#державна земля | Explore Tumblr posts and blogs

transparentofficer-blog · 6 years ago

Text

Реформа децентралізації в Україні-2020: успіхи, слабкі місця, ризики

Адміністративно-територіальна реформа в Україні, яка полягає у наданні більших повноважень органам місцевого самоврядування і зміні адміністративно-територіального поділу, пройшла цього року точку неповернення після створення в Україні вже понад 1000 об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Але темпи реформи залишаються недостатніми. За оцінками деяких експертів, проведення чергових місцевих виборів восени 2020 року на основі реформованої системи органів місцевого самоврядування під загрозою зриву. Вже лунали окремі заяви народних депутатів від “Слуги народу”, що влада розробляє план “Б”. Чому так сталося та які ризики в новому році очікують на одну з ключових українських реформ?

Гліб Стригуненко, екс-керівник відділу співробітництва з ЄС у сфері енергетики, транспорту та екології Секретаріату Кабінету Міністрів України

Децентралізація як процес розвитку суспільства

На початку треба нагадати, що розвиток демократичних інститутів в Україні завжди відбувався в загальноєвропейському історичному контексті. Ще з часів Київської Русі в Україні існували різні форми місцевої демократії. Магдебурзьке право у містах Литви, Польщі та майбутніх українських містах, що дістали магдебурзьке право, передбачало функціонування маґістрату — органу місцевого самоврядування, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами. Як би ми сказали сьогодні – такий собі муніципалітет, що розташовувався у приміщенні ратуші. Згодом повсюдно в містах України маґістрати було ліквідовано в ході реформи в Російській імперії.

Після тривалого періоду адміністративно-командної доби радянських років, сьогодні Україна хоч і нешвидко, але поступово наближається до сучасних європейських стандартів регіональної політики та організації публічної влади.

В більшості європейських країн модель децентралізації передбачає систему публічного урядування, яка складається з територіальних громад, що формують власні органи управління, та представництв органів державної влади - префектів, які слідкують за загальним виконанням державних програм, координують у випадку надзвичайних ситуацій та наглядають за забезпеченням безпеки на місцях, здійснюють контроль за законністю прийнятих місцевим самоврядуванням рішень.

Після набрання в 1998 році чинності для України Європейської хартії місцевого самоврядування, яка проголосила необхідність реалізації права громадянина на управління державою з метою демократичного розвитку Європи, розпочата реформа децентралізації знову дала поштовх розвитку найбільш наближеного до громадянина інституту влади – місцевого самоврядування.

Варто також зазначити, що Угода про асоціацію Україна-ЄС, яка набула чинності в 2017 році, сповідує щоб внутрішня політика України ґрунтувалася на таких принципах, як стабільність і дієвість демократичних інституцій.

Почат��к реформи та основні результати

Існування територіальних громад вже передбачено Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Але однією з причин зміни системи урядування стало визнання того, що Уряд не може ефективно приймати рішення, які стосуються обласного і муніципального рівня.

На період 2014-2017 років реформа була спланована відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України.

В результаті було прийнято більше 30 законів та інших нормативно-правових актів для забезпечення реформи. Це такі закони як, наприклад:

-«Про добровільне об’єднання територіальних громад», «Про співробітництво територіальних громад»,

-«Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин»,

-«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»,

- постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад», «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад» та інші.

Перелічимо основні успіхи реформи, які ми можемо підсумувати здійснивши аналіз відповідних доступних джерел (включно із джерелами в урядових структурах):

1. За 5 років власні доходи місцевих бюджетів зросли майже у 3,5 рази – з 68,6 млрд грн до майже 270 млрд грн.

Це стало основним результатом бюджетної та податкової децентралізації із внесенням змін до Податкового та Бюджетного кодексів від 1 січня 2015 року.

Об’єднані громади здобули повноваження та ресурс, які мають міста обласного значення, зокрема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60% податку на доходи фізичних осіб на власні повноваження.

Законодавчі зміни також надали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети незалежно від дати прийняття закону про Державний бюджет.

До того ж, ОТГ мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом (до реформи прямі відносини мали лише обласні та районні бюджети, бюджети міст обласного значення).

На місцях повністю залишаються надходження від податків: єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт).

Об'єднані територіальні громади, зокрема, розпоряджаються:

• 60 % податку на доходи фізичних осіб;

• 100 % податку на майно;

• 100 % єдиного податку;

• 5 % акцизного податку з роздрібної торгівлі (тютюн, алкоголь, нафтопродукти);

• 100 % податку на прибуток установ комунальної власності ОТГ;

• 100 % платежів за надання адміністративних послуг;

• 25 % екологічного податку;

• іншими зборами та платежами, міжбюджетними трансфертами та надходженнями (з 2017 надано право самостійно визначати мінімальний розмір орендної плати за землю, спрощено порядок встановлення місцевих податків та зборів).

2. Продовжується добровільне об’єднання територіальних громад та укрупнення територіальних громад.

Реформа децентралізації передбачала створення нової ланки в системі адміністративного устрою в Україні шляхом запровадження нової адміністративно-територіальної одиниці – об'єднаної територіальної громади (ОТГ), внаслідок добровільного об'єднання суміжних територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

Процес створення ОТГ йшов поступово, за даними Центру громадського моніторингу та контролю (див.інфографіку) перші громади з'явились в Україні в 2015-му році. В 2015-му році було створено 159 об'єднаних громад, за підсумками 2016-го року їх кількість вже становила 366 громад, за даними на 10 листопада 2017 р. було створено 665 ОТГ. У липні 2018 року загальна кількість об'єднаних територіальних громад сягнула 753.

Станом на листопад 2019 року, в Україні створено 1002 ОТГ.

Добровільне об'єднання територіальних громад дозволило новоутвореним органам місцевого самоврядування дістати відповідні повноваження та ресурси, що їх раніше мали міста обласного значення.

Місцева влада стала зацікавленою в розвитку інвестиційної привабливості своїх територій на благо громади, адже сплачені тут податки підуть на підвищення якості життя жителів цієї території.

3. У майже 41,5 разів у 2019 році в порівнянні з 2014 роком зросла державна підтримка на регіональний та місцевий розвиток, розбудову інфраструктури громад.

Про це свідчать наступні цифри:

- державний фонд регіонального розвитку – 7,7 млрд грн;

- субвенція на соціально-економічний розвиток – 4,7 млрд грн;

- кошти на розвиток інфраструктури об’єднаних територіальних громад – 2,1 млрд грн;

- субвенція на розвиток медицини у сільській місцевості - 5,0 млрд грн (в т.ч. 4 млрд грн – перехідний залишок з 2018 р.);

- кошти на підтримку секторальної регіональної політики 0,5 млрд грн.

