#Хачуян | Explore Tumblr posts and blogs

cscr-eenu · 4 years ago

Text

3% і “Телеграм”

20 травня 2020 року на сайтах “Наша Ніва”, “Белорусский портал TUT.BY” й спорідненому з ними телеграм-каналі Артема Шрайбмана було оприлюднено результати опитувань електоральних вподобань білорусів на майбутніх виборах очільника держави, які, з одного боку, продемонстрували несподівано низьку підтримку діючого президента Олександра Лукашенка – від 3 до 6 відсотків, з іншого – засвідчили появу на арені передвиборчої боротьби кількох відносно нових фігур білоруського політикуму.

Результатом публікації даної статистики стало розповсюдження у білоруському інформаційному просторі відверто глумливих над чинним очільником РБ мемів “Саша 3%” та “Псих03%”, які не могли бути не поміченими Адміністрацією Президента та знайшли своє відображення у політичному переслідуванні “найближчих за рейтингом” опонентів Лукашенка на виборах та черговими посадками активістів. У той же час оприлюднені дані були розкритиковані республіканськими ЗМІ, які висловили заперечення щодо їх достовірності, посилаючись на результати проведеного на початку квітня Інститутом соціології Академії наук Білорусі опитування, котр�� засвідчило рівень підтримки чинного президента у Мінську на рівні 24%.

Безумовно, результати голосування аудиторії опозиційних чинній владі інформаційних ресурсів не зовсім достовірно відображають електоральні настрої в усій Білорусі. Та й кількість респондентів не вселяє довіри: чисельність Інтернет-користувачів, які взяли участь у голосуванні на сайті “Нашої Ниви” й телеграм-каналі, де рівень підтримки Лукашенка склав 3%, становила, відповідно, 7 500 та 8 750 осіб, а на сайті “Белорусский портал TUT.BY” (рівень підтримки президента сягнув 6%) – 25 000 осіб.

Проте вже 20 червня у білоруський інформаційний простір потрапили матеріали з результатами дослідження, проведеного цього разу вже спеціалістами у галузі аналітики, SMM, OSINT та роботи з великими масивами даних, які нібито повинні були розставити усі крапки над і у даному питанні.

Мова йде про результати аналізу BigData, проведеного російською компанією “Tazeros Global Systems”, який ґрунтувався на опрацюванні зібраних даних 6,93 мільйонів білоруських унікальних користувачів – реальних людей, присутніх якимось чином у соціальних мережах (більше як дві третини населення країни).

“Tazeros Global Systems” (ex “Social Data Hub”) – заснована Артуром Хачуяном у 2010 році багатопрофільна компанія, що спеціалізується на розробці систем штучного інтелекту й аналізу масиву даних, користується програмами державної підтримки малого й сере��нього бізнесу. У своїй діяльності займається збором даних про користувачів соцмереж, у зв’язку з чим у 2018 році навіть мала конфлікт з компанією “Facebook”, яка через підозру у несанкціонованому зборі персональних даних користувачів видалила майже 70 акаунтів, профілів і додатків компанії.

Зокрема за результатами проведеного вивчення поведінки білоруських користувачів у мережі Інтернет спеціалістами компанії було зроблено висновок про те, що переобрання Лукашенка підтримують в країні лише 3,8 відсотка вивченої аудиторії, тобто всього 263 тисячі чоловік. У той же час 62,6 відсотка (або 4,3 мільйона чоловік) вважають, що Лукашенко повинен залишити пост Президента, а 72 відсотки користувачів (майже п'ять мільйонів чоловік) – готові голосувати за будь-якого іншого кандидата, крім Лукашенка (своєрідна відсилка до результатів президентських виборів в Україні 2019 року). При цьому фахівці спрогнозували, що участь у голосуванні на виборах Президента Білорусі візьмуть орієнтовно 47,2 відсотка вивченої аудиторії, тобто 3,2 млн. чоловік.

