#Я та навколишнє

[sorrynoroomsavailable]

Олег Харч учасник резиденції Вибачте Номерів Немає у серпні-вересні 2024 року

Народився у місті Суми в 1963 році. З 1980 по 1985 роки навчання на факультеті будівельної технології в Дніпрі (тоді Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут). 1981- 83 рр навчався в художній студії Станіслава Черевко у м.Дніпро (Дніпропетровськ). В своїх наївно сюрреалістичних творах я висвітлюю паралельну реальність, яка константо тяжіє до деконструкції існуючих на цей день історичних подій, як в персональному житті пересічного українця (мене) так і на соціо-політичному театрі (умовне суспільство). Завдячуючи текстам-зображенням я маю можливість звужувати поле уяви глядача, тим самим досягаючи максимальної різкості в ідейному виражені та доводжу концепт до майже гротескного (де присутні комізм, сарказм чи то іронія) градусу кута зору спож��вача плодів моїх старань. Тематично це можуть бути особиста історія, соціально політичне потрясіння, історичні міфологія, вплив людини на навколишнє середовище. 

Олег Харч український сучасний художник, що працює у фігуративному напрямку актуального мистецтва. Новий наїв (або як відзначив мистецтвознавець, історик Олег Сидор-Гібелінда – квазі-наїв), що й проявлялося в творчості художника цитатами з пост- концептуального часу в урізноманітнених сучасних техніках. Його мистецтво занурюється в колажі з паперу, асамбляж, традиційний живопис, вуличні проекти. А також в діджітал-арт, відео роботах, інсталяціях, перфомативних практиках та різних інтернет медіа. Олег піднімає питання «Хто ми, звідки ми та куди прямуємо?».

Впродовж крайніх років митець бере участь у численних (понад 60) персональних і групових виставках, включаючи в таких значних інституціях: 4-а та 5-а Одеські Бієнале, KYIV ART WEEK 2019 в Україні, а також Португалії - XXII Bienal Internacional de Arte de Cerveira, США - Художній музей Торранса та Італії «Україна: Оповідання. Сучасні митці», MAXXI - Національний музей мистецтв 21 століття в м.Римі. Роботи автора знаходяться в Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Й.Д.Буханчука, Imago Mundi Collection власником котрої є італійський колекціонер Лучіано Бенеттон (Luciano Benetton) а живописний твір з серії "Такі вони заробітки" «Ремонт — стан душі» входить до музейної колекції Мистецького Арсеналу. Авторська рукописна книга художника "Ватна Бухгалтерія" від листопада 2023 року придбана в колекцію збірок манускриптів Бібліотеки Прінстонського Університету Штату Нью Джерсі. 

��рограма резиденція ВНН звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, має на меті реалізацію інституційно критичних проектів пов'язаних з культурною спадщиною (матеріальною і нематеріальною), розвитком художньо-культурних інституцій.

Програму резиденції ВНН та участь Філатової Марії-Луїзи реалізовано завдяки грантовій підтримці від The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

(eng)

Oleg Kharch participant of the residence Sorry No Rooms Available in August - September 2024

Oleg Kharch was born in the city of Sumy in 1963. From 1980 to 1985 he studied at the Faculty of Construction Technology in Dnipro (then the Dnipropetrovsk Engineering and Construction Institute). 1981-83 studied at the art studio of Stanislav Cherevko in Dnipro (Dnipropetrovsk). In my naively surrealist works, I highlight a parallel reality that constantly gravitates towards the deconstruction of current historical events, both in the personal life of an average Ukrainian (me) and in the socio-political theater (conditional society). Thanks to the texts-images, I have the opportunity to narrow the field of the viewer's imagination, thereby achieving the maximum sharpness in the ideological expression and bringing the concept to an almost grotesque (where comedy, sarcasm or irony is present) degree of the angle of view of the consumer of the fruits of my efforts. Thematically, it can be personal history, socio-political upheaval, historical mythology, human impact on the environment. 

Oleg Kharch is a Ukrainian contemporary artist working in the figurative direction of current art. The New naive (or as noted by the art critic and historian Oleh Sydor-Hibelinda – quasi-naive), which was manifested in the artist's work with quotations from the post-conceptual era in various modern techniques. His art is immersed in paper collage, assemblage, traditional painting, and street projects. Also in digital art, video works, installations, performative practices and various internet media. Oleg raises the question "Who are we, where are we from and where are we going?".

Over the years, the artist has participated in numerous (over 60) personal and group exhibitions, including in such important institutions: the 4th and 5th Odesa Biennials, KYIV ART WEEK 2019 in Ukraine, as well as Portugal - XXII Bienal Internacional de Arte de Cerveira, USA - Art Museum of Torrance and Italy "Ukraine: Stories. Contemporary artists'', MAXXI - National Museum of 21st Century Art in Rome. The author's works are in the Kmytiv Museum of Fine Arts named after Y. D. Bukhanchuk, Imago Mundi Collection owned by the Italian collector Luciano Benetton, and the painting "Renovation - state of mind" from the series "This is how they earn'' is part of the Mystetskyi Arsenal museum collection. The author's handwritten book of the artist "Watna Accounting" from November 2023 was acquired in the collection of manuscript collections of the Library of the Princeton University of the State of New Jersey.

The SNRA residency program draws attention to the role of culture and art during the russian-Ukrainian war, aims to implement institutionally critical projects related to cultural heritage (tangible and intangible), development of artistic-cultural institutions.

The SNRA residency program and the participation of Oleg Kharch were implemented thanks to grant support from The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

[kitniavchyt]

Ванслер є уособленням корпорацій загалом, що зосереджені на виробництві, це будь-які продукти від життєво необхідних, до безглуздого сміття. Він дає людям робочі місця та забезпечує споживачів як продуктами першої необхідності, так і непотребом. Він тримає в обороті величезні гроші, які не снились жодному мільярдеру (бо він є втіленням одночасно всіх з них).