4. Старости успішно представляють інтереси жителів села.

Староста є членом виконавчого комітету громади, представляє в ньому інтереси жителів села. Загальна кількість старост в об’єднаних територіальних громад вже більше 3177, з них 800 вже обрано.

5. Територіальні громади співпрацюють.

Завдяки законодавчому забезпеченню права органів місцевого самоврядування на створення спільних комунальних підприємств та їх спільних органів управління для вирішення проблем місцевого значення укладено 440 договори між майже 1089 місцевими радами.

6. Мешканці об'єднаних громад отримують більш якісні адміністративні послуги.

Створено 787 центрів надання адміністративних послуг. З них – 440 утворені місцевими державними адміністраціями; 148 – в об’єднаних територіальних громадах.

Об’єднані територіальні громади, крім зростання власних фінансових можливостей, у результаті децентралізації мають й інші інструменти забезпечення економічного розвитку – здійснення зовнішніх запозичень, самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих бюджетів.

Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати містобудівну політику. Відбувається децентралізація інших сфер: освіти, охорони здоров’я, соціальної політики.

Що не вдалося?

Проект закону Президента Петра Порошенка «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (реєстр. №2217а) не був прийнятий, а згодом був знятий з розгляду новим скликанням Верховної Ради.

Ключові зміни, які пропонувалися законопроектом, доцільно нагадати тут:

1. Громади мали стати основними одиницями місцевого самоврядування, які наділені широкою фінансовою та управлінською автономією.

2. Місцеві державні адміністрації, підпорядковані центральним органам влади, мали бути ліквідовані.

3. Райони та області планувалось зберегти, однак в них мали бути створені виконавчі органи місцевого самоврядування. При цьому соціальні та політичні питання мали вирішуватися на самому безпосередньому місцевому рівні, на основі принципу субсидіарності.

4. Запроваджувався інститут префекта.

5. В законопроекті було враховано комплекс заходів з виконання Мінських домовленостей та визначено, що особливості здійснення місцевого самоврядування на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.

Попередньому складу парламенту не вдалося прийняти необхідні законодавчі, зокрема, конституційні зміни.

В той же час, за окремими виключеннями, �� країнах-членах Європейського Союзу місцеве самоврядування безпосередньо регулюється в конституціях.

Тож слабким місцем реформи стали не вирішені питання розподілу влади, які мали бути визначені в Конституції та відповідних законах.

Через поступове сповільнення темпів реформи, Президент Петро Порошенко ще в грудні 2018 року видав указ, яким доручав завершити створення спроможних ОТГ по всій Україні до 2020 року.

На виконання цього указу, по всій країні було активізовано роботу із підготовки планів стратегічного розвитку органів місцевого самоврядування на 2019-2021 роки, а Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження, яким було визначено нові завдання.

Влада визначила для себе такі завдання з метою прискорення реформи:

- завершити процес об'єднання територіальних громад з 100 % покриттям територій до кінця 2019 року;

- сформувати нові спроможні райони;

- продовжити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у власність об’єднаних територіальних громад, надати право громадам розпоряджатися землями за межами населених пунктів;

- покращити систему служби в органах місцевого самоврядування;

- запровадити єдину державну політику щодо нагляду і контролю за законністю рішень місцевого самоврядування відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування;

- розробити та прийняти нові редакції законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві вибори» та інших.

Що відбулось в 2019 році?

З 1 січня земельна децентралізація в Україні зупинилася, бо немає юридичних підстав для її передачі. Урядова постанова діяла лише у 2018 році (на її базі 655 громадам передали 1,5 млн га землі). Незважаючи на загалом позитивне сприйняття реформи громадами в регіонах України, серед основних зауважень з приводу реформи, як правило, експерти зазначали наявність «прогалин» в законодавстві, брак практичного досвіду та навичок в управлінні громадою, а також проблеми у відносинах з обласними або районними державними адміністраціями.

Відповідно до відкритого щомісячного урядового моніторингу процесу децентралізації та реформування місцевого самоврядування станом на листопад 2019 року у 78 районах досі не створено жодної об’єднаної громади, 198 районів мають покриття ОТГ менше 50%. Лише 24 райони в Україні повністю покриті ОТГ. Тільки 8 областей мають затверджені перспективні плани формування територій громад, які покривають 100% їх території. Загалом поза процесами формування спроможних громад залишаються 6389 місцевих рад.

Поки політичне життя країни вирувало під час президентської та згодом парламентської кампанії, 2019 рік показав ще більше сповільнення реформи: законопроекти не були прийняті, а темпи створення об’єднаних територіальних громад стали найнижчими за роки реформи, перспективні плани розвитку територій залишились не затвердженими.

Основні ризики сповільнення реформи.

Незважаючи на прийняті владою рішення з метою прискорення реформи, у вигляді набравшого чинності в грудні Закону «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (щодо спрощення процедури затвердження перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, областей)» (законопроект №2189 від 30.09.2019 ), наскільки швидко далі відбуватиметься об'єднання громад, покаже час. Але, процедура створення перспективних планів більше не передбачатиме етапу схвалення цих документів обласними радами, що є позитивним моментом. Основними ризиками подальшого впровадження реформи, вбачаємо наступні.

1. Невчасні місцеві вибори та зростання політичної напруги.

Вищими формами безпосереднього здійснення громадою місцевого самоврядування є місцевий референдум і місцеві вибори. Чергові місцеві вибори мають відбутися восени 2020 року, але реформа територіального поділу влади не завершена, що може призвести до сповільнення темпів регіональних інвестицій та економічного розвитку через політичну нестабільність.

2. Ризики компетентності та незалежності нової управлінської еліти.

На рахунок голів ОТГ як нової регіональної еліти, не має гарантій, що обрані керівники завжди є незалежними, особливо коли це колишні силовики, або представники бізнесу, який завжди буде зацікавлений у лобіюванні витрачання сплачених місцевих податків на цікаві бізнесу проекти. В такому випадку, можна говорити про корупційні ризики.

3. Зниження довіри до влади.

Результати перших місцевих виборів, що відбулися 22 грудня в 86 ОТГ 21 області України, показали, що пропрезидентська партія влади здобула далеко не найкращий результат: лише 25% обраних депутатів місцевих рад - кандидати від «Слуги народу». Така тенденція вказує на зниження довіри до президентської партії влади, в перспективі можливості утворення значною мірою непідконтрольних центральній владі регіональних утворень.

4. Відсутність суспільного діалогу та компромісу.

13 грудня у парламенті зареєстрований невідкл��дний до розгляду в Раді законопроект Володимира Зеленського про децентралізацію. Зокрема, Президент запропонував позбутися районів і запровадити такий перелік адміністративно-територіальних одиниць: громада, округ, область, Автономна Республіка Крим.

