#бінцьови

[karen-chan-nya]

Людина!Шень Цінцьов, вампір!Лво Бінхе

ЛБХ: з поверненням, Учителю!

ШЦЦ: *шльопає папери на стіл перед Бінхе*

ШЦЦ: я був на аналізі крові-

ЛБХ: ВОНИ ПОСМІЛИ БРАТИ ВАШУ КРОВ?!

ШЦЦ: -і тепер ти на дієті

[ksan-nooo]

One cold winter evening Shizun gave her little disciple her cloak

[karen-chan-nya]

Абсолютно кумедний концепт, але

Памʼятаєте як в арці про чуму в Дзіньлані, коли Шень Цінцьов впустив Бінхе в карету, щоб не втратити бали, він доказав Системі, що це для задоволення Нін Їнʼїн і тому не ООС?

Таким чином, якщо розуміти логіку системи, можна обходити деякі обмеження.

Тепер також припустимо, що після одруження з Лво Бінхе, Шень Цінцьова будуть переслідувати різноманітні wife plots (а цей світ на них багатий). Очевидно, ШЦЦ абсолютно не в захваті від них. Чи може він довести Системі, що вони непотрібні? Ну-ну)

Давай подивимось на логіку Системи на прикладі з Їнʼїн: важливою була не сама дія, а її мотив. Причинно-наслідкові звʼязки.

Шень Цінцьов впустив Лво Бінхе в карету (для чого?)

Щоб допомогти Бінхе — нізя!

Щоб порадувати Нін Їн-їн — можна!

Тобто якщо Шень Цінцьов зможе доказати системі, що wife plots не відіграють свою роль, то він зможе змусити її відмінити їх. На цій теорії ми тепер маємо зрозуміти для чого існують wife plots.

Очевидна відповідь: для сцен па-па-па.

Якщо подивитися трошки глибше? Як виправданн та/або рушій для сцен па-па-па.

Окей, що ми тепер маємо?

Треба лише доказати Системі, що Шень Цінцьову не треба виправдання чи привід, щоб мати па-па-па зі своїм чоловіком (що є правда)

От тільки чи зможе Шень Цінцьов у цьому хоча б самому собі зізнатися?)

[karen-chan-nya]

— Чи кохав би ти мене, якби я був черв’яком?

Шень Цінцьов ніколи не думав, до опиниться у ситуації, де йому посталять подібне питання. Звідки Бінхе взагалі дізнався про це дурнувате питання!? І що йому тепер робити?

Секунди текли дуже повільно під прямим поглядом Лво Бінхе, поки він панічно намагався придумати відповідь.

За версією його сестри з рідного світу політично-коректною відповіддю було б «якби ти був черв’яком, то я теж був би черв‘яком, щоб ми були разом, бо всествіт не зміг би нас розлучити». Але в біса він скаже щось настільки приторно-солодке!

Промовчати він теж не міг, бо це доповнювалося б м‘якій відмові, і Шень Цінцьов вже відчував як нагрівається процесор в голові і на повну гудить система охолоджування в спробах обробити запит і знайти оптимальне вирішення.

Лише за секунду до того, як Лво Бінхе припустив, що відповідь «ні» та розійшовся слізьми, Шень Цінцьов сказав:

— Хіба я вже не відповідав на це раніше? Я кохатиму тебе незалежно від того, хто ти є: демон, людина чи будь-хто інший.

Бачачи, як обличчя Лво Бінхе стрімко набуває щасливого вигляду, Шень Цінцьов внутрішньо видихнув. Він зміг сказати щось, що не тиснуло на його гордість як чоловіка та врятувати ситуацію.

Але в таких ситуаціях він задумувався: він одружився на демонічному імператорі чи на балуваній панянці?

[karen-chan-nya]

Огірок-пророк

Шень Цінцьов майже постійно зависає у Твітері. Якщо пошукати в історії «Літачок» чи «Шлях гордого безсмертного демона» (чи лайку), то ойййй скільки твітів висвітиться. Хоча останнім часом такі твіти рідко побачиш. Ні, він не кинув повністю свою роботу літературного критика, просто часу читати стало значно менше. Робота вчителя багато часу займає, а на його вільний час дуже претендує Бінхе.

Кілька років вже одружені, а його липкість ні на крапельку не зменшилась. Але у Шеня немає причин скаржитися — йому комфортно. Можна сказати він звик до такого ступеня, що якщо до нього довго не липне Бінхе, то він постає відчувати тривожність. Крім, він сам став часто ініціювати контакт (щасливі очі Бінхе щоразу б’ють по ендорфінах краще наркотиків).

