Творчі роботи «Колекція. Галерея 36» будуть презентовані з 19 грудня по 9 лютого 2019 року. Подружжя Міловзоров-Чернобородова є засновниками цієї галереї. Він – заслужений художник України, а вона – мистецтвознавець.

Ідея створити соціальний проект та відкрити галерею виникла у подружжя ще у 90-ті роки. Цей проект допомагав талановитим митцям показати свої роботи потенційним покупцям. У свою чергу художники мали можливість у знак подяки дарувати засновникам галереї свої картини. Таким чином поповнювалась колекція галереї.

Цей проект допомагає талановитим митцям показати свої роботи потенційним покупцям. У свою чергу художники мали можливість у знак подяки дарувати засновникам галереї свої картини. Таким чином поповнювалась колекція галереї.

Ви можете скористатися цією можливістю і прийти до нас!!!

Музей працює з 11.00 до 19.00 кожного дня, крім понеділка. Вхід вільний

Адреса Музею:  вул. Кирилівська, 41, м. Київ

Ролик виставки: https://youtu.be/nJhUaYzvA8g

У Музеї сучасного мистецтва відкрилась виставка «Колекція. Галерея 36» was originally published on Город-инфраструктура

[artgalleryuniverse]

Цікаві факти ☝ Виставка картин «Душа Країни» приймає міжнародний характер! 🇵🇱🇺🇦Студентів із Польщі ознайомили з роботою ЦНАПу Печерської РДА Сьогодні, 07 серпня, студенти із Республіки Польща відвідали з ознайомчою екскурсією управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської райдержадміністрації. Візит студентів проводиться в рамках проведення ІІІ Міжнародної літньої школи «Виклики для сучасної демократії: український та польський досвід децентралізації очима молоді» у якості українсько-польського обміну молоддю при Міністерстві молоді та спорту України та під почесним патронатом Посольства Республіки Польща в Києві. 📍Довідково: 🔹Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерського району – це сучасний підрозділ формату «open space», що розташований на першому поверсі райдержадміністрації, детально ознайомитися з інформацію, за посиланням: /content/centr-nadannya-administratyvnyh-poslug-prda.html 7 серпня в рамках міжнародних відносин щодо обміну досвіду а Також студенти з Польщі побачили сучасне українське мистецтво — нашу виставку «Душа Країни» Як то кажуть : «якщо картини не їдуть себе показати, то люди «приїздять» їх побачити😊!» (at Печерська районна в місті Києві державна адміністрація) https://www.instagram.com/p/B2JXbtAIfZE/?igshid=idokqxr7r5x8

[kolorytevents-blog]

Спектакль «Ніч перед Різдвом» | 14.12.2019 | Київ

  Раз у році в Україні є така ніч, коли для коханої можна, хоч зірку чи місяць з неба дістати, коли жіночі чари запаморочують голову половині чоловічого люду, нечистий знову зробить цю ніч абсолютно темною, а два куми ще раз заблукають у «трьох хатах» свого ж села. Всі твори Миколи Гоголя ніби містять генетичний код нашого суспільства, у них зосереджено весь менталітет нації та всю душу нашого народу.

Музична комедія «Ніч перед Різдвом»  у виконанні Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка – це дивовижна енергетика сценічного дійства, колоритні образи, створені яскравим акторським ансамблем. На сцені майже вся трупа театру та близько 20 чоловік оркестру. Фантастично красива комедійна казка для дорослих з першого прем’єрного показу у грудні 2015 року і до тепер знову й знову завойовує симпатії дедалі ширшої глядацької аудиторії в Україні та за її межами.

І хоча багато театрів ставлять цей шедевр – найбільше нагород та народної любові саме у цієї постановки. У сучасному, надзвичайно креативному прочитанні режисером-постановником, заслуженим артистом України Андрієм Бакіровим однойменної повісті Миколи Гоголя — химерно переплелися давні легенди й картини життя тогочасного українського села, фантастичне і комічне.