Законопроект готувався закрито від суспільства, не був оприлюднений і представлений для обговорення громадськістю до внесення його Президентом у Верховну Раду, зокрема до його підготовки не були залучені провідні науковці у сфері конституційного права та експерти з питань реформування місцевого самоврядування.

Через це міські, селищні, сільські голови, голови об’єднаних територіальних громад та експерти з питань децентралізації влади і місцевого самоврядування зробили спільну заяву з приводу законопроекту: вони вказали на численні недоліки юридичної техніки, невідповідність положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування.

Особливе занепокоєння викликав інститут префекта, який експерти розцінили як загрозу для місцевої демократії: префект втручається у власні справи місцевого самоврядування та отримує право зупиняти рішення органів місцевого самоврядування, а Президент отримує право припиняти повноваження місцевих рад та голів громад.

Кілька тижнів проходили дискусії щодо законопроекту та в результаті Президент направив в парламент нову версію законопроекту з урахуванням пропозицій з боку місцевого самоврядування і громадськості.

Скоріш за все, після парламентських канікул доведеться довести громадськості, що всі пропозиції враховані.

Від швидкості впровадження законодавчих змін залежатиме подальше формування системи влади в регіонах, та відповідно, нова регіональна політика.

Замість резюме.

Повертаючись до європейського досвіду, у Франції, наприклад, проблема відносин між місцевими органами влади існувала доки префект знаходився в центрі системи. Тому ще у 1982 році був прийнятий закон «Про права та свободи муніципалітетів, відомств та регіонів», за яким префекти втратили повноваження на користь голів обласних рад. Відтоді префект у Франції втратив своє стратегічне становище і здійснює у своєму департаменті нагляд за дотриманням суверенітету держави, зокрема забезпечення громадського порядку, реалізації регіональної політики, яку пропагує держава.

Проблема відносин полягала в тому, що децентралізація дозволяє появу місцевого самоврядування, проте забороняє перетворення влади громад у сильну територіальну владу, яка б врівноважувала владу держави.

За законом 1982 року нагляд за місцевими органами влади зник, оскільки префект більше не здійснював контроль за діяльністю громад, але насправді він був замінений на більш замаскований контроль законності прийнятих рішень.

Маскування контролю відбулось із прийняттям нових процедур у відносинах між місцевою владою та державою, через механізм укладання договорів щодо планування на рівні «держава-регіон». У державотворенні Франції найважливіший принцип - національний суверенітет.

Політичний компроміс, досягнутий у Франції, цілком відповідає духу Європейської хартії місцевого самоврядування. Адже відповідно до статті 8 цього документу, адміністративний нагляд за органами місцевого самоврядування здійснюється таким чином, щоб забезпечити відповідність заходів контролю важливості інтересів, які він має намір захищати. Тож такий приклад для влади свідчить - бути послідовною у впровадженні європейських цінностей абсолютно реально.

#decentralisation #ukraine #zelenskiy #reform #2020vision

1 note · View note

chernigovorg · 5 years ago

Text

Земля на Валу – державна, але місто пропонує перевести питання кіосків на ньому у правове русло

Під час засідання міськвиконкому 21 січня секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако, який його проводив, дав відповідним службам доручення щодо МАФів на Валу – у зв’язку з тим, що днями там зросла їх кількість. Про появу на туристичній «гарматній алеї» додаткового кіоску деякі чернігівці з обуренням пишуть у соцмережах, а журналісти за коментарем зверталися в тому числі й до міської…

View On WordPress

0 notes

analyticsukr · 5 years ago

Text

Скільки насправді ділянок має СБУ у Рівному

Від автора: ця історія не матиме моралі. Ми не покажемо вам іншу реальність: «чорну» чи «білу». А лише те, як викривлення інформації часом може мати великий вплив на розвиток подій та на формування суспільної думки.

Чи варто ставити під сумнів суспільну важливість та необхідність процесу соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема і СБУ, адже всі ми хочемо жити в державі, в якій можемо відчувати себе захищеними? Звичайно, поряд із патріотичним духом, відданістю Батьківщині, вірністю військовій присязі, що безумовно притаманно нашим військовим, за що їм велика шана і подяка, важливим залишається їх впевненість у завтрашньому дні, адже ризики загибелі, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, є в їхній ситуації значно вищими ніж у пересічних громадян.

«Рівненські СБУшники мають чотирнадцять ділянок у Рівному. Зараз під забудову їхніх будинків повинні віддати останню вільну землю у Рівному. Чи не забагато ділянок і чи справді вони підуть СБУ та військовослужбовцям, які воювали на східному фронті, а не комусь іншому?» – з таким акцентом розпочали публікацію наші колеги з «4 влади».

«Каменем спотикання» суспільної думки стала земельна ділянка, яку міська влада має намір передати в користування працівникам Рівненського Управління Служби безпеки України. Йдеться про 3,49 гектари землі в районі вулиць Гагаріна та Гайдамацької у Рівному.

Журналісти «4 влади» ставлять під сумнів доцільність передачі цієї земельної ділянки Рівненському УСБУ, адже вважають, що на ділянках можуть діяти схеми «дерибану».

Деякі з цих схем журналісти описали в своєму матеріалі:

Ось що написали наші колеги:

Скрін з матеріалу «4 влади»

Погодьтеся, що заява насправді дуже сильна.

Журналісти запевняють, що працівники СБУ, отримавши свої ділянки, віддають їх забудовнику, який стає їхнім офіційним власником та приватизує все, включно з благоустроєм, натомість віддаючи працівникам СБУ їхню частку у вигляді квартир в будинку, який зводять на цій землі.

Якщо схема реальна – місто від цього програє, адже кошти, логічно, йдуть не в міський бюджет, а в кишеню забудовника, який розмінюється з правоохоронцями декількома квартирами.

Але розберемо ситуацію із законодавчої сторони: яким чином земля може перейти до працівників СБУ, як приватна власність (яку в такому випадку можна передавати забудовнику чи комусь іншому)?

Відповідь: ніяк. Принаймні, в найближчі 20 років.

То в чому ж маніпуляція?

Автори матеріалу стверджують, що після укладення договору із забудовником, останній зводить житловий будинок, приватизує все, включно з територією, після чого відкупляється від СБУшників парою квартир.

Аби уникнути непорозумінь, ми поцікавилися у юристів, за яким алгоритмом зараз законодавство врегульовує процес будівництва житла для військовослужбовців СБУ.

Справа в тому, що з самого початку вся земля, яку передають в користування працівникам СБУ, є комунальною. Вона знаходиться в межах Рівного і за неї відповідає міська влада. Міська влада може за потреби передати землі Управлінню, але земля набуває статусу не приватної, а державної. Державну власність та землю, як відомо, неможливо приватизувати просто так.