Лоракс є уособленням сил природи. Йому бол��че дивитись на те, чим займається Ванслер, але він безсилий якось цьому зарадити. Як і природа, він не здатен ненавидіти, ображатися, мститися. Він любить всіх і в нього немає улюбленців. Ванслера ж не турбують почуття Лоракса, байдуже, що він робить йому боляче. Ванслера цікавить виключно вигода, тому він користується Лораксом. Він знищує екологію своїм виробництвом.

І ми всі це робимо, ми всі трошки Ванслер або допомагаємо та підтримуємо Ванслера. Він дає нам те, що нам необхідно, або те що ми вважаємо таким. Їжу, одяг, айфони, можливість подорожувати (тобто транспорт), іграшки і розваги, робочі місця, зарплатню. Ми рідко задумуємось, який влив чинить наше споживацтво на навколишнє середовище. І це спричиняє аб'юз природи людиною.

Так, мене на ці роздуми наштовхнув мультфільм 1972 року.

Лоракс намагався відкрити Ванслеру очі на те, як він вбиває все живе навколо себе. Але відповіддю було «То що я, по-твоєму, маю зробити? Закрити виробництво і звільнити сотні тисяч робітників? Хіба це добре для економіки, для країни?» І ми прекрасно розуміємо, що ні. І Лоракс це розуміє. Паршива ситуація, в якій будь-які дії зроблять комусь гірше. Немає простого виходу із ситуації, в якій ми всі знаходимось. Персонажі алегоричні, але всесвіт насправді наш.

[lyashobizapostit-blog]

Не одними ОЕ, або декілька причин полюбити сучасну українську музику

Продовжую традицію невеликих списків з цікавинками. Сьогодні у блозі: маловідомі українські співаки та співачки!

1. ЛУНА

Луна, або ж Кристина Бардаш, родом з Києва. Формально вона діє самостійно, але всеж тісно спілкується із продюсерами “Кружев”. ЛУНА навмисне підтримує образ DIY-проекту, знімаючи кліпи “на колінці” та завантажуючи свої треку у мережу “Вконтакті”. Кристина записує мрійливий поп, рівноцінно надхненний сьогоденням та рідними дев’яностими. (cr. Wonderzine)

2. Один в каное

Гурт «Один в каное» утворився у 2010-му році у Львові та неодноразово змінював свій склад. Сучасний склад колективу творять вокалістка Ірина Швайдак, гітарист Устим Похмурський та сесійний барабанщик Ігор Дзіковський.

До речі, зараз гурт активно працює над новим повноформатним альбомом, вихід якого запланований на осінь 2017-го року.

3. ONUKA

ONUKA - це проект екс-вокалістки Tomato Jaws Нати Жижченко та відомого ел��ктронного музиканта з України Євгена Філатова (фронтмена групи The Maneken).

4. YUKO

YUKO - це дует двох музикантів: фольклористки-вокалістки Юлі Юриной та мультиінструменталіста і саундпродюсера Стаса Корольова. Дуетпишу пісні у стилі фольклортроніку, використовуючи пласт народної творчасті як один з інструментів для створення сучасної електронної мізики.

5. Sonya Kay

Соня Кей - молода талановита співачка, танцівниця і дизайнер інтер'єрів. Її пісні автобіографічні, присвячені відносинам між молодими людьми - перешкодам, які виникають в юному віці, першим переживанням, і, звичайно ж, любові.  Саме тому пісні співачки проникають у найпотаємніші куточки душі.

[muonchin]

Мабуть на мій настрій зараз впливає і навколишнє середовище, але мене все більше починають бісити такі фрази, як "все буде Україна" та інші, схожі за смислом.

Бо коли це все буде? Я зараз в настільки підвішеному стані, що навіть не уявляю, що робити далі. Бо якщо це затягнеться надовго, у мене не буде вибору як виїхати.

Ну добре, близько літо, в мене зараз город та старий пес, заради якого я й залишаюся на одному місці. Але я ж не зможу протриматися так довго.

Бо грошей залишилось близько 2к гривень. Навіть якщо я трачу зараз на хліб та основні харчі, надовго цього не вистачить.

Роботи в мене теж немає. Сенсу працювати на окупантів я не бачу. Я сім років вчилася не задля того, щоб за копійки працювати. Краще тоді вже в звичайний магазин. Там хоча б відповідальності за людей немає. Та й в принципі, зараз роботи в місті немає. (А зараз їм потрібні бухгалтери, вчителі до шкіл лнр-овських, та й взагалі, це не в моїй компетенції).

Підтримати мене нікому, бо навіть матері прийшлося дістати ті гроші, що я дала їм "про всяк випадок". Але ж прийшлося?

То отже, навіть якщо я якось протримаюся до осені, після збору врожаю, що робити далі? В мене навіть не буде грошей, щоб сплатити за дрова або пелети (не кажучи про те, чим мені оплачувати рахунки до осені, бо рано чи пізно лнр підіжме під себе світло та газ). Бо чимось топити пічку прийдеться. А якщо я виїду до матері, залишивши дім на холодну пору року - то можна буде й не повертатися. Тому що стіни не витримають без опалення.

Отже, до того часу, як настане час збирати урожай... Або війна повинна закінчитися. Або мені прийдеться виїжджати на росію до подруги. Бо грошей, щоб вчепитися в іншій частині України, в мене просто не буде.

Нічого взагалі вже не хочеться.

[virtualdevkit]

Щодо питань

Питання: який самий важливий ресурс у світі? Що пишуть інші: час, людяність, любов. Що пишу я: повітря. Не та маячня, котру тут пишуть. А саме повітря. Якщо знищити всі дерева, не буде чим фільтрувати кислород і людство почне хворіти. Якщо завдяки заводам та блокчейнам ви забрудните довколишнє середовище, ви вже не будете думати. Бо все живе буде знищено.