Мабуть, його улюблене це їх маленька вечірня традиція — коли він може читати в обіймах Бінхе. Важко сказати що йому в цьому подобається більше — обійматися зі своїм чоловіком чи можливість розслаблено читати.

Вони роблять це у різних позиціях: найчастіше Шень сидить на колінах у Бінхе, коли той обіймає його і кладе голову йому на плече (в такій позиції дуже зручно підглядати що Вчитель читає і відволікати його поцілунками в шию). Інколи Бінхе ляже Вчителю на коліна, дивлячись на нього знищу вгору чи обіймаючи на корпус і уткнувшись обличчям йому в живіт, а Шень Цінцьову доводиться тримати книжку у нього над головою. А може навпаки, і Цінцьову доведеться тримати книгу в повітрі над собою.

Але, повертаючись до теми Твітеру. Збрешу, якщо скажу, що Незрівнянний огірок не був відомий там у певних кругах: пару різних картинок «омг хіт твіт» під рукою він завжди мав. А от Лво Бінхе, наскільки Шень Цінцьов знав, не сидів у твітері.

І даремно, сказав би хтось, бо тоді він пропускає становлення Незрівнянного огірка як твітерського пророка. А то цікавий випадок, точніше, серія випадків, коли слова Незрівнянного огірка ставали правдою буквально на наступний день.

Все почалося тоді, коли одного разу він написав про те, що піца з ананасами це збочення», а наступного дня вона зникла з меню усіх ресторанів в місті. Усіх. Він сам, мабуть, не дізнався б про це, якби воно не створило справжній фурор в мережі, а його не почали тегами зі слова по типу «твій рай на землі настав» і «наступним ти запитаєш чому не існує піци з огірками й вона з’явиться на наступний день?».

Тоді він не надав цьому значення, віджартувавшись про свої “пророцькі здібності”. Але трошки пізніше в місті проводили голосування про те, який пам‘ятник поставити в одному з парків і він прокоментував це словами «якщо виберуть не ХХХХ, то я буду дуже розчарований в наших одноміщанах».

І що ви думаєте? Той пам‘ятник тоді оголосили переможцем, хоча довгий час від сильно відставав в голосуванні!

Звісно і на піцу з ананасами багато хто скаржиться, і про вибір пам’ятника багато хто чого говорив, але ж ніхто раніше так не потрапляв і таймінг — щоб слова збувалися вже наступного дня. Тоді хтось вперше назвав його Огірком-пророком.

Мабуть, про це б швидко забули, якби це не продовжувало повторюватися. Звісно, не кожен твіт, але раз на тиждень чи кілька, твіти з ключовими словами «хочу», «буде» і «треба» здійснювалися наступного ж ранку.

Враховуючи, що він не дуже фільтрував що пише у Твітер і деякі його твіти буди доволі абсурдними… це був привід хвилюватися. Тоді Шень Цінцьов почав підозрювати найрізноманітніші речі, але жодних доказів знати не міг.

Допоки одного пізнього вечора він не твітнув «треба б хмарочос ХХ у зелений пофарбувати, тоді як натуральний огірок буде» і буквально через 30 секунд йому прийшло повідомлення від Бінхе: «Затримаюсь на роботі, вибач. Лягай спати без мене». Бінхе. Бінхе, який і так вже затримався через скандал з партерами й буквально п‘ять хвилин тому написав, що нарешті закінчив і їде додому. Бінхе написав лягати спати без нього.

Шень Цінцьова пройняло холодним потом і від панічно почав писати відповідь під своїм твітом «НІ НІІІІІ ЗУПИНИСЬ НЕ СМІЙ ЗАЛИШ ХМАРОЧОС У СПОКОЇ НАВІТЬ НЕ ДУМАЙ». А потім секунду подумав і написав вже Лво Бінхе в месенджер:

ШЦ: «НІ.»

ШЦ: «Їдь додому. Негайно»

ЛБ: «Якщо Вчитель просить. Але чому Вчитель такий жорстокий, це розбиває мені серце💔»

ШЦ: «Поговоримо, коли будеш вдома»

ШЦ: «.»

Коли Бінхе приїжджає додому, Шень Цінцьов чекає поки він роззується і зніме верхній одяг, не зводячи з нього суворого погляду.

— Вчителю, щось сталося?

— Це ти все це робив? — питає Шень Цінцьов. Але бачачи, що Бінхе продовжує родити невинний вигляд, наче нічого не розуміє, повторив своє питання. — Це ти виконував все, про що я писав у Твітері?

— Учителю знадобилося багато часу, щоб здогадатися.

Бінхе… такий Бінхе. Навіть не позлишся на нього, бо він по факту його забаганки виконував. Дурні й несерйозні, але ж забаганки. А тепер він дивиться на нього цими великими очима і як же в такій ситуації можна на нього злитися.