А самі квартири, які будуються на цій землі, мають не інакший статус, аніж «службові». І аби оформити такі квартири (вже як приватні), працівник повинен пробути на військовій службі не менше 20 років.

Забудовник, якого обирають на основі конкурсу, отримує лише право будувати на вказаній ділянці землі. При цьому, критерієм визначення переможця конкурсу є максимальна кількість житла, що може отримати СБУ, решту збудованих квартир забудовник ма�� право продати. Але при цьому, земля, на якій зводиться будівля, продовжує бути державного та не міняє свого статусу.

Тобто, забудовник не отримує землю, а лише право на ній будувати.

Як стверджує «4 влада», зараз таких ділянок у Рівному – чотирнадцять. Та чи всі вони належать Рівненському Управлінню СБУ?

Скрін з матеріалу «4 влади»

Виявляється – ні.

Левова частка всіх ділянок відійшла Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації, який з лютого 2006 року взагалі є окремою структурою Кабінету Міністрів України під назвою Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Три земельних ділянки, на яких розміщені адміністративні приміщення, формально були передані Управлінню СБУ для їх обслуговування. Частина однієї із вказаних ділянок, окремим рішенням Рівнеради, в подальшому була передана під будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Тому, по суті, СБУшникам під забудову були передані лише три з вказаних 14 ділянок.

За підтвердженням ми звернулися до Управління СБУ з офіційним запитом на доступ до публічної інформації.

Нам відповіли, що будівництво житла здійснювалось лише на трьох ділянках:

На земельній ділянці (передана 24 квітня 2008 року) по вулиці Квітки-Основ’яненка, 8-А (кадастровий номер 5610100000:01:020:0224) житловий будинок зводило ТОВ «Альянс Престиж Буд» згідно договору «Про спільну діяльність у забудові земельної ділянки» на вказаній вулиці. Там було зведено багатоповерхівку. За договором між забудовником та УСБУ, співробітникам Управління було передано 7 квартир: дві з них є службовими, на решту п’ять вже оформлене право власності.

Друга земельна ділянка по вулиці Поповича, 65 (кадастровий номер 5610100000:01:042:0650) перебувала в оренді Управління і згідно договору суборенди від 16 липня 2014 року була передана «Фабриці «Рівненчанка». Згідно договору від 08 серпня 2014 там була зведена малоповерхівка, після будівництва якої забудовник передав Управлінню 8 квартир: дві з вказаних квартир на даний момент є службовими, на решту шість працівники набули право власності.

На земельній ділянці по вулиці Олени Теліги (кадастровий номер 5610100000:01:020:0224) на даний момент, відповідно до договору про комплексну забудову №1 від 12 липня 2017 року, за результатами проведеного інвестиційного конкурсу здійснюється будівництво, яке на сьогоднішній день не завершене. Забудовник – ТОВ «Полісся ІнвестДевелопментКомпані». Згідно договору, по завершенню будівництва Управлінню передадуть 16 квартир у два етапи.

Нам пояснили, що будівництво здійснювалося виключно на цих трьох ділянках, а не на чотирнадцяти.

Кому ж відійшла решта земельних ділянок? За цим посиланням можна переглянути Рішення Рівненської міської ради по кожній з виділених ділянок, ввівши в пошук його номер.

То кому дістанеться остання, вільна для забудов ділянка? В авторів матеріалу виникли сумніви, чи справді ділянку отримають учасники бойових дій на сході країни, а не хтось інший.

Скрін з матеріалу «4влади»

За відповіддю ми звернулися до людей, які безпосередньо відповідають за проведення рівненськими підрозділами СБУ спецоперацій на сході країни. Один з них – начальник відділу спеціальних операцій та боротьби з тероризмом Рівненського Управління СБУ.

*Імена співрозмовників ми, з очевидних причин, не будемо називати.

Ми з’ясували, що починаючи з квітня 2014 року, у співробітників Рівненського СБУ були десятки відряджень в район АТО/ООС, починаючи зі звільнення Слов’янська. Силовики приймали участь у звільнені заручників, утримуваних в Краматорську, в приміщені СБУ, проведенні антидиверсійних акцій (засідка, пошук), захопленні ворожих коректувальників на лінії зіткнення, а також контрснайперські та снайперські операції.

– Під час одної з таких операцій було пряме попадання артилерійського снаряду і був контужений офіцер нашого підрозділу, який і далі продовжує службу. Тоді ж, на жаль, з інших областей, двоє офіцерів загинуло, а один тяжко поранений. Поряд з цим ми виконуємо другорядні задачі по захопленню найбільш небезпечних злочинців та хабарників, які скоюють злочини на мирній території, – розповідає нам співрозмовник.

– Тільки в підрозділі, яким я керую, співробітники мають мінімум 450-500-600 днів перебування на східному фронті. Операції, які ми проводимо, складні і важливі, і ви не побачите їх в пресі. Вони не висвітлюються і тим більше не показуються обличчя. Але ми їздили, їздимо і будемо їздити. Це наша робота. Ми її робимо сьогодні і завтра також повернемося до свого обов’язку.

– Відносно житла: ситуація робиться не кулуарно. Навпаки, все відкрито і прозоро. Наш начальник не стоїть на обліку за квартирами, я на це також не претендую. Ми переживаємо і боремось тільки за своїх співробітників. В нас сьомий рік війна, а хлопці, які служили на фронті, так жодної квартири і не отримали. А це одна з тих речей, через які люди підуть служити до нас. Це, в тому числі, їхня мотивація. Тому що коли вони йдуть сюди – їм обіцяють соціальний захист. Я не сказав би, що в нас великі зарплати, але вони стабільні. До нас йдуть служити, швидше, фанати своєї справи. Тому що в нас дуже великі вимоги, аби потрапити до спецпідрозділу. Ми входимо в п’ятірку світу, де, як то кажуть, «викручують жили». Адже ті завдання та заліки, які ставляться перед співробітниками Служби, є дуже високими. Навіть, максимально можливими. І надалі, під час проходження служби, ми що півроку перездаємо ці заліки. І люди ці – свого роду фанати, дуже висококласні фахівці своєї діяльності. Тому ми за них так переживаємо. Тут випала така можливість, допомогти їм з житлом, тому ми всі прикладаємо багато зусиль, щоб їм хоч якось допомогти.

Справа в тому, що земля переходить з комунальної власності в державну. Вона не є приватною, як і квартири в тих будинках. Ті квартири, які зараз мають співробітники Управління, вони є службовими. Щоб їх приватизувати, потрібно прослужити в СБУ 20 календарних років. Тільки після цього можна буде написати рапорт, щоб приватизувати ту квартиру. Тобто, це все державна власність і ті кроки, які робить наше керівництво, вони є відкритими.

