#боротьба за Україну

[leonid2013]

Незабезпечені бійці й втечі з навчань: Бутусов пише про «хаос» в «бригад...

[demiurgeua]

80 роковини депортації кримськотатарського народу

18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу – 80 роковини депортації кримськотатарського народу 1944 року. _________ May 18 – Day of Remembrance of the Victims of the Crimean Tatar Genocide and Day of struggle for the rights of the Crimean Tatar people – 80 years from deportation of the Crimean Tatar people in…

[dyadkova]

Загадка Росії

Парадокс полягає в тому, що слабка Росія буде прагнути утвердити свою силу, взяти бажане силою, порушити правила цивілізованої поведінки; в той час як сильна, впевнена в собі Росія має достатньо впевненості в собі, щоб зосередитися на власних проблемах всередині країни і грати за правилами за її межами. Безпека Заходу може бути гарантована лише тоді, коли Росія буде сильною і демократично керованою. Захід, як це не парадоксально, повинен заохочувати гідного конкурента в Росії, якщо він хоче бути впевненим у власній безпеці. Це може здатися контрінтуїтивним, але воно того варте: Вибір Європи - між Росією як складним, але цивілізованим конкурентом і Росією як агресором, що загрожує основам європейської цивілізації. Деспотизм в Росії завжди буде загрозою, скільки б Європа не намагалася переконати себе в протилежному. Саме тому в інтересах Європи допомогти Росії стати сучасною, цивілізованою країною зі стабільною економікою та передбачуваною політикою.

Росія не може стати сучасною країною, зберігаючи нинішню архаїчну систему управління. Це тягар, який обтяжує її, прирікаючи націю на стагнацію в індустріальних або навіть доіндустріальних умовах, а також посилюючи невдоволення серед найбільш продуктивних сил суспільства недостатнім розвитком своєї країни. Виїзд за кордон найбільш активних і освічених членів російського суспільства загострює проблему, оскільки від їхньої втрати страждає економіка. Як і всі авторитарні режими, Путін відповідає ще більшою зовнішньою агресією, щоб тримати Європу завжди в обороні, а після вторгнення в Україну - на межі війни.

Якщо Захід хоче захистити себе від загрози зі Сходу, було б помилкою намагатися послабити або розвалити Росію. Наслідком цього стане внутрішня боротьба за владу в Росії з передбачуваним результатом - владу захопить найжорсткіший, найбезпринциповіший автократ, який, щоб зберегти своє становище, неминуче спровокує конфронтацію із Заходом. Щоб уникнути цього, нам потрібно, щоб демократичні держави Сходу і Заходу працювали разом. Конкуренція і співпраця з сильною Росією є набагато кращим рішенням для всіх. Як географічний сусід і сестринська цивілізація, майбутня Росія може бути або частиною проблеми, або стати частиною вирішення набагато більших проблем.

- Михайло Ходорковський

[alcestas-sloboda]

у сьогоднішньому сюжеті Романа порівняли з Сергієм і це порівняння настільки ж влучне, як і болюче. Такі неймовірні люди, яких я завжди буду порівнювати зі світлом. Вони його випромінювали своїми вчинками і своїми думками.

Єдине чого боїшся - їх підвести, щоб їхня смерть була марною. Вони хотіли бачити кращу Україну і ми маємо її такою зробити: для них, для себе. Наша боротьба має тривати.

Їх не замінить нам ні��то, а отже за них ми помстимось.

Дякую, хлопці. Маю за честь жити у нашій країні, у якій боролись такі люди, як ви.

[naumchukoksana]

Потискайте жінкам руку

Кілька тижнів тому я вперше за рік приїхала в Україну. Мене запросили на весілля, ми гарно гуляли і веселилися. На другий день святкування відбулася дивна для мене ситуація. Людей 5 чи 6 стояли колом на вулиці і розмовляли. В колі були чо��овіки й одна жінка, я ж стояла десь збоку і думала про щось своє. До кола підходить ще один чоловік і тисне усім присутнім руку на знак привітання. Всім, окрім жінки.

- Чому ти не привітався з нею? - вставляю свої 5 копійок.

- Але ж я сказав їй: “Привіт”, - отримую здивовану відповідь.

- Але ж ти не потиснув і їй руку, як усім іншим присутнім.

Потиск руки під час привітання за рік життя в Польщі став для мене чимось настільки звичним і навіть обов’язковим, що ігнорування цього жесту вводить мене у певний ступор. Так з нами вітається директор музею, так ми робимо під час знайомства, так починається тренування у спортзалі.

Вчора до нас в музей приїхали двоє старших американців. Ми повинні були допомогти їм вивантажити інструменти, якими вони прибиратимуть впродовж наступних днів цвинтар. Коли вони нас (а ми це я і моя напарниця Тереза) побачили, вони потисли наші руки, дізналися наші імена і запитали з яких ми країн. А могли ж запитати: “Ну, і де наші помічники? В сенсі, дівчата? А хлопці де?”. Не мало значення якої ми статі, мало значення наше бажання допомогти.

Потиск руки надзвичайно простий жест. Він не настільки близький, як обійми чи поцілунки, але водночас показує вашу готовність налагодити контакт. Він нейтральний, але  водночас показує рівність із вашим партнером.

Колись у мене запитали: “Ти ж кажеш, що ти феміністка, то за які права жінок ти борешся?”. Я підвисла на момент. Оскільки я живу у більш-менш цивілізованому світі, то нині моя “боротьба” зводиться до досить побутового рівня. Я це називаю “щоденний фемінізм”. 