— Але все одно, навіть якщо я сказав, що піца з ананасами це збочення, то це не привід змусити усіх ресторани прибрати її з меню.

Шень Цінцьов боїться питати як він це зробив.

— То значить Учитель любить збочення?

— Що? Бінхе? Бінхе-!

І все ж таки йому треба буде пояснити Лво Бінхе, що не треба таємно слідкувати за його твітером в спробах передбачити його бажання, коли вони одружені й вже скільки живуть разом.

А наступного ранку, замість новини про зелений хмарочос, до попередніх двох твітів додався третій:

«Хмарочос врятовано дорогою ціною».

БОНУС: ті самі твіти

[karen-chan-nya]

Якби Шень Цінцьов не скинув Лво Бінхе в безодню, і той продовжив би вчитися на Цін Дзін, то розвиток їх стосунків йшов би так гладко, що Шень Цінцьов пропустив би навіть момент весілля і такий через десяток-два років «а? що? коли це сталося? Яким чином протагоніст залишився без гарему, але раптом одруженій на мені?»

Але єдиним і коханим чоловіком протагоніста живеться добре: годують смачно, люблять, плекають, їбуть, кхм, кохають. Що ще для життя треба? Тому Шень Цінцьов змахує зламаний в крах сюжет, як помилку системи, а не власне діяння, і насолоджується життям.

По факту ця манґа, але ЛвБ все спланував:

Тобто з перспективи Шень Цінцьова, який не в курсі про багаторічний план Бінхе, все саме так і відбулося.

[karen-chan-nya]

Учні Цін Дзін: Учителю, хто ваш другий улюблений учень?

Шень Цінцьов: *яке дивне формулювання*

Шень Цінцьов: У цього Вчителя немає улюбленців.

Учні: А хто тоді Лво-шисьон?

Шень Цінцьов:

Шень Цінцьов: У цього Вчителя немає других улюблених

[karen-chan-nya]

Сюжет системи в трьох актах:

Шень Юань: БЛЯТЬ

Шень Юань-вже-Цінцьов: НАХУЙ БЛЯТЬ

Шень Цінцьов: НАХУЙ ПИШЕТЬСЯ РАЗОМ, А НЕ ОКРЕМО, РА-ЗОМ

[karen-chan-nya]

*Шень Цінцьов та Лво Бінхе відправилися досліджувати демонічних істот*

Лво Бінхе: Учитель так захоплений дослідженням усієї цієї демонічної хріні, що боюся, що вона йому подобається більше, ніж я.

Шень Цінцьов: *повертається до нього та бере його обличчя у свої долоні*

Шень Цінцьов: Не хвилюйся, ти — моя улюблена демонічна хрінь.

Лво Бінхе: *символ завантаження*

Лво Бінхе: Учииителю。・゜・(ノД`)・゜・。

[karen-chan-nya]

📔Котохе

🐈‍⬛ Міні

🐈‍⬛ Лво Бінхе & Шень Юань

🐈‍⬛ Модерн AU, Флаф

🐈‍⬛ чекайте на кумедний бонус

Читати на АО3

[karen-chan-nya]

Лво Бінхе, який на публіці постійно обіймає за талію чи зі спини Шень Цінцьова >>>

ШЦЦ: просто стоїть і розмовляє з Льов Цінґе

ЛБХ: раптом зʼявляється за ним і притягує до себе

ЛБХ: /дивиться/ на Цінґе з-за плеча Шеня

ЛЦҐ:🤨

ШЦЦ: нуль реакції, навіть не затнувся

[karen-chan-nya]

Шень Юань: пише гнівні тиради Літачку

Тим часом на колінах Шень Юаня:

[karen-chan-nya]

ЛБХ: *питає Учителя чи не хоче той дітей*

ШЦЦ: досить з мене твоїх паразитів

[karen-chan-nya]

Відколи Лво Бінхе живе у бамбуковому будиночку на Цін Дзін разом із Шень Цінцьовом, тепер вже у ролі чоловіка, з часом так склалося, що він почав проводити деякі уроки. Очікувано, більшість учнів, навідміну від лордів вершин, його обожнює (звісно, тому що він цікаво проводить уроки, а не тому що через нього можна випросити поблажки у їхнього Учителя).

Одного дня після уроку після уроку групка учнів зупинила Лво Бінхе:

— Лво-цяньбеє*, Лво-цяньбеє, перепрошуємо! Ми маємо до вас запитання.

*шанобливе звертання до людини, яка старша за вас та є більш досвідченою/професіоналом у якійсь справі.