Яких тільки нагород немає у цієї вистави: Гран-прі  V-го Міжнародного Фестивалю Українського Театру «Схід – Захід»(Краків); Переможець Першого Всеукраїнського театрального фестивалю «СвітОгляд»(м.Сєвєродонецьк) «За краще пластичне рішення», перемога на XXI Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа» у Бресті як «Кращий акторський ансамбль» та ін. Отож запрошуємо розділити з нами таку комедійну, казкову, та неповт��р��у «Ніч», відчути справжній гоголівський колорит та зарядитися прекрасним передноворічним настроєм !!! За мотивами повісті Миколи Гоголя (діалоги Михайла Старицького) Музична комедія на 1 дію, тривалість 1 год.45 хв. Постановка, художнє та музичне оформлення – заслужений артист України Андрій Бакіров Диригент – Олексій Рощак Балетмейстер – Катерина Гриськова

👉 Квитки (схема залу)            

👉 Сторінка події в facebook

[bohdanchekan-blog]

During an interview in the artist’s studio near Gambetta (Paris Métro) 

The Ukrainian Week | Український Тиждень 28 October, 2011 ▪ Olena Chekan 

Hutsul-Inspired Suprematism 

ukrainianweek.com/Culture/34075 

Material of the printed edition No. 42 (207) dated October 13, 2011 

Artist Samuel Oleksandr Ackerman talks about the phenomenon of the Zakarpattia school of painting and the sanctuary that is his own soul i.tyzhden.ua/content/magazine/x207/58b.jpg His works are not easy to define as sculpture, painting or installation alone. The artist simply refers to all his artwork as graphics. He lives and works in his own fourth dimension. Kasimir Malevich called it Suprematism. Marcel Duchamp called it living time where love is born. I left Ukraine a long time ago but I always aware of how much I gained from it in terms of color and ornamentation. I often dream of the Uzhhorod that is gone now, and the land of the Hutsuls with the landscapes I remember from my childhood. When Paris hosted a big Moscow-Paris exhibition, I was listed in the catalogue as an artist from Zakarpattia, Ukraine. I insisted on this. For Western art critics, Kasimir Malevich, David Burliuk and Oleksandra Ekster are all Russian painters. But it takes just one visit to Ukraine to realize that they are Ukrainian. It’s all about colors. Malevich’s green is the natural shade of the spring flourish in Ukraine. It’s what gardens, fields and meadows turn into. David Burliuk’s colors burst into pictures as natural elements:winds and waves - pure, undiluted and natural. This is the power of Ukrainian freedom and anarchy. i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2011/10.11/31/akerman/akk… Oleksandr Arkhypenko, by contrast, is more European than Europeans are because he intuitively found new horizons in sculpture, just like Constantin Brâncuşi. Europe had paved the way for the emergence of abstract sculpture, but it was discovered by a Ukrainian and a Romanian. Perhaps, this is one way to prove that Ukraine leans towards Europe in terms of art; that it is really is Europe. The country ultimately became soviet after WWII, but people remained who continued to influence its art life for another 20-30 years. It was a stand-alone oasis, which, even though remote, it could not be compared to the arid cultural desert of Ukraine’s Center and East. This, first and foremost, is how one can explain the phenomenon of the Zakarpattia school of painting. Nobody painted in my family. I parents were religious, so they didn’t encourage me to paint. My father thought it was a sin but eventually came to accept my passion. My mother had been in Oświęcim (Auschwitz) before she met him. In 1944, the Nazis brought all the Jews from Zakarpattia there. Her family died, only she and her brother survived. My father was in a different labor camp. They met after the war. They spoke Yiddish to each other and in the Zakarpattian dialect to my brother and me. It was a funny mix of Ukrainian with the Hungarian and Slovak languages thrown in. I also spoke Ukrainian in school and college. See, I still remember it. i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2011/10.11/31/akerman/akk… It was my parents who decided to leave for Israel. I would probably never have plucked up the courage to do it myself. That’s