Щоденний фемінізм - це коли:

- на питання охоронця в музеї: “Ти чому сьогодні не в сукні? Ти ж дівчинка!”, звучить моє: “А чому ви сьогодні не в костюмі? Ви ж чоловік!”;

- це коли я сама за себе плачу у кафе;

- це коли усі співмешканці нашого будинку прибирають його разом, не зважаючи на стать;

- це коли я вчуся захищати себе, щоб не просити когось проводити мене до дому, бо я боюся ходити в ночі по вулиці лише тому, що я жінка;

- це коли комплімент про смачно приготовану страву звучить лише в констексті моїх кулінарних вмінь, а не в кон��ексті “з тебе вийде гарна господиня”;

- це коли я не чекаю, щоб переді мною відкривали двері і поступалися місцем у транспорті;

- це коли я можу показувати свої емоції не тому, що я слабка, а тому що я людина. А ще очікую цього від інших;

- це коли я люблю своє тіло, а не хочу його змінити тільки заради того, щоб мене любили;

- це коли я не виконую бабусину настанову вийти заміж за бізнесмена, а шукаю свої способи самореалізації.

Це все якісь такі прості речі, але навіть з ними постійно буває так багато складношів. 

Вчора я дізналася, що мій однокласник одружився. Колись ми ненавиділи один одного, але класний керівник одразу побачив вогники симпатії і сказав, що ми будемо парою. Ми були. 3 дні. Ми ходили за ручки і не знали про що говорити. Я ж бо очікувала, що це він має бути відповідальним за те, щоб мені було весело і цікаво, бо ж то він має мене завойовувати - такі ж картинки транслюються в кіно і книжках про любов. Я тоді не розуміла, що стосунки - то про рівність, про спільну працю і про ініціативність з обох сторін. Тепер я тільки розглядаю наші спільні фото з випускного.

Потискайте жінкам руку. Вводьте поняття про рівноправність у повсякденне життя - воно ж бо робить буденність легшою. Допомагайте тоді, коли про це просять, а не тоді, коли ви вирішили, що ви знаєте, як треба зробити. Забудьте про фрази “ти ж дівчинка!” і “ти ж чоловік!”. Поваж��йте людей!

І потискайте жінкам руку.

[vseobvsem]

Впевнений, ми зможемо швидко відбудувати нашу державу. Якими б не були збитки... Це буде історична відбудова. Проект, який надихатиме світ так само, як і наша боротьба за свободу. Як і наша боротьба за Україну. Фото: Volodymyr Petrov, Serhii Korovainyi, Diego Herrera, Marian Kushnir, Laurel Chor, Heidi Levine. —— I am confident we will manage to rebuild our state quickly. Whatever the losses may be... It will be a historic reconstruction. A project that will inspire the world just as our struggle for freedom. Just as our struggle for Ukraine. #ukraine #ukrainewar #ukrainewarstop #usa #europe #anonymous Photo: Volodymyr Petrov, Serhii Korovainyi, Diego Herrera, Marian Kushnir, Laurel Chor, Heidi Levine. https://www.instagram.com/p/CcNoV-VKQy-/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[slavkoutchinsky]

#Мої #Французькі #Президенти

З 1997 року я жив у Франції за чотирьох французьких Президентів: Жак Жірак, Ніколя Саркозі, Франсуа Олланд і Емманюель Макрон. Цікаво хто стане наступним французьким Президентом?

🌟 У 1999 році, саме за Жака Шірака, я отримав французькі папери. Роботи тоді було багато, як на білу, так і на чорну, мотивація до життя та роботи особисто у мене була дуже великою. Всі люди навколо мене були веселі - співали, читали вірші, бухали, курили, трахались, багато відпочивали і сміялись. Гарні були часи. Без знання французької мови і навіть без фр. паперів я на чорну на той час заробляв деколи більше, ніж тепер.

🌟 У 2007 році Президентом Франції став Ніколя Саркозі. У нього був девіз: "Більше працювати - більше заробляти!". Я так і робив! Тепер у Франції відбувся над ним судовий процес, але я особисто до нього претензій не маю, бо коли Саркозі був Президентом, то життя саме моє у Франції було добрим і цікавим, безбідним і веселим. Я за Саркозі скільки хотів, стільки й працював. І заробляв добре. Саркозі у своїй програмі та діяльності робив зусилля на «Безпеку суспільства», тому при ньому у охоронників було дуже багато роботи.

🌟 У 2012 році Президентом Франції став соціаліст Франсуа Олланд. Ви не повірите, але з тих пір у мене почалися досить складні часи - роботи було мало, або й не було зовсім місяцями. Крім того, у цей період, а саме у 2014-ому, Росія в Україні розпочала війну. За Олланда у Франції почалася боротьба зі скватами і зі скватерами - усі вікна тимчасово нежитлових будинків всюди почали замуровувати шлакоблоками (parpaings), щоб безхатченки не займали будинки під житло. З тих пір безхатченки почали ставити на вулицях Парижу туристичні палатки. Лице міста змінилося.

🌟 Емманюель Макрон став Президентом Франції у 2017 році, якраз, коли я бігав з "калашом" по Донбасу, захищаючи мою Україну від ворожої напасті. Повернувся я у Францію у вересні 2019 року. В принципі Франція зустріла моє повернення досить тепло, але спостерігалось багато внутрішніх негараздів - мітинги, забастовки, пандемія і карантин. Але попри все, роботи стало трохи більше, навіть незважаючи на карантин, мені особисто вдається заробити хоча б на прожиття. І то добре.

На долю Макрона випали найтяжчі часи - серія терактів радикальних мусульманів, пандемія. Бачу, що Емманюель Макрон дуже бореться з коронавірусом всередині країни, намагається також грати роль міжнародного вп��ивового політика, їздить у країни Східної Європи з миротворчою місією, але я не впевнений, що французькі виборці оцінять ці його потуги і оберуть Е.М. на слідуючий президентський термін.

Цікаво хто стане наступним французьким Президентом?

