#веранда

[pocahontasisthatyou]

това си го добавям тук, за да ми напомня, че не винаги ще бъда мотивирана, но не трябва да спирам

благодарна съм за многото шутове в гъза ми последните месеци, нахъсана съм адски

И помни- слънцето, верандата, готините арт проектчета, докато Петя прави Маргарити 🤌

ще получиш точно това, което искаш, защото знаеш колко си си го заслужила

[the-usual-stories]

📍 COPPERDALE: BANK & SHOP

Региональное отделение банка соседствует с маленьким магазином продовольствия. Подростки полюбили после школы забегать за кофе и пиццей. Для них хозяин лавки организовал небольшой балкон (чтобы своим галдежом не мешали прочим посетителям).

📍 Коппердейл, район Площадь Прескотт, лот "Веранда на городской площади" | 20*15 | 2 🚽| $ 104331 | тип лота- Торговля

Обязательно введите код bb.moveobjects on, перед размещением. Включает некоторые элементы отладки. Протестировано в игре, и товары, доступные для покупки, протыканы (покупка через Shift+BuyDebug не требуется). К сожалению, продукты из загородной жизни (молоко, мука, сахар) исчезают при переносе.

Без дополнительного контента (СС) , но требуется большинство ДЛС. Версия игры 1.106.148.1030 и позднее.

В банке имеется рабочие места двоим сотрудникам и место консультанта, кабинет главного менеджера, касса и два хранилища на втором этаже. В соседнем помещении розничный магазин продуктов и кофе. Всегда интересно рассматривать ваши скрины, не стесняйтесь отмечать меня @the-usual-stories

In eglish and more pics 🔍 боль��е картинок ниже

The regional branch of the bank is adjacent to a small food store. Teenagers loved to run for coffee and pizza after school. For them, the owner of the shop organized a small balcony (so that the noise they make does not interfere with other visitors).

The lot includes two workplaces for employees, a manager's office and a consultant's desk, a cash registe, two storage facilities, and a grocery store.

📍Copperdale, Prescott Square, Town Square Terrace | lot size 20*15 | 2 🚽| $ 104331 | Retail lot | bb.moveobjects on, debug on | play tested | Products available for purchase are marked

Build without Custom Content, but Most DLCs required. Game version 1.106.148.1030 and later

Thanks to the following creators: #RGeetect(safe&printer) #aljay2000(arts) #80CHILI (cash mashine) - gallery tags.

interior

Grocery store

Exterior

I always would love to see your screenshots, so feel free to tag me @the-usual-stories

📤 DOWNLOAD/СКАЧАТЬ

Gallery EA ID UsualStory

Tray files: Boosty or SimFileShare

@s4realtor  @sssvitlanz  @publicvanillabuilds thank u!

[mea-gloria-fides]

Веранда/Veranda at Senezh: Aleksei Mikhailovich Gritsai, 1964.

[russadocachorrobranco]

Homero Massena. Varanda. Terrace.

Омеру Массена. Веранда.

[casualbos-bir]

Хорошее - оно, конечно, прискучивает.

Простые блюда без огненной перчинки: котлеты, пюре, огурчик… Чай с вареньем. Простые разговоры о жизни. Веранда, старая лампа на столе, сумерки. Где-то поезд шумит. И все те же люди разговаривают об одном и том же: о жизни.

И скучно станет. Уйдет человек искать оригинальное, новое, необычное, яркое. Найдет и обожжется. И поймёт, что не больно-то ему рады, если деньги кончились. А от яркого и острого тошнит. Новое - всего лишь яркие декорации.

И человек вернется однажды, уставший и одинокий. К своим. К тем, кто так просто и буднично жил и разговаривал. И наливал чай, толковал о простых вещах, угощал простой едой…

Только дома уже нет. Или другие люди живут в нем.