Звичайно, порівнювати дані результати із традиційними соціологічними опитуваннями не зовсім коректно, адже у даному ��ипадку аналізуються уподобання виключно цифрового електорату, який набагато критичніше налаштований до влади, ніж нецифровий. Для прикладу, люди похилого віку, які не користуються глобальною мережею, а більше довіряють державному телебаченню та друкованим виданням, у цю вибірку не потрапили. У той же час і нехтувати даними Інтернет-аудиторії з урахуванням українського досвіду було б також кроком, м’яко кажучи, дуже не виваженим. А відтак до результатів, оприлюднених російською ІТ-компанією, керівництво якої не приховує своїх зв’язків у правоохоронних органах РФ, також варто придивитись дещо ближче.

Як вказано у тексті самого дослідження компанії “Tazeros Global Systems” (https://tazeros.com/elections_in_the_republic_of_Belarus_2020), воно проведене на замовлення телеграм-каналу “БелоРусский диалог” (“https://t.me/BeloRussica”) з аудиторією із 11,6 тисяч підписників, аналіз інформаційного наповнення якого свідчить про те, що, з одного боку, у ньому продукуються вигідні Кремлю інформаційні наративи, з іншого – популяризуються опозиційні чинній владі меседжі та ідеї щодо необхідності її зміни на прийдешніх виборах.

Більше половини публікацій, розміщених на каналі, хоча і є унікальними за змістом, однак не містять інформації щодо їх авторів. Решта матеріалів, опублікованих у стрічці, є запозиченими з таких телеграм-каналів, як: “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”) з аудиторією із 344,6 тисяч підписників, “Минская Семибоярщина” (“https://t.me/boyars7”) з аудиторією із 7,4 тисяч підписників, “Беларусь головного мозга” (“https://t.me/belamova”) з аудиторією із 187, 8 тисяч підписників, “Русский Демиург” (“https://t.me/rus_demiurge”) з аудиторією із 14,1 тисяч підписників, “NEXTA” (“https://t.me/nexta_tv”) з аудиторією із 366,2 тисяч підписників, “NEXTA Live” (“https://t.me/nexta_live”) з аудиторією із 318 тисяч підписників, “Координатор Беларуси будущего” (“https://t.me/coordinatorfuture”) з аудиторією із 1,3 тисяч підписників, “ИА REX (https://iarex.ru)” (“https://t.me/iarexru”) з аудиторією із 3 тисяч підписників, “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) з аудиторією із 80,5 тисяч підписників, “ТАСС” (“https://t.me/tass_agency”) з аудиторією із 3,9 тисяч підписників, “ИА REGNUM” (“https://t.me/regnum_na”) з аудиторією із 4,5 тисяч підписників, “Колинавапапу” (“https://t.me/kolinavapapu”) з аудиторією із 1,2 тисяч підписників, “Kotsnews” (“https://t.me/sashakots”) з аудиторією із 30,6 тисяч підписників, “ИнформБюро-ЮФО” (“https://t.me/informburo_sfd”) з аудиторією із 22,1 тисяч підписників, “Компромат Беларусь” (“https://t.me/compromat_by”) з аудиторією із 5,7 тисяч підписників, тощо.

З огляду на доменне найменування каналу “БелоРусский диалог” (“https://t.me/BeloRussica”), час і періодичність публікації контенту, а також характер і “авторський почерк” опублікованих у ньому матеріалів, можна з впевненістю припустити, що до його створення, адміністрування та інформаційного наповнення причетний власник каналів “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”) і “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) Дмитро Коваленко – директор департаменту стратегічного планування і управління проектами російської приватної бізнес-групи олігарха Віктора Феліксовича Вексельберга “Ренова” (матеріали розслідування за посиланням “http://kashin.guru/2017/06/29/nezygar-na-samom-dele/”), який тісно пов'язаний з Президентом РФ та проходив за матеріалами розслідування Федеральної Прокуратури США з приводу порушень колишнім юристом Дональда Трампа Майклом Коеном правил фінансування передвиборчих кампаній, якому сторона обвинувачення пред’явила підозру в отриманні понад 583 тисяч доларів від компанії “Коламбус Нова”, підконтрольної швейцарському холдингу “Ренова Груп”, що належить російському олігарху. У зв’язку з цим у 2018 році Вексельберг навіть був внесений до санкційного списку США, що свідчить про обґрунтованість підозри у його причетності до втручання у президентські вибори в Штатах.