Питання: як ви відноситеся до "спільноти зелених"? Дурачок: не досвідчені, не знаючі. Я: завдяки їм ми все ще можемо дихати повітрям. Їх ідеї можуть врятувати світ. Шкода що нас оточують в основному ті, хто паскудять повітря та навколишнє середовище, кидаючи цигарки та пляшки на траву. А потім верещать звідки пожежі беруться.

[andersenliu]

Як вибрати? Лікувальний ефект мають тільки натуральні олії. Ароматичний сурогат, тобто синтетична олія із запахом, або ж натуральна олія, але з хімічними д��мішками, не мають цілющих властивостей, ба більше – можуть ще й нашкодити. Байдуже, яким способом використовувати: неякісна ефірна олія все одно потрапляє в кров – доведено швейцарськими науковцями. Натуральна ефірна олія не може бути дешевою. Її вартість стартує від кількасот гривень. Адже для виготовлення 10 мл ефірної олії, наприклад, лимона треба п’ять кілограмів цедри. Для літра ефірної олії евкаліпта – 100 кілограмів сировини. Щоб добути 500 мл ефірної олії жасмину, необхідно переробити дві тонни пелюсток. Щоб отримати одну краплю ефірної олії троянди, потрібно 5000 пелюсток! Окрім цього, важлива якість ґрунту, де росла сировина, навколишнє середовище, вода, технології збору. Скажімо, жасмин необхідно збирати лише руками і тільки о п’ятій ранку – тоді запах найароматніший і найбільше активних речовин. Чайне дерево може рости лише на своїй батьківщині – Австралії. Відповідно, ефірна олія з цієї рослини апріорі не може коштувати мало, адже імпортується з іншого континенту. Аби перевірити якість ефірної олії, крапніть її на папір: якщо олія натуральна, жирна пляма зникне через 10-15 хвилин. Звісно ж, повинні бути всі основні сертифікати якості міжнародного зразка, такі, як, наприклад, GMP. «Я з упевненістю можу сказати, що якісних натуральних ефірних олій в Україні не виготовляють. Одними з найкращих вважаю олії швейцарського та німецького виробництва», – стверджує Назарій Микитюк. Обирати ефірну олію необхідно за запахом. Олії, аромати яких найбільше подобаються, наразі вам найбільше здатні допомогти. Таким чином мудрий організм сам підказує, що йому потрібно для зцілення. Через певний час уподобання можуть змінюватися, і на це варто зважати. https://www.instagram.com/p/Cb45WU7hyXr/?utm_medium=tumblr

[lisa-is-chilling]

Ну шо, підсумки року?))

Та ну нє. Я не буду викладати всю мою річну бандуру на тамблер. Не бачу нічого поганого в людях, які так роблять, але все ж до клубу вступати не збираюсь. Тим не менш, хотілося б підсумувати свій прогрес, бо він був.

У грудні 2020 року я була перелякана 17-річна дівчинка, яка тільки-тільки зрозуміла, що дитинство закінчилось офіційно, і далі її чекає доросле життя. "Шуткі кончілісь", як то кажуть. І, по класиці жанру або за елементарними законами всесвіту чи емоційної зрілості, я не така, як тоді. Очевидно, змінилась. В мене було 12 місяців на це, і треба постаратись, щоб за рік все залишилось таким самим.

Я багато чого зрозуміла про себе, навколишнє середовище, людей з якими я спілкуюсь. Стала розумніша, спокійніша, більш розслаблена та зріла. Повернулась "до витоків" - прикипіла до Марвел ще сильніше, ніж будь-коли раніше в своєму житті. Почала збирати комікси, вивчати сценаристику та акторство, "породила" багато ідей та планів, виконання яких займе своє місце у наступному році. Не хочу росписувати по пунктах ні план, ні життєві уроки, які довелось вивчити за рік, бо це не має сенсу. Щось залишилось зі мною, щось промайнуло швидким відблиском світла. Що моє - то моє, а що не моє - то най минає.

Я просто сподіваюсь, що в наступному році я стану кращою, ніж зараз; як тепер я краща, ніж була торік. Так працює життя, правда ж? Ми просто робимо усе можливе. І я буду.

[alexandrnenevsky-blog]