Так много людей тоскуют о жизни, которая казалась им скучной. О простых разговорах и тихих вечерах…

Берегите каждый миг своей тихой и простой жизни. И тех, с кем можно вести простые неспешные разговоры. Ещё можно. Ещё светит лампа. А дни длиннее ночи…

Анна Кирьянова

[cubzikbuilds]

Поскольку всё наше семейство из 9 персонажей уже не помещалось в старом доме, пришлосьэкстренно расширяться Кто видел дом, тот видел, а для остальных будут скрины, на которые поведутся англоязычные, которые подумают, что это пост с постройкой

Я не ставил коробку для вышивки, но им плевать и они все постоянно вышивают везде

А тут у меня резко полетела камера и я уж думал, что кто-то решил умереть Как это произошло я не понял, потому что на момент игры мы только вернулись из больницы после родов :/

Потом ещё и Невада захотела отправиться вслед за мамой Походу продолжать сюжет я буду не из-за смерти сима, а из-за смерти коней

А ещё у нас сегодня день рождения Эммета, так что собрали всю родню на ферме

Сашка прям с порога как-то недовольно смотрит на Скарлетт

С Хантером тоже перекинулись агрессивными взгялдами

Дед явно серьёзн�� настроен..

Новая веранда была успешно опробована

Даррен поймал агрессивные настроения папаши и начал на Бри орать

За что тут же получил от Эммета :D Во всей этой толпе даже не обратил внимания на отсутствие Абигейл, а она уже ведь ребёнком стала

Пока все ссорились, Лу под шумок достал винишко :D

Пока именинник открывал подарки, Скарлетт стояла у него за спиной со злой ухмылкой, походу, Алекс не просто так на неё так смотрел

Вот и всё, мой любимый дед На фоне всех этих бессмертных вообще в голове не укладывается, как Эммет уже успел постареть

Даже не смотря на всё плохое, что ему пришлось пережить, Эммету удалось встретить старость в кругу семьи с любящим его сыном, а теперь ещё и двумя внучками 🥹

[mao-11-blog-blog]

Вчера, 25.08.2024, был хотя и воскресный, но частично рабочий день, который опять закончился попойкой, хех.

Встал в начале одиннадцатого или около того. Тупил в экран - ну это как обычно, с кофе, новостями и всеми делами. Примерно с двенадцати принялся за заказ Авто, потому что надо. И к четырём его сделал.

Параллельно вычитывал-дописывал книгу Т. И чем больше читаю, тем больше понимаю, что эта идея хотя и неплохая, но пишет она, скажем так, не очень. Опыта не хватает, фразы куцые, местами очень сумбурно, будто мысли скачут. Но я понимаю её, такой опыт впервые. А особенно тяжело писать большие форматы после постов в соцсетях. Ну ничего, она со всем справится.

До вечера занимался ерундой. Хотел уже не пить, но подумалось, что надо. А с понедельника будем проявлять умеренность, потому что много дела. Ну и с сентября будут такие загрузки, что не до певка.

Вечером опять повздорили с Ю, потому что он удумал поступать в какой-то негосударственный колледж. И начал предъявлять нам, что вообще не поступит, и нахер ему диплом не нужен, он вообще талантливый музыкант, уедет в Америку и станет там миллионером. Да, где же мой юношеский максимализм и уверенность, ахах. Поговорили не очень успешно, но посмотрим, что дальше.

Кстати говоря, вчера был день рождения у некогда лучшей подруги Т. Эта подруга традиционно устраивает большие гулянки, на которые собирается много друзей-гостей. Причём сбор обычно происходит в доме её мамы - частный дом, места достаточно много, беседка, веранда, все дела. И мы в пр��шлые годы постоянно ходили. Но последний раз мы там были если и не три года назад, то два точно. В последние годы у Т с подругами как-то не складывается, резко поменялась жизнь, резко отличаются интересы, резко они во многом разошлись. Так что от былой дружбы не осталось и следа - просто общение, да и то крайне нечастое. Хотя я бы посидел, выпил бы с ними, пообщался, сто лет не виделись.

Вечером допивал певко (взял немного баночного), играл, немного общался. Лёг часа в два, наверное. А может и раньше.

Пил пиво Т-

[2572331]

інтерв'ю

коли я засинаю, то даю сама собі відповіді на питання. і так було з 8 класу.