Ще одним “випадковим” співпадінням є факт просування даного каналу, разом з каналами “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”), “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) та низкою іншими (за посиланням “https://t.me/vShkliarov/659”), телеграм-каналом білоруського політичного консультанта і політтехнолога, “сірого кардинала опозиції”, наукового співробітника Центру російських і євразійських досліджень Гарвардського університету, відомого своє�� участю у виборчих кампаніях в Німеччині (Ангела Меркель), США (Барак Обама, Берні Сандерс, сенатори), Грузії (опозиціонер Грігол Вашадзе) та РФ (російські опозиціонери Дмитро Гудков та Ксенія Собчак) Шклярова Віталія Валентиновича – “Шкляров.” (“https://t.me/vShkliarov/”) з аудиторією із 6,5 тисяч підписників, якого 29 липня по приїзду до Білорусі за словами прес-секретаря штабу екс-кандидата в президента Валерія Цепкало Олексія Урбана телеканалу “Дождь”, було звинувачено у роботі на блогера Сергія Тихановського – чоловіка кандидата в президенти Білорусі Світлани Тихановської, та заарештовано на 2 місяці.

Незважаючи на те, що офіційно свою участь у президентській виборчій кампанії в Білорусі Віталій Шкляров заперечував (ймовірно у зв’язку з побоюваннями можливого ув’язнення, якого, втім, він так і не уникнув), в осторонь від політичних процесів в країні політтехнолог залишитись не зміг, а тому упродовж останніх місяців неодноразово з осудом та критикою висловлювався в адресу Олександра Лукашенка та сформованого ним в країні політичного поля у провідних білоруських, російських та американських засобах масової інформації.

Зокрема в інтерв’ю для видання “РИА Новости” особа заявила: “Існуюча до цього парадигма, суспільний договір, за яким Лукашенко три десятки років міг правити Білоруссю і спокійно залишатися у своєму кріслі, завершилась. Точка неповернення пройдена. Відносини на міжнародній арені і з Заходом, і зі Сходом зайшли у певний тупик. Повістка, з якою Лукашенко завжди йшов на вибори, зараз відсутня, і незрозуміло, чому президент повинен переобиратися”. Більше того, Віталій Шкляров заявив, що “не виключає спроб організувати протестні виступи напередодні або під час виборів в країні, оскільки в країні високий рівень невдоволеності президентом Олександром Лукашенком”. На його думку, “послабленню підтримки Лукашенка сприяла поява нових обличь у таборі опозиції, втомленість суспільства від чинного президента і проблеми у зовнішній політиці”.

При цьому у ході ефіру в “Эхо Москвы” він взагалі протиставив Лукашенка білоруському народу: “Тут протистояння, на жаль, не Бабарика, не Цепкало, не Тихановського. Тут протистояння: білоруський народ і президент”.

В інтерв’ю “Foreign Policy” політтехнолог взагалі перейшов на особистість: “Через 26 років під твердим правлінням Олександра Лукашенка – президента, який ніколи ще не зіштовхувався з будь-яким суттєвим противником чи політичним супротивом своїх громадян – білоруси зараз збираються на вулицях та в Інтернеті, щоб висловити гасло “Стоп тарган”.

Утім найбільш широко своє відношення до політичної конкуренції та політичного життя в Білорусі Віталій Шкляров висловив виданню “Forbes”:

“Нарешті, Олександр Лукашенко. Про його політичну програму і передвиборну кампанію говорити не доводиться – вся його риторика зараз побудована на популізмі і грубій силі. Розрив з реальністю стає все більше очевидним навіть для його прихильників, в стиль кампанії, його консервативне мислення в дусі радянських п’ятирічок асоціюються вже не із стабільністю, а з застоєм. Всі спроби об’єднати націю перед обличчям ворога переконують лише бюрократії, і то не всіх.