where I became an artist. There were three of us - Mikhail Grobman was a dissident from Moscow; Avraam Ofik, a well-known Israeli artist, born in Bulgaria, and me. We founded the Leviathan community and had a few successful exhibitions. It was Dmytro Horbachov, a Ukrainian art critic, who called me a Hutsul suprematist. He was the curator of virtually all my shows in Ukraine. A show, which is an artistic report of sorts, requires a great deal of responsibility. I always worry, because this is the only way that you can evaluate yourself as an artist. I had many exhibitions, but there is always something special about them in Kyiv. 1995 was the first time I presented my work in Ukraine. In 2000, I had a significant exhibit called “The Shade of Ashes”, a dedication to Paul Celan. The central installation was the “Knives and Dandelions”; with knives posing a threat to the world and art on the side, and on the other, art that is born of sacrifice, so you have to injure your hands to plant the dandelions. Later, the small parachutes with seeds will be blown by the wind and give life to new plants. This is a Celan image. i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2011/10.11/31/akerman/akk… Later, I proposed the idea of organizing a Marcel Duchamp show in Kyiv. This artist brought a lot of humor and irony into modern art. I thought his sense of humor made him close to Ukraine, to early Gogol or Illia Repin’s painting of the Zaporizhzhya Cossacks writing a letter to the Turkish sultan. Duchamp’s main themes include art and money. So, I took a bicycle wheel with purses and covered it with a huge see-through shawl with cherry blossom that I remember from my childhood. When spinning, the wheel looks like a dance of purses and the shawl hints at the veil that covers Mona Lisa’s head and Duchamp who painted a mustache and a beard on her face once. This “profanation” shocked everyone. i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2011/10.11/31/akerman/akk… I love to work with wood. This comes from the Hutsul culture with its wooden shingled churches and all kinds of carvings used in the household. My black and white works often feature fences. My family and our neighbors all had gardens with fences in various shapes that fit the landscape. They looked like beautiful graphics, particularly in winter. They started to appear in my work, which I found very unexpected . Fences are like symbols: they keep the territory of your own soul untouched and a dream that there will never be any real borders, and if there are – only peaceful ones. BIO Samuel Oleksandr Ackerman 1951 – born in Makarove village, Zakarpattia 1970 – graduates from the Uzhhorod College of Applied Arts 1973 – emigrates to Israel 1984 – moves to Paris Translated by © Anna Korbut Copyright © Ukrainian Week LLC. All rights reserved. Український Тиждень | The Ukrainian Week КУЛЬТУРА ▪ Олена Чекан 25 жовтня, 2011 tyzhden.ua/Culture/32932 Гуцульський супрематист i.tyzhden.ua/content/magazine/x207/58b.jpg Матеріал друкованого видання № 42 (207) від 13 жовтня, 2011 Художник Самуель Олександр Аккерман про феномен «закарпатської художньої школи» й недоторканність території власної душі У його роботах немає чіткого розподілу між скульптурою, живописом, інсталяціями. Увесь свій доробок митець називає просто графікою, а живе й працює у власному четвертому вимірі. За Казимиром Малевичем, він зветься супрематизмом, за Марселем Дюшаном – живим часом, у якому народжується кохання. Я давно залишив Україну, але завжди відчуваю, як багато вона мені дала: колористика, орнаментика… Часто сниться той Ужгород, якого вже немає, і Гуцульщина – краєвиди мого дитинства. Коли тут, у столиці Франції, відбувалася велика виставка «Москва – Париж», у каталозі про мене написали, що я український закарпатський художник. Для мене це було принципово. Для західних мистецтво-знавців і Малевич, і Бурлюк, і Екстер – російські митці. Та бодай раз побувавши в Україні, людина зрозуміє, що вони – наші. Вся річ у кольорах. Так от, зелений у Казимира Малевича – це природний колір весняного буяння України. Такий, як на полях, городах, левадах. І в Давида Бурлюка колір, як природна стихія, вривається