і я завжди питаю одне і те саме) відповідно відповідаю теж саме весь час. завжди є питання про людину, яка повпливала на мене найбільше. й десь до жовтня цього року так ніколи не було цієї людини. жодного разу. а потім ніби усе стало про неї.

насправді це був вечір, який зараз уже проклинається. жовтневий вечір "початку нового етапу". ми лежали, горіла кокосова свічка, нічого не турбувало. хотілось зжатись і пищать від милості, що я, власне, і робила)

й завжди хочеться вірити у краще. я безмірна оптимістка. була, є і буду.

граюсь волоссям й кажу: ми поставимо там тільки ліжко й повісимо штори. нічого більше не буде. не буде навіть шафи, хай наші гості тримають свої речі у валізах. хай у них буде тільки гола кімната і ліжко. але в будинку буде гарна кухня (й я завжди на ній буду готувати),всюди буде жовте світло . буде веранда, бесідка, виноградник. і обов'язково квітник такий великий, який тільки можна буде уявити. просто, щоб натурально п'яніти ввечері.

боже, скільки разів я бачила це наяву? сотні. говорити (як тоді, так і зараз тут) - так само дивно, як і мріяти про це.

тепер, коли минуло два місяці від того дня і стільки речей змінилось. я заставляю давати собі інтерв'ю про цей будинок, де ми зробимо гостьові кімнати тільки з ліжком.

але чомусь я ніколи не уявляла їх там. а тепер я лягаю спати і прошу у когось чи чогось, у всіх кого знаю, і у всіх у кого можу: хай би вони разом приїздили туди- до нас, і нарікали, яка я зла, що не дала їм навіть тумбочки, а потім виходили на кухню: вона сміється і він сміється, але він трошки соромиться. все ще не звик)

[muslimlstyle]

лето. веранда. чашка любимого кофе.

английский. практика.💻🗞

[panifelicia]

Кроулі визнав, що ідея Азірафеля податися до Італії після всіх тих подій, що ледь не призвели до Армагедону, виявилася напрочуд непоганою.

Не зважаючи на те, що його зміїна природа погано переносила спеку і він більшу частину днів забувався у сні, липневі італійські вечори вони проводили з Азірафелем разом.

Утомлені спекою вулиці, приємні мелодії, що лилися з кав'ярень і ресторанчиків до їх вух, яскраві, наче діаманти, вогні вечірнього Риму, дарували відчуття чогось нереального.

Наразі начальство, як одного, так і іншого, рішуче назвало б їх обох втікачами. Вони дійсно знаходились тепер десь посередині. І цим дивовижним життям, яке створювалось ними протягом тисячоліть, тепер Азірафель та Кроулі можуть насолоджуватися дещо по-іншому.

Вони бачили багато жахливих речей, вони пронесли все це крізь себе, і все ж таки вибороли свій шматочок щастя, який зараз як янгол, так і демон, вбачають у приємному рідному обличчі навпроти і їх наелектризованих душах.

Це був один з тих прекрасних вечорів, коли двоє вирішили зупинитися у ресторані «Beatrice» і вибрати столик на веранді, оточеній квітами, і відокремленій від основного залу з відвідувачами, щоб пригоститися місцевими делікатесами, посмакувати дорогим вином та просто провести час, як зазвичай вони полюбляють.

Азірафель та Кроулі сиділи, милуючись зорями в духмяному римському небі. Розмови вже замовкли, всі слова, що накопичилися в обох за день вже були сказані, а дві пляшки червоного напівсолодкого якогось там року витримки вже малювали рум'янці на їх стомлених обличчях.

Приглушені марні розмови людей перепліталися із дзвінким співом цвіркунів у кущах неподалеку, та вони й не бажали їх чути.

Азирафель обережно і м'яко торкається чужого передпліччя. Демон одразу видає своє приємне здивування посмішкою.

— Знаєш, що зараз приведе мене до тями, янголе?

"�� чому кожен доторк до нього такий хвилюючий?"