По факту ефективно протистоїть Олександру Лукашенку лише неорганізована і мирна вулиця, народ, але не політичні опоненти. Зареєстровані кандидати пов’язані по рукам і ногам чинним законодавством і загрозою кримінальних справ. Однак втомленість, що накопилась, і обурення фальсифікаціями неминуче прорветься стихійними протестами. Їх провісниками вже стають акції, ініційовані блогерами. Ніякої програми, ніякої координації, ніяких штабів чи прізвищ лідерів, – лише голі дата, час, центр міста. Правоохоронним органам у такій новій парадигмі політичного літа залишається лише схоплювати без розбору простих учасників, розмазуючи сили по всьому місту.

Очевидно, що білоруси, навіть розлючені посадками, при повній децентралізації і деперсоналізації протесту, навряд чи зможуть знести владу Лукашенка, - по крайній мірі, на виборах 9 серпня. Але цей протест, хоч і мирний, має шанс пережити день виборів. Він може виявити��ь живучим, довгим та виснажливим. А переможця виборів, без сумнівів, чекають дуже непрості 5 років президентства.”

І це лише окремі висловлювання білоруського політтехнолога, аналіз яких якраз й ілюструє тонкощі даних виборів та їх принципову відмінність з попередніми виборчими кампаніями в країні. Зокрема:

1) акцент всієї PR-кампанії претендентів на пост глави республіки зміщений у напрямку компрометації чинного президента держави, нав’язування йому образу консервативного радянського керманича, політичний курс якого не відповідає вимогам часу, позиціонування з його кандидатурою завчасно програшних рейтингів, висміювання, глузування та приниження Лукашенка задля провокування його до застосування сили у бік політичних конкурентів, а відтак демонстрації слабкості та невпевненості у своїй перемозі, а також формування єдиного наративу виборів – не допустити чергового приходу “бацьки” до влади та обрати будь-кого з його опонентів;

2) політичний вектор виборчої кампанії формується під впливом мережі відкритих чи анонімних засобів соціальної комунікації (телеграм-каналів), у тому числі створених і просунутих в інформаційне поле РБ спеціально під вибори або таких, що набули популярності у Росії й мають репутацію “зливних бачків” Кремля, та лідерів громадської думки з числа блогерів і політтехнологів, які протиставляють себе чинній владі, а окремі з них мають широкий досвід успішної роботи на опозицію;

3) відносна солідарність позиції проєвропейських та проросійських ЗМІ щодо майбутнього президентства чинного очільника Білорусі: й одні, і другі припускають можливу перемогу Лукашенка та зазначають, що вказаний вибір білорусів відповідає як очікуванням Заходу, котрий за останні роки налагодив тісні зв’язки з білоруською владою, так і сподіванням Кремля, який вже звик працювати з Олександром Григоровичем і терпимо відноситься до його спроб налагодити діалог із Заходом;

4) дипломатична стриманість усіх іноземних держав щодо передвиборної кампанії в Білорусі спрямована вірогідно на те, аби не дати чинному президенту ані зайвих козирів, якими можна було б апелювати перед своїми конкурентами (як для прикладу надання Сполученими Штатами безвізу для Польщі напередодні проведення там президентських виборів, що безперечно надало Анджею Дуді додаткових бонусів для переобрання на пост ��чільника Республіки), ані завдати репутаційного удару, що у випадку перемоги останнього може зумовити погіршення міждержавних стосунків. Втім офіційно виражена позиція щодо бездіяльності іноземних сторін, в першу чергу РФ, абсолютно не означає їх байдужості, навіть більше – підштовхує до застосування гібридних методів зовнішнього впливу (таких як, для прикладу, використання ІТ-компаній чи політтехнологів в інтересах маніпуляції соціологією та електоральними настроями рядових білорусів).

Зважаючи на окреслену специфіку вказаної виборчої кампанії логічною і послідовною у даному дискурсі є думка редакції “BBC” щодо стриманої підтримки керманича Білорусі з боку західних партнерів: “Не визнавши суверенітету Абхазії і Північної Осетії, російську юрисдикцію над Кримом, надавши платформу для перемовин по Донбасу, Лукашенко поступово набув на Заході статус гаранта регіональної стабільності, порушити яку не в інтересах Європи і США. Захід, на думку білоруських експертів, фактично звів на ні підтримку білоруської опозиції і громадянського суспільства, надаючи перевагу вести справи з офіційними структурами. Лютневий візит у Мінськ держсекретаря США Майкла Помпео дав Лукашенку додатковий аргумент у безкінечних спорах з Москвою”.