[demiurgeua]

День пам'яті жертв геноциду та День боротьби за права кримськотатарського народу

18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу – 79 роковини депортації кримськотатарського народу 1944 року. _________ May 18 – Day of Remembrance of the Victims of the Crimean Tatar Genocide and Day of struggle for the rights of the Crimean Tatar people – 79th anniversary of the deportation of the Crimean Tatar people in…

[crazybeeofficial]

🐝#свято #ден��незалежності Сьогодні, 24 серпня, Україна святкує 29 річницю своєї незалежності. За неї приносили душу й тіло в жертву сотні тисяч наших предків у жорстоких двобоях із загарбниками. Цей день, однак, — не просто пам'ятка про трагедії минулого та ріки крові, пролиті за Україну. Це урочиста пам'ятка торжества духу, віри й волі над рабським ярмом, символ того, що зусилля героїв не марні. Почасти ми забуваємо, яке це насправді благословення — прокидатися у вільній, сильній, незалежній державі. Згад��ймо ж про це частіше. Україна була, є і буде, доки триватиме наша боротьба. Слава Україні!🇺🇦 (at Україна Ukraine) https://www.instagram.com/p/CEQdvR7h_77/?igshid=1pho4iwlvipvd

[yakymenko]

А МИ ЇМ - ФЄВРАЛЯ, 24!

Теперішня моя Facebook-обліковка краща за попередню, яку здеактивував Фейсбук. Не знаю, можливо тому, що я зняв опцію Фейсбук-дружби, лишив, ��авіть собі, тільки відстеження, не приймаю друзів, і не набиваюся у друзі. Тому моя стрічка новин - патріотична і протизеленська.

Але учора, на 23 Фєвраля, таки 2-3 совкових довбні в мене вигулькнули у новинах зі своїми "спразднєчькамі защітнікав Атєчєства!"...

Святкуєте вороже свято, мерзотники?! Тоді ми вам проведемо обряд екзорцизму, виженемо ваших бісів гніву й злости на все українське!

Ось, мої статті про 24 лютого з колишньої здеактивованої жидо-Фейсбуком обліковки! Біснуйтеся, смердючі совкодрочери!!

Ви нам псуєте настрій Фєвральом, 23? То майте в рило наш Фєвраль, 24!!

Так, до Гітлера наш український люд ставиться погано, виховали так нас москалі. Так, маємо до Фюрера питання й ми (що не дав нам державність, що заарештував Бандеру тощо).

Але мої статті й коментарі розкриють глибину Ідеології, яку ми візьмемо у німців з їхнього нацистського Третього Райху!

Додатки:

Мої статті й коментарі до Фєвраля, 24. Перепрошую, треба казати: до 24 Лютого.

24.02.2020

©Андрій Якименко

1. Історична дата*

* допис 24.02.2015, Андрій Якименко, Facebook

24 лютого 1920 року - день утворення НСДАП (Німецької націонал-соціялістичної робітничої партії), яку очолив майбутній канцлер Німеччини і вождь німецького народу Адольф Гітлер.

24 лютого 2015 року

©Андрій Якименко

2. Відповідь Робаку*

* Facebook-коментар 18.05.2017, Андрій Якименко:

«Руслане Робак, то твоє совкове діло чим вважати Гітлера. Він мав багато помилок у війні й політиці. І головна - що не оголосив на ввесь світ, що визволяє підсовітські народи з-під комуністичного ярма. Так, оголосив (листівки там, інше, але практично не втілював). Так, він ішов Європою як Визволитель. Його так на Західній Україні і зустрічали: квіти, радість. Андрій Мельник, керівник ОУН(м) готувався на керівника України (обрізаної території, без Криму і т.д. - окрема тема). Словакам Гітлер дав державність. Невідомо, що було б за Гітлера в разі його перемоги. Можливо, той же європейський, трохи змінений світ, як нині, але німецькомовний. Ну, то таке. Майбутнім історикам ще багато роботи на цій ниві. Але пишу-згадую я цю особу в себе на сторінці (хто читає, підтвердить) як ІДЕОЛОГА. Тому, що його націонал-соціялізм і практичне його втілення у Німеччині зразка 1933-1939 (до 2СВ), - має бути взірцем кожного Народу, хто хоче стати Великою Нацією! А Путіна не рівняй до Гітлера. Так, деякі їхні практики схожі. Але після Путіна не лишиться ніякої ідеології, ніякої нової ідеї. Після Гітлера - уже лишилося! Тому у Гітлера ми, українці, мусимо взяти усе позитивне, відкинути ненаше, практично-провальне, та будувати свою Велику Україну!»

18 травня 2017 року

©Андрій Якименко

3. Ідеологія, що змінила світ назавжди!*

* допис 18.07.2014, Андрій Якименко, Facebook

18 липня 1925 року (89 років тому) у Мюнхені, Баварія, Німеччина, уперше вийшла з друку перша частина ідеологічного твору Адольфа Гітлера "Mein Kampf" - "Майн Кампф" ("Моя боротьба") - ідеологія, що змінила світ назавжди.

Гітлерів "Майн Кампф", як письмове (на противагу усному) закріплення гітлерової віри, за наслідком впливу на всіх людей земної кулі та світовий хід Історії, по праву займає серед ідеологічних та світоглядних творів людства місце нарівні з жидівською Торою, християнською Біблією, Ісусовим Євангелієм, Мухаммадовим Кораном, Марксовим Капіталом, Цитатником Мао Цзедуна тощо.

Помиляється той, хто вважає, що людством не рухають ідеї.

Після задоволення - а часто-густо - одночасно із задоволенням - природніх життєвих потреб у їжі, одязі, домівці, любощах, знаннях, свободі тощо людина завжди потребуватиме духовної поживи.

Завданням Українства є вилонити національного діяча, котрий би дав цю духовну поживу для всіх Українців, як її дали українцям-націоналістам Тарас Шевченко, Іван Франко, Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Степан Бандера і багато інших ідеологів Українства.