Як перша любов... Є така собі суперрандоннерська серія яка складається із бреветів 200-300-400-600км, а є супербревети 1200+ км. Тепер я вважаю, що першим супербреветом має бути саме ПБП (Paris-Brest-Paris Randonneur The Road to Paris-Brest-Paris 2019). Це як перша любов, вибачте за сен��иментальне порівняння. Є більш складніші маршрути. Є більш цікаві. Є навіть краще організовані (сам не уявляю, як так, але говорять…) Але концентрат всього і одразу – це Париж-Брест-Париж. Природа, велосипеди, люди, эмоціЇ, спілкування – і ще раз повторюся, це фантастичне відчуття, Щоб завершити тему эмоціональної складової, скажу, що тепер я розумію сльози на подіумі у триумфатора Тур де Франс – тепер я гадаю, що можу його зрозуміти... Можливо, що н��чого цього - ніякої поїздки, подорожі загальною довжиною 6623км до "країни замків" і не було б, як би не наш партнер: Фонд Parimatch #parimatchfoundation — неприбуткова організація, створена компанією Pari-Match.UA з метою реалізації програм корпоративної соціальної відповідальності. МІСІЯ Сприяти підвищенню добробуту та здоров’я спільнот через навчання та залучення населення до занять спортом. А також боротьба з ізоляцією та бідністю. ЦІННОСТІ Спорт (професійний або аматорський) покращує можливості окремих осіб і спільноти в цілому. Кожна людина має отримати доступ до якісної освіти для реалізації свого потенціалу. Спільноти, в яких турбуються про навколишнє середовище, — найкращі місця для життя. В основі щасливої спільноти завжди лежить здоров’я та добробут її дітей. НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ: Спорт Підтримка дитячо-юнацького, студентського спорту. Підтримка і розвиток молодих талантів. Пропаганда здорового способу життя та поширення масового спорту. Сприяння розвитку спортивної інфраструктурі. А також підтримка людей з обмеженими можливостями за допомогою залучення в спорт. Освіта Інвестування ресурсів та часу в підвищення доступності якісної освіти для кожного. Підтримка інноваційних навчальних програм для дітей. Діти Реалізація та підтримка благодійних проектів, спрямованих на надання всебічної допомоги дітям. Створення гідних умов життя і можливостей для реалізації потенціалу кожної дитини. Екологічні ініціативи Участь у програмах та реалізація ініціатив, спрямованих на покращення інфраструктури, благоустрій територій, раціональн�� природокористування та охорону навколишнього середовища. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Відкритість Соціальні програми і механізми їх реалізації повинні бути чіткими, зрозумілими та достовірними. Соціальна політика Фонду базується на принципах відкритого діалогу з усіма сторонами. Зворотній зв’язок від бенефіціарів є вкрай важливим. Важливість Всі програми мають бути спрямовані на значну аудиторію та бути видимі для суспільства в цілому. Ресурси, спрямовані на реалізацію програм, повинні істотно допомогти в вирішенні проблем, а результати програм мають регулярно перевірятися та оцінюватися. Партнёр мероприятия: #parimatchfoundation Pari-Match.UA FIRED UP TO WIN!

[alenkaslifevlog-blog]

Я її люблю ❤️❤️ ⠀ Мамина маленька принцеса !! І татова квіточка 🤩🤩 ⠀ Продовжую читати книжку про СМШ. (Мягку школу). Тепер вже першу частину. І цікаво ☀️ Бо це не просто навчання чи гімнастика, а реально наука про власне тіло і те чому навчають нас невеликі стресові ситуації. Зовсім безпечні... сама школа для діток від 3х років і далі, та є багато адаптованих вправ для малечі від 6 місяців. Головна наука тут, наскільки я правильно зрозуміла, навчитись володіти своїм тілом, довіряти йому і вміти реагувати правильно на любі перешкоди. Те чому дітки навчаються коли вивчають навколишнє середовище. Плюс взаємодія малечі із батьками, і іншими людьми, дає багато позитиву як батькам так і дітям. ⠀ Я вже писала про те що малеча починає, вчиться довіряти, а батьки бачать як діти чудово справляються із різними складними ситуаціями і знімають з серця тривогу, починають довіряти і вірити у власних дітей. ⠀ Внутрішній світ розширяється, бо коли людина будь то доросла чи мала викручується з можливої пастки, вона і сама починає вірити у власні сили. Плюс вміння підлаштовуватись, взаємодіяти із іншими( ігри проходять у групах).., Це все величезний позитив і чудовий досвід!!! ⠀ Школі всього 35 років і вона активно розвивається. Та я впевнена має велике майбутнє. ⠀ #мамавдекреті #мамавдекреті #нампівторироки #мамаблогер #мамадівчинки #мягкашкола#досвід#моя_книжказатиждень (Адмирал Клуб) https://www.instagram.com/p/B1qOnGroASx/?igshid=1nqr0qtsrevlg

[iceslenderman]

Темний зів порожнечі

Хтось говорив, що все добре, а ледь відвернувшись, кривив губи в хижому оскалі. Хтось приховував всіх своїх колишніх та теперішніх в надії знайти майбутніх бувалих. Хтось слізно благав, принижуючись і повзаючи на колінах. Хтось говорив брехливі слова та йшов, як ні в чому не бувало. Гаряче, холодно-чуже скручувалося воєдино, вростаючи корінням в чиєсь ледь живе серце. Руйнувало червону породу, зводило м'ясо судомами. Коли орган змертвіє і судина його охолоне, над тілом заспівають панахиду і закопають в землю в темному ящику. Мине час і вже ніхто не згадає про обдурену, використану, принижену судину, яку ще за життя перетворили на сміття. Покрили тріщинами і відбили краї, часто кидаючи �� небес на землю.

А хтось ламав чужу волю з самовдоволеним виразом обличчя. Замикав під замок, виправдовуючись мораллю суспільства і власними егоїстичними ідеалами. А там, в темряві камери, глиняна маска вигинала губи в розпачі, відчуваючи, як порожнеча поїдає душу господаря. І тріснула, оголюючи згниле обличчя, обсипаючись глиняним череп'ям під ноги живого трупа.

Вир сновидінь стягував мене вниз, в темний зів порожнечі. Навколишнє сіре марево лизало холодним язиком, перетворювалося в маленьких черв'ячків, і забираючись під шкіру, тіснилося там, поки шкіра не луснула і не злізла, оголюючи вміст. Залишки шкіри і одягу зникли, закрутилися у вирі каламуті. Відчуваючи себе до істеричного тремтіння вразливим і беззахисним, я дивився видіння, вилиті кимось в астрал помиї, безглузді, а часом і з сюжетом. Я вловлював його в спогадах-історіях, танцюючих над краєм порожнечі.

Все це було не моє - чуже, все було мені огидним своєю невимушеною буденністю, з якою відбувалися ці сцени, як в калейдоскопі. Рябіють вульгарністю, брехнею, облудою, самолюбством, всім тим, чим багаті людські помисли і бажання. Ніби так треба і так правильно. Я подумки стискався в клубок, хотів не дивитися, але не міг. Реалістичність того, що відбувається, не дозволяла прищепити собі можливість фальші і постановки, відсікаючи тим самим будь-яку можливість вибору. Але поступово, непомітно я випливав на справжню дійсність. Бачення блякнули і затихали, поки не випарувалися зовсім.