в картини: чистий, нерозведений, натуральний. Це стихія української волі, Гуляйполя. А от Олександр Архипенко більш європеєць, ніж європейці, бо він знайшов, інтуїтивно відчув на рівних із Бранкузі нові обрії скульптури. Європа підготувала появу абстрактної скульптури, українець і румун – винайшли. Може, це і є одним із підтверджень, що Україна своїм мистецтвом більше тяжіє до Європи, що вона і є Європою. Коли після Другої світової край остаточно став радянським, там залишалися люди, які ще 20–30 років впливали на його творче життя. То була окрема оаза, яку й віддалено не можна було порівняти з майже безводною культурною пустелею Центру та Сходу України. Саме цим насамперед можна пояснити феномен «закарпатської школи живопису». У моїй родині ніхто не малював. Батьки були людьми релігійними, тому не заохочували моїх занять живописом. Тато вважав, що то гріх, але з роками все ж мусив змиритися. Мама ще до знайомства з ним устигла побувати в Освенцимі: 1944-го німці вивезли туди всіх євреїв Закарпаття. Мамина сім’я загинула, залишилися тільки вона та її брат. Батько був у іншому таборі – трудовому, зустрілися вони вже по війні. Між собою говорили на їдиш, зі мною і братом по-закарпатськи. Це така химерна суміш української мови з угорською та словацькою. В школі та училищі – українська. Як бачите, й досі не забув. Їхати до Ізраїлю вирішили мої батьки. Мабуть, сам я ніколи на це не з��ажився б. Там я теж відбувся як художник. Нас було троє: я, Міхаіл Ґробман – шістдесятник із Москви, та відомий ізраїльський художник родом із Болгарії Авраам Офік. Разом ми створили групу «Левіафан», мали кілька успішних виставок. Гуцульським супрематистом мене назвав відомий український мистецтвознавець Дмитро Горбачов, він був і куратором майже всіх моїх виставок в Україні. Мистецький звіт – це дуже відповідально, завжди хвилююся, бо тільки так можна дати собі оцінку. Мав їх чимало, проте київські для мене особливі. Перша презентація моїх робіт в Україні – 1995 рік. Потім 2000-го – знакова для мене виставка «Тінь попелу», що була повністю присвячена Паулю Целану. Головна інсталяція «Ножі й кульбабки»: з одного боку, ці ножі становлять загрозу світові, мистецтву, а з другого – мистецтво потребує жертовності, тож щоб посіяти кульбабки, ви маєте поранити руки. Пушинки із зернятами розлетяться й дадуть життя новим рослинкам. Ось такий целанівський образ. Далі була виставка «Марсель Дюшан у Києві», її ідея належить мені. Цей художник приніс багато гумору, іронії в сучасне мистецтво. От мені й здалося, що він дотичний до України саме своїм гумором, згадаймо раннього Гоголя чи полотно Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Одна з провідних тем Дюшана – гроші й мистецтво. Тож я зробив таку роботу: велосипедне колесо з гаманцями накрите величезною прозорою хусткою з квітами вишень мого дитинства. Коли воно крутиться, виникає такий собі танок гаманців, а хустка – то натяк на вуаль, що покриває голову Джоконди, і на Дюшана, який домалював колись їй вуса й бороду, викликавши таким «оскверненням» мистецтва великий шок у суспільстві… Люблю використовувати деревину, це від Гуцульщини: її дерев’яні церкви, покриті ґонтом, різні вжиткові різьблені речі. В моїх чорно-білих роботах часто зустрічаються огорожі: і в нас, і в усіх сусідів були городи; підкоряючись ландшафту, паркани, що їх оточували, мали різну конфігурацію, і це бачилося напрочуд красивою графікою, особливо взимку. І ось несподівано для мене вони почали з’явля-тись у моїх роботах. Паркан як символ – це й недоторканність території власної душі, і мрія, щоб не існува��о справжніх кордонів, або щоб вони принаймні були мирними. Біографічна нота Самуель Олександр Аккерман 1951 – народився в селі Макарове Мукачівського району Закарпатської області. 1970 – закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. 1973 – виїхав до Ізраїлю. 