Журналісти «4 влади» приписали Рівненському УСБУ 14 ділянок. Управління справді отримало у власність всі чотирнадцять?

– Ні. Насправді, більшість цих ділянок належать ДССЗЗІ (Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, – прим.ред.). Вони не мають відношення до Рівненського Управління СБУ, це зовсім окрема структура. Колись, ще за часів КГБ, це була одна структура, але зараз – дві різні організації. Це вони багато землі отримували. Більш точно можуть в Управлінні відповісти на офіційний запит. Наскільки я знаю, наше Управління має тільки чотири ділянки.

Чому журналісти присвоїли вам стільки ділянок? Чи були підстави так вважати?

– Начальники мінялися, приходили і з інших областей, а потім йшли… І такої відкритості, як на сьогоднішній день, не було, щоб займатися ділянками. Ніхто нічого не знав і про те, як воно вирішувалося. Зараз ось так просто вказувати на когось чи звинувачувати попереднього керівника безпідставно – не можна, є ж якась корпоративна етика. Якщо «4 влада» цим займається» – то повинні бути якісь конкретні докази, а не просто стверджувати, що «ось, СБУ отримали 14 ділянок».

Зрозумійте: важко боротися за те, що є сьогодні і водночас відбиватися від тих нападок, які звучать в сторону далекого минулого, і за які також потрібно відповідати. За руку ніхто не зловив, я, конкретно, нікого не бачив і не знав, щоб хтось таким чимось займався, тому я не можу стверджувати, що хтось причетний до того.

Але, повторюся, нам важко битися за ту ділянку, яка є на сьогоднішній день і ту ситуацію, яка склалася, щоб наші співробітники-військовослужбовці отримали позитивний результат завтра. А тут почали виникати питання: «Ану розкажіть, що оце тут у вас? А що оце тоді було? А оце що за ділянка?». Тоді ж було інше керівництво і зовсім інші люди. І та ситуація, яка можливо була колись – накладає відбиток на сьогодення. Зараз ще нічого не зроблено, а вже йдуть подібні розмови. І що нам з цим робити? Вийти до співробітників і пояснити, що, мовляв, «вибачайте, бачите, вас журналісти облили брудом, поставили палки в колеса, сказали, що ми ніякі не учасники АТО і через це ми не отримаємо ділянку. Ні? Ну, нічого, почекайте ще декілька років, можливо, ситуація зміниться». І як після цього? Хіба хтось захоче після такого йти на службу? Там же колосальні вимоги – як фізичні, так і розумові! Для чого йти? Можна ж і за менші вимоги роботу знайти… Чи захоче якийсь молодий оперативник йти на такі складні умови, знаючи, що він не отримає квартири? А ті соціальні стандарти і захист, які декларуються перед тим, як кличуть на службу молодого хлопця чи дівчину? І це ж все показується: можливість отримання квартири чи земельної ділянки та іншого соціального забезпечення. А тут так цьому перешкоджають… Наші хлопці, які протягом семи років постійно воюють на фронті, не отримали жодної квартири.

Якщо, дай Боже, все складеться з тою ділянкою – будь ласка, контролюйте. Ви можете побачити, які квартири і хто отримав: чи це звичайний опер, чи це начальник якогось підрозділу. Все буде відкрито і прозоро. Зараз в нас головне завдання – якось розвантажити ту чергу в понад сотню чоловік, щоб всі отримали житло. Це дуже складно.

Інформацію про те, що співробітники СБУ дійсно багато часу провели на фронті підтвердив і помічник начальника антитерористичного центру СБУ в Рівненській області.

– З самого початку війна на сході була, по-факту, антитерористичною операцією. За законом, єдиний орган, який займається в нашій країні контртероризмом – це Служба безпеки України.

Саме ми з самого початку очолювали проведення всіх заходів і залучали всіх військових та інших суб’єктів до проведення всіх заходів на сході країни. Пізніше вже змінили законодавство і це стало операцією об’єднаних сил (ООС), якою вже керує, безпосередньо, генштаб ЗСУ.

Наше управління сьомий рік системно їздить в зону проведення антитерористичної операції. Є хлопці, які мають в загальному по 2 календарних роки проведення операцій в районі ООС. Не залишилося майже жодного працівника, який мав одну ротацію, у всіх від двох мінімум. І не сидять десь глибоко в тилу, по гарнізонах чи на полігонах, ні. Більшість з них бачили, що таке «лінія розмежування», що таке так звана «нульовка», деякі були і за межами «нульовки». І говорити, що нас там не було… Можна так говорити, якщо сам там не був чи поруч проїжджав, сфотографува��ся біля знаку «Слов’янськ» і, повернувшись, розказував, що був на фронті. Таку думку популяризують так звані громадські організації, які об’єднують навколо себе учасників антитерористичної операції. Тільки в нашій маленькій області таких організацій – десятки. І не факт, що кожен з них взагалі був в районі проведення антитерористичної операції.

Ремарка від автора: хвилю обурення щодо відведення земельної ділянки на вулиці Гагаріна у Рівному здійняв один з рівненських атошників – Сергій Пандрак. Ситуацію висвітлили журналісти видання «Рівне Вечірнє» в матеріалі «Новий земельний скандал: 3,5 га забирають у ветеранів і віддають СБУ?».

Втім, під гучним заголовком – хитке підґрунтя.

Адже не можливо забрати те, чого немає. Земля наразі не у СБУ і не у Пандрака, а в комунальній власності територіальної громади міста Рівного. Саме громаді, представленій місцевими обранцями, приймати рішення про передачу земельної ділянки третім особам чи організаціям.

Ми не будемо аналізувати, чи справді на депутатів Рівнеради здійснювали тиск.

Зазначимо лише, що міські обранці завжди були і є вільними у своєму виборі і в прийнятті рішень. І, на скільки демонструє історія, будь-який тиск, як правило сприймається в штики і швидше шкодить голосуванню.

Але повернемося до землі, за яку Сергій Пандрак оббиває всі пороги. В цій статті наших колег "4 Влада" гарно описано, за яким механізмом в 2014-2015 роках була сформована земельна ділянка в 3,49 гектари на вулиці Гагаріна-Струтинської (нині – Гайдамацька). Також, зрозумілими стають взаємодія Пандрака з депутатами міськради та їхній спільний комерційний інтерес.

Журналісти забули запитати в нього: скільки військовослужбовців-атошників отримали безкоштовних квартир з його допомогою? Як говорять депутати міської ради, які також перевіряли цю інформацію – жодної.

