#вибачте за довгу писанину

[pr0lis0k-posts]

я *тут говорю з людьми про війну, нашу історію, відповідаю на їхні питання, пояснюю що можу без занадто кровавих деталей, бо якщо людину сильно одразу шокувати вона перестане тебе слухати

я слухаю що вони про це думають, якось їх сподіваюсь відштовхнути від повного розчарування в житті, коли можу додаю якісь добрі новини, спонукаю діяти замість того щоб сидіти і чекати чи світ згорить чи ні

але я не знаю чи мої слова існують для них після закінчення нашої розмови, чи мають ці слова якесь значення

кожна людина приходить щось питати через власні мотиви, не одразу можна вгадати чому саме, часто чую «ну я там читав щось трохи але якщо чесно то мало що знаю про війну/україну» і хочеться знати чи після нашої розмови ця людина буде й надалі цікавитись моєю історією, і минулою і теперішньою, чи це вони так спитали бо було нудно і перед ними був українець

не знаю навіщо це пишу

не знаю чи в наступному році хтось з моїх знайомих згадає про день памʼяті жертв голодомору

знаю що не перестану говорити про Україну, не тільки про війну, я часто говорю про наші звичаї, про нашу гарну культуру, я так не хочу щоб війна була єдиним що світ про нас знає, якщо щось з того що я кажу люди і памʼятають то хай то будуть слова про яка наша кутя смачна і які в нас писанки гарні