1984 – переселився до Парижа. ©2007–2019 Тиждень.ua SAMUEL ACKERMAN GALERIE LE MINOTAURE / 2 RUE DES BEAUX-ARTS / 75006 PARIS galerieleminotaure.net/exposition/samuel-ackerman/ © 2019 Galerie Le Minotaure. All rights reserved. Site designed by OUI Design Agency. SAMUEL ACKERMAN HABITS DE LA TERRE TEXTES DE JEAN CLAUDE MARCADÉ, YARON LAVITZ EDITIONS GALERIE LE MINOTAURE 22.5CM X 22.5CM 144 PAGES MONOGRAPHIE galerieleminotaure.net/catalog/samuel-ackerman/ © 2019 Galerie Le Minotaure. All rights reserved. Site designed by OUI Design Agency. The Israel Museum, Jerusalem | Information center of Israeli Art | Shmuel Ackerman museum.imj.org.il/artcenter/newsite/en/?artist=Ackerman,%… Shmuel Ackerman, Israeli, born 1951, Soviet Union, active in Israel and France. Shmuel Ackerman was born in Ukraine to a religious family. In 1973, he immigrated to Israel and settled in Jerusalem. From his earliest work, he created abstract symbolist art influenced by folkloristic motifs and modern Western art. In 1976, he founded the Leviathan group with Avraham Ofek and Mikhail Grobman, which sought to create a “national” style of art through the synthesis of symbolism, metaphysics and Judaism. Ackerman was an active member of the group until 1981. In 1984, he moved to Paris, France. Education 1965-1970 Institute for Monumental Art, Ukraine. View artwork » museum.imj.org.il/artcenter/newsite/en/gallery/?artist=Ac… View exhibitions » museum.imj.org.il/artcenter/newsite/en/exhibitions/?artis… View videos and articles » museum.imj.org.il/artcenter/newsite/en/videos-articles/?a… Copyright © The Israel Museum, Jerusalem, 1995- 2019 Samuel Ackerman ART 14 gallery art14.com.ua/en/samuel-ackerman/ art14.com.ua/wp-content/uploads/2015/06/Portrait.jpg 1951 Born in Mukacevo, Ukraine 1970 Graduated from Uzhgorod Art School for Monumental Painting 1971-73 Served in the Soviet Army 1973 Emigrated to Israel with his family, settled in Jerusalem Since 1984 lives in Paris Married, two daughters ONE MAN EXHIBITIONS 1976 – Tel Aviv. Alexandrowicz Gallery 1977 – Tel Aviv. International Art Fair 1978 – Jerusalem. The Artists House 1983 – Jerusalem. The Artists House. The Hive of Scrolls 1983 – Tel Aviv. Ascoli Gallery. Healing Trees 1984 – Bern. Loeb Gallery. Parable of Ties 1986 – Paris. Galerie Jean-Claude Marcadé. Entelechie 1989 – Wiesbaden. Galerie Anita Farber. Pictural organisms 1991 – Moscow. National Library for Foreign Languages. Bee Hive of Paradigms 1992 – St-Petersburg. National Library of Russia. The roots of Time 1995 – Kiev. National Museum for Ukrainian Art. Uzhgorod-Paris 2000 – Paris. Lavoir Moderne Parisien Theatre. Chernobyl Cow and other Drawings 2000 – Paris. Galerie K. A Unique Intervention 2000 – Kiev. Contemporary Art Center. Shadow of Ashes 2000 – Czernowitz. The Ukrainian Art Museum. Meridian of Heart. In memoriam of Paul Celan 2001 – Haifa. Museum Mane Katz. Samuel Ackerman retrospective: A Jewish Artist in Paris 2004. Kiev. Contemporary Art Center. A great game: Marcel Duchamp in Kiev. 2005. Paris. Galerie Art et Littérature. Ombres éveillées 2007. Budapest. Mucsarnok. Garments of the Earth. Presented by Minotaure gallery, Paris-Tel-Aviv 2008. Paris, Galerie Minotaure, Les Habits de la Terre GROUP EXHIBITIONS 1970 – Uzhgorod. Young painters of Zakarpatye 1973 – Uzhgorod. Young painters of Zakarpatye 1974 – Israel. Travelling exhibition of Immigrant Artists 1975 – The Artists House. Olim 1 1975 – Jerusalem. Residence of the President of the State of Israel. Immigrant Artists exhibition 1977 – Jerusalem. Jerusalem Theatre. Jerusalem Artists 1977 – Jerusalem. The Israel Museum. An Installation 1978 – Amsterdam. The Artists House, Arti et Amiticiae. Jerusalem Artists 1978 – Ashdot Yaakov. Nechushtan Museum. Leviathan Group 1979 – Bochum. Bochum Museum. Twenty years of Independent Art in USSR 1979 – Jerusalem. The Artists House. Leviathan Group 1979 – Haifa. Haifa Museum of Modern Art. Biennale of Young Artists 1980 – Jerusalem. The Israel Museum. Seven Facets of an Exhibited Garden 1981 – Haifa. Haifa Museum of Modern Art. Biennale of Young Artists 1982 – Jerusalem. Jerusalem Theatre. Leviathan Group 1983 – Haifa. Haifa Museum of Modern Art. Triennial of Israeli Graphics 1983 – Ein Hod. Yanco Dada Museum. Contemporary Israeli Graphics 1983 – Jerusalem. The Artists House. Metaphysics 1984 – Jerusalem. The Israel Museum. Art in the Mirror of Itself 1985 – Tel-Aviv. The University of Tel-Aviv Gallery. Transformations 1986 – Paris. Le Grand Palais. Salon des Beaux-Arts 1990 – London. Barbican Art Center. Chagall to Kitaj 1993 – La Rochelle. ARECI. Trois artistes 1995 – Schaerbeek (Belgium). Hotel Communal. Abstractions 2004 – Magdeburg (Allemagne). IV International Art-Festival 2005 – Cagnes-sur-Mer (France). Château-musée Grimaldi. Artistes russes non- conformistes aujourd’hui 2005 – Magdeburg (Allemagne). “Jetzt”, V International Art-Festival 2006 – Tel Aviv. Gallery Bineth. My Parisian All-Stars 2006 – Jerusalem. The Israel Museum. The Divine Image. Depicting God in Jewish and Israeli Art 2007 – Paris, Galerie Minotaure (Maison de l’Industrie), Moscou-Paris 1960-2000 2008 – Kiev, Musée de l’Art Russe, Volonté de l’immense 2009 – Paris. Phase Zéro. 96 propositions spatiales. Galerie Serge Aboukrat 2012 – Rostov-sur-Don. Inspired by Velimir. Khlebnikov and the contemporary art. State Public Library of the Don region Œuvres dans des collections publiques Musée Russe, Saint-Pétersbourg Musée d’Israël, Jérusalem Musée d’Art Moderne de Haïfa, Haïfa Musée National de l’Art Ukrainien, Kiev JUNE 12, 2015 © OLGA_SHH Copyright © ART 14 gallery All rights reserved. Kyiv Post | UKRAINE’S GLOBAL VOICE World in Ukraine: France Lifestyle | French artists find inspiration in Ukraine By Anna Hryshkova. Published April 13, 2018. Updated April 13 2018 at 10:38 am www.kyivpost.com/wp-content/uploads/2018/04/08_PET_2143.jpg A French Spring Festival participant attends the “The Pure White” exhibition by Samuel Ackerman in Art 14 Gallery on April 10 in Kyiv. Photo by Volodymyr Petrov This year’s French Spring Festival sees five art exhibitions opening in Kyiv, presenting various forms of contemporary visual art. Three of them have one thing in common — the exhibiting artists are connected to Ukraine in one way or another. The Kyiv Post talked to Samuel Ackerman, Philippe Bertrand, Mykola Bilous, and Guillaume Herbaut, all of whom have found inspiration in Ukraine. Inspired by poetry. Samuel Ackerman Samuel Ackerman, 66, was born in Ukraine, and grew up in Mukachevo, a city in Zakarpatska Oblast. During World War II, many members of his family were taken to concentration camps, including the infamous Auschwitz death camp in Poland. Although his parents were lucky enough to survive and to return back home, it was difficult for them to stay in the Soviet Union. So in 1973, when he was 22, Ackerman moved to Israel with his family. Eleven years later, in 1984, Ackerman and his wife Galyna moved to Paris. However, he still feels connected to Ukraine. From childhood, Ackerman was interested in painting and says he understood that he had an artistic calling. Traditional Ukrainian Hutsul ornaments, popular in the Carpathian Mountains region, prompted him to experiment with lines and geometrical forms. Recently, Ackerman discovered a Ukrainian poet whose work inspired him so much that he designed a series of art pieces, which together make up his “The Pure White” exhibition — one of those featured at the French Spring Festival. “The Pure White” is devoted to Ukrainian poet Oleh Lysheha who died in 2014. Ackerman did not know Lysheha in person.“ About a year ago, I accidentally met Lysheha’s widow, and after that I discovered his poetry,” he says, adding that he found Lysheha “one of the brightest poets” he has ever read. Each “The Pure White” artwork corresponds to some of Lysheha’s poems. The exhibition consists of paintings, art installations, and a book, similar to a diary, to which Ackerman added small paintings, one by one, until he felt the artwork was completed. Ackerman confessed that he sometimes writes poetry himself, but he doesn’t feel ready to present it to the public. However, in some of his paintings one can find a few lines written by the artist. The artist also emphasizes the importance of the color white in the title of the exhibition. Belonging to three different cultures (Ukrainian, Israeli, and French), he sees white as a color of unity. “White has great meaning. It is a symbol of reconciliation. I want to remind art viewers about the importance of peace.” “The Pure White” by Samuel Ackerman. Art 14 Gallery (14 Mykhailivskyi Ln.). Until May 12. Tue- Sun 12–7 p. m. Free © 1995-2019 Businessgroup LLC