Як нам відомо, атошник Пандрак відмовився від цієї самої земельної ділянки на вулиці Гагаріна ще в 2008-2012 роках, коли потрібно було платити земельний податок в бюджет нашого міста та на розвиток громади. Більше того, це не єдина земельна ділянка, від якої він відмовився.

Схоже, відмови від землі стали систематичним явищем в атошника Сергія Пандрака.

Також в матеріалі для «Рівне Вечірнє» Пандрак вказує, що «…у черзі в Рівному перебуває приблизно 3000 ветеранів…».

Ми з’ясували, що на черзі (не на земельній черзі для АТОшників, а на *квартирному обліку, тобто обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов) в Рівному перебуває ��е 3000 людей, а 266.

*на квартирний облік ставлять не будь-кого, а людину з сім’єю, що не забезпечена житлом, що ретельно перевіряється.

– Зараз в нас на черзі стоять 117 сімей – 57 з них воювали на сході, – продовжує наш співрозмовник.

– Решта виконує свій обов’язок за межами фронту, але це лише питання часу (в контексті – питання ротації, – прим.ред.). Це співробітники-військовослужбовці, в тому числі, жінки, які служать в середньому близько 10 років, а хтось і більше. Вони мають абсолютно ті ж самі права по захисту військовослужбовців. На жаль, в державі зараз не виділяються кошти на придбання офіційного житла сім’ям військовослужбовців чи на виділення їм землі під будівництво. І щоб отримати житло – зараз існує один-єдиний механізм: місто має виділити землю, яка набуде статусу державної і вже там будуватися. Зараз це єдина можливість забезпечити житлом тих військовослужбовців.

– Ці території не видаються окремо на руки комусь із забудовників чи комусь іншому у приватну власність. Після виділення землі проводиться відкритий конкурс: хто запропонує більше квартир (по оціночній вартості ділянки), які потім можна буде передати в службове розпорядження – той і виграє той конкурс.

Наші військовослужбовці з 20-річним стажем приходили на сесію міської ради. І всі вони приходили не через свої квартири, а через квартири тих 117 сімей, а це близько трьохсот чоловік, яких можна буде так само ощасливити. Це наша мета – допомогти забезпечити ці сім’ї житлом. А нас записують в неіснуючі схеми і «дерибани».

Чи отримають ці сім’ї після цього свої квартири?! Це питання риторичне.

Яка мораль цієї історії? Її тут немає, як ми і домовлялися.

Втім, важливо розуміти, що цивілізація вже виросла. І суспільство хоче і вчиться жити в державі, де гарантії, написані на папері – будуть втілені в життя. Проблематика, яку ми підняли в цій статті – стосується не лише військовослужбовців, але й всіх громадян України. Адже принципи та гарантії безпеки та свободи є однаковими для всіх. Так само, як і позбавлення цих гарантій

0 notes

zhitomir · 5 years ago

Text

Зливи та грози: синоптики попереджають про негоду в Житомирській області

Державна служба з надзвичайних ситуацій і синоптики попередили про погіршення погоди в Україні на понеділок, 27 липня. За даними Українського гідрометцентру, в західних, південних, а також в Житомирській області очікуються грози.

При грозах можливі шквали 15-20 м/с. У південній частині країни місцями очікуються значні дощі (I рівень небезпеки, жовтий).

Правила безпеки під час грози

якщо ви перебуваєте на вулиці, уникайте високих дерев, металевих парканів та стін, біля яких ростуть дерева;

якщо ви перебуваєте вдома, зачиніть усі вікна та двері. Тримайтеся подалі від електроприладів, антен, проводів – всі вони притягують розряд;

якщо ви опинилися в лісі, не ховайтеся від грози на узвишші. Зверніть увагу на місцевість: якщо на деревах помітні сліди від потрапляння блискавки, отже, ґрунт навколо має високу провідність електрики, і блискавка б’є туди постійно. Дуб, тополя, сосна та ялина найбільш уразливі для розрядів електрики, найменше – верба, клен та кущі;

якщо ви опинилися в полі – знайдіть заглиблення в землі. Воно повинно бути сухим – волога земля сильніше проводить електрику. Якщо поблизу немає сухого заглиблення, сховайтеся в мокрій землі, але не лягайте в повний зріст;

якщо гроза застала вас під час прогулянки на велосипеді чи мотоциклі, терміново зупиніться – це небезпечно. Коли ж ви знаходитеся в автомобілі, небезпека вам не загрожує. Але не забудьте зняти всі металеві антени з поверхні машини, які можуть притягувати розряди.

Запам’ятайте: всі електричні прилади, зокрема мобільні телефони, є своєрідними приймачами для кульових блискавок. Тому в жодному разі не користуйтеся ними під час грози, натомість негайно їх вимкніть. from Журнал Житомира http://zhzh.com.ua/news/2020-07-27-7407 Читай Новости Житомира на zhzh.info

#Житомир #Новости #Журнал Житомира

0 notes

vladkv · 5 years ago

Text

Римська міфологія

Атрибут Сатурна циркуль : адже цей бог вимірює Час . Він кульгавий, похмурий і мовчазний, шукає те, чого не може знайти - «філософського каменю», Аристотелевой квінтесенції.

фатальний плин часу

Спочатку Сатурн вважався селянським богом, які вчили людей садівництву, і його зображували з виноградарським ножем в руці. Бог-творець, пов'язаний з творчою силою One, або Реєю, він символізував прогрес, принцип, який регулює відтворення життя. Вигнаний з Олімпу, Сатурн знайшов притулок в Італії, де на віки вічні зберіг блага Золотого століття, даровані Янусом.

Про Він перетворився в символ часу, мав в якості атрибутів пісочний годинник і косу і ототожнювався з давньогрецьким богом Кроносом (який проковтнув свого батька, а щоб не піддатися тієї ж долі, убив власних дітей).

Про У алхіміків Сатурн вважався знаком свинцю - основи їх мистецтва, низького металу, потенційно містить в собі золото; він символізував чорний .Колір, початок і кінець циклу, завершене перетворення, зміна, викликане впливом на діяльну життєву силу; зупинку, занепад, дематеріалізацію, дряхлість, зрілий вік, досвід і смерть. Про В астрології Сатурн уособлює бідність, фатальність, суворість, консервативне начало, що породжують

передбачливість, серйозність, зрілість розуму, волю і розважливість.

В індивідуальному гороскопі він виступає в якості інтелектуального елемента, відповідального за пам'ять, керуючого функціями гальмування і уповільнення рефлексів.