Але той національний діяч стане справжнім Пророком, коли наверне у свою Віру не лише весь свій народ, але також інші народи світу і залишить людству писемне джерело своєї Віри.

Тому маємо знати, що наш український, наш національний пророк - Пророк Нації - можливо, живе серед нас.

І свою віру в сучасного бога - Віру в Націю, як бога - цей пророк вже пише у тенета�� світової Мережі, як 14 століть тому Мухаммад писав свого Корана на пальмовому листі та кісткових лопатках верблюдів.

Тому знаймо - нині вже пишуться сторінки і файли майбутніх Українських Тори, Біблії, Євангелія або Корану.

Так само немає анінайменшого сумніву, що попереду всіх українців і навіть усіх людей світу - усе людство! - очікує хвилююче та захоплююче знайомство з життєдайним джерелом духовної вологи для спраглої душі - українським національним "Майн Кампф"!

18.04.2014

©Андрій Якименко

[chenewsnet]

На даний момент армія Путіна здатна перемогти українську. Але тоді вся Україна перетвориться для нього в нову Чечню, у рази більш небезпечну. Йому цього не треба Виборча кампанія наближається до голосування. Перед нами постає питання, кому із 39 кандидатів у президенти віддати перевагу. Усі соціологічні дослідження фіксують одну й ту саму тенденцію. Володимир Зеленський – явний лідер перегонів, і він собі уже забронював місце у фіналі. Боротьба точиться лише за друге місце, на яке претендують Петро Порошенко і Юлія Тимошенко. Я як не байдужий громадянин висловлю свою суб’єктивну позицію. Зеленський. Він абсолютно нова людина. У суспільстві великий запит на нові обличчя в політиці. Першість Зеленського у виборчих перегонах обумовлюється тим, що він не був причетний до жодного корупційного схематозу, ніколи не був у владі, добре розкручений як чудовий артист. В українців велика недовіра як до діючої влади, так і до діючої опозиції. На Зеленського орієнтується молодь і ті, хто проти всіх. Порошенко. Якщо він прийде вдруге до влади, відбудеться повна зачистка політичного поля, зі свободою слова попрощаємося, опозиційних політиків або опустять нижче плінтуса, або посадять, або виженуть за кордон. У цьому плані Порошенко без гальм. Процес знищення своїх опонентів він розпочав під час першого терміну перебування на посаді президента. Без жодних доказів у вчиненні злочину в тюрмі Герой України, народний депутат Надія Савченко, в еміграції незаконно позбавлений українського громадянства Михайло Саакашвілі, витіснений із національного масмедійного простору видатний журналіст Савік Шустер… З обранням Порошенка політична конкуренція буде знищена. Про демократію як владу народу і рух вперед доведеться забути. Відсутність політичної альтернативи здатна привести лише до зміцнення олігархічно-кланової системи, де Порошенко моститься під  головного і старшого олігарха. Про вільну конкуренцію, деолігархізацію забудьте. Обрання Порошенка є величезною загрозою для  встановлення миру й подолання розколу в країні. Ті ініціативи, які ним запропоновані та освячені, віддаляють українських громадян, які в силу відомих обставин живуть у непідконтрольній частині Донбасу, у Криму, від повернення в Україну. Страх, який культивує Порошенко, породжує ненависть у суспільстві. Заради влади Петро Олексійович вдався до посилення розколу в православ’ї, політизуючи інститут церкви, що є порушенням чинної Конституції та неприпустимо для цивілізованих держав. Другою не менш небезпечною спробою Порошенка згуртувати навколо себе напередодні виборів радикальні елементи є намагання витіснити мови національних меншин із публічної сфери і замкнути їх використання лише в межах хатніх розмов. Розкол українців за мовною ознакою нічого доброго нам не віщує. Усі корупційні скандали переконали мене, що за Порошенка мир на Донбасі не настане. Війна йому вигідна, нею можна прикривати всі провали в економіці та відверто красти й переводити фокус ува��и на зовнішні чинники. У бажанні за будь-яку ціну утриматися на президентському троні Порошенко здатен на все. Для нього не існує заборон ні в чому. Ні у збагаченні (за 2018 рік його дохід у порівнянні з 2017 роком зріс у понад 80 разів), ні у відвертій брехні про проведення якихось 144 реформ, ні у спробі чужими руками прибрати з посади посла США в Україні пані Йованович за критику чинної влади. Для того щоб отримати фінансову й політичну допомогу від західних стратегічних партнерів, він на словах погоджувався на створення системи нових антикорупційних органів, а насправді чинив тотальний саботаж і через підконтрольний йому Конституційний Суд посприяв вилученню з Кримінального кодексу статті про незаконне збагачення. І в результаті всі елітні корупціонери виправдані та на волі. Порошенко всю риторику побудував на активізації страху в українців. Виборцям через провладні ЗМІ вбивають у голову, що якщо не оберуть Петра Олексійовича, то Путін начебто війною завоює Україну, що є простою маніпуляцією громадською думкою. Путін, до речі, сам пересвідчився, що його план Новоросії не спрацював, що спроба повторити Крим на інших територіях України є марною. Звичайно, армія Путіна на даний момент здатна перемогти українську. Але тоді вся територія України перетвориться в нову, у рази більш небезпечну для нього Чечню. Путіну цього не треба. Крім того, він перейнятий турботами благополучно добудувати "Північний потік – 2" без додаткових санкцій і проблем із Заходом. Тому ніякого вторгнення росіян не буде. Що нас очікує в разі обрання Порошенка? Культивація ненависті, невігластва, кадрової убогості, наявність у владі осіб з ампутованою мораллю, які задля наживи готові хоч рідну матір продати, цинічне розкрадання військового бюджету, удосконалення корупційних схем, зубожіння українців, подальша еміграція мислячих і роботящих з України. Процвітаюча, сильна, правова, демократична, соціальна держава й Порошенко – речі несумісні. Тимошенко. Ми повинні бути свідомі того, що при всіх претензіях до останньої вона не загрожує демократії та побудові соціально відповідальної держави. У неї чималий досвід державотворення і незламна воля. Зокрема, в її обіцянку знизити вдвічі ціну на газ я особисто вірю, тому що це цілком реально і підтверджено фаховим аудитом. Отже, зменшиться ціна на комунальні послуги, яка для багатьох є непідйомною. Люди чекають цього… Після 31 березня ми повинні бути спокійні, що у фіналі, 21 квітня, люди оберуть найдостойнішого кандидата без фальсифікацій і підкупу, до якого цинічно вдається лише діючий президент. Думайте про майбутнє своїх дітей! Думайте про Україну!  Джерело: "ГОРДОН"

