#Рєзніков | Explore Tumblr posts and blogs

bukashka · 2 years ago

Text

Репарації, як плата за спільний національний злочин (Ігор Мізрах про характер післявоєнних виплат рф Україні)

Недавній путінський «космодромник», невдаха і мучитель собак Рогозін почав, схоже, приходити до тями після показового поранення в сідницю, отриманого ним в Україні.

Про це свідчить хоча б те, що він почав публікувати в Мережі злі і не за віком підліткові тексти. Зокрема, він обурено прокоментував звернення міністра Оборони України Резнікова до російського населення, назвавши його «нахабним і зухвалим».

Що розлютило звільненого главу Роскосмосу найбільше, зрозуміти не важко. Як і кожного бюджетного злодія, його вразило та обурило те, що Олексій Юрійович, крім іншого, чесно сказав, що кілька поколінь росіян житимуть досить бідно через виплату повоєнних репарацій Україні.

Рогозін блазень і путінський посіпака, заяви якого не варті уваги. Але його болісна реакція на неминучі наслідки війни дає привід обговорити цю тему ширше.

Самі майбутні репарації давно стали міжнародно-визнаним рішенням і не підлягають сумніву. Росія, країна-агресор, порушила всі правила та звичаї війни та мститься за військові поразки своєї армії тим, що системно ��уйнує ракетно-бомбовими ударами український добробут.

Це, окрім міжнародного трибуналу та міжнародної ізоляції, передбачає величезні та багаторічні виплати та компенсації, говорити про які треба голосно і вже зараз.

Єдина нота сумніву, що звучить у коментарях на цю тему, стосується тієї частини російського населення, яка не підтримує агресію своєї країни та не вважає себе винною в українських бідах.

Справді, що можна пред'явити Дмитру Осєчкіну та Лії Ахеджаковій, Нобелівському лауреату Муратову та актору Смолянинову, які з першого дня назвали напад на Україну злочином та кривавим свинством? Що можна поставити у провину сміливим хлопцям та дівчатам з Пітера та Новосибірська, які виходили на площі з антивоєнними плакатами, аби стати об'єктами знущань та сісти за ґрати?

Насправд��, на питання, яке звучить риторично, існує пряма та ясна відповідь. Як би не виглядали окремі російські протести, вони не призвели до зміни керівництва та агресивної політики кремля, і тому йдеться про колективну відповідальність російського населення за всі перекоси та злочини кривавого московського режиму.

До того ж, у російського невдоволення зразка 2022 надто сильний місцевий акцент. Всенародне схвалення навали на Україну змінилося розгубленим обуренням лише після переконливих успіхів ЗСУ на фронтах та героїчного згуртування української нації. Росіян, здебільшого, обурило не те, що їхня армія напала на іншу країну, а те, що вона зробила це невміло і неправильно, і війна замість низки перемог обернулася випробуваннями і великою кров'ю.

Навіть росіяни, які втекли від режиму до Грузії та Казахстану, не поспішають засуджувати політику свого уряду, і, відсиджуючись у чужому затишку, сором'язливо заявляють, що «Крим належить кримчанам», а особисто вони ні на кого не нападали.

Гасла типу «Ні війні!» й зовсім не витримують критики, оскільк�� вони позбавлені цілісності та позиції, а протистояти злочинному режиму треба згуртовано, безпосередньо та діяльно. Народ, який, поставши перед катастрофою, протестує, випускаючи в небо білі кульки, приречений на приниження і рабство.

До того ж, навіть такі знаки невдоволення носять у Росії одиночний і винятковий характер. Переважна більшість росіян задихається від ненависті до непокірної Україні і обурена лише тим, що гроші за воюючих і загиблих рідних виплачуються їм нерегулярно і не в повному обсязі.

Навіть так звані «опозиційні» російські коментатори підносять нашу війну за життя і свободу, як чергове «історичне випробування росії», з якого вона, на їхню думку, вкотре вийде зміцнілою та «по-новому прекрасною».

Общинний характер російського суспільства, про яке люблять говорити історики, може бути поясненням, але не виправданням того, що відбувається. Розплата за війну буде такою ж спільною, як і сам російський злочин перед нашою країною.

Звертаючись до жителів росії напередодні Нового Року, міністр Рєзніков мав на увазі, що російський народ (у широкому розумінні цього визначення) може уникнути загибелі та страждань, відбувшись величезними репараціями та багаторічним почуттям своєї історичної провини.

Росія буде не першою країною, яку спіткала така доля. Німці після перемоги союзників теж багато говорили про власну непричетність до злочинів нацистів.

Слід зазначити, що дієвої денацифікації в 1945-1948 роках зазнали мешканці американо-британських окупаційних секторів, а не територія майбутньої НДР, зайнята Червоною Армією. Тут, зокрема, німцям видавали продуктові пайки лише після перегляду документальних фільмів про звірства на окупованих територіях, Голокост та концтабори, тортури та знущання нацистів над людьми.

До речі, у багатьох це тоді викликало протест. Німецькі аристократки, дружини та вдови офіцерів і промисловців, вголос казали, що гори трупів і палаючі міста це фальшивка, знята в Голівуді, і культурна німецька раса не могла спалювати людей у пічках і прирікати до знищення цілі нації.

Але процес перевиховання не знав винятків, і ненависть до нацизм�� входила до німецьких сердець та душ разом із американським тушкованим м'ясом, яєчним порошком і солдатським шоколадом у бляшанках. За всієї простоти цього методу, він, разом із контролем шкільної програми, дав свої результати, і німці за одне покоління позбулися залишків нацизму, який правив на їхній землі 12 років.

Щодо репарацій, то їх виплата зайняла набагато більше часу. На те, щоб погасити військові борги, Німеччині відпустили 20 років, і країні довелося взяти двадцятирічний кредит у 239 з половиною мільйонів марок. Лише 4 жовтня 2010 року, через 55 років після закінчення Другої Світової, Німецький федеральний банк зробив останній платіж за грошовими зобов'язаннями, пов'язаними з репараціями.

Звичайно, порівнювати Німеччину, країну високої європейської культури, і болотну Росію так само безглуздо, як зіставляти 12 років злочинного правління Гітлера і 400 років замурзаного російського феодалізму.

Росіяни, найімовірніше, не покаються, а приховують у серцях ведмежу злість на Україну та весь цивілізований світ. Оплата власних кривавих боргів теж займе у них набагато більше часу, ніж знадобилося працьовитій німецькій нації, що сповідує дисципліну та порядок.

Але сучасні закони світу єдині і непорушні. Нехай розуміння норм світового життя увійде до "руського міру" через покаяні процедури країни, яка програла злочинну війну. Це правильно хоча б тому, що саме зневага до людських законів буття привела російську державу на межу катастрофи.

Такі «розплати» завжди недостатні. Компенсувати біль України Росії не зможе, скільки б вона не заплатила. Народна пам'ять приречена зберігати мужність героїв та кров безневинних жертв, оплакувати мільйони спалених будинків та зламаних українських доль.

Але ганебні російські виплати потрібні хоча б тому, що вони допоможуть нам побудувати народну, квітучу та неймовірно сильну Україну, на землі якої ніхто й ніколи не наважиться принести вогонь нової війни.

Слава Україні!

0 notes