Негативні якості Сатурна пов'язані з комплексом відібрання від грудей і його наслідками: страхом перед життям, нудьгою, непристосованістю, повільністю, лінню, втечею від відповідальності, похмурістю, відходом у себе і поверненням до минулого, самотністю, сумом. Правління Сатурна засноване на придушенні "і його емоційний клімат характеризується недоліками" нестатками, незадоволеністю і, нарешті "аскетизмом, по суті справи, самоусуненням ... Події, типові для Сатурна: затримки, перешкоди, перешкоди, обмеження, відмови, розлуки, втрати, жертви. З ним особливо пов'язують ... бідність, злидні.

Відповідності: а) тілесні: кістки, зуби, хрящі, печінку, праве вухо; застуда, захворювання нервової системи, параліч органів руху; слабкість в ногах, запори, глухота; б) моральні: скупість, недовірливість, мізантропія; в) загальні: розруха, холод, туман, град; г) тварини: верблюд, ведмідь, осел, щур, кріт, кажан, сова, ворон, черепаха, жаба, скарабей, павук; д) рослинні: кипарис, ясен, чемериця, наркотичні рослини; е) мінеральні: свинець, сірка, тверді гірські породи, чорні камені, глина; ж) природні ландшафти: сумовита посушлива місцевість, піщані рівнини, пустеля; а також: цвинтар, в'язниця, карцер, печера; сільськогосподарське знаряддя.

- (Кронос)

в античній міфології батько Юпітера, що позбавив його трону.

Сатурн. Давньоримський бог землеробства, що правив на землі в Золоте століття (див. СТОЛІТТЯ ЛЮДСТВА). Святкування в його честь - сатурналії - стало прообразом свята Різдва Христового. Римляни ототожнювали Сатурна з грецьким Кроном, що стався, ймовірно, як хліборобське божество пределліністіческіх людей. Крон фігурує в грецькому міфі про створення світу, з якого ренесансні і наступні художники запозичили деякі теми.

1. Оскопленіе (або каліцтво) Урана (Гесіод, «Теогонія», 133-187). Спочатку Гея (Мати-Земля) і її син Уран (Небо), поєднувалися шлюбом, виробили першу расу - титанів. Уран помістив своїх синів в підземний світ, але Гея в помсту за це дала наймолодшому з, них - Крону - серп, яким він оскопив батька. (Про наслідки цього акту см. ВЕНЕРА, 7.) Крон зображується з серпом або. КОСОЙ, готовим каструвати старого Урана. Сцена може включати в себе армілярную СФЕРУ, яка тут символізує космос. (Вазарі, Палаццо Веккіо, Флоренція.)

2. Сатурн (або Крон), який пожирає своїх дітей ( «Фастів», 4: 197-200). Мати-Земля передбачила, що _одін з нащадків Крона узурпує його владу, і, щоб цього не сталося, Крон пожер своїх дітей (Гойя, Прадо, Мадрид). Коли ж народився Зевс, мати загорнула в пелюшки камінь, який Крон, нічого не підозрюючи, проковтнув замість Зевса. Так Зевс був врятований і в кінці кінців повалив свого батька.

Таким чином, Сатурн має косу, з одного боку, як римський бог землеробства, з іншого - завдяки своїй грецькій аналогії. Будучи старим, ��ін наділяється милицях. Через Крона Сатурн став персоніфікацією Часу (докладніше див. БАТЬКО-ЧАС) і придбав його атрибут - змію, яка лежала кільцем з власним хвостом в роті - древній символ вічності (єгипетського походження).

Період його правління відносили до стародавніх часів і вважали «Золотим століттям».

в астрологічної символіки

Однак планета з такою назвою розглядається як «великий джерело нещастя». Вона зображувалася у вигляді старого з дерев'яною ногою і косою, який давав притулок в своєму будинку Водолію і козерогові. Планету Сатурн вважали володарем якого віку, починаючи з 69-річного, меланхолійної планетою з такими якостями, як холодність, сухе недружелюбність (на противагу Юпітеру). З Сатурном як символом асоцію��ться поняття про «старих, батьків, предків, сиріт, спадкоємців, глибокому дослідженні і чіткої пам'яті», але також і про «темниці, боргом самоті, мірою і вагою». Серед приписуваних йому позитивних якостей згадуються схильність до ретельної дрібної роботі, тривалим дослідженням і здатність терпляче переносити випробування. Це може бути пов'язано з особливостями траєкторії руху планети на небосхилі:

Метал Сатурна- свинець, його кольору

- чорно-коричневий і темно-синій,

його дорогоцінне каміння - онікс, фіолетовий сапфір, темний корал і темний аметист. В індійській астрологічної сімволікепланету Сатурн уособлює старий, неповороткий (мабуть, через повільного руху небесного тіла) і зовні огидний правитель Шані або Манда, який скаче на чорній птиці (Коршуне або ворону). У символіці алхіміків

зображення старого Сатурна з косою відіграє значну роль через його передбачуваної близькості до золота. Багато легенди епохи Ренесансу оповідають про перетворення землисто-сірого свинцю - металу Сатурна - в розплавленому стані в сонячне золото, після того як порошинка субстанції, званої філософським каменем, зануриться в розплавлений метал.

В старокитайської символіці созвездійс Сатурном асоціюється поняття про серединної країні світу і стихії (жовтої) землі.

Сатурн і Венера. Фігури планет з астрологічної книги, 1521 р

Сатурн поливає золоті і срібні дерева. Алхімічні символічне зображення. М. Майєр. Аталанта біжить, 1617 р

Ілюстрації • Сатурн, ілюстрація з астрологічного трактату.

Сатурн, керуючий Водолієм і Овен, тримає серп жнив і руйнування; він спирається на милицю як знак похилого віку (при очевидно сильному тілі) - в цілому, символ напруженості похмурої меланхолії [dkes]