Тоді, чого ж добивається Кремль? На думку білоруського політичного оглядача Артема Шрайбмана: “Союзник повинен залишатися в орбіті російських інтересів і не входити до ворожих міжнародних блоків”, а експерт Павлюк Биковський припускає: “Мова може йти лише про політичний торг: під час виборів навіть самий авторитарний керівник є вразливим, і Росія може розпочати нові розбіжності з приводу, для прикладу, цін на газ”.

Наостанок, в підкріплення даних припущень можна навести лише низку висловлювань Віталія Шклярова з його інтерв’ю блогеру “Варламов”, у яких він прогнозує нарощування протестних настроїв в Білорусі, які іменує ніяк інакше, як “білоруською весною”, та застосування Лукашенком силового сценарію для придушення політичної опозиції: “… ні разу черга не ставала символом ось такої “білоруської весни”, білоруського протесту. Судячи з того, як веде себе Лукашенко, судячи з арешту російського банку, судячи з арешту першого кандидата Тихановського, а зараз і Бабарико з його сином, судячи з арешту рахунків і так далі, я думаю, що в адміністрації президента Лукашенка вибрали сильний сценарій, жорсткий сценарій”.

Утім, який сценарій насправді чекає Білорусь ми матимемо можливість дізнатись лише на ранок після проголошення офіційних результатів голосування за очільника держави.

#Білорусь #вибори #Лукашенко #Шрайбман #Саша3%#Псих03%#соціологія #Tazeros #Хачуян #BeloRussica #Шкляров #російський_вплив

2 notes · View notes

adminjesus · 5 years ago

Text

Зачем за нами следят в соцсетях и кто продает наши данные? Часть 1

Disclaimer: Специалист по Big Data, Артур Хачуян, рассказал, как соцсети могут читать наши сообщения, как наш телефон нас подслушивает, и кому все это нужно. Эта статья — расшифровка большого интервью.

��аждый день мы что-то пишем, разыскиваем и выкладываем в интернете, и каждый день кто-то следит за нами по ту сторону экрана. Специальные программы сканируют фото, лайки и тексты, чтобы продать наши данные рекламным компаниям или полиции.

Можно назвать это паранойей ил�� научной фантастикой, но телефон, круг общения, переписка или ориентация — больше не секрет.

Интервьюер: - приведу пример. На что мы соглашаемся, когда ставим на телефон приложение фейсбук? Итак, оно имеет доступ к данным, к контактам, к файлам на usb-накопителях, имеет неограниченный доступ к интернету, может запускаться при включении смартфона, менять обои, скачивать файлы, по запросу просматривать смс, снимать видео, звонить, записывать звук. Зачем всё это нужно?

Артур Хачуян: – Ну, на самом деле под каждой этой функцией есть реальная функция «Фейсбука», под каждым из этих запросов. И «Фейсбук» скажет, что, конечно же, всё это нужно для улучшения взаимодействия с приложением. Но мы-то с вами понимаем, что это делается для сбора данных.

Записывают ли приложения наши разговоры

На самом деле здесь тоже есть такая тонкая грань – сейчас вам приведу пример: есть люди, которые сильно очень сильно «паранойят» из-за того, что «Я что-то сказал, «Яндекс»-навигатор это услышал, я начал получать рекламу» или, условный «Фейсбук» (неважно) – «Я где-то говорил, у меня приложение лежало на столе»...

Здесь есть три пути развития, так сказать... вот этой параноидальной истории. Первый – людям просто показалось, они забыли, что какой-то контент потребляли где-то когда-то, либо они просто попали в статистическую выборку, что люди их возраста, интересов и их паттерна поведения вот в этот момент должны заинтересовать курсами английского языка. Они что-то там говорили и им кажется, что кто-то за ними следит.