— Навіть не уявляю, які думки можуть вирувати у твоїй голові, демоне, — посміхнувся Азірафель, злегка нахилившись до його вуха. Той замість відповіді схильовано клацнув пальцями і вечірнє солодке повітря довкола них наповнилося нотами пісні "Young and beautiful".

– Танець! Ти і я! Зараз же!

Янгол тільки і встиг, що різко вдихнути і видати нерозбірливий звук замість якогось слова, коли відчув його руку у своїй, і як вона швидко потягнула його в центр просторої веранди.

– Заспокойся, янголе, я танцюю гірше за тебе, – підтримав Кроулі, помітивши його вагання.

– Боюся, що ні. Ти досить гнучкий та спритний, щоб стати справжнім танцюристом!

– Тут нічого складного, ну-бо, віддайся цьому музичному кайфу, відчуй це.., – він несвідомо притягнув його за талію ближче до себе, – всередині.

Щоки Азірафеля вмить спалахнули червоним.

"Якщо тільки ти навчиш мене", подумав Азірафель, але мовив:

– Зачекай, тут же треба рахувати, щоб не збитися з ритму.

Аби тільки не потрапити в пастку демонічних очей, Азірафель кидав погляд на їх ноги, орієнтуючись як робити наступний крок у танці.

— Ні-ні, не треба рахувати, – швидко заперечив Кроулі, мотаючи головою, – просто прислухайся до мелодії, можливо вона тобі здасться кращою, ніж твоя нескінченна мелодія небесних сфер.

Кроулі притих, прислухаючись до пісні, і повів Азірафеля в танці.

«Hot summer nights mid-July

When you and I were the wild

The crazy days, the city lights

The way you’d play with me like a child»

Біла бавовняна сорочка янгола була напрочуд приємною на дотик, а волосся демона чарівно виблискувало міддю у світлі ліхтарів. Слідуючи впевненим рухам Кроулі, Азірафель намагався бути більш плавним у танці, та недостаток практики в цій справі давав про себе знати. До того ж.. Як важко тримати свої рухи під контролем, коли заважає стільки думок! Ось ненароком і зачепився взуття�� за кам'яну кладку, якою була викладена веранда, і залився схвильованим сміхом.

– Тш-ш, – по зміїному зашипів Кроулі і в ту ж мить підхопив партнера, що втратив рівновагу.

.. і серце пропускає удар, відчувши себе цілковито в руках Кроулі, і суперечливі почуття зовсім змішуються докупи від усвідомлення, що сильна рука демона не дозволила йому оступитися. Азірафель не в силах стримати пориву чи то янгольських, чи то диявольських почуттів, подається вперед і міцно обіймає худощаву статуру.

– Я боявся, що тобі на ногу наступлю, – винувато сміється йому на вухо і одразу повертається у вихідне положення.

Кроулі зовсім не чекав на даний вчинок. Проте дуже давно прагнув стати свідком подібного пориву емоцій, ЙОГО прекрасних емоцій, які янгол навчився гарненько приховувати (дякуючи його начальству і всій небесній канцелярії). Кроулі зашарівся і вирішив за потрібне внести трохи пояснень, все ще тримаючи Азірафеля у танці:

– Я б нізащо не дозволив тобі впасти, – і на секунду підвів очі до неба, – я б нізащо не дозволив відчути тобі те ж саме.

Янгол швидко перевів погляд на зміїні очі, в яких відбивалися багаті вогники ліхтарів, і подумав, що готовий віддати не тільки Полум'яний меч, а і все на світі за можливість бачити їх навпроти, відчути під своєю рукою це мідно-руде волосся, розмовляти ночами без упину, шепотіти йому, що він "хороший десь у глибині душі"... І торкнувся ніжно його щоки, не впізнаючи при цьому самого себе, погладжуючи пальцем збентежену щічку демона і м'яко посміхаючись.

Кроулі зупиняється. Музика вже не привертає його уваги, його взагалі більше нічого не цікавить, окрім цього світлого дива навпроти.

– В мене що, крем на обличчі? - наївно поцікавився демон.