[pokrovworld-blog]

Шоста Січова. Врятувати Честь та Європу

Сьогодні — день слави української зброї. День, в який пасує віддати належне героїзму та стійкості українського війська. День, який протягом дестяків років малодушні та маловірні осквернювали своїми сльозами. Цей день не про сльози. Цей день про славу. І цього дня ми хочемо нагадати іншу героїчну історію тієї доби. Під Крутами українське військо захищало Україну. У Замості — Європу. Шоста Січова В радянські часи була досить популярна пісня «Конармейская». Співали її спочатку ветерани 1-ої Кінної Армії Будьонного, а потім ця пісня, так би мовити, пішла в народ. У цьому неймовірно паскудно-мерзотному творі є цікавий третій куплет: На Дону и в Замостье Тлеют белые кости, Над костями шумят ветерки. Помнят псы-атаманы, Помнят польские паны Конармейские наши клинки. Як не важко здогадатись, під «псами-отаманами» радянці мали на увазі учасників українського визвольного руху, як от отаман Орел, отаман Чучупак та інші герої Першої Визвольної війни. Але чому у міфологізованій та офіціозній пісні про «ліхіх будьонавцєв» згадується маленьке містечко Замостя, що поряд з українським кордоном? Про це наша сьогоднішня історія. У 1920 році вирувала війна Радянської Росії проти «панської Польщі». 12 липня того ж року, більшовики розпочали масований наступ на союзні польсько-українські війська. Командувач Південно-Західним фронтом Олександр Єгоров (розстріляний 1939 р. в період сталінських репресій) і член Реввійськради фронту Йосиф Сталін підписали наказ, згідно з яким військам поставлено завдання до 24 липня досягти наступних рубежів: 14-та армія (М. Молкочанова) — Рава-Руська–Львів, 12-та (Г. Восканова) — Ковель і 1-ша Кінна армія (С. Будьонного) — Холм–Красностав–Замостя. Але не так сталося, як гадалося. Об’єдане польсько-українське військо Південного фронту під командуванням Вацлава Івашкевича чинило серйозний опір. На правому фланзі фронту билася ��рмія УНР під командуванням Омеляновича-Павленка. 24 липня Єгоров надіслав у війська директиву, згідно якої 1-ша Кінна армія мусила наступати в напрямку Рава-Руська–Львів з виходом на ріку Сян. Зайнявши Броди, армія Будьонного стрімко просувалася до галицької столиці. 12 серпня штаб фронту отримав наказ із Москви: передати 1-шу Кінну армію до Західного фронту Михайла Тухачевського та скерувати її на Замостя–Люблін–Варшаву. Однак командування фронту та армії зігнорували це розпорядження і кинули червону кінноту на Львів, де вона зав’язла у безплідних боях. Лише через два тижні, 26 серпня, Будьонний повів армію на Замостя. За таких обставин і відбулася зустріч у Замості 1-ї Кінної армії з українською 6-ю Січовою стрілецькою дивізією. 29 серпня його кіннотники вже були під мурами міста… У Замості у старій фортеці в той час опинилися частини 6-ї української Січової дивізії під командуванням уродженця Таврії полковника Марка Безручка, які направляли з фронту 3-ї польської армії на з’єднання з Українською Армією на Дністрі. Крім вищезгаданої 6-ї дивізії, до складу залоги Замостя ще увійшов 31-й польський полк та 2 етапових курені. Всього — 3200 багнетів, 200 шабель, 12 гармат та 3 бронепотяги. Група М. Безручка мала боєприпасів на сім днів бою і харчів — на дев’ять. Комендантом залоги був полковник Безручко. 28 серпня 6-та дивізія червоних під командуванням Йосипа Апанасенка увірвалася у містечко Комарів. Ось що про це пише у своєму щоденнику радянський письменник Ісаак Бабел, яки саме в цей час служив у 1-й Кінній армії: «Уночі наші грабували, в синагозі викрали свитки Тори і забрали бархатні мішки для сідел… Червоноармійці, незважаючи на заборону, п’ють». Приблизно з такими рубаками та погромниками і довелося воювати козакам Безручка… Поки «будьонівці» заливали очі, полковник Безручко ґрунтовно підготувався до оборони Замостя. Його саперний батальйон облаштував три лінії оборони фортеці. Першу творили окопи, які було прикрито 18-кілометровою лінією дротяних загород в один-три ряди. Українським козакам щоденно допомагали 3–5 тисяч добровольців із міста та навколишніх сіл Майдана, Шопинека, Сітанця. Другою лінією оборони служив насип залізниці від казарм фортеці до Завади, третьою — мури середн��овічної фортеці, головного вузла оборони. У ніч на 29 серпня М. Безручко стягнув до міста всі свої підрозділи, включаючи польські батальйони. Проте головні сили: стрілецькі бригади, кіннота й артилерія, були вже відрізані. Оборонці зайняли свої ділянки: піхота — в окопах, гарматні батареї — між казармами і містом на вогневих позиціях з круговим сектором обстрілу, резерви — в цегельні та Любельських казармах. Бронепотяги курсували: «Смерть» — між станціями Замостя і Завади, «Загончик» — залізничними гілками на Грубешів і Любельські казарми, а «Месник» — дорогою Завада–Красностав. Між штабом дивізії і командирами оборонних відтинків, підрозділів залоги встановлено телефонний зв’язок. Спільна боротьба проти військ більшовицької Росії, які вже зайняли майже всю Україну, а тепер рвалися на Варшаву, об’єднала українських і польських вояків. Отже, даремно цієї ночі командир 10-ї дивізії піхоти генерал Л. Желіговський у телефонній розмові з капітаном Болтуцем викликав занепокоєння з приводу наявності в Замості двох командирів. М. Безручко був полковником і командиром дивізії, тобто старшим у гарнізоні, тому, згідно військової субординації, Безручку підкорилися. 