Читаются ли наши сообщения в соцсетях

Но есть на самом деле вторая история, я много раз проводил такие эксперименты: делаются два чистых аккаунта в соцсетях, с одного в другой пишется сообщение, типа «друг поехали в Сыктывкар» (я всё это в шутку рассказываю, я в жизни не знаю, где Сыктывкар), но через два-три дня начинаешь получать рекламу о турах туда. То есть соцсеть сканирует личные сообщения, что вроде как и нарушает соглашение с ней, но ты это никак не докажешь. А запущенные мобильные приложения очень часто собираются, чтобы понять на самом деле доход этого человека. Очень много делали таких исследований ребята: знаете, вызываете такси с одного и того же места с «Айфона» и «Андроида», и разный ценник даёт таксопарк, потому что они определяют платформу, определяют запущенные приложения... Окей, сначала определяют платформу и понимают, кому нужно какую стоимость для платформы.

Как приложения могут рассказать все о человеке

А запущенные приложения – это вообще такая фишка, которая позволяет о человеке много чего сказать. Как понимаем, кто он? По контенту, который он потребляет. Мы можем по установленным приложениям понять всё, вплоть до сексуальной ориентации. Какие приложения установлены – это, соответственно, реальные интересы этого человека. То есть если у него установлена какая-нибудь «приложуха» для фрахтования самолётов частных – окей. Если установлен «Букинг» какой-нибудь, «Авиты», прочие приложения для продажи или есть очень много приложений для каких-то дешёвых покупок и скидок, кэшбеков – в общем, сами понимаете. Если вы сами сейчас посмотрите свои приложения...

Как не выкладывать ничего в интернет и все равно там оказаться И.: – Или он игроман, предположим...

А. Х.: – Да, конечно, можно сразу же понять. Элементарно, в каком банке у него счёт.

И.: – Слушай, для начала давай откроем секрет для всех о том, что когда человек что-то пишет в своей социальной сети или публикует фотографию, это видят не только его подписчики. А. Х.: – Да, это верно. Я всегда показываю такую, большую картинку, где есть портрет среднестатистического российского пользователя социальных сетей. Там он, его друзья, друзья друзей, друзья друзей до третьего колена. Это огромный объём аудитории, порядка восьмисот тысяч пользователей, которые видят иногда случайным образом контент этого человека (из-за современных интегральных лент в социальных сетях), но самая здесь большая ошибка новичка в том, что у человека может вообще не быть аккаунта в социальных сетях, но он куда-то пришёл на какое-то мероприятие, его «сфоткали», он там что-то сделал, потом это выложили, и, соответственно, некие знания попали в эту огромную базу открытых источников.

И.: – То есть он может сидеть в ресторане или быть на митинге, будучи на заднем плане какой-то фотографии – его опознает система...

А. Х.: – Спереди какая-нибудь молодая девушка сделает селфи на свою 6-мегапиксельную фронтальную камеру и, собственно, всё... Какие данные собираются по моим фото в соцсетях То есть мы, опять же, в данном случае с фотографией извлекаем знания об этом человеке, а потом эти знания будем сравнивать с другими полученными фотографиями, то есть «машина эта – ваша или не ваша», то есть если вы её года за полтора публиковали минимум раз пять, был один и тот же номер, марка, цвет... Она при этом не была ни на «Авто.ру», «Дром.ру», нет её среди ваших друзей – тогда мы этот автомобиль присвоим к вам.

И.: – И поймёте мой примерный достаток?

А. Х.: – Да. Или потом, когда вы поедете по МКАДу и вас встретит такой большой «диджитал- суперсайд» (большой телевизор), на которых почти на всех стоит распознавание номеров автомобилей. Они за триста метров распознают номер вашего автомобиля, передадут нам, а мы скажем, какую рекламу вам показывать.

И.: – Вы получаете данные с каждого билборда, в котором встроена камера?

А. Х.: – Нет, у нас есть партнёр, один из крупнейших поставщиков наружной рекламы, у нас есть API, они передают нам номер автомобиля – мы говорим, каким контентом этот человек интересовался. То есть здесь с точки зрения бизнеса – решение двух задач: чтобы не показывать рекламу чего-то, с чем человек уже столкнулся; ну и, соответственно, в потоке выбрать процентов 80–90 людей со схожими интересами и показать им какой-то определённый контент.

0 notes