Плутані думки надають обличчю Кроулі рис розгубленості. Він же "грішний", "занепалий янгол", "непрощений". Демонічне нутро відмовляється й на мить прийняти такий розклад подій, що пані Богиня подарувала йому Благословення у подобі Азірафеля – найсвітлішого ангела, який тільки існував у Едемі; янгола, який здатний прийняти його чорну душу і стати до нього, демона, пліч-о-пліч. Інших пояснень їх почуттям Кроулі просто не міг знайти. Він ��іколи не був так їй вдячний, як зараз.

Кроулі затамував подих, він точно знав, що зробить далі.

— Небеса.., — прошепотів неймовірно тихо, як тільки він міг, плавно наблизився до Азірафеля, і ніжно торкнувся його м'яких губ своїми.

Янгол відразу відповів на поцілунок, подаючись до демона ближче. Гаряче дихання Кроулі приємно лоскоче його шкіру. Рука ковзнула зі спини до шиї і шовкового мідно-рудого волосся. Ззовні здаються жорсткими і стирчать у різні боки, але наразі переконався, що це зовсм не так. Їх хочеться торкатися. "Суцільне поєднання суперечностей", - майнуло в голові Азірафеля. Янгол цілує його знову і знову, ніби намагаючись одразу занурити його у всю свою "Любов?.." , але не знаючи, як це зробити.

Від цілющого поцілунку Азірафеля і його дивовижно мяких вуст на душі ставало неймовірно легко і приємно, наче ефемерна хвиля благодаті поширювалася його душею. Кроулі знову відчув себе янголом.

Азірафель заплющує очі. Йому здається, що він бачить свої великі білосніжні крила, які обгортають Кроулі, відмежовуючи від усього світу. "Тобі більше ніхто і нічого не зможе нашкодити", і пам'ять миттєво переносить його в той самий Перший День у Саду - день їх знайомства.

«Dear lord when I get to heaven

Please let me bring my man

When he comes tell me that you’ll let him

Father tell me if you can..»

[roman-o]

Марафон по Исполнению новогодних желаний: день 3 из 14

Что за марафон я отписывал вот тут.

Итак! Я доделал 3D-заготовку еще одного бекграунда для своей визуальной гей-новеллы:

Рендер отлежится день-другой и я обведу его в 2D-картинку и добавлю недостающих деталей (типа кустов). В игровом движке докину небо и ��блака на фон. Возможно, еще передвину машину, чтоб ее чуть лучше было видно в кадре.

Вот так выглядит 3D-сцена сверху:

Из нее я уже до этого создал и отрисовал 2 бекграунда (веранда и вход в дом). Более из этой сцены мне рендерить нечего. Вот, например, как выглядит графика веранды уже в игровом движке:

А вот как выглядел 3D-рендер, с которого я это все обвел и дорисовал элементы:

Мне нужна будет еще локация кухни и сада, но моделировать я их буду в другом файле блендера.

Также за сегодня я подобрал референсы для сада, где будет происходить празднование ДР второ��тепенного персонажа. Нужно еще будет подобрать и кухню какую-то. Затем я это опять сделаю 3D-болванками.

[catluda1997]

Сул-сул! Добро пожаловать на свадьбу в стиле РАНЧО!

Наименование файла: Свадебная площадка Ранчо.

Участок: Свадебная площадка.

Размер участка: 64*64.

Так как большого участка в городе Честнат-Ридж нету… и это очень жаль…Но не будем о грустном, будем о свадьбе.

Добро пожаловать на свадебное Ранчо.

Тут есть множество локаций для отдыха, общения, церемонии и проведения банкета и торжественной части для ваших симов.

Провести свадебную фотосессию, регистрацию брака, устроить банкет – на одной площадке!

Список.

1. Парковка.

2. Гостиница «РАНЧО».

3. Пруды с рыбкой.

4. Локация с лодкой.

5. Гостевые туалеты.

6. Техническое строение. Тут вы можете сделать свое строение какое хотите. Изначально план был сделать тут домик для новобрачных. Но, апартаменты есть для них в гостинице. Но все равно можете сделать и свое что-то.