[topkredit]

1944 быстрозайм Викладач кафедри педагогіки і психології, фОП Зябкін В. 2017 N 107 Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 29. Інженер з договірної роботи, це прості кредити до 5 млн. Начальник відділу будівництва мережі, коли почув про зникнення картини з яхти. БО “Фонд промінь надії і віри”, фОП Бєлоножко Ю. Громадянин України, освіта... Read more Запис Перевірено via Оформлення кредиту онлайн

[newsundphotos]

Картини з колекції Порошенка опинилися за тюремними ґратами

Картини з колекції Порошенка опинилися за тюремними ґратами

Слідчий Державного бюро розслідувань намагався оглянути картини з колекції експрезидента України, народного депутата Петра Порошенка, які вивішені в музеї Івана Гонча��а.

Про це повідомляє прес-служба партії «ЄС».

(more…)

[zhitomir]

У Житомирі ярмарком на Михайлівській розпочався українсько-білоруський форум. ФОТО

У Житомирі на Михайлівській у рамках Другого форуму регіонів України та Республіки Білорусь розпочав свою роботу величезний ярмарок. Понад 60 виробників з усієї України та Білорусі презентують на Ярмарку свою продукцію та вироби декоративно-прикладного мистецтва. Подивитись �� справді є на що. Яскраві витвори народних майстрів, вироби з глини, дерева, шкіри, картини, різноманітні вишиванки, прикраси, солодощі не залишать байдужим нікого. from Журнал Житомира http://zhzh.com.ua/news/2019-10-03-4864 Читай Новости Житомира на zhzh.info