Коли я нарешті прокинувся, я зрозумів, що все, що привиділося мені, було просто сном, можливо навіть претендуючим на ласу роль кошмару. Він міг би домогтися успіхів на цьому терені, бо відрізнявся від прийнятих стандартів, приваблюючи своєю мерзотою. Особливою мерзенною властивістю змушувати переживати те, чого ніколи не було, давлячи при цьому на психіку всією вагою бруду, що скопився в людських душах. Повністю прийшовши до тями, я з жалем відчув, що влада Гіпноса, сина Ночі та Мороку, більше не дасть мені забутися сном, принаймні поки світанок не випалить чорнильну темряву.

***

Встаю з ліжка і йду на кухню. Ставлю чайник, дістаю чашку та пакетик заварки. Чайник закипає і я наливаю окріп в керамічну ємність. Кидаю пакетик. Сідаю за стіл і за старою звичкою смикаю час від часу пакетик за нитку, періодично відчуваючи на своєму обличчі ласкаві швидкоплинні дотики гарячого пару. У вікно світить місяць. Іноді здається, що він не без сором'язливості ��оглядує за мною, цікаво, мовляв, що ж ти там робиш в такий час доби? Наче світилу цікаве життя людей. А що якщо і так? Можливо і не саме життя, а просто пожвавлення? Може це покарання - бути перетвореним в світило і коротати вічність на самоті? Ми обидва як два грішника, покарані богами ще за життя. Один позбавлений сну, інший - товариства. Подальші думки здоровий глузд рішуче відрізав: «Які дурниці». Я витягнув пакетик з чашки і зробив ковток. Треба випити до того, як він стане просто теплим - теплий чай це бридко.

***

dreamer of dreams

[lyashobizapostit-blog]

couple words about music

Did you ever think about what would life be without music? Well, I did and I think that the world would be a very quiet place. In my opinion music is something extraordinary; it is what makes humans human. Music is in a number of ways the fabric to our lives and the definition of society.

It can be described as one of the most treasured human experiences, everyone enjoy music and this becomes more apparent in every significant event from weddings and funerals to graduation ceremonies formal inaugurations and birthdays. No matter what it is used for, music is the perfect art and our lives would be incomplete without it. The ambience in any room can be set just by adding some music. There are many different styles, something for every occasion as it is very soothing and relaxing which can make our bad days better.

Every culture makes music and every past culture has created music too. Studies show how music affects many parts of our brain very deeply. Music creates strong feelings and a lot of memories. The more we learn about music the more we will be able to say what we want in music and also understand better what it means to be human. Listening to music has proved to be like therapy for our souls.

Music plays a great role in our lives; it has a lot of benefits. Read on to learn more about the benefits of listening to music:

Music is important for creativity: Music is considered to be one of the best ways to enter a ‘mind- wandering mode’ which was discovered by neurologist Marcus Raichle in 2001. This is the state the brain enters into most easily and music is one of the most effective ways of allowing you to enter this mode. Music fuels the mind and thus it fuels our creativity. A creative mind allows to make great discoveries and innovations.

Music makes learning more fun and memorable: Music can make learning more fun and engaging which is a great tool for memorization. Music can help kids keep focus and remember things they learnt for a long time. Far from being a distraction it helps people remember better. Evidence that music helps with memory has led to researchers to study more about the impact of music on people who suffer memory loss.

Music is a universal language: Musicians claim that with music you can communicate across cultural and linguistic boundaries in ways that you cannot do with ordinary languages. It has the ability to evoke deep feeling at the core of the shared human experience.

Music brings people together: Although music can certainly be played and listened to alone it is a powerful social magnet. There is something about listening to music or playing it with other people that makes you feel connected with those around you. The more we use music to bring us together the more potential for increased empathy, social connection and cooperation.

Music reduces stress and anxiety: Research has shown that listening to music at least music with slow tempo and low pitch can calm people down even during highly stressful and painful event. It also has the ability to help with pain management for example during childbirth.

[sorrynoroomsavailable]

1 - 20 серпня наступний учасник резиденції "Вибачте номерів немає", гість Ужгороду, ПАТРИЦІЯ ПЛІХ (м.Познань, Польща) Закінчила відділ Intermedia Університету мистецтв у Познані, Польща. Як художник, я роблю кроки, розташовані між засобами масової інформації, зокрема, використовуючи специфіку слів, знайдені об'єкти та пряму зустріч з іншими людьми. Основою моїх дій є навколишнє середовище, повсякденне і соціальне життя, слова та письма як навігатори в космосі, відносність часу та непередбачуваність подій. Зустрічі та відкриття є основним будівельним блоком моєї художньої роботи. Я часто співпрацюю з іншими людьми - дослідниками, вченими, художниками, соціальними групами, використовуючи синергію, сформовану під час процесу. Виходячи з особливостей поїздки, постійно присутніх на дорозі і ретельного та активного спостереження за реальністю. Основна вісь моєї художньої ідеї - бути близькою до поточних подій у дійсно швидко мінливому світі.

Вибрані виставки та заходи: "Приморська ботаніка" ("Residences Serde", Айзпуте, Латвія, 2017), La Nuit de l'Instant (Les Ateliers de l'Image, Марсель, Франція, 2017), WRO Media Art Biennale - Така ландшафтна виставка WRO Art Center, Вроцлав, Польща, 2017), Ідеї таємно плекали (офісний центр Скалар, Познань, Польща, 2016), проект "Miopia" (Фестиваль Мальти, Познань, Польща 2016).