МНМправити

лат. Saturnus

Один з найдавніших римських богів (вже в 497 до н. Е. Йому був присвячений храм на Форумі на місці колишнього там вівтаря). Див. Мал. Походження імені С., пов'язують в народній етимології з коренем sat, «сіяти» (що робить його богом посіву, насіння, Varr. V 64; Macrob. Sat. I 10, 10), сучасними дослідниками відкидається, як і визначення його як хтонического божества світу мертвих. Чи не пізніше початку 3 ст. до н. е. став ототожнюватися з Кроносом (пожирає своїх дітей), що дало привід інтерпретувати його як невблаганний час, що поглинає те, що породило, або як насіння, що повертається в породила його землю. Під впливом уявлень про Кроносе С., які б не були його первинні функції, почали шанувати як бог золотого століття, один з перших царів Лация (куди, згідно з версією міфу, він втік, позбавлений влади своїм сином Юпітером, і де був прийнятий правив там Янусом, що розділило з ним владу). С. навчив своїх підданих землеробства, виноградарства та цивілізованого життя, чому вся країна стала називатися «землею С.» (Serv. Verg. Aen. VIII 319; 322; Macrob. Sat. I 7; 27-36; 8, 4-5). Присвячений С. свято сатурналії (17 грудня), початковий характер якого невідомий, був в 217 до н. е. перетворений за зразком грецьких крон (Liv. XXII 1, 19). Під час свята панове і слуги змінювалися своїми обов'язками, запановувало нестримні веселощі карнавального типу, люди обмінювалися подарунками - світильниками і глиняними фігурками, обирався жартівливий цар сатурналий; ці свята розглядалися як спогад про столітті достатку, загальної свободи і рівності, користувалися великою популярністю і поступово розтягувалися до 5-7 днів. У храмі С. зберігалася державна скарбниця. Його паредр (жіночому відповідності) Луа (Aul. Gell. XIII 23, 2) присвячувалося зброю убити�� ворогів, можливо, для спокути пролитої крові і для відрази її шкідливого впливу на посіви (Liv. VIII 1; Serv. Verg. Aen. III 139 ). Згодом дружиною С. вважалася ототожнений з Реєю Oпc. Культ С. був мало поширений, в основному в Африці, де С. злився з місцевими Ваал і мав численних жерців і колегії шанувальників, головним чином з простого народу. В астрології планета С. вважалася холодної, похмурої планетою, що наділяла відповідними якостями людей. вважалася ототожнений з Реєю Oпc. Культ С. був мало поширений, в основному в Африці, де С. злився з місцевими Ваал і мав численних жерців і колегії шанувальників, головним чином з простого народу. В астрології планета С. вважалася холодної, похмурої планетою, що наділяла відповідними якостями людей. вважалася ототожнений з Реєю Oпc. Культ С. був мало поширений, в основному в Африці, де С. злився з місцевими Ваал і мав численних жерців і колегії шанувальників, головним чином з простого народу. В астрології планета С. вважалася холодної, похмурої планетою, що наділяла відповідними якостями людей.

Е. М. Штаерман

0 notes

yakymenko · 7 years ago

Photo

ТРИ РОКИ ЯК ПОМЕР СІРЕНКО «ПОМЕР СІРЕНКО...* * допис 09.05.2015, Андрій Якименко, Фейсбук Письменник, журналіст, поет, патріот, український громадський діяч з міста Дніпродзержинська Дніпропетровської области Володимир Сіренко помер... Володимира Сіренка я знав з 1989 року. Познайомилися ми на дніпродзержинських місцевих зборах ТУМу (Товариства Української мови), нині це "Просвіта". У 1990 році ми обидва балотувалися у депутати на округах Дніпродзержинська. Я пройшов до Дніпропетровської обласної і одночасно Дніпродзержинської міської ради, а він ні. Але кілька років потому ще спілкувалися, бачилися на міських (Дніпродзержинська) і обласних (Дніпропетровська) патріотичних громадських заходах. Він знав про мою активність в УГС (Українська Гельсинська Спілка), УРП (Українська Республіканська Партія), ДСУ (Державна Самостійність України), під час зустрічей цікавився. Потім я перебрався до Дніпропетровська і тісний зв'язок поступово зійшов на нема. Може, кілька разів випадково бачилися з ним потім, як я приїздив до батьків погостити до Дніпродзержинська, кілька разів я йому телефонував до нього на хатній міський телефон, який досі десь записаний у моїх нотатниках. Володимир Сіренко був старший за мене років понад двадцять-двадцять п'ять, від нього я дізнався, що він сидів кілька років - ув'язнила Совітська влада за націоналізм. Я його поважав, а в мовних питаннях навіть визнавав за авторитет - письменник же, ще й журналіст, то на мові розуміється! Цікавий випадок на мовну тему зараз сплив у моїй пам'яті. Я вже мешкав у Дніпропетровську, працював юристом управління Дніпропетровської ОДА. Випадково у 1994 році ми зустрілися у Дніпродзержинську. Рік я запам'ятав, бо тоді щойно Кучму було обрано президентом України. Ну, ми при зустрічі стали обговорювати Кучму. Я не знаю вже чому, але тоді я вживав наголос на складі КучмА. "Андрію!", - ось мені знов луна Сіренків голос, як живий! - "Андрію! - з притиском мовив до мене Сіренко, - Що за наголос ти кажеш?! Який КучмА? Це �� КУчма!". "Хіба?" - здивувався я. "Так! КУчма! Це ж чуб по-іншому" - і Сіренко рукою показав собі на голові ніби високу копицю волосся, - Або кУчма - це бараняча шапка". Відтоді я називав прізвище президента як КУчма. Втім, я все ж і Сіренка перевірив, заглянув до словників. Підтвердився "сіренків" наголос, усі питання зникли. Другий цікавий спогад про Сіренка - це його невдале сватання мені його дочки. Володимир Сіренко жив із жінкою, не знаю вже чи офіційний шлюб, в якої була юна доця, вже студентка якогось дніпропетровського вишу, не Сіренкова дочка. Вже й не пам'ятаю як її звали, неважливо. Але Сіренко називав її дочкою. Я тоді був молодий і жвавий (гм, та я й досі ще такий!), неодружений, коротше, добра пара для його дочки. Отож, Володимир Сіренко якось каже: "Приходь туди-то у Дніпропетровську, познайомлю з доцею. Може, щось між вами вийде". Ну, я прийшов, познайомився. Не скажу, що доця справила якесь на мене сильне враження. Ні, гарна й молода, можливо, щось і вийшло би між нами. Не так із поваги до Сіренка, як розібратися з його дочкою, я пішов гуляти містом з нею. Це було 9 травня, як нині! Весь Дніпропетровськ - у прапорах! Червоне - скрізь! День Перемоги ж! Ми гуляли з доцею по місту, навіть були на мітингу місцевої влади чи то комуністів біля стели-обеліска Слави, який досі ще стоїть. Музика, бравурні марші, совітські патріотично-фронтові пісні, морозиво, розмови-спілкування з доцею, яка виявилася запеклою собачницею, ну, має вона пса, якого дуже любить і вигулює на полі разом з іншими любителями собак... Коротше, ця студентка мені видалась такою дурепою! Звісно, це зараз я розумію, що у юнки тої, певно, вже не ляльки були в голові, але залицятися й упадати біля неї, виховувати, навертати в українство (а вона була російськомовна), коли є "готові екземпляри"?.. Коротше, так нічого в нас не вийшло, більше з нею я не гуляв... Та я й не шкодую! Моя Наталка-дружина - краща всіх! ... Е-е-х, життя!... Відходять у світи поступово ті, хто за Совітів своїми віршами або статтями наближав нам Незалежність! Ми стоїмо на плечах тих радянських українців! Без них не було б України нині! Вічна пам'ять і земля пухом Володимиру Сіренку! Слава Україні!»

0 notes