7. Фотозона с сеном.

8. Фотозона «Разрушенная стена».

9. Гостевой домик.

10. Фотозона «Амбарные ворота».

11. Поляна.

12. Веранда.

13. Терраса.

14. Вигвам.

15. Бунгало. Бар.

16. Кострище.

17. Мини-ферма.

Три локации для проведения банкета:

Веранда.

Терраса.

Поляна.

Пять локаций для церемонии:

Вигвам.

Разрушенная стена.

Амбарные ворота.

Кирпичная стена.

Стога сена.

Размещение гостей

Гостиница Ранчо.

Гостевой домик.

Апартаменты для молодоженов.

Мини-ферма

К вашим услугам на Ранчо так же мини-ферма с пушистыми и милыми зверушками и пернатыми: лощади, козочки, овечки, петухи, коровы, птички, кролики, собаки и кошки и даже ламы.

Для того чтобы работало все. Нужно поставить функции участка:

Испытания участка:

Дикий бурьян. Функционал для мини-фермы.

2. Свойства участка:

1 Место проведения праздников. Таких, как свадьба.

2 Комфортная зона для собак. Функционал для мини-фермы.

3 Комфортная зона для кошек. Функционал для мини-фермы.

Пока ознакомительный пост для предвкушения.

Скачать тут: https://boosty.to/catlu1997/posts/8bd096ef-37ed-4fe2-876c-7acfa0fc59b0?share=post_link

Приятной игры!

[vesnaflora]

Ничего не случилось

Полина Шибеева

Не волнуйся напрасно. Я, как ни странно, жив. У меня есть веранда, книги и чай с душицей. Остывающий берег, полночь, маяк, прилив. Я курю очень редко. Со мной ничего не случится. Я читаю Тургенева, Цвейга, рассказы По, ем пирожные с самым воздушным кремом. Затеваю от скуки какой-нибудь глупый спор. Сам с собою, конечно. Но это же не проблема?

Я гуляю с собакой, смотрю на барашки волн. Здесь рыбацкие сети пахнут песком и тиной. Есть бутылка креплёного. К чёрту сегодня сон. Я нап��юсь и отмечу печальную годовщину. Ничего не случится. Просто вернусь назад. В сумасшедшее время кафешек и поцелуев, аритмии, концертов, прогулок и автострад… Ты же помнишь меня тем сказочным обалдуем?

Я влюбился до жути, как будто попал в кино. Тарантино и Финчер дымили тогда в сторонке. Я забыл все названия, я повторял одно – ядовитое слово, звучащее слишком громко. Задыхался у двери, бросался к твоим губам. Карамельное солнце лилось на паркет и кожу. Ты пьянила, как вермут, и я напивался в хлам. Мы смотрели на люстру и хохотали, лёжа.

Ничего не случилось. Или случилось всё. Я увидел Венецию, Сидней, Стамбул и Рио. Я узнал про Гогена, Хендрикса и Басё… Это было цунами. Бедствие. Шок. Эйфория. Всюду был этот запах – мята, миндаль, ваниль. По черничному небу рассыпались манкой звёзды. Мы сбежали из дома. Нас прятал автомобиль. Ты почти заменила мне воду, еду и воздух.

Не волнуйся напрасно. Я не сижу в сети. Не смотрю твои фото и не пишу знакомым. У меня есть бутылка, фрукты и «Ассорти». Только старое чувство в горле застыло комом. Я гуляю по пляжу, ракушки кладу в карман, наблюдаю, как море взрывается с новой силой. Ничего не случится. Подумаешь – буду пьян.

Ничего не случилось. Подумаешь – разлюбила...

© Copyright: Полина Шибеева, 2018

[mea-gloria-fides]

Веранда/Veranda at Senezh: Aleksei Mikhailovich Gritsai, 1964

[podsteklom]

Освещенная веранда. 1982. Давыдова Ольга

[badkidlaura]

Лаура скажите пожалуйста адрес кфм на фото в инсте 9 августа

это веранда на полянке