(eng) On August 1 - 20, the next participant of the residence "Sorry, we have no rooms available", guest of Uzhgorod, PATRYCJA PLICH (Poznan, Poland), Graduated at Intermedia Department of University of Arts in Poznań, Poland. As an artist I take steps located between the medias, in particular using the specificy of words, found objects and direct encounter with other people. The basis for my actions are environment, everyday and social life, words and writing as a navigators in space, the relativity of time and unpredictability of events. Meetings and discovery is a major building block of my artistic work. I often cooperate with other people - researchers, scientists, artists, social groups, using an synergy generated during the process. Based on the specifics of the trip, continuously present on the road and careful and active observation of reality. The main axis of my artistic idea to be close to current events in actual fastly changing world.

Selected exhibitions and activities: Suburban Botany (Serde Residency, Aizpute, Latvia, 2017), La Nuit de l’Instant, (Les Ateliers de l’Image, Marseille, France, 2017), WRO Media Art Biennale - Such a landscape exhibition (WRO Art Center, Wrocław, Poland, 2017), Ideas secretly cherished (Skalar Office Center, Poznań, Poland, 2016), „Miopia Project” (Malta Festival, Poznań, Poland 2016).

http://patrycjaplich.tumblr.com

[telegid]

Многие голливудские звезды давно пересели на транспорт будущего — электромобили. Их примеру последовали и украинские знаменитости, о чем свидетельствуют фото в Instagram. И рева мотора не слышно, и окружающая среда не загрязняется, и в очередях на заправках стоять не надо…

This slideshow requires JavaScript.

«Електрокар є невід’ємною частиною переходу всіх людей до 100% чистих джерел енергії. Я переконана, що в майбутньому електромобілі будуть не лише джерелом безкоштовного та екологічного пересування. Вони стануть ще й накопичувачами та носіями енергії на колесах. Ця технологія розвивається. Вирушаймо в майбутнє! Драйв на чистій енергії», — сегодня Руслана является послом возобновляемой энергии в мире. Так что по дорогам она колесит исключительно на эелектрокарах и электробайках.

«Время «врум-врум») Любите скорость?» — Ирина Билык и ее черная электрокрасотка любят погонять! Такая машинка и без бензина может разогнаться до сотни км/ч всего за несколько секунд. Правда, певица водит очень аккуратно.

This slideshow requires JavaScript.

«Рухаємося у майбутнє! Мій новий друг повністю електричний. Вважаю за необхідне об’єднатись і усім разом почати дбати про навколишнє середовище, обирати якнайбільш екологічні потрібні речі», — летом Олег Скрипка ездит на электромотике, а когда холодает — пересаживается на электрокар.

«После полугода выбора, те��т-драйва более 20 автомобилей сегодня я забрал ключи. Лучший электрокар года, супербыстрый — разгон до 100 км/ч за 4 секунды! Вот моя новая страсть», — к числу «электрогонщиков» и защитников окружающей среды недавно присоединился Эктор Хименес-Браво.

Кто из наших звезд гоняет на электрокарах? Многие голливудские звезды давно пересели на транспорт будущего — электромобили. Их примеру последовали и украинские знаменитости, о чем свидетельствуют фото в Instagram.

[beautifuldq]

Світ ловив мене та не спіймав

Досить своєрідний, я б навіть сказав ліричний вислів відомого українського філософа та письменника - Григорія Сковороди. Що б могли значити ці слова? Чому саме світ його ловив, а не він гнався за ним?

Крізь призму сьогодення іноді важко розуміти ті чи інші слова, чи писання людей, які жили століття тому, а що вже говорити про тисячоліття? Як нам розуміти що насправді мали на увазі автори, наприклад, тих самих античних драм чи священних писань? Правильно - ніяк. Нам лише залишається здогадуватися якого значення слова і вирази, які ідеї та теми сюжетів. Як казала Л. Костенко: "бо всі слова були уже чиїмись". Дійсно, чисту неповторність в своєму роді уже складно знайти, бо все нове - давно забуте старе. І от Сковорода - відома постать 18 ст., слідом за великим Сократом твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині.

З-поміж широкого спектру філософських ідей він зупинився на етико-гуманістичній проблематиці. Сковорода звеличував істинно людське, духовне начало особистості. Усе життя мислителя - це пошук шляхів досягнення істинного людського щастя. Особливостями художньої й філософської творчості Г.С. Сковороди є діалогізм і образно-символічний стиль мислення, співзвучний його епосі.

Мене цікавить наступне: що хотів сказати цим Сковорода і як можна власне розтлумачити даний вислів?

З дитинства мені казали і в школі, і вдома, що задля того, щоб стати особистістю, необхідно сплетіння в єдине ціле двох складових. Це, по-перше, сама особистість з її гострим розумом, великою працездатністю, чітко поставленою метою, характером, амбітністю. По-друге, це сприятливе психолого-педагогічне середовище, яке плекає особистість.

Для початку, я б хотів зазирнути у минуле філософа. В першій половині життя Григорія Сковороди відбувається сплетіння першої та другої складових. Ось дивіться: народився у бідній козацькій родині 3-го грудня 1722 року в селі Чорнухі Полтавської губернії. А вже в 16 років він студент Києво-Могилянської академії. Києво-Могилянка – це було найсприятливіше психолого-педагогічне середовище задля того, щоб зробити Сковороду одним  з найосвіченіших людей свого часу. Він досконало володів латиною, церковно-слов’янською, німецькою та польською мовами; вивчав філософські твори античних та сучасних авторів. А подальше, ще й краще. Природа, як кажуть, не відпочивала на Сковороді: юнак мав чудові вокальні дані. І вже в 20-ть років сама цариця взяла його з Києво-Могилянської академії співати в своїй придворній капелі. Він міг жити в Петербурзі в розкоші, але ось тут-то внутрішнє «Я» особистості Сковороди ввійшло в конфлікт з психологічним середовищем. Дивакуватість Сковороди, небажання залежати від авторитетів «верхівки» світу роблять розлад в його душі, він знову повертається в рідну Києво-Могилянку.