29 серпня Будьонний зсаджує своїх кіннотників з коней та після гарматної підготовки веде їх на штурм фортеці. Атаки «будьонівців» зі сходу було відбито з великими втратами для них. Ранком 30 серпня Будьонний оточив Замостя та повів наступ з усіх боків. Залога Замостя уперто боронилася, але з заходу «будьонівцям» пощастило дійти до дротяних перешкод і знищити їх та майже увірватися в місто. Однак, сталося диво і останній резерв — українська сотня — контратакою відкинув ворога за дроти. Цікавим є той факт, що 30 серпня Будьонний телеграфував голові Реввійськради, що Замостя взято штурмом. Ось що згадує Ісаак Бабель у своєму щоденнику: «30 серпня 1920 р. Операція на Замостя продовжується. Погода, як і раніше, жахлива, дощ, сльота, дороги непрохідні… Ідемо з Шеко (начальник штабу 6-ї дивізій. — авт.) до 3-ї бригади на станцію Завади… 10 полонених, одного не встигаємо рятувати… Полонені всі роздягнуті… Їx хочуть порубати… Весь час на виду Замостя, видно його труби, будинки, намагаємося взяти його з усіх сторін. Готується нічна атака. Ми за три версти від міста, очікуємо його взяття, будемо там ночувати». 30 серпня з півдня сюди підійшла група генерала Станіслава Галлера у складі 13-ї дивізії піхоти та 1-ї кінної ��ивізії. Напере��одні із Красностава форсованим маршем рушила на Замостя 10-та дивізія піхоти генерала Желіговського. У районі Комарова підійшла кінна група генерала Роммеля. Польські війська відрізали 1-шу Кінну армію від сусідів, загрожуючи оточенням і цілковитим знищенням. В цих умовах 31 серпня Будьонний припинив штурм Замостя та спішно розпочав відступати на схід. 31 серпня відбулася битва під Комаровим, яка була продовженням оборони Замостя. Історики визначають цю битву як найбільшу кінну битву XX ст., у якій брали участь 23 кінних полки супротивників. Будьонний почергово кидав у битву три дивізії. Та вони не змогли зупинити наступ польських уланів групи С. Галлера, підтриманий двома дивізіонами кінної артилерії. «31 серпня 1920 р. Чесники. Армнаказ залишити Замостя, йти на підмогу 14-й дивізії, яку відтісняють поляки з боку Комарова, — розповідав І. Бабель. — Ворошилов, коротенький, з сивиною, в червоних штанах зі срібними лампасами, весь час поспішає, нервує, підганяє Апанасенка… Полк проходить повз Ворошилова і Будьонного. Ворошилов витягнув великий револьвер: «Не давати панам пощади!» Вигук приймається із задоволенням… Втеча. Воєнкоми повертають. Нічого не допомагає. На щастя, не переслідують, інакше була б катастрофа. Намагаються зібрати бригаду для другої атаки, нічого не виходить.., погрожують наганами… Загрозливі ознаки розкладу армії». Штурм Замостя, під яким Будьонний поніс великі втрати, (загалом під Замостям червоноармійці втратили близько 1,5 тис. вбитих, поранених і полонених, майже 2 тис. коней захопили поляки) остаточно зламав йому зуби й ослабив його. Він не в силах був продовжувати свій рейд до Варшави. З боями він мусив відвести свою армію в район Володимира-Волинського, де вона вже втратила свою роль молота, що увесь час пробивав фронт Польської Армії. Відсіч, яку зустрів Будьонний під Замостям, остаточно розбила широко побудовані стратегічні плани Червоної Армії, а саме: кінними арміями з півночі і з півдня оточити Польську Армію. У порушенні цих планів активну участь взяла 6-а українська дивізія з полковником Безручком на чолі. Дії цієї дивізії прикрашають одну з найкращих сторінок історії Української Армії. «Хоронити Захід від смертельної небезпеки і захищати його неоцінені скарби від жаху і руїни большевизму — як раніш у попередні історичні доби доводилось захищати їх від руїни татарської — випало на долю найближчим сусідам Московії — Україні та Польщі, що падали першими жертвами її політ��чної ненажерливості» — саме так описав цю війну генерал-хорунжий Армії УНР Михайло Вікентійович Садовський. «Напоїти коней з Сени та Марни» більшовикам не вдалося. Іван Дубченко, «Наступна республіка» Read the full article

[uanewsinter]

Зеленський: Не називайте Україну корумпованою, це вже неправда

Зеленський: Не називайте Україну корумпованою, це вже неправда

Президент Володимир Зеленський закликає не називати Україну корумпованою державою, бо це вже неправда.

Джерело: Зеленський під час панелі Townhall on Ukraine в межах 56-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки, повідомляє пресслужба президента

Деталі: За його словами, в Україні триває боротьба з корупцією, тому згадування про державу винятково як про корумповану – неправдиві та…

[kd-net-ua]

Чорний лютий (огляд твору)

11 лютого 2019 року відбулася Прем'єра епічного твору "Чорний лютий". Ця сумна історія присвячена подіям на Майдані Незалежності у Києві взимку 2013-14-го років. Подіям, що розділили історію, час та життя на "до і після". Подіям, що нікого не залишили байдужим - ні своїх, ні чужих. Подіям, які стали для багатьох останніми у їхньому житті... Пройшло вже п'ять років. Але й досі перед очима стоять ці барикади, вогонь, дим, брущатка, мусора, трупи та багатотисячна площа вільних Людей. Зараз багато кажуть, що, мовляв, все було дарма. Але саме тоді, у лютому 14-го, ми, українці, відстояли свою столицю, славетний Київ. Й не дали перетворити його на кацапську колонію. Теж саме відбулося й у інших обласних центрах України, крім сумнозвісних Донецька, Луганська та Криму. Плюс, ці події дали поштовх новій могутній хвилі національно-визвольного руху, війні за справжню Незалежність, війні за Свободу! Чимало людей наче прокинулися від тяжкого летаргічного сну. Чи це замало?.. А скільки усіляких політиканів, чинуш, мусорів та солдафонів по усій планеті ці події перелякали майже до смерті?.. Отож, маємо подію світового масштабу! Так, для багатьох українців нічого не змінилося, окрім зменшення кешу у власній кишені. Але цю біомасу ніхто й ніколи не питав та й не буде питати куди далі рухатись країні, бо їм, по суті, начхати. Просто треба не звертати увагу на це сміття, а спокійно й поетапно робити свою справу - Вільну Україну від Карпат і до Кавказу, від Полісся до Кримських гір! Твір написаний цікавим віршовано-прозаїчним способом. Бо коли усюди є рима, з'являються здогадки, що буде далі. А у подіях на Майдані була шалена невизначеність та деякий хаос... Кожні вісім рядків історії підсумовує величний рефрен, останні слова якого взяті просто із натовпу беззбройних людей, на яких безжально перли мусора та техніка. Отже, боротьба трива! Україна буде вільною! Герої не вмирають!

[kozakval-blog]

#Repost @ouniupa (@get_repost) ・・・ Марічка, в що ти вірила?- запитала я її подумки перегортаючи сторінку за сторінкою її споминів.Про що вона мріяла тоді? Коли «тисяча доріг» її безупинно змінювали вектори, вона віддала найдорожче:молодість, дитину, за для віри в одну єдину справу- Незалежну Україну. Вона дійсно, та хто беззаперечно і віддано слугувала своїй справі, такі як вона для мене завжди були і є прикладом. Молода, юначка, дівчина і підпілля. Нелегальне становище, важка боротьба, жахливі умови, війна...Вона б могла обрати іншу долю. Вона б могла, але обрала шлях,свій шлях. І ці «тисяча доріг», які завше вели до Львова і від Львова, ці «тисяча доріг»,які перетинали життя обозами. Я спіймала себе на думці, Марічка, я Вірю Тобі! Адже Ти Вірила і Діяла! «Хоч як було тісно, в бункері панувала тепла атмосфера. Ми жили, як одна родина. Хлопці любили і поважали свого окружного провідника Нечая. Його не можна було не любити. Був добряга, уважливий до інших і життєрадісний, хоч пережив велику особисту трагедію. Пристрасно любив пісню. Нечай був з 1918 року народження, походив з Калужчини, член ОУН ще з польських часів. Одружився 1944 року з підпільницею, псевдо якої було Галина, і в 1945 році, коли шаліла "сталінська мітла", у них народився син. Галина перебувала тоді в забльокованих військом НКВД Карпатських лісах. Там і народила сина в колибі, а помагав їй при породах сам Нечай. Деякий час дитина росла у лісі, без молока та всього потрібного для немовляти. Група Нечая була ним дуже горда й нахвалялись перед іншими, що в них народився партизан. А голос мав сильний, як закричав - чути було на другу гору. Коли скі��чились облави, Галина замешкала з дитиною в селі, але деколи приходила до лісу провідати Нечая. Син мав уже рочок, коли одного разу вона прийшла з ним до бункеру в ліс. Там не застала Нечая. Він саме вийшов на зв'язок до іншої групи. На лихо, в тій порі війська МВД проводили облаву, під час якої знайшли бункер. Крім Галини з дитиною, в бункері перебувало ще троє повстанців. Вони всі загинули, а бункер емведисти закидали гранатами...» https://www.instagram.com/p/BrDnJuUgCdH/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=1dlmse7c505pj

[mhhposts]

Як Угорщина може гальмувати євроінтеграцію України

New Post has been published on https://www.agtl.com.ua/legal/iak-ygorshina-moje-galmyvati-yevrointegraciu-ykrayini.html

Як Угорщина може гальмувати євроінтеграцію України

Конфлікт між Угорщиною й Україною, який розпочався рік тому з ухвалення закону України про освіту, виходить на новий рівень. Приводом стало оприлюднення агентством "Укрінформ" відео, як українським громадянам видають угорські паспорти в консульстві у Береговому. Після цього міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що угорський консул у Береговому поїде з країни.

Його угорський колега Петер Сіярто пригрозив, що Будапешт у відповідь на вислання консула може вдатися до "перешкоджання прогресу України до інтеграції в ЄС і НАТО". При цьому у двох повідомленнях на сайті МЗС Угорщини з цього приводу автентичність відео не заперечується. А запис такого відео названо "операцією спецслужб" на "угорській території". На журналістський запит DW з проханням пояснити, які саме кроки мав на увазі Сіярто, в МЗС Угорщини відповіли, що не можуть зараз прокоментувати, бо тривають переговори з Україною.

Позиція України

Представник України при ЄС Микола Точицький у розмові з DW назвав чергову ескалацію "надуманою угорською стороною". "Нічого спільного із захистом прав і інтересів угорськомовних громадян України така боротьба не має", — переконаний посол. Він бачить дві причини дій уряду Угорщини. Перша — для внутрішнього споживання, аби переконати своїх громадян, що він захищає інтереси угорців, також і за кордоном. Друга причина — для ЄС. "Так вони намагаються перевести в площину українсько-угорських відносин ті проблеми, які вони мають всередині ЄС", — пояснює Точицький. Приклади: резолюція, в якій Європарламент бачить ризики порушення Угорщиною основних цінностей ЄС або позов до Суду справедливості ЄС через несумісність угорського законодавства щодо біженців з правом ЄС.

Сіярто також звинувачує владу України у використанні інциденту в Береговому в кампанії до виборів в Україні наступного року. У свою чергу, Точицький нагадує, що Будапешт має суперечки не лише з Києвом, а й з іншими сусідами, де проживають угорські меншини. "З огляду на те, що Україна не є — поки — членом ЄС, ��о найбільш гостро це звучить щодо неї", — говорить дипломат. Як відомо, ухвалення закону про освіту викликало стурбованість деяких інших країн. Утім, це вирішується у двосторонньому порядку. З Болгарією та Польщею йде конструктивний діалог і співпраця, домовленості реалізуються, зауважує Точицький. З Румунією протокол про співпрацю хоч поки і не підписали, але у травні погодили.

На думку українського дипломата, нагнітання Будапештом ситуації не сприяє її врегулюванню. "Якщо людина хоче вирішувати проблеми, вона знаходить шляхи, якщо не хоче, — вона створює проблеми", — говорить Точицький. "Блокування Угорщиною співпраці України з ЄС або зустрічей чи засідань буде порушенням зобов'язань Будапешта в рамках угоди про асоціацію, яку ратифікувала у тому числі Угорщина", — застерігає дипломат.

Які важелі має Будапешт

Угорщина вже продемонструвала у рамках НАТО, як вона може перешкоджати євроатлантичній інтеграції. А саме, вона блокувала проведення Комісії Україна-НАТО на політичному рівні. З ЄС ситуація інша, адже в ньому далеко не все вирішується одностайно усіма державами-членами.

Як відомо, Єврокомісія, як виконавчий орган, сприяє Україні на шляху євроінтеграції. "ЄС продовжує підтримувати Україну в її зусиллях з реформ, ціллю яких є задоволення потреб громадян України. Цій цілі служить імплементація угоди про асоціацію", — заявив речник ЄС у відповідь на прохання DW прокоментувати погрозу Сіярто.

Основні ж важелі Будапешта зосереджені в Раді ЄС із закордонних справ, адже там рішення ухвалюються одноголосно. Що може Угорщина зробити вже найближчим часом?

Засідання міністрів "Східного партнерства"

9 та 15 жовтня в Люксембургу мають відбутися засідання міністрів "Східного партнерства" ЄС. Участь у них передбачається для членів урядів 28 країн Євросоюзу та шести східних партнерів: України, Грузії, Молдови, Азербайджану, Білорусі та Вірменії. Точицький називає ці засідання важливими, адже на них Україна хотіла би обговорити, наприклад, розвиток транспортного сполучення з ЄС або створення кращих умов для малого і середнього бізнесу.

Угорщині не вдасться заблокувати участь у них представників Кабміну України, оскільки цей формат не передбачає ухвалення порядку денного Радою ЄС. А запрошення до участі надсилають Верховна представниця ��С з зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні та єврокомісар з питань сусідства Йоганнес Ган.

Рада асоціації

Натомість проведення Ради асоціації Україна-ЄС може бути заблокованим урядом однієї країни об'єднання. Адже як порядок денний, так і позицію ЄС на цю зустріч ухвалює Рада ЄС одноголосно. Водночас підсумкове комюніке Ради асоціації не є документом, який затверджується Радою ЄС, тому тут важеля у Будапешта немає. Засідання за участю Могеріні та прем'єр-міністра України має відбутися у грудні.

Санкції

У відповідь на дії Москви проти України ЄС запровадив три пакети санкцій. Один з них — щодо Криму — Євросоюзу треба подовжувати щороку, інші два — персональні та секторальні санкції — раз на півроку. Для подовження потрібна згода міністрів усіх 28 держав-членів ЄС. Хоча регулярно одна або інша країна висловлювала сумніви в доцільності санкцій, за понад чотири роки їхньої дії єдність Євросоюзу щодо них жодного разу не порушувалася.

Питання санкцій не стосується євроінтеграції України. Однак Петер Сіярто в інтерв'ю телеканалу RT, який фінансується з бюджету РФ, 21 вересня заявив, що хотів би дискусії, чи були санкції успішними. Водночас єдність ЄС у цьому питанні Сіярто назвав "цінністю". Вимагати такої дискусії його керівник, прем'єр Угорщини Віктор Орбан зможе вже в середині грудня. Тоді відбудеться саміт, на якому лідери ЄС мають розглянути питання секторальних санкцій. Микола Точицький додає, що дискусія про доцільність санкцій "поки на рівні розмов".

Макрофінансова допомога

Україна очікує від ЄС макрофінансової допомоги в розмірі одного мільярда євро. Рішення, чи надавати ці кредити, нині цілковито в руках Єврокомісії, тож Угорщина вже не має важелів. Більше того, Будапешт дав свою згоду на меморандум про розуміння щодо цієї допомоги, підписаний у вересні.

Щоправда, за словами Точицького, під час ухвалення влітку самої програми допомоги Будапешт проголосував проти неї. Однак це рішення затверджується кваліфікованою більшістю, тому це ні на що не вплинуло.

Безвіз

До кінця року Єврокомісія повинна опублікувати другу доповідь у рамках механізму призупинення безвізового режиму. Однією з тем буде і Україна. За цим механізмом, будь-яка країна ЄС може сповістити про наявність підстав для повернення візового режиму. Проте рішення про це знову-таки ухвалює Єврокомісія.

Источник: protokol.com.ua

Остались вопр��сы? Обращайтесь!

УСЛУГИ АДВОКАТА