Лво Бінхе зупинився та повернувся до групи із пʼяти учнів, один з яких і звернувся до нього. Хоча центром його Всесвіту і причиною всіх його дій був Шень Цінцьов, але не можна було не визнати, що йому було приємно знову стати частиною піку Цін Дзін. Це місце набагато більше відчувається, як дім, коли учні більше не оминають його, а навіть самі звертаються.

— Слухаю.

— Тож, ми думали над тим, — почав пояснювати той учень, що гукнув його, — чи маємо ми проводжувати кликати вас «цяньбеєм», чи нам варто змінити звернення…

Голос учня став невпевненим, але Лво Бінхе зацікавила ця тема, тож він жестом показав, щоб той продовжував.

— …Але ми не впевнені, як тоді краще до вас звертатися. Ми, очивидно, не можемо використовувати «Шидзвень».

Тут Лво Бінхе кивнув, абсолютно погоджуючись. Єдина людина, що мало права називатися Шидзвенєм на цій вершині — це Шень Цінцьов.

— …Був варіант «шифу», але ми також не впевнені в його доречності, — продовжував учень. — Інші варіанти, які приходили нам в голову теж здавалися недоречними. Загалом, ми не змогли обрати нічого путнього, але звертатися до вас просто «цяньбей» здається недостатнім. Тож ми думали, може..?

Під кінець промови обличчя учнів стали сумними, бо тепер ідея приходити без чіткої пропозиції не здавалося гарною. Лво Бінхе трохи розчулило, що учні хотіли обрати його звертання, яке краще відображатиме його приналежність до Цін Дзін.

— А як щодо «шинян*»? — раптом вигукнув один із учнів, але одразу присоромлено закрив собі рукою рота і вже тихо пробурмотів: — Ні, це не зовсім правильно, перепрошую.

*дружина Шидзвеня

Учні, пілся секундний надії знову впали у смуток. Тільки Лво Бінхе не розділяв їх емоцій — на його обличчі розцвіл�� самовдоволена усмішка.

— Чому б і ні? — звернуся він до учнів. — Мені подобається. Віднині можете кликати мене шинян.

***

Лво Бінхе зайшов у один із навчальних класів, підгадавши час так, що урок там тільки-но закінчився і учні як раз збиралися виходити з класу. Він одразу ж опинився біля Шень Цінцьова, обіймаючи його за талію (ніхто навіть не звернув уваги на це).

Учні, як і належить при появі старшого, всі привіталися з Лво Бінхе:

— Добрий день, Лво-шинян.

Але Лво Бінхе навіть погляду на них не кинув, уважно спостерігаючи за виразом обличчя Шень Цінцьова. Той ледве щелепу не впустив, ховаючись за віялом, тільки от Лво Бінхе з його ракурсу віяло зовсім не перекривало вид.

Учні швидко залишали клас, озираючись на них двох. З заторможеної реакції їхнього Шидзвеня вони здогадались, що Лво Бінхе використав їхні добрі наміри на власну користь, і тепер, неначе співучасники злочину, тікали звідти.

Коли вони залишилися в кабінеті удвох, досі тримаючи віяло піднятим, Шень Цінцьов є запитав:

— Ти їх на це підмовив?

— Ні, вони самі до цього додумалися, — Лво Бінхе сяяв посмішкою, радіючи маленькій витівці. Над ним із Шень Цінцьовом можна було б повісити дві таблички: «навчить хорошому» і «навчить поганому». Не важко здогадатися, над ким яка.

Шень Цінцьов похитав головою, ховаючи усмішку за віялом, але потім прибав його. Йому довелося стати трохи навшпиньки, щоб наблизитися до обличчя Лво Бінхе та прошепотіти:

— Тоді гарно подбай про мене сьогодні, дружино.

(He was fucked hard)

[karen-chan-nya]

Шень Юань різко прокинувся. Шия і спина боліли — він заснув за робочим місцем. Він озирнувся по сторонам: за вікном було темно, єдиним джерелом світло була невимкнена настільна лампа.

Шень Юань почувався трохи дезорієнтованим. Кімната була знайомою, рідною, але на тлі свідомості проносилися спогади з його життя, як Шень Цінцьова.

Він нахмурився та двійчі стукнув по пробілу на клавіатурі, змушуючи монітор засяяти — більше зі звички, ніж від необхідності. На екрані зʼявилася вкладка хрому, з якою він працював до того, як випадково заснув.

Не здатний згадати, що він робив через спогади, що заповнювали його мозок, він пробігав очима по екрану шукаючи ключові слова.

Вступ… університет такий-то… бакалаврат… бюд��ет-контракт… факультет… п… п… п…

П-педагогіка?!

[karen-chan-nya]

— Кому треба дружина, яка не вміє готувати?

— Такій дружині я сам буду готувати.

І тільки скажіть мені, що це не Бінхе