Та загалом поки все йде гаразд, щодо  кар’єрного росту філософа й поета. В 28 років його інтелект зробив свою сприятливу справу, і він, за деякими даними чотири, а за деякими за три роки, був у складі посольської місії. Подорожував країнами західної Європи, пізнавав світ.

І ось тут знову його філософський незалежний дух, що прагнув до свободи, прагнув бути вільним, зробив свою справу: прагнення вільно жити породило багато конфліктів зі світом. Сковорода не став «окрасою монастиря», відхилив пропозицію цариці Катерини ІІ переселитися до Петербурга, обравши вільне життя. З 70-х років до самої смерті Сковорода остаточно стає мандрівним філософом і вчителем. Він пішки ходив Слобожанщиною та Лівобережжям, писав діалоги, читав та дарував їх друзям та усім, хто цікавився філософією життя. Навіть його єдине кохання було відкинуте Сковородою, бо ж дійсний філософ має бути один на один  з самим собою, щоб мислити над сенсом життя.

Григорій Савич Сковорода заповів вибити такий напис на свої могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав». І ці глибоко філософські слова в повній мірі відповідають дійсності: світ не зловив вільну козацьку душу, не закував її у золоті ланцюги безбідного царського життя! Душа поета та філософа все земне життя прагнула свободи, та й вільним птахом  відлетіла у вічність! У ХХІ столітті ім’я Сковороди було занесено до списку «Великих українців».

І от ми підійшли до того, як цей напис, цей крилатий вислів розтлумачило суспільство, судячи з життя філософа та його прагнень. З однієї сторони це вірна думка, а з іншої – скільки людей – стільки думок. Можливо, таки дійсно світ ловить нас, або ж нам лише так здається. На мою думку, немає нічого, що б могло нас спіймати, в решті решт, ніж ми самі. Принаймні з точки зору духовної складової людини, її відношення до самої себе. З власного досвіду можу сказати, що немає сильнішої думки, ніж самодумка. А що, як світ, у Сковороди, це не люди, не оточення, яке його поглинало, чи прославляло, не громадська діяльність і навіть не вчення, що як світ це і є Сковорода? Ми палко намагаємося все життя віднайти якісь істини: як з’явилося життя, хто нас створив, у чому сенс буття, що нас чекає після смерті, де справжній «Я» і т.д. І от останнє – «Я», той, хто живе в цьому тілі, в цю секунду продумуючи саме ці рядки. Я ріс, розвивався, пішов у школу, вирішив здобувати вищу освіту. Я живу, я дізнаюся про світ, але головна складова цього світу, все ж таки, я. Ні, це не означає, що все крутиться навколо мене, аж ніяк, але все що намагаюся найбільше – пізнати себе. Хто я? Щодня в пошуках і роздумах: яке моє призначення?

Гадаю, мій світ – це я, той, який зрештою і створює все навколишнє. Без моєї властивості аналізу і усвідомлення дійсності, по суті, не існувало б нічого, я б його не розумів. Людина завжди знаходиться в пошуку і це факт. З малечку ми шукаємо відповіді на найпростіші питання, виростаємо намагаємося пізнати світ дорослих, вчимося у них, поки самі не стаємо дорослими і що далі? Ми все ще не розуміємо безліч речей. Той відсоток знань, який ми набуваємо з часом все одно залишається краплею в морі. Як одного разу сказав мені один мудрий чоловік: чим більше ми знаємо – тим більше ми не знаємо. Розширення кругозору ще не дає гарантій що в цьому хаосі ми знайдемо суть і дізнаємося хто ми. Як пише один зарубіжний психолог та філософ, чиє ім’я, по суті, не має значення, але суть його слів така: краще ніколи не робити висновок про те, ким ми являємося, бо інакше це означає зупинку в саморозвитку. Ми робимо якісь конкретні умовиводи і уже не хочемо визнавати, що десь можливо існує істина, краща та ґрунтовніша за нашу, але це аж ніяк не гарант істинності, тому коли мене запитують: «Хто ти?», відповідь лежить на поверхні – «Я – людина». Все, це найконкретніша та найзагальніша відповідь. Важче відповісти на питання: «Хто ти для себе?»

Світ, якщо у вигляді мене, біжить за самим собою усе свідоме життя і ніколи себе не спіймає, бо ми ніколи нічого не ��наємо напевно. Ми можемо створити певні ілюзії, надавати їм великої значимості і керуватися ними все життя, прожити так, ніби ми знали що робимо, як чинимо і все ж таки у відсутності конкретності є хороший зміст і поштовх рухатися далі.

Це була одна сторона моєї думки, бо в світі мало речей, які мають одне значення, а філософська думка апріорі не може рухатися в одному напрямку. І от, якщо тлумачити саме те, що мається на увазі в вислові мандрівного філософа, то й на це у мене є певні міркування. Ми часто намагаємося втекти від реальності, від думок оточення, не обтяжуватися буденними проблемами та дрібниця, бо саме наш розум не дає нам сприймати дійсність об’єктивно. І от для людини мислячої, яке шукає сенс істин немає нічого іншого, як постійний процес відштовхування від уже існуючих категорій і створення нових. Це уже природньо завдання філософа – мислити. І не буде нічого вірнішого як втікати від зовнішнього світу у свій єдиний та неповторний, де залишається одне незмінне правило: я мислю – я існую, а оскільки я існую, то теоретично можу створити вагомі речі для суспільства, як от Сковорода намагався створити як для українців так і для всього світу. Натомість він вважав, що світ за ним женеться, хоча, як на мене філософ – уже цілий світ, бо воз’єднується з природою, задля створення чогось нового, з природою буття, хоч і воно нам залишається незрозумілим в деякій мірі.

І на завершення хочу додати, що світ ніколи не буде намагатися нас спіймати, якщо ми від нього не будемо намагатися втекти, усвідомлюючи що ми – цілий світ, бо його бачимо, трактуємо, аналізує, оцінюємо і живемо.

[we-politica-ua-news-love]

Екологічна катастрофа: Богодухівські підприємства зливають відходи виробництва до найближчих водойм, які впадають у р. Мерла Краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Саме тому я записав відеозвернення до начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області Георгіяна Артема Павловича та Голови Державного агентства водних ресурсів України Овчаренко Ірини Іванівни. Так як відповідей на запити досі не має… Шкода, що відео не може передати пекельний сморід, в якому котрий рік живуть мешканці м.Богодухів Харківської області. Зате чітко видно, як місцеві підприємства зливають відходи виробництва до найближчих водойм, які впадають у р. Мерла. Це справжня екологічна катастрофа: мертва риба, аж білі від відходів ��ерега та затоплена стоковими водами земля! І усе це в безпосередній близькості від присадибних ділянок приватного сектору! Нищиться природа, створюється безпосередня загроза людині (адже отруюється вода, призначена для пиття). До мене як до народного депутата Верховної Ради України звернувся за допомогою від імені громади місцеві мешканці , вказавши на винуватців екологічної катастрофи — ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» та Богодухівський молокозавод та м’ясокомбінат «М’ясний». Причина: зношеність очисних споруд або їх відсутність на вказаних підприємств. За його словами, люди живуть в цьому нестерпному смороді вже понад 15 років. ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» проводить забір води для господарських цілей — 150 куб. м. на добу, а пропускна спроможність очисних споруд — 50 куб. м. Вночі вони зливають нечистоти у струмок, що впадає у р. Мерла. З м’ясокомбінату відходи вивозять машинами і зливають у різних місцях р. Мерла. Продукти переробки не утилізують, а вивозять в ліс для захоронення. Це справжня катастрофа! Місцеві мешканці проводили акції та протести, перекривали дорогу Харків-Суми, зверталися за допомогою до відповідних установ, проте результату – жодного! Звертаюся до начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області Георгіяна Артема Павловича та Голови Державного агентства водних ресурсів України Овчаренко Ірини Іванівни: прошу вас вивчити ситуацію, у разі підтвердження викладених фактів — зобов’язати порушників встановити ефективні очисні споруди та припинити забруднювати навколишнє середовище, у межах компетенції — здійснити притягнення до відповідальності господарників, які нищать природу! Андрій Немировський

[gutsulkakcenia]

Жертви маркетингу

Різноманіття товарів і послуг дійсно вражає. Ціни коливаються теж від "задарма" до "верхівки айсберга". Вітрини магазинів манять до себе поривом фантазіїї виробників, соціальні мережі "кишать" магазинами і послугами-онлайн. Якщо хочеш, доставку еклерів з провінційного французькго містечка теж організують. Актори популярних серіалів рекламують зубну пасту, колишня однокласниця - шуби, хтось, звичайно, вже має дитину і говорить про коліки та ліки від них. Власне, все і навіть більше про що писали наші улюблені автори стало не те що реальністю, а в радіусі витягнутої руки, звичайно, не за "дякую". Але де ви тепер бачили щось просто так? Зовсім недавно до мене прийшла геніально проста думка, така з розряду "Баммм!" Весь той непотріб, котрий рядать з екранів телевізорів, з соціальних мереж та просто переповідають - нам непотрібний! Все можна замінити, зменшити, а то й взагалі відмовитися. Виявляється, я прекрасно обходжуся мінімумом, а інколи - мізером. Тобто, щоб жити і не шукати проблем на свою голову, мені достатньо дві банки у ванній, однієї полиці у спальні, п"ять канцелярських найменувань(це вже так по-багатому), куртка "всесезонка" і кілька пар взуття. Все. Я дійшла висновку, що всі наші потреби з��ебільшого надумані, або навіяні кимось. Часом, обставинами, людьми...не важливо. Головне те, що ми залежні від цих "випадових" трендів, залежні від масовості, від порад. Ми просто маленькі чоловічки, які ходять туди-сюди, а поки йдуть ТУДИ, то їм впихають в руки щось одне, а йдуть СЮДИ і вже в маршрутку не влізають. Я не кажу про обмеження, бо живемо один раз і шоколадка під подушкою в мене завжди є, але я кажу про відвертість. Не варто лишній раз брехати самому собі черговим "потрібно", бо воно ніколи не стане таким. У плані якихось жіночих утіх, типу шопінг, чоловіки, безумовно, дають нам фору. У всьому решті - всі ми однакові. Це прекрасне відчуття не обтяжувати себе речима, не розумію чому досі так мало цього прагнуть. Нехай я не досягла рівня профі ще, тож коли піду в ліс на кілька днів, то буду брати з собою мішок речей. Проте я розумію, як помилялася раніше. ПЕРЕСТАНЬМО колекціонувати речі. Якщо взагалі впасти в медитацію про споживання, то сировина з неба не падає, при виготовленні страждає навколишнє середовище. Переробка будь-чого вимагає затрат, відповідно в нас нічого не переробляється, що знову ж таки шкодить природі. То якщо дуже коротко. Чесно, всім речам можна давати друге-третє життя, алоє з кокосовим маслом заміняє всесвіт, а татова шапка дуже навіть фешн! Але на то Бог створив жінок, щоб маркетологи і великі компанії мали на хліб(+). І книголюбів, які дуже олдскул і через яких гинуть дерева(+). І людей, яким на весілля треба ліхтарики летючі(-). І тих, хто не сортує сміття(-). Оххх, я безсильна в тому світі і грішна, а в моєму районі немає навіть контейнерів для скла. P.S. Найкраща книга про те як позбутися речей "Викинь